ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Банки
         

     

    Банківська справа

    Глава 1. Походження, сутність та функції банків.

    Походження банків.

    Слово "банк" походить від італійського "banco" і означає "стіл".
    Попередниками банків були середньовічні міняли - представники грошово -торгового капіталу; вони приймали грошові вклади у купців іспеціалізувалися на обміні грошей різних міст і країн. З часомміняли стали використовувати ці вклади, а також власні грошові коштидля видачі позичок і одержання відсотків, що означало перетворення змінював убанкірів.

    У XVI - XVII ст. купецькі гільдії ряду міст (Венеції, Генуї,
    Мілана, Амстердама, Гамбурга, Нюрнберга) створили спеціальні жіробанкі дляздійснення безготівкових розрахунків між своїми клієнтами-купцями.
    Жіробанкі вели розрахунки між своїми клієнтами в спеціальних грошовиходиницях, виражених у певних вагових кількостях благороднихметалів. Свої вільні грошові кошти жіробанкі надавали в позикудержаві, містам і привілейованим зовнішньоторговельним компаніям.

    В Англії капіталістична банківська система виникла в XVI ст.,причому банкіри вийшли з середовища чи золотих справ майстрів (наприклад, піонербанкірського промислу в Лондоні - Чайльд), або купців (ряд провінційниханглійських банкірів спочатку були торговцями мануфактурою та іншимитоварами). Перший акціонерний банк (Англійська банк) був заснований у 1694р., отримавши від уряду право випуску банкнот.

    Банки - особливий вид підприємницької діяльності, пов'язаної зрухом позичкових капіталів, їх мобілізацією і розподілом. На відміну відпозичкового капіталіста (рантьє) банкір є різновидомкапіталіста-підприємця. Промислові капіталісти вкладають свійкапітал у промисловість, торгові - в торгівлю, а банкіри - в банківськесправа. Позиковий капіталіст надає в позику власний капітал, банкіриоперують в основному чужими капіталами. Доходом позичкового капіталістає позиковий відсоток, а доходом банкіра - банківська прибуток (відсоток,доходи від цінних паперів, комісійні та ін.)

    Банки виконують в ринковому господарстві такі важливі функції:
    . посередництво в кредиті між грошовими і функціонують капіталістами;
    . посередництво в платежах;
    . мобілізація грошових доходів і заощаджень і перетворення їх в капітал;
    . створення кредитних знарядь обігу.

    Посередництво банків у кредиті усуває всі перепони, що стоять на шляхудо прямого кредитування. Банки мобілізують вклади різних розмірів ірізної терміновості, тому можуть надавати функціонуючимкапіталістам кредити на необхідні для них суми і на потрібний термін. Разомз тим, який спеціалізується на веденні кредитних операцій, банки маютьможливість добре визначати кредитоспроможність своїх позичальників.

    З посередництвом у кредиті тісно пов'язана інша функція банків --посередництво у платежах. У ході своїх операцій промисловим і торговимкапіталістам доводиться займатися веденням каси: прийомом грошей відклієнтів і виплатою їх, зберіганням готівкових грошей, записом всіх грошовихнадходжень і видач на відповідні рахунки і т.д. Виступаючи в якостіпосередників у платежах, банки беруть на себе виконання всіх цих операційдля своїх клієнтів. Промислові і торговельні капіталісти зацікавлені убанківському посередництва в платежах, тому що концентрація грошовихоперацій та розрахунків у банках скорочує витрати на утримання штатукасирів, бухгалтерів і рахівників і т.п.

    Особлива функція банків - мобілізація грошових доходів і заощаджень таперетворення їх в капітал. Різні класи та верстви суспільства отримуютьгрошові доходи, частина яких короткочасно або довгостроково акумулюєтьсядля майбутніх витрат. Ці грошові доходи і заощадження самі по собі неє капіталом і за відсутності банків та інших кредитних установперетворювалися б у мертве скарб. Банки (а також інші кредитніінститути) мобілізують ці грошові доходи і заощадження у вигляді внесків, увнаслідок чого вони перетворюються в позичковий капітал. Останній банкинадають промисловим і торговельним компаніям, які використовуютьотримані від банків кошти для інвестицій у свої підприємства. Тим самимрізноманітні грошові доходи і заощадження за допомогою банків у кінцевомурахунку перетворюються на капітал.

    Однією з функцій банків є створення кредитних знарядь звернення
    (банкнот і чеків), що заміщають металеві гроші.

    Виконуючи перелічені функції, банки сприяють розширеноговідтворення шляхом:
    . надання позичкових капіталів у розпорядження підприємців, які використовують їх для розширення підприємств;
    . скорочення непродуктивних витрат обігу завдяки концентрації касових операцій, розвитку безготівкових розрахунків і заміни металевих грошей кредитними знаряддями звернення;
    . мобілізації грошових заощаджень і частини особисто споживаних доходів і пре-обертання їх у додатковий капітал.

    У широкому сенсі слова під кредитною системою розуміють сукупністькредитних відносин, форм і методів кредиту, що існують у рамках тієї чиіншої соціально-економічної формації. У більш вузькому сенсі кредитнасистема є сукупність банків і інших кредитно-фінансових установ,здійснюють мобілізацію вільних грошових капіталів і доходів інадання їх в позику.

    Основні види кредитних установ.

    Залежно від того, кому належать кредитні та кредитно-фінансовіустанови, в країнах з ринковою економікою розрізняються:
    . Державні кредитні та кредитно-фінансові установи.
    . Приватні кредитні та кредитно-фінансові установи.

    Перша група - це центральні банки мають монопольне право випускубанкнот, поштово-ощадні каси, окремі комерційні банки тадеякі установи, які виконують спеціальні функції по кредитуванню тієїчи іншої галузі господарства.

    Розвиток державно-монополістичного капіталізму супроводжуєтьсязростанням державної власності в різних сферах, у тому числі всфері кредиту.

    За характером діяльності банки поділяються на:
    . емісійні;
    . комерційні;
    . інвестиційні;
    . іпотечні;
    . ощадні;
    . спеціалізовані (торгові банки тощо).
    Емісійні банки здійснюють випуск банкнот і є центрамикредитної си-стеми. Вони займають в ній особливе положення, будучи "банкамибанків ". Комерційні банки являють собою банки, які здійснюютькредитування про-мислення, торгових та інших підприємств головним чиномза рахунок тих грошових капіталів, які вони отримують у вигляді внесків. Заформі власності він підрозділ-ляють на: а) приватні акціонерні; б) кооперативні; в) державні.

    Інвестиційні банки займаються фінансуванням та довгостроковимкредитуванням різних галузей, головним чином промисловості, торгівліі транспорту. Через інвестиційні банки задовольняється значна частинапотреб промислових та інших підприємств в основному капіталі.
    Розвиток цієї ланки кредитної системи характерно для сучасногоринкового господарства. На відміну від комерційних банків інвестиційнімобілізують переважну частину своїх ресурсів шляхом випуску власних акційта облігацій, а також отримання кредитів від комерційних банків. Разом зтим вони відіграють активну роль у випуску та розміщенні акцій промислових іінших компаній.

    Іпотечні банки надають довгострокові позики під заставу нерухомості
    - Землі та будівель. Вони мобілізують ресурси за допомогою випуску особливого видуцінних паперів - закладних листів, забезпеченням яких є закладена вбанках нерухомість. Клієнтами іпотечних банків є фермери,населення, а в ряді випадків підприємці.

    Спеціалізовані банківські заклади включають банки, спеціальнозаймаються певним видом кредитування. Так, зовнішньоторговельні банкиспеціалізуються на кредитуванні експорту та імпорту товарів.

    Глава 2. Роль банків в акумуляції і мобілізації грошового капіталу.

    В умовах ринкового господарства розвиток банківської справихарактеризується дотримуюся-ські важливими особливостями:
    . гігантська концентрація та централізація банківського капіталу;
    . виникнення і зростання банківських монополій;
    . зміцнення банківського кредиту, його подовження строків і перетворення кредиту в знаряддя панування монополістичного капіталу;
    . вихід банків за рамки суто кредитних операцій та зрощення банківського капіта-ла з промисловим.
    Концентрація та централізація банківського капіталу.

    Основною причиною величезної концентрації капіталу є гігантськаконцентрація виробництва. Чим більші розміри промислових підприємств,тим більше і вивільняються у них грошові капітали, якізосереджуються в банках. З іншого боку, задовольняти потреби вкредит великих промисло-вих підприємств можуть тільки великі банки,володіють великими ресурсами.

    Концентрація банківського капіталу виражається в збільшенні не тількизагальної суми банківських ресурсів, але і ресурсів, що припадають на кожнийбанк.

    Поряд з концентрацією відбувається також централізація банківськогокапіталу, тобто витіснення дрібних банків великими і злиття великих банків унайбільші. Центра-лізація банківського капіталу відбувається передусім наоснові концентрації виробництва: великі промислові підприємства поміщаютьсвої вільні грошові капітали, як правило, у великі банки, щопідсилює позиції останніх і сприяє витісненню ними дрібних банків. Доцентралізації банківського капіталу веде конкурентна боротьба в банківськомусправі, в якій великі банки мають вирішальні переваги перед дрібними. По -перше, вкладники вважають за краще розміщувати свої вклади у великі, більшсолідні і стійкі банки, ніж у дрібні банки, які нерідко зазнаютькрах. По-друге, великі банки на відміну від дрібних володіють мережею філій,залучають вклади з різних місцевостей. По-третє, великі банкизначно перевершують дрібні в організаційно-технічному відношенні. Усовремен-них умовах перевагу великих банків над дрібними посилилося врезультаті впровадження електронно-обчислювальної техніки в банківську справу. Урезультаті банкрутств дрібних банків і їх поглинання великими загальне числобанків скорочується. Централізація банківського капіталу виявляється також узлиття великих банків в найбільші. Концентрація і централізаціябанківського капіталу виявляється також у зростанні філіальної мережі великихбанків. Підсумковим виразом концентрації і централізації банківськогокапіталу є зосередження все більшої частини банківських ресурсів уруках небагатьох найбільших банків.

    Відкрита і прихована концентрація банків.

    Відкритими формами прояву концентраційного процесу є:збільшення банківських ресурсів при зменшенні кількості банків, крах дрібнихбанків і поглинання їх великими, злиття великих банків в найбільші,виділення жменьки банків-гігантів, зосереджують у своїх руках більшучастку банківських коштів.

    До прихованих форм концентрації банків належить фактичне перетворенняодних банків, що зберігають свою юридичну самостійність, в дочірнікомпанії інших, які скуповують контрольні пакети їхніх акцій, а такожвикористання ресурсів дрібних банків великими.

    Виникнення банківських монополій та їх форми.

    У банківській справі виявляється та сама закономірність, що і впромисловості: вільна конкуренція веде до концентрації, а концентрація,досягнувши вищого ступеня розвитку, породжує монополію. Банківськімонополії - це об'єднання банків, або банки-гіганти, що граютьпанівну роль у банківській справі і при-сваівающіе найбільш високіприбутку. Банківські монополії мають наступні форми.

    Банківські картелі - угоди банків, певною мірою обмежуютьїх само-самостійності і вільну конкуренцію між ними шляхом встановленняоднакових процентних ставок, проведення однакової дивідендної політикиі т.п.

    Банківські синдикати, або консорціуми, - угоди між декількомабанками для спільного проведення великих і вигідних фінансових операцій
    (звичайно з випуску цінних паперів), які не в змозі здійснити одинбанк.

    Банківські трести - банківські монополії, виникають шляхом повногозлиття двох або кількох банків, причому відбувається об'єднаннявласності на капітал цих банків та управління ними.

    Банківські концерни - об'єднання багатьох банків, формально зберігаютьсамо-самостійності, під фінансовим контролем одного великого банку,скупив контрольні пакети їхніх акцій.
    Як у промисловості, так і в банківській справі монополії не знищуютьконкуренцію. Ця конкуренція відбувається:
    1. між немонополізований банками;
    2. між банківськими монополіями і банками-аутсайдерами;
    3. між самими банківськими монополіями;
    4. усередині банківських монополій.

    У своїй боротьбі з банками-аутсайдерами банківські монополії вдаються дотакого методу, як переманювання у них клієнтури за допомогою реклами,відкриття своїх філій в районі діяльності аутсайдерів і залученняклієнтів шляхом надання їм тих чи інших пільг. Банки-монополістивимагають від своїх вкладників і позичальників не вести ніяких справ з банками -аутсайдерами. Часто банківські монополії позбавляють аутсайдерівсамостійності, скуповуючи їхні акції.

    Між самими банківськими монополіями ведеться запекла боротьба заклієнтуру. Для розширення сфери свого впливу і залучення клієнтури вконкурентів кожен банк-монополіст засновує свої філії там, де ранішедіяли тільки філії інших банківських монополій.

    розгортається також боротьба між банками-монополістами за контроль надпідпри-ємствами, в яких вони беруть участь. Якщо, наприклад, акціямипромислової компанії володіють два або кілька великих банків, то коженз них намагається захопити конт-рольний пакет акцій.

    У сфері банківського кредиту виявляється ряд нових явищ:
    1. укрупнення розмірів банківських кредитів;
    2. збільшення їх строків;
    3. перетворення кредиту з гармати вільної конкуренції на знаряддя панування крупней-ших банків.

    Укрупнення банківського кредиту пояснюється тим, що, з одного боку,гігантським промисловим підприємствам потрібні величезні грошові капітали,а з іншого боку - гігантські банки мають можливість їх надати. Укрупненнякредиту робить банки зацікавленими в ході справ промислових підприємств,тому що у випадку банкрутства великого позичальника банк несе великі втрати.

    Подовження термінів банківського кредиту обумовлене зміною структурипромислового капіталу. Концентрація виробництва і розвиток техніки ведутьдо зростання питомої ваги основного капіталу, що вимагає довгостроковихкапіталовкладень. Круп-ні банки мобілізують у великих розмірах власнікапітали в строкові вклади, а такі кошти можуть бути надані впозику на тривалі терміни. Крім того, навіть із вкладів до запитаннядеяка частина завжди утворює стабільний залишок, за рахунок якоговеликі банки також можуть надавати довгостроковий кредит.

    Слід також мати на увазі, що довгостроковий за своєю сутністю кредитможе зовні перетворюватись в форму короткострокового. Поширений такзваний контокор-рентний кредит, при якому банк зараховує кредитуютьсясуми на поточний рахунок позичальника, зберігаючи за собою право витребувативидані позики в будь-який момент. Однак банки фактично не використовують цеправо протягом тривалого часу, в результаті чого контокорентнийкредит значною мірою перетворюється на довгостроковий.

    Подовження термінів кредиту ще тісніше пов'язує великі банки з великимипромисло-леннимі компаніями. Будучи зацікавленими в триваломупроцвітанні кредиту-ваних підприємств, банки приймають спеціальні заходи,щоб впливати на хід справ цих підприємств. Наприклад, нерідко банквимагає від свого клієнта, щоб той зберігав всі вільні грошові капіталитільки в даному банку і користувався лише його кредитом, а для контролю завикористанням кредиту банк посилає своїх представників-лий до органівуправління підприємств-позичальників.

    Кількісні зміни в банківському кредиті - укрупнення його розміріві подовжити-ня його строків - у кінцевому рахунку приводять і якіснимзмін ролі банків.

    Найважливіше якісна зміна у сфері банківського кредиту складаєтьсяв тому, що кредит перетворюється із знаряддя вільної конкуренції на знаряддяпанування?? онополісті-чеського капіталу. Це проявляється як увикористання банківських кредитів перш за все монополізованимипідприємствами, так і в тому, що кредит стає важливим важелем у боротьбіпромислових монополій проти аутсайдерів. Одним їх методів цієї боротьбислужить позбавлення аутсайдерів кредиту, а здійснити це промисловімонополії можуть лише через тісно пов'язані з ними банки.

    Нарешті, самі банки грають активну роль в освіті і розвиткупромислових монополій. Об'єднання ряду кредитуються підприємств умонополістичний союз вигідно для банку, тому що зменшує ризикбанкрутства підприємств-позичальників і разом з тим збільшує розміри їхфінансових операцій, при веденні яких банки отримують прибуток.

    В епоху домонополістичного капіталізму банки служили в основномупосередниками в кредиті та платежі, причому банківський капітал існувавокремо від промисло-ного. В епоху монополістичного відбуваєтьсявзаємопереплетання, зрощення великого банківського капіталу зпромисловим. Це виражається в тому, що великі банки втручаються впромисловість, а промислові корпорації - в банківську справу.

    Пряме впровадження банківського капіталу в промисловість здійснюєтьсяшляхом:
    . скупки банками акцій промислових компаній;
    . випуску і розміщення банками акцій промислових підприємств;
    . участі банків у заснуванні нових підприємств.

    Скупка акцій промислових підприємстві пояснюється гонитвою банків замонопольної прибутком. Гігантські банки-монополісти не задовольняютьсязвичайним прибутком від кредитних операцій. У результаті скупки промисловихакцій частина монополістічес-кой надприбутки переходить з промисловості добанкам шляхом одержання дивідендів з промислових акцій.

    Банки беруть активну участь у випуску та розміщення промисловихцінних бу-маг. Це пояснюється тим, що у великих банків зосередженівеличезні грошові капітали. Промислові компанії зазвичай не можуть чекати,поки знайдуться покупці для знову випущених цінних паперів, а томупередають їх розміщення банкам або банківського синдикату. Це обумовленотакож тим, що банки володіють розгалуженим апаратом і великоїклієнтурою, через які вони можуть збувати ці папери.

    Банки займаються випуском цінних паперів для витягання емісійноїприбутку. Цей прибуток дорівнює різниці між продажними курсом акцій іоблігацій, які реалізуються банками, і більш низьким покупними курсом, за якимбанки їх купують у промислових компаній.

    Установча діяльність банків - це їх участь в організації новихакціонерних компаній - промислових, торгових, транспортних і т.д. Дляорганізації нових великих компаній потрібні величезні кошти,мобілізувати які без допомоги банків неможливо. Тому до групизасновників зазвичай поряд з промисловими магнатами входить одна абокілька великих банків. Стимулом до цього для банків є гонитва зазасновницькою прибутком.

    Шляхом скупки акцій, емісійної та засновницької діяльності банкистають прямими учасниками монополізованої промисловості, їїспіввласниками.

    Впровадження промислових монополій в банківську справу.

    У свою чергу промислові монополії впроваджуються в банківську справу.
    Контролюючи банки, промислова монополія легко може отримувати від нихвеликі кредити, розміщувати з їх допомогою акції і т.д. Крім того,придбання контролю над банками дозволяє промислової монополіїпідривати позиції своїх конкурентів, спонукаючи ці банки відмовляти внадання кредитів конкуруючим підприємствам.

    Впровадження монополістичного промислового капіталу в банківську справуздійснювала-вляєтся двома способами:
    . промислові монополії купують акції банків і в такий спосіб стають співвласниками останніх;
    . промислові монополії засновують нові банки, які з самого початку знаходяться під їх контролем. Наприклад, найбільші промислові корпорації
    Італії створили після Другої світової війни власні кредитно-фінансові установи, включаючи й банки.
    Глава 3. Т р а н с н а ц і о н а л ь н и е б а н к и.

    На світовому ринку позичкових капіталів провідні позиції займаютьтранснаціональні банки (ТНБ), які надають собою новий типміжнародного банку і посередника в міжнародній міграції капіталу.

    Транснаціональні банки - це найбільші банківські установи,досягли такого рівня міжнародної концентрації та централізаціїкапіталу, який завдяки зрощування з промисловими монополіямипередбачає їх реальну участь в економічному розділі світового ринкупозичкових капіталів та кредитно-фінансових послуг.

    Міжнародні банківські монополії виникли в кінці XIX - початку XX ст.у вигляді банківських картелів та синдикатів монополістів, які здійснювалиміжнародну діяльність на ринках позичкових капіталів своїх країн.
    З'єднання, злиття, зрощення, взаємопроникнення в банківській сферістали основою створення ТНБ.

    Відмінність ТНБ від національного великого банку полягає насамперед унаявності зарубіжної інституційної мережі, перенесення за кордон не тількиактивних операцій, але й частини власного капіталу, і формуваннідепозитної бази, у зв'язку з чим закордонна мережа ТНБ активно використовується дляотримання банківського прибутку. Таким чином, ТНБ стали важливим елементомсвітового ринку позичкових капіталів, валютних операцій і всієї системиміжнародних економічних відносин.

    Транснаціональні банки, які в основному сформувалися на базінайбільших комерційних банків промислово розвинених країн, панують нанаціональних і міжнародних ринках позичкових капіталів.

    Розглядаючи діяльність ТНБ, слід підкреслити їх особливості:
    . до ТНБ ставляться, як правило, найбільші банківські монополії, які відіграють домінуючу роль на своїх національних ринках. Це в першу чергу найбільші комерційні банки, що користуються величезними власними капіталами і депозитна база, а також провідні ділові банки, які поступаються комерційним банкам в масштабах залучених коштів, але мають великий досвід роботи в спеціальних сферах банківської діяльності. Будучи монополістами на власному ринку, ТНБ також повністю контролюють операції на світовому ринку позичкових капіталів;
    . діяльність ТНБ відрізняється міжнародним характером, що пов'язано з високою часткою закордонних операцій у їх сукупної діяльності, а також їх залежністю від зовнішнього ринку щодо мобілізуються і використовуваних засобів. Це в значній мірі визначає глобальність їх діяльності. Іноді діяльність ТНБ здійснюється незалежно від інтересів країни їх основного базування. По суті немає обмежень і у клієнтури цих банків;
    . визначальною ознакою ТНБ є наявність великої мережі закордонних підрозділів, що представляє собою механізм оперативної акумуляції та перерозподілу позичкового капіталу, а також монополізації грошових ресурсів окремих країн. ТНБ здійснюють міжнародні операції через складну мережу тісно пов'язаних закордонних філій, відділень і агентств, що знаходяться в основних фінансових центрах світу, а також на національних ринках провідних капіталістичних країн;
    . для ТНБ характерні тісний взаємозв'язок, переплетення капіталів, інтересів, не дивлячись на гостру конкуренцію між ними. Досить типовою стає тенденція до посилення картелізаціі міжнародної банківської діяльності, фактичний розділ світового ринку між кількома десятками найбільших банківських монополій, великомасштабної діяльність на світовому ринку з розміщення єврооблігацій і евроакцій.

    Глава 4. Ц е н т р а л ь н и е б а н к и.

    Центральні емісійні банки створювалися двома шляхами: на базінайбільших комерційних банків, у яких з розвитком кредитної системивідбувалася концентрація банкнотного емісії, і шляхом утворенняцентрального емісійного банку державою.

    Частка власності держави в капіталі центрального банку єнайважливішим чинником, що визначає його місце в економіці країни, яке взначній мірі залежить від національних традицій і особливостейрозвитку банківської системи.

    Другим чинником, що визначає незалежність центрального банку віддержави, є процедура призначення або вибору керівництва банку.

    Третім чинником, що відображає незалежність центрального банку,є ступінь подробиці визначення в законодавстві цілей та завданьйого діяльності. Цим встановлюються, по-перше, рамки свободидіяльності центрального банку, по-друге, в законодавчому порядкувизначаються його повноваження.

    Четвертим фактором незалежності центрального банку єзаконодавчо ус-тановленное право державних органів на їхвтручання в грошово-кредитну політику.

    П'ятий фактор незалежності центрального банку - наявністьзаконодавчого ограни-чення кредитування уряду.

    Таким чином, всі ці п'ять факторів незалежності центрального банкусвідчать про місце його в економіці країни, вплив на економічніпроцеси за допомогою наданого йому законом інструментаріюрегулювання, про ступінь залежності уряду і про особливу роль угрошово-кредитній системі країни.

    Центральний банк представляє собою орган державного регулюванняеконо-міки, тобто банк, наділений монопольним правом емісії банкнот,регулювання грошового обігу, кредиту та валютного курсу.

    У сучасних умовах центральний банк виконує наступнінародохозяйственние функції:
    . емісійний центр країни,
    . валютний центр,
    . банк банків і розрахунковий центр,
    . банк уряду,
    . центр грошово-кредитного регулювання економіки.

    Функція емісійного центру полягає в тому, що центральні банки вданий час володіють монопольним правом на випуск банкнот, забезпеченняяких значно змінилося.

    У період золотого монометалізму банкноти центральних банків малиподвійне забезпе-ченням - золоте і вексельне (товарне).

    Функція валютного центру. Історично склалося, що для забезпеченнябанкнотного емісії в центральних банках були зосереджені золотовалютнірезерви. Крім того, центральний банк здійснює валютне регулювання,тобто регулювання платіжного балансу і валютного курсу, використовуючи такіметоди, як облікова (дисконтна) політика і валютна інтервенція. І,нарешті, центральний банк представляє всю країну в міжнародних ірегіональних валютно-фінансових органи-заціях: Міжнародному валютномуфонді, Світовому банку, Банку міжнародних рас-Четово, Європейському союзі,
    Європейському банку реконструкції та розвитку, Європейському інвестиційномубанку та ін

    Банк банків і розрахунковий центр. Особлива роль центрального банку вкредитній системі полягає також в тому, що головною його клієнтурою як попасивним, так і за активними операціями є не торговельно-промисловіпідприємства і населення, а кредитні установи, в основному комерційнібанки.

    Обслуговування комерційних банків по пасивних операцій полягає вте, що для забезпечення своєї ліквідності банки зберігають у центральному банкучастину своїх грошових коштів у вигляді касових резервів на поточному рахунку.
    Причому ці резерви після Великої депресії 30-х рр.. стали обов'язковими,тобто центральний банк в адміністратив-ному порядку встановлює мінімальнеспіввідношення резервів із зобов'язаннями банків по депозитах.

    У періоди напруженого положення на грошовому ринку центральні банкиздійснюють кредитування комерційних банків у вигляді переобліку векселів, атакож пе-резалога їх цінних паперів.

    Останнім часом взаємини центрального банку з кредитноюсистемою в промислово розвинених країнах зазнали значні зміни,що пов'язано насамперед з проведенням заходів щодо лібералізації ринкукапіталів.

    В даний час взаємини центрального банку з кредитнимиустановами визначаються наступним: по-перше, тим, що банк є дляних кредитором останньої інстанції, по-друге, він здійснює контроль абонагляд над банками і, по-третє, слід зазначити його особливу роль якрегулюючого, контролюючого, дослі-довательского та інформаційногоцентру кредитної системи країни.

    Банк уряду. Центральний банк здійснює виконаннядержавного бюджету по доходах і видатках, а також є агентомдержави по розміщення державного боргу.

    Казначейство зберігає свої вільні кошти на поточному рахунку вцентральному банку, які воно використовує для покриття своїх витрат. Прицьому казначейство розплачується з своїми постачальниками чеками нацентральний банк. Отже, центральний банк виконує роль банкіра повідношенню до держави.

    Разом з тим центральний банк, користуючись безпроцентно вільнимигрошовими коштами казначейства, виконує безкоштовно для нього операції повиконанню бюджету. Так, за дорученням казначейства центральний банкприймає податкові платежі, які зараховує на його поточний рахунок.

    Як агент держави по розміщенню державного боргу центральнийбанк здійснює випуск державних позик, організовує підписку напозики і розміщення облігацій позик серед комерційних банків, страховихкомпаній та інших учасників грошового ринку.

    Проте цим не обмежується функція центрального банку як банкірадержави, оскільки в ряді випадків центральний банк здійснює такожбезпосереднє кредитування держави за рахунок своїх ресурсів.

    Грошово-кредитна регулювання економіки країни. Перераховані вищефункції центрального банку виявляються у його операціях, які діляться напасивні - операції по створенню ресурсів банку та активні - операції з їхрозміщення. Операції центральних банків відображаються в їхніх балансах.
    Центральний Банк Росії.

    Діяльність Центрального Банку Росії (ЦБР) регулюється Федеральнимзаконом "Про Центральний банк Російської Федерації (Банк Росії)" та
    Федеральним законом "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР" Про
    Центральний банк Російської Федерації (Банк Росії) ", який був прийнятий
    Державною Думою 12 квітня 1995р.

    У відповідності з цими законодавчими актами основними цілямидіяльності Банку Росії є:
    . захист і забезпечення стійкості рубля, в тому числі його купівельної спроможності по відношенню до іноземних валют;
    . розвиток і зміцнення банківської системи Російської Федерації;
    . Забезпечення ефективного та безперебійного функціонування системи розрахунків.

    Отримання прибутку не є метою діяльності Банку Росії. Статутнийкапітал Банку Росії 3 млрд. руб.

    У взаємодії з Урядом РФ він розробляє і проводить єдинудержавну грошово-кредитну політику, спрямовану на захист ізабезпечення стійкості рубля:
    . монопольно здійснює емісію готівкових грошей і організовує їх обіг;
    . встановлює правила здійснення розрахунків у РФ;
    . здійснює державну реєстрацію кредитних організацій, видає і відкликає ліцензії кредитних організацій і організацій, що займаються їх аудитом;
    . здійснює нагляд за діяльністю кредитних організацій;
    . реєструє емісію цінних паперів кредитним організаціям відповідно до федеральних законів;
    . здійснює валютне регулювання, включаючи операції з купівлі та продажу іноземної валюти;
    . визначає порядок здійснення розрахунків з іноземними державами;
    . організовує і здійснює валютний контроль як через уповноважені банки, так і безпосередньо.

    Банк Росії бере участь у розробці прогнозу платіжного балансу
    Російської Федерації та організації складання платіжного балансу Росії.

    Банк Росії підзвітний Державній Думі Федеральних Зборів
    Російської Федерації. У межах своїх повноважень він незалежний у своїйдіяльності.

    Нормативні акти Банку Росії в повному обсязі направляються в необхіднихвипадках у всі зареєстровані кредитні організації. Як правило,кредитні організації отримують ці документи в тому розрахунково-касовому центрі
    Головного тер-ріторіального управління ЦБР, в якому у них єкореспондентський рахунок.

    Банк Росії не може брати участь в капіталах кредитних організацій, якщоінше не встановлено Федеральним законом. Наприклад, йому дозволено мати 51%акцій Ощад-готельних банку РФ, брати участь у капіталі Зовнішекономбанку і
    Внешторгбанка РФ. У капіталі інших комерційних банків і кредитнихорганізацій ЦБ Росії брати участь не має права.

    Вищим органом управління Банку Росії є Рада директорів, доякого входять Голова Банку та дванадцять членів Ради директорів.

    Основними інструментами і методами грошово-кредитної політики Банку
    Росії відповідно до законодавства є:
    . процентні ставки по операціях Банку Росії;
    . нормативи обов'язкових резервів комерційних банків;
    . операції на відкритому ринку;
    . рефінансування банків;
    . валютне регулювання;
    . встановлення орієнтирів зростання грошової маси;
    . прямі кількісні обмеження діяльності комерційних банків.

    Для посилення нагляду за діяльністю найбільших комерційних банків, відфункціонування яких залежить стабільність банківської системи, в серпні
    1996 створена спеціальна структура - Друге операційне управління при
    Центробанку РФ, яке проводить розрахунки, відкриває та обслуговуєкореспондентські рахунки цих банків. Наказом по Банку Росії під нагляд іна рсчетное обслуговування в нове управління вже переведені п'ять банків:
    "Автобанк", "Агропромбанк", "Внешторгбанк", "Менатеп" та Міжнароднафінансова корпорація. Найближчим часом під нагляд Другого операційногоуправління буде переданий Ощадбанк РФ.

    Глава 5. К о м м е р ч е с к и е б а н к и.

    Кредитна система країн з ринковою економікою складається з трьох ланок:центрального банку, банківської системи і системи спеціалізованихнебанківських кредитно-грошових інститутів:
    1. Центральний банк
    2. Банківський сектор:комерційні банкиощадні банкиінвестиційні банкиіпотечні банки банкірські будинку спеціалізовані банки
    3. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути: інвестиційні компанії фінансові компанії благодійні фонди ощадно-позичкові асоціації страхові компанії пенсійні фонди.
    Банківська система - ключова ланка кредитної системи. Вона концентруєбезліч кредитних і фінансових операцій. У різних країнах існуєсвоя тенденція пре-володіння банків того чи іншого виду.

    У кредитній системі існують і небанківські кредитно-фінансовіінститути, які посіли чільне місце в накопиченні та мобілізації грошовогокапіталу. В останні роки вони конкурують з банківською системою зазалучення та розміщення грошових накопичень фізичних і юридичних осіб.

    У банківських та спеціалізованих небанківських кредитно-фінансовихінститутів в характері виконуваних операцій багато відмінностей, але є і загальніоперації: притягнення ня тимчасово вільних коштів, надання позик,здійснення грошових розрахунків і платежів, консультування, проведенняфінансових послуг.

    У сучасній ринковій економіці, в механізмі функціонуваннякредитної системи комерційним банкам відведена величезна роль.

    Комерційні банки надають широкий діапазон фінансових послуг. Вонивідносять-ся до особливої категорії справу

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !