ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Укладення контракту при прийомі на роботу
         

     

    Адміністративне право

    З М І С Т

    стор.
    Вступ ................................................. ............... ... ... ... ... ... ... ...
    ... ... ... ... ... ... .... 3
    Розділ 1. Поняття трудового договору і контракту.

    § 1. Загальне поняття трудового договору .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ............... 6

    § 2. Поняття контракту як форми трудового договору .. ... ... ... ... ... ... ... .. 10
    Розділ 2. Сфера застосування контракту.

    § 1.Характеристика законодавства, що передбачає можливістьукладення трудового договору у формі контракту
    ................................... 18

    § 2. Суб'єктний склад сторін контракту .................... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 28
    Розділ 3. Зміст контракту.

    § 1. Умови контракту, визначені законодавством ...... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 30

    § 2. Необхідні умови контракту ........................... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 32

    § 3. Додаткові (факультативні) умови контракту ...... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 40
    Розділ 4. Особливості укладення, зміни і припинення контракту.

    § 1. Особливості укладення контракту .................. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .52

    § 2. Особливості зміни контракту ........................ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 56

    § 3 . Особливості припинення контракту ................. ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 59
    Висновок ......... ... ... ................................ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..............< br>...... 71
    Список використанихджерел ... ... ... ... ... ... ... ... ... ........................................ 74

    В С Т У П

    Конституція України (ст. 43) гарантує кожному рівні можливості у виборіпрофесії та роду трудової діяльності. Відповідно до цього положеннярівність трудових прав незалежно від походження, соціального і майновогостану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичнихпоглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживаннята інших обставин зафіксована і в Кодексі законів про працю (ст. 2-1).

    В умовах дії жорстоких законів ринку успіх і благополуччя підприємстврізних форм власності вирішальною мірою залежать від компетенції,кваліфікації і підприємливості кадрового персоналу. Як показує світовийдосвід, ця проблема може бути успішно вирішена шляхом створенняповноцінного ринку праці, що в юридичному розумінні означає пряме визнанняправа продажу кожною людиною своєї робочої сили за власним розсудом.

    З огляду на зазначене вище виникає необхідність створення правовогомеханізму, за допомогою якого можна було б усунути економічні, юридичні таорганізаційні обмеження, що перешкоджають вільному продажу громадянамисвоєї робочої сили (як товару на ринку праці) роботодавцю на найбільшвигідних умовах. Складовою частиною такого механізму є контрактна системанаймання працівників. Як нова форма регулювання трудових правовідносинконтракт передбачає більшу гнучкість в умовах наймання працівників, режимуїх трудової діяльності та її оплати. Нове трудове законодавство і практикайого застосування свідчать, що трудовий договір (контракт) в умовахринкової економіки слід розглядати не тільки як форму реалізації права напрацю, а й як дійовий засіб правового регулювання трудових відносин ізахист прав та свобод людини і громадянина.

    Нині контрактна форма трудового договору широко застосовується напідприємствах і в організаціях різних форм власності, в тому числі узакладах освіти, науково-дослідних інститутах, засобах масової інформації.
    Найбільш ефективно вона використовується на спільних підприємствах з участюіноземного капіталу. Контракт є головним регулятором правовідносин, щоскладаються на ринку праці. Його роль визначається тим, що він є основноюформою прилучення до праці і розподілу робочої сили в системі підприємств іорганізацій, які функціонують на базі усіх форм власності.

    В науковій юридичній літературі питання щодо регулювання контрактноїформи трудового договору не достатньо розроблено, відчувається відсутністьфундаментальних праць по даній темі, суперечність різних нормативнихположень, їх невідповідність одне одному, тому автор даної роботи намагавсяпровести загальний огляд правового положення контракту, його суб'єктів тазмісту на основі існуючого законодавства України, підзаконних нормативнихактів, локальної нормотвотрчості та позитивного досвіду, що склався в нашійдержаві та зарубіжних країнах.

    Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є оцінка сучасногостану та напрямів розвитку застосування контрактної форми трудовогодоговору в Україні. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішенінаступні завдання:

    - обгрунтовано теоретичні аспекти контракту як форми трудовогодоговором,

    - дано аналіз сфери застосування контракту з врахуванням останніх змін,внесених до Кодексу законів про працю,

    - систематизовано законодавство України, яке здійснює регулюванняконтрактної форми трудового договору,

    - дано характеристику змісту контракту, його умов,

    - описано порядок укладення, зміни і припинення контракту, враховуючипрактику застосування цієї форми трудового договору.

    Предмет та об'єкт. Предметом дослідження є теоретичні та методологічніособливості змісту контрактної форми трудового договору. Об'єктом вивченняданої наукової роботи є контракт як важливий інститут трудового права. Упроцесі дослідження використано значну кількість інформативних джерел зпроблем законодавчого врегулювання контракту.

    Методологія та методика дослідження. Теоретичною та Методологічноюосновою дослідження є наукові праці, присвячені проблемам запровадження тадії контрактної форми трудового договору, змісту самого контракту
    (Луценко А.С. «Правове регулювання контрактної форми трудовогодоговору », Баранюк Ю.« Особливості змісту трудових контрактів », Гаврилюк О.
    «Особливості припинення дії трудового контракту »).

    Розгляд проблем запровадження і функціонування в Україні контрактноїформи трудового договору має як теоретичне, так і практичне значення.
    Теоретичне - полягає в тому, що вирішувати питання необхідно спочатку вплані вибору напряму правового регулювання, рамок державногорегламентування при врахуванні світової теорії і практики, аджезастосування трудового контракту в іноземних країнах має давню історіюдіяльності. Практичне застосування можливе при створенні нормативної бази,оскільки вона формується на основі теоретичних розробок і потреб практики.

    Теоретичне та практичне значення роботи полягає в тому, що результатидослідження є теоретичною та Методологічною основою для оцінки тазастосування трудового контракту в перехідний період і можуть бутивикористані для покращення захищеності працівників при укладенні контракту,вирішення ряду проблем, пов'язаних з недосконалістю законодавства, щорегулює контрактну форму трудового договору.

    Структура даної роботи включає: загальне поняття контракту як формистрокового трудового договору; визначення сфери застосування трудовогоконтракту та кола суб'єктів його застосування; безпосередньо сукупністьумов трудового контракту (його зміст); характеристику особливостей порядкуукладення, зміни і припинення трудового контракту.

    РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ І КОНТРАКТУ

    § 1. Загальне поняття трудового договору.

    Частина 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України в редакції від
    05.05.1995 дає таке визначення трудового договору: це угода між працівникомі власником підприємства, установи, організації або уповноваженим нимн не просто письмова угода чи угода вписьмовій формі, а угода, за якою держава визнає встановлення умов праці,прав і обов'язків сторін. Такий порядок визначення змісту контракту держававизнає законним. Звідси, контракт не просто форма договору, а й законнийпорядок визначення його змісту.

    Таким чином, мета контракту - забезпечити умови для виявленняініціативи й самостійності працівників, урахувати індивідуальні здібності іпрофесійні навички, підвищення взаємної відповідальності, а такожзабезпечити їх правовий і соціальний захист.

    Саме тому КЗпП вказує на особливість контракту, яка полягає в тому, щов ньому можна передбачити положення, котрі виходять за межі, встановленізаконодавством про працю. Зокрема, тут передбачається обсяг роботи тавимоги до якості і терміну її виконання, строк дії контракту, права,обов'язки і взаємна відповідальність сторін, умови оплати і організаціїпраці, підстави для припинення й розірвання контракту, соціально-побутові іінші умови, необхідні для виконання взятих сторонами обов'язків. У цьомусуть і призначення контракту в трудовому праві. [6]

    На думку С.Н. Прилипко, законодавство встановлює різницю між трудовимдоговором і контрактом, тобто протиставляє трудовий договір контракту, алебудь-яких аргументів у підтвердження сказаного не наводить. [7] Між тим,аналіз ст.21 КЗпП та інших правових норм, що регулюють трудовий договір,свідчать, що сучасне законодавство не розмежовує, не встановлює суттєвихвідмінностей між трудовим договором і його особливою формою-контрактом. Чи непередбачено поділу на такі види трудового договору і в законодавстві пропрацю великих, з розвинутою ринковою економікою, країнах далекогозарубіжжя.

    На мій погляд, поняття трудовий договір і контракт є однопорядкові,оскільки термін контракт має латинське походження і в перекладі наукраїнську мову означає договір.

    Тому, трудовий договір є більш загальним поняттям, збирально правовоюкатегорією, він включає в себе і контракт як особливу форму. Такий висновокпідтверджується аналізом першої і третьої частин ст. 21 КЗпП України. Такимчином, терміни трудовий договір і контракт є синонімами.

    Фахівці в галузі трудового права дотримуються різних точок зорустосовно правової природи контракту. На погляд Ю. Баранюк, контракт слідрозглядати як окремий, специфічний вид трудового договору. На відміну відзвичайного строкового трудового договору робота, що виконується законтрактом, як правило, є постійною, а не тимчасовою. Встановлення строкуобумовлене не характером виконуваних обов'язків, а їх орієнтацією наконкретну, заздалегідь поставлену мету, досяжна в певний період часу. [8]

    оригінальну точку зору висловлює один з найбільших вчених в галузітрудового права Російської Федерації А.С. Пашков. Він зазначає: "Трудовийконтракт у вузькому розумінні - особливий різновид трудового договору, щозаймає проміжне місце між договорами трудового найму і договорами просумісну діяльність. "[9] С. Тлевлесова розглядає контракт як комплекснийдоговір, яким регулюються як трудові, так і цивільні відносини, хоча йперші мають більшу питому вагу. Тим самим, на її думку, підтверджуєтьсятенденція до взаємопроникнення, злиття різних галузей права, що дозволяєбільш адекватно втілювати реальні потреби людей та відображати їх фактичнийстан. [10]

    Теоретичні положення С. Тлевлесової знайшли практичне відображення взмісті умов, ще містяться в Положенні про порядок укладення контракту зкерівником підприємства з державною формою власності. [11]

    Деякі вчені і багато роботодавців розглядають трудовий контракт якстроковий трудовий договір, що укладається в письмовій формі. При чому якаргумент наводиться посилання на досвід західноєвропейських держав.
    Орієнтація контракту тільки на строковість укладеного договору доситьспірна і, на нашу думку є помилковою, оскільки не узгоджена з чиннимзаконодавством і рекомендаціями МОП. Так, наприклад, у Франції у більшостівипадків мова йде про контракт безстрокового характеру. В законодавстві ФРНокремо не виділяється контракт як угода про працю, що має переважностроковий характер. Таким чином, на Заході кваліфікований, потрібнийнаймача персонал має стабільну зайнятість на основі безстроковийтрудових договорів. Система так званого "по життєвого найму" на певнійфірмі стосовно цінних кадрів широко застосовується в Японії. [12]

    Безперечно, і в Україні висококваліфікований та ініціативнийспеціаліст, на залучення якого розрахований контракт, не зацікавлений увстановленні трудових відносин, розрахованих на нетривалий строк.

    В зв'язку з цим необхідно звернути особливу увагу на ту обставину, щозловживання роботодавця строковим характером контракту суттєво обмежує
    Закон України "Про внесення змін і доповнень, що стосуються трудовогодоговору, до Кодексу законів про працю "від 19 січня 1995 року, який доповнивст. 23 КЗпП частиною другою, чітко передбачаючи можливі випадки укладеннястрокового трудового договору, в тому числі контракту як його особливоїформи. [13]

    Різний підхід до правової проблеми регулювання трудових відносин, щовиникають на основі контракту, обумовлює складні юридичні наслідки привикористанні його на практиці.

    Якщо розглядати контракт як різновид строкового трудового договору,тоді працівники, котрі його уклали, потрапляють в невигідне становище.
    Керівник завжди має можливість позбавитися від небажаного працівника як до,так і після закінчення строку дії контракту. Причому в обох випадкахпрактично неможливо довести незаконність дії роботодавця, оскільки, по -перше, в контракті можуть бути передбачені додаткові, порівняно з КЗпП,умови його розірвання, по-друге, закінчення терміну дії контракту єзаконною підставою для звільнення працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП України.
    Тому вважаю, що контрактна система, що грунтується на строковому характерітрудових відносин, безумовно, посилює залежність працівника відроботодавця.

    Визнання ж контракту особливим видом трудового договору, специфічноюугодою про працю передбачає можливість укладення його на невизначенийрядків, що значно зміцнює трудові права працівників. При цьому весь часвиконуються додаткові умови, передбачені контрактом, вигідні для обохсторін. Якщо ж сторони виконали їх (наприклад, придбання роботодавцем дляпрацівника квартири), то вони можуть внести зміни в контракт, обумовившиінші додаткові умови. Тому безстроковий контракт є основою для формуваннястабільних трудових відносин, в яких повинні бути зацікавлені обидвісторони, важливий засіб зміцнення трудових прав працівників.

    Незалежно від різного підходу фахівців до питання про правову природуконтракту, при укладенні його на певний строк або на строк виконання певноїроботи головним залишається взаємна згода сторін, не обмежена часом.

    В даний момент, у відповідності з новою редакцією ст. 23 КЗпП,строковий трудовий договір (контракт) повинен укладатися лише у випадках,коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк зврахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересівпрацівника, а також в інших випадках, передбачених законами.

    Необхідно підкреслити, що доповнення відтворює норму рекомендації МОП №
    166 "Про припинення трудових відносин за ініціативою підприємця", прийнятув 1982 році з врахуванням міжнародної громадської думки, яка вимагалаобмеження укладення строкових трудових договорів, що набуло значногорозповсюдження на Заході на той час.

    В рекомендації МОП прямо вказується те, що за виключенням чотирьохвипадків, вказаних вище, договори про найм на певний строк необхіднорозглядати як договори з невизначеним строком.

    Звичайно, законодавцем потрібно було б значно раніше прийняти доповненнядо ст. 23 КЗпП, проте воно і тепер має принципове значення, оскількиспрямоване на обмеження свавілля роботодавців у виключно жорстких іскладних умовах формування ринку в Україні.

    На жаль, в черговий раз доводиться констатувати факт, що законодавецьне визначив чіткого механізму реалізації цієї прогресивної норми. Вонасформульована в загальному вигляді, не конкретизовано, і, таким чином, невиключає можливості її обходу на практиці шляхом довільного тлумачення. Ісправді, що слід розуміти під "характером роботи", "умовами її виконання",
    "інтересами працівника"?

    Ці поняття вимагають належного тлумачення на законодавчому рівні.
    Наприклад, інтереси працівника багато роботодавців на практиці трактують якйого добровільну згоду на укладення строкового трудового договору. Такийпідхід з боку роботодавця нівелює законодавче обмеження трудових відносинна певний строк; значно послаблює гарантії права на працю, оскільки
    "добровільна" згода в умовах економічної кризи і зростання безробіття стаєдуже поширеним явищем і має примусовий характер. Уявляється, щозаконодавець не мав на увазі ототожнення інтересів працівника з простимволевиявленням. В науковій літературі по даному питанню висловленізаслуговуючі законодавчої підтримки пропозиції, що стосуються посиленнягарантій трудових прав працівників.

    Так, А.Ф. Нуртдінова пропонує розглядати строковий трудовий договір якукладений в інтересах працівника тільки в тому випадку, коли йогостроковість компенсується наданням працівнику будь-яких переваг. Протеголовною перевагою все-таки варто визнати безстроковість трудових відносин,саме на її захист і спрямована ст. 23 КЗпП.

    С.А. Іванов вважає доцільним прийняти закон, який би містив конкретнийперелік працівників, з якими допустимо укладення строкового трудовогодоговору. В цей перелік варто включити тих осіб, що приймаються на роботуна період заміщення жінок, які перебувають у відпустках по вагітності іпологах, по догляду за малолітніми дітьми, для заміщення працівників, щоперебувають у тривалих закордонних відрядженнях, на стажуванні, обранихнародними депутатами України або на виборну посаду і т.д. [14]

    Як важливий інститут трудового права, контракт є головним регуляторомправовідносин, що складаються на ринку праці. Його роль визначається тим,що він служить основною формою залучення до праці і розподілу робочої силив системі підприємств і організацій, що функціонують на базі всіх формвласності. Контракт підвищує взаємну відповідальність роботодавця іпрацівника, дозволяє поставити оплату праці у залежність від їїрезультатів.

    Контракт представляє найважливішу форму реалізації громадянамиконституційного права на працю і його гарантій, а також на вільний вибірувазі зайнятості.

    Будучи особливою формою трудового договору, контракт спрямований на:

    - проведення ефективної кадрової політики;

    - забезпечення умов для ініціативи і самостійності працівника зврахуванням його індивідуальних здібностей і професійних навичок;

    - підвищення взаємної відповідальності сторін;

    - правову і соціальну захищеність працівника.

    Контракт також є регулятором не тільки трудових, але й тіснопов'язаних з ними інших суспільних відносин. Це стосується житлових прав,соціального забезпечення, відшкодування моральної шкоди та інших питань.
    Порівняно зі звичайним трудовим договором контракт охоплює більш широкеколо правовідносин, оскільки з переходом до ринкової економіки рольрегламентації трудових і господарських відносин на основі угоди учасниківзростає.

    РОЗДІЛ 2. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ КОНТРАКТУ.

    § 1. Характеристика законодавства, що передбачає можливість укладеннятрудового договору у формі контракту.

    В теоретичному і практичному аспектах однією з неврегульованих проблемнеобхідно визнати питання, що стосується сфери застосування контрактноїсистеми найму і кола осіб, тобто суб'єктів правовідносин, що виникають набазі трудового контракту. Чітке визначення сфери застосування і учасниківконтракту як особливої форми трудового договору має велике теоретичне іпрактичне значення, оскільки від цього залежать гарантії трудових правпрацівників, зайнятих в різних галузях економіки України.

    Як підкреслювалось в частині третій ст. 21 КЗпП, сфера застосуванняконтракту визначалась законодавством (законами України, постановами
    Президії Верховної Ради України, Указами Президента й нормативно-правовимиактами Кабінету Міністрів України). Усього нині чинними є близько 60законодавчих та інших нормативно-правових актів, які є правовою базою длязастосування контракту. [15]

    Вивчення стану даного питання і правозастосувальної практики свідчитьпро те, що, на жаль, на практиці домінують не закон, а чисельні підзаконніакти; відсутня систематизація законодавства, що регулює контрактну формунайму. Підзаконні акти не узгоджені, а часто й суперечать законам.

    Однак контракт як особлива форма трудового договору має спрямовуватисяна створення умов для виявлення ініціативи та самостійності працівника,враховувати його індивідуальні здібності і професійні навички,забезпечувати передбачену законодавством його правову і соціальнузахищеність.

    Попри застереження, що містяться в КЗпП України та інших нормативнихактах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під часукладення ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контрактічасто передбачаються невигідні для працівника умови: зокрема це, якправило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальністьпрацівника, додаткові підстави розірвання договору тощо. А відтак сферазастосування контракту не може бути безмежною.

    Останнім часом сфера застосування контракту, яка виходить навіть замежі, визначені законами України, актами Президента України та Кабінету
    Міністрів України, необгрунтоване розширюється. Це не сприяє створенню умовдля повної реалізації (чи повного використання) громадянами права на працю,ускладнює становище працівників, знижує реальність трудових прав громадян,встановлених Конституцією і Законами України.

    Практично прийом на роботу по контракту здійснюється на підприємствах,в установах, організаціях усіх форм власності. Цьому сприяє законодавство,що регулює їх діяльність. Так, наприклад, застосування контрактної формитрудового договору допускається законами України "Про підприємства в
    Україні "," Про підприємництво "," Про господарські товариства "," Проосвіту "," Про державну службу "і ін. Постановою Кабінету міністрів Українивід 19 березня 1994 року № 597 затверджена Типова форма контракту зкерівником підприємства, що перебуває в загальнодержавній власності.
    Наказом Фонду державного майна України від 13.01.1995 р.. № 21 затвердженааналогічна форма контракту найму на роботу голови правління відкритогоакціонерного товариства, створеного на базі майна підприємства, щовідносяться до групи "Г". Крім того, діє Типова форма контракту зпрацівником, затверджена наказом Мінпраці України від 15.04.1994 р..

    З врахуванням сказаного, на практиці склались різні підходи ітенденції, пов'язані з застосуванням контрактної системи найму. Мова йдепро необмежену і вузьку сфери застосування контракту. У реальній дійсностісфера широкого застосування контракту найму за контрактом домінує напідприємствах недержавного сектора економіки, а більш вузька - напідприємствах, заснованих на державній формі власності.

    На наш погляд, позиція прихильників необмеженої або широкої сферизастосування контракту є несправедливою і безпідставною, оскільки будь-якихсерйозних юридичних аргументів на її користь не існує. Головні стрімуючіфактори широкого застосування контрактної системи найму в Україні - це, по -перше, глибока економічна криза, по-друге, суттєве послаблення гарантійсоціальних і трудових прав працівників (тимчасовий, строковий інестабільний характер роботи), їх невпевненість в завтрашньому дні, що можепризвести до непередбачуваних наслідків. По-третє, варто мати на увазідосвід застосування трудового законодавства країн Європейськогоекономічного співтовариства, в якому прослідковується тенденція обмеженогопідходу до застосування контрактної форми найму. Досить відмітити,наприклад, той факт, що Типовий контракт для працівників країн ЄЕС міститьправило, згідно якому, укладаючи контракт, роботодавець мусить вказати, поякій причині він є строковим. Справді, дане правило включено для того, щобуникнути зловживань з боку роботодавця строковому формою контракту. [16]

    Виходячи з потреби посилення правових засобів захисту прав громадян усфері праці, унеможливлення їх ущемлення, дотримання вимог ратифікованої
    Україною Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 про припиненнятрудових відносин з ініціативи підприємця, а також враховуючи рекомендації,неведені у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року,згідно із якими контрактна форма трудового договору не може впроваджуватисянормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актамиорганів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодамита іншими локальними нормативними актами, в ухваленому Верховною Радою
    України Законі України "Про внесення змін і доповнень до Кодексу законівпро працю України "від 24 грудня 1999 року, сфера застосування контрактуобмежена лише законами. [17]

    Через це нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів
    України підлягають приведенню у відповідність до ухваленого Закону України.

    Контракти, укладені на законних підставах до введення в дію змін до
    КЗпП від 24.12.1999, продовжують діяти і можуть бути припинені лише зпідстав, передбачених законодавством або самим контрактом. Тобто данийзакон зворотної сили не має.

    Враховуючи вищесказане, на даний момент контракти можуть укладатися знаступними працівниками:

    1) 3 керівником підприємства (ст. 16 Закону України "Про підприємства в
    Україні "). [18] Президент і Кабінет Міністрів України надають великезначення контрактам, що укладаються з керівниками підприємств, якіперебувають в загальнодержавній власності. Багаторазово вносились зміни в
    Типову форму контракту з керівником підприємства, що перебуває узагальнодержавній власності. Давалися вказівки про доповнення цихконтрактів. Постановою Кабінету Міністрів від 5 серпня 1997 року № 846 [19]передбачено створення Генерального реєстру контрактів з керівникамидержавних підприємств, установ, організацій і головами правлінь акціонернихтовариств, контрольні пакети яких належать державі. Ст. 16 Закону "Пропідприємства в Україні "є основою для укладення трудових контрактів і зкерівниками підприємств недержавної форми власності. Проте, Типова формаконтракту з керівником підприємства, що перебуває в загальнодержавнійвласності, в цьому випадку може використовуватися лише як методичнийматеріал. При укладенні контракту з керівником підприємства недержавноїформи власності має застосовуватися Типова форма контракту з працівником,затверджена Мінпраці від 15 квітня 1994 року № 23 у відповідності здорученням, даним цьому міністерству постановою Кабінету Міністрів від 19березня 1994 року № 170. [20]

    2) 3 науково-педагогічними та педагогічними працівниками дошкільних,середніх установ освіти, установ освіти для громадян, що потребуютьсоціальне допомоги і реабілітації, установ позашкільної освіти, професійно -технічних установ освіти, вищих закладів освіти, установ післядипломноїосвіти. Правовою підставою для укладення з педагогічними працівниками є ст.
    54 Закону України "Про освіту" (зі змінами і доповненнями). [21] Ст. 20
    Закону "Про освіту" спеціально обумовлює можливість укладення контрактів зкерівниками закладів про

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !