ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Банківські ресурси
         

     

    Банківська справа

    План.

    1. Вступ: Необхідність ефективного формування банківських ресурсів.
    2. Формування власних коштів банку.
    3. Залучені кошти комерційного банку:
    1. Депозити до запитання юридичних і фізичних осіб;
    2. Строкові депозити;
    3. Суть та значення депозитної політики банку;
    4. Запозичені кошти комерційного банку:
    1. Облігації внутрішньої державної позики;
    2. Рефінансування Національним банком України комерційних банків.
    5. Страхування вкладів на Україні та зарубіжний досвід.
    6. Висновок: Оптимізація обсягів і структури банківських ресурсів для досягнення фінансової стійкості банку.

    1. Вступ

    В умовах переходу економіки нашої країни до ринкових відносинвирішальне значення має розвиток удосконалення діяльності комерційнихбанків, формування й використання інших ресурсів.

    Банківські ресурси - це основа основ діяльності будь-якого банку,оскільки процеси утворення ресурсів і надання позик перебувають у тісномувзаємозв'язку. Тому розуміння економічного змісту банківських ресурсів,значення проблем пов'язаних із їх ефективним формуванням і доцільнимвикористанням, надзвичайно важливе, особливо для українських комерційнихбанків. Саме нашим, вітчизняним, комерційним банкам надзвичайно важковирішувати це питання - формування ресурсів банків, тому що українськабанківська система ще дуже молода, вони тільки на початковому етапі свогорозвитку. За часів Радянського союзу перед банками не існувало такоїпроблеми як формування своїх ресурсів, все робилося централізовано. Тому небуло необхідності досліджувати цю тему, яка не сьогоднішній день є дужеактуальною, так як при створенні комерційного банку - це перше питання якепостає перед його засновниками.

    Актуальність теми "Формування банківських ресурсів" в тому, що явважаю це питання дуже поширеним в банківській діяльності. Так як передкожним комерційним банком на протязі його діяльності зустрічаються такіпитання як: "Які краще залучити кошти? Як оптимально їх сформувати? Якудепозитну політику вигідніше застосовувати? "та інші не менше важливіпитання. Комерційний банк може не здійснювати операції з векселями, ненадавати лізинговий кредит, не здійснювати міжнародні розрахунки задорученням своїх клієнтів - ці операції не суттєво вплинуть на подальшудіяльність комерційного банку, на його надійність, ліквідність. Я невважаю, що банк повинен обмежити або не звертати уваги на інші банківськіоперації та послуги, навпаки він має розширювати спектр своїх банківськихпослуг для зміцнення своєї конкурентної здатності і розширення клієнтськоїбази. Але все ж таки відповідною точкою для здійснення різноманітнихбанківських операцій і надання послуг є ресурси цього банку, які вінповинен розміщувати з найефективнішим результатом. Очевидно, під впливомзмін у регулюванні банківської діяльності, зрушень у макроекономічніймікроекономічній динаміці, ситуації на грошово-кредитному ринку,структурних коливань у доходах юридичних та фізичних осіб тощо можливостіформування ресурсної бази комерційного банку не залишаються стабільними.
    Враховуючи це актуальним є моделювання кожним окремо комерційним банкомшляхів і джерел ресурсного забезпечення його діяльності.

    2. Формування власних коштів банку.

    Складовою частиною банківських ресурсів є власні кошти (або капітал)банку-фактор, що відіграє неабияку роль у зміцненні довіри клієнтів як доокремого банку, так і до банківської системи в цілому. Тому проблемазалучення і підтримки на певному рівні обсягу капіталу комерційних банків єактуальною і надзвичайно важливою для банківської діяльності в країнізагалом.

    Власний капітал КБ займає невелику питому вагу у сукупному капіталі.
    Для комерційного банку достатнім буде 8% від загального капіталу. Цеобумовлено специфікою банківської діяльності. Банк користується, восновному чужими грошима, а власні кошти служать передусім для страхуванняінтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття можливихзбитків від банківської діяльності. Досить відчутна роль власного капіталуяк джерела забезпечення оперативної діяльності комерційного банку на першихпорах після його утворення.

    У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі сутність капіталубанку найчастіше визнають за джерелами його формування, серед яких:
    - акціонерний капітал;
    - резервний капітал;
    - нерозподільній прибуток (частина прибутку, яка залишається після виплати дивідендів і відрахувань у резервний фонд).

    Походження терміну "капітал" (від фр., англ. capital, лат. сaptalis - головний) означає багатство (цінні папери, грошові кошти, майно), які використовуються для власного самозбільшення.

    Виходячи із цього можна запропонувати такі визначення капіталу комерційного банку: це сукупність внесених власниками - учасниками капіталу - власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових вливань з баку учасників.

    Суть банківського капіталу виявляється через його функції:

    1. капітал є основою для створення й організації банку, а також для його діяльності до часу накопичення достатнього обсягу залучених і позичених коштів;

    2. у випадку несприятливої ситуації і непередбачених витрат капітал відіграє роль буфера, своєрідної "подушки", що дає змогу банку продовжувати виконувати ті чи інші операції. У критичних ситуаціях (у випадках нестачі резервів) для погашення збитків використовується статутний капітал. Ні залучені, ні запозичені кошти не можуть бути використані на погашення збитків від поточної діяльності, оскільки вони масі є боргом. Отже, поточні витрати, які банк змушений робити для вирішення назрілих проблем, компонує капітал;

    3. капітал підтримує довіру клієнтів до банку і переконує кредиторів у його фінансовій спроможності;

    4. капітал є основою для структурного розвитку кредитно-фінансової установи, розробки і впровадження нових послуг, програм, обладнання.

    Залучення додаткового капіталу дає змогу банкові посилювати свої позиції на ринку, забезпечувати клієнтів сучасними банківськими послугами;

    5. капітал служить регулятором загального розвитку банку в довгостроковий перспективі. Регулювання фінансового стану капіталу є важливим інструментом запобігання різним банківським ризикам. Воно підтримує довіру клієнтів, а в країнах де діє державна система страхування депозитів, захищає кредитно-фінансові установи від втрат.

    Отже, капітал банку в процесі організації банківської діяльностіодночасно виконує кілька функцій, що забезпечує найвищий ефект відпроведення банківських операцій. Під ефектом розуміється результативністьдіяльності. Ясна річ, в умовах капіталізації основною метою для банку єодержання прибутку.

    Однак (особливо в умовах нестабільної економічної ситуації, якасклалася в Україні) не менш важливим результатом можна вважати стабільнийпоступовий розвиток банку. Враховуючи це, можна стверджувати, що первинноюфункцією капіталу в умовах економіки перехідного періоду є захисні функція.

    Капітал українських банків другої половини 1990-х років передусімповинен сприяти зниженню розвитку від проведення операцій на ринку.

    Згідно з міжнародними стандартами адекватність капіталу визначаєтьсяяк:
    - мінімальний абсолютний розмір власних коштів банківських установ;
    - співвідношення капіталу банку та актів, зважених із урахуванням ризику вкладених коштів.

    Стратегія встановлення єдиного для всіх банків мінімального стандартукапіталу має місце як у світовій, так і в українській практиці.

    Власний капітал комерційних банків поділяється на основний та додатковий. Основний капітал банку - це грошові кошти, що забезпечують його фінансову основу. Він складається з статутного, резервного фондів, фондів економічного стимулювання та інших фондів, що утворюються за рахунок прибутку. Додатковий капітал - це грошові кошти, що доповнюють загальний власний капітал. Він формується з невикористаних резервів, що призначаються для страхування активних операцій комерційних банків та нерозподіленого прибутку.

    У складі основного капіталу головна роль належить статутному фонду банку. Він формується з акціонерного або приватного капіталу при організації нового банку шляхом внесків засновників чи випуску і реалізації акцій. Розмір статутного фонду визначається засновниками, однак за чинними в Україні вимогами для вітчизняних банків встановлено такі нормативи:
    - мінімальний розмір статутного фонду повинен становити 1 млн. ЕКЮ;
    - мінімальний розмір власних коштів 3 млн. ЕКЮ (на 01.01. 1999 р.). Слід зауважити, що такий підхід до підтримки адекватної величини капіталу може спричиняти певні проблеми. Одна з них - можливий вплив депозитів навіть зі стійких банків. Таке може статися, якщо величина капіталу банку виявляється нижчою від допустимого мінімального рівня. Навіть імовірність цього може збентежіті вкладників і спровокувати масовий відплив депозитів.

    Порядок формування статутного фонду залежить від форми організаціїбанку.
    Якщо комерційний банк утворюється у формі акціонерного товариства (АТ)відкритого типу, то статутний фонд формується шляхом відкритої передплатина акції, а якщо у формі АТ закритого типу - у порядку перерозподілу усіхакції серед засновників КБ згідно з розміром їх частки у статутному фонді.
    (додаток 15)
    При утворенні КБ як товариства з обмеженою відповідальністю статутний фондподіляється на частки, розмір яких фіксується в засновницьких документах, аучасники банку несуть відповідальність за його зобов'язаннями у межах своєїчастки.

    Статутний фонд може створюватися тільки за рахунок власних коштівучасників (акціонерів) банку. Його формування за рахунок банківськихкредитів не допускається.

    Статутний фонд КБ у формі АТ створюється шляхом випуску та продажудвох видів іменних акцій - звичайних та привілейованих. Акція - ЦП, якийпідтверджує внесок коштів у статутний фонд АТ, дає право на отриманнячастини прибутку у вигляді дивідендів та управління АТ. Власники звичайнихакцій беруть учать в управлінні банку і поділяють з ним усі його доходи,збитки та ризики. Якщо КБ не заробляє прибутку, власники звичайних акцій неможуть бути більшими ніж первісна вартість їх інвестицій, а дохід, увипадку прибуткової роботи банку, вони можуть отримувати значний, тому щорозподіл залишку прибутку відбувається тільки між власниками простих
    (звичайних) акцій. Звичайні акції вільно купуються та продаються навторинному ринку ЦП (фондовій біржі).

    привілейовані акції дають право їх власникам на отримання фіксованогорозміру дивідендів, який не залежить від отриманого банком прибутку.
    Власники таких акцій, мають переваги у порівнянні з власниками звичайнихакцій. Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні КБ.

    З розвитком операцій КБ, а також необхідністю задоволення вимог НБУщодо мінімального розміру статутного фонду, у КБ виникає потреба взбільшенні розмірів цього фонду. Це відбувається шляхом проведеннядодаткової емісії акцій.
    Емісія акцій - це випуск і розміщення серед акціонерів ЦП, які дають правона отримання певного доходу. Як правило банк прагне при додаткових емісіяхвипускати в першу чергу привілейовані акції з тим, щоб запобігти розширеннюкола власників звичайних акцій і ускладнення процесу управління банком.

    Перший випуск акцій банку повинен повністю складатися із звичайнихакцій. Реєстрація та продаж банком - емітентом першого випуску акційзвільняється від оподаткування податком та операції з ЦП.

    Всі випуски ЦП банками типу відкритого АТ, незалежно від розмірувипуску та кількості інвесторів, підлягають державній реєстрації у
    Міністерстві фінансів України. Мета цієї процедури - підвищитивідповідальність банків - емітентів перед покупцем ЦП та знизити ризики, щопов'язані з фінансовими зловживаннями та махінаціями. Щоб отримати правододаткової емісії акцій банк не повинен бути збитковим, мати простроченіборги перед бюджетом та кредиторами.

    Для реєстрації випуску акцій банк - емітент складає проспект емісії.
    Проспект емісії - це документ, у якому визначаються відомості про випуск ірозміщення ЦП. Готується засновниками банку (при першій емісії) та
    Правлінням банку (при наступних емісіях). У проспекті емісії повідомляєтьсяпро банк, його фінансове становище, вміщуються відомості про майбутнійвипуск ЦП. Проспект емісії повинен бути завірений незалежною аудиторськоюфірмою.

    Емісія акцій як форма створення та поповнення статутного фонду КБрегулюється Законами України: "Про господарські товариства" та "Про ЦП" тафондову біржу ".

    Резервний фонд КБ призначений для покриття можливих збитків відбанківської діяльності, а також для сплати дивідендів за привілейованимиакціями, коли для цього недостатньо прибутку. Наявність коштів в резервномуфонді забезпечує стійкість КБ, зменшує вірогідність його банкрутства.

    Резервний фонд КБ створюється у порядку, встановленому зборамиакціонерів, а його розмір встановлюється, як правило, на рівні 25% відрозміру статутного фонду. Він формується за рахунок відрахувань з прибуткуі повинен складати не менше 5% від суми отриманого прибутку. ПРИКЛАД № 1.

    Якщо резервний фонд досяг встановленого розміру, то відрахування донього припиняються. При частковому або повному використанні коштіврезервного фонду відновлюються відрахування з прибутку для його формування.

    Крім резервного фонду в КБ створюються спеціальні фонди, призначенідля виробничого та соціального розвитку банку. Їх формування здійснюєтьсяза рахунок прибутку.

    Одним з елементів додаткового капіталу банків постають невикористанірезерви страхування банківських ризиків. Призначенням цих резервів єзниження негативних наслідків у зв'язку з неповерненням кредитів,виникненням збитків від операцій з валютою та ЦП, що знаходяться уприбутку, що залишається у банку після сплати податків. Такий порядокзнижує фактичні можливості КБ для створення необхідного розміру страховихрезервів.

    Нерозподілений прибуток, як елемент додаткового капіталу (власного)
    КБ, є ресурсом внутрішнього походження. Він створюється у вигляді залишкуприбутку після сплати податків та відрахування до фондів банку. Якщо післясплати дивідендів за ставкою, що встановлена зборами акціонерів, виникне їхзалишок - ця сума може бути спрямована на поповнення статутного фондубанку. Ця операція (капіталізація) може бути здійснена баз сплатидивідендів акціонерам, але також за рішеннями. Що приймаються загальнимизборами акціонерів.

    Банківський власний капітал поділяється на капітал - брутто такапітал - нетто. Власний капітал - брутто - це сума усіх фондів банку танерозподіленого прибутку за балансом. Власний капітал - нетто - це капітал
    - Брутто за "-" вкладень банку в господарську діяльність підприємств таорганізацій, акції АТ, витрати майбутніх періодів, відверненіх коштів.
    Тобто, капітал - нетто це та частина власних коштів банку, що може бутивикористана як кредитні ресурси.

    Розмір власного капіталу визначається кожним банком самостійно ізалежить від багатьох факторів. До них належать:
    - рівень мінімальних вимог НБУ до статутного фонду. Більш значні вимоги збільшують потребу у власному капіталі;
    Мінімальні вимоги НБУ до статутного фонду банків - це мінімальний розмірстатутного фонду, який банк повинен мати сплаченим.
    - специфіка клієнтури. При значній кількості невеликих вкладників власних коштів потрібно буде менше ніж за наявності великих вкладників;
    - характер активних операцій. Наявність значно ризикових операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу.

    Конкретний показник, який характеризує капітал окремого банку, неможна оцінювати ізольовано від інших чинників.

    Очевидно, банки, що володіють, наприклад, обов'язковим мінімальнимобсягом капіталу не є однаковою мірою надійними. Правомірною є градаціявимог до мінімального статутного фонду банків залежно від їх спеціалізаціїі місця функціонування. Так, у Росії вимоги щодо збільшення капітальноїбази не поширюються на банки, які діють на засадах кредитної кооперації.

    До економічних нормативів адекватності капіталу згідно з міжнароднимистандартами належать:
    - елементи капіталу;
    - зважування активів на предмет ризику;
    - зважування активів на предмет ризику позабалансових статей.

    Домінуючим чинником оц?? нки адекватності капіталу є його склад.
    Порівнюючи якісний склад капіталу за критеріями. Які діють у вітчизнянійбанківській системі та в міжнародній практиці, виявимо певні розбіжності.

    Склад капіталу банку, рекомендований Базельськім міжнароднимкомітетом з питань банківського нагляду, подано у таблиці № 1. У таблиці № 2показано склад капіталу українських комерційних банків.

    Таблиця № 1. Склад капіталу банку за методикою Базельського міжнародного комітету з питань банківського нагляду.

    | № | Вид капіталу | Характеристика |
    | 1 | Звичайний | Вартість визначається за номінальною вартістю |
    | | Акціонерний | звичайних акцій, випущених банком; дохід, який вони |
    | | Капітал | приносять, залежить від рішення ради директорів |
    | | | Банку щодо виплати дивідендів |
    | 2 | привілейований | Вартість визначається за номінальною вартість |
    | | Акціонерний | будь-яких акцій, щодо яких можлива виплата |
    | | Капітал | фіксованої частини доходу |
    | 3 | Надлишок | Різниця між фактичною ціною купівлі акцій, |
    | | | Придбаних на ринку, і номінальною вартістю акцій |
    | 4 | Нерозподілений | Чистий прибуток, не виплачений у формі дивідендів і |
    | | Прибуток | залишений банком для інвестиційних цілей |
    | 5 | Резерви | Кошти, залишені на непередбачені витрати; |
    | | | Використовуються для виплати дивідендів, які ще не |
    | | | Оголошені; кошти для майбутнього вилучення з |
    | | | Обороту акцій або для погашення зобов'язань |
    | 6 | субординовані | довгостроковий залучений капітал, вкладений |
    | | Зобов'язання | зовнішніми інвесторами, зобов'язання банку перед |
    | | | Якими є за важливістю іншими порівняно з його |
    | | | Зобов'язаннями щодо вкладників, але першими |
    | | | Порівняно із зобов'язаннями перед акціонерами (ці |
    | | | Зобов'язання можуть бути конвертовані, тобто |
    | | | Обміняні у майбутньому на акції банку) |
    | 7 | неконтрольний | За рахунок цих коштів має частку в підприємствах |
    | | Пакет акцій | консолідованих дочірніх компаній |
    | 8 | Цінні папери, | Боргові зобов'язання банку, погашення яких можливе |
    | | Які погашаються | лише шляхом продажу акцій |
    | | За рахунок | |
    | | Продажу акцій | |

    Таблиця № 2. Склад капіталу українських комерційних банків.

    | № | Вид капіталу | Характеристика |
    | 1 | Статутний | Вартість визначається за номінальною вартістю |
    | | Капітал | звичайних акцій чи паїв, випущених банком; дохід |
    | | | Від яких залежить від рішення загальних зборів |
    | | | Учасників статутного капіталу щодо виплати |
    | | | Дивідендів |
    | 2 | привілейовані | Вартість визначається за номінальною вартість |
    | | Акції | будь-яких випущених акцій, щодо яких можлива |
    | | | Виплата фіксованої частини доходу |
    | 3 | емісійна | Різниця між фактичною ціною купівлі акцій, яка |
    | | Різниця | склалася на ринку, і номінальною вартістю акцій |
    | 4 | Прибуток, | Чистий прибуток, не виплачений у формі дивідендів і |
    | | Залишений у | залишений банком для інвестиційних цілей |
    | | Розпорядженні | |
    | | Банку | |
    | 5 | Переоцінка | Спеціальні фонди банку в частині переоцінки |
    | | Основних | основних засобів |
    | | Засобів | |
    | 6 | Резерви | Резерви для непередбачених витрат і для можливих |
    | | | Втрат за позиками |
    | 7 | Прибуток | Переоцінка валютних коштів плюс прибуток (збиток) |
    | | (Збиток) | за звітний рік по балансу плюс різниця між |
    | | | Операційними та різними доходами і операційним та |
    | | | Різними втратами, плюс штрафи, пеня, одержані |
    | | | Неустойки, мінус штрафи, пеня, сплачені неустойки |

    Порівняльний аналіз складу капіталу, визначеного за міжнародною тавітчизняною методиками, свідчить про відмінності у розумінні самої сутівласного капіталу банку.

    1.В Українській практиці капітал розглядається як вузьке поняття - до його складу входять лише постійні елементи (за винятком переоцінки коштів у валюті); віднесення до власних капіталів банку субординованого боргу не допускається.

    Методикою Базельського комітету передбачено наявність у складідодаткового капіталу довгострокових субординованих зобов'язань зі строкомпогашення не менше 5 років.

    На фінансовому ринку України аналогічних довгострокових субординованихзобов'язань немає. Проте НБУ і не передбачає введення боргових інструментівдо складу капіталу банку, тим самим непрямо обмежуючи можливості банківщодо диверсифікації портфеля власних коштів шляхом включення до ньогоумовно постійних елементів. Така позиція НБУ є обгрунтованою, спрямованоюна зміцнення захисної функції капіталу в умовах перехідного періоду. Однаку міру розвитку ринкових відносин, зниження темпів інфляції, стабілізаціїекономіки український банківський капітал може бути поповнення елементамидодаткового капіталу.

    2. Українські акціонерні комерційні банки мають простішу порівняно іззахідними структуру капіталу, оскільки у нас немає такого розмаїття видівакцій, якими оперують кредитно-фінансові установи розвинутих банківськихсистем.

    3. Згідно з методикою Базельського комітету спеціальні резерви невключаються до складу капіталу: "Резерви, створені з прибутку, ... повиннібути вільними і не обтяжений ніякими конкретними претензіями з бокукредиторів, із тим, щоб їх модна було визначити як такі, що безумовноналежать акціонерам, тобто саме таким, що доповнюють акціонерний капітал ".
    Водночас "створення банківських резервів для покриття сумнівних кредитнихвимог ... створює результати аналізу прибутковості основної діяльності банкуі, як наслідок, спотворює також реальну оцінку капіталу ". В українськихкомерційних банках цей вид резерву враховується при розрахунку величиниобсягу капіталу. Автор дотримується точки зору, що зазначений резерв неможна вважати стабільним елементом капіталу, який сприяє зміцненню йогозахисної функції. Адже виникає економічно необгрунтоване перевищення обсягувласних коштів банку. Воно тим більше, чим вища частка позичкових операційу структурі активної частини балансу банку.

    4. Введення (в умовах перехідного періоду) до складу капіталу статтібалансу "Переоцінка валютних коштів" є вісокорізікованім. При значномуколіванні валютного курсу (застосування валютного коридору навряд чи можнавважати раз і назавжди введення гарантією стабільності валютного ринку)даний елемент може призвести як до необгрунтовано високої оцінки власнихкоштів банку, так і до стрімкого їх знецінення. Безельській комітет,допускаючи введення до складу капіталу банків економічно розвинутих країнпершокласних резервів переоцінки, все ж ставиться до цього з обережністю:
    "Спроби поліпшити баланс шляхом ревальвації активів можуть створитивраження благополучної капітальної бази, однак можуть зашкодити фінансовомустану банку в цілому ".

    Для аналізу забезпеченості власними коштами комерційних банків Українивізьмемо дані Асоціації українських банків, до якої входить близько 140кредитно-фінансових установ країни. За станом на 01.12.1998 р.. загальнасума сплачених статутних фондів українських комерційних банків - членів АУБстановила 2020516 тис.. грн. Для порівняння зазначимо, що станом на
    01.01.1998 р. загальна сума сплачених капіталів становила 954600 тис.. грн.

    На мою думку, такому зростанню статутних фондів сприяла стабілізаціянаціональної грошової одиниці, бо саме за період значної інфляції припадаєнайбільша втрата банківського капіталу.

    Значно інтенсіфікувала процес збільшення статутного капіталу іпостанова Верховної Ради України про збільшення комерційними банкамистатутних фондів у розмірі еквівалентному не менш як 3 млн. ЕКЮ іреєстрація їх у НБУ до 1 квітня 1999 року.

    Як видно із вищенаведеного, спостерігається зростання власних коштів уструктурі пасивів банків. Комерційні банки прагнуть укластися в терміни,встановлені НБУ, і нарощують свої статутні капітали швидше, ніж зростаєїхній сумарний капітал. А ті кредитні установи які не мають можливостей длякапіталізації свого прибутку і залучення зовнішніх джерел опиняються вкатегорії проблемних банків.

    Отже, зростання власних коштів комерційних банків у 1998 р.. - Цеполіпшення фінансової стійкості, але треба визнати, що головне завданняполягає все-таки у подальшому нарощуванні банківського капіталу. Одже вінще надто слабкий.

    У чому ж причина такого становища, що банки залишилися з капіталами,яких бракує для надійної роботи за умов реальних ризиків кредитування?

    По-перше, коли Україніа здобула незалежність, усі фінансові ресурсизалишилися Москві і наша банківська система почала свою діяльністьпрактично з нуля.

    По-друге, керівництво держави, уряд, ні здійснювали ніяких заходів,щоб зміцнити власні банки. Крім того, важливими причинами низького рівнябанківських капіталів є:
    - несприятливі умови формування української банківської системи, що припадає на 1990-1991 рр..;
    - падіння обсягів ВВП і гальмування економічних реформ;
    - сильна інфляція у 1992-1993 рр.. та у вересні 1998 р..;
    - непомірне оподаткування банків;
    - відсутність можливості оформити страхові фонди банків за рахунок прибутку до оподаткування.

    Причиною низького рівня банківських капіталів є і те, що України не маєнафтогазових та інших "сировинних доларів", які дали б їй змогу досягтишвидкої концентрації капіталу. Ситуація ускладнюється ще тим, що значначастина банків, які не виконують вимог про збільшення статутного фонду,створена у вигляді закритих АТ для обслуговування окремих підприємств,котрі є їхніми акціонерами. Ряд цих акціонерів намагалися перш за всезібрати кошти інших підприємств і населення для розв'язання "своїхпроблем ".

    Зауважимо, що не зважаючи на загальне зростання банківського капіталу,жоден із банків, об'єднаних в асоціацію, сповна не відповідає міжнароднимстандартам і навряд чи може розраховувати на повне ставлення до себе насвітових ринках. На 01.01.1998 р.. лише 6 українських банків - членів АУБмали зареєстрований статутний фонд у розмірі понад 10 млн. ЕКЮ, переважна жбільшість наших кредитно-фінансових установ володіє капіталом від 1 до 3млн ЕКЮ (таб. 3) Не краща ситуація склалася і в банківській системі
    України в цілому.

    Таблиця № 3. Обсяги статутних фондів комерційних банків - членів Асоціації українських банків за станом на 01.01.1998 р..

    | Обсяг статутного фонду | Кількість банків | Питома вага,% |
    | Менше 1 млн. ЕКЮ | 15 | 11.19 |
    | Від 1 до 3 млн. ЕКЮ | 81 | 60.45 |
    | Від 3 до 5 млн. ЕКЮ | 16 | 11.94 |
    | Від 5 до 10 млн. ЕКЮ | 16 | 11.94 |
    | Понад 10 млн. ЕКЮ | 6 | 4.48 |

    Як бачимо, обсяг капіталізації у вітчизняній банківській системі невідповідає економічним потребам суб'єктів господарювання: у країні з 50 --мільйонним населенням статутний капітал понад ста банків на досягає навітьпівмільярда доларів.

    Тому одне з головних завдань полягає у подальшому нарощуваннібанківського капіталу, інакше темпи капіталізації банківської системи
    України рано чи пізно вступлять у дисонанс із вимогами кредитногозабезпечення економіки.

    Якщо національна банківська система виявляється неспроможною
    "Наростити м'язи", банківським простором країни крок за кроком опонуютьсистеми, які ці м'язи мають. А національний виробник НЕ уточнюватіме, чийсаме ресурс кредиту він використовує, натомість завдячуватіме кредитнійсистемі, яка його дає.

    Одже, підбиваючи підсумок, ще раз зауважимо: капітал банку - головнийпоказник його здатності до подальшого розвитку. Зміцнення ресурсної базиукраїнських кредитно-фінансових установ, інтеграція банківської системикраїни у світове співтовариство значною мірою залежатимуть від зростаннявласних капіталів банків.

    3. Формування залучених коштів комерційного банку.

    1. Більша частина ресурсів КБ формується на рахунок залучених та запозичених коштів, а не власних. Залучені кошти банку - кошти, які банк залучає на вклади і депозити. Запозичені кошти - це кошти, які банк залучає шляхом випуску облігацій або одержанням міжбанківського кредиту.

    Можливості комерційного банку у залученні коштів регулюються НБУ. Так згідно з показником платоспроможності банку, нормативне значення якого встановлено НБУ, залучені та запозичені кошти не повинні перевищувати розмір власного капіталу більше ніж у 8 разів.

    Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осібшляхом виконання депозитних операцій у процесі яких використовують різнівиди банківських рахунків. Депозитні операції - це операції, що проводитьбанк, коли залучає кошти клієнтів. Суб'єктами депозитних операцій єкомерційні банки, які виступають як позичальники, так і кредитори --власники коштів. Об'єктами депозитних операцій є кошти, що передані банкуна умовах, визначених двосторонньою угодою.

    Депозити поділяються на:
    - до запитання;
    - строкові депозити;
    - іменні депозити;
    - депозити на пред'явника.

    Депозит - це грошові кошти в національній та іноземній валюті щопередані їх власникам або іншою особою за його дорученням в готовій абобезготівковій формах на рахунок власника для зберігання на певних умовах.

    Практично усі клієнтські рахунки називають депозитними. Депозитнийможе бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок на якому зберігаютьсяйого грошові кошти.

    Депозит до запитання - це кошти, що знаходяться на поточних бюджетнихрахунках, на кореспондентських рахунках комерційних банків івикористовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплативідсотків за залишками коштів за цими рахунками визначаються у двосторонніхугодах при відкритті цих рахунків. Вони (депозити до запитання)використовуються для здійснення поточних рахунків власника рахунку х йогопортфелями. За першою вимогою клієнта кошти з поточного рахунку у будь -який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжнихдоручень, сплати чеків або векселів.

    Для відкриття поточних рахунків та поточних бюджетних рахунків суб'єктгосподарської діяльності подає до банку такі документи:

    1. заява на відкриття рахунку (додаток № 1);

    2. копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади;

    3. копію належним чином зареєстрованого статуту (положення);

    4. копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

    5. довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, в якій зазначена установа банку;

    6. картку із зразками підписів і відбитком печатки (додаток № 2).

    Схема відкриття поточного рахунку юридичній особі.

    | Клієнт | | 1. подає документи (6 вище зазначених |
    | | | Документів |
    | | | |
    | Юрист банку | | 1. перевіряє копії перших чотирьох сторінок |
    | | | Паспорта |
    | | | Керівника чи головного бухгалтера клієнта (в |
    | | | Присутності клієнта) |
    | | | 2. перевірка документів: |
    | | | А) підписи осіб на заяві М.Б. розшифровані з |
    | | | Обов'язковим зазначенням прізвищ та |
    | | | Ініціалів та ідентифіковані з підписами (6 |
    | | | Документ); |
    | | | Б) має відповідати зразкам копії свідоцтва |
    | | | Про державну реєстрацію; |
    | | | В) наявність посвідчувальних написів |
    | | | Нотаріуса. |
    | | | |
    | Клієнт, | | 1. заключення договору на |
    | Директор банку, | | розрахунково-касове обслуговування (додаток |
    | Гол.бухгалтер | | № 3). |
    | | | |
    | Директор банку | | 2. дає дозвіл на відкриття рахунку (на |
    | | | Підставі заяви на відкриття рахунку). |
    | | | |
    | Головний | | 1. присвоює номер рахунку (на підставі |
    | бухгалтер | | документів 1, 6, реєстраційного журналу) |
    | | | |
    | Головний | | 1. оформлення відрівної частини довідки про |
    | бухгалтер | | реєстрацію в Пенсійному фонді (повертається |
    | | | Клієнту до подання до Пенсійного фонду). |
    | | | |
    | Операційний | | 1. включає даного клієнта в перелік клієнтів |
    | працівник | | (на підставі документа 6) |
    | | | |
    | Головний | | 1. повідомляє ДПА, НБУ про відкриття |
    | бухгалтер | | (закриття, переоформлення) рахунку (додаток |
    | | | № 4) (протягом 3-ох днів; копія повідомлення |
    | | | Знаходиться в юридичній справі клієнта). |
    | | | |
    | Головний | | 1. заведення юридичної справи на клієнта |
    | бухгалтер | | (після закриття рахунку справа зберігається |
    | | | 5 років.). |
    | При відкритті додаткових рахунків. |
    | Клієнт | | 1. визначає номер основного рахунку та |
    | | | Повідомляє ДПА та банки, де відкрити |
    | | | Додаткові рахунки |
    | | | |
    | Банки, в яких | | 1. повідомляє банк де відкрито основний |
    | відкриваються | | рахунок |
    | додаткові | | |
    | рахунки | | |
    | Схема відкриття депозитного рахунку фізичній особі. |
    | Працівник банку | | ознайомлює клієнта з умовами |
    | | | А) мінімальний розмір вкладу; |
    | | | Б) режим користування вкладом; |
    | | | В)% ставка за вкладом. |
    | | | |
    | Клієнт | | заповнює документи: |
    | | | - Ф № 51/36 пріхідній касовий ордер |
    | | | (Додаток № 5) |
    | | | - Ф № 13 алфавітна картка (додаток № 6) |
    | | | |
    | Контролер | | відкриває вкладникові особовий рахунок № 1 |
    | | | (Додаток № 7) |
    | | | А) віпіс?? є картку особового рахунку, |
    | | | В якій клієнт ставить зразок свого підпису; |
    | | | Б) прізвище, ім'я по батькові, рік |
    | | | Народження, |
    | | | Домашня адреса, МФО банку, порядковий номер |
    | | | |
    | | | Особового рахунку; |
    | | | |
    | Контролер | | 1. оформлює алфавітну картку ф № 13 (назва |
    | | | Установи банку, порядковий номер особового |
    | | | Рахунку) |
    | | | 2. оформлюється ф № 1 (дата, сума і залишок |
    | | | Відсотків, підпис) |
    | | | 3. оформляються ф № 51/36 (сума нарахованих |
    | | |%, Сума вкладу |
    | | | (Цифрами), залишок вкладу, залишок%, |
    | | | Підпис) |
    | | | 4. оформлює вкладних книжку (дата, сума |
    | | | Вкладу, залишок |
    | | | Вкладу прописом і цифрами, підпис) |
    | | | 5. передає документи внутрішнім порядковим |
    | | | (Ф № 51/36 |
    | | | Вкладна книжка) |
    | | | |
    | Касир | | 1. перевіряє документи (правильність |
    | | | Розрахунків, відповідність |
    | | | Записів) |
    | | | 2. приймає гроші від клієнта (після |
    | | | Прийняття розписується |
    | | | У вкладній книжці та ф № 51/36) |
    | | | 3. видає клієнту вкладних книжку. |

    При додаткових внесках, при видачі сум з вкладу, при закритті рахункувикористовується ф № 51, 52 (додаток № 8,9).

    До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднімповідомленням банку про намір зняти грошу з рахунку. Вклади до запитання єнестабільнімі, що обмежує можливість їх використання банком для позичковихта інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачуєтьсянизький депозитний% або не сплачується зовсім. В умовах відсутності платиза депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів стимулюватиприріст поточних внесків за рахунок надання їх додаткових послуг тапідвищення якості обслуговування. Це зокрема, кредитування з поточногорахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних дляклієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків,розрахунково-консультативне обслуговування тощо.

    Залучення депозитів юридичних і фізичних осіб оформляється банкомшляхом:
    - відкриття депозитного рахунку з укладанням договору банківського вкладу

    (видачею ощадної книжки);
    - видачі ощадного (депозитного) сертифіката.

    За договором банківського депозиту комерційний банк, який прийнявкошти від вкладника або кошти, що надійшли на рахунок вкладника від іншоїсторони, зобов'язується виплатити вкладнику суму депозиту та нараховані%на умовах та в порядок, що передбачені договором.

    Для покриття операційних витрат пов'язаних з веденням поточнихрахунків банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія можеутримуватися з депозитного%. Деякі банки не стягують комісії збезпроцентних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку НЕнижче встановленого рівня. До депозитів до запитання можна віднести ікредітові залишки на конкретних рахунках. На цьому рахунку знаходятьвідображення усі операції банку з клієнтами, тобто видача позичок іпроведення платежів за дорученням клієнта, а також надходження виручки відреалізації продукції та інших грошових переказів на користь клієнта і напогашення позичок. Тобто, контокорент

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !