ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Банківська система України, її роль при переході до ринку (БанкЕвська система України Е її роль в переході до ринку )
         

     

    Банківська справа

    П Л А Н

    Вступ
    І. Банківська система України.

    1. Види банків та їх функції.

    2. Структура банківської системи.

    3. Національний банк - головний елемент банківської системи

    України. Його функції.

    4. Комерційні банки та їх діяльність.
    ІІ. Особливості функціонування і перспективи розвитку кредитно-грошовогорозвитку кредитно-грошового механізму.

    1. Банки, як регулятори грошей обігу.

    2. Банки та кредити. Їх роль в економіці України.
    Висновки.
    Список використаної літератури.

    Вступ.

    Досить важко зазначити, як і коли виникли перші банки. Справа в тому,що сьогодні банки - це універсальні фінансові заклді, які виконують до 300видів різноманітних послуг. Оскільки ці операції та послуги виникли не водин час та не в одному місці, то стає важко зазначити, коли виниклабанківська справа.

    найдавнішими вважаються операції по збереженню грошей. Цим займалисьабо церковні заклади, або приватні особи. Слід зазначити, що в деякихвипадках вже в давньому світі нараховувались відсотки за внесені гроші абовласність.

    Окремо виникла потреба в обігу грошей. Гарним прикладом може бути
    Європа. В середині століття не існувало єдиної системи монет. Торгівлявелась монетами різних країн, міст і навіть приватних осіб. Всі монети малирізну вагу, форму і номінал. Тому потрібні були спеціалісти, які мали бвести оіб. Ці спеціалісти розміщувались з своїми столами обігу там, деторгівля мала велику швидкість.

    Люди, які займались операціями збереження та обігом грошей, розуміли,що зібрані багатства НЕ вірістовуються.

    Якщо хоча б деяку частину від цих коштів віддавати в тимчасовевикористання, тоді можна вилучати з цього користь. Таким чином виниклиссудні (кредитні) операції, в основі яких лежала видача грошей на строк зобов'язковим поверненням та сплаті відсотка. Закладом при цьому булибудинки, кораблі, дорогоцінні речі і т.і.

    Всі ці операції спочатку існували окремо, а тільки поступово вониоб'єднувалісь в організації, які ми звикли називати банками. Слово "банк" уперекладі з італійського "banco" означає стіл. В англії капіталістичнабанківська система виникла в ХУІ столітті, доречі банкіри вийшли зсередовища майстрів золотих справ або купців.

    В нашому суспільстві банки виконують різноманітні види операцій. Вонине тільки організовують грошовий обіг та кредитні відносини. Через нихздійснюється фінансування народного господарства, страхові операції,купівлі, продажу цінних паперів, а у деяких випадках управління власністю тапосередницькі послуги.

    До розкриття сущості банку можливо підійти з двох сторін: з юрідічіноїта з економічної.

    Економічна сторона:а). пріяняття грошей до вкладів;б). надання різноманітних видів кредиту;в). купівля векселів та чеків;г). комісійні операції з цінними паперами;д). операції з коштовностями і т.і.

    Банки - це кредитно-фінансові заклади, які виконують операції щодонакопичення вільних грошових коштів підприємств, організацій та населення,посередництва в платежах, а також емісію грошей, цінних паперів,короткостроківе кредитування.

    Вчорашнє уявлення про банк:

    Банк - це частина апарату управління, головна мета якого здайснюватіконтроль за діяльністю господарчих організацій.

    Розвиток банків стімувався і стримується зараз бідністю населення табідністю значної кількості підприємств.

    Командна система поступово знищувала поняття населення про банк, якміцний комерційний існтітут, обмежувала його призначення, перетворювала врозрахунково-касові центри, які розподіляють кредити за призначенимилімітами "картками". Але сучасні комерційні і зараз відчувають великунестачу коштів для кредитування підприємницької діяльності.

    Крім того, банк - це атономне, незалежне, комерційне підприємство.
    Банк - не завод, не фабрика, але у нього, як і у будь-якого підприємства, єсвій продукт. Продуктом банку є насамперед формування платіжних коштів
    (грошової маси), а також різноманітні послуги у виді надання кредитів,гарантій, доручення, консультацій, управління власністю. Діяльністю банкунесе виробничий характер. Чим більше банкв, там бальше їх продукт. Риноквисуває банк в число основних, ключових елементів економічного регулювання.
    Банк стає найважливішою складовою, яка забезпечує народне господарствододатковими грошовими ресурсами. Зазначення грошей, кредиторів щоденнозростає, вони перетворюються в єдине джерело прискорення виробництва.

    І. Банківська система України

    1. Види банків та їх функції.

    В залежності від того, кому належать кредитні та кредитно-фінансовізаклади, в країнах з ринковою економікою розрізняються:
    - державні кредитні та кредитно-фінансові заклади;
    - приватні кредитні та кредитно-фінансові заклади.

    Перша група - це центральні банки, які мають монопольне право випускубанкнот, окремі комерційні банки, поштово-збережні каси, деякі закладі, яківиконують спеціальні функції по кредитуванню тієї чи іншої галузігосподарства.

    Розвиток державно-монополічтічного капіталізму супроводжується зростомдержавної власноіт в різних сферах, в тому числі в сфері кредиту. Захарактером діяльності банки розділяються на:
    - емісійні;
    - комерційні;
    - інвестиційні;
    - іпотечні;
    - збережні;
    - спеціалізовані (наприклад, торгівельні).

    Емісійні банки здійснюють випуск банкнот і є центрами кредитноїсистеми. Вони займають в ній особливе положення та являються "банкамибанків ".

    Комерційні банки являють собою банки, кі здійснюють кредитуванняпромислових, торгівельних та інших падпріємств головним чином за рахуноктих грошових капіталів, які вони отримують у вигляді вкладі. За формоювласності вони розділяються на: а). приватні акціонерні; б). кооперативні; в). державні.

    На початкових ступенях розвитку капіталізму переважали індивідуальнібанкірські фірми, але з розвитком капіталізму і особливо в епохуамперіалізму деяка частина віх банківських ресурсів зусереділась вакціонерних банках. Розвиток державно-монополістичного капіталізму знайшловираження в одержавленні деяких комерційних банків.

    Інвестиційні банки займаються фінансуванням та довгостроковимкредитуванням різних галузей, головним чином промисловості, торгівлі татранспорту. Через інвестиційні банки задовільняється значна сатину потребпромислових та інших підприємств в основному капіталі. Розвиток цієїскладової кредічної системи характерно для сучасного ринковогогосподарства. На відміну від комерційних банків інвестиційні мабілізуютьчастину своїх ресурсів шляхом випуску власних акцій та облігацій, а такожотпрімання кредитів від комерційних банків. Разом з тим вони відіграютьактивну роль у випуску та розміщенні акцій промислових та інших компаній.

    Іпотечні банки пропонують довгострокові позичай під заклад нерухомості --землі та будівель. Вони мобілізують ресурси за допомогою випуску особливоговиду цінних паперів - закладних паперів, забезпеченням яких є закладена вбанках є фермери, населення, а в деяких випадках - підприємці. Іпотечнийкредит фермери часто використовують для купівлі землі. Частково іпотечніпозичай використовуються для купівлі машин, добрива та інших засобіввиробництва. Крім того, купівлі землі дає цим фермерам можливість розширитисвоє господарство.

    Спеціалізовані банківські заклади включають банки, які спеціальнозаймаються зазначеним видом кредитування. Таким чином, зовнішньоторгівельнібанки спеціалізуються на кредитуванні експорту та імпорта товарів.

    Розрахункові операції банків.

    Підприємства розраховуються між собою безготівково через установибанку, в яких вона мають розрахункові рахунки.

    Розрахунки проводять за такими правилами:
    1. платежі здійснюються, як правило, після відвантаження товароматеріальніх цінностей або виконання робіт;
    2. за дорученням платника;
    3. за рахунок власних коштів платника або в окремих випадках за рахунок кредиту банку;
    4. сума списується з рахунку платника, а потім зараховується на рахунок постачальника. Виняток становлять розрахунки чеками у межах окремої держави.

    Безготівкові розрахунки здійснюються у таких формах: платіжнідоручення, чеки, акредитиви, вимоги-доручення, векселі.

    Доручення за домовленістю між підприємствами можуть бати строковими
    (наприклад, авансом, або після відвантаження товару, або часткові платежіпри великих угодах), дострокові або відстрочені - без шкоди для фінасовогостану сторін.

    Розрахунки акредитивами застосовуються, як гарантія оплати товарів абопослуг. Акредитив призначається для розрахунків лише з однимпостачальником.

    Розрахунки вимогами - дорученнями застосовуються для оплати виконробіт і наданих послу, поставленої договором продукції.

    Розрахунки, що застосовуються між підприємствами, спрямовані наусунення автоматизму у розрахунках та підвищення відповідальності звиконання договорів.

    Особливістю сучасної банківської справи в Україні є швидко зростаючийспектр пропонованих клієнтам послуг.

    Нині банки є найбільш важливими фінансовими інститутами в ринковійекономіці, які виконують чисельні функції в суспільстві за схемою клієнт -банк-клієнт.

    Складові банківської послуги (servicе):
    1. діяльність з надання клієнтові допомоги чи сприяння в отриманні прибутку;
    2. система яка задовольняє певні потреби;
    3. кваліфікована допомога, або порада, орієнтовані на практичне використання.

    Банківські послуги - це комплексна діяльність банку із задоволенняпотреб клієнта при проведенні банківських операцій або із залученнямтимчасово вільних ресурсів, спрямована на одержання прибутку.

    Особливість банківських послуг полягає в тому, що вони носять НЕстільки грошовий відтінок, скільки мають властивість самозростаючоївартості. Визнано сеспільно необхідною послуга банку може бути способомзадоволення певних потреб клієнтів банку, тобто мати статус товару.
    Діяльність банку не пов'язана з виробництвом матеріальних цінностей, алевитрати на банківські продукти (bank product) можна трактувати як суспільнокорисні дії, які задовольняють специфічні потреби суспільства.

    Головним критерієм, який відрізняє продукт праці від товару, є те, щодругий має суспільно корисні властивості, завдяки яким він здатнийзадовольнити суспільні потреби, тобто має споживчу вартість.

    За станом на початок січня 2000 року в Україні зарєстровано 203комерційних банків, у тому числі за участю іноземного капіталу 30 (8 банківз 100% іноземним капіталом).

    2. Структура банківської системи.

    Поява дворівневої банківської системи у державах колишнього схуднеблоку була першою помітною ознакою переходу до економічної системи,орієнтованої на ринок. Адже банківська система є важловою єднальною ланкоюміж макроекономічними факторами та мікроекономічнімі процесами, а отже,істотно впливає на успішність чи неуспішність перехідного періоду.

    Як переконує досвід країн із розвинутими ринковими відносинами,створення ефективної ринкової економіки можливе Телька за умови формуваннявідповідної державної типової основи. Для цього паралельно з приватноювласністю на засоби виробництва, вільним підприємництвом, конкуренцію,ефективною системою державного управління, рівновагою інтересів різнихсоціальних груп необхідно забезпечити функціонуючі систему ціноутворення істабільність валюти. Власне, поняття грошової стабільності має величезнезначення для соціально спрямованої ринкової економіки.

    Зауважимо, що централізована планова економіка розглядала роль грошейтільки як інструменту перерахунку і контролю, тоді як роль грошей в умовахринку має центральне значення. Гроші з їх різними функціями, як загальнийеквівалент обміну, одиниця виміру, а також як засіб для передачі йзбереження вартості - це кров економіки. Якщо надмірне збільшення грошовоїмаси зумовлює рух спіралі цін і призводить до інфляційних викривлень, торезультати зменшення грошової маси є дефляція і безробіття. Визначеннягрошової маси в такому обсязі, щоб вона з одного боку, стимулювалаекономічне зростання, а з іншого не спричиняли інфляційних процесів --найважливіша функція банківської системи і насамперед центрального банкукраїни.

    У сучасній ринковій економіці із розподілом праці банківська системамає величезне значення завдяки зв'язкам цієї системи з усіма секторамиекономіки. Найважливіші функції банків полягають у забезпеченнібезперебійного грошового обігу та обігу капіталу, у наданні можливостейотримання необхідного фінансування підприємствами, державою, приватнимиособами, а також створення сприятливих умов для вкладання каошті із метоюнагромадження заощаджень у національній економіці. Через неї проходитьвеликий об'єм грошових розрахунків і платежів підприємств, організацій інаселення. Вона мобілізує і перетворює в активно діючий капітал тимчасововільні кошти, заощадження та доходи населення, виконує різні кредитні,посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції.

    Банківська система України започаткована після прийняття Верховною
    Радою у березні 1991 року Закону України "Про банки і банківськудіяльність ".

    Вона є дворівневою і складається з Національного банку України такомерційних банків різних видів і форм власності, у тому числі експортно -імпортного банку України та спеціалізованого комерційного ощадного банку
    України.

    Національний банк України є центральним банком, який проводить єдинудержавну грошово-кредитну політику з метою забезпечення стабільностінаціональної грошової одиниці.

    Кмерційні банки створюються на акціонерних або пайових засадахюридичними і фізичними особами. Свої функції комерційні банки реалізуютьчерез виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ,організацій, населення на депозитні, вкладні разхункі та недепозітнізалучення коштів, кредитування суб'єктів господарської діяльності тагромадян, вкладання у цінні папери, формування касових залишків тарезервів, формування інших активів: касове та розрахункове обслуговуваннянародного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

    Банки у своїй діяльності керуються Конституцією України. Законами
    України "Про Національний банк України", "Про банки і банківськудіяльність "законодавством України про акціонерні товариства та інші видигосподарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативнимиактами Національного банку України і своїми статутами.

    Банківська система організовує і обслуговує рух головного атрибутуринку - капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію і перетікання у тісфери суспільного виробництва, де виникає дефіцит капіталу.

    Банківська система України має своє особливе призначення, специфічніфункції в економіці. Виникає банківська система не внаслідок механічногопоєднання окремих банків, а будується за заздалегідь віорбленою концепцією,в межах якої надається певне місце кожному виду банків і кожному окремомубанку.

    Необхідність формування банківської системи як особливої структуривизначається двома групами причин, що:
    - пов'язані з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків із загальнодержавними інтересами - забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи усіх банків;
    - пов'язані з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі. Для цього набір банківських інститутів та інструментів, які надаються ними, повинен бути досить широким і мобільним, щоб можна було заповнити будь-який сектор ринку.

    Відповідно банки повинні керуватися у своїй діяльності не лишекомерційними інтересами, а й вимогами системи, до якої вони входять.

    Отже, банківська система - це специфічна економічна й організаційно -правова структура, що забезпечує функціонування грошового обігу та ринку, атакож економіки в цілому. Вона покликана виконувати такі функції:
    - трусформаційну, яка полягає в тому, що мабілізуючі вільні кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, банки можуть змінювати строки грошових капіталів, їхні розміри та фінансові ризики; < br> - функцію створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збульшуючі чи зменшуючи її відносно зміни попиту на гроші. Іншими словами, банківська система керує пропозицією грошей;
    - забезпечення сталості банківської діяльності й грошового ринку.

    До середини 1994 року відкриття банку в Україні можна було порявняті звідкриттям приватного підприємства або товариства. Як наслідок, числокомерційних банків до кнця 1992 року перевищило 90. У 1992 році їх було вже
    130, а у 1993 році - 207. Протягом трьох наступник років, кількість банківдосягла 230 і стабілізувалася на цьому рівні. [1] Водночас три із п'ятивеликих державних банків - "Промбудбанк", "Жітлосоцбанк", "Агропромбанк" --були перетворені в акціонерні компанії - "Промінвестбанк", "Укрсоцбанк", атакож банк "Україна". 1992-1993 роки характеризується як період створеннябанків "нової хвилі". У цей період в результаті прогресуючого розвиткуспільних підприємств, малих підприємств і акціонерних компаній створюютьсябанки із значною часткою приватного капіталу.

    Народногосподарське значення банківського сектора України особливопомітно знизилося у 1994-1995 роках. Одна з ознак цього етапу - низькийрівень банківського менеджменту. Це призвело до банківської кризи табанкрутства окремих банків. Протягом 1994 року збанкротувало 12 банків. У
    1995 році 20 банків були переведені на СТН оздоровлення. Упродовж 1996 рокузбенкрутувало 45 банків (пряме банкрутсво), а 60 прибували в станіоздоровлення (приховане банкрутсво). За даними Національного банку України,кількість таких проблемних банків становили 28. На початку 1998 року 23банка проходили процедуру санації, 16 підлягали закриттю, 12 - визнанібанкрутами.

    Наведені цифри свідчать про зростання в українській банківськійсистемі кількості випадків некредітоспроможності. У період 1994-1995 роківвідбувалась зміна акціонерів багатьох банків, здійснювався продаж іперепродаж комерційних банків та їхніх філій.

    Стабілізація рівня інфляції прискорила процес банкрутства комерційнихбанків. Головними вадами банківської системи України залишалися:
    - недостатність запасів копіталу у більшості банків;
    - контроль процентних ставок через ставку рефінансування НБУ;
    - доступ держави до безплатних кредитів;
    - привілейований режим роботі для окремих комерційних банків;
    - недостатнє дотримання принципів, чинних для банківської діяльності;
    - недостатність конкуренції у кредитній сфері.

    На сьогодні в Україні діє 15 комерційних банків зі змішаним капіталом,серед яких 5 банків мають 100% іноземного капіталу і зареєстровані якукраїнські суб'єкти господарювання.1 Це "Кредит Ліоніс" (французькийкапітал)), "Сосіете Генерала" (французький капітал), депозитний-кредитнийбанк (польський капітал), ING Bank і "Кредит Свісс". Решта 12 банків маютьлише частину іноземного капіталу у своїх статутних фондах. Крім того, нинів Україні працюють 22 представництва закордонних банків.

    Розміщення банків на території держави вкрай нерівномірне. У Києві та
    Кієвській області діють 78 банків, у Харківській і Одеській - по 15, у
    Донецькій - 14, в АР Кірм і Дніпропетровській області - 12, у Львівській -
    10. Водночас у Вінницькій і Кіровоградській областях узагалі немаєкомерційних банків.

    Отже, треба визнати, що банківська система в Україні перебуває нині устані подальшого реформування і потребує конкретних дій. Аби підвищитиефективність української економіки, банкам треба відігравати рольпосередника між надходженням вітчизняних заощаджень та раціональнимрозміщенням капіталів в економіці. Як підтверджує досвід функціонуваннябанківського сектора у розвинутих країнах, в Україні ключовими питаннямибанківської системи на сьогодні є насамперед зміцнення законодавчих основдіяльності центрального банку, розбудова законодавчих рамок і нормативногорегулювання діяльності комерційних банків.

    Динаміка розвитку банківської системи України протягом 1992-1997 років

    | | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 |
    | Зареєстровані банки: | 130 | 207 | 228 | 230 | 229 | 229 |
    | державні | 0 | 0 | 2 | 2 | 2 | 2 |
    | відкриті акціонерні компанії | 0 | 0 | 96 | 119 | 125 | 128 |
    | закриті акціонерні компанії | 0 | 0 | 63 | 47,2 | 52 | 51 |
    | компанії з обмеженою відповідальністю | 0 | 0 | 67 | 59 | 50 | 48 |
    | Банки, що функціонують | 0 | 0 | 220 | 210 | 188 | 189 |
    | Банки з іноземним капіталом: | 0 | 0 | 12 | 12 | 14 | 15 |
    | із 100% іноземним капіталом | 0 | 0 | 1 | 1 | 2 | 3 |
    | Банки, що ліквідуються | 5 | 6 | 13 | 0 | 8 | 1 |

    1.3. Національний банк Голон елемент банківської системи України.
    Його функції.

    Створення нової банківської системи в Україні на основі державнихбанків почалося у 1991 році з прийняттям Закону "Країни" Про банки табанківську діяльність ", згідно з яким було закладено основи класичноїдворівневої банківської системи, що включає верхній та нижній рівні, атакож визначено, які банки належать до кожного з рівнів і яким будемеханіз зв'язків між ними.

    У результаті дезінтеграції колишнього Союзу українське відділення
    Державного банку СРСР змушене була прийняти рішення про розподіласигнувань, оскільки союзний банк не підготував плану кредитів на початок
    1991 року. На базі українського республіканського відділення Державногобанку СРСР було створено Національний банк України (далі НБУ). Вже влітку
    1991 року інструкції союзного Державного банку не мали зобов'язуючої дії в
    Україні, а 25 грудня 1991 року Державний банк СРСР було офіційноліквідовано і НБУ став центральним банком.

    Законом передбачається функціонування дворівневої банківської системи,в якій НБУ діяв би як центральний банк, а решта банків здійснювала бкомерційні банківські операції.

    НБУ - це банк першого рівня. Він виконує традиційні функції, якіхарактерні для центрального банку держави: це емісійний та розрахунковийцентр держави, банк банків та банкір уряду. НБУ не є незалежним. Вінпідкоряється Верховній Раді та Кабінету Міністрів України.

    З прийняттям закону "Про національний банк" країни "(травень 1999року) у нас чітко визначено статус центрального банку, відмежовано йогофункції від функцій комерційних банків.

    Отже НБ - це:
    - єдиний емісійний центр країни, він володіє манопольнім правом на емісію банкнот, організацію та регулювання грошового обігу;
    - банк банків. Він не займається кредитно-розрахунковим обслуговуванням інших банків та кредитних закладів, не видає кредитів комерційним банкам, не організовує механізм міжбанківського кредитування;
    - банк уряду. НБУ займається кредитно-розрахунковим обслуговуванням яуряду

    - являється його касиром, здійснює операції по осблуговуванню внтрішнього державного боргу. Являється фінансовим консультантом і т.і. національний банк проводить аукціони по рзозміщенню державних облігацій уряду

    України, займається їх погашенням та виплатою відстків за ними, я слідкує за касовим виконанням бюджету комерційними банками;
    - провідник офіційної грошово-кредитної політики, зазначає мету та напрям грошово-кредитної політики, які зв'язані з забезпеченням стійкості національної грошової одиниці. Він здійснює регулювання курсу національної грошової одиниці щодо валюти інших держав шляхом валютних інтервенцій на відкритому ринку;
    - управляючий золотовалютними резервами держави;
    - представник інтересів держави в міжнародних фінансово-кредитних організаціях.

    На НБУ покладаються функції контролю за виконанням комерційнимибанками законодавства з банківської діяльності, за дотриманням економічнихнормативів. Він здійснює державну реєстрацію банків і кредитних установ, атакож ліцензування банківских операцій, встановлює для них єдині правилапроведення операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформаціїта коштів.

    Однак стратегічною метою і найважливішим обов'язком НБУ є створеннясприятливого середовища, в якому діють комерційні банки та інші фінансовіустанови. Це означає, що основною метою діяльності НБУ є:

    1). захист і забезпечення стабільності валюти України;

    2). розвиток і зміцнення банківської системи;

    3). забезпечення ефективного й безперебійного функціонування системирозрахунків. Надійна платіжна система, що задовольняє потреби юридичних іфізичних осіб у безпечному й ефективному переказі коштів - передумовауспішного розвитку ринкової кеономікі кожної країни;

    4). встановлення та підтримка конкурентного середовища;

    5). стимулювання використання нових інструментів грошово-кредитноїполітики.

    Значним досягненням стало запровадження системи електорнніхміжбанківських платежів. Що одним прогресивним кроком є впровадженняелектронної пошти, завдяки якій НБУ може отримувати щоденний балансбанківської системи.

    1.4. Комерційні банки та їх діяльність.

    Повноцінне здійснення НБУ своїх базових функцій резервної системинеможливе без забезпечення повної його самостійності у прийнятності рішеньщодо проведення грошово-кредитної політики в рамках своїх повноважень,визначених чинним законодавством. Без врахування зазначених моментівнеможливе ефективне функціонування кредитної системи країни в цілому, яка,окрім центрального банку, включає в себе й інші ланки, на які поширюютьсяйого безпосередній вплив, решулювання, контрольні й наглядові функції.

    Однією з таких ланок є комерційні банки, що належать до другого типубанківських установ, які, безпосередньо виконуючи функції кредитно -фінансового обслуговування економіки, є основною кредитної системи.

    Сучасні комерційні банки є багатофункціональнімі установами, щозаймаються практично всіма видами кредитних та фінансових операцій,пов'язаних з обслуговування господарської діяльності своїх клієнтів,
    Надаючи кредити клієнтам, банки реалізують себе як посередники, приймаючигроші від вкладників, що володіють тимчасово вільними коштами, і надаючи їхпозичальникам, які потребують тимчасового додаткового капіталу. Комерційнібанки отримують доход від зазначених операцій за рахунок різниці міжвідсотками, що стягуються за позиками і виплачуються за вкладами. Здатністькомерційних банків створювати в процесі своєї діяльності додаткові засобиплатежу є однією з найважливіших функцій, що відрізняє їх від іншихінститутів кредитної системи. У даному випадку йдеться про депозитно-чековуемісію, що здійсньється комерційними банками через виконання позичковихоперацій. Така емісія відграє важливу роль у забезпеченні елестічностігрошового обішу в країні і підтриманні стійких темпів росту економіки.
    Комерційні банки можуть виконувати операції з купівлі і продажу іноземноївалюти, організовуючи фінансування зовнішньої торгівлі, виконувати довірчіоперації, пов'язані з управлінням майном, грошовими коштами та іншимиматеріальними цінностями фізичних та юридич осіб за їх дорученням;надавати консультативні послуги своїм клієнтам з питань організаціїгосподарсько-фінансової діяльності; здійснювати зберігання грошових іматріальніх цінностей у спеціально обладнаних сховищах, а також ряд іншихоперацій, пов'язаних з обслуговуванням різних клієнтів.

    В історичному плані комерційні банки виникли раніше, ніж інші типифінансово-кредитних інститутів, а тому розвиток кредічної системирозпочинається саме з виникнення і розвитку комерційних банків. Сам термін
    "Комерційний банк" походить ще з середніх віків, коли установи такого родузаймалися осблуговуванням переважно тогівельніх організацій, пов'язаних восновному з товарним обміном - "комерцією".

    Комерційний банк у сучасному розумінні - цілком самостійний суб'єктгосподарювання, діяльність якого спрямована на задоволення певнихкеономічніх інтересів так само як і діяльність будь-якого іншого суб'єктаринкових відносин. Це означає, що діяльність комерційного банку повиннаприносити прибуток, що є основним принципом комерційного розрахунку, назасадах якого функціонують підприємства у ринковій економіці.

    Таким чином, діяльність комерційних банків має виробничий характер,хоча вона є і специфічною у своїй основі, що відрізняє банківські установивід інших суб'єктів господарювання, визначаючи їх особливе місце векономічній системі.

    ІІ. Особливості функціонування і перспективи розвитку

    кредитно-грошового механізму.

    2.1. Банк як регулятор грошового обігу.

    За своєю структурою будь-яка сучасна грошова система складається здвох стадій.

    На першій Центральний банк країни збільшує свої активи шляхом наданнякредитів уряду, комерційним банкам та окремим підприємствам, а також шляхомзбільшення своїх золотовалютних резервів. Збільшення активів Центральногобанку одноголосно призводить до відповідного зростання його пасивів, отжедо створення грошової бази. Вона складається із готівки в обігу, готівки вкасах банків, а також обов'язкових і необов'язкових резервів комерційнихбанків у Центральному банку. На цій стадії творяться не лише паперовігроші, а й так звані дапозітні гроші, що існують в формі певних сум набанківських рахунках і надаються в позику клієнтам державних грошотворчіхустанов.

    Національний банк не лише формує основну масу грошей у національнійекономічній системі - він контролює і регулює грошові потоки в комерційномусекторі національної грошової системі, може впливати на обсяги грошовихпотоків у грошовій системі і через купівлю або продаж акцій та облігацій.

    Друга стадія створення грошей настуває тоді, коли комерційні банки,спираючись на свої резерви, збільшують кредитування клієнтів і готівка вобігу є грошовою масою. До складу другої стадії входять, по-перше,комерційні банки як основна ланка комерційного сектора національноїгрошової системи, по-друге, ощадні банки, які обслуговують здебільшогонаселення, по-третє, пенсійні й інвестиційні фонди, кредитні спілки йасоціації, страхові й трастові компанії і т.і.

    У комерційному секторі національної грошової системи формуються талькибезготівкові гроші, його установи не мають права здійснювати емісію грошейпаперових.

    В Україні у постсоціалістічній період грошова система, по-перше,доларовому стандарту, по-друге, її стабілізації. Визначальним факторомзростання грошової маси в Україні були кредити НБУ уряду. Таким чином,основне джерело інфляції - це фінансування за рахунок кредитної емісії НБУдефіциту Державного бюджету.

    2.2. Банки та кредити. Їхроль в економіці України.

    Система комерційних банків безпосередньо охоплює усі сфери ринковоїекономіки - виробництво, розподіл, обмін і споживання. Немає практичножодної організації чи підприємства, яке б не було клієнтом кредитноїустанови. Саме кредит є тим фактором, який значною мірою забезпечуєбезперервність розширеного відтворення в економіці. За допомогоюбанківського кредиту вирішується протиріччя між розміром коштів,вивільняються у кредитора, і розміром потреби у позичальника. В цих умовахз розвитком економіки грошові і товарні відносини все більшетрансформуються у кредитно-грошові по суті набуло кредитного характеру. Нацьому базується величезна роль кредиту та комерційних банків, як основнихносіїв кредитних відносин для ефективного функціонування розвитку економікив цілому.

    Роль кредиту в економічному житті суспільства визначається сферамийого застосування, які можуть бути поділені на чотири групи.
    1. Кредитування поточної діяльності підприємств, пов'язане із задоволенням їх потреб в оборотних коштах.
    2. Кредитування інвестиційної діяльності підприємств, призначити для збільшення основних фондів реконструкції та розширення виробництва.
    3. Кредитування приватних осіб для задоволення різноманітних потреб споживчого характеру.
    4. Кредитування держави для покриття бюджетного дефіциту.

    Кредит не збільшує фізичний обсяг загальної маси факторів виробництва,однак, виступаючи найбільш мабільнім і гнучким джерелом коштів, кредитзагалом активно сприяє організації безперебійного виробничого процесу таекономічному зростанню в країні.

    Підприємства і організації практично всіх галузей економіки активновикористовують банківські позики для забезпечення нормальних умоввиробництва і реалізації продукції. Найбільш це стосується таких галузей якпромисловість, сільське господарство і торгівля, що є основними секторамиекономіки, які забезпечують виробництво і розподіл валового внутрішньогопродукту та неперервність розширеного відтворення
    (таблиця ,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,).

    Галузева структура короткосроковіх кредітів1

    | | 01.01.93 | 01.01.94 | 01.01.95 | 01.01.96 |
    | Усього кредитів, трлн.крб. | 2,30 | 37,5 | 102,0 | 267,0 |
    | з них кремом галузям в%: | | | | |
    | промисловості | 57,4 | 18,7 | 20,5 | 31,6 |
    | сільському господарству | 4,3 | 5,6 | 8,4 | 5,9 |
    | торгівлі | 8,8 | 8,5 | 8,7 | 7,5 |
    | будівництву | 2,4 | 2,2 | 1,2 | 2,3 |
    | транспорту | 2,9 | 1,0 | 1,2 | 2,0 |
    | Темпи зростання кредитів в% | - | 1630,5 | 272 | 261 |

    Кредитні операціїу сфері інвестиційної діяльності підприємствсприяють розширенню і модернізації виробництва, випуску нових видівпродукції, розвитку нових технологій, що позитивно відображається на станіекономіки в цілому.

    Дослідження впливу банківського кредиту на грошову сферу маєбезпосереднє практичне значення для нашої країни. Нині банківський кредитне виконує своого стабілізуючого впливу на грошовий обіг, а значно ю міроюспрямований на підтримання витрат бюджету і його величезного дефіциту.

    Протягом останніх років спостерігається стійка тенденція до зростаннябанківських кредитних вкладів, загальний обсяг яких на початок 1996 рокусклав понад 850 млрд. крб. Лише за 1993 рік вони збільшились у 12 разів, аза два наступні роки - майже у 16 разів. При цьому негативним моментомданої тенденції є зменшення питомої ваги кредитів, наданих безпосередньосуб'єктом господарювання (,,,,,,,,,,,,,,,,,).

    Динаміка обсягів кредитних вкладень українських банків1 (млрд.крб.)

    | | 01.01.93 | 01.01.94 | 01.01.95 | 01.01.96 |
    | Усього кредитів, наданих банками | 4438 | 53623 | 297317 | 850211 |
    | Темпи зростання% | - | 1208 | 554 | 286 |
    | Кредити, надані комерційними банками | 2687 | 40631 | 155750 | 411158 |
    | суб'єктами господарювання | | | | |
    | Темпи зростання | - | 1512 | 383 | 263 |

    Зростання осягів банківського кредитування на фоні загального спадувиробництва і скорочення реального валового внутрішнього продукту є незовсім адекватним реальним економічним потребам, а виникає на поповненняресурсів для покриття бюджетних витрат, а також заходами, спрямованими наліквідацію платіжної кризи шляхом кредитування заліків взаємноїзаборгованості. Тільки за період 1993-1995 років кредити НБУ міністерствуфінансів досягли рівня 437,5 трлн.крб.1 Зрозуміло, що ситуації,коли близько половини усіх кредитних вкладень банківської системи Україниспрямовується на потребу уряду, а не господарського сектора економіки,ефективність кредитування в цілому залишається на низькому рівні.

    Крім того, особливу увагу звертає на себе Сучана Нераціональнаструктура кредитних вкладень в економіку, що найбільшою мірою виражається унезначній питомій вазі довгострокових позик у загальному обсязі кредитів,наданих комерційними банками суб'єктами господарювання
    (мал. ,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,).

    У 1991 році комерційні банки надавали суб'єктам господарювання кредитилише в національній валюті, а з 1992 року до них додалися й кредити і віноземній валюті. При чому відбувалося постійне збельшення частини останніху загальному залишку заборгованості з 16% у 1992 році до 27,9% у 1995 році.

    Протягом усіх п'яти останніх років частка наданих кредитів суб'єктамгосподрювання припадала на короткострокові кредити, які в свою чергу,поділилися, як показано в табл .,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,.

    Короткострокові кредити в національній валюті, надані суб'єктам господарювання України 1 ( млрд.крб.)


    | Період | Усього | з них |
    | | | Промисл | сільськ | будвніц | транспо | постач | заготів | торгівл |
    | | | Овість | е | тво | рт | ння | ля | я |
    | | | | Господа | | і | і | | і |
    | | | | Рство | | зв'язок | збут | | громадс |
    | | | | | | | | | Ьке |
    | | | | | | | | | Харчув |
    | | | | | | | | | Ння |

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !