Бюджет

Реферат

Пояснювальна записка містить 115 аркушів, 5 діаграм, 10 таблиць.

БЮДЖЕТ, БЮДЖЕТНА СИСТЕМА, ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ, МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ,
Кам'янобрідському БЮДЖЕТ, МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ ТРАНСФЕРТ, дотацій,
Субсидії, субвенції, БЮДЖЕТНИЙ, податків, зборів, МИТО.

У пояснювальній записці до цього дипломного проекту розглянутаструктура бюджетної системи в Україні, зокрема місцевих бюджетів, крімтого, проведено аналіз формування та виконання бюджету на основі даних
Кам'янобрідського району, і запропоновані рекомендації щодо вдосконаленнябюджетного процесу.

Зміст

Введення

1. Місцевий бюджет - складова бюджетної системи України

1.1. Необхідність формування місцевого бюджету.
6

1.2. Нормативно - правова база місцевого бюджету.
14

2. Аналіз формування і виконання місцевого бюджету. 26

2.1. Формування і виконання Кам'янобрідського бюджету за 2002 рік.

2.2. Порівняльний аналіз формування та виконання Кам'янобрідськогобюджету.

3. Напрямки вдосконалення бюджетного процесу. 60

3.1. Досвід інших країн.

3.2.Проблеми місцевих бюджетів.

3.3. Проблеми Кам'янобрідського бюджету.

3.4. Вдосконалення бюджетного процесу засноване на програмно-цільовому методі.

3.5. Фінансово - кредитні методи збалансування місцевих бюджетів.

Висновок

108

Список використаної літератури

111

Введення

В даний час актуальною темою є вдосконаленнябюджетного процесу. Поліпшення формування та виконання коштів місцевихбюджетів допомогло б поліпшенню бюджетної системи в цілому, тому що місцевібюджети є важливою складовою державного бюджету.

У зв'язку з демократизацією державного устрою та управління в
Україні значного розвитку набуває місцеве самоврядування. Місцевийсамоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ,міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні міськіради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласніради, які представляють громадські інтереси територіальних громадсіл, селищ, міст. Відповідно до принципу матеріально-фінансовоїсамостійності місцеві представницькі та виконавчі органи владидля виконання покладених на них обов'язків формують, розподіляють івикористовують централізовані фонди коштів.

Саме місцевим бюджетам на сучасному етапі розвитку країни приділяєтьсязначну увагу, оскільки вони є гарантом, фінансовогозабезпечення розвитку регіонів.

Інтереси економічної незалежності держави, її фінансовоїстабільності вимагають створення системи принципово нових міжбюджетнихвідносин, їх прозорості і чіткості.

Стабільні і достатні фінанси мікрорівня важливе джереловнутрішніх інвестиційних ресурсів.

Останнім часом спостерігається регіоналізація економічних ісоціальних процесів. Через місцеві фінанси держава активно проводитьсоціальну політику, фінансуючи місцеві установи освіти, медицини,комунального обслуговування населення і т.д. З державного бюджету умісцеві бюджети передаються кошти у вигляді дотацій. Цим самим держававпливає на вирівнювання соціально-економічного розвитку територій. Узв'язку з певними вище процесами зростає роль місцевих фінансів.

Об'єктом даної дипломної роботи є місцевий бюджет зокрема
Кам'янобрідський.

Головна мета дипломної роботи: розробка заходів щодоудосконалення бюджетного процесу

Для вирішення поставленої мети, необхідно вирішити наступні завдання:

. Розглянути сутність місцевого бюджету у бюджетній системі

України.

. Розглянути фінансову діяльність місцевих органів влади.

. Розглянути нормативно - правову базу

. Проаналізувати формування і виконання Кам'янобрідського бюджету.

. Намітити заходи щодо вдосконалення місцевого бюджету.

. Розглянути досвід інших країн.

. Розглянути програмно - цільовий метод. Його переваги і недоліки.

. Розглянути фінансово кредитні методи збалансування місцевих бюджетів.

1. Місцевий бюджет - складова бюджетної системи держави

1.1. Необхідність формування місцевого бюджету

Фінансова система держави являє собою сукупністьрізних ланок фінансових відносин (фінансових інститутів),урегульованих фінансово-правовими нормами, за допомогою яких державастворює, поділяє і використовує централізовані і децентралізовані фондикоштів.

Державна фінансова система України складається з чотирьох ланок:

- державного бюджету;

- фінансів місцевих органів влади;

-- спеціальних позабюджетних фондів;

- фінансів державних корпорацій.

У зв'язку з певними вище процесами зростає роль місцевихфінансів. Слід звернути увагу, що ці поняття не вичерпуютьсяфінансами місцевих органів влади. Оскільки суттєвими проявамифінансів як економічної категорії є економічні та суспільні
(соціальні) відносини, то місцеві фінанси взаємопов'язані із соціально -економічним розвитком регіону. Тому, аналізуючи місцеві фінанси, ми неможемо не сказати про засоби організацій, підприємств усіх формвласності, які спрямовуються на розвиток соціальної інфраструктурирегіону та на задоволення суспільних інтересів і потреб.

Розглянемо сутність місцевих фінансів. По-перше, це економічнівідносини, які відображають рух коштів, наприклад:

- формування доходної та видаткової частини місцевих бюджетів;

- міжбюджетні відносини;

- формування і використання регіональних позабюджетних фондів ;

- місцеві позики, лотереї і т.д.;

- створення комунальних банків та інших фінансово-кредитних установ;

- перерахування до місцевих бюджетів податків та інших обов'язкових платежів підприємствами різних форм власності;

- діяльність підприємств по створенню фондів коштів найрізноманітнішого призначення;

- створення і функціонування благодійних фондів і т.д.

Усі зазначені вище економічні відносини мають розподільний іперерозподільні характер, оскільки з рухом коштів змінюється іїх власник. Наприклад, частина прибутку підприємств у вигляді податківутримується до бюджету, перерозподіляється на розгляд органів місцевоївлади. Про місцеві фінанси як про перераспределительной категорії можнаговорити з точки зору збалансування доходів і видатків місцевихбюджетів. [14, С. 100-120]

Метою фінансової діяльності місцевих органів влади єзадоволення суспільних інтересів і потреб та сприяння соціально -економічному розвитку регіону. Природно, що інший прояв сутімісцевих фінансів - соціальний. Виявляються різні відносини міжучасниками виробничої та невиробничої сфери, з одного, боку,та підприємствами і державою, з іншого, наприклад:

- фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення та соціального захисту населення;

- використання місцевих фінансових ресурсів на: заходи з охорони навколишнього природного середовища, відновлення пам'яток природи і культури, які знаходяться у відомстві відповідних органів влади; на облагороджування міст, сіл, селищ, утримання і капітальний ремонт житлового фонду та об'єктів комунального призначення, мережі шляхів відповідного підпорядкування, на утримання органів самоврядування; на захист прав споживачів і т.д.

Навіть такий неповний перелік шляхів перерозподілу централізованихфондів коштів (у вигляді бюджету та позабюджетних фондів) указує на вирішальнуроль місцевих фінансів у забезпеченні конституційних прав громадян.

Дивлячись на демократичні процеси, які відбуваються в Україні, всевелику роль у задоволенні соціальних інтересів і потреб відіграютьдецентралізовані фінанси. Децентралізовані фінанси - це грошовівідносини, які опосередковують кругообіг грошових фондів підприємстврізних форм власності, громадських організацій. Так частина прибуткупідприємств різних форм власності може бути використана на створенняпреміальних фондів, призначених для стимулювання найкращих результатівроботи трудових колективів; на задоволення соціально-культурнихпотреб: будівництво та капітальний ремонт житлових будинків, дитячихдошкільних установ, дотацій робочим столовим і т.д. Частина прибутку можебути використана на доброчинність, підтримку творчихколективів. [23, C. 16]

задоволення соціальних інтересів і потреб сприяють такожфінансові ресурси громадських організацій і установ: спортивнихтовариств, партій профспілок, благодійних фондів і т.д. Наприклад, вОстаннім часом в Україні починають діяти не лише всеукраїнські, а йрегіональні благодійні фонди. Так, наприклад, в Тернопільськійобласті створено фонд для фінансової підтримки малозабезпечених громадян. А в
США існує понад 50 тисяч різних благодійних фондів. Фондистворюються строком на 50 років, і впродовж цього часу їхні кошти можутьбути використані на благодійні цілі.

Підводячи підсумки вищесказаного можна дати визначення місцевим фінансам.
Місцеві фінанси - це економічні відносини, пов'язані з формуваннямцентралізованих та децентралізованих фондів коштів, і використання їх назабезпечення соціальних потреб і соціально-економічного розвиткутериторій.

Матеріальною основою місцевих фінансів єцентралізовані і децентралізовані фонди коштів. Місцеві фінансовіресурси - це фонди коштів, які створюються і використовуються на соціальнеі економічний розвиток регіонів. Важливою з точки зору методологіїє структуризація місцевих фінансових ресурсів. Структурний метод даєможливість не лише показати сукупність фінансових відносин, а йвиявити характер взаємозв'язку між елементами системи. Це в свою чергудає можливість зробити і кількісний і якісний аналіз місцевихфінансових ресурсів. При проведенні аналізу місцевих фінансовихресурсів необхідно враховувати, що існує взаємозв'язок між різнимиланками фінансової системи України. Це повинно враховуватися органамимісцевого самоврядування у своїй фінансовій діяльності. Фінансовадіяльність є особливою галуззю управління, спеціальне завданняякої - мобілізація, розподіл і використання фондів коштів.

Фінансова діяльність місцевих органів влади повинна будуватися натаких принципах:

1) принцип взаємозв'язку і взаємозалежності - відображає впливфінансової політики держави, місцевих органів влади на всі елементисистеми регіональних фінансових ресурсів;

2) принцип повноти - облік усіх можливих регіональних фінансовихресурсів;

3) принцип комплектності - відображає взаємозв'язок між елементамимісцевих фінансів, показники місцевих бюджетів у взаємозв'язку з соціально -економічним розвитком регіонів;

4) принцип обліку та контролю за місцевими фінансами;

5) принцип законності і дотримання фінансової дисципліни;

6) принцип самостійності в управлінні місцевими фінансами.

Існує думка, що тільки таке розширення розуміння сутностімісцевих фінансів, структури та принципів формування місцевих фінансовихресурсів дає можливість органам місцевого самоврядування реалізуватиосновне їхнє завдання - соціальний і економічний розвиток територій,призводить до їх фінансової незалежності.

Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування - важливеумова побудови демократичної держави. Від фінансових можливостейзалежать в кінцевому підсумку реальні владні функції держави. [12, C.200-
220]

Фінансову незалежність місцевого самоврядування необхіднорозглядати, перш за все, як економічний простір для його діяльностів межах певної території на принципах економічної ефективностіта економічної доцільності. Пріоритетним умовою повинна бутисукупність територіальних інтересів, що відображають особливостіекономічних і соціальних умов регіону.

Під фінансовою незалежністю місцевого самоврядування розумієтьсяможливість самостійного вирішення питань комплексного фінансовогозабезпечення економічного і соціального розвитку даної території, яківходять до компетенції відповідного рівня місцевого самоврядування.

передумовою фінансової незалежності місцевого самоврядування єрозумна з точки зору економічної доцільності децентралізаціявлади і адекватний розподіл відповідальності повноважень, а також, іфінансово-економічної бази між центром і регіонами. Межі фінансовоїнезалежності місцевого самоврядування завжди повинні визначатися взаконодавчому порядку, тобто закон повинен чітко виділяти функціїмісцевого самоврядування і відповідно до них - джерела ресурсів,які становлять фінансове забезпечення цих функцій.

Законодавче закріплення функцій місцевого самоврядування повиннознайти відображення, перш за все, в конституції держави. Але, нажаль, у Конституції України чітко не сформульовані фундаментальніположення і функції місцевого самоврядування, як це зроблено в конституціяхбільшості європейських держав, які не враховано і основні положення
Європейської хартії про місцеве самоврядування. [15, C. 80-85]

Реальність економічної, у тому числі фінансової, незалежностіорганів місцевого самоврядування можлива при дотриманні таких принципів:

- місцеві органи влади мають достатню кількість власних джерел доходів, які відповідають їх повноважень;

- у зв'язку з тим, що масштаби функцій і фінансові можливості повинні постійно коригуватися в результаті економічних, соціальних і демографічних змін, реформи місцевих органів влади повинні бути націлені на постійну переоцінку і досягнення балансу між державними та місцевими функціями і доходами;

- будь-яке рішення, яке приймається органами законодавчої і виконавчої влади, якщо воно передбачає певні витрати, повинна мати фінансове обгрунтування;

- забезпечення гнучкості системи фінансування, тобто чинне законодавство повинно давати можливість оперативно вирішувати питання щодо уточнення або зміни обсягів і джерел фінансування;

- широку участь підприємницьких структур, розміщених на даній території, у фінансовому забезпеченні надання послуг, віднесених до компетенції місцевих органів влади.

Таким чином, концептуальні основи фінансової незалежності місцевогосамоврядування повинні полягати в оптимальному врахуванні інтересівдержави, підприємницьких структур, населення та місцевогосамоврядування. Разом з тим важливо помітити, що нічим не обмеженафінансова незалежність місцевого самоврядування має також негативніриси, як, наприклад, чрезмерная централізація у використанні фінансовихресурсів, які створюються на даній території. [19, C. 60-70]

З усього вищевикладеного можна зробити наступний висновок, щомісцеві фінанси, органи місцевого самоврядування відіграють дуже важливу роль убюджетному процесі держави. З їхньою допомогою відбувається фінансуваннябюджетних установ, що знаходяться на території даної ради, їх роботадозволяє вищим органам мати уявлення про стан справпевній території і тим самим будувати бюджетну політику всьогодержави. Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування --важлива умова побудови демократичної держави. Від фінансовихможливостей залежать в кінцевому підсумку реальні владні функціїдержави.

1.2. Нормативно-правова база місцевого бюджету

Нормативно правова база місцевого бюджету включає питання:

. бюджетна політика;

. стратегічне чи політичне планування;

Встановлення урядом конкретних цілей і завдань покращує якістьінформації, аналізу і прийняття рішень у бюджетному процесі. Але оскількиполітики схильні уникати цього, можливо, необхідно впроваджувати офіційнийполітичний процес. Він дасть суттєву дійсну інформацію напочаток бюджетного процесу; визначить сфери, в яких існуючуполітику і програми слід переглянути більш ретельно і де єнеобхідність прийняти відповідне законодавство. Бюджетний процес,який триває без конкретного політичного керівництва, втрачаєбагато часу і не служить тим, хто приймає рішення, відповіднимчином.

З метою належного розуміння і застосування політики уряду впроцесі складання бюджету, її слід чітко задокументувати.

Чинне законодавство встановлює багато політичних курсівуряду.

Визначення пріоритетів необхідно для того, щоб керуватиасигнуванням коштів міністерствам і програмами на початку процесускладання бюджету, а також для того, щоб бюджетні пропозиції,надані міністерствами, відповідали пріоритетам урядупроекті бюджету на відповідний рік.

Можна рекомендувати здійснення окремого стратегічного абополітичного планування, що дасть можливість розробити основніполітичні ініціативи перед виданням інструкцій до бюджету. [12, C. 180 -
200]

Типовий процес стратегічного або політичного планування: 1)оцінює пропозиції щодо основних питань; 2) встановлюєзавдання, зміст програм, відповідальність і витрати для кожноїініціативи; і 3) визначає пріоритети між різними пропозиціями.

Процес розробки політики повинен починатися раніше процесускладання бюджету.

Політичні рішення щодо формування головного фінансовогоплану держави знаходять своє відображення у формі Послання Президента,постанови Кабінету Міністрів, основних напрямків бюджетної політикина наступний бюджетний період.

Результати процесу планування політики часто складаються з кількохвеликих ініціатив уряду і конкретних напрямів, які відносятьсяокремих міністерств і програм.

Встановлення політичних пріоритетів під час процесу складаннябюджету є головним показником визначення бюджетного обсягу видатківдля програм/функцій.

Політичний процес має однаково важливе значення для визначення,як скорочення, так і збільшення витрат.

Бюджетна політика-це заяви, зроблені політиками дляконкретизації та філософії фінансового управління. У широкому розумінніполітика-це офіційна позиція органів місцевого самоврядування дляпідтримки реалізації фінансових цілей. Політика створює рамки дляфінансового управління і направляє фінансистів у веденні фінансових справорганів місцевого самоврядування. [19, C. 30-40]

Важливим документом, який визначає бюджетну політику на місцевомурівні, є програма економічного і соціального розвиткувідповідної адміністративно-територіальної одиниці.

У програмі економічного і соціального розвитку відповідноїадміністративно-територіальної одиниці на наступний рік повинні бутивідображені:

1. Аналіз соціально-економічного розвитку адміністративно -територіальної одиниці за попередній і поточний роки та характеристикаголовних проблем розвитку її економіки та соціальної сфери.

2. Стан використання природного, виробничого, науково -технічного та трудового потенціалу, екологічна ситуація.

3. Можливі шляхи розв'язання головних проблем розвитку економіки ісоціальної сфери.

4. Цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку на майбутній рік.

5. Система заходів органів місцевого самоврядування щодореалізації соціально-економічної політики з визначенням термініввиконання і виконавців.

6. Основні показники соціально-економічного розвиткуадміністративно-територіальної одиниці (по кожному напрямку).

7. Дані про отримання та використання доходів від розпорядженняоб'єктами права комунальної власності, ефективності використанняоб'єктів права комунальної власності, показники розвитку підприємстві організацій, які є об'єктами права комунальної власності.

8. Місцеві програми.

Поточна бюджетна політика визначає обсяг бюджету, балансовіпоказники, обсяг резервного фонду і розподіл ролей міжрізноманітними бюджетними показниками.

Бюджетний кодекс визначає необхідність розподілу доходів івитрат на загальний і спеціальний фонди, а також поточні та капітальнівитрати. При цьому бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовоючастиною спеціального фонду.

Через різноманітність процедур процесів планування та залученняджерел фінансування органи місцевого самоврядування, як правило,розробляють свої поточні бюджети і бюджети розвитку окремо.

Поточний бюджет покриває щоденні витрати на надання послуг, втой час як бюджет розвитку фінансує витрати на розвитокінфраструктури, громадські споруди, обладнання, викуп земельнихділянок. Розвиток інфраструктури стосується публічних інвестицій, як водшляхів, водозливів, трубопроводу та каналізації, очисних споруд,зовнішнього освітлення, утилізації твердих побутових відходів, нових транспортнихмаршрутів.

Ці чотири види публічних інвестицій, розвиток інфраструктури єнайважливішим для найбільшої кількості людей. Усі виграють від хороших доріг,водозливів, трубопроводу та каналізації, та освітлення вулиць.

Розвиток інфраструктури не тільки вдосконалює якість життя, а йстворює чимало передумов для діяльності підприємств. Хороші дорогискорочують витрати та підвищують швидкість доставки виробів, даючи можливістьпродавати їх на регіональних і національних ринках. Якщо підприємстваздатні розширити свої ринки, вони можуть повністю використовувати своїпотужності та обладнання, що підвищує їх продуктивність.

Вигоди від побудови громадських споруд, придбання обладнанняменш вагомі й очевидні, тим не менше, теж важливі. Новий будинок реєстраціїактів цивільного стану або палац творчості для дітей та юнацтваможе стати гордістю громади, а придбання обладнання для лікарні абокомп'ютерних класів для школи забезпечить якісно новий рівень послуг,крім цього підвищить вартість майна. Капіталовкладення венергозберігаючі технології заощадять кошти.

Для прикладу, у США розрізняє інвестиційні і поточні витрати. Так,капіталовкладення часто фінансують з разових, цільових джерел. Другийпричиною відокремлення бюджету розвитку та поточного бюджету є відмінність впроцесах прийняття рішень. Підготовка бюджету розвитку включає підготовкупереліку проектів, і їх ранжування: всі проекти (або майже всі) порівнюютьміж собою. У міру фінансування та виконання проектів, до перелікудодають нові програми, і процес повторюється. Третьою причиноюокремого процесу складання бюджету розвитку є те, що йогочасові рамки відмінні від графіка поточного бюджету. У поточному бюджеті всевідбувається протягом одного бюджетного року: інвестиційні проекти,навпаки, можна планувати і здійснювати роками. Довгостроковіпланування і перегляд потрібні з кількох причин. Будь-які помилки вінвестиційний проект можна виправити лише чималим неприйнятним засобом.
Помилку в поточному бюджеті можна виправити протягом року, або переглянутибюджет наступного року. Інвестиційні ж проекти, особливо порозвитку інфраструктури, потребують координації, уваги та послідовностідій. Наприклад, проекту заміни дорожнього покриття може передуватизаміна труб трубопроводу та каналізації.

Графіки виконання цих двох бюджетів також різняться, тому щокапіталовкладення часто відбуваються нерівномірно. Бюджет розвитку дозволяєорганам влади планувати набагато раніше в порівнянні з поточним бюджетом,що дозволяє заощаджувати кошти на великі програми або розподілятивитрати на них більш рівномірно на період в декілька років.

Зрештою, інвестиційні проекти, які часто страждають відзмін замовлень і надмірних витрат, вимагають більш ретельного нагляду,ніж постійні програми. Слід зазначити, що ретельний нагляд завиконанням проекту дає можливість вести окремий облік інвестиційнихпроектів, що сприяє здійсненню контролю за рівнемвитрат.

Якщо орган місцевого самоврядування має бюджет розвитку, то вінвимагає також плану розвитку інфраструктури (ПРИ). Бюджет розвиткуперераховує лише програми та обладнання, які треба здійснити абопридбати упродовж бюджетного року, а також джерело їх фінансування.
Бюджет розвитку, як правило, не перераховує програми, якізаплановано розпочати пізніше поточного року.

У ПРИ, навпаки, перераховуються програми і купівля обладнання, якіпередбачені й заплановані на період на п'ять років або більше. ПРИзмушує орган місцевого самоврядування прогнозувати і аналізуватисвої майбутні потреби і планувати майбутні проекти.

ПРИ корисний для будь-якого місцевого самоврядування, навіть якщо він не маєчисленних і складних проектів. Крім того, щоб змусити посадовихособи задуматися над майбутніми потребами в інвестиціях, ПРИ змушуєсуб'єктів рішень розглядати, порівнювати і визначати пріоритетністьпрограми, таким чином, формуючи і громадську думку щодопріоритетів. Засоби першого року плану потім включають як інвестиційнучастину бюджету. Скласти ПРИ більш просто і ефективно, тому що вінохоплює довгострокову перспективу.

Інвестиційні проекти вимагають тривалого періоду плануваннячерез великі, авансові інвестиції і те, що будь-які помилки в проектіне дешево виправляти після початку будівництва. Хоч практика органівмісцевого самоврядування неоднакова, розвиток інфраструктури, як правило,фінансують засобами довгострокових позик, у той час як поточні витратифінансують з поточних податків, субсидій і дотацій.

Для кращої оцінки впливу розвитку інфраструктури на річніексплуатаційні витрати, деякі органи місцевого самоврядування готуютьбюджетів розвитку паралельно з поточним бюджетом. Інший вигодоюодночасної підготовки бюджетів є те, що вона концентруєобговорення бюджету і увагу тих, хто приймає рішення, в єдиномупроміжку часу. [27, C. 59-65]

Бюджетний баланс: простіше кажучи, якщо поточні доходи дорівнюють поточнимвитратою, то бюджет збалансований. На жаль, для визначення бюджетногобалансу цього мало. Наприклад, не вирішено питання чи вважати доходи,перенесені з минулого року, поточними доходами, і чи можна їх використовуватидля збалансування бюджету цього року і т. д. Надзвичайно важливим євстановлення механізму віднесення конкретних сум доходів і витрат набаланс поточного року. Основним є вибір між касовим і прірощеннимметодами бухгалтерського обліку.

Оскільки його легко зрозуміти, вимірювати і пояснювати, касовий залишок уНаприкінці року широко використовується як показник бюджетного сальдо. Разом зцим, касовим залишком легко маніпулювати: виплати можна відкласти донаступного бюджетного року, а утримання податків можна достроково віднести надоходи поточного року. Тому касовий залишок не є реальнимвідображенням фінансового стану бюджету.

В умовах неповного забезпечення повноважень фінансовими ресурсами,існування заборгованості, для більш об'єктивного прийняття рішеньдоцільно було б здійснювати підготовку бюджету і звітів про йоговиконанні по кумулятивного методу. Взагалі приріст означає накопичення (абовіднесення) на певний бюджетний рік всіх витрат (або зобов'язань),які взяли розпорядники бюджетних коштів, в незалежності відздійснення фактичного фінансування, та занесення всіх доходів надохід того року, коли вони отримані.

З метою визначення відповідальності бюджетний календар (планзаходів) повинен конкретизувати, хто відповідає за підготовку бюджету і,загалом, описувати повноваження цієї посадової особи, наприклад,стандартизувати бюджетну документацію, розробляти інструкціїпідготовки бюджетних запитів, розглядати бюджетні запити щодоточності та відповідності бюджетним інструкцій. Необхідно такожконкретизувати, хто відповідає за прогнозування доходів і як часторозробляються ці прогнози. Відповідальність за контроль за виконаннямбюджету має бути покладено на начальника бюджетного управління.
Обов'язки на цій стадії включають підготовку і перегляд проміжнихфінансових звітів, контроль за рівнем доходів, перегляд відомчихзапитів на витрати щодо їх відповідальності за розпис бюджету,санкціонування повернень, перегляд додаткових запитів наасигнування. [25, C. 112-117]

Програмна заява з бюджетної політики має конкретизуватипорядок внесення змін до бюджету протягом бюджетного періоду. Черезнепередбачені економічні зміни доходи можуть бути більшими абоменшими, може змінитися і структура витрат, тому поточний бюджетвимагатиме змін. Актуальність цього питання додає і теобставина, що внесення змін до рішення про місцевий бюджетприймається відповідною радою при наданні офіційного висновкумісцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання доходноїчастини загального фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходноїчастини бюджету загального фонду визначається на підставі офіційних висновківмісцевого фінансового органу за підсумками трьох кварталів при перевищенні доходівзагального фонду, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповіднийперіод, більше ніж на 15 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фондумісцевого бюджету визначається за підсумками квартального звіту принедоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписіна відповідний період, більше ніж на 15%.

Попередження надмірних витрат: є кілька підходів, один зних це скорочення передбачених бюджетом асигнувань, якіобмежують витрати, а другий - надання розпорядникам лише частиниїх видаткових повноважень. Політика органу місцевого самоврядування можеуповноважити міського голову здійснювати секвестрування, абоповертати окремі статті на «заморожені асигнування», якщо цьоговимагає економічна кон'юнктура. Такі заходи можуть мати місце приекономічних труднощах, якщо доходи відстають від вимог.

Надання підрозділів лише частині фінансування не надаєможливості витрачати цілий бюджет за один квартал, а потім вимагатидодаткового фінансування. Якщо надмірні витрати підрозділів іпрограм стають проблемою, орган місцевого самоврядування можепокласти на начальників управлінь особисту відповідальність за надмірнівитрати. Альтернативний варіант: вирахувати надмірні витрати цього року засигнувань на наступний рік.

Звітність: бюджетна політика місцевого самоврядування маєконкретизувати зміст і частоту звітів про стан виконаннябюджету. Для забезпечення оперативноості аналізу виконання бюджетунеобхідно готувати щорічні звіти, які порівнюють передбаченібюджетом суми доходів і витрат з фактичними на певну дату. [30,
C. 26-27]

Нарешті, бюджетна політика часто містить заяву щодонезалежного аудиту і потенціалу внутрішнього аудиту. Подібна політиказмушує орган місцевого самоврядування дотримуватися професійні нормиуправління фінансами та аудиту.

Програмні заяви з бюджетної політики часто містять інформаціющодо випуску та управління позиками. Вони можуть конкретизувати,наприклад, максимальний вантаж довгострокових позик, які може братитериторіальну громаду, питома вага позик і поточних доходів вфінансуванні розвитку інфраструктури, використання прибутку від облігацій,а також умов випуску короткострокових позик.

Обмеження максимальної суми заборгованості місцевого самоврядуваннявідбувається в двох формах:

- обмеження частини поточних доходів, які витрачаються на обслуговування заборгованості;

- обмеження суми неоплаченої прямої заборгованості як частини повної оціночної вартості майна.

Бюджетним кодексом встановлено обмеження витрат на обслуговуванняборгу місцевих бюджетів у розмірі 10% видатків від загального фондувідповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетногоперіоду, коли планується обслуговування боргу.

Бюджетна політика іноді визначає питома вага власних коштіві позик у фінансуванні інвестиційних проектів. Більш широкої єпрактика пропорційного співвідношення. Аргументом визначення пропорційможе бути частина вигоди від проекту, яку отримають майбутні мешканці увідміну від тих, які є в даний час, хоча до такої частининеобхідно ставитися більше як до контрольного показника, ніж якжорсткого обмеження.

Інший загальною нормою програмних заяв з бюджетної політики --є визначення умов використання прибутку від облігацій. Крімцього, можуть бути і додаткові обмеження:

- термін експлуатації об'єкта повинен перевищувати термін фінансування;

- доходи від об'єкта або конкретні ресурси будуть достатніми для обслуговування довгострокової заборгованості. < p> Органи місцевого самоврядування, які випускають короткострокові позики,повинні ретельно оцінювати свої потреби, а потім розробляти такуполітику, яка захистить їх від надмірного використання такого родупозик, не підриваючи їх здатності задовольняти потреби касовогоруху.

У процесі формування місцевих бюджетів рада корисний як гарантверховенства інтересів суспільства і достатньою підзвітності громадянам.

Плануючи бюджет, посадові особи органів влади і місцевогосамоврядування обмежені законами, статутами міст, іншими нормативнимиактами, а й за цих умов є великий простір для формуванняпроцесу, який допоможе у вирішенні багатьох проблем. Відкритість процесу,залучення громадськості до формування бюджету