ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Вексель
         

     

    Банківська справа

    Вступ

    В сучасних умовах господарювання, коли національна економіка в особіурядових, виконавчих, законодавчих та інших структур не взмозі вирішитинагальних проблем свого розвидку, коли підприємства, галузі, навіть, цілірегіони тонуть у взаємних неплатежі, коли кожна нова емісія додатковоїмаси грошей в обіг неминуче призводить до наростання та поглибленняінфляційних процесів, коли законодавство, що здавалося мало б всілякосприяти підвищенню підприємницької активності, висуває усе нові і новіперепони, як у вигляді фіскальних бар'єрів, так і суто адміністративних,коли фондовий ринок знаходиться у реанімаційному стані, коли установи іорганізації всіляко намагаються залучити до своїх активів нові засоби такошти особливого значення набуває висунення спецефічного інструменту, щохоча б якимось чином міг впорядкувати та частково вирішити ці проблеми.
    Таким інструментом на наш погляд може виступати вексель. Тут можливе цілкомслушне на наш погляд зауваження: чи є вексель з його багаторічною історієюспецефічнім інструментом? Нащо ми дамо відповідь: у своєму класичномувигляді вексель є об'єктивною необхідністю ринкового господарювання, протесучасні умови саме у країнах східної Європи наділяють його доситьспецефічнімі рисами, що однак суттєво розширює сферу дії векселю. Чи невипадково останні роки на сході Європи, а з середини осені 1998 р.. і в
    Україні, спостерігається справжній вексельний бум. За перший квартал 1999р. обсяг операцій з векселями на УЦФБ склав близько 56%, проти 1,5% за тойже період 1998 року. Як бачите дані вражають, а тому дослідження нашої темиє не лише цікавим з теоретичної точки зору, а й дуже актуальним у сучаснихумовах в практичному використанні. Отже, давайте розглянемо усі особливостівекселю як документа, а також вексельного обігу, і спробуємо датиаргументовану відповідь, чому вексель такий популярний.

    1. Вексель. Його суть, історичний генезис та правова основа обігу

    Довгий час учені і дослідники не могли прийти до висновку, якомународу віддати пальму першості за винахід векселя. Одні дотримувались тієїдумки, що вексель існував завжди і скрізь; інші, вказуючи на існування уримлян перекладу грошей, наполягали на римському походженні векселя; третіприписували винахід векселя середньовічним євреям та вигнанийспіввітчизниками флорентійцям; четверті, керуючись, бути може,патріотичними почуттями, вказували на винахід векселя народами своїх країн
    - Італії, Франції, німетчини. Але в другій половині XVIII ст. булипред "влені докази (передусім істориками німетчини), що свідчать: вексельнийінститут можна вважати продуктом середньовічного життя, а Італію - йогобатьківщиною, яскравим доказом чьому слугує майже вся вексельнатермінологія, отже, творцями та розповсюджувачами векселя - средньовічніхіталійських купців і мінял.

    Отже, вексель не з'явився зненацька, він виник і розвинувся ззагальних умов грошового обігу у середньовіччя. Сама назва вексель (розмін,розмінній лист) вказує, що розвиток векселя почався з розміну грошей,точніше, з розміну монет. Звідси зрозуміло, чому вексель вперше з'явився в
    Італії, де розмін грошей отримав цілком виняткове значення.

    На ярмарках, що відрізнялися в Італії великим пожвавленням, золотихсправ майстра міняли купцям, прибулим з інших країн, віторгувані ними наярмарку гроші на монети їхньої країни. При цьому вже тоді увійшло в звичайне платити готівкою, а видавати листи, що укладали в собі дорученнякореспонденту міняли, який жив на батьківщині купця, сплатити післяпред'явлення листа певну суму. Такий спосіб платежу швидко придбавпопулярності внаслідок того, що в той час мандрівніку було небезпечновозити з собою гроші. Взагалі, розвиток середньовічної італійської торгівлісам собою створив потребу в спрощенні платіжних операцій. Деякі крупніторговельні італійські фірми вже в XII ст. мали своїх представників внайважливіших торговельних центрах, і вже в той час переклад платежу відоднієї фірми до іншої відбувався за допомогою листа (за матеріалами
    Цитович і Барац).

    Важливим кроком вперед в історії вексельного обігу є появаіндосаменту, що відносять до 1600 р.. Тільки завдяки цьому вексель впершепридбав в повній мірі значення платіжного засобу.

    У сучасному господарюванні, основану на кредитному обігу, вексельстав також першокласним знаряддям кредиту. Зараз, вексель скоріше єзнаряддям кредиту, ніж платіжним засобом, що походить з його, нерідконадмірного, застосування банками в формі так званого акцептно кредиту і вще більшому ступені - в відаванні дружніх векселів. Ще в ту пору, коливексель обмежувався задачею забеспечення грошового обігу, з'явиласянеобхідність прийняти міри, здатні по можливості забезпечити ув'язнення ввекселі обіцянку платежу. Вексельное право скористалося для досягнення цієїмети двома засобами. Воно поширило відповідальність, що випливає з обіцянкиплатежу, а також і посилило її особливо суворими правилами судочинства.

    За сплату грошей перед держателем векселя відповідає не тільки особа,зобов'язана платежем за векселем (трасат), але, за умови, що дотримані усівідомі формальності, всякий, хто поставив на ньому свій підпис, Т.Б.векселедавець і всякий, хто передасть його далі (індосант, жірант).

    Уніфікація вексельного права. Колізії вексельних законів

    Вексельное право розвивалося протягом багатьох сторічь і відрізнялосявеликою різноманітністю часом навіть в країнах, пов'язаних між собоюбагатовіковими економічними і культурними традиціями. З метою уніфікаціївексельного законодавства і усунення колізій вексельних законів булопроведено декілька міжнародних конференцій, остання з яких відбулася в 1930р. в м. Женеві. Результатом її роботи була поява трьох вексельнихконвенцій:

    Конвенція № 358, що встановлює одноманітний закон про переказний іпростий вексель;

    Конвенція № 359, що є вирішує деякі колізії законів про переказні іпрості векселі;

    Конвенція № 360 про гербовий збір у відношенні перевідних і простихвекселів ..

    Країни, що приєдналися до першої з означених конвенцій (первісно їхбуло 25), взяли на себе зобов'язання ввести в чинність на своїй території
    Одноманітний закон про переказний і простий вексель (далі по тексту - ОВЗ).
    До Женевських вексельних конвенцій 25 листопада 1936 р. приєднався і
    Радянський Союз, а Постановою ЦІК і СНК СРСР № 104/1341 від 7 серпня 1937р. на території СРСР введене в чинність Положення про переказний і простийвексель, яке текстуально майже дослівно співпадає з ОВЗ. Чинність конвенційі Положення на своїй території Україна підтвердила в 1991 р. (закон України
    «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. і відповідно
    Постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території
    України актів законодавства Союзу РСР »від того ж числа), а безпосереднійпоштовх до поновлення вексельного обігу в Україні було дано в середині 1992р.

    Більшість країн Європи та світу, якщо і не приєдналися, тоуніфікувалі своє законодавство на основі ОВЗ. Ці держави утворюють такзвану Женевську систему вексельного права.

    З крупних держав до Женевських вексельних конвенцій не приєдналисялише Великобританія і США, вексельне законодавство яких засноване наанглійському законі про переказні векселя від 18 серпня 1882р. У 1968 р.в США був прийнят одноманітний торгівельний кодекс США, зараз діючий майжена всій території країни; розділ 3 «Торговельні папери» цього кодексурегламентує обіг так званих оборотних документів, до яких відноситься івексель. Ці, а також інші держави, що розробили своє вексельнезаконодавство на основі англійського закону, утворюють англо-американськусистему вексельного права.

    Існують також держави, вексельне законодавство яких не відноситься нідо Женевської, ні до англо-американської систем.

    Отже, по відношенню до існуючих систем вексельного права всі країниможна поділити на такі групи:

    1. Країни, вхідні в Женевську систему права:

    - країни-учасниці Женевських вексельних конвенцій 1930 р..:

    Австрія, Бельгія, Бразилія, Угорщина, Греція, Данія, Італія,
    Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, СРСР,
    Фінляндія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Японія;

    - країни, не що є учасницями Женевських вексельних конвенцій,вексельне законодавство яких засноване на ОВЗ:

    Алжир, Аргентіна, Афганістан, Болгарія, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді,
    Ватікан, Габон, Гаїті, Гвінея, Заїр, Індонезія, Йорданія, Ірак, Ісландія,
    Камбоджа, Камерун, Конго, Коста-Ріка, Кот-д'Івуар, Кувейт, Лаос,
    Ліванаврітанія, Мадагаскар, Малі, Марокко, Нігер, Нідерландські Антильські
    Острови, Парагвай, Перу, Руанда, Румунія, Саудівська Аравія, Сенегал,
    Сирія, Словакія, Суринам, Того, Туніс, Туреччина, Центрально-африканська
    Республіка, Чехія, Ефіопія, Югославія, Південна Корея.

    2. Країни, вхідні в англо-американську систему права:

    Австралія, Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Бермудські Острови,
    Бірма, Ботсвана, Великобританія, Віргінські острови. Гана, Гаяна, Гонконг,
    Гренада, Зімбабве, Ізраїль, Індія, Ірландія, Ємен, Канада, Кенія, Кіпр,
    Лесото, Малаві, Малайзія, Намібія, Нігерія, Нова Зеландія, Пакистан, Порто -Ріко, Свазіленд, Сент-Люсія, Судан, США, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Тринідад і
    Тобаго, Уганда, Фіджі, Філіппіни, Шрі-Ланка, Південно-африканська
    Республіка, Ямайка.

    3. Країни, не вхідні ні в Женевську, ні в англо-американську системуправа:

    Болівія, Венесуела, Гватемала, Гондурас, Домініканська Республіка,
    Єгипет, Іран, Іспанія, Колумбія, Куба, Ліхтенштейн, Мексика, Нікарагуа,
    Панама, Сальвадор, Сан-Марино, Таїланд, Тайван, Уругвай, Чилі.

    Вексель як міжнародний фінансовий документ під час свого існування
    (від моменту видачі і до оплати, по протесту і пізніше - до моментупогашення) може переходити від однієї особи до іншого на територіяхрізноманітних держав. Звідси - виникнення цілого ряду зобов'язань продавця,підлягаючіх виконанню, охороні, а в випадку спору - судовому дозволу нетільки в різний час, але і на території чинності різноманітних вексельнихзаконів. Це приводить до зіткнень - колізій вексельних законів навітькраїн, вхідних в одну систему вексельного права. Таким чином суд територіїодного вексельного закону часто буває поставлений в необхідністьобговорювати, вирішувати і робити постанову про вексельний спір на підставіне свого, а чужого вексельного закону, або - і свого, і чужого вексельногозакону одночасно.

    колізійні норми, що включені в вексельні закони майже всіх держав,повинні дати відповіді на наступні головні питання:

    1. Вексельна правоздатність, Т.Б. спроможність приймати участь ввексельних зобов'язаннях продавця як в якості кредитора, так і в якостіборжника. Векселездатність визначається "законом громадянства" (абозаконом доміціля) - для фізичних осіб і "законом місця реєстрації" дляюридичних осіб. Наприклад, український підприємець, що видавав вексель в
    Англії, не може в англійському суді посилатися на свою вексельнунеспроможність за українським законом, бо така неспроможність невідомаанглійському закону.

    2. Форма вексельних зобов'язань продавця. Визначається законодавствоммісця написання (видачі) векселя - в відношенні дійсності векселя в ціломуяк документа; в інших випадках (при індоссації, акцептації, авалюванні) --законодавством місця прийняття вексельних зобов'язань продавця, Т.Б.законом тієї країни, під чінністю якого даною особою прийняті на себевексельні зобов'язання продавця. Наприклад, для векселя, що трасувався з
    Англії на Україну, зайва вказівка місця видачі, але для векселя, щотрасувався з України на Англію, така вказівка обов'язкова. З іншого боку,вексель, що трасувався з Англії на Україну і, що акцептувався не на лицевійстороні, може бути визнаний в Україні неакцептованім, тому що українськийзакон пердбачає акцепт на лицевій стороні векселя; але такий же акцепт повекселем, що трасувався з Україні на Англію, визнається дійсним.

    3. Утримання вексельних зобов'язань продавця. Визначаєтьсязаконодавством місця виконання вексельних зобов'язань продавця, Т.Б.законом тієї країни, де зобов'язання продавця повинно бути виконано.
    Наприклад, вексель, терміном на три місяця від укладання, трасованій з
    Англії в Україну з умовою сплати процентів; очевидно, що сплата в місцівиконання (Україні) відсотків не підлягається.

    4. Дії по охороні вексельних зобов'язань продавця. Визначаютьсязаконодавством місця виконання вексельних зобов'язань продавця, Т.Б.законом тієї країни, де зобов'язання продавця повинно бути виконано. Цейзакон визначає необхідність і форму охоронних дій: як і коли повинно бутизроблене подання до акцепту і платежу, що і як повинно бути зроблене ввипадку неотримання акцепту або платежу, потрібний або ні протест, потрібнеабо ні повідомлення, хто і в якій формі повинен зробити протест і/абоповідомлення, що і як повинно бути зроблене в випадку втрати або викраденнявекселя і т.ін. Наприклад, за векселем, що трасувався в Англії на Англію, щопісля цього був індосованій в Україні, векселедержателю для збереженняправа вимоги проти всіх надписьменників, в частині українського, провадженняпротесту не вимагається.

    5. Вексельна давність. Визначається законодавством місця прийняттявексельних зобов'язань продавця, Т.Б. законом тієї країни, під чінністюякої даною особою прийняті на себе вексельні зобов'язання продавця.
    Наприклад, по перевідному векселем, що трасувався з Англії на Росію,індосованому після цього в Україні і Германії, вексельна давністьвизначиться: для трасанта - по англійському закону, для першого індосанта --по українському, для другого - по німецькому і для акцептанта - поросійському закону.

    6. Вексельний процес. В питаннях підсудності, порядку процесуальнихдій, виконання рішень і т.і. суд керується винятково своїм законом, Т.Б.порядок і процедура вексельного процесу визначаються законодавством місцявиконання чинності (платежу) за векселем.

    Таким чином, вексель - це документ, що складений за встановленоюзаконом формою, який є безумовним засвідченням однієї особи сплатити іншійвизначену суму грошових коштів у встановлений термін.

    Вексельное право - це характерна тільки для векселя сукупністьекономіко-правових особливостей, що регулює обіг векселів.

    Особливістю векселю є його двояка природа, за якою вексель є одночасноцінним папером та документом виконавчого характеру. Саме це відрізняє йогоу сукупності інших фінансових інструментів.

    2. Види векселів. Їх сфера та умови обігу

    Закон визначає два виду векселя: вексель простий (соло-вексель) іпереказний (тратта). У першому випадку вексель являє собою просту борговурозписку, що підпадає за умови додержання правил укладання під чинністьвексельного права, з його матеріальними і процесуальними особливостями. Уцьому випадку самий боржник-векселедавець повинен буде розплатитисягрошами. Векселедавців одного і того же векселя може бути декілька.

    В випадку переказного векселя векселедавець (трасант) пропонуєздійснити платіж векселеотрімувачу (ремітенту) третій особі (трасат).
    Трасат не несе жодної відповідальності за векселем до його прийняття
    (акцепту). Після чого акцептант стає головним боржником, а за трасантазалишається гарантійна функція.

    Підстави для трасування і неакцепті перевідного векселя залишаються зарамками вексельного права. Звичайно векселедавець має у трасат відповіднепокриття або навіть просто домовленість з ним.

    Трасування може бути вироблене векселедавця і безпосередньо на собі. Уцьому випадку трасант і трасат одна і та ж особа. Незважаючи на те, що посуті такий вексель (він іменується перевідно-простим) є простим, формальновін відноситься до категорії перевідних.

    Трата може бути навіть видана самому собі (в одній особі співпадаютьтрасант і ремітент). Це так званий вексель власному наказу. Більш того, всітри учасника тратти можуть бути злиті в одній особі. Ці форми векселіврідко мають практичне значення і зобов'язані своїм походженням тривалої ібурхливої історії векселя і вексельного права.

    Розрізняють такі типи простого і переказного векселя: бланковий, Т.Б.незаповненими на момент видачі вексель, підписаний векселедавця - це типпростого векселя, та типи перказного векселя - за власним наказом (виданийза наказом самого векселедавця) та на себе (виданий на самоговекселедавця).

    Окрім ознак, що випливають з закону, вексель класифікують такожвиходячи з характеру угоди, що його породила. Векселі, що виникають вр?? зультаті позики, носять назву фінансових, а в результаті реальної угоди
    (постачання продукції або послуг) - товарних (або комерційних). Требавідзначити, що на векселі не пишеться товарний він або фінансовий, цівизначення являють собою лише його економічну характеристику. Коли говорятьпро банківський вексель, звичайно мають наувазі вексель, виданий банком
    (Т.Б. банк є векселедавця). Банківський вексель може мати фінансовуприроду (якщо банк випустив його як депозитний інструмент, з метоюзалучення коштів) або товарну (в випадку векселедавчого кредиту).

    За економічним змістом виділяють:
    - комерційний вексель, в основі якого лежить комерційний кредит;
    - фінансовий весело, в основі якого лежить отримання грошового позики.

    Типом фінасового векселя є банківський - це виданий або акцептований банком вексель з метою фінансування операцій позичальника.
    - фіктивний - вексель, виданий без законної основи Борга, реальної економічної бази. Розрізняють дружній вексель - вексель, виданий або акцептований із поблажки дружнім юридичним особам, який надається один одному в безвідплатне та терміново користування; бронзовий вексель - виданий чи акцептований на користь неіснуючої особи; зустрічний вексель

    - дружній або бронзовий вексель , учасники якого поперемінно виступають векселедавця і векселедержателя.

    Отже, ми розглянули основні види і типи векселів та дали їх стислухарактеристику. Тепер ми пропонуємо перейти до огляду сфери та умов обігувекселів, а почнемо з укладання і реквізитів векселя.

    Можна говорити про обов'язкові (необхідні) і додаткові реквізитивекселя. За відсутності будь-якого з необхідних реквізитів документзнаходиться поза полем чинності вексельного закону. Окрім необхіднихвексельний закон передбачає і додаткові реквізити, що мають вексельнізначення.

    До числа обов'язкових реквізитів векселя відносяться:

    1. Вказівка місця укладання векселя (за відсутності особливої вказівкивексель вважається складеним в місці, вказаним поруч з найменуваннямвекселедавця).

    2. Вказівка дати укладання векселя.

    3. Найменування платника (для перевідного векселі).

    4. Вексельна мітка.

    5. Нічим не обумовлене доручення (для перевідного) або обіцянка відсвого імені (для простого векселя) сплатити.

    6. Сума.

    7. Найменування того, кому або наказу кого повинен бути зробленнийплатіж.

    8. Вказівка місця платежу (за відсутності особливої вказівки простийвексель вважається підлягати оплаті по місцю складання, а перевідний вмісці, вказавши поруч з найменуванням платника).

    9. Підпис векселедавця.

    До числа додаткових реквізитів векселя відносяться:

    1. Термін платежу (при його відсутності вексель підлягає оплаті післяпред'явлення).

    2. Обмеження в термінах пред'явлення до платежу в невизначено-негайнихвекселі.

    3. Застереження про пред'явлення тратти в певний термін до акцепту.

    4. Вказівка особи, у якої знаходиться акцептований примірник тратти.

    5. Вказівка особливого пункту в місці платежу, відмінного від місцяпроживання платника, для одержання платежу.

    6. Вказівка особливого місця платежу, яке не співпадає з місцемзнаходження трасат або місцем укладання простого векселя, так званийдоміцілій. Такі векселі також називаються доміцільованімі.

    7. Вказівка особи, окрім платника, у якого слідує отримати платіж --доміціліат.

    8. Вказівка посередника в акцепті або платежу.

    9. Застереження ефективного платежу.

    10. Відсоткове застереження.

    11. Застереження векселедавця "не наказу".

    12. Застереження про нездійсненні протесту.

    За відсутності будь-якого реквізиту або при невідповідності йогонормам, встановленим законом, - документ позбавляється вексельної сили.
    Значна особливість векселя - вексельна мітка-слово "Вексель". Слово
    "вексель", згідно ст. 1 ОВЗ, має бути включене в текст документа танаписано на тій мові, на якій складений документ.

    До необхідних реквізитів векселя відноситься зобов'язання продавцязаплатити певну грошову суму в простому векселі або пропозиція заплатититрасат в перевідному.

    абстрактність векселя не припускає включення в ці зобов'язанняпродавця формуліровкі, що ставить здійснення платежу за векселем взалежність від настання тієї або іншої події. Абстрактність не означає, щонеможливо включати в вексель що-або примітки. Але включати їх потрібне дужеобачливими, керуючись тим, що будь-яка спроба ускладнити платіж або поставитийого під умову може призвести до його недійсності. Спроба придати юридичнезначення підставам видачі векселя не може призвести до дефекту форми.

    Наприклад, формуліровка "Підприємство" Рога і копита "зобов'язуєтьсясплатити на підставі договору № Х за цим векселем 100 000 (сто тисяч)гривень компанії "Фінансист", призведе до недійсності векселю в зв'язку звключенням в текст векселя умови, що ставить оплату по векселю в залежністьвід наявності договору X, а також, можливо, його додержання.

    В той же час формуліровка "Підприємство" Рога і копита "сплатить протицього векселя 100 000 (сто тисяч) гривень компанії "Фінансист". Вексельвиданий на підставі договору № Х "не робить вексель недійсним.

    Обов'язковим реквізітом векселя є дата його укладання. Причиноюпроставлення дати заповнення векселя є визначення терміну закінченнягодічної давності для векселів, виписаних "за пред'явив". Відсутність датиукладання векселя наводить до його недійсності.

    Місце укладання векселя необхідно, оскільки воно же є і місцем платежуза простим векселем, якщо в векселі не вказане інше місце платежу. Уперевідному, де платником є акцептант, місце платежу є і місцем проживанняплатника (за винятком особливого місце платежу) і вказується поруч знайменуванням платника. Вказівка місця видачі векселя пов'язана з тим, щокредитор в термін платежу повекселю сам з'являється до платника, а томумає знати, де його знайти. Відсутність в векселі місця платежу, також як івключення в вексель декількох місць платежу, призводить до йогонедійсності. У випадку коли по векселю виступає декілька платників, вінповинен бути доміцільованім.

    Отже, місце платежу за векселем повинно бути єдиним і чітко певним.

    Сума векселя може бути позначена і в валюті, але платіж будездійснюватися у відповідності з діючими правилами розрахунку в місціплатежу. Форми розрахунку діюче Положення про перевідний і простий вексельне встановлює. Заради зручності сума векселя, позначення цифрами,виноситься також в заголовок документа.

    Під терміном векселя розуміється дата платежу по ньому. Вона повиннабути точно вказана. Засіб призначення терміну платежу за векселем підзагрозою недійсності останнього повинен строго відповідати встановленим, асаме, він повинен бути одним з наступних:

    - в день пред'явлення;

    - в такий-то термін від дня пред'явлення;

    -- в такий-то термін від дня укладання;

    - в певний день.

    До позначення місця платежу подаються тіж самі вимоги, що і до місцяскладання векселя. В місці платежу вексель повинен бути поданий до оплатиплатнику. Якщо місце платежу інше, ніж місце знаходження платника, товексель носить назву доміцільованого. Припускається, що платник самз'явиться в місце платежу (що в цьому випадку носить назву доміцілій).
    Вексель, як і будь-який документ, повинен бути підписаний особою, його щовидають ..

    Підпис особи повинний бути власноручно, навідміну від основноготексту векселя, що може бути завданий як друкарським, так і прописнимизасобом, а також штемпелем.

    При підписі векселя за дорученням повинна бути вказівка на те, хто євекселедавця. У випадку відсутності нотаріального засвідчення підпису довекселя повинне прілагатіся доручення.

    Тепер необхідно розглянути процес передачі векселя.

    Кожний вексель може бути переданий іншій особі шляхом індосаменту. Цеодне з основних властивостей векселя. Термін "індосамент" походить від лат.
    (на спині), Т.Б. за старовинною традицією він пишеться на звороті векселя.
    Індосамент повинен бути виконаний на звороті векселя або на додатковомулисті (алонжі). За своєм змістом індоссамент повинен бути простим і нічимне обумовлене. Шляхом передачі індоссаменту надписьменників (індосант)приймає на себе абстрактні зобов'язання продавця, подібні тому, як церобить векселедавець при видачі векселя. Внаслідок цього індоссат (той, хтоотримує вексель) одержує самостійне право вимоги за векселем.

    За форміою передачі індосамент може бути: або іменним, або бланковим.

    Цессія - це також передача прав, але цессія завжди іменна, аіндоссамент може бути і бланковим.

    Порівняльний аналіз індосаменту і цессії:

    - цессія регулюється нормами цивільного права, індосамент же --вексельного.

    - цессія - це двосторонній договір, тоді як індосамент - цеодностороння угода.

    При передачі по цесії позначкою про передачу є договір про уступкуправа вимоги. Цесія може бути вчинена і окремо від вексельного документа.

    Однак за указом Президента України № 146 від 4 березня 1998 р. цессіяна теріторії України заборонена.

    Акцепт векселя - ще одна операція, що пов'язана із процесом обігувекселів.

    В той час як для простого векселя самий факт його видачі автоматично єзгодою зробити по ньому платіж, з перевіднім векселем в силу його специфікипитання вирішується інакше. Для одержання згоди на оплату векселя вінповинен бути поданий до акцепту платнику (за винятком випадків, коли ввекселі стояє застереження, яке забороняє акцепт).

    Акцепт перевідного векселя є згодою оплатити вексель. Платником поперевідному векселю є не самий векселедавець (трасант), а особа, на якупереказав він свій борг (трасат), та акцептант може і не дати згоду наакцепт векселя. Отже, трасат буде зобов'язана за векселем особою тільки зідня акцепту. До цього моменту він є абсолютно непрічаснім до вексельнихзобов'язань продавця. Акцепт може бути зроблений в будь-який термін дооплати векселя, якщо тільки він не скорочений векселедавця абоіндосантамі. Для векселів по пред'явлення термін акцепту складає один рік.

    Аваль - це поручітєльство за векселем, у зв "язку з яким Аваліст приймаєна себе відповідальність за виконання вексельних обов "язків особи, за якувін дав аваль.

    Регрес - ця вимога векселедержателя до всіх солідарно відповідальнихосіб (за винятком основного боржника) сплатити позначень в векселі суму.

    Щодо кількості примірників та копій векселів, то для зручностіпередбачено, що перевідний вексель може бути виданий в декількохпримірниках (вони обов'язково повинні бути пронумеровані, інакше це будутьрізні векселі), з векселя можуть також зніматися копії. Акцептувати слідлише один примірник, бо акцептант відповідальний по всім акцептування і неповернення йому прімірнікам. Для простого векселя не передбачене видаванняу декількох примірниках.

    Учасники при укладанні векселів.

    При укладанні простого векселя беруть участь дві особи (табл. 1, графаб):

    -векселедавець, що отримав цінності і видавав вексель, (платник);

    -перший отримувач, що передавав цінності і що отримав вексель,
    (векселедержатель).

    Таблиця 1. Учасники при укладанні векселів
    | | | Перевідний вексель |
    | Особа, що: | Простий | |
    | | Вексель | |
    | | | При участі | При участі 2-х осіб | При участі 4-х |
    | | | 3-х осіб | | осіб |
    | | | | Один | Інший | |
    | | | | Випадок | випадок | |
    | А | Б | В | Г | Д | З |
    | | | | | | |
    | Платити по | | трасат | трасат | трасат він | трасат |
    | векселем | векселедавець | | | ж | |
    | | | | | Трасант | |
    | Видає | | | | | |
    | вексель | | Трасант | | | Трасант |
    | | | | Трасант | | |
    | | | | Він же | | |
    | | | | Ремітент | | |
    | Набуває | | | | | |
    | векселя | Векселедержат | ремітент | | ремітент | ремітент |
    | | Ель | | | | |
    | Одержує | | | | | Презентант |
    | платіж | | | | | |

    Отже, простий вексель видається векселедавця на ім'я векселедержателяабо, як прийнято говорити, наказу векселедержателя. Платником по такомувекселю є самий векселедавець, він особисто зобов'язується сплатитивексельну суму першоотрімувачу векселем і його векселепреємнікам.

    При укладанні перевідного векселя беруть участь три особи (табл. 1,графа в):
    - трасант, що видавав вексель або наказ платити (векселедавець);
    - трасат, той, якому дасться наказ платити (платник);
    - ремітент, в користь якого виданий вексель (перший отримувач , він же векселедержатель).

    Отже, перевідний вексель видається трасантом на трасат наказуремітента. Платником по такому векселю є не самий векселедавець, а іншаособа: трасант доручає цій особі (трасат) зробити платіж за нього. Трасат,у свою чергу, повинен дати згоду оплатити вексель - письмово на самомувекселі шляхом будь-якого надпису, що підтверджує прийняття векселя доплатежу. Тільки з моменту такого прийняття трасат стає платником, і вжеособисто зобов'язується в платежі вексельної суми векселедержателю і йоговекселепріємнікам. Таким чином в простому векселі векселедавець і платникз'єднані в одній особі, а в перевідному - роз'єднані (трасант і трасат).

    В дійсності, Перевідні векселі можуть складатися не тільки при участізазначених вище трьох осіб, але і при участі двох, і чотирьох осіб.

    В укладанні перевідного векселя беруть участь чотири особи, колиремітент, що фігурує в векселі лише в якості валютодателя, набуває векселяв користь іншої особи, що подає вексель до платежу, і називаєтьсяпрезентантом;

    В такому векселі беруть участь (табл. 1, графа е): трасант, що видаєвексель; трасат, що платити за векселем; ремітент, що набуває вексель (щоплатити за вексель); презентант, одержувач грошей за векселем.

    По відношенню до учасників прості векселя діляться на векселі доодержання (або чужі векселі) і векселі до платежу (або власні векселі).

    Кожний простий вексель є:

    - векселем до одержання - для векселедержателя (одержувача грошей);

    - векселем до платежу - для векселедавця (платника).

    Перевідні векселі по відношенню до учасників діляться відповідно нарімесси і тратти.

    Кожний перевідний вексель є:

    - рімессой - для ремітента, а при участі 4-х осіб - і для презентанта
    (одержувача грошей);

    - тратта - для трасат (платника).

    Для інших осіб перевідний вексель не є ані тратти, ані рімессою.

    Видавати перевідний вексель на кого-небудь - значить трасуваті нанього, а сама дія називається Трасування. Видавати перевідний вексель вкористь кого-небудь - значить ремітуваті, а сама дія називаєтьсяремітуванням.

    Отже, трасант, видаючи вексель, по-перше, трасує на трасат і, по -друге, ремітує ремітенту.

    видавання простих векселів.

    Простий вексель видається з метою оформити раніше або одночасноперехід цінностей (позика грошових засобів, відпустка товару в кредит іін.), так що простий вексель видається боржником кредитору. Отже, дляборжника він борговий документ, а в руках кредитора - доказ відпусткицінностей і забезпечення зворотного одержання в термін грошовогоеквівалента.

    ПРИКЛАД. Київська книготорговельна крамниця отримала від харківськоїкниготорговельної бази книги на 2 тис.. грн. Та оформила свій борг векселем
    (рис. 3).
    | | Товар | |
    | | | |
    | База | | Крамниця |
    | (кредитор) | | (боржник) |
    | | Вексель в день видачі | |
    | | Вексель в день терміну | |
    | | Гроші по | |
    | | Векселем | |
    | | - | |

    Рис1 Крамниця видає базі вексель наступного утримання:

    Тут: крамниця - векселедавець, база - векселедержатель; вексель длякрамниці - вексель до платежу (власний), для бази - вексель до отримання
    (чужий).

    видавання переказних векселів:

    видавання переказних векселів з трьома учасниками

    Первісно призначення переказних векселів відбувалося в переводі грошейз одного місця в інше і переводі боргу від однієї особи до другої. Цедвояке призначення і зараз залишилося за переказним векселями з участютрьох осіб.

    Для такої мети особливо притаманна переказним векселям форма наказу,що природньо сама собою виробилася з форми звичайного листа, ставши лишейого шаблонним типом. Цією докорінною метою і пояснюється назва цихвекселів - «переказні».

    ПРИКЛАД. Перевід грошей з одного місця в інше. Петров переїзджая з
    Москви в Київ і бажає отримати в Києві 10тис. грн. в певний термін. Замістьтого щоб везти ці гроші з собою, а також для того щоб за весь проміжок часувиграти в відсотках, Петров купує вексель в Московському міжнародному банкуна 10 тис.грн., Т.Б. вносить в банк вартість векселя за винятком відсотківдо терміну і одержує вексель, покладемо, на Київський банк. В термін вінподає його останньому і одержує гроші (рис. 4)

    Рис. 2. Перевід грошей шляхом переказного векселя

    Петров одержує від Московського міжнародного банку вексель наступногпро утримання:

    Тут: Московський міжнародний банк - трасант, Київський банк - трасат,
    Петров - ремітент; вексель для Київського банку тратта, для Петрова --рімесса; Московський міжнародний банк трасує на Київський банк і ремітує
    Петрову.

    ПРИКЛАД. Перевід боргу від однієї особи до іншого. Товариство «Ткачеві К »в С.-ПЕТЕРБУРЗІ повинно Товариству« Васильев і К »в Києві 50тис. грн.і таку ж суму Товариство «Гончаренко і К» в Києві повинно Товариству
    «Ткачев і К».

    Для Запобігання подвійній пересілці грошей «Ткачев і К" «Васильев і К»і «Гончаренко і К» «Ткачев і К», «Ткачев і К» видає перевіднийвексель на «Гончаренко і К» наказу «Васильев і К» і посилає його «Васильеві К ' ", що подає його« Гончаренко і К »і одержує від нього гроші (рис. 3).

    Повшдомлення про повідомлення про отримання

    прийняття

    вексель повідомлення

    в день про видачу видачи

    вексельв день терміну

    гроші

    Рис. 3. Перевід боргу шляхом перевідноговекселя

    Товариство «Ткачев і К» видає вексель наступного утримання:

    Тут: «Ткачев і К» - трасант, «Гончаренко і К» - трасат, «Васильев І К »
    - Ремітент; вексель для «Гончаренко і К» - тратта, для «Васильев І К» --рімесса; «Ткачев і К» трасує на «Гончаренко і К» і ремітує «Васильев і К».

    Дамо Стисла характеристика сфери обігу векселів.

    Вексельний ринок тут будемо розуміти в широкому сенсі - як всю сферуобігу векселів. Цю сферу можна уявити в вигляді взаємодії між товаром,грошами і векселем. Однак термін «товар» слідує розуміти також в широкомусенсі - це будь-який ресурс, необхідний для господарськоїдіяльності. Так,зв "язок вексель-гроші-товар (далі будемо позначати у вигляді початковихлітер даному випадку: В - Г-Т) може означати використання векселя дляодержання готівки грошей в касі підприємства для видачі заробітної плати,в цьому випадку «товар» означає трудові ресурси. Термін «гроші» теж неслідує розуміти буквально - це може бути і податкове звільнення.

    Під інфраструктурою вексельного ринку слідує розуміти певним чиноморганізовану середу, що забезпечує обіг векселів для виконання ними своїхфункцій.

    Єдиний підхід (стисла характеристика) в даному випадку означаєвідповіді, наприклад, на наступні стандартні питання:

    1. Яка функція векселя?

    2. Хто векселедавець?

    3. Хто векселеотрімувач утримувач?

    4. Хто потенційний векселеотрімувач?

    5. Є чи галузеві, географічні або інші особливості у порівнянні зіншими сегментами?

    6. Які зв'язки з іншими сегментами?

    7. Які труднощі зазнають сторони в реалізації функції векселя, допосредніцтва яких інститутів вони вдаються?

    Відповідь на останнє питання буде мати вирішальне значення дляорганізації інфраструктури.

    Отже, можна виділити наступні основні сегменти:

    1. Г-В - Г ( «грошовий»). Тут вексель з'являється в якості цінногопаперу (короткострокові фінансові вкладення, рахунок 58 (підприємство),рахунок 195 (банк), однієї з що складають інвестиційний портфель. Цевексельний ринок в вузькому сенсі. Природно, цей сегмент самий привабливийдля біржовіка,

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !