ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Контрольна робота
         

     

    Адміністративне право

    ПЛАН

    17. Поняття і види адміністративно-правових методів

    28. Управління промисловістю в сучасних умовах

    Завдання

    Література

    17. Поняття і види адміністративно-правових методів

    Методи адміністративно - правового управління - засібпрактичного здійснення функцій державно-управлінськоїдіяльності, досягнення її цілей.

    Методам адміністративно - правового управління притаманні наступнінайбільш характерні риси:

    - органічний зв'язок цільовим підпорядкуванням цього виду державноїдіяльності як особливого варіанти практичної реалізації єдиноїдержавної влади;

    - вираз керуючого впливу суб'єктів виконавчої владина відповідні об'єкти;

    - безпосереднє вираження в зв'язках між суб'єктами та об'єктамидержавного управління як форми практичної реалізації єдиноївиконавчої влади;

    - використання суб'єктами виконавчої влади як засобиреалізації закріпленої за ними компетенції;

    - метод адміністративно - правового управління завжди має своїмадресатом відповідний об'єкт;

    - з урахуванням різноманіття прийомів і способів реалізації управлінськоїкомпетенції метод управління є певна можливість вирішенняуправлінських завдань, що стоять перед суб'єктом виконавчої влади;

    - в методах адміністарівно - правового управління у відповідномуобсязі знаходить своє вираження державний інтерес, що управляє волядержави;

    - безпосереднє вираження в методі адміністарівно - правовогоуправління належать і її виконавчому апарату повноваженьюридично владного характеру;

    - для методів адміністарівно - правового управління характернаправова форма їх безпосереднього практичного виразу;

    - вибір конкретних методів управління і впливу знаходиться в прямійзалежності не тільки від особливостей суб'єктів виконавчої влади, алеперш за все-від особливостей управління.

    Отже, за своїми показниками метод адміністарівно - правового управлінняє засіб цілеспрямованого керуючого впливу. Такий підхід дойого розуміння зближує його з методом правового регулювання управлінськихсуспільних відносин. Загальне для них-і той і інший єрегулюючими засобами, тобто виступають в ролі "носіїв" адміністративно-правових дозволений, заборон, приписів. Однак акценти при цьомурізні: або мова йде про механізм правового регулювання, в принципієдиний для всіх галузей права, або про управлінський інструмент,використовуваному конкретними виконавчими органами для вирішення що стоять передними повсякденних завдань.

    Головний критерій, необхідний для розмежування названих варіантів уметодологічному сенсі наступний:метод правового регулювання - функція адміністративного права;метод управління - функція суб'єкта адміністративного права, причому некожного, а лише того, який одночасно є суб'єктомвиконавчої влади (державного управління).

    Важливість інших засобів, що використовуються в роботі органів управління,безперечна, але вони зв'язуються з вирішенням завдань іншого порядку. Так дляприйняття рішення у вигляді правового акта суб'єкт виконавчої владипопередньо проводить значну роботу, використовуючи при цьому різнікошти - соціологічні, математичні, графічні, що виконується доприйняття рішення з метою вироблення його найбільш ефективного варіанту. Алесамого керуючого впливу ще немає, воно знайде своє вираження умайбутньому управлінському рішенні.

    Безсумнівно, що в наявності певні прийоми та методи управлінськоїроботи, але якщо немає керуючого впливу, немає і власне методівуправління.

    Ось чому не слід виділяти в якості самостійних методівуправління математичні, графічні, соціологічні, дослідницькі,виховні та інші засоби. Подібного роду дії можна віднести дотак званим організаційним заходам, які знаходять своє вираження, якправило в неправових формах державно-управлінської діяльності і нещо викликають прямих юридичних наслідків зовнішнього характеру, тобто НЕщо роблять впливу на об'єкт управління.

    Таким чином слід розрізняти: а) методи управлінського впливу, вони завжди мають зовнішнююридично - владне значення та вираження і виявляються власне методамиуправління; б) методи організації роботи апарату управління; мають чисто всередині
    -апаратне значення; в) методи вдосконалення окремих управлінських дій; цеметоди процедурного характеру.

    Перші з них-адміністративно-правові методи. У них виявляються всіосновні якості, властиві державно-управлінської діяльності, врамках якої реалізується виконавча влада. За допомогою ряду методів,, що є в тому чи іншому наборі в розпорядженні кожного суб'єктавиконавчої влади, керуючий вплив на об'єкт практичноздійснюється шляхом використання адміністративно-правових форм і методів.
    Практично той чи інший метод управління знаходить своє вираження унормативних або індивідуальних правових актах управління.

    Інша точка зору на поняття застосування методів державногоуправління полягає в тому, що в кожному конкретному випадку суб'єктуправління повинен знайти найбільш доцільні та прогресивні методи,шляхи, засоби вирішення задачі. Можна назвати їх найбільш істотніриси:

    - це способи впливу однієї людини на іншого, одногоколективу на іншій, однієї людини на колектив або колективу налюдини. У всіх випадках метод управління виступає як особливі зв'язкилюдей;

    - це способи забезпечення переваги, підпорядкування волі;

    - це способи організації, упорядкування що відбуваються в системіпроцесів, прийоми здійснення загальних функцій, що виникають у процесіспільної діяльності;

    - це засоби досягнення мети.

    Методи при правильному застосуванні утворюють єдину систему способіввпливу, пов'язаних один з одним.

    Засоби реалізації управлінських завдань і функцій різноманітні, щодає основу для їх класифікації. Подібний підхід до проблемиадміністративно-правових методів допустимо як з общеюрідіческіх, так іспеціальних позицій; останні грунтуються на першому і єконкретизацією особливостей сфери застосування методів. З загальнотеоретичнихпозицій проявляється дія універсальних методів будь-якої діяльності -переконання та примус.

    За допомогою засобів переконання перш за все стимулюється належнеповедінку учасників управлінських суспільних відносин шляхом проведеннявиховних, роз'яснювальних, рекомендаційних, заохочувальних та інших заходівпереважно морального впливу. Примус розглядається вяк допоміжний методу впливу, що використовується в силунерезультативності переконання. У разі порушення вимог адміністративно -правових норм воно виражається в застосуванні дисциплінарної та адміністративноївідповідальності. При необхідності забезпечення громадської безпекидіє особливий комплекс примусових заходів, у сукупності з юридичноївідповідальністю позначаються як адміністративний примус.

    Спеціальний підхід до проблематики видової класифікаціїадміністративно-правових методів виходить насамперед з характеру
    (утримання) керуючого впливу. З безлічі класифікаційнихваріантів, як правило, найбільш поширеним є виділення двохгруп методів, а саме - адміністративних і економічних.

    Адміністративні методи звичайно кваліфікуються як способів абокоштів позаекономічного чи прямого управляючого впливу з бокусуб'єктів державно - управлінської діяльності на відповідніоб'єкти управління незалежно від конкретної галузі суспільного життя.
    Своє вираження вони знаходять у вчиненні суб'єктом управління такихуправлінських дій, у змісті яких проявляється владнезабезпечення належної поведінки керованих об'єктів. Прямий їхній характерозначає, що об'єкт управління в рамках своєї компетенції приймаєуправлінське рішення, юридично обов'язкове для об'єкта управління.
    У наявності - пряме припис, бо керуючий вплив передбачаєімперативний (директивний) варіант волеізліянія суб'єкта управління. Такийхарактер керуючого впливу випливає з владної природи управління,що є одним з суттєвих каналів практичної реалізаціїдержавної влади. Мається на увазі реалізація виконавчої влади.

    позаекономічних характер даних методів означає, що реальнимоб'єктом управління є свідомо-вольова поведінка керованих.
    Належна поведінка у сфері державного управління забезпечується черезволю і свідомість керованих. При цьому використовуються необхідною міроюзасоби переконання і примусу. Допускається можливість юридичногопримусу до належного поводження, що, однак, не дає підстав дляототожнення прямого керуючого впливу на примусову працю.

    З урахуванням названих якостей адміністративних методів очевидно, що безїх використання неможливе досягнення цілей впорядкує впливуна поведінку різних учасників управлінських суспільних відносин.
    Хтось повинен вирішувати повсякденно виникають у цій сфері питання, для чогоі необхідні відповідні важелі юридичної владарювання. І вонизнаходяться в руках суб'єктів державно-управлінської діяльності,які здійснюють адміністрування, тобто управління. На цій базі івиникло найменування найбільш характерних для цих суб'єктів методів --адміністративні.

    Економічні методи звичайно характеризуються як способів абокоштів економічного або непрямого впливу з боку суб'єктівдержавно-управлінської діяльності на відповідні об'єктиуправління. Головне при цьому полягає в тому, що з їх допомогою суб'єктуправління досягає належної поведінки керованих шляхом впливу наїх матеріальні інтереси, тобто опосередковано на відміну від способівпрямого владного впливу.

    Останні тут відсутні. Об'єкт управління ставиться в такіумови, коли він сам починає діяти належним чином не під впливомдирективних розпоряджень суб'єкта управління, а в силу того, що таке йогоповедінку матеріально стимулюється. Найчастіше стимулюючі засобизводяться до економічних.

    У науковій літературі, в директивних документах багато уваги приділеноспіввідношення адміністративних та економічних методів. Але це різновидипрямого і непрямого впливу, який здійснюється на економічніпроцеси. В обороні, освіті економічні методи застосовуються мало, алеінші різновиди непрямого впливу використовуються широко.

    Для методів прямого впливу характерні такі ознаки: а) прямий вплив на волю; б) директивність, наказовий характер; в) однозначність команд, які, як правило, не залишаютьпідлеглим можливості вибору варіантів і зобов'язують робити як наказано; г) оскільки життя різноманітна, а накази однозначні, їх доводитьсявидавати багато, що обумовлює існування багатьох норм і вказівок,якими прагнуть якомога повніше регулювати діяльність підлеглих; д) наявність великого апарату, який контролює виконання команд; е) стимулювання здійснюється на розсуд керівника завиконання команд, а то й просто за слухняність, готовність виконати будь-якийнаказ; ж) широке використання позаекономічного примусу. Прямевплив у багатьох випадках дозволяє швидко домогтися результатів. Частобез нього не можливо обійтися.

    Методам непрямого впливу властиві такі особливості: а) керівне вплив здійснюється опосередковано, через створенняситуації, зацікавлювати в потрібному поведінці, через інтереси,потреби виконавців; б) управлінські акти управомачівают на певні дії; в) у підвладних існує можливість вибору одного чи навітьдекількох варіантів поведінки; г) юридичними нормами і звичаями закріплений автоматично діючиймеханізм стимулювання; д) наявність розвиненого механізму правосуддя, вирішення спорів,забезпечує захист законних інтересів громадян та їх колективів,цивілізовані процедури вирішення протиріч.

    28. Управління промисловістю в сучасних умовах

    Державне регулювання в широкому сенсі виражається ввстановлення державою загальних правил поведінки (діяльності) учасниківсуспільних відносин та їх коригування в залежності від мінливихумов. Його суб'єктами є органи законодавчої (представницької)і виконавчої влади.

    У вузькому розумінні державне регулювання - одна з функційдержавного управління, спрямована на створення сприятливихекономічних, правових та організаційних умов діяльності комерційнихі некомерційних організацій, підприємництва без втручаннядержавних органів в їх виробничу і господарсько-фінансовудіяльність, за винятком спеціально передбачених законом випадків.
    Зараз ця функція є пріоритетною в управлінні не тількиекономікою, а й соціально-культурною сферою.

    Зміст і механізм здійснення державного регулюваннявключає:

    1. нормативне регулювання шляхом встановлення загальних правил;

    2. його оперативну коригування відповідно до реальних завдань, які належить вирішувати управління;

    3. контроль за виконанням правових норм, що регулюють ті чи інші відносини;

    4. державний захист прав та інтересів учасників суспільних відносин, врегульованих відповідними правилами;

    5. координацію і загальний напрям їхньої діяльності;

    6. сприяння її успішному здійсненню;

    7. визначення пріоритетів у структурній політиці;

    8. державних контрактів (договорів);

    9. реєстрацію;
    10. ліцензування та ін

    Основи адміністративної організації управління

    Адміністративно-правова організація управління є закріпленанормами адміністративного права система суб'єктів, покликаних здійснюватиуправління, їх статус, включаючи взаємовідносини цих суб'єктів всередині і позацієї системи,

    Елементами адміністративної організації управління є:органи виконавчої влади;інші органи управління, що входять в розгалужений організаційний механізмздійснення функцій виконавчої влади;норми адміністративного права, що встановлюють відповідний статус усіхланок системи управління, в тому числі із службовців;найважливіші параметри їх відносин, окреслених адміністративним правом;правова відповідальність суб'єктів, що випливає з їх адміністративно -правового положення.

    Поняттям організації управління охоплюється як державне, такі недержавне управління в тій мірі, в якій воно регламентуєтьсяадміністративним правом.

    Правові основи організації управління

    Види правових актів з організації управління по юридичній силі:
    Конституція Російської Федерації, що закріплює в загальному вигляді структуруекономіки, соціально-культурної та адміністративно-політичноїдіяльності;закони Російської Федерації;постанови палат Федеральних Зборів;конституції, статути і закони суб'єктів Російської Федерації. Статутисуб'єктів Російської Федерації, крім республік, мають велике значення дляорганізації управління на рівні цих суб'єктів. У статутах, прийнятихзаконодавчими (представницькими) органами відповідних суб'єктів
    Російської Федерації, вирішуються найважливіші питання структури органівуправління та їх статусу;підзаконні акти Президента Російської Федерації та органів виконавчоївлади.

    За змістом розрізняються:загальні правові акти, що поширюють свою дію на суспільнівідносини незалежно від того, в якій сфері чи галузі вони виникають;спеціалізовані, що регламентують питання організації правління вокремих галузей і сфер.

    Органи державного управління галузями промисловості

    Міністерство палива та енергетики РФ

    Федеральна енергетична комісія РФ

    Міністерство економіки РФ

    Міністерство РФ з атомної енергії

    Держкомітет РФ по будівельної,архітектурної та житлової політики

    Міністерство сільського господарства і продовольства РФ

    Державний контроль (нагляд) в управлінні промисловістю

    Федеральний гірський і промисловий нагляд Росії < p> Федеральний нагляд Росії з ядерної та радіаційної безпеки

    Органи енергетичного нагляду

    Міністерство РФ з антимонопольної політики і підтримкипідприємництва

    Федеральна служба Росії у справах про неспроможність і фінансовомуоздоровлення

    Місцеве самоврядування і промисловість

    Промислові підприємства можуть перебувати у власності органівмісцевого самоврядування. Відповідно до Федерального закону від 28 серпня
    1995 року "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в РФ" 'доповноважень органів місцевого самоврядування віднесено володіння, користування,розпорядження муніципальною власністю, у тому числі муніципальнимипідприємствами.

    Органи місцевого самоврядування мають право:створювати підприємства для здійснення господарської діяльності,реорганізовувати та ліквідовувати їх;визначати умови і порядок їх діяльності, затверджувати їх статути,призначати керівників;регулювати ціни і тарифи на продукцію цих підприємств.

    Завдання

    Голова районної адміністрації 20 грудня 1998 отримав скаргивійськовослужбовця Г. і громадянина С. на дії завідувача районнимфінансовим відділом. 8 січня 1999 голова адміністрації розглянув скаргувійськовослужбовця самостійно, а письмове звернення С. направив длядозволу по суті в районний фінансовий відділ. Чи правильні дії
    Голови районної адміністрації? Які види письмових звернень громадян уоргани державного управління передбачені чиннимзаконодавством? Дайте їм відповідну характеристику.

    До основних нормативних правових актів, які регулюють порядок реалізаціїгромадянами права на звернення до органів державної влади та органимісцевого самоврядування, належать: Конституція РФ, Федеральний закон "Прозагальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській
    Федерації ", Закон м. Москви" Про звернення громадян ", аналогічні закони,прийняті в більшості суб'єктів Російської Федерації, а такожвідомчі нормативні правові акти, що регулюють порядок розглядузвернень громадян до конкретних галузевих системах. 3 грудня 1999
    Державна Дума прийняла Федеральний закон "Про звернення громадян", алеу зв'язку з невідповідністю ряду його норм Конституції РФ, федеральними законамиі наявністю внутрішніх протиріч Президент РФ 21 грудня 1999 відхиливцей Федеральний закон.

    Згідно з чинним законодавством, для розгляду всіх видівзвернень громадян, поданих у письмовій формі, встановлені єдиніграничні строки - до одного місяця. Звернення, які не потребуютьдодаткового, спеціального вивчення або перевірки, розглядаютьсяневідкладно, в строк не більше 15 робочих днів. Термін обчислюється змоменту реєстрації надійшло звернення. Заяви і скаргивійськовослужбовців і членів їхніх родин розглядаються в скорочені терміни, тобтодо 15 днів, а в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, ворганізаціях та установах незалежно від організаційно-правової форми таформи власності - невідкладно, але не пізніше 7 днів.

    Тому дії голови районної адміністрації не вірні. Він повинен буврозглянути скаргу військовослужбовця невідкладно, але не пізніше 7 днів здня реєстрації скарги (а не через 19 днів).

    Крім того законодавством забороняється направляти на розглядскарги тим органам та посадовим особам, рішення і дії (бездіяльність)яких оскаржуються. Отже письмове звернення С. не слід булонаправляти на розгляд в районний фінансовий відділ.

    Чинне законодавство під письмовими зверненнями громадянрозуміє викладені в письмовій формі пропозиції, заяви, скарги,клопотання, у тому числі й колективні звернення та петиції громадян. Всіперераховані види звернень мають своє визначення.

    Пропозиція - звернення конкретного характеру, спрямований навдосконалення організації і діяльності органів державної владита органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організаційнезалежно від організаційно-правових форм та форм власності,громадських об'єднань. Пропозиції спрямовані також на вдосконаленняправової основи державного і суспільного життя, на вирішення питаньекономічної, політичної, соціально-культурної та інших сфер життядержави і суспільства. Слід зазначити, що пропозиції громадян непов'язані з порушенням їх прав і законних інтересів.

    Заява - вид звернення громадянина з приводу реалізаціїналежних йому прав, свобод, закріплених Конституцією РФ і російськимзаконодавством.

    Скарга - звернення громадянина з приводу відновлення прав і законнихінтересів, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями органівдержавної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовимиособами та виборними особами, керівниками підприємств, організацій,установ та громадських об'єднань. Причиною подачі скарги може бутитакож надання офіційної інформації, що послужила підставою дляухвалення рішення і вчинення дій (бездіяльності) перерахованими вищеорганами, посадовими особами та керівниками.

    Клопотання - письмове звернення громадянина з проханням про визнанняпевного статусу, прав і свобод, гарантій і пільг, передбаченихзаконодавством Російської Федерації. У той же час слід мати на увазі,що до клопотання повинні бути додані підтверджуючі документи,оформлені за спеціально встановленою формою. При подачі клопотання можестягуватися державний збір, але тільки у випадках і розмірах,передбачених федеральним законом про державне мито.

    Колективне звернення - письмове звернення двох або більше громадян,що містить приватний інтерес, або ж звернення, прийняте на зборах,мітингу, яка підписана організаторами цих зборів чи мітингу.

    Петиція - різновид колективного звернення громадян до органівдержавної влади та органи місцевого самоврядування про необхідністьпроведення суспільних реформ або зміни чинного законодавства.
    Вони подаються до органів влади від імені учасників зборів (сходу),конференції, мітингу виборними особами, що володіють представницькимиповноваженнями.

    Для письмових звернень громадян законодавство Російської Федераціївстановлює певні вимоги: вони повинні містити найменування таадреса органу або посадової особи, яким вони адресовані, викладістоти пропозиції, заяви, скарги або клопотання. Істотнимвимогою є вказівку прізвища, імені, по батькові, місця проживання,дати та наявність особистого підпису звернувся громадянина. Відсутність цихнеобхідних реквізитів тягне за собою визнання звернення анонімним ірозгляду не підлягає. Не розглядаються також звернення, що містятьвирази, що ображають честь і гідність інших осіб.

    У той же час відносно анонімних звернень є певнівилучення: якщо анонімне звернення громадянина містить відомості про скоєннязлочину або про злочин, що готується, то воно направляється вправоохоронні органи та перевіряється в порядку, встановленому кримінально -процесуальним законодавством.

    Література


    1. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Адміністративне право Російської Федерації.
    Частина 1. Підручник. - М.: "ТЕИС", 1994 р.
    2. В. Адміністративне право: Підручник за редакцією Василенкова
    П.Т. - М. Юрид. лит., 1990 р.
    3. Бахрах. Адміністративне право. Підручник. Частина загальна. - М.: Изд-во БЕК,
    1993
    4. Коментар до Кодексу про адміністративні правопорушення/Под ред. І.І.
    Веремєєнко, Н.Г. Саліщевой, М.С. Студенікіной.-М., 000 "Видавнича група ПРОСПЕКТ", 1997р.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !