ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Державне регулювання банківської системи
         

     

    Банківська справа

    Російської економічної академії ім. Г.В. Плеханова.

    Курсова робота зі статистики

    На тему: "Державне регулювання банківської системи"

    Студент:

    Пак Сергій

    412 група

    Робота захищена

    c оцінкою ""

    Викладач

    Москва 2001р.

    Передмова

    1. Передмова

    1

    2. Походження, сутність та функції банку

    Походження банків

    2

    Основні види кредитних установ

    5

    Завдання і функції центральних банків

    11

    3. Комерційні банки та їх діяльність

    Операції комерційних банків

    19

    4. Висновок

    32

    Список літератури

    35

    3333333333

    Походження, сутність та функції банків.

    Походження банків. Слово "банк" походить від італійського "banco" іозначає "стіл". Попередниками банків були середньовічні міняли --представники грошово-торгового капіталу; вони приймали грошові кошти укупців і спеціалізувалися на обміні грошей різних міст і країн. Зчасом міняли стали використовувати ці вклади, а також власні грошовікошти для видачі позичок і одержання відсотків, що означало перетворенняміняв в банкірів.

    У XVI - XVII ст. купецькі гільдії ряду міст (Венеції, Генуї,
    Мілана, Амстердама, Гамбурга, Нюрнберга) створили спеціальні жіробанкі дляздійснення безготівкових розрахунків між своїми клієнтами-купцями.
    Жіробанкі вели розрахунки між своїми клієнтами в спеціальних грошовиходиницях, виражених у певних вагових кількостях благороднихметалів. Свої власні кошти жіробанкі надавали до судудержаві, містам і привілейованим зовнішньоторговельним компаніям.

    В Англії капіталістична банківська система виникла в XVI ст., причомубанкіри вийшли з середовища чи золотих справ майстрів, або купців.

    Банки - особливий вид підприємницької діяльності, пов'язаної зрухом позичкових капіталів, їх мобілізацією і розподілом. На відміну відпозикового капіталу (рантьє) банкір є різновидомкапіталіста-підприємця. Промислові капіталісти вкладають свійкапітал у промисловість, торгові - торгівлю, а банкіри - в банківськесправа. Позиковий капіталіст надає в суду власний капітал, банкірив основному оперують чужими капіталами. Доходом позичкового капіталу єпозиковий відсоток, а доходом банкіра - банківська прибуток (відсоток, доходи відцінних паперів, комісійні та ін.)

    Банки виконують в ринковому господарстві такі важливі функції:
    . посередництво в кредиті грошовими і функціонують капіталістами;
    . посередництво в платежах;
    . мобілізація грошових доходів і заощаджень і перетворення їх в капітал;
    . створення кредитних знарядь обігу.

    Основні види кредитних установ. В залежності від того комуналежать кредитні та кредитно-фінансові установи в країнах з ринковоюекономікою розрізняються:

    . державні кредитні та кредитно-фінансові установи;

    . приватні кредитні та кредитно-фінансові установи;

    Перша група - це центральні банки, що мають монопольне правовипуску банкнот, поштово-ощадні каси, окремі комерційні банкиі деякі установи, що виконують спеціальні функції по кредитуванню тієїчи іншої галузі господарства (наприклад, у США державним кредитнимзакладом є Експортно-імпортний банк).

    За характером діяльності банки поділяються на:

    . емісійні;

    . комерційні;

    . інвестиційні;

    . іпотечні;

    . ощадні;

    . спеціалізовані (наприклад, торгові банки);

    Емісійні банки здійснюють випуск банкнот і є центрамикредитної системи. Вони займають в ній особливе положення, будучи "банкамибанків ".

    Комерційні банки є банки, які здійснюють кредитуванняпромислових, торгових та інших підприємств головним чином за рахунок тихгрошових капіталів, які вони отримують у вигляді внесків. За формоювласності вони підрозділяються на: а) приватні акціонерні, б)кооперативні і в) державні. На ранніх ступенях капіталізмупереважали індивідуальні банківські фірми, але з розвитком капіталізму іособливо в епоху імперіалізму переважна частина всіх банківських ресурсівзосередилася в акціонерних банках.

    Інвестиційні банки займаються фінансуванням та довгостроковимкредитуванням різних галузей, головним чином промисловості, торгівліі транспорту. Через інвестиційні банки задовольняється значна частинапотреб промислових та інших підприємств в основному капіталі. Увідміну від комерційних банків інвестиційні мобілізують переважну частинусвоїх ресурсів шляхом випуску власних акцій та облігацій, а також шляхомотримання кредитів від комерційних банків. Разом з тим вони відіграють важливуроль у випуску та розміщенні акцій промислових та інших компаній.

    Іпотечні банки надають довгострокові кредити під заставунерухомості - землі та будівель. Вони мобілізують ресурси за коштамивипуску особливого виду цінних паперів - закладних листів, забезпеченням якихє закладена в банках нерухомість. анія.
    Від цих умов певною мірою залежить напрямок діяльностікомерційних банків та інших фінансових інститутів, що впливаєна хід економічного розвитку країни. Тому національні особливостікредитної системи визначають ступінь регулюючого впливу центральногобанку на економіку і впливають на умови функціонування центральногобанку. Особливості національної банківської системи в значній мірівпливають на вибір шляхів і методів грошового - кредитного регулюванняцентральним банком, на перевагу їм тих чи інших інструментів грошовоїполітики.
    інструментів регулювання. Центральні банки розвинених країн мають у своєму розпорядженніпевними методами впливу на економіку. Традиційно до нихвідносяться: дисконтна (облікова) і заставна політика; політика мінімальнихрезервів: операції на відкритому ринку; депозитна політика; валютнаполітика. Однак зміст стандартного набору методів та поєднання їхзастосування банками різних країн залежать від ряду передумов.
    Одним з основних принципів визначення стратегії центральних банківслужить орієнтація на регулювання темпу зростання грошової маси внаціональній економіці або регулювання валютного курсу національноїгрошової одиниці по відношенню до будь-якої стабільної іноземній валюті,тобто на внутрішні або зовнішні показники (рис. 1).

    Орієнтир на внутрен-

    Регулювання темпів

    ня показники зростаннягрошової маси

    Орієнтир на зовнішні Регулюваннявалют-показникиного курсу національних

    ної грошової одиниці

    Рис 1. Стратегія центрального банку

    Розрізняються внутрішня і зовнішня стабільність національної грошовоїодиниці (під внутрішньої розуміється без інфляційний розвиток, під зовнішньою --стабільність валютного курсу національної грошової одиниці по відношенню доінших валют).

    Відповідно до вибраної стратегії центральні банки здійснюють уяк пріоритетна або грошову, або валютну політику і використовуютьвідповідні інструменти.

    З метою регулювання обсягу грошової маси проводяться заходи або застимулювання зростання грошової маси (експансивна кредитна політика), абозі стримування її збільшення (ре-стрікціонная кредитна та антиінфляційнаполітика). Однак в умовах стагфляції центральному банку доводитьсяшукати компромісне поєднання інструментів економічного регулювання,як це відбувається в даний час в ряді східноєвропейських країн, у
    Росії та країнах Близького зарубіжжя.

    Регулювання валютного курсу національної грошової одиниці воліютьєвропейські країни з розвиненою, орієнтованої на експорт, економікою. УЯк приклад можна навести Австрія, Бельгія, Нідерланди.
    Дисконтна (облікова) і заставна політика центрального банку. Кредитніінститути мають можливість одержувати при необхідності кредити центральногобанку шляхом переобліку векселів або під заставу цінних паперів. Сенс дисконтноїі заставної політики полягає в тому, щоб методом зміни умоврефінансування комерційних банків впливати на ситуацію на грошовому ринку іринку капіталів. Практично у всіх країнах Європейського Співтовариствакредитні інститути мають можливість рефінансування безпосередньо внаціональному банку. Виняток становлять Італія та Португалія. При цьомурефінансування може відбуватися як під заставу цінних паперів, так і беззастави.
    При здійсненні дисконтної та заставної політики центральний банк можеселективно впливати на певні галузі народного господарства шляхомзаохочення або обмеження приймання до переобліку або в заставу векселівпевного роду шляхом зміни вимог до якості прийнятих взаставу і до переобліку векселів. Селективне вплив нерідкосупроводжується загальноекономічними наслідками. Так, при обмеженніобсягу певних цінних паперів, які приймаються в заставу або до переобліку,центральний банк знижує в цілому кредитний потенціал комерційних банків.
    Тому в даний час загальноекономічний ефект впливу шляхомпроведення дисконтної або заставної політики виступає за своїм значеннямна перший план. Макроекономічний ефект регулювання облікової ставкипідтверджується наявністю певного взаємозв'язку між зміною їївеличини і темпом зростання валового національного продукту.
    Зміна контингенту рефінансування дозволяє центральному банкудосягати наступного ефекту. При обмеження контингенту комерційнібанки змушені звертатися до дорожчих джерел кредитування,наприклад до заставних кредитами, що означає зниження обсягу їх кредитногопотенціалу і подорожчання кредитів. Ставка за заставними кредитами центральногобанку звичайно вище ставки переобліку.

    Розглянемо дію даного інструменту на прикладі зміни величиниоблікової ставки. Якщо мета центрального банку-подорожчання рефінансуваннякредитних інститутів для зменшення їхнього кредитного потенціалу, він повиненпідняти облікову ставку. Однак цей захід не принесе бажаногоефекту, якщо на грошовому ринку спостерігається знижувальна тенденція, такщо в цьому випадку кредитні інститути віддадуть перевагу міжбанківські кредити.
    Центральному банку для досягнення поставленої мети необхідновпливати на грошовий ринок іншими методами (шляхом підвищення ставокза мінімальними резервів і т. д.). За інших рівних умов, у разідієвого підвищення облікової ставки, рефінансування для комерційнихбанків дорожчає, що веде в підсумку до зростання вартості кредитів у країні.
    Проте, великі банки часто дозволяють собі знижувати маржу і незмінювати слідом за центральним банком процентні ставки, щоб залучитибільш широку клієнтуру.
    Якщо метою центрального банку є полегшення доступу комерційнихбанків до рефінансування шляхом переобліку векселів, він знижує обліковуставку. У цьому випадку кредитний потенціал комерційних банків збільшиться, авідсотки по наданих ними кредитів отримають імпульс до зниження.
    Зміна облікової ставки центрального банку тягне за собою зміниумов не тільки на грошовому ринку, але і на ринку цінних паперів, у чомупроявляється опосередкований вплив цього механізму регулювання.
    Підвищення ставок за кредитами і депозитами на грошовому ринку, зумовленезростанням облікової ставки центрального банку, викликає зменшення попиту та зростанняпропозиції цінних паперів. Попит на цінні папери зменшується як з бокуне банків, тому що більш привабливими для них стають депозити,так і з боку кредитних інститутів внаслідок того, що при дорогихкредити вигідніше пряме фінансування.
    Таким чином, зростання облікової ставки центрального банку щодозменшує ринкову вартість денних паперів. Зниження дисконтної ставкицентрального банку, навпаки, здешевлює кредити і депозити, що веде допроцесам, зворотним розглянутим раніше. Зростає попит на цінні папери,зменшується їх пропозиція, піднімається їхня ринкова вартість.

    Здійснюючи дисконтну і ломбардну політику, центральний банк виконує
    «Сигнальну місію». Зниження дисконтної ставки центрального банку кредитніінститути та небанківські установи розцінюють як сигнал до орієнтації наекспансивну політику центрального банку. Підвищення облікової і ломбарднуставок і служить сигналом до проведення контр активної грошової політики.
    Такі сигнали дозволяють кредитним інститутам «підготуватися» до нових заходівцентрального банку, орієнтир на утримання яких вони отримали завдякийого «сигнальної місії» при проведенні дисконтної та заставної політики.
    Політика обов'язкових резервів, У розвинених країнах, крім Великобританії,
    Канади та Люксембургу, до комерційних банків ставиться вимогарозміщення ними в центральному банку мінімальних резервів. Однак узастосування конкретних форм даного інструменту в різних країнах спостерігаютьсясуттєві відмінності в залежності від національних особливостей розвиткуфінансового ринку.
    Вимоги мінімальних резервів з'явилися як страховка ліквідностікредитних інститутів, як гарантія за вкладами клієнтів. Цей мотиввикористання мінімальних резервів існує і сьогодні. Підтримуючиліквідність банків, центральний банк виконує своє завдання «кредитораостанній інстанції ».
    Як інструмент грошової політики мінімальні резерви виконують двоякуроль: служать поточного регулювання ліквідності на грошовому ринку іодночасно грають роль гальма емісії кредитних грошей комерційнимибанками. У багатьох країнах мінімальні резерви практично вже невикористовуються як інструмент «жорсткого» регулювання, тому що центральнібанки віддають перевагу їм більш гнучку політику відкритого ринку.
    Як компенсацію за необхідність тримати в центральному банкубезпроцентні резерви для комерційних банків існує ряд пільг:
    • вільне здійснення безготівкового платіжного обороту через Німецькафедеральний банк;
    • зарахування готівкових коштів комерційних банків, що перебувають у них внадлишку, до виконання вимог щодо мінімальних резервів, а також тойфакт, що мінімальні резерви можуть служити робочими активами.
    Крім наведених вище «компенсуючих заходів», додатково використовуєтьсясубвенційні рефінансування шляхом переобліку векселів. У деякихвипадках резервні зобов'язання можуть бути виконані шляхом придбаннядержавних цінних паперів, що переслідує ще одну мету - фінансуваннядержавного бюджету. Тими ж мотивами керується центральнийбанк, встановлюючи високий рівень мінімальних резервів при відносноневеликому відсотку. Таку політику найчастіше проводить центральний банк,вимушений фінансувати дефіцит державного бюджету.
    При встановленні ставок за мінімальними резервів велику роль можуть гратибезпосередні переговори між центральним і комерційними банками.
    У механізм розрахунку ставок, а також у критерії, за якими вонидиференціюються, у різних країнах спостерігаються суттєві відмінності.
    Резервні зобов'язання орієнтуються, як правило, станом або зростаннюпевної частини зобов'язань кредитних інститутів. Резерви, що враховуютьсяна активній стороні банківського балансу, величина яких повиннаузгоджуватися з величиною виданих кредитів (при дотриманні коефіцієнталіквідності), становлять виняток. Основною статтею при розрахункумінімальних резервів служить величина вкладів небанківських установ попасивній стороні балансу. У деяких випадках обліку при визначеннівеличини мінімальних резервів підлягають і міжбанківські зобов'язання.
    У більшості розвинених країн в останні роки активність використанняполітики мінімальних резервів як інструмент регулюваннябанківської ліквідності і для контролю рентабельності банківських операційзнизилася.
    Механізм обов'язкових резервів використовується як інструмент кредитноїполітики практично у всіх розвинених країнах. При цьому країни,дотримуються твердого валютного курсу, застосовують цей інструмент урамках політики гнучкого регулювання. З розвитком міжнароднихекономічних зв'язків, у тому числі в банківському секторі, при створеннівільних економічних зон, великих регіональних економічних об'єднань
    (наприклад, таких, як ЄЕС) використання політики мінімальних резервіввимагає постійної адаптації до умов, що змінюються.
    Політика відкритого ринку. Така політика являє собою виконанняоперацій з купівлі або продажу твердо-процентних цінних паперів центральнимбанком за свій рахунок на відкритому ринку. Тут до основних цінних паперівналежать: казначейські векселя, безпроцентні казначейські зобов'язання,облігації державної позики, промислові облігації, першокласнікороткострокові цінні папери та ін

    Традиційними засобами проведення політики відкритого ринку є операції з державними цінними паперами на вторинному ринку, характерні для Великобританії, Німеччини, Греції, Італії і Франції.
    Операції на первинному ринку з державними цінними паперами здійснюються в суворо визначених рамках у Великобританії.

    Для пожвавлення економіки центральний банк збільшує попит на цінні папери. Він або фіксує курс, при досягненні якого він скуповує будь-який пропонований обсяг, або набуває певну кількість цінних паперів даного типу незалежно від курсу пропозиції.

    Навпаки, якщо метою центрального банку є зменшення резервівбанківського сектора, то він виступає на відкритому ринку на стороніпропозиції, проводячи контр активну політику. У цьому випадку у центральногобанку є дві можливості реалізації своєї мети: або оголосити курс, придосягненні якого центральним банком буде запропоновано будь-яку кількістьцінних паперів, або запропонувати певну кількість цінних паперівдодатково.

    Контр активна політика відкритого ринку призводить до зростання доходів віддержавних цінних паперів і до втрати кредитними інститутами частини своїхрезервів.
    При всіх існуючих відмінностей у здійсненні політики відкритого ринкуможна визначити загальну тенденцію, яка виражається в тому, що центральнібанки різних країн приділяють усе більшу увагу розвитку даногоінструменту; це пов'язано з прагненням до регулювання економікиринковими, а не адміністративними методами.

    Депозитна політика. Депозитна політика регулює рух потоківгрошових коштів між комерційними банками і центральним банком і тимсамим впливає на стан резервів кредитних інститутів.
    Якщо проводиться експансивна депозитна політика, грошові коштидержавного сектора економіки, розміщені в центральному банку,зменшуються (наприклад, на величину b). Відповідно на цю величинузростають резерви другого рівня банківської системи. При проведенніекспансівной депозитної політики необхідно враховувати і зворотний ефект,який викликає зростання резервів кредитних інститутів. Якщо припустити, щорозміщені в результаті проведення депозитної політики в кредитнихінститутах грошові кошти державного сектора складаються на частку з зготівкових грошей, то загальний обсяг резервів комерційних банків збільшуєтьсяна (1-c) - b. При збільшенні резервів комерційних банків шляхом припливудепозитів з державного сектора сума мінімальних резервів при ставціг зросте на r • (1 - с) • b. Тоді резерви кредитних інститутівзбільшаться на різницю між двома вищенаведеними даними.

    При збільшенні резервів зростає кредитний потенціал комерційнихбанків, що при урівноваженому ринку веде до зниження процентних ставок ізростання інфляції. При проведенні контр активної депозитної політикидосягається зворотний результат - зменшення банківських резервів, скороченнякредитного потенціалу, зростання процентних ставок, зниження темпів інфляції.

    Валютна політика. Напрямок та форми валютної політики, що проводитьсяцентральним банком, залежать від внутрішньоекономічного положення даної країнита її місця в світовому господарстві. Цілі валютної політики змінюютьсяЗалежно від історичного періоду. Одним з найважливіших засобів реалізаціївалютної політики є валютне регулювання.

    Центральний банк звичайно використовує дві основні форми валютної політики:дисконтну і девізний.
    Дисконтна (облікова) політика проводиться не тільки з метою зміниумов рефінансування вітчизняних комерційних банків, але інодіспрямована на регулювання валютного курсу і платіжного балансу. Однак усучасних умовах в країнах з розвинутою і стійкою економікою, якправило, превалюють внутрішні інтереси. Досить часто внутрішні ізовнішні цілі не співпадають, що призводить до необхідності вирішення спірнихпитань між центральним банком та урядовими структурами в особі
    Мінфіну і т.п.

    Центральний банк, купуючи або продаючи іноземні валюти (девізи),впливає в потрібному напрямку на зміну курсу національної грошовоїодиниці - девізна політика. Подібні операції отримали назву «валютнихінтервенцій ». Купуючи за рахунок офіційних золотовалютних резервів (абошляхом угод «своп») національну валюту, він збільшує попит, аотже, і її курс. Навпаки, продаж центральним банком великихпартій національної валюти призводить до зниження її курсу, тому щозбільшується пропозиція. Вплив валютноїполітики центрального банку вформі проведення операцій на строковому валютному ринку проявляється встимулювання експорту або імпорту капіталу. Напрямок бажаногоруху капіталів залежить від пріоритету політики центрального банку вданій економічній ситуації, що може виражатися або в стимулюваннітоварного експорту (демпінгова політика), або у підтримці курсунаціональної валюти по відношенню до іноземної.

    Комерційні банки та їх діяльність.

    Операції комерційних банків.

    Комерційні банки виступають основною ланкою банківської системи.
    Незалежно від форми власності комерційні банки єсамостійними суб'єктами економіки.

    Згідно банківського законодавства банк - це кредитна організація,яка має право залучати грошові кошти фізичних і юридичнихосіб, розміщувати їх від свого імені і за свій рахунок на умовах повернення,платності, терміновості та здійснювати розрахункові операції за дорученнямклієнтів.

    Комерційний банк, як і будь-який інший банк, виконує:

    . акумуляцію (залучення коштів у депозити);

    . розміщення коштів (інвестиційна функція);

    . розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

    Найважливіша особливість комерційного банку в порівнянні з центральним --виконання останнім специфічних функцій центрального банку (кредитора уостанній інстанції, законотворчої, підтримки стабільності банківськоїсистеми в цілому та ін.) Комерційні банки виступають, перш за все, якспецифічні кредитні інститути, які з одного боку, привертаютьвільні кошти господарства, з іншого задовольняють за рахунок цихзалучених коштів різноманітні фінансові потреби підприємств,організацій та населення.

    Комерційні банки більшості країн виконують зараз різні операціїдля задоволення фінансових потреб клієнтів всіх типів від дрібноговкладника до великої компанії. Великі установи банків здійснюють длясвоїх клієнтів за деякими оцінками до 300 видів операцій та послуг. До нихвідносяться: ведення депозитних рахунків, безготівкові перекази коштів, прийомзаощаджень, видача різноманітних позик, купівля-продаж цінних паперів, операціїза дорученням, зберігання цінностей в сейфах і ін
    Операції комерційного банку представляють собою конкретний проявбанківських функцій на практиці. За російським законодавством до основнихбанківських операцій відносять наступні:

    • залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб у внески-дозапитання і на певний строк;

    • надання кредиту від свого імені за рахунок власних ізалучених коштів;

    • відкриття та ведення рахунків фізичних та юридичних осіб;

    • здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, у тому числі банків-кореспондентів;

    • інкасація грошових коштів, векселів, платіжних і розрахункових документів і касове обслуговування клієнтів;

    • управління грошовими коштами за договором з власником або розпорядником коштів;

    • купівля у юрид

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !