ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    ДКБ Банківська Система Республіки Казахстан
         

     

    Банківська справа

    Введення

    У даній роботі досліджується розвиток банківської системи в сучасній економіці.

    Мета даної роботи полягає в розгляді реформ банківського сектора в Республіці Казахстан.

    Поставлена задача була виконана шляхом аналізу економічної літератури і журналів присвячених економічній тематиці, даних
    Національного банку та Статистичного Агентства РК.

    Актуальність заданої теми обумовлюється тим, що одним з найважливіших атрибутів ринкової економіки є банківська система, яка виступає свого роду генератором, акумулює, що постачають держава і всіх членів суспільства фінансовими засобами. Створення стійкої, гнучкої й ефективної банківської інфраструктури - одна з найважливіших (і надзвичайно складних) завдань економічної реформи в Казахстані.

    Особливості банківської системи Казахстану

    Банківська система країн СНД та Казахстану характеризується низкоюособливостей. У більшості країн СНД кредитно-фінансова система перебуваєв проміжному положенні між старою, жорсткою і монополізованоїсистемою (Держбанк - спеціалізовані банки - філії) і дворівневоїсистемою (Нацбанк - комерційні банки). У Казахстані в загальних рисахсформувалася і почала діяти дворівнева банківська система.
    Колишні спецбанкі кредитують, як і раніше, своїх постійних клієнтів (восновному державні підприємства та організації і галузей) та акціонерівза пільговими ставками. Ця обставина змушує менш потужні комерційнібанки також зберігати щодо пільгове кредитування в боротьбі за своїхвкладників. Понад 90% вкладів населення перебуває на рахунках в установахощадного банку, що викликано високою довірою до нього (цеєдиний банк збереження вкладу в який гарантується державою),а також доступністю його установ. Ощадний банк - практичноєдиний банк займається кредитування фізичних осіб. Новікомерційні банки, як правило, не цікавляться дрібним клієнтами і незавжди самі бажають працювати з населенням. Частка внеску населення в пасивікомерційних банків стійко не піднімається вище 0,5%. Останнім часомоднак і вони в пошуках вільних коштів починають застосовувати нові формироботи, що залучають приватних вкладників, - строкові вклади, депозитні таощадні сертифікати, векселі, акції, облігації.

    Менш монополізована сфера розрахункового обслуговування юридичних осіб.
    За великих клієнтів, що зберігають або пропускають через свої рахунки соліднізасоби, йде справжня конкурентна боротьба.

    Основний вид активних операцій казахстанських комерційних банків --кредитування юридичних осіб (35-37% активу). Можна виділити кільказакономірностей властивих цьому виду банківської діяльності. По-перше,характерний надзвичайно висока питома вага короткострокових кредитів (95 -
    96%), незмінна тенденція до зростання цього показника. Середній термін кредитівстановить 3-4 місяці, що викликано високим рівнем ризику і невизначеностів умови кризи та інфляції. По-друге, ставки за кредитами державнимпідприємствам нижче, ніж за кредитами альтернативного сектору економіки, а покредитами на розширення та модернізацію виробництво нижче, ніж по кредитах наторгово-закупівельні заходи. При кредитуванні підприємства різних формвласності застосовуються різні форми забезпечення повернення позики:страхування, перестрахування, гарантія, застава, заклад. До інших видівоперацій комерційних банків відносяться вкладення у вільно конвертованувалюту - (40% активів) і видача міжбанківських кредитів (2% активів). Чи неотримали широкого розповсюдження нові види банківських операцій: вкладення вцінні папери та паї (0,5-0,6% активів), трастові операції, лізинг. Крімкредитів господарським органам і банкам, значна частина коштівкомерційних банків розміщена на кореспондентських і резервних рахунках у
    Нацбанку і в касі (15-16%). З джерел коштів банків можна виділитиперш за все кошти на поточних і розрахункових рахунках підприємств, кредитиінших банків, у першу чергу Нацбанком, власні кошти банків.
    Мінімальна і максимальна процентні ставки становили по депозитахвідповідно 100 і 180%, за комерційними банківськими кредитами. На зростанняпроцентних ставок по кредитах впливає збільшення облікової ставки Нацбанку. Дотеперішнього часу склалася ситуація, коли банківські установи в
    Казахстані діють як універсальні банки, без відносноїспеціалізації.

    Історія розвитку банківської системи в Казахстані

    За часів радянської влади Казахстан не мав своєї банківськоїсистеми, тому що на території республіки функціонували філії тавідділення центральної кредитної системи СРСР. У зв'язку з цим історіябанківської системи нерозривно пов'язана з історією СРСР і дореволюційної
    Росії. У банківську систему царської Росії входили: Державний банк,акціонерні банки, товариства взаємного кредиту, міські банки, банкиіпотечного кредиту та інші кредитні установи.

    Державний банк Росії (почав свою діяльність в 1860р.) був
    Центральним банком всієї кредитної системи. Йому належало монопольнеправо на випуск паперових грошей в обіг. Державний банк Росіїзалучав до 1914р. більше половини вкладів та поточних рахунків, близько 1/3обліково-позикових операцій всіх акціонерних комерційних банків. На відміну відцентральних емісійних банків інших країн Державний банк Росіїкредитував не тільки банки, але і промисловість, торгівлю, заготовки. До
    1914р. він мав 10 контор, 124 відділення і 791 приписну касудержавного казначейства.

    Акціонерні комерційні банки (47 банків з 743 філіями) займалидомінуючі положення на ринку позикових капіталів і до 1914р. досягливисокого ступеня концентрації.
    Для обслуговування середньої і дрібної буржуазії функціонували дрібнікредитні установи: товариства взаємного кредиту (11081), міськігромадські банки (343).

    Система іпотечного кредиту складалася з державного дворянськогоземельного банку, державного поземельного банку, 10 акціонернихземельних банків, 36 міських кредитних банків та інших банків іпотечногокредиту.

    Серед інших кредитних установ найбільш поширення набулакредитна кооперація, яка обслуговує заможні верстви поселення. Вона складаласяз ощадно-позичкових кас і кредитних товариств.

    Після Жовтневої революції 1917р. був здійснений принципдержавної монополії організації банківської справи. У країні було створено
    Державний банк, а потім, в результаті націоналізації приватнихкомерційних та інших банків, - галузеві та територіальні банки,належать також державі. Одним з ланок банківської системистають державні трудові ощадні каси. Одночасно здержавними банками в перші роки радянської влади створюютьсянедержавні кредитні установи: кооперативні та приватнідержавно-капіталістичні, в т.ч. за участю іноземного капіталу.
    У 1922р. стали організовуватися кредитні і позиковий-ощаднітовариства та їх спілки, у завдання яких входило пожвавлення села ікустарної промисловості. У 1924р. сільськогосподарської кооперації булооперації дозволено проводити кредитні у формі прийому вкладів, видачі позикі посередництва в розрахунках. На 1 квітня 1926р. в СРСР налічувалося 16185товариств, з них 2426 - кредитних і позиковий-ощадних і 12424 --сільськогосподарських з кредитними функціями.

    З 1922р. створюються товариства взаємного кредиту для кредитування приватноїторгівлі, промисловості, а також державно-капіталістичнийакціонерний південно-східний банк і Російський комерційний банк за участюіноземного капіталу.

    Колективізація сільського господарства зробила непотрібною кредитнакооперацію, яка ліквідується в 1931р. Витіснення приватного сектора зсфери торгівлі та промисловості призвело до згортання діяльності товариствавзаємного кредиту. Опції інших кредитних органів переходить додержавним галузевим банкам: Промбанк, Цекомбанк, Всекобанк,
    Центральний сельхозбанк та інші, які були утворені в 1922-1925 рр..

    У результаті проведення кредитної реформи в СРСР у 1930-1932 рр..організовані галузеві банки на нових засадах. Створено 4 спеціальнихбанку з фінансування і кредитування капітальних вкладень:

    Банк фінансування капітального будівництва промисловості таелектрогосподарства (Промбанк), перетворений з банку довгостроковогокредитування промисловості та електрогосподарства. Він був у 1959 р.реорганізовано в Будбанку СРСР;

    Банк фінансування соціалістичного землеробства (Сельхозбанк СРСР),організований замість численних кредитних товариств іреспубліканських сільськогосподарських банків (у 1959 р, був скасований, йогофункції розподілені між Держбанком і Будбанку СРСР);

    Банк фінансування капітального будівництва кооперація (Всекобанк),створений на базі Всеросійського кооперативного банку (в 1936 р. Всекобанкбуло ліквідовано, а його активи і пасиви передані організованому Торгбанку
    СРСР, скасований ному в 1959 .);

    Банк фінансування комунального та житлового будівництва
    (Цекомбанк); був скасований в 1959 р., а його функції розподілені меду
    Будбанку і Держбанком СРСР.

    Всі ці галузеві банки займалися фінансуванням та довгостроковимкредитуванням галузі. А в Держбанку СРСР було сконцентрованокороткострокове кредитування всіх галузей народного господарства. Роль Держбанку
    СРСР як центрального та провідної ланки усієї кредитної системи ще більшезросла. Розрахункові та поточні рахунки всіх підприємств і організаційзосередилися в Держбанку СРСР.

    Було здійснено на практиці принцип концентрації грошового обороту водному банку, тобто кожне підприємство, організація або установа могламати розрахунковий або поточний рахунок тільки в одному банку. У цьому банку вонизберігали свої кошти, отримували кредити та готівкові гроші, через ньогопроводили всі безготівкові розрахунки.

    Банківська реформа в СРСР била дізналася в 1987 - 1988рр. У результатіна основі установ Держбанку СРСР і Будбанку СРСР були створені:
    Промстройбанк, Агропромбанк і Житлосоцбанку. На базі системи ощаднихкас, що входили до складу Держбанку СРСР, утворений Ощадний банк, а наоснові Зовнішторгбанку створений Зовнішекономбанк. Держбанк СРСР переставздійснювати касове і кредитно-розрахункове обслуговування підприємств іорганізацій. Він був проголошений Центральним банком країни.

    На Промстройбанк СРСР було покладено проведення кредитної політики,підвищення ефективності системи кредитування основної діяльності,фінансування і кредитування капітальних вкладень, а також розрахунки впромисловості, будівництві, на транспорті і в зв'язку, в системі Держпостачу
    СРСР. Банк ввів розрахункові, позикові та інші рахунки підприємств та об'єднаньцих галузей господарства. Таке ж комплексне кредитно-розрахунковеобслуговування підприємств агропромислового комплексу здійснює
    Агропромбанк СРСР; підприємств і організацій соціальної сфери і торгівлі -
    Житлосоцбанку СРСР; обслуговування населення - Ощадбанк СРСР. Зовнішекономбанк
    СРСР забезпечував організацію та проведення розрахунків за експортно-імпортнимиопераціях.

    Структура спеціалізованих банків була побудована за адміністративно -територіальним принципом. Організовано республіканські банки в союзнихреспубліках і управління банків в краях і областях. На рівні району абоміста банки мали свої установи. Вони створювалися спочатку, запринципом: в районі, як правило, один заклад одного зспеціалізованих банків, клієнтура якого переважає в даному районі.
    Виняток становили Ощадбанк СРСР, установи якого були представленів кожному районі, колгоспі і радгоспі. Низова ланка спец банків (крім
    Ощадбанку), незважаючи на спеціалізацію, обслуговувало всю клієнтуру даногорайону. По суті спеціалізація банків виражалася тільки на рівніуправління, а низові установи перетворилися на універсальні кредитніустанови. Вони обслуговували клієнтуру усього району, тобто підприємства, всіхгалузей.

    Комерційні банки, відокремлені від Держбанку, звичайно функціонували якспеціалізовані, кожен банк мав монополію в певній галузі
    (промисловість, будівництво, сільське господарство, зовнішня торгівля). Вонифінансували і кредитували свої підприємства, як їм пропонувалося,часто під дуже низькі відсотки, не беручи до уваги обгрунтованість,життєздатність і прибутковість цих підприємств. В активах цих банківпереважали неякісні прострочені позики збиткових державнихпідприємств.

    Загалом ідея спеціалізації банків внесла плутанину в роботу банківськоїсистеми, вона не звільнилася від монополізації, не внесла корінногозміни в кредитний механізм, а стала, мабуть, ще більш громіздкою іхарактеризувалася багатоланкової, носила явно витратний характер, зрісбюрократичний апарат верхнього рівня при ослабленні первинних ланок.
    Значно послабилася роль Державного банку СРСР - він не чинивдійсного впливу на роботу спеціалізованих банків.

    У цих умовах єдино доцільним було провести банківськуреформу, здійснити перехід банківської системи до її дворівневоїорганізації, аналогічної західних зразків.

    Перебудова банківської структури мала ліквідувати монополію
    Держбанку на банківську справу. До 1988 Держбанк СРСР був практичноуніверсальною кредитною установою, які виконували функції Центрального,комерційного та інвестиційного банків. Казахська республіканська контора
    Будбанку СРСР здійснювала обслуговування інвестицій в місті - впромисловості, на транспорті та в інших галузях господарства. Внешторгбанк
    СРСР, який функціонував на акціонерних засадах, обслуговував операції ввалюті та з валютою.

    Після отримання суверенітету, у грудні 1990 р., Казахстан відразу жприступив до створення власної банківської системи, яка відповідає вимогамринкової економіки. Уже в січні 1991р. був прийнятий Закон "Про банки ібанківської діяльності в Казахської СРСР ", що було, по суті, початкомбанківської реформи в країні. Республіканський Державний банк бувперетворено на Національний банк, Республіки Казахстан з обласнимиуправліннями та відділеннями. Республіканський Промстройбанк. - В акціонерно -комерційний банк Туранбанк, Агропромбанк в акціонерно-комерційний банк -
    Агропромбанк Республіки Казахстан, "Внешторгбанк" - в акціонерно-комерційнийбанк Алембанк, Республіканський Ощадбанк - в акціонерно-комерційний -
    Сбербанк Республіки Казахстан. У 1993 р. ці банки були перетворені вакціонерні банки, а Ощадбанк перейменовано в Народний банк Республіки
    Казахстан.

    Банківська реформа в Казахстані з 1991 р.

    Необхідність проведення реформи банківської системи

    В період переходу економіки Республіки Казахстан на ринкові відносининеобхідні принципово інші переходи до системи управління кредитом іпобудови механізму банківського обслуговування господарської діяльності,використання економічних методів керівництва діяльністю підприємства ібанків; перебудова системи взаємин як між банками та їхклієнтами, так і в рамках самої банківської системи - між її окремимиланками, тобто необхідне реформування банківської системи з урахуванням новихявищ і процесів.

    Необхідність проведення реформи банківської системи в Республіці
    Казахстан, на думку фахівців Світового банку, пояснюєтьсяіснуванням двох категорій короткострокових проблем, які можутьперешкодити проведенню реформи макроекономіки. До першої категоріївідноситься проблема неправильного розміщення фінансових ресурсів,обумовлена практикою старої системи державного розподілуцільових кредитів і банківської практики, що залишилася в спадок відцентралізованої економіки. Друга категорії проблем полягає в тому, щобанки успадкували "неякісні" (прострочені) позики і збитковідержавні підприємства. Ці проблеми заважають доступу життєздатних
    (або кредитоспроможних) існуючих державних, а також виникаютьприватних підприємств до фінансових ресурсів і відволікають банківські фінансовіресурси на користь нежиттєздатних (або збиткових) підприємств.

    Крім того, колишня банківська система не змогла нормально проводитиплатежі та розрахунки між підприєм?? іямі та організаціями.

    У протягом 1992 р. відбулося збільшення кредитних вкладень в економіку
    Казахстану. Якщо сума кредиту до валового національного продукту склалав I кварталі 1992 11,3%, то в IV кварталі - 29,8%. Це відбулося восновному за рахунок рефінансування, кредиту Національного банку, яке, всвою чергу, фінансувалося контокорентний кредитом Центрального банку
    Росії. Про це свідчать такі дані: у I кварталі 1992сума кредиту Нацбанку комерційним банкам до валового Національномупродукту склав 6,7%, а в IV кварталі - 17,8%. Таке централізованеадміністративний розподіл кредитних ресурсів через спеціалізованібанки відкривало доступ до кредитів нежиттєздатним збитковимдержавним підприємствами вело до утворення поганих, недіючихкредитів, тобто утворення у банків поганого кредитного портфеля. У 1993 р.
    Нацбанком централізовано видано кредитів на суму 7,5 млрд. тенге, з них
    5,6 млрд. тенге - урядових, тобто на їхню частку припадало 75%, загальнасума повернення за ним дорівнювала 138,5 млн. тенге, або 3,9%, інша частинапролонгована.

    Взагалі брак практики рефінансування кредиту Нацбанкомполягає в тому, що, отримуючи відкритий доступ до рефінансовим кредитами,банки втрачають стимул самостійно мобілізувати депозитні ресурси. Крімтого, при розміщенні цих кредитів на суб'єктивній основі часто невраховується ефективність роботи банків, через що кредитні ресурси незавжди розподіляються раціонально.

    Ще один фактор, який заважає ефективному розміщенню кредитів, - цеполітика низьких процентних ставок. Низькі процентні ставки сприялизбільшення потреби на позички й ослаблення фінансової дисциплінидержавних підприємств, які прямо кредитувалися централізовано покредитними заявками.

    Отримуючи ці дешеві кредити, держпідприємства використали їх в основномудля виплати зарплати та накопичення матеріальних цінностей, а не дляінвестицій. Достатньо порівняти рівень інфляції та номінальну процентнуставку кредитів Нацбанку: остання в березні 1992 р. склала 25% на рік прирічної інфляції роздрібних цін більш ніж 500%. У листопаді 1992 р. номінальнапроцентна ставка збільшилася до 65%, а інфляція склала 1000%. У той жечас підприємства, які отримують дешеві кредити, не поспішали з поліпшеннямсвого фінансового стану та перебудовою роботи.

    Таким чином, поєднання політики прямого кредитування підтримуванихдержавних підприємств з політикою низьких процентних ставок призвело донеправильного розміщення кредитних ресурсів.

    Пряме кредитування спеціалізованими банками своїх підприємств безрозбору їх ліквідності призвело до збільшення прострочених позик, в той жечас знову народжується, орієнтовані на ринок підприємства не малидоступу до кредитів банків.

    Політика низьких процентних ставок не дозволяла банкам мобілізуватизаощадження в повній мірі. Підприємства і населення вважають за краще розміщуватисвої заощадження в реальних активах. Підприємства нарощують товарні запаси,а громадяни купують нерухомість і товари тривалого користування. Реальніактиви - набагато кращий захист від інфляції, від знецінення грошовихнакопичень. Відсотки, які виплачуються банками за внески, далеко некомпенсували втрати від інфляції. Брак кредитних ресурсів з-занедостатньою мобілізації заощаджень підприємств і населення не дає банкамкредитувати ефективні підприємства.

    Негативний вплив на характер розподілу кредитних ресурсівнадавала практика надання державним підприємствамсубсидованих та пільгових кредитів. Субсидованими кредитами називалисякредити, призначені для компенсації підприємствам їх специфічнихвитрат, наприклад, витрат на соціальний захист населення, а також витрати,обумовлені традиційної неефективністю роботи підприємств. Вонинадавалися з процентних ставок нижче, ніж ставки кредиту,рефінансуються Нацбанком (в IV кварталі 1992 нижче 65%). Політикасубсидованих кредитів фактично стерла різницю між звичайним кредитом ідержавної дотацією. Ці позики практично не погашалисяпідприємствами.

    Широко практикувалася видача пільгових кредитів сільськогосподарськимпідприємствам на проведення взаємних заліків в розрахунках. У 1992 р. часткапільгових кредитів Національного банку склав близько 70% всіхрефінансованих кредитів, або 42% від усіх кредитних вкладень. Основначастину пільгових кредитів на сільське господарство і заготівельніорганізації.

    Централізовані кредити на цільові урядові програминадавалися в 1993 р. також, в основному, за пільговими відсотковими ставками
    (3%, 25% і 65%). Із загальної суми виданих банками кредитів у сумі 7,5 млрд.тенге 76% припадало на їх частку, тому що після скасування у 1992 р.обмежень на процентні ставки, що встановлюються комерційними банками,маржа у розмірі 3% збереглася за кредитами, що надаються; банками зарахунок централізованих кредитних ресурсів Національного банку. У результатісередня процентна ставка по послугах, централізованим кредитами вцілому по республіці за 1993 р. склала 48,2%. Індекс споживчих цін утой рік був визначений, на рівні 2269,8%.

    При проведенні масового клірингу боргів підприємств Нацбанк такожнадавав субсидовані пільгові кредити підприємствам-боржникам. У
    1992 р. на частку кредитів, виданих на ці цілі, падає близько 30% всіхпільгових кредитів. Основна частина кредитів залишалася непогашеною.

    Хоча вищеназвані кредити надавалися на поліпшення фінансовогостану підприємств, вони перетворилися на інструмент фінансування їхзбитків. До того ж велика різниця між номінальною процентною ставкою посубсидованими і пільговими кредитами і рівнем інфляції сприялофінансових спекуляцій.

    У загальній сумі кредитних вкладень значну вагу має кредитуряду на покриття дефіциту бюджету недержавного боргу: на 1Січень 1992 вони становили відповідно 13,7 і 11%, на 1 січня 1993р. - 1,5 і 2%, а в 1993 р. надано кредит на покриття бюджетногодефіциту 877 млн. тенге, або 11,8% від всієї суми кредиту.

    У результаті структура кредитних вкладень значно погіршилася,зросла частка недіючих (прострочених) кредитів. Втрати Національногобанка з-за низької процентної ставки і втрати капіталу обчислювалисяколосальної сумою.

    що почався в 1992 р. у республіці криза неплатежів надавав згубнийвплив на фінансовий стан підприємств і на економіку в цілому. Багатопідприємства змушені були різко знизити виробництво продукції, деяківзагалі зупинити виробництво. Застосовувалися в розрахунках бартер,попередня оплата за товари та послуги.

    На 1 січня 1991 р., неоплачені в строк розрахункові документи склали
    5 млн. тенге, а на 1 січня 1992 р. - 11,2 млн. тенге, а на червень 1992 р. -
    384 млн. тенге, або 12,3% валового національного продукту (ВНП), або 84,1%загальної суми отриманих банківських кредитів. За 1993 прострочені платежізросли з 91,5 млн. тенге до 5,5 млрд. тенге, або в 60 разів. Простроченазаборгованість за позиками банкою зросла з 12,6 млн. тенге до 1,7 млрд.тенге, або в 135 разів.

    Таке явище пояснюється рядом причин і в першу чергунеефективністю системи платежів, а також проблемами кредитного ринку.
    Особливо вони проявилися, коли Національний банк на початку 1992 р. почавобмежувати видачу кредитів підприємствам. Останні не могли отриматиоплату за відвантажені товари з інших підприємств, платежі затримувалися напівроку і більше. Під загрозою опинилися всі підприємства, як здорові,платоспроможні, так і неплатоспроможні.

    Проблеми кредитного ринку виявилися, коли була ліквідованаколишня система безготівкових розрахунків і кредитування під розрахунковідокументи. Підприємства відвантажували свою продукцію відповідно до плану та договорамипоставок покупцеві, не перевіряючи його платоспроможності. Якщо у покупцяне було коштів на рахунку, йому автоматично банк надавав кредит, ризикнеплатежу був поранений нулю. Після відзначив цієї системи, (банк не ставвидавати кредити підприємствам, якщо вони некредитоспроможних) почаласякриза неплатежів; затримки з оплатою або нездатність ряду підприємствздійснити оплату за товари та послуги викликали ланцюгову реакцію неплатежів.

    До того ж затримки платежів були пов'язані із застарілим інструментаріємі відсталою технічною оснащеністю банків (застарілі мережі ЕОМ і їхпрограмне забезпечення).

    Щоб подолати кризу неплатежів між підприємствами, урядздійснило три заходи. По-перше, рефінансувала заборгованістьефективних або життєздатних підприємств іншим підприємствам з метоюзнизити обсяг заборгованості життєздатних підприємств. Національний банкнадав через колишні спеціалізовані банки кредити нарефінансування на суму 245,6 млн. тенге. По-друге, уряд запровадивнові платіжні інструменти. Державним підприємствам було дорученовикористовувати платіжні інструменти, що вимагають попередньої оплати заплатіжним дорученням або чеками. По-третє, колишні союзні республіки прийшлидо угоди заснувати міжреспубліканських розрахунковий банк. Наприкінці 1992
    Казахстан і Росія підписали двосторонню угоду про взаємне залікузаборгованості підприємств двох країн, яка становила 80 млн. тенге накінець 1992 р.

    Ці заходи не змогли подолати кризи неплатежів, оскільки ряд важливихпитань залишився невирішеним. Чи не покінчено з неефективністю платіжноїсистеми та кредитного ринку, що викликало взаємну заборгованість підприємств,наприклад, затримки з оплатою і відсутність у підприємств фінансовоїдисципліни. Криза неплатежів повторився наприкінці 1992 р., тодіуряд змушений був виділити ще 600 млн. тенге на погашеннязаборгованості, 800 млн. тенге на поповнення оборотного капіталудержавних підприємств у 1 кварталі 1993 р. за пільговою відсотковоюставкою (25% річних).

    У зв'язку з введенням в листопаді 1993 р. національної валюти на
    Національний банк лягла повна відповідальність за функціонування грошово -кредитної сфери, введення класичних принципів його взаємин збюджетом і банками, зміцнення системи регулювання діяльності банків.

    З моменту введення національної валюти аж до 1995 р. Національнийбанк, який не мав традицій і досвіду в частині виконання функцій Центральногобанку, розробки та прийняття нормативних документів, що регламентуютьдіяльність системи, напрацьовував досвід проведення самостійної грошово -кредитної політики. Цей період був також періодом адаптації національноївалюти до дії інструментів грошової кредитної політики та чинників,зумовлених політикою лібералізації цін. Одночасно розробляласяперша Програма реформування банківської системи в Казахстані на 1995 р.,яка була затверджена постановою Президента Республіки Казахстан 15лютий 1995

    Програма реформування банківської системи Казахстану на 1995 г.

    Передбачалося, що за умови успішної реалізації Програми до кінця
    1995 вдалося б:

    Нацбанку в основному завершити впровадження та використовувати весь набірінструментів грошово-кредитного та валютного регулювання, характерний длякласичних центральних бантів, що дозволить проводити ефективну грошово -кредитну політику і більш повно виконувати основні завдання, що визначенідля Нацбанку чинним законодавством; за рахунок правильного застосування економічних стимулів івдосконалення нормативного регулювання та посилення контролю з боку
    Нацбанку здійснити якісне поліпшення діяльності всіх комерційнихбанків з підвищенням рівня їх капіталізації та формуванням групи (близько
    10-15) банкою, що наближаються до міжнародних стандартів; шляхом розвитку і поглиблення міжбанківського грошового, кредитного тавалютного ринків досягти стану, коли формуються на них процентніставки й обмінні курси стануть визначальними, а Нацбанк буде на них впливатитільки за допомогою своїх інструментів прямого і непрямого регулювання; відмовитися від прямого кредитування Нацбанком дефіциту республіканськогобюджету, перейшовши до неінфляцнонним способам його фінансування на внутрішньомута зовнішньому фінансових ринках; досягти якісно нового рівня функціонування так званоїпроміжної платіжної системи в плані безпеки, своєчасності іефективності здійснення платежів між господарюючими суб'єктами ірозгорнути створення довгострокової національної платіжної системи; закласти основи системи неінфляційного кредитування середньо-тадовгострокових інвестиційних проектів.

    Незважаючи на амбіційність Програми, з урахуванням фактичного станусправ її вдалося в основному реалізувати.

    Перш за все, отримали подальший розвиток методи і інструментигрошово-кредитного регулювання.

    Механізм рефінансування банків зазнав істотних змін.
    Надання директивних кредитор припинено вже з лютого 1995
    Скорочено обсяг і строки наданих кредитів за рахунок централізованихджерел, функція кредитування економіки в основному перейшла від
    Національного банку на банки другого рівня, покликані забезпечитикредитування економіки за рахунок залучених для цього заощаджень населення,вільних коштів господарюючих суб'єктів і залучених ними самостійнозовнішніх позик. Національний банк у все більшій мірі переключався нахарактерний для центральних банків функції: кредитування банків другогорівня переважно з метою підтримки їх ліквідності, кредитування
    Уряду, і в цілому грошово-кредитне і валютне регулювання.

    У першій половині 1995 основна маса кредитів Національного банкубанкам другою рівня надавалася через аукціони ресурсів строком до 3міс., а в другій половині року центр ваги операцій став переходити навторинний ринок державних цінних паперів. Отримав розвитку ринокміжбанківських кредитів. З вересня впроваджена система ломбардногокредитування. З метою обмеження зростання базових грошей в окремих періодироку Нацбанком проводилася стерилізація приростів грошової маси шляхомвипуску в обіг цінних паперів (нот) Нацбанку.

    У 1995 р. Національним банком підтримувалося позитивне реальнезначення ставки рефінансування. У міру зниження темпів інфляції воназнижувалася, і, навпаки, зростання інфляції змушував переглядати її в бікзбільшення. Враховуючи, що темпи інфляції знизилися з 8,9% в січні 1995 р.до 2,4% у вересні, ставка рефінансування поступово знижувалася: з 210 до
    45%. Зростання інфляції в наступних місяцях (до 4,4% на місяць) змусив Нацбанкпідвищити ставку рефінансування з 20 листопада, до 52,5%. Відповіднимчином ці зміни позначилися і на відсоток ної політики банків другурівня.

    Виходячи з необхідності підтримання обсягу грошової маси воптимальних розмірах, регулювання ліквідності банків рівень обов'язковихрезервів з березня 1995 р. склав 20% від депозитних зобов'язань в тенге ііноземній валюті. Нацбанк зберіг принцип платності за резерви банків,перейшли на альтернативний порядок резервування, розмір платипідтримувався на рівні 25% від ставки рефінансування.

    У 1995 р. Національний банк забезпечив широкий розвиток ринкудержавних цінних паперів, розпочаті операції на відкритому ринку.

    При цьому було забезпечено функціонування як первинного, так івторинного ринків. У результаті обсяг казначейських векселів з терміномобігу 3 міс. на кінець 1995 р. склав 4,1 млрд. тенге і терміном 6 міс.
    - 0,8 млрд. тенге. Обсяг операцій на вторинному ринку за рік склав 11,4млрд. тенге, в тому числі операції відкритого ринку - близько 2,2 млрд.тенге.

    Політика валютного курсу, що проводиться Нацбанком, була спрямована назгладжування динаміки обмінного курсу тенге, що викликається короткочаснимизмінами ринкової ситуації. Інтервенції Нацбанку на Казахстанськійміжбанківської валютно-фондової біржі за 1995 р. у формі покупок доларів
    США практично збіглися з інтервенціями у формі продажу.

    З огляду на позитивні тенденції в створенні ліквідного ринку, Нацбанк удругій половині 1995 визнав можливим знизити вимогу обов'язковоїпродажу підприємствами виручки від експорту в інвалюті на внутрішньому валютномуринку до 30%, а потім взагалі скасувати її. До кінця року отримав розвитокпозабіржовий валютний ринок і обсяг операцій на ньому перевищив біржовий.

    У 1995 р. здійснено значну роботу з управліннязолотовалютними резерв?? ми. У квітні 1995 р. правлінням Нацбанку затверджена
    Концепція управління золотовалютними резервами.

    З метою збільшення золотовалютних резервів Нацбанк проводив такіоперації, як розміщення валюти в депозити і дорогоцінні метали, купівля тапродаж валюти та дорогоцінних металів. Проводилися операції з державнимицінними паперами різних країн.

    щодо активізації роботи, пов'язана з проходженням атестації таотриманням торговельної марки (клейма) на Лондонському ринку дорогоціннихметалів. 14 березня 1995 зареєстрований товарний знак казахстанськогосрібла. Проводилась така робота і по золоту.

    У результаті проведення такої грошово-кредитної політики параметри,закладені в монетарній програмі на 1995 р., в основному були виконані.
    Це дозволило знизити середньомісячні темпи інфляції з 24,1% у 1994 р. до
    4,8% в 1995 р. і стабілізувати курс тенге по відношенню до іноземнихвалют. Проведена Нацбанком грошово-кредитна політика створиласприятливі умови для стабілізації всієї економіки. Темпи падіннявалового внутрішнього продукту знизилися до 9% (у 1994 р. - 23,7%). У рядігалузей економіки в порівнянні з 1994 р. досягнуто зростання виробництва.
    Визначилися тенденції до поліпшення сальдо торгового балансу.

    У 1995 р. продовжувала зміцнюватися взаємодія Нацбанку і Мінфіну всправі макроекономічної стабілізації та координації грошово-кредитної таподатково-бюджетної політики з метою оздоровлення економіки країни. У підсумкуполіпшена практика взаємин з Мінфіном, впорядковані фінансовівідносини, успішно виконуються функції агента Мінфіну з проведенняаукціонів державних казначейських зобов'язань, проведенапідготовча робота з передачі касового обслуговування бюджетів з
    Нацбанку в казначейство Міністерства фінансів.

    Виконана серйозна робота по реформі системи бухгалтерського облікубанківської системи, що представляє собою комплекс заходів, що дозволяютьвпровадити в практичну діяльність загальноприйняті міжнародні принципи тастандарти, що відповідають вимогам економіки.

    Нацбанком впроваджені в практику новий план рахунків, консолідованийбаланс і нормативні документи з головної та допоміжної бухгалтерії, атакож необхідна бухгалтерська і статистична звітність в системі
    Центрального банку. Завершено розробку програмного забезпечення дляавтоматизованої обробки зазначених видів робіт.

    У 1995 р. проводилася робота з підготовки документів, що забезпечуютьрозвиток методологічної бази банківського нагляду: з формуванняспеціальних резервів на покриття безнадійних та сумнівних боргів, законсервації банків, новому порядку відкриття банків, ліцензуваннюбанківських операцій, зміні діючого порядку ліквідації банків іведення банками відкритої валютної позиції.

    У 1995 р. відбулися істотні зміни в системі банків другурівня. Тривав процес ліквідації або злиття банків. Цьомусприяло посилення вимог з боку Нацбанку до капіталізації таліквідності банків

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !