ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Банківська система
         

     

    Банківська справа

    Зміст

    С.

    Введення.

    3

    Глава 1. Банківська система та її розвиток в період переходу до ринку.

    4

    1.1 Комерційні банки, як основний сегмент ринкової економіки.

    4

    1.2 Принципи діяльності та функції комерційних банків.

    6

    1.3 Правова база функціонування комерційних банків.

    11

    Глава 2. Банківські ризики та методи їх регулювання.

    14

    2.1 Поняття "банківські ризики".

    14

    2.2 Основні види банківських ризиків.

    17

    2.3 Методи регулювання ризиків.

    30

    Глава 3. Аналіз банківських ризиків і методів їх

    регулювання (на матеріалах місцевого банку).

    41

    Висновок.

    65

    Список літератури

    67

    Програми

    68

    Введення

    Банки - одне з центральних ланок системи ринкових структур.
    Розвиток їхньої діяльності - необхідна умова реального створення ринковогомеханізму. Процес економічних перетворень почався з реформуваннябанківської системи. Ця сфера динамічно розвивається і сьогодні.

    Тривалий час банки були державними органами і виступали однієюз "несучих конструкцій" адміністративно-командної системи управлінняекономікою. У результаті організація банківської справи в країні втратилатрадиції і досвід російських банків. Сьогодні ми змушені надолужуватизгаяне. Необхідно в короткі терміни вийти на рівень сучасногосвітового рівня організації банківської справи.

    Формування ринку та ринкової інфраструктури, нових механізміввстановлення господарських зв'язків та розвитку підприємництва таконкуренції, підвищення суверенітету республік вимагають розробки теоріїекономічних ризиків, методів їх оцінки та регулювання на всіх щабляхгосподарювання: країновому, республіканському, регіональному, місцевому, а такожна рівні кожної господарської одиниці незалежно від виду і формвласності.

    Чільна роль у вирішенні цих проблем повинна належатибанківській системі. Це визначається зростанням ролі кредитних відносині банків в умовах нестійкості економіки країни і переходу до ринку.
    Банки не лише формують ринки позичкових капіталів, цінних паперів, валютнийринок, беруть участь у створенні і функціонуванні товарних бірж інових господарських структур, але і, по суті, є єдинимвласником необхідної інформації про фінансовий стан підприємств іорганізацій, кон'юнктуру товарного, позичкового, і валютного ринків,економічний стан регіону, республіки, країни. Останнясвідчить про важливість вивчення банками зовнішніх і внутрішніхкомерційних і політичних ризиків своїх клієнтів. Це тим більшедоцільно, що на сучасному етапі є сприятливі умови длястворення та покращення партнерських відносин господарюючих суб'єктів збанками, посилення їх взаємної відповідальності і контролю.

    Провідним принципом у роботі комерційних банків в умовах ринкує прагнення до отримання більшого прибутку. Воно обмежуєтьсяможливістю зазнати збитків. Ризик є вартісне вираження імовірнісногоподії, що веде до втрат. Ризики тим вище, чим вище шанс отриматиприбуток. Ризики утворюються від відхилення дійсних даних від оцінкисьогоднішнього стану і майбутнього розвитку. Ці відхилення можуть бутипозитивними і негативними. У першому випадку мова йде про шанси отриманняприбутку, а в другому - про ризики. Кожному шансу отримати прибутокпротистоїть можливість збитків.

    Таким чином, отримувати прибуток можна тільки у випадку, якщо можливостізазнати втрат (ризики) будуть передбачені заздалегідь (зважені) тапідстрахувати. Тому проблема економічних ризиків у діяльностікомерційних банків слід приділяти значну увагу. До основних зних відносяться: розробка класифікації банківських ризиків, основ оцінки таметодів розрахунку економічних і політичних та інших ризиків банку,окремого позичальника, групи підприємств, галузі, республіки, країни.

    Глава 1

    Банківська система та її розвиток в період переходу до ринку

    1.1. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ ЯК ОСНОВНИЙ СЕГМЕНТ товарного виробництва.

    Банківська система Росії - одна з найбільш динамічно розвиваютьсясекторів вітчизняної економіки, перехід на ринкові відносини, в якомустався найбільш швидко. За другу половину 1990 була практичноліквідована система державних спеціалізованих банків, і до початку
    1991 р. в основному завершилося формування двухзвенний банківської системи:
    Центральний банк - комерційні банки.

    У світлі сьогоднішніх проблем Російської економіки, пов'язаних зподоланням кризових явищ та інфляційних процесів, посиленнямінвестиційної та кредитної діяльності, вдосконаленням організаціїрозрахунків у народному господарстві і стабілізацією національної валюти,прискорення формування ефективно функціонуючої банківської системи,здатної забезпечити мобілізацію фінансових ресурсів та їх концентрацію напріоритетних напрямах структурної перебудови економіки, маєнеоціненну практичну значимість.

    Практична роль банківської системи в економіці народного господарства,пов'язаної ринковими відносинами, визначається тим, що вона керує вдержаві системою платежів і розрахунків; більшу частину своїх комерційнихугод здійснює через внески, інвестиції і кредитні операції, поряд зіншими фінансовими посередниками банки направляють заощадження населення дофірмам та виробничим структурам. У той же час ефективністьздійснення інвестування коштів у значній мірізалежить від здатності самої банківської системи направляти ці коштисаме тим позичальникам, які знайдуть способи їх оптимального і ефективноговикористання. Комерційні банки, діючи відповідно до грошово -кредитною політикою держави, регулюють рух грошових потоків,впливаючи на швидкість їхнього обігу, емісію, загальну масу включаючи кількістьготівкових грошей, що перебувають в обігу. Стабілізація ж зростання грошовоїмаси - це застава зниження темпів інфляції, забезпечення сталості рівняцін, при досягненні якого ринкові відносини впливають на економікународного господарства найефективнішим чином.

    Сучасна банківська система - це сфера різноманітних послуг своїмклієнтам - від традиційних депозитно-позичкових і розрахунково-касових операцій,що визначають основу банківської справи, до найновіших форм грошово-кредитних іфінансових інструментів, що використовуються банківськими структурами (лізинг,факторинг, траст і т.д.).

    Реалізуючи банківські операції, досягаючи їх злагодженості ізбалансованості, комерційні банки забезпечують тим самим своюстійкість, надійність, прибутковість, стабільність функціонування всистемі ринкових відносин. Всі аспекти і сфери діяльності комерційнихбанків об'єднані єдиною стратегією управління банківською справою, метаякої - досягнення прибутковості і ліквідності. Це інтегровані критеріїоцінки ефективності та надійності роботи комерційних банків, які залежать яквід проведеної ними політики, пов'язаної із залученням грошових ресурсів
    (управління пасивними операціями), так і від політики прибутковогорозміщення банківських коштів у сферах кредитно-інвестиційних систем
    (управління активними операціями). Ці дві сторони діяльностікомерційних банків взаємопов'язані, взаємозалежні, але в той же час івзаємовиключні. Якщо банк у своїй діяльності робить ставку наодержання швидких і високих доходів по активних операціях, то тим самим вінвтрачає свою ліквідність, піддаючи себе ризику стати неплатоспроможним, азгодом і можливим банкрутом. Забезпечуючи же високий рівень своєїліквідності, банк, як правило, втрачає прибутковість.

    Відповідно до законодавства Російської Федерації банк-цекомерційна установа, створена для залучення грошових коштів відюридичних і фізичних осіб і розміщення їх від свого імені на умовахзворотності, платності і терміновості, а також здійснення інших банківськихоперацій. З одного боку, банк, як і будь-яке підприємство, що створюється длязадоволення інтересів власників банку (акціонерів абоіндивідуальних) і суспільних інтересів (клієнтури - юридичних іфізичних осіб, що обслуговуються банком). З іншого боку, банк-цепідприємство особливого виду, яка організує і здійснює рухпозикового капіталу, забезпечуючи отримання прибутку власникам банку.

    У всьому світі комерційні банки є найважливішою ланкою банківськоїсистеми, концентруючи основну частину кредитних ресурсів і здійснюючиширокий діапазон банківських операцій і фінансових послуг для юридичних іфізичних осіб. Вони представляють другий рівень банківської системи післяцентральних (державних, національних) банків.

    Формування банківської системи, що відповідає розвиненою ринковоюекономіці, у РФ почалося з 1987 р. і надалі супроводжувалося зростаннямчисла комерційних банків: нач.1992 р. - 1360 КБ, 1993 р. - 1769 КБ, кінець
    1993 р. - 1877 КБ, нач. 1995 р. - 2600 КБ. Криза влітку 1995 р. - криза наміжбанківському ринку (МММ та ін) торкнувся дрібних регіональних банків, потімхвиля кризи «накрила» і великі банки-СВКБ, Інкомбанк, ТОКОБАНК.
    Зменшується кількість регіональних банків. В умовах наростаючої кризи КБоб'єднуються, створюють холдинги. На нач.1996 р. - 2079 КБ, нач.1997 р.-2024
    КБ, кон.1997 р.-1764 КБ, нач.1998 р.-1697 КБ, сер.1998 р.-1598 КБ, на
    01.07.99-1401 КБ. Зростає кількість випадків відкликання ліцензій.

    Комерційні банки можна класифікувати за рядом ознак.
    Належність статутного капіталу банку і спосіб його формуваннявизначають тип банку. По характеру власності розрізняють банкидержавні, акціонерні, кооперативні, приватні, муніципальні тазмішані. У промислово розвинених країнах переважною формоювласності комерційних банків є акціонерна.

    Акціонерні банки в Росії створюються у формі акціонерного товариствазакритого і відкритого типів. Вступ до складу акціонерів здійснюєтьсяшляхом купівлі акцій. В якості акціонерів виступають юридичні тафізичні особи, у тому числі іноземні.

    Більшість комерційних банків створені за рахунок пайових внесківзасновників (пайовиків) як товариства з обмеженою відповідальністю.
    Учасниками такого банку є юридичні та фізичні особи, якінесуть відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним їммайном. Число акціонерних комерційних банків зросла більш ніж у дварази і становила на 1.07.99 р. 37% загального їх числа. Приватні банки-цебанки, створені на основі капіталу фізичних осіб, які їх в Росії близько 1%загальної кількості банків.

    За видами операцій розрізняють комерційні банки - універсальні іспеціалізовані. Сучасні банки можуть здійснювати широке коло операційі надавати різноманітні послуги, перелік яких прагнуть розширювати.
    Цим визначається універсальний характер банку. У Росії функціонуютьуніверсальні банки - міжгалузеві кредитні установи з багатопрофільноїсферою діяльності, до яких можна віднести, наповна економічна самостійність,має на увазі й економічну відповідальність банку за результати своєїдіяльності. Економічна самостійність передбачає свободурозпорядження власними коштами банку і залученими ресурсами,вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами, що залишаютьсяпісля сплати податків.

    Чинне банківське законодавство надало всім комерційнимбанкам економічну свободу в розпорядженні своїми фондами і доходами.
    Доходи (прибуток) банку, що залишаються в його розпорядженні після сплати податків,розподіляються відповідно до рішення загальних зборів акціонерів. Воновстановлює норми і розміри відрахувань у різні фонди банку, а такожрозміри дивідендів по акціях.

    Економічна відповідальність комерційного банку не обмежується йогопоточними доходами (як це мало місце щодо госпрозрахункових установспецбанков), а поширюється і на його капітал. За своїми зобов'язаннямикомерційний банк відповідає всіма належними йому коштами тамайном, на які відповідно до чинного законодавства можебути накладено стягнення. Весь ризик від своїх операцій комерційний банкбере на себе.

    Третій принцип полягає в тому, що взаємини комерційногобанку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини.
    Надаючи позики, комерційний банк виходить насамперед з ринковихкритеріїв прибутковості, ризику і ліквідності. Орієнтація на
    «Загальнодержавні інтереси» не сумісна з комерційним характеромроботи банку і неминуче обернеться для нього кризою ліквідності.

    Четвертий принцип роботи комерційного банку полягає в тому, щорегулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямимиекономічними (а не адміністративними) методами. Держава визначає
    «Правила гри» для комерційних банків, але не може давати їм наказів.

    Однією з важливих функцій банку є посередництво вкредиті, що вони здійснюють шляхом перерозподілу коштів,тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств ігрошових доходів приватних осіб. Особливість посередницької функціїкомерційних банків полягає в тому, що головним критерієм перерозподілуресурсів виступає прибутковість їхнього використання позичальником.
    Перерозподіл ресурсів здійснюється по горизонталі господарськихзв'язків від кредитора до позичальника, за допомогою банків без участіпроміжних ланок в особі вищестоячих банківських структур, на умовахплатності і зворотності. Плата за віддані й отримані в борг засобиформується під впливом попиту та пропозиції позикових засобів. У результатідосягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві,відповідає ринковому типу відносин.

    Значення посередницької функції комерційних банків для успішногорозвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони своєю діяльністюзменшують ступінь ризику і невизначеності в економічній системі.
    Грошові кошти можуть переміщатися від кредиторів до позичальників і безпосередництва банків, однак при цьому різко зростають ризики втратигрошових коштів, що віддаються в позику, і зростають загальні витрати по їхпереміщенню, оскільки кредитори і позичальники не інформовані проплатоспроможність один одного, а розмір і терміни пропозиції грошовихкоштів не збігаються з розмірами і термінами потреби в них. Комерційнібанки залучають кошти, які можуть бути віддані в позичку, ввідповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікованостісвоїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених набанківські рахунки.

    Друга найважливіша функція комерційних банків - стимулюваннянагромаджень у господарстві. Здійснення структурної перебудови економікимає спиратися на використання головним чином і в першу чергувнутрішніх накопичень господарства. Вони, а не іноземні інвестиції повинніскладати основну частину коштів, необхідних для реформуванняекономіки, Тим часом всі її попередній розвиток не створювало убезпосередніх виробників та інших суб'єктів господарського життя,включаючи населення, достатніх стимулів до заощадження і накопичення ресурсів.
    Для підприємств пропорції розподілу отриманих доходів на споживануі накопичує частина встановлювалися директивним плануванням. Приневисокому рівні доходів населення його схильність до накопичення перебувалана низькому рівні, а розбалансованість споживчого ринку опустилацей рівень до мінімальної позначки.

    Комерційні банки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом накредитні ресурси, повинні не тільки максимально мобілізувати наявні вгосподарстві заощадження, але і сформувати досить ефективні стимули донакопичення коштів на основі обмеження поточного споживання. Стимули донакопичення і заощадження коштів формуються на основі гнучкоїдепозитної політики комерційних банків. Крім високих відсотків,виплачуваних по внесках, кредиторам банку необхідні високі гарантіїнадійності приміщення накопичених ресурсів у банк. Створенню гарантійпослужить формування в Російській Федерації фонду страхування активівбанківських установ, депозитів у комерційних банках.

    З метою забезпечення захисту заощаджень громадян Російської Федерації тапідвищення їх довіри до банківських установ країни відповідно до
    Указом Президента РФ № 409 від 28 березня 1993 р. в Російській Федераціїстворюється Федеральний фонд страхування активів банківських установ,утворених за рахунок залучення внесків громадян. На підставі рішення Радидиректорів ЦБР від 22-23 вересня 1993 р. (Протокол № 40) до цього фонду вякість страхових внесків передаються кошти комерційних банків,перераховані ними в 1991-1993 рр.. до фонду страхування депозитів укомерційних банках.

    Поряд зі страхуванням депозитів важливе значення для вкладників маєдоступність інформації про діяльність комерційних банків і про тігарантії, які вони можуть дати. Вирішуючи питання про використання наявниху кредитора засобів, він повинен мати достатню інформацію про фінансовийстан банку, щоб самому оцінити ризик майбутніх вкладень.

    В силу нерозвиненості в нашій країні ринку цінних паперів вклади в банки впротягом усього перехідного періоду будуть переважною формою мобілізаціїфінансових ресурсів для здійснення економічних перетворень. Завданнябанків - створити такі форми залучення коштів, які реальнозацікавлювали б клієнтів у накопиченні ресурсів і формували у нихзвичку до заощадження, що визначає інвестиційні можливості економіки,що розвивається за законами ринку.

    Третя функція банків - посередництво в платежах між окремимисамостійними суб'єктами - при переході до ринку набуває новогозміст. В умовах державної монополії на загальнонароднувласність всі розрахунки між суб'єктами цієї власності проводилисячерез єдиний державний банк. Відповідно і форми розрахунків, порядокплатежів, міри відповідальності сторін були розраховані на безумовнуконцентрацію всіх розрахунків в одному банку і пристосування до неї. Гарантомздійснення платежів при такій системі розрахунків виступало державу. Вонобрало на себе всі можливі ризики, які, однак, були дуженезначними. Створення системи незалежних комерційних банків привело дорозосереджує розрахунків і підвищення у зв'язку з цим ризиків, які повиннібрати на себе комерційні банки. Форми розрахунків і платіжні документипрактично не змінилися. Вони як і раніше орієнтовані на здійсненнярозрахункових операцій між філіями одного банку, а платіжні документи поформі є внутрішньобанківськими документами. Але ліквідація системирозрахунків з використанням рахунків МФО і перехід на розрахунки між банкамичерез кореспондентські рахунки підвищують їх ризики, оскільки розрахункипроводяться не між філіями одного банку, а між самостійнимикомерційними банками. У цих умовах особливо важлива відповідальністьбанків за своєчасне і повне виконання доручень своїх клієнтів поздійснення платежів.

    У всіх країнах з ринковою економікою комерційні банки займаютьпровідне місце в платіжному механізмі економіки. Велика роль комерційнихбанків у забезпеченні розрахунків у народному господарстві і в нашій країні. Алезмінилися умови господарювання вимагають реформування всього,платіжного механізму, що дістався у спадок від адміністративно -командної системи.

    У зв'язку з формуванням фондового ринку одержує розвиток і такафункція комерційних банків, як посередництво в операціях з ціннимипаперами. На відміну від деяких розвинених країн (наприклад, США) діїнаших комерційних банків на ринку цінних паперів не обмежуються. Вониможуть виробляти різноманітні операції з цінними паперами. Відповіднодо Положення про випуск та обіг цінних паперів і фондових бірж в Україні,затвердженим постановою Уряду Української РСР 29 грудня 1991, банкимають право виступати як інвестиційні інститути, що можутьздійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посередника
    (інвестиційного брокера); інвестиційного консультанта; інвестиційноїкомпанії й інвестиційного фонду. Виступаючи у ролі фінансового брокера,банки виконують посередницькі (агентські) функції при купівлі-продажу ціннихпаперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії абодоручення.

    Як інвестиційний консультант банк робить консультаційні послугисвоїм клієнтам із приводу випуску і обігу цінних паперів. Якщо банк берена себе роль інвестиційної компанії, то він займається організацією випускуцінних паперів і видачею гарантій по їх розміщенню на користь третьої особи;купівлею-продажем цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, в тому числішляхом котирування цінних паперів, тобто повідомляє на визначені цінні папери
    «Ціни продавця" і "ціни покупця", по яких він зобов'язується їх продавати ікупувати. Коли банк розміщає свої ресурси в цінні папери від свого іменіі всі ризики, пов'язані з таким розміщенням, усі доходи і збитки - відзміни ринкової оцінки придбаних цінних паперів відносяться за рахунокакціонерів банку, то він виступає в якості інвестиційного фонду.
    Необхідною умовою виконання ролі інвестиційного фонду є наявністьв штаті банку фахівців з роботи з цінними паперами, що маютькваліфікаційний атестат Міністерства фінансів РФ, що дає право наздійснення операцій із залученням коштів громадян.

    1.3 ПРАВОВА БАЗА ФУНКЦІОНУВАННЯ

    КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

    Порядок відкриття, реєстрації та ліквідації комерційних банків натериторії Російської Федерації визначено Законом № 395-1 від 02.12.1990 «Пробанки і банківську діяльність у РСФСР ». Відповідно до цього закону в
    Російської Федерації діє ліцензійний порядок здійсненнябанківської діяльності. Банківські операції можуть проводитися тільки напідставі спеціальної ліцензії ЦБР. Необхідність особливого ліцензуваннябанківських операцій викликана їх підвищеним ризиком і впливом, який вонироблять на рівень платоспроможного попиту в економіці. Організації,здійснюють банківські операції, мають потребу в суворому державномурегулювання та контроль з боку ЦБР, тому вони обов'язково повинніодержувати ліцензії на здійснення банківських операцій і проходити реєстраціюв ЦБР. В іншому випадку банківські операції є незаконними.

    Правові норми установи та організації комерційних банківрегламентується банківським законодавством, законодавчими актами,визначають організаційно-правові форми підприємств і загальні положення пропідприємницької діяльності, а також банківськими нормативнимидокументами.

    Для організації роботи по створенню та контролю за діяльністюкомерційних банків ЦБ РФ розробив у 1991 р. "Методичні вказівки простворення і діяльності комерційних банків на території Української РСР ", в яків наступні роки вносилися деякі зміни і доповнення. Цейдокумент містить відомості про порядок створення банку, отримання ліцензії направо проведення банківських операцій, умови державної реєстрації тавідкриття філій банку. Особливий розділ присвячено нагляду за діяльністюбанків з боку Банку Росії та їх відповідальності за порушеннядіючих правил. В останньому розділі представлений порядок ліквідаціїкомерційного банку.

    Комерційний банк набуває статусу юридичної особи з моментуреєстрації його статуту та отримання ліцензії на здійснення банківськихоперацій від Центрального банку республіки, на території якої вінзнаходиться.

    Засновниками, акціонерами комерційних банків можуть бути громадяни іюридичні особи, за винятком представників органів влади всіхрівнів, їх виконавчих органів, політичних організацій іспеціалізованих громадських організацій.

    Підприємства та організації, що мають неліквідний баланс або оголошенінеплатоспроможними, не можуть бути засновниками, акціонерами, учасникамикомерційного банку.

    Кожен комерційний банк володіє відокремленим майном: будівлями,спорудами, обладнанням, інвентарем, статутним та іншими фондами ізасобами, що належать банку на праві власності. Статутний фондбанку утворюється за рахунок коштів акціонерів, що надійшли від реалізаціїакцій банку, якщо банк створюється як акціонерне товариство, або за рахунок паїв
    (вкладів) учасників, якщо створюється банк є товариством зобмеженою відповідальністю.

    В якості внеску до статутного капіталу акціонери (учасники) банку можутьвнести грошові кошти в гривнях та іноземній валюті, будівлі, споруди,обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, правакористування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками,спорудами та обладнанням, а також інші майнові права. Вклад,оцінений у карбованцях, становить частку акціонера, учасника в статутномукапіталі.

    Статутний капітал комерційного банку формується тільки за рахуноквласних коштів акціонерів (учасників). Частка будь-якого з учасників устатутному капіталі не повинна перевищувати 35%. За своїми обов'язками банкнесе відповідальність в межах всього майна, що є йоговласністю. Учасники банку, створеного як товариство з обмеженоювідповідальністю, відповідають за його зобов'язаннями в межах свого паю, аучасники акціонерного банку - у межах вартості придбаних нимиакцій. Мінімальний розмір статутного капіталу для знову утворенихкомерційних банків усіх видів на території Росії підвищується і встановленоз 10.10.94 р. у розмірі 3 млрд. руб. (еквівалент 1 млн. ЕКЮ). За рішенням ЦП
    РФ до 1999 р. російські комерційні банки повинні збільшити розмірвласних коштів до суми, еквівалентної 5 млн. ЕКЮ. На сьогоднішній деньмінімальний розмір статутного капіталу для знову утворених банків повиненбути не менше 27.130.000 рублів.

    "Методичні вказівки" передбачають необхідний для отриманняліцензії та державної реєстрації банку пакет документів,представляють в регіональне Головне управління ЦП. Департаментбанківського нагляду ЦБ здійснює методичне керівництво з питаньреєстрації та ліцензування кредитних установ, а також контроль за цимпроцесом.

    Комерційні банки діють на підставі Статуту, який приймаєтьсяйого учасниками. У Статуті закріплюються функції банку, його правоздатність,структура, порядок утворення та повноваження органів управління.
    Комерційним банкам забороняється здійснювати діяльність у сферіматеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а такожзайматися усіма видами страхування, за винятком страхування валютних ікредитних ризиків. Банки можуть виступати засновниками і брати участьвласними коштами на частковій основі у господарській діяльностіпідприємств і організацій.

    Взаємовідносини банків з клієнтами будуються на основі договорів, прицьому сторони мають широкі можливості у визначенні їх умов. Наприклад,з 1 січня 1992 р. в Росії скасовані обмеження на встановлення процентнихставок за операціями комерційних банків. Банк і підприємство, вступаючи вдоговірні відносини одна з одною, прагнуть до здійснення своїхгоспрозрахункових інтересов, ефективної співпраці.

    У ході нагляду за діяльністю комерційних банків, що здійснюється
    Департаменту банківського нагляду, перевіряється правильність виконаннябанківського законодавства і нормативних актів ЦБ РФ, а такожконтролюється дотримання банками обов'язкових економічних нормативів. Уцих цілях може бути проведена суцільна або вибіркова перевірка операційбанків. Банки зобов'язані подавати установі ЦП за місцем свого знаходженнябаланси, плани, звіти та інші документи, необхідні для визначенняправильності ведення кредитно-розрахункових операцій.

    До комерційним банкам, що допускають недоліки в роботі, можутьзастосовуватися санкції або відповідних заходів. Наприклад, банку даютьсярекомендації про можливі шляхи ліквідації недоліків, про проведеннязаходів щодо фінансового оздоровлення банку (збільшенню власнихкоштів, зміні структури активів тощо). Як санкціїзастосовуються підвищення норми обов'язкових резервів; стягнення штрафу врозмір доходу, отриманого внаслідок неправомірних дій банку;відкликання ліцензії на ведення банківських операцій або введення обмеження напроведення банком операцій. Відкликання ліцензії діє як рішення проліквідації банку. Ця міра застосовується в наступних випадках: при виявленнінедостовірних відомостей, на підставі яких видана ліцензія; при затримціпочатку діяльності більш ніж на один рік з дати видачі ліцензії;здійсненні операцій, заборонених законодавством і виходять замежі наданої банку ліцензії; виявленні порушень банкомвимог антимонопольного законодавства (наприклад, перевищення частки в
    35% статутного капіталу банку одним з його учасників). Організаційна тауправлінська структура комерційного банку регламентується його Статутом,в якому містяться положення про органи управління банку, їх структуру,порядок утворення і функції. Комерційні банки не мають вищестоящихорганів. Вищим органом комерційного банку є загальні збориакціонерів (пайовиків), скликаються щорічно для вирішення наступних питань:зміна Статуту та статутного капіталу, обрання Ради банку, затвердженнярічних результатів діяльності, розподіл доходів банку, створення таліквідація дочірніх підприємств банку і деяких інших важливих питаньдіяльності банку (що не стосуються його менеджменту).

    Організація взаємовідносин ЦБР з комерційними банками та методирегулювання діяльності останніх передбачені відповіднимбанківським законодавством. Так, з урахуванням ситуації, що складається векономіці ЦБР регулює діяльність комерційних банків за допомогоювикористання такого комплексу економічних методів, як:

    - зміна норм обов'язкових резервів, що містяться комерційнимибанками в ЦБР;

    - зміна обсягу кредитів, що надаються ЦБР комерційним банкам, атакож процентних ставок по кредитах;

    - проведення операцій з цінними паперами та з іноземною валютою.

    Для цих цілей ЦБР була

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !