ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Банківський кредит (на прикладі Кабардино-Балкарського відділення Ощадного банку )
         

     

    Банківська справа

    Зміст.

    | введення | 3 |
    | 1. | Роль і значення банківських кредитів у | 6 |
    | | Діяльності комерційних банків | |
    | | | | |
    | | 1.1. | Принципи діяльності та функції комерційних банків | 6 |
    | | 1.2. | Кредит як способу перерозподілу капіталу | 9 |
    | | 1.3. | Засади банківського кредитування | 13 |
    | | 1.4. | Методи кредитування | 16 |
    | | 1.5. | Форми забезпечення повернення кредиту | 18 |
    | | | |
    | 2. | Особливості кредитування в Кабардино-Балкарській ОСБ | 30 |
    | | 2.1. | Банк та його кредитна структура | 30 |
    | | 2.2. | Кредитні операції банку | 35 |
    | | 2.3. | Основні етапи реалізації кредитного процесу | 43 |
    | | | 2.3.1 | Основні положення техніко-економічного | 50 |
    | | |. | обгрунтування | |
    | | | 2.3.1 | Розгляд кредитних проектів | 61 |
    | | |. | | |
    | | | 2.3.3 | Вимоги, що пред'являються до змісту | 63 |
    | | |. | кредитного меморандуму | |
    | | 2.4 | Формування, ведення та зберігання кредитної справи | 66 |
    | | |
    | Висновок | 70 |
    | | |
    | Список літератури | 73 |
    | | |
    | Програми. | 75 |

    Введення

    Банківська система та її визначальною елемент - комерційні банкиє конструкцією ринкової економіки. Інакше кажучи, безцивілізованої та надійної банківської системи немає, і не може бутиефективної ринкової економіки.

    У сучасному суспільстві банки займаються найрізноманітнішими видамиоперацій. Вони не тільки організовують грошовий оборот і кредитні відносини;через них здійснюється фінансування господарства, страхові операції,купівля-продаж цінних паперів, а в деяких випадках посередницькі операції іуправління майном, виступають як консультанти, беруть участь уобговоренні господарських програм.

    Кредитні організації, як відомо, є соціально значимимиінститутам, які постійно мають справу з підвищеними ризиками. Є низкапитань, вирішення яких значною мірою залежить від самих банків. Цене тільки контроль за ризиками, а й навички в самому кредитуванні.

    В даний час практично все доросле населення нашої країнимає рахунки в банківських установах, на які перераховуються заробітнаплата, пенсії, допомоги, доходи від цінних паперів, інші грошовінадходження. Банківська система, мобілізуючи тимчасово вільні гроші,перетворює їх на функціонуючий капітал, що виробляє прибуток, збільшуючитим самим реальне багатство країни.

    Кредит відноситься до числа найважливіших категорій економічної науки, йоговивченню присвячені твори класиків економічної теорії,численні роботи російських, радянських і закордонних економістів.
    Однак ця тема не досліджена повністю, вона потребує додатковоїрозробки в сучасних умовах, тому що кредитні відносини досягаютьнайбільшого розвитку саме в умовах ринкової економіки. Мова йде нетільки про постійне збільшення обсягу грошових капіталів, представленихпозиках банками та іншими кредитно-фінансовими установами, а й пророзширення кола суб'єктів кредитних відносин, а також про зростаючийрізноманітті самих кредитних операцій.

    За підсумками 9 місяців 2002 р. із загальної суми залучених банкамикоштів у кредити реальної економіки і населенню КБ республіки направлено 4млрд рублів (кредити населенню складають в них лише 2,5%). Кредитнівкладення формують більше половини загальнореспубліканської суми банківськихактивів. Якщо зіставити обсяг кредитів з обсягом банківських вкладень вцінні папери, то сума кредитів вище в 1,7 рази, тоді як на початок 2002р вони були приблизно рівновеликі. Таким чином, банківські кредити зростаютьне просто інтенсивно (у 2 рази за 9 місяців 2002 р.), вони поступовозаміщають собою інші напрямки банківських вкладень.

    Причини, що викликали дане зростання, полягають перш за все, взбільшення попиту на банківські кредити, чому сприяли пожвавленняекономіки і зниження процентних ставок (на тлі скорочення темпів інфляціїпроцентні ставки по кредитах в рублях в середньому по республіке2 зменшилисяз 40 до 25% річних в III кварталі 2002 р.). У свою чергу, зрослазацікавленість банків у наданні кредитів економіці, що з'явилосяодним з результатів фінансової кризи. Це ще раз говорить про те, щобанківська система відіграє найважливішу роль у забезпеченні функціонуваннянародного господарства. Для того, щоб банківський капітал перетворився напотужний стимул економічного зростання та підвищення рівня життя, необхідноістотно підвищити ефективність банківських кредитів.

    Все це свідчить про актуальність вивчення питань, пов'язаних зкредитуванням і зумовило вибір теми дипломної роботи.

    Метою дослідження є вивчення питань організації і аналізособливостей процесу кредитування в установах Ощадного банку
    Російської Федерації, на прикладі одного з його відділень

    Для досягнення вищеназваної мети автор дослідження поставив передсобою наступні завдання:

    - показати сутність і значення банківського кредиту;

    - розглянути систему короткострокового кредитування в Російській

    Федерації.

    -- розкрити особливості кредитування на прикладі Кабардино-Балкарського

    ОСБ 8631

    У процесі роботи над дослідженням автором була вивчена навчальна,науково-методична і спеціальна література, публікації в спеціальних таперіодичних виданнях з теми, що вивчається в якості емпіричної базивикористані матеріали діяльності Кабардино-Балкарського ОСБ 8631.

    1. Роль і значення банківських кредитів в діяльності комерційних банків

    1.1.Прінціпи діяльності та функції комерційних банків

    У сучасному суспільстві банки займають провідне місце в платіжномумеханізмі економіки. Банк є самостійним господарюючимсуб'єктом, володіє правом юридичної особи, надає послуги, дієна принципах госпрозрахунку. Банки на відміну від промислових,сільськогосподарських та інших підприємств діють у сфері обміну, а невиробництва. Нерідко банк характеризується як посередницька організація.
    Поступово банк все більше стає кредитним центром, що даломожливість його визначити як кредитне підприємство. У банку проходятьпотоки в грошовій формі. Головним у суті банку, його основою можнавважати організацію грошово-кредитного процесу та емітацію грошовихзнаків.

    Комерційний банк-це комерційне підприємство, яке в умовахринку будує свої взаємини з партнерами як звичайні ринкові, тобтона основі прибутковості і ризику. Сьогодні комбанки проводять власнуфінансову політику по відношенню до кожного конкретного підприємства. Банкивраховують перспективи розвитку підприємства або проекту і диференціюютьрежим фінансування в залежності від кредитоспроможності позичальника іприбутковості проекту. Суспільне призначення даного типу банківвиявляється в тому сенсі, що вони працюють не заради своєї власноїприбутку, а перш за все заради прибутку їх клієнтів. Важливо при цьому незабувати, що банк не політично орган, а економічне підприємство, він не може займатися благодійною діяльністю, грошима своїхвкладників він не має права покривати збитки позичальників. З усього спектраспоживачів господарства банк зобов'язаний вибрати ті з них, які при йогоактивної підтримки дозволяє отримати більший прибуток, підвищитирентабельність, як підприємства-позичальника, так і його самого.

    Однією з важливих функцій банку є посередництво вкредиті, що вони здійснюють шляхом перерозподілу коштів,тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств ігрошових доходів приватних осіб.

    Перерозподіл ресурсів здійснюється по горизонталі господарськихзв'язків від кредитора до позичальника, за допомогою банків без участіпроміжних ланок в особі вищестоячих банківських структур, на умовахплатності і зворотності.

    Плата за віддані й отримані в борг засоби формується підвпливом попиту та пропозиції позикових коштів.

    Особливість посередницької функції комерційний банків полягає вте, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступаєприбутковість їхнього використання позичальником.

    Однак на практиці банки при розподілі кредитних коштів поряд зприбутковістю їх використання позичальником враховують й інший, не меншзначущий критерій - ризик даної операції (ймовірність повернення кредиту).

    На жаль, в країні з такою нестабільною економікою і не зовсімцивілізованими ринковими відносинами, як Росія проблема зворотностікредитних ресурсів для багатьох банків стала дуже актуальною. Високийрівень інфляції дозволяв в окремі періоди без особливих витрат мати спільнуприбутковість по кредитних ресурсах 180 - 240 і більше відсотків річних.

    Проте такі надзвичайні відсотки були пов'язані і з підвищеним ризиком,так як кредити виходили виключно під торгові угоди і ймовірністьїх неповернення дуже велика. Природно, що втрата коштів банком неможе виправдатися ніякої прибутковістю.

    огляду на ці обставини, банки, часто вважають за краще працюватиз меншою прибутковістю кредитних ресурсів, але більшою гарантією їхзворотності.

    Друга найважливіша функція комерційних банків-стимулюваннянагромаджень у господарстві. Здійснення структурної перебудови економікимає спиратися на використання головним чином і в першу чергувнутрішніх накопичень господарства.

    Проте попередній розвиток економіки з її постійноїнестабільністю, непосильним податковим тягарем, немислимою інфляцією нестворювало у безпосередніх виробників та інших суб'єктівгосподарського життя, включаючи населення, достатніх стимулів до заощадження танакопичення ресурсів.

    Та й про які заощадження можна вести мову, якщо у виробників незавжди достатньо коштів для сплати непомірних податків. Ситуаціяпосилилася ще і з причини кризи неплатежів, що охопила всі сфериекономіки.

    Природно, що в сформованих умовах сформувати доситьефективні стимули до накопичення коштів є завданням не з легких.

    Третя функція банків - посередництво в платежах між окремимисамостійними суб'єктами - при переході до ринку набуває новогозміст.

    Створення системи незалежних комерційних банків привело дорозосереджує розрахунків і підвищення у зв'язку з цим ризиків, які повиннібрати на себе комерційні банки.

    Працювати в межах реально залучених ресурсів, забезпечуючи прицьому підтримку своєї ліквідності, комерційний банк може, тільки володіючи високим ступенем економічної свободи в поєднанні з повноюекономічною відповідальністю за результати своєї діяльності.

    Другим найважливішим принципом, на якому базується діяльністькомбанків, є повна економічна самостійність,має на увазі й економічну відповідальність банку за результати своєїдіяльності.

    Економічна самостійність передбачає свободурозпорядження власними коштами банку і залученими ресурсами,вільний вибір клієнтів, розпорядження доходами.

    Третій принцип полягає в тому, що взаємини комбанку зсвоїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Наданняпозики, банк виходить з критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності.

    Четвертий принцип роботи банку полягає в тому, що регулюванняйого діяльності може здійснюватися тільки непрямими економічними, ане адміністративними методами.

    2. Кредит як способу перерозподілу капіталу.

    Вступ Росії в ринок значною мірою пов'язане з реалізацієюпотенціалу кредитних відносин. Тому однією з обов'язкових умовформування ринку є корінна перебудова грошового обігу ікредиту.

    Головне завдання реформи - максимальне скорочення централізованогоперерозподілу грошових ресурсів та перехід до переважногоризонтальному їх руху на фінансовому ринку. Створення фінансовогоринку означає принципову зміну ролі кредитних інститутів ууправлінні народним господарством і підвищення ролі кредиту в системіекономічних відносин.

    Кредит в умовах переходу до ринку представляє собою формуруху позикового капіталу тобто грошового капіталу, що надається вкредит. Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковийі виражає відносини між кредиторами і позичальниками. За його допомогоювільні грошові капітали і доходи підприємств, особистого сектора ідержави акумулюються, перетворюючись у позичковий капітал, якийпередається за плату в тимчасове користування. Капітал фізично, у виглядізасобів виробництва, не може переливатися з одних галузей в інші.
    Цей процес здійснюється зазвичай у формі руху грошового капіталу.
    Тому кредит в ринковій економіці необхідний перш за все якеластичний механізм переливу капіталу з одних галузей в інші івирівнювання норми прибутку.

    Кредит дозволяє суперечність між необхідністю вільногопереходу капіталу з одних галузей виробництва в інші і закріпленням виробничого капіталу в певній натуральній формі. Віндозволяє також долати обмеженість індивідуального капіталу. У тойже час кредит необхідний для підтримки безперервності кругообігу фондівдіючих підприємств, обслуговування процесу реалізаціївиробничих товарів, що особливо важливо в умовах становленняринкових відносин. Позиковий капітал перерозподіляється міжгалузями, прямуючи з урахуванням ринкових орієнтирів в ті сфери, якізабезпечують одержання більш високого прибутку або яким віддаєтьсяперевагу у відповідності із загальнонаціональними програмами розвиткуекономіки Росії. Тому кредит виконуєперерозподільні функцію. Ця функція носить громадський характер іактивно використовується державою в регулюванні виробничихпропорцій і управлінні сукупним грошовим капіталом.

    Кредит здатний надавати активний вплив на обсяг і структуругрошової маси, платіжного обороту, швидкість обігу грошей. Викликаючи дожиття різні форми кредитних грошей, він може забезпечити в періодпереходу України до ринку створення бази для прискореного розвитку безготівковихрозрахунків, впровадження їх нових способів. Все це сприятимеекономії витрат обігу та підвищення ефективності суспільноговідтворення в цілому. Завдяки кредиту відбувається більш швидкийпроцес капіталізації прибутку, а отже, концентраціївиробництва. Він може зіграти помітну роль і в здійсненніпрограми приватизації державної і муніципальної власності наоснові акціонування підприємств.

    Перехід України до ринкової економіки, підвищення ефективностіїї функціонування, створення необхідної інфраструктури неможливозабезпечити без використання і подальшого розвитку кредитних відносин.
    Кредитна система стимулює розвиток продуктивних сил, прискорюєформування джерел капіталу для розширення відтворювання на основідосягнень науково-технічного прогресу. Регулюючи доступ позичальниківна ринок позикових капіталів, надаючи урядові гарантії тапільги, держава орієнтує банки на переважне кредитування тихпідприємств і галузей, діяльність яких відповідає завданнямздійснення загальнонаціональних програм соціально-економічного розвитку.
    Держава може використовувати кредит для стимулювання капітальнихвкладень, житлового будівництва, експорту товарів, освоєння відсталихрегіонів.

    Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке і цивілізованестановлення фермерських господарств, підприємств малого бізнесу, впровадженняінших видів підприємницької діяльності на внутрішньодержавному ізовнішньому економічному просторі.

    Операції банків з кредитування компаній і фірм, здійсненняінвестиційних проектів, валютні операції, лізингові операції за своєюсуті не можуть вважатися ліквідним розміщенням коштів і здійснюютьсябанками виключно з метою одержання прибутку на різниці в процентнихставках між розміщенням і залученням коштів і у вигляді додатковихдоходів, пов'язаних з наданням таких кредитів.

    Крім прибутковості і ліквідності активних операцій важливезначення для їх здійснення має питання кредитних ризиків та їхрозподілу. Якщо приміщення ресурсів в касову готівку, залишки нарахунках у Центральному банку, державні цінні папери вважаютьсямають практично нульову ступінь ризику, а розміщення коштів у д?? угіхбанків - активами, то кредити компаніям, фірмам та інші аналогічніінструменти грошового ринку пов'язані з більш значним ризиком, ступіньякого змінюється в залежності від виду наданого кредиту. У ційзв'язку при проведенні активних операцій для банків велике значення маєпитання про розподіл ризиків та недопущення їх надмірної концентрації наякому-небудь одному вигляді.

    Зі структурою та якістю кредитного портфеля пов'язані основні ризики,яким піддається банк у процесі операційної діяльності - ризикліквідності (нездатність банку погасити зобов'язання перед вкладниками),кредитний ризик, ризик процентних ставок і т.д.

    Тому ретельний добір позичальників, аналіз умов видачі кредиту,постійний контроль за фінансовим станом позичальника, його здатністю іготовність погасити кредит становить одну з основних функційкредитних підрозділів банку.

    Структура банківського портфеля вельми своєрідна-вона майже цілкомскладається з короткострокових позик до 3-4 місяців з великим ступенемконцентрації кредитів у сфері торгово-закупівельного бізнесу. Подібнаорієнтація банків багато в чому продиктована суворими реаліями сучасноїекономічної обстановки в країні.

    Світова банківська практика, що грунтується на багаторічному досвіді роботив умовах мінливої кон'юнктури і конкурентного суперництва кредитнихустанов, виробила своєрідний «кодекс поведінки» банків, інакшекажучи, суму правил, спрямованих на проведення зваженої політики тащо дозволяють значною мірою мінімізувати ризик по позичковим операціям.
    Не всі правила можуть бути перенесені в незмінному вигляді на російськугрунт і реалізовані сьогодні в повному обсязі. Але тим не менше, не можна невраховувати їх значення для правильної організації кредитної роботи.

    1.3. Принципи банківського кредитування.

    Банківське кредитування підприємств та інших організаційно-правовихструктур на виробничі та соціальні потреби здійснюється при суворомудотриманні принципів кредитування. Останні являють собою основу,головний елемент системи кредитування, оскільки відображають сутність ізміст кредиту, а також вимоги об'єктивних економічних законів, утому числі і в сфері кредитних відносин.

    До принципів кредитування відносяться: терміновість повернення,диференційованість, забезпеченість, платність і цільовий характер.

    Поворотність є тією рисою, яка відрізняє кредит якекономічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошовихвідносин. Без поворотності кредит не може існувати. Повернення -необхідність своєчасного повернення після завершення використаннякоштів.

    Терміновість кредитування являє собою необхідну форму досягненняповоротності кредиту. Принцип терміновості означає, що кредит повинен бутине просто повернений, а повернений в суворо певний термін, обумовленийкредитним договором .. У ринкових умовах господарювання цьому принципукредитування надається особливе значення. По-перше, від його дотриманнязалежать нормальне забезпечення суспільного відтворення грошовимизасобами і темпи зростання. По-друге, дотримання цього принципу необхіднодля забезпечення ліквідності самих комерційних банків. Принципи організаціїїхньої роботи не дозволяють їм вкладати залучені кредитні ресурси вбезповоротні вкладення. По-третє, для кожного окремого позичальникадотримання принципу терміновості повернення кредиту відкриває можливістьодержання в банку нових кредитів, а також дозволяє дотримати і госпрозрахунковіінтереси, не сплачуючи підвищених відсотків за прострочені позики. Терміникредитування встановлюються банком виходячи з строків оборотностікредитуються матеріальних цінностей та окупності витрат, але не вищенормативних.

    диференційованість кредитування означає, що комерційні банки неповинні однозначно підходити до питання про видачу кредиту клієнтам. Кредитповинен представлятися тільки тим госпорганам, які в змозі йогосвоєчасно повернути. Тому диференціація кредитування повинназдійснюватися на основі показників кредитоспроможності, під якоюрозуміється фінансовий стан підприємства, що дає впевненість уздатності і готовності позичальника повернути кредит в обумовленийдоговором строк, також необхідний індивідуальний підхід з метою підтримкиокремих галузей з урахуванням інтересів банку і політики держави.

    Своєчасність повернення кредиту знаходиться в тісній залежності нетільки від кредитоспроможності позичальників, але і від забезпеченості кредиту.

    Під принципом забезпеченості кредиту слід мати на увазі наявність упозичальників юридично оформлених зобов'язань, що гарантують своєчаснийповернення кредиту: заставного зобов'язання, договору-гарантії, договори -поруки.

    Забезпечення зобов'язань за банківськими позиками в одній або одночаснодекількох формах передбачається обома сторонами кредитної угоди вщо укладається між собою кредитному договорі.

    Принцип платності кредиту означає, що кожне підприємство-позичальникмає внести банку визначену плату за тимчасове запозичення у ньогогрошових коштів. Реалізація цього принципу на практиці здійснюєтьсячерез механізм банківського відсотка. Ставка банківського відсотка - цесвого роду «ціна» кредиту. Платність кредиту покликана надаватистимулюючий вплив на господарський (комерційний) розрахунокпідприємств, спонукаючи їх до збільшення власних ресурсів та економневитрачання залучених коштів. Банку платність кредиту забезпечуєпокриття його витрат, пов'язаних зі сплатою відсотків за залучені вдепозити чужі кошти, витрат з утримання свого апарату, а такожзабезпечує отримання прибутку для збільшення ресурсних фондів кредитування та використання на власні та інші потреби.

    Основні фактори, що сучасні комерційні банки враховують привстановлення плати за кредит, наступні:

    - базова ставка відсотка за позиками, що надаються комерційнимбанкам ЦБ РФ;

    - середня процентна ставка по міжбанківському кредиту, тобто заресурси, що купуються у інших комерційних банків для своїх активнихоперацій;

    - середня процентна ставка, що сплачується банком своїм клієнтам подепозитних рахунках різного виду;

    - структура кредитних ресурсів банку (чим вище частка залученихкоштів, тим дорожче повинен бути кредит);

    - попит на кредит з боку господарників (чим менше попит, тимдешевше кредит);

    - термін, на який запрошується кредит, і вид кредиту, а точнішеступінь його ризику для банку в залежності від забезпечення;

    - стабільність грошового обігу в країні (чим вище темп інфляції, тим дорожче повинна бути плата за кредит, так як у банку підвищується ризик втратити свої ресурси через знецінення грошей).

    1.4.Методи кредитування.

    Основним елементом у системі банківського кредитування є методикредитування. Під методами кредитування слід розуміти способи видачі тапогашення кредиту, відповідно до принципів кредитування.

    При методі кредитної лінії позики надаються в межах заздалегідьвстановленого банком для позичальника ліміту кредитування, якийвикористовується ним у міру потреби шляхом оплати що пред'являються до ньогоплатіжних документів протягом певного періоду.

    Відкрита кредитна лінія дозволяє сплатити за рахунок кредиту будь-якірозрахунково-грошові документи, передбачені в кредитній угоді,що укладається між клієнтом і банком. Кредитна лінія відкривається в основномуна один рік, але може бути відкрита і на більш короткий період. Протягомстроку кредитної лінії клієнт може в будь-який момент отримати позику бездодаткових переговорів з банком і будь-яких оформлений. Однак забанком зберігається право відмовити клієнту у видачі позики в рамкахзатвердженого ліміту, якщо він встановить погіршення фінансового становищапозичальника. Кредитна лінія відкривається, як правило, клієнтам з стійкимфінансовим становищем та доброю репутацією. На прохання клієнта ліміткредитування може переглядатися.

    Метод кредитування обумовлює форму позичкового рахунку, використовуваногодля видачі та погашення кредиту. Для здійснення операцій з кредитуванняпозичальників установи комерційних банків відкривають їм позичкові рахунки.

    Спеціальні позичкові рахунки відкриваються позичальникам, що зазнаютьпостійну потребу в кредиті, коли кредитом опосередковується великачастина платіжного обороту госпорганів. Використання спеціального позичковогорахунку для використання кредиту передбачає направлення усієї виручки відреалізації товарів для своєчасного погашення позики.

    Прості позичкові рахунки використовуються переважно для видачі разовихпозичок. Погашення заборгованості по цим рахункам здійснюється в узгодженіз позичальником.

    Кредитування першокласних платоспроможних позичальників можепроводитися банком з використанням єдиного активно-пасивного рахунку,званого контокоррентом. За дебетом цього рахунку йдуть всі платежі клієнта,а по кредиту зарахування виручки та інші платежі на користь підприємства.
    Кредитове сальдо свідчить про наявність коштів у підприємства, адебетове про залучення коштів у банку, за які стягується відсоток.

    Процес кредитування пов'язаний з діями численних ірізноманітних факторів ризику, здатних спричинити за собою непогашення позикиу встановлений термін. Тому надання позик банк обумовлюєвивченням кредитоспроможності, тобто вивченням факторів, які можутьспричинити їх непогашення. Цілі і завдання аналізу кредитоспроможностіполягають у визначенні здатності позичальника своєчасно і в повномуобсязі погасити заборгованість за позикою, ступеня ризику, який банк готовийвзяти на себе; розміру кредиту, який може бути наданий у данихобставинах і, нарешті, умов його надання.

    Все це обумовлює необхідність оцінки банком не тількиплатоспроможності клієнта на певну дату, але і прогнозу йогофінансової стійкості на перспективу. Об'єктивна оцінка фінансовоїстійкості позичальника та врахування можливих ризиків за кредитними операціямидозволяють банку ефективно управляти кредитними ресурсами і отримуватиприбуток.

    З розвитком ринкових відносин виникла необхідність принциповонового підходу до визначення платоспроможності та фінансової стійкостіпідприємств з урахуванням закордонного досвіду ', чому сприяє, зокрема,введення (вдосконалення) нових форм бухгалтерського балансу. Прийнятаугруповання статей по активу і пасиву балансу дозволяє здійснитидосить глибокий аналіз платоспроможності та кредитоспроможності.

    Застосовувані банками методи оцінки кредитоспроможності позичальниківрізні, але всі вони містять певну систему фінансовікоефіцієнтів, включаючи такі, як:

    1) коефіцієнт абсолютної ліквідності;

    2) проміжний коефіцієнт покриття;

    3) загальний коефіцієнт покриття;

    4) коефіцієнт незалежності.

    1.5. Форми забезпечення повернення кредиту.

    Банківське законодавство України передбачає, щовидача кредиту комерційними банками має відбуватися під різніформи забезпечення кредиту.

    Застава-спосіб виконання боржником прийнятих на себе зобов'язань,забезпечення кредиту. Кредитор за рахунок застави/продаж закладеногомайна/отримає повернення коштів і відсоток неустойок за кредитнимдоговору. Вимоги, що пред'являються до застави:

    1) він повинен бути більше розміру позики;

    2) заставою забезпечуються зобов'язання юридичних та фізичних осіб;

    3) застава виникає чинності договору;

    4) договір застави не можна укласти без основного договору, виконання якого він забезпечує.

    Предметом застави може бути будь-яке майно, яке відповідно дозаконодавством Росії може бути відчужено заставодавцем, а також цінніпапери та майнові права.

    Розрізняють два види застави:

    Перший, при якому предмет застави може залишатися у заставодавця.

    Другий, при якому предмет застави передається в розпорядження, уволодіння заставодержателю.

    Найбільше поширення має перший вид застави. При заставі ззалишенням майна у заставодавця останній має право:

    - володіти і користуватися предметом застави відповідно до йогопризначенням;

    - розпоряджатися предметом застави шляхом його відчуження з перекладом нанабувача боргу за зобов'язанням, забезпеченого заставою.

    У той же час заставодавець зобов'язаний застрахувати за свій рахунок предметзастави на його повну вартість, вжити заходів щодо його збереження, повідомитизаставодержателя про здачу предмета застави в оренду.

    Застава із залишенням майна у заставодавця може виступати вкількох формах, основними з яких є:

    1.залог товарів в обороті;

    2.залог товарів у переробці;

    3.залог нерухомого майна.

    Застава товару в обороті (він же заставу зі змінним складом) означає,що позичальник має право реалізувати закладені цінності за умовиодночасного погашення певної частини заборгованості або замінивибувають товарів іншими, що відповідають даному виду кредитуванняцінностями на рівну або більшу суму. Позичальник зобов'язаний забезпечитивідповідний облік і зберігання закладених цінностей і несе за цевідповідальність.

    Застава товару в переробці означає, що позичальник має право переробляти у своєму виробництві закладене сировину, матеріали, напівфабрикати, але прице заставне право буде поширюватися на вироблені напівфабрикати,незавершене виробництво, готову продукцію і товари відвантажені.

    Під заставу товару в обороті кредитувалися і продовжують кредитуватисяторговельні та постачальницько-збутові організації. Під заставу товарів впереробки кредитуються державні промислові, будівельні,транспортні, сільськогосподарські підприємства.

    Застава нерухомості (іпотека) - це запорука підприємств, будівель,будівель, споруд чи інших об'єктів, безпосередньо пов'язаних із землею,разом з відповідними земельними ділянками або правом користування ними.

    Банк, як заставодержатель, при залишенні застави у заставодавця має правоперевіряти за документами його фактичну наявність, розмір, стан іумови зберігання предмета застави. Якщо предмет застави втрачений ізаставодавець не відновив його або за згодою заставодержателя не замінивіншим майном, рівним за вартістю, то банк-заставодержатель має правовимагати дострокового погашення забезпеченого заставою зобов'язання.

    Заклад/залишення предмета застави у заставодержателя /-найбільшпереважним видом застави для банку, якщо в якості предмета заставипропонується майно. Банк може здійснювати найбільш дієвийконтроль за станом даного майна.

    Договір про заставу є юридичним документом, який складаєтьсяокремо від того зобов'язання, яке забезпечується заставою.

    Договір про заставу має бути укладений у письмовій формі. У ньомунеобхідно відобразити умови, що передбачають вид і форму застави, істотазабезпеченого заставою вимоги, його розмір і термін виконання, склад івартість заставленого майна, права та обов'язки заставодавця тазаставодержателя, порядок звернення стягнення на майно боржника у разіневиконання ним забезпеченого заставою зобов'язання, припинення правазастави, порядок вирішення спорів.

    У договорі про заставу повинні бути також вказані найменування імісцезнаходження обох сторін, опис та місцезнаходження закладаєтьсямайна.

    Право застави припиняється скасуванням забезпеченого заставою зобов'язанняу випадках:

    - загибелі закладеного майна;

    - продажу з публічних торгів заставленого майна;

    - придбання заставодержателем права власності на заставленемайно.

    Договір поруки.

    За цим договором поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи
    (позичальника, боржника) відповідати за виконання останнім свого зобов'язанняповністю або частково.

    Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник,включаючи сплату відсотків, відшкодування судових витрат по стягненню боргу івсіх інших збитків кредитора, викликаних невиконанням або неналежнимвиконанням зобов'язань боржником.

    Зобов'язання поручителя можуть поширюватися на всі зміни ідоповнення до кредитного договору, за яким він збирається бутивідповідачем, алеза умови його попередньої письмової згоди.

    Договір поручительства здійснюється у письмовій формі, в іншомувипадку це робить його недійсним. У договорі поруки,укладеному між банком-кредитором боржника і його поручителем, вказуютьсянайменування та адресу боржника, поручителя і банку-кредитора, зобов'язанняпоручителя (сума платежу і умови її виплати), порядок розрахунків міжпоручителем та банком і інше.

    Порука припиняється:

    - з припиненням забезпеченого нею зобов'язання;

    - після закінчення зазначеного в договорі поруки строку;

    - з перекладом на іншу особу боргу по забезпеченого порукоюзобовязання, якщо поручитель не дав згоди відповідати за нового боржника.

    У тому випадку, якщо термін дії поручительства договором непередбачений, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позовудо поручителя протягом року з дня настання строку забезпеченогопорукою зобов'язання.

    При пред'явленні кредитором позову до поручителя до останнього повиконанні зобов'язання задолжніка переходять права кредитора по цьомузобов'язанням. У зв'язку з цим кредитор (банк) зобов'язаний вручити йому документи,засвідчують вимоги до боржника і передати права, що забезпечують цевимога.

    Банківська гарантія.

    Банківська гарантія покликана забезпечити належне виконанняборжником (принципалом) свого зобов'язання перед кредитором
    (бенефіціаром). В якості гаранта можуть виступати банки, інші кредитніустанови або страхові організації. Банківська гарантія єодносторонньою угодою.

    Банківська гарантія набирає чинності з дня її видачі (якщо інше в нійне передбачено).

    Зобов'язання гаранта перед кредитором (бенефіціаром) за гарантієюприпиняється:

    • зі сплатою бенефіціару суми, на яку видана гарантія;

    • з закінченням визначеного в гарантії строку, на який вона видана;

    • внаслідок відмови бенефіціара від своїх прав по гарантії (або напідставі письмового повідомлення про це гаранта, або шляхом повернення йомусамої гарантії).

    Банківська гарантія відрізняється від інших способів забезпеченнявиконання зобов'язань. Перш за все, банківська гарантія єзобов'язанням, незалежним від договору, виконання якого воназабезпечує. Крім того, на відміну від поручительства, застави, іншихспособів забезпечення виконання зобов'язань банківська гарантія зберігаєсилу і у разі недійсності того основного зобов'язання, підвиконання якого вона була видана. Незалежність банківської гарантії відосновного зобов'язання проявляється і в тому, що закінчення строку позовноїдавності за основним зобов'язанням не тягне за собою закінчення термінудії зобов'язання, що випливає з банківської гарантії.

    1.6 Кредитний договір і організація кредитування.

    Відповідно до ЦК РФ кредитний договір є різновидом договорупозики. За кредитним договором банк або інша кредитна організація
    (кредитор) зобов'язуються надати

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !