ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Банківська конкуренція
         

     

    Банківська справа

    Самарського державного ЕКОНОМІЧНА АКАДЕМІЯ

    Кафедра "Фінанси та кредит"

    Контрольна робота

    за курсом: Гроші, кредит, банки.на тему: Банківська конкуренція.

    виконала: студентка факультету другої вищої освіти, спеціальності фінанси та кредит, 4 курсу

    Шаповалова Галина В'ячеславівна прийняла: Дьяконова Марина Леонтіївна.

    м. Самара 1998

    ЗМІСТ

    I. Виникнення і розвиток банківської конкуренції.

    II. Поняття банківської конкуренції і сфера її діяльності.
    III. Рівні банківської конкуренції.

    IV. Види банківської конкуренції. а) Конкуренція продавців і конкуренція покупців; б) внутрішньогалузева і міжгалузева конкуренція; в) Цінова і нецінова конкуренція; г) Досконала і недосконала конкуренція.

    V. Сучасні особливості та закономірності банківської конкуренції.

    VI. Комерційні банки в Росії.

    Література.

    I. Виникнення і розвиток банківської конкуренції.

    Деякі ознаки конкурентної поведінки можна знайти у найпершихбанків середньовіччя і навіть у древніх прообразів кредитних інститутів, прореальної банківської конкуренції до другої половини XIX ст. говорити неприйнято. З одного боку, це обумовлено економічними причинами: банківбуло відносно мало. Ринок був насичений, і в цих умовахіснувала можливість розширення власної справи без утискуінтересів один одного.
    З іншого боку, нерозвиненість банківської конкуренції була пов'язана зспецифічною підприємницькою етикою банкірів. Згідно з якоюсправа сприймалась як щось принципово інше від звичайноїкомерції, від торгівлі товарами.

    Ще в минулому столітті в британських банківських кругах вважалосьнечесно відбивати один одного клієнтів, більше того, у разі переходуклієнта із іншого банка по власній волі йому не відкривався рахунок безпопередніх переговорів з цим банком. А місцезнаходження для новихбанків чи їх філіалів вибирались з таким розрахунком, щоб вони знаходились позасферою діяльності вже існуючих.

    Однак на рубежі теперішнього століття ситуація змінилася, і для банківпочалася епоха конкуренції полювання на клієнтів. Якщо раніше клієнт сам повиненбув йти в банк для відкриття рахунку, то тепер банки почали пропонуватиклієнтам (насамперед підприємцям) послуги прямо "на дому", змагаючись втому, хто запропонує найбільш вигідні умови. Президентом Банківськогоінституту у Великобританії в 1902 р. був відзначений факт: банки сталивступати в конкуренцію навіть з приводу таких угод, які в результаті обіцялибути збитковими. Тим самим теперішня вигода приносилася в жертву в ім'ядосягнення стратегічних конкурентних переваг.

    У ХХ ст. Європейська банківська справа пережила дві глибокіперебудови, що відбилися і на конкурентній ситуації. Перед першою світовоювійною основу операцій крупних приватних банків Західної Європи складаликредитування промисловості і угоди з цінними паперами. Дрібніпромислові та сільськогосподарські підприємства обслуговувалися в основному вкредитних товариствах. Ощадкаси обмежувалися виключноощадними операціями і використанням залучених коштів длядовгострокового кредитування. Безготівкові розрахунки ще не отримали широкогорозповсюдження. Таким чином, у кожної групи кредитних інститутів булапріоритетна сфера впливу. А втручання в чужу сферу зустрічаласьвідносно рідко.
    І якщо великі банки, як вже зазначалося, конкурували один з одним, то,наприклад, ощадкаси ними в якості серйозного конкурента нерозглядалися.

    Ця конкурентна ситуація повністю змінилась після першої світовоївійни в зв'язку з хвилею раціоналізації в банківській справі. Викликаноюнадзвичайно сильним розширенням безготівкового обороту. Саме в цей періодв західні комерційні банки прийшли обчислювальні машини, було залученоведення клієнтами книг виписок по рахунках. Завдяки цьому банки охоплюваливсе нові круги клієнтури. Що стало однією з причин посиленняконцентрації в банківському секторі економіки. Численні дрібні приватнібанки і провінційні банки були поглинуті крупними банками. У своючергу, і серед крупних банків відбулись злиття. Так, якщо в 1920. в
    Німеччині було досить крупних банків з розвиненою філіальною мережею, то в
    1933 р. - лише три.

    Друга велика структурна перебудова банківської справи Західної
    Європи почалася в 60-их роках, коли на роль першочергового джереларесурсів всіх кредитних інститутів стали ощадні вкладинаселення. До цього крупні комерційні банки обслуговували тількипідприємства і приватних осіб з високим рівнем доходів. Широким масамнаселення були доступні лише ощадкаси. Положення різкозмінилось в зв'язку з ростом доходів широких мас населення, що досягнулиположення перспективних банківських клієнтів. Цьому сприяло івведення безготівкової виплати заробітної плати. У цій ситуації більше всіхвиграли, звичайно ж, ощадкаси, що мали найкращі зв'язки з людьми. Крімних, однак, свою частку додаткової клієнтури захотіли отримати і крупнібанки, які почали відкривати рахунки населенню.

    Після цього першого кроку стало важливим перетворити мільйони власниківрахунків на справжніх клієнтів. Це було досягнуто завдякинадання їм допомоги в освоєнні форм безготівкових розрахунків, але в першучергу - за рахунок розширення асортименту споживацьких кредитів. Уподальшому в цілях залучення і утримання приватних клієнтів були задіянісамі різноманітні ощадні плани. Крім того, комерційними банкамиі банківськими групами почали створюватись інвестиційні компанії, якідавали можливість навіть при незначному обсязі заощаджень вкласти їх уцінні папери. Фактично банки почали вперше серйозно займатисьмаркетингом.

    Розширення масових операцій всіх кредитних інститутів привелодо стирання відмінностей між банківськими групами, універсалізаціюбанківської діяльності, а як наслідок - посилення банківської конкуренції.

    У 60-их роках почався ще один процес, що значновплив на загострення конкурентної ситуації на європейських банківськихринках. Мова йде про лібералізацію державного регулюваннядіяльності комерційних банків.

    80-ті роки характеризуються подальшим загостренням конкуренції.
    Чуттєвість що піднялась в клієнтів до ціни в розвинутих країнах привела дозменшення маржі між процентними ставками по кредитах і по внесках. Це,а також ріст витрат на оплату праці і матеріальне забезпечення банківськоїдіяльності ще більш звузили можливості цінової конкуренції. Внутрішніринки збуту банківських послуг, особливо в Західній Європі, стали посуті вичерпані, що був посилений зниженням світових темпівекономічного росту і підвищенням кредитних ризиків. У цих умовахзахідні банки почали проявляти інтерес до нових ринків збуту,представленим насамперед країнами Східної Європи.

    II. Поняття банківської конкуренції і сфера її діяльності.

    У загальному виді конкуренцію можна визначити яксуперництво ринкових суб'єктів, зацікавлених в досягненні однієї і тієїж цілі. Такими ринковими суб'єктами є або продавці, абопокупці. Характерні ознаки конкуренції наступні:

    - існування ринків з альтернативними можливостями вибору дляпокупців (продавців);

    - наявність більшої чи меншої кількості покупців (продавців),змагаються між собою і використовують різні інструменти ринковоїполітики;

    - чергування використання цих інструментів одними конкурентами ізаходів у відповідь інших конкурентів.

    Аналогічно банківська конкуренція - це здійснюється в динаміціпроцес суперництва комерційних банків і інших кредитних інститутів, вході якого вони прагнуть забезпечити собі міцне становище на ринкукредитів і банківських послуг.

    Сферою банківської конкуренції є банківський ринок. Йогоспецифіка полягає в тому, що це - дуже складне утворення, що маєдосить широкі межі і складається з безлічі елементів. Правильнішеговорити не про один, а про багато банківських ринках.

    Сучасні комерційні банки функціонують в ролі продавців чипокупців практично у всіх ринкових секторах. Якщо розглядатиринкову систему з точки зору об'єктів купівлі-продажу, можна сказати, щодо неї входять наступні сектори:

    1. Ринок засобів виробництва і виробничих послуг. На нього комерційні банки виходять в ролі продавців банківських для підприємств (розрахункове обслуговування, ведення рахунків, управління фінансами корпорацій), фінансових посередників (кредитування виробничих об'єктів), а також в ролі покупців виробничих ресурсів (придбання офісного обладнання). < p> 2. Ринок предметів споживання і споживчих послуг. Тут банки виступають як фінансові посередники (видача позик на споживчі цілі), але іноді і як покупці (організація прийомів в рамках роботи з громадськістю).

    3. Ринок праці. Він являється цільовою областю кадрової політики банків, яким неминуче приходиться час від часу оновлювати або поповнювати свій персонал, виходячи на цей ринок в якості покупців.

    4. Ринок інтелектуально-інформаційного продукту. На ньому банки можуть діяти і як продавці банківських послуг (фінансове консультування), і як покупці виробничих ресурсів

    (програмне забезпечення для ЕОМ).

    5. Ринок нерухомості. Тут банки виступають частіше всього як фінансові посередники (іпотечне кредитування) і лише відносно рідко як покупці (придбання земельних ділянок і приміщень для офісу), чи продавці (реалізація застави за неповернення іпотечних кредитів).

    6. Фінансові ринки. У цій сфері банки є одними з головних дійових осіб. Можна назвати:

    - ринок позичкових капіталів. З одного боку, банки купують тимчасові права на грошові ресурси в своїх вкладників, з іншого - виступають як продавці при видачі позик;

    - ринок цінних паперів. Виконуючи доручення клієнтів, а також за власною ініціативою банки здійснюють купівлю-продаж цінних паперів і виконують поперемінно то роль продавців, то роль покупців;

    - ринок валют і дорогоцінних металів. Роль банків на цьому ринку аналогічна їх ролі на ринку цінних паперів.

    Таким чином, ми бачимо, що сфера банківської конкуренції дужеобширна, а конкурентне середовище різноманітна і різнорідна.

    III. Рівні банківської конкуренції.

    Комерційні банки - поняття досить умовне, так якконкурують на банківському ринку не тільки банки. Навіть у фінансовому секторіцього ринку можна виділити три рівні конкурентної боротьби.

    Основний рівень - конкуренція між комерційними банками, якітрадиційно поділяються на універсальні та спеціалізовані. Раніше міжцими видами існувала чітка межа. По-перше, це було пов'язано з тим,що для ряду операцій встановлювались законодавчі обмеження.
    Наприклад, такого роду обмеження були введені у Великобританії на початку 30 --их років як реакція на величезну кількість банківських крахів в період світовоїекономічної кризи 1929 - 1933 років. По-друге, прибутки банків відокремих спеціалізованих операцій іноді були настільки великі, щодіяльність в інших сферах ставала необов'язковою.

    В результаті в економіці завжди існували і універсальні, іспеціалізовані банки. При цьому в банківських системах одних країнпереважали перші, а інших - друге. Так, універсальні банки традиційнопанували в Швейцарії, ФРН, Австрії. Домінування жспеціалізованих банків було характерно для Великобританії, Франції, США,
    Італії та Японії.

    Однак останнім часом у багатьох країнах в умовах посиленнябанківської конкуренції все більше проявляється тенденція до універсалізаціїбанківської діяльності. Різниця універсальних і спеціалізованих банківстають все більш спірними і розпливчастими. Універсальний банк кількакраще захищений від комерційного ризику, ніж спеціалізовані, він можебільш гнучко реагувати на зміни кон'юнктури, а отже, більшеконкурентоспроможний.

    Необхідно відзначити, що в банківській справі, як і в промисловості,вільна конкуренція неминуче викликає концентрацію. Одні банкипоглинаються більш могутніми конкурентами, інші, формально зберігаючисамостійність, фактично підпадають під владу сильнішихконкурентів. Відбувається злиття банків. Число банків скорочується, але разомз тим збільшуються їх розміри, зростає обсяг операцій. У кожній країнівиділяються деякі найбільші банки, на рахунках яких збираються величезнісуми вільних коштів, які шукають прибуткового застосування.

    Конкуренція спостерігається як між окремими банками, так і міжнайбільшими спілками банківського капіталу. У останніх все більш посилюєтьсяпрагнення до монополістичному угодою, до об'єднання банків. Великіфінансові операції - різних акціонерних товариств - все частіше здійснюєтьсяне яким-небудь окремим банком, а за допомогою угоди між декількомапровідними банками.

    Централізація банківського капіталу виявляється у злитті великихбанків в найбільші банківські об'єднання, в зростанні філіальної мережі великихбанків. Банківські об'єднання - це банки-гіганти, які відіграють панівнуроль у банківській справі.

    Існують декілька форм банківських об'єднань.

    Банківські картелі - це угоди, що обмежують самостійністьокремих банків і вільну конкуренцію між ними шляхом узгодження тавстановлення однакових процентних ставок, проведення однаковоїдивідендної політики тощо

    Банківські синдикати, або консорціуми - угоди між декількомабанками для спільного проведення великих фінансових операцій.

    Банківські трести - це об'єднання, що виникають шляхом повногозлиття декількох банків, причому відбувається об'єднання капіталів цихбанків і здійснюється єдине управління ними.

    Банківські концерни - це об'єднання багатьох банків, формальнозберігають самостійність, але перебувають під фінансовим контролемодного великого банку, скупив контрольні пакети їхніх акцій.

    У конкурентній боротьбі великі банки мають вирішальні переваги переддрібними. По-перше, вони мають більші можливості для залученнявнесків, тому що вкладники вважають за краще розміщувати свої кошти у великі,солідніші і стійкі банки, а не в дрібні, які частіше зазнають краху.
    По-друге, великі банки зазвичай володіють мережею філій (відділень,агентств, контор), розташованих у багатьох містах, чого не мають дрібнібанки. По-третє, у великих банків витрати з ведення операційщодо менше внаслідок більшого масштабу цих операцій. Цедозволяє великим банкам стягувати меншу плату з клієнтів за виконання дляних розрахункових і кредитних операцій, що, природно, привертає клієнтуру.
    Перевага великих банків ще більше посилюється через широкезастосування комп'ютерів та іншої обчислювальної техніки.

    У боротьбі з банками-аутсайдерами банківські об'єднання вдаються дорізних методів конкурентної боротьби: за допомогою реклами, шляхом відкриттясвоїх філій у районі діяльності аутсайдерів і переманювання клієнтівза допомогою надання їм тих чи інших пільг. Боротьба за клієнтуруведеться і між самими банківськими об'єднаннями, кожен великий банкпрагне переманити клієнтів у інших великих банків.

    Поряд з суперництвом між комерційними банками в сучаснихумовах все більш серйозну конкуренцію вони зазнають з бокунебанківських кредитно-фінансових інститутів (страхові компанії, фінансовіброкери, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, компанії з випускукредитних карток та інші), а також зі сторони нефінансових організацій
    (пошта, торгові будинки, підприємства автомобільної промисловості іінші .).

    Можна розглянути приклад американського концерну "Сирз, Роубак енд К".
    Ця найбільша торгова компанія світу вже протягом багатьох роківреалізує своїм клієнтам не тільки товари, але й фінансові послуги. Наоперації з їх продажу в 1988 році припадало більше половини її оборотів.
    Поряд з магазинами роздрібної торгівлі їй належать також страховагрупа "Олстейт іншуранс", брокерський дім "Дін Віттер", банк в Каліфорнії,велика ощадно-позичкових асоціацій. Компаніей створена системаелектронних розрахунків, що охоплює 80 її філій по всій території
    Сполучених Штатів. 30 млн. клієнтів, які мають кредитні картки, можутьотримати готівку або скористатися іншими послугами за допомогою
    4тис. автоматичних терміналів.

    Опитування, проведене консалтинговою фірмою "Егон Зендер Інтернешнл"серед 740 членів правління різних банків США, показало, що 43% банкіріввважають "Сирз" своїм основним конкурентом.

    В Європі подібну політику проводить німецький торговий дім "Квелле".
    На додаток до вже були в портфелі компанії "Норіс-Банку" він придбав
    Споживчий банк, оснащений найсучаснішим автоматизованимобладнанням, орієнтованим на обслуговування населення. Багато хто з 650тисяч клієнтів отримали можливість здійснювати стандартизовані розрахунковіоперації, а з 1986 року - і угоди з цінними паперами.

    Підсумком цих процесів - універсалізації банківської справи і посиленняконкуренції з боку небанков - з'явилося швидкий розвиток фінансовихконгломератів. У США їх засновниками в кінці 70-х - початку 80-их роківстали фірми "Мерріл Лінч" (інвестиційний бізнес), "Амерікен Експрес"
    (кредитні картки), "Пруденшл" (страхування), "Сітікорпорейшн"
    (холдингова компанія).

    Крім цих трьох рівнів, на деяких з них можна виділити двапідрівня: індивідуальна конкуренція, при якій конкурентами єокремі кредитні інститути; групова конкуренція, при якій в якості конкурентів можутьвиступати групи споріднених кредитних інститутів. Прикладами можуть бутиоб'єднання ощадних кас і кредитних товариств в Німеччині,проводять узгоджену ринкову політику.

    IV. Види банківської конкуренції.

    а) Конкуренція продавців і конкуренція покупців.

    Залежно від беруть участь в конкуренції ринкових суб'єктіввиділяють конкуренцію продавців і конкуренцію покупців. Конкуренціяпродавців - це їх суперництво за найбільш вигідні умови збуту товарів
    (в даному випадку - банківських послуг). Конкуренція покупців - цезмагання між ними за доступ до цих товарів.

    Обидві ці форми можуть співіснувати поряд один з одним, знаходячись впевному поєднанні. Їх співвідношення на кожному конкретному ринкувизначається ринковою силою продавців і покупців. Так, на ринкупродавця, де продавці володіють значними можливостями в певнійступені диктувати покупцям свої умови (внаслідок ненасиченістьринку, його монополізації і т.д.), переважає конкуренція покупців.
    Навпаки, на ринку покупця, де покупці мають більшу ринковоїсилою, чим продавці (із-за перенасичення ринку товарами, а також діїдеяких інших факторів), основною формою є конкуренція продавців.

    Не можна сказати однозначно чи є банківський ринок ринкомпокупців або ринком продавців, так як з одного боку, банківський ринокне є чимось цілісним і неподільним, а складається з безлічі приватнихринків, з іншого боку, будь-який банк може виступати як в ролі продавця,так і в ролі покупця.

    б) внутрішньогалузева і міжгалузева конкуренція.

    В залежності від галузевої приналежності суб'єктів конкуренціїприйнято розрізняти внутрішньогалузеву і міжгалузеву конкуренцію.

    внутрішньогалузева конкуренція - це конкуренція між фірмами однієїгалузі, що виробляють аналогічні товари, які задовольняють одну і туж потреба, але розрізняються за ціною, якістю, асортиментом.
    Міжгалузева конкуренція - це конкуренція між підприємствами різнихгалузей.

    Так як банківська справа - це не окрема галузь, а сфераекономіки, що включає безліч різноманітних галузей, то цякласифікація відноситься і до банків.

    Галузева структура банківської справи. З точки зору окремогокредитного інституту банківські галузі виступають в якості ринків збуту.
    Основні з них: ринок кредитів (галузь кредитування); ринок вкладів
    (галузі ощадна справа, інвестиційне посередництво); ринок послуг
    (галузі розрахунково-касове обслуговування, трастові операції, іншіпослуги).

    У свою чергу, перераховані галузі можуть бути розділені напідгалузі, причому більшість кредитно-фінансових інститутів діє нев одній, а в декількох галузях чи підгалузях.

    внутрішньогалузева банківська конкуренція. На етапі розробки своєїконкурентної стратегії кожен кредитний інститут має вирішити, чи буде вінспеціалізованим чи універсальним, зважити переваги і недолікиальтернативних стратегічних рішень. У наші дні склалося уявлення проте, що універсальні банки при інших рівних умовах володіютьконкурентною перевагою, що полягає в можливості розсіювання ризикуна широкий асортимент товарів, що реалізуються. Отже, при наявностідостатніх фінансових ресурсів рішення повинне прийматися однозначно вкористь універсалізації. Значною мірою це правильно, однаккерівнику банку не слід забувати, що і універсальний банк можеволодіти стратегічними недоліками, зокрема, з точки зору,інтенсивності внутрішньогалузевої конкуренції.

    Універсальні банки можна охарактеризувати навіть не якбагатогалузеві, а як "всегалузевому" підприємства, конкуруючі з усімаучасниками банківського ринку. В результаті вони відчувають максимальнийтиск внутрішньогалузевої конкуренції.

    Спеціалізовані банки діють в меншій кількості галузей іконкурують, крім універсальних банків, тільки з банками і небанкамі,мають аналогічну спеціалізацію. Те ж відноситься і до небанківськихорганізаціям, які впроваджують найчастіше тільки в одну банківську галузь чинавіть в ринкову нішу. У залежності від параметрів спеціалізаціїінтенсивність внутрішньогалузевої конкуренції знижується чи підвищується, але вбудь-якому випадку, тут вона менша, ніж в універсальних банків.

    внутрішньогалузева конкуренція в економіці може існувати в двохосновних формах: предметна і видова конкуренція.

    Предметна конкуренція виникає між фірмами, що випускаютьідентичні товари, які різняться лише якістю виготовлення або навітьне відрізняються за якістю. Ця ситуація характерна для більшості галузейз виробництва споживчих товарів.

    Видовая конкуренція здійснюється між підприємствами, що випускаютьтовари одного виду (тобто призначеними для однієї і тієї ж цілі), алерозрізняються по якимось суттєво важливим параметрам. Приклад: автомобіліодного класу з різними за потужністю двигунами.

    Для банківської справи цей поділ також застосовується, хоча і зпевними обмеженнями.

    Предметна банківська конкуренція можлива в наданні послуг такзваного масового асортименту, що є в основі своїйстандартизованими, однорідними. Так, в даний час практично всікомерційні банки приймають від населення вклади до запитання,ощадні, строкові вклади і т.д. За цим стандартизованих послуг врізних банках є тільки цінові відмінності (різна величина процентноїставки).

    Однак далеко не всі банківські послуги є стандартизованими.
    Багато хто з них носять індивідуальний характер, орієнтовані на рішенняфінансових проблем конкретного клієнта. Класичний приклад - цекредитування підприємств, де в кожному випадку умови визначаютьсякредитним договором. Тут з'являється видова конкуренція.

    Більше того, з розвитком банківської справи і економіки в цілому навітьпослуги масового асортименту можуть втрачати свою однорідність. Так,однакові послуги, що надаються різними банками, нерідко набувають вочах споживачів цих послуг відмінні риси, пов'язані зсформованим іміджем банку. Природно, при інших рівних умовахвкладник піде в той банк, який представляється йому більш солідним,більш надійним і т.д.

    Таким чином, внутрішньогалузева конкуренція в банківській справііснує в основному в формі видової конкуренції. З точки зорускладання конкурентної стратегії це означає, що розробка новихасортиментних одиниць в рамках існуючого виду ще не забезпечуєконкурентної переваги, якщо вона не підкріплюється заходами щодоформування споживчих переваг.

    Міжгалузева банківська конкуренція. Якщо внутрішньогалузеваконкуренція в банківській справі здійснюється між діючими в тій чиіншій банківській галузі інститутами, то міжгалузева конкуренціярозгортається між суб'єктами, інтереси яких раніше не перетиналися.

    Міжгалузева конкуренція в економіці може здійснюватися у формахконкуренції за допомогою переливу капіталу чи функціональної конкуренції (конкуренції субститутів).

    Конкуренція за допомогою переливу капіталу виникає при змініпідприємством профілю своєї діяльності або її диверсифікації. Вонавикликається відмінностями кон'юнктури і норми прибутку в різних галузях. Уідеалі перелив капіталу міг би приводити до вирівнювання норми прибутку завсіх галузях. Однак на практиці для переливу капіталу існуютьперешкоди, які в економічній літературі отримали назву вхідних івихідних бар'єрів.

    Вхідні бар'єри - це перешкоди для проникнення на ринок новихконкурентів. До них відносяться: економія на масштабах виробництва,диференціація продукту, потреба в значному капіталі, високівитрати по переорієнтації споживачів, недоступність каналів збуту,обмеженість доступу до джерел ресурсів, відсутність земельнихділянок, високий рівень використовуваних в галузі технологій, наявність ущо діють в галузі підприємств виключного права займатися данимвидом діяльності, патентний захист інновацій, ліцензійні обмеження,брак досвіду, протидія існуючих фірм та ін

    Вихідні бар'єри - це перешкоди для спроб фірм, що діють наринку, піти з нього. Це можуть бути: необхідність списання крупнихінвестицій, великі затрати по конверсії виробництва, небажання втратитисвій імідж, честолюбство менеджерів, протидія уряду абопрофспілок, протести постачальників, клієнтури і ділерів та інші. Чим вищевхідні і вихідні бар'єри, тим менша загроза проникнення в галузь новихконкурентів.

    Функціональна конкуренція, на відміну від цього, не передбачаєпереходу в іншу галузь. Вона грунтується на тому факті, що зовсімрізні товари, що виробляються підприємствами різних галузей, можутьвиконувати для споживача однакові функції і виступати яквзаємозамінних товарів (товарів-субститутів). Так, конкурентомвиробника ковзанів може бути виробник лиж в тій мірі, в якій дляспоживача два види зимового спорту є взаємозамінними. Такожвзаємозамінними є, наприклад багато продуктів харчування. Наявністьсубститутів різко розсовує границі ринку і веде до загостренняміжгалузевої конкуренції, тому при виробленні конкурентної стратегіїнайбільш привабливими для підприємця є такі галузі,продукція яких не має хороших чи близьких замінників.

    Для банківської справи явно домінуючим видом міжгалузевоїконкуренції є перелив капіталу. Він відбувається при проникненніновачків на споконвічно банківські ринки, а також при спробі банків завоюватисобі місце в нових для них галузях.

    Важливою особливістю вхідних бар'єрів в банківських галузях євідсутність патентного захисту нововведень. У зв'язку з цим будь-яка фінансоваінновація, будь-яка нова банківська послуга, впроваджена одним кредитнимінститутом, може бути протягом короткого часу відтворена йогоконкурентами. Це посилює інтенсивність конкуренції. При цьому, якщоінтенсивність внутрішньогалузевої конкуренції для окремого інституту залежитьвід ступеня його універсалізації (чи спеціалізації), то міжгалузеваконкуренція тим інтенсивніше, чим більш привабливою з точки зорурентабельності і перспектив розвитку є та чи інша банківськагалузь чи підгалузь.

    Крім того, для комерційних банків не існує проблеминедоступності каналів збуту, так як виробництво і збут банківських послугзбігаються в часі і можуть бути локалізовані в приміщенні банківськоговідділення. До числа найбільш істотних банківських вхідних бар'єріввідносяться:

    . - Правові обмеження банківської діяльності. Ці обмеження служать захисту інтересів кредиторів і вкладників; вони повинні ускладнити вхід на ринок явно слабим банкам і тим самим не допустити того, щоб конкуренція набула руйнівний характер. З цією метою встановлюється мінімальний розмір статутного капіталу, ліцензується банківська діяльність операцій з іноземними валютами і цінними паперами;

    . обмеженість доступу до джерел кредитних ресурсів. Здається, в нашій країні цей бар'єр є найбільш серйозною перешкодою для входу на ринок банківського кредитування. У багатьох регіонах

    Росії велика клієнтура має стійкі зв'язки з банками, утвореними на базі колишніх державних спеціалізованих банків, і, як правило, не дуже мобільна у відношенні зміни банку.

    У результаті знову утворені банки можуть розраховувати в основному лише на засоби дрібних і середніх підприємств "нової хвилі" і населення. Наслідком даної обставини є, зокрема, тенденція утворення так званих кишенькових банків, жорстко прив'язаних до певного великому підприємству або групі підприємств;

    . диференціація банківського продукту. Вона передбачає індивідуалізацію банківських послуг, надання їм характеристик, що відрізняють їх від аналогічних послуг інших банків. У підсумку, однотипні послуги, навіть у випадку повної ідентичності за якістю і ціною, що не сприймаються споживачами як досконалі субститути.

    Це призводить до формування стійких купівельних переваг і ускладнює вхід на ринок новим, нікому невідомим кредитним інститутам;

    . високі витрати по переорієнтації споживачів. Цей бар'єр безпосередньо пов'язаний з попереднім. У зв'язку з наявністю сформованих споживчих уподобань новачок на банківському ринку виявляється перед необхідністю значних витрат на рекламу та інші заходи по створенню власного сприятливого іміджу.

    Вихідні бар'єри в банківській справі не мають такого значення, якв промисловості, так як проникнення кредитних інститутів на нові ринкизвичайно не пов'язане з їх виходом з старих ринків, а здійснюється в рамкахдиверсифікації банківського асортименту.

    Такі особливості конкуренції за допомогою переливу капіталу набанківських ринках.

    Такий вид конкуренції, як міжгалузева функціональна, у банківськомусправі по суті не зустрічається. Звичайно, окремі банківські послуги можутьбути субститутами один одного. Наприклад, замінником внесення грошовихкоштів на строковий вклад може бути віддача банку доручення вкласти їх уцінні папери чи дорогоцінні метали у вигляді монет або злитків і т.п. Алеця заменяемость має значення не так для міжгалузевої конкуренції,скільки для внутрішньогалузевої, так як у більшості випадків пропозиціяцих послуг-замінників зосереджується в одних руках (по суті справи,функціональний характер має видова банківська конкуренція). Знайти жзовнішні, небанківські субститути для банківських послуг достатньопроблематично.

    Наприклад, альтернативним джерелом фінансування для підприємствазамість кредиту можуть бути кошти держбюджету або власні кошти.
    Однак за кошти держбюджету розраховувати можна тільки в деякихвипадках, а мати власні оборотні кошти в обсязі, повністюпокриває всі виробничі потреби, нераціонально, так як цесповільнить їх оборотність і негативно позначиться на рентабельності.

    Замість зберігання грошей на рахунку в банку можна тримати їх готівкою вкасі підприємства, а для приватної особи - дома. Але це, по-перше,небезпечно, а по-друге, веде до виникнення поставлений витрат урозмірі неотриманої банківського відсотка.

    Накопичений грошовий капітал можна використати як для фінансовихінвестицій (вкладень у цінні папери або банківські депозити), так і дляреальних інвестицій (вкладень у підприємницьку діяльність). Однакреальні інвестиції доступні і прийнятні не для всіх, вони передбачаютьготовність йти на значний ризик і певний рівеньПредпринімательскіх здібностей.

    Замість використання безготівкових розрахунків теоретично можнарозраховуватися готівкою. Але якщо між приватними особами така формарозрахунків ще застосовується, то для підприємств вона виключена.

    Управляти своїм майном також в принципі можна самостійно,грошові кошти та цінності зберігати у власному сейфі, а якщо ми некористуємося ніякими банківськими послугами, то і необхідності вконсультуванні не існує. Проте це, як і попередні варіанти,означає не заміну банківських послуг, а відмова від них.

    Таким чином, банківські послуги не мають конкурентоспроможнихзамінників, що підвищує привабливість банківської сфери дляпідприємництва. Тим не менше, думається, при розробці конкурентноїстратегії на ринку банківських послуг для населення російським банкірамслід враховувати і наявність названих квазі-замінників, оскільки в нашійкраїні поки ще недостатньо звикли до використання банківських послуг.
    Комерційним банкам належить сформувати попит на них, зробити їх наНасправді незамінними, як це вже стало нормою в розвинутих країнах.

    в) Цінова і нецінова конкуренція.

    Залежно від використовуваних методів конкуренції розрізняють: ціновуі нецінову конкуренцію.

    Цінова конкуренція здійснюється шляхом зміни (як правило,зниження) цін. Нецінова конкуренція заснована на поліпшення якісниххарактеристик товару (надійність, довговічність, безпечність, кориснийефект, витрати споживання, зовнішній вигляд, сервісне обслуговування тощо) іпроведення цілеспрямованої політики диференціації продукту (включаючирекламу та заходи щодо стимулювання збуту).

    Маніпулювання цінами - самий старий метод конкуренції і самийпростий з точки зору технічного виконання. Однак треба зазначити, щоцінова конкуренція в економіці може бути відкритою (прямий) і прихованою.

    При відкритій ціновій конкуренції фірми широко сповіщають споживачівпро зниження цін на свої товари. При прихованої цінової конкуренції фірмивипускають новий товар з істотно поліпшеними споживчимивластивостями, а ціну піднімають непропорційно мало.

    Особливістю цінової конкуренції в банківському секторі економікиє відсутність чіткого взаємозв'язку споживчої вартості товару
    (банківської послуги) і його ціни. У зв'язку з цим межа між відкритою іприхованої ціновою конкуренцією розпливчаста, а рамки, в яких банк маєможливість значного маневрування процентними ставками, рівнемкомісійних винагород і тарифів на послуги, досить-таки розтяжним.
    Крім того, і покупці банківських послуг, особливо якщо вони єпостійними клієнтами банку, можуть в процесі переговорів впливати націну, домагаючись істотних знижок.

    Однак цінова конкуренція має певні межі. Більш того, заоцінками зарубіжних економістів, в банківській справі, як ні в якій іншійсфері економіки, діють внутрішні і зовнішні сили, які звужують можливостіцінової конкуренції.

    По-перше, пр

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !