ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Гроші. Кредит. Банки
         

     

    Банківська справа

    Санкт-Петербурзький державний ІНЖЕНЕРНО-ЕКОНОМІЧНА АКАДЕМІЯ

    ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ФІНАНСІВ

    КАФЕДРА ФІНАНСІВ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

    К У Р С О В А Р А Б О Т А

    З дисципліни:>

    Спеціальність:> 060400

    Форма навчання - заочна 3г.10м.

    залікова книжка: № 33590/98

    Роботу виконав: Зражевська Т.А.

    Роботу прийняв: ___________________________________

    Санкт-Петербург

    1999 р .

    Зміст


    1. Теорія і практика використання лізингу в Росії і за кордоном. 3
    2. Міжнародний валютний фонд і його роль у стабілізації економіки країн, що розвиваються. 14
    3. Грошовий обіг у державі і методи управління грошовою масою.

    20
    4. Взаємозв'язок готівковій та безготівковій форм грошової системи. 23
    5. Список використаної літератури 27

    Теорія і практика використання лізингу в Росії і за кордоном.


    Однією з нових форм кредитних відносин, яку вже почали освоюватиросійські банки, є лізинг. Ця операція отримала великупоширення у світовій банківській практиці.
    Феномен лізингу вже до початку 80-х рр.. визначився не як простадовгострокова оренда, а як нова, нетрадиційна, додаткова системаперспективного фінансування, в якій задіяні орендні відносини,елементи кредитного фінансування під заставу, розрахунки за борговимизобов'язаннями та інші фінансові механізми. Лізингова операціясприяє співпраці і взаємодії банківських структур з діловимиколами щодо фінансування виробництва, що так необхідно сьогодніросійській економіці.
    Лізинговий бізнес являє собою особливу сферу підприємницькоїдіяльності. При активному впровадженні лізинг через властиві йомуможливостей може стати потужним імпульсом технічного переозброєннявиробництва, структурної перебудови російської економіки, насичення ринкувисокоякісними товарами. Ефективність лізингових угод, що досягаєтьсяв результаті їх застосування в господарській практиці, полягає в активізаціїінвестиційного процесу, поліпшення фінансового стану підприємствлізингоотримувачів, підвищення конкурентоспроможності малого та середньогобізнесу.
    Введення в економічний лексикон терміну "лізинг» (від анг. 1еа-sing --здавати в найм) пов'язують з операціями телефонної компанії «Белл»,керівництво якої в 1877 р. прийняв рішення не продавати свої телефонніапарати, а здавати їх в оренду. На даний період в країнах з ринковоюекономікою лізингові операції для господарюючого суб'єкта стаютьпереважними при технічне переозброєння виробництва.
    У США лізинг перетворився в один з основних видів економічного бізнесу.
    Швидкий ріст нових лізингових компаній, що пропонували свої послуги, ірізноманітна модифікація умов лізингових договорів визначилирізні варіанти придбання інвестиційних коштів підприємцями врізних сферах економіки. Пізніше лізингові компанії одержали назву
    «Фінансово-лізингові суспільства». Вони стали забезпечувати виробникам збутпродукції шляхом передачі її в оренду, а також фінансування угод іподіл пов'язаних з ними ризиків.
    У Західній Європі перші фінансово-лізингові суспільства з'явилися наприкінці
    50-х - початку 60-х рр.. Однак розвиток лізингових операцій стримувалосяневизначеністю їх статусу з позицій цивільного, торгового і податковогозаконодавства. Лише після того, як у податковому законодавстві знайшловідображення правове закріплення статусу лізингових договорів, їх зростанняхарактеризується високими темпами.
    З початку 60-х рр.. лізинговий бізнес одержав свій розвиток і в азіатськомуконтиненті.
    В даний час основна частина світового ринку лізингових послугзосереджена в трикутнику «США - Західна Європа - Японія». У Західній
    Європі лізингодавцями виступають переважно спеціалізованілізингові компанії, які в 75-80% випадків контролюються банками абоє їх дочірніми товариствами.

    Міжнародний ринок лізингових послуг вважається одним з найбільшдинамічних. За оцінками експертів, на початок 1988 р. на умовах лізингуреалізовувалося основних фондів на 250 млрд. дол, у той час як в 1979р. - тільки на 50 млрд. дол
    У 90-х рр.. в загальній сумі капітальних вкладень у машини і обладнання начастку лізингу доводилося: у США - 25-30%; в Англії, Франції, Швеції,
    Іспанії - 13-17; Італії, Голландії - 12-14; Австрії, Данії, Норвегії -
    8-10; в Японії - 8-10%. В Японії обсяг лізингових угод за 1980-1988 рр..збільшився в 6 разів, а щорічний приріст лізингових операцій становить
    25-30%.
    Разом з тим європейський ринок лізингу, не дивлячись на його швидкий розвиток,за темпами трохи поступається США, Азіатсько-Тихоокеанському регіону і
    Австралії.
    У Австралії майже 33% загальних промислових капітальних вкладеньвиробляється на основі лізингу. У США велика частина ЕОМ, поліграфічного таенергетичного обладнання купується на умовах лізингу. Дляпідйомно-транспортного устаткування частка останнього становить 58%, дляпасажирських літаків і верстатів - 50%. Найбільше застосування лізинготримав у галузях з швидкоплинні технологією та обчислювальної техніки,а також в автомобілебудуванні, виробництві засобів зв'язку, електронномуобладнанні і т.п.
    Для сучасного періоду характерно створення міжнародних лізинговихінститутів. Так, Об'єднання європейських лізингових товариств (штаб-квартирау Брюсселі) охоплює суспільства і союзи 17 європейських держав.
    У ряді держав урядові органи використовують лізинг як особливуформу підтримки малого бізнесу. Наприклад, у Японії спеціально створенасистема органів, що забезпечує надання лізингових послуг малимпідприємствам. Зокрема, в заснованої в 1966 р. Системілізінгооборудованія беруть участь як кредиторів національне тапрефектурние уряду.
    У Росії лізинг до недавнього часу застосовувався лише в міжнароднійторгівлі й у порівняно невеликих обсягах. Разом з тим обстеженняпідприємств і організацій показало, що більша частина споживачіввідчуває необхідність у залученні машин, обладнання та іншої технікина умовах оренди.
    Освіта спеціалізованих лізингових підприємств - «Арендомаш»,
    «Колумб», «Інтерлазерлізінг» - і лізингових компаній - «Росія»,
    «Молдовалізінг» - і активне включення комерційних банків у виконанняцих операцій поклали початок ринку лізингових послуг в нашій країні. Так, у
    III кварталі 1990 р. у Росії обсяг лізингових операцій комерційних банківсклав 55,1 млн. руб.
    На 1 липня 1989 обсяг придбаного майна зріс у 220 разів, напочаток 1990 р. - у 6 разів і в 1991 р. - в 2,9 рази. Обсяг лізинговихоперацій на 1 січня 1996 р. склав 670,5 млрд. руб., а кількістьлізингових компаній - 250.
    Разом з тим слід зазначити, що при високих темпах інфляції,нестабільному податковому законодавстві, відсутність нормативних актів,регулюють лізингові операції, останні стають досить ризикованими,що заважає розвитку фінансового (капітального) лізингу в Росії.
    Багато комерційних банків фактично приховують за лізинговими договорамиоперації з продажу високоприбуткових товарів (ЕОМ, відеотехніка,автотранспортні засоби). Відзначається також тенденція, коли комерційнібанки відносять до лізингу інші види послуг, що пов'язано з недостатнімзнанням особливостей операцій з лізингу, які є за своєю конструкцієюоднією з найбільш складних фінансових операцій.

    У світовій практиці термін «лізинг» використовується для позначеннярізного роду угод, заснованих на оренді товарів тривалогокористування. Залежно від терміну, на який укладається договір оренди,розрізняють три види орендних операції:

    . короткострокова оренда (рейтинг) - на термін від одного дня до одного року;

    . середньострокова оренда (хайринг) - на термін від одного року до одного року до трьох років;

    . довгострокова оренда (лізинг) - на строк від трьох до 20 років і більше.
    Під лізингом звичайно розуміють довготермінову оренду машин та обладнання абодоговір оренди машин та обладнання, що куплені орендодавцем для орендаряз метою їх виробничого використання, при збереженні прававласності на них орендодавцем на весь термін договору. Крім того,лізинг можна розглядати як специфічну форму фінансування вкладеньв основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової)компанії, що займається придбанням для третьої особи майна і віддає йому цемайно в оренду на довгостроковий період. Таким чином, лізинговакомпанія фактично кредитує орендатора. Тому лізинг іноді називають
    «Кредит-оренда» (фр. «креди-бай»).
    На відміну від договору купівлі-продажу, за яким право власності натовар переходить від продавця до покупця, при лізингу право власностіна предмет оренди зберігається за орендодавцем, а лізингоодержувачнабуває лише право на його тимчасове використання. Після закінчення термінулізингового договору лізингоодержувач може придбати об'єкт угоди заузгодженою ціною, продовжити лізинговий договір або повернути обладнаннявласнику після закінчення терміну договору.
    З економічної точки зору лізинг має схожість з кредитом,надається на купівлю обладнання. При кредиті в основні фондипозичальник вносить у встановлені терміни плату за рахунок покриття боргу, при цьомубанк, для забезпечення повернення кредиту, зберігає за собою правовласності на кредитований об'єкт до повного погашення позики. При лізингуорендар стає власником одержаного в оренду майна тільки післязакінчення терміну договору та сплати ним повної вартості орендованогомайна. Однак така схожість характерна лише для фінансового лізингу.
    Для іншого виду лізингу - оперативного - спостерігається більша схожість зкласичною орендою обладнання.
    За своєю юридичною формою лізингова угода є своєрідним видомдовгострокової оренди інвестиційних цінностей.
    Чітке визначення лізингової операції має важливе практичнезначення, тому що при недотриманні встановлених законом правил їїоформлення вона не може бути визнана лізинговою угодою, що загрожуєучасників операції поруч несприятливих фінансових наслідків.

    Основу лізингової угоди складають:
    • об'єкт угоди;
    • суб'єкти угоди (сторони лізингового договору);
    • термін лізингового договору (період лізу);
    • лізингові платежі;
    • послуги, що надаються за лізингом.

    Лізингові фірми в рідкісних випадках є незалежними, тобто що не маютьродинних зв'язків з іншими компаніями. Здебільшого вониявляють собою філії або дочірні компанії промислових і торговельнихфірм, банків та страхових товариств. При цьому найчастіше лізингові компаніїконтролюються банками.
    Впровадження банків на ринок лізингових послуг пов'язано, по-перше, з тим, щолізинг є капіталомістким видом бізнесу, а банки є основнимивласниками грошових ресурсів. По-друге, лізингові послуги за своєюекономічною природою тісно пов'язані з банківським кредитуванням і єсвоєрідною альтернативою останньому. Конкуренція на фінансовому ринкупідштовхує банки до активного розширення цих операцій, що висунуло банки впершої категорії фірм, що здійснюють лізингові операції. При цьому банкиконтролюють і незалежні лізингові фірми, надаючи їм кредити.
    Кредитуючи лізингові товариства, вони опосередковано фінансують лізингоодержувачів Уформі товарного кредиту.
    До другої категорії фірм, що здійснюють лізингові операції, належатьпромислові та будівельні фірми, які використовують для здачі в орендувласну продукцію.
    До третьої категорії фірм, що здійснюють операції на основі лізингу, можнавіднести різні посередницькі та торговельні фірми.


    Під періодом лізу розуміється термін дії лізингового договору.
    Оскільки лізинг є особливою формою довгострокової оренди, високавартість і тривалий термін служби об'єктів угоди визначають часовірамки періоду лізу.

    При визначенні терміну лізингового договору лізингодавець ілізингоотримувач враховують наступні моменти:

    термін служби устаткування, період амортизації обладнання цикл появи більш продуктивного чи дешевого аналога угоди. динаміку інфляційних процесів. кон'юнктуру ринку позикових капіталів і тенденції його розвитку.

    У проекті лізингових операцій найбільш складним моментом євизначення суми лізингових (орендних) платежів, що належатьлізингодавцю. При короткостроковій і середньостроковій оренді сума оренднихвиплат значною мірою визначається кон'юнктурою ринку орендованихтоварів. При довгостроковій оренді (лізингу) в основу розрахунку лізинговихплатежів закладаються методично обгрунтовані розрахунки, що пов'язано зізначною вартістю об'єкта угоди і тривалим терміном лізинговогоконтракту.

    До складу будь-якого лізингового платежу входять наступні основні елементи:
    • амортизація;
    • плата за ресурси, залучені лізингодавцем для здійснення угоди;
    • лізингова маржа, що включає дохід лізингодавця за що надаються їмпослуги (1-3%);
    • ризикова премія, розмір якої залежить від рівня різних ризиків,які несе лізингодавець.

    Лізинг характеризується великою розмаїтістю послуг, які можуть бутинадані лізингоодержувачу. Всі види цих послуг можна умовнорозділити на дві групи.
    Технічні послуги, пов'язані з організацією транспортування об'єкталізингу до місця його використання клієнтом: монтажем і налагодженням зданого влізинг обладнання; технічним обслуговуванням і поточним ремонтомобладнання (особливо у випадку складного новітнього обладнання).
    Консультаційні послуги - послуги з питань оподаткування оформленняугоди та ін


    Сучасний ринок лізингових послуг характеризується різноманіттям формлізингу, моделей лізингових контрактів і юридичних норм, що регулюютьлізингові операції.
    Залежно від різних ознак лізингові операції можназгрупувати наступним чином.
    По складу учасників розрізняють:
    • прямий лізинг, за якого власник майна самостійно здаєоб'єкт у лізинг (двостороння угода);
    • непрямий лізинг, коли передача майна відбувається через посередника
    (тристороння або багатостороння угода).
    Приватним випадком прямого лізингу вважають зворотний лізинг, сутністьякого в тому, що лізингова фірма купує у власника обладнання таздає його йому ж в оренду.
    За типом майна виділяють:
    • лізинг рухомого майна;
    • лізинг нерухомого майна;
    • лізинг майна, що був у експлуатації. За ступенем окупностііснує:
    • лізинг з повною окупністю, при якому протягом терміну діїодного договору відбувається повна виплата вартості майна;
    • лізинг з неповною окупністю, коли протягом строку дії одногодоговору окупається тільки частина вартості орендованого майна.
    За умовами амортизації розрізняють:
    • лізинг з повною амортизацією та відповідно з повною виплатоювартості об'єкта лізингу;
    • лізинг з неповною амортизацією, тобто з частковою виплатою вартості.
    За ступенем окупності й умов амортизації виділяють:
    • фінансовий лізинг, тобто в період дії договору про лізинг орендарвиплачує орендодавцю всю вартість орендованого майна (повнуамортизацію). Фінансовий лізинг потребує великих капітальних вкладень іздійснюється у співпраці з банками;
    • оперативний лізинг, тобто переуступка майна здійснюється на строк,менший, ніж період його амортизації. Договір укладається на термін від 2 до 5років. Об'єктом такого лізингу звичайно є устаткування з високимитемпами морального старіння.
    За обсягом обслуговування розрізняють:
    • чистий лізинг, якщо все обслуговування переданого предмета орендибере на себе лізингоодержувач;
    • лізинг з повним набором послуг - повне обслуговування об'єкта угодипокладається на лізингодавця;
    • лізинг з частковим набором послуг - на лізингодавця покладаються лишеокремі функції з обслуговування предмета лізингу.
    У залежності від сектора ринку, де відбуваються операції, виділяють:
    • внутрішній лізинг - всі учасники угоди представляють одну країну;
    • міжнародний лізинг - хоча б одна зі сторін або всі бокуналежать різним країнам, а також якщо одна із сторін є спільнимпідприємством.
    Зовнішній лізинг поділяють на експортний та імпортний лізинг. При
    ЕКСПОРТНО лізинг закордоною країною є лізингоодержувач, а при
    ІМПОРТНОЇ лізингу - лізингодавець.


    По відношенню до податкових та амортизаційних пільг виділяють:
    • фіктивний лізинг - угода носить спекулятивний характер і укладається зметою отримання найбільшого прибутку за рахунок отримання необгрунтованихподаткових та амортизаційних угод;
    • дійсний лізинг - орендодавець має право на такі "податковіпільги, як інвестиційна знижка і прискорена амортизація, а орендарможе віднімати орендні платежі з доходів, які заявляються для сплати податків.
    За характером лізингових платежів розрізняють:
    • лізинг з грошовим платежем - всі платежі здійснюються в грошовій формі;

    • лізинг з компенсаційним платежем -- платежі здійснюються поставкоютоварів, вироблених на даному обладнанні, або у формі наданнязустрічної послуги;
    • лізинг із змішаним платежем.
    Існуючі форми лізингу можна об'єднати у два види:оперативний і фінансовий лізинг.
    Оперативний лізинг - це орендні відносини, за яких витратилізингодавця, пов'язані з придбанням та утриманням що здаються в орендупредметів, не покриваються орендними платежами протягом одного лізинговогоконтракту.
    Для оперативного лізингу характерні такі ознаки:
    • лізингодавець не розраховує відновити усі свої витрати за рахунокнадходження лізингових платежів від одного лізингоотримувача;
    • лізинговий договір укладається, як правило, на 2-5 років, щозначно менше, ніж терміни фізичного зносу обладнання, і може бутирозірваний лізингоодержувачем у будь-який час;
    • ризик псування або втрати об'єкта угоди лежить в основному на лізингодавці.
    У лізинговому договорі може передбачатися певна відповідальністьлізингоотримувача за псування переданого йому майна, але її розмірзначно менший від початкової вартості майна;
    • ставки лізингових платежів зазвичай вища, ніж при фінансовому лізингу. Цевикликано тим, що лізингодавець не має повної гарантії окупності витрат,змушений враховувати різні комерційні ризики (ризик не знайти орендаряна весь обсяг наявного устаткування, ризик поломки об'єкта угоди, ризикдострокового розірвання договору) шляхом підвищення ціни на свої послуги;
    • об'єктом угоди є переважно найбільш популярні види машинта обладнання.
    При оперативному лізингу лізингова компанія купує обладнаннязаздалегідь, не знаючи конкретного орендаря. Фірми, що займаютьсяоперативним лізингом, повинні добре знати кон'юнктуру ринку інвестиційнихтоварів, як нових, так і тих, у вжитку. Лізингові компаніїпри цьому виді лізингу самі страхують майно, що здається в оренду, ізабезпечують його технічне обслуговування та ремонт.
    Після закінчення терміну лізингового договору лізингоодержувач має наступніможливості його завершення:
    • продовжити строк договору на більш вигідних умовах;
    • повернути устаткування лізингодавцю;
    • купити обладнання у лізингодавця при наявності угоди (опціону) накупівлю за реальною ринковою вартістю. Оскільки при укладанніугоди неможливо достатньо точно визначити остаточну ринковувартість об'єкта угоди на момент закінчення лізингового контракту, то цеположення потребує від лізингових фірм гарного знання кон'юнктури ринкувживаного обладнання.
    Лізингоодержувач за допомогою оперативного лізингу прагне уникнутиризиків, пов'язаних з володінням майном, наприклад з моральним старінням,зниженням рентабельності у зв'язку зі зміною попиту на виробленупродукцію, поломкою обладнання, збільшенням прямих і непрямихнепродуктивних витрат, викликаних ремонтами та простоєм устаткування, і т.д. Тому лізингоодержувач надає перевагу оперативному лізингу в випадках,коли:
    • очікувані доходи від використання орендованого обладнання неокупають його початкової вартості;
    • обладнання потрібно на невеликий термін (сезонні роботи або разовевикористання);
    • обладнання вимагає спеціального технічного обслуговування;
    • об'єктом угоди виступає нове, неперевірене обладнання.
    Особливості оперативного лізингу, визначили йогорозповсюдження у таких галузях, як сільське господарство, транспорт,гірничодобувна промисловість, будівництво, електронна обробкаінформації.
    ФІНАНСОВИЙ ЛІЗИНГ - це угода, що передбачає протягом періодусвоєї дії виплату лізингових платежів, що покривають повну вартістьамортизації обладнання або більшу її частину, додаткові витрати іприбуток лізингодавця.
    Фінансовий лізинг характеризується такими основними рисами:
    • участю третьої сторони (виробника чи постачальника об'єкта угоди);
    • неможливістю розірвання угоди протягом так званого основноготерміну оренди, тобто терміну, необхідного для відшкодування витраторендодавця. Однак на практиці це іноді трапляється, що обумовлюється влізинговій угоді, але в цьому випадку вартість операції значнозростає;
    • більш тривалим періодом лізингової угоди (звичайно близькимстроку служби об'єкту угоди);
    • об'єкти угод при фінансовому лізингу, як правило, відрізняються високоювартістю.
    Так само, як і при оперативному лізингу, після завершення терміну контрактулізингоодержувач може:
    • купити об'єкт угоди за залишковою вартістю;
    • укласти новий договір на менший термін і за пільговою ставкою;
    • повернути об'єкт угоди лізинговій компанії.
    Про свій вибір Лізингоодержувач сповіщає лізингодавця за 6 місяців абов інший період до закінчення терміну договору. Якщо в договоріпередбачається погодження (опціон) на купівлю предмета угоди, тосторони заздалегідь визначають залишкову вартість об'єкта. Зазвичай вонастановить від 1 до 10% початкової вартості, що дає праволізингодавцю нараховувати амортизацію на всю вартість обладнання.
    Оскільки фінансовий лізинг за економічними ознаками схожий здовгостроковим банківським кредитуванням капітальних вкладень, то особливе місцена ринку фінансового лізингу займають банки, фінансові компанії таспеціалізовані лізингові компанії, тісно пов'язані з банками. У рядікраїн банкам дозволяється займатися тільки фінансовим лізингом.
    . Ми розглянули два основних види лізингу. На практиці ж існуєбезліч форм лізингових угод, однак їх не можна розглядати яксамостійні види лізингових операцій.
    Під формами лізингових угод розуміються усталені моделі лізинговихконтрактів. Найбільше поширення в міжнародній практиці отрималинаступні форми лізингових операцій:
    ЛІЗИНГ «СТАНДАРТ». Під цією формою лізингу постачальник продає об'єктугоди товариству, яке через свої лізингові компаніїздає його в оренду споживачам.
    При зворотному лізингу власник обладнання продає його лізинговійфірмі і одночасно бере це обладнання в нього в оренду. У результатіцієї операції продавець стає орендарем. Зворотний лізингзастосовується у випадках, коли власник об'єкта угоди відчуває гострупотреба в коштах і за допомогою цієї форми лізингу покращуєсвій фінансовий стан.
    ЛІЗИНГ «Постачальники». У цьому випадку продавець обладнання також стаєлізингоодержувачем, як і при зворотному лізингу, але орендоване майновикористовується не ним, а іншими орендарями, яких він повинен знайти і здатиїм об'єкт угоди в оренду. Суборенда є обов'язковою умовою вконтрактах подібного роду.
    КОМПЕНСАЦІЙНИЙ ЛІЗИНГ. При цій формі лізингу орендні платежіздійснюються поставками продукції, виготовленої на обладнанні,що є об'єктом лізингової угоди.
    поновлюваному лізингу. У лізинговому угоді при даній форміпередбачається періодична заміна обладнання за вимогоюорендаря на більш досконалі зразки.
    ЛІЗИНГ із залученням коштів. Ця форма лізингу передбачаєодержання лізингодавцем довготермінової позики в одного або кількохкредиторів на суму до 80% орендованих активів. Кредиторами у такихугодах є великі комерційні та інвестиційні банки, щозначними ресурсами, які залучені на довготерміновій основі.
    Фінансування лізингових угод банками здійснюється в основному двомаспособами:
    • позику. Банк кредитує лізингодавця з наданням йому кредиту на однулізингову операцію або, що буває частіше, на цілий пакет лізинговихугод. Сума кредиту залежить від репутації та кредитоспроможностілізингодавця;
    • придбання зобов'язань. Банк купує у лізингодавця зобов'язанняйого клієнтів без права на регрес (зворотну вимогу), враховуючи при цьомурепутацію лізингоодержувачів і ефективність проекту. Цей спосібзастосовується при великих разових угодах за участю надійних позичальників.
    Банківські установи при організації фінансування проекту за участюлізингової компанії виступають також як гарантів. Забезпеченнямбанківської позички при отриманні в оренду великомасштабних об'єктів (без права зворотноговимоги до лізингоодержувача) є об'єкти лізингової угоди ілізингові платежі.
    У США 85% операцій з фінансового лізингу відносяться до викладеної вище формілізингу. Вона отримала також назву оренди інвестиційного типу або орендиза участю третьої сторони. Для зниження ризику неплатежу кредиторилізингодавця включають в лізингові контракти спеціальне умова, якупередбачає абсолютне і безумовне зобов'язання здійснювати платежіу встановлені терміни та у випадках виходу з ладу устаткування з винилізингодавця. Платежі не припиняються, а лізингоотримувачпред'являє претензії лізингодавцю.
    При здаванні в оренду великомасштабних об'єктів (літаки, кораблі, буровіплатформи, вишки) найчастіше використовується груповий (акціонерний)лізинг. При таких угодах у ролі лізингодавця виступають кількакомпаній.
    КОНТРАКТНИХ найм - це спеціальна форма лізингу, при якійлізингоодержувачу надаються в оренду комплектні парки машин,сільськогосподарської, дорожньо техніки, тракторів,автотранспортних засобів.
    ГЕНЕРАЛЬНИЙ ЛІЗИНГ - право лізингоодержувача доповнювати список орендованогоустаткування без укладання нових контрактів.
    Ми назвали лише кілька з найбільш поширених форм лізинговихконтрактів. На практиці має місце поєднання різних форм контрактів,що збільшує їх кількість.
    Швидке зростання лізингових операцій пояснюється наявністю ряду переваг.
    Перевагами лізингоотримувача є:
    • 100%-ве фінансування угоди за фіксованими ставками. Лізинг звичайноне вимагає авансових платежів, що дуже важливо для нових і що розвиваютьсясуб'єктів ринкових відносин (компаній, фірм, підприємств);
    • можливість розширення виробництва і налагодження устаткування без великихвитрат і залучення позикових коштів;
    • витрати на придбання обладнання рівномірно розподіляються на весьтермін дії договору. Вивільняються кошти на інші цілі;
    • захист від старіння (морального зносу) - лізинг сприяє швидкійзаміни старого обладнання на більш сучасне, скорочує ризик моральногозносу;
    • не залучається позиковий капітал; в балансі підтримується оптимальнеспіввідношення власного і позикового капіталу;
    • орендні платежі пов'язані з прибутковістю використання отриманої залізингу техніки;
    • технічне обслуговування та ремонт може взяти на себе орендодавець;
    • можливість оновлювати обладнання без значних витрат;
    • податкові пільги й інвестиційні стимули;
    • придбання обладнання по закінченні договору;
    • при оперативному лізингу ризик загибелі обладнання лежить на орендодавця;
    • висока гнучкість, лізинг дозволяють оперативно реагувати на ринковізміни;
    • лізингові платежі не включаються в показник зовнішньої заборгованостікраїни.
    До переваг лізингодавця (банку) при лізинговій операції відносять:
    • розширення сфери застосування банківського капіталу;
    • щодо менший ризик, ніж надання банківських позик;
    • податкові пільги;
    • можливість встановлення більш тісних контактів з виробникамиустаткування, що створює додаткові умови для діловогоспівпраці.
    Для постачальника переваги лізингу зводяться до розширення можливостейзбуту і отримання грошей готівкою.

    Організація і техніка проведення лізингових операцій визначаютьсяособливостями законодавства окремих країн.
    Орендар з метою отримання необхідного обладнання від лізинговоїкомпанії подає останній заявку на оренду, в якій зазначаютьсянайменування обладнання, постачальник (підприємство-виробник), тип,марка, ціна устаткування або іншого майна, що купується дляорендаря, і термін користування ним. У заявці також міститься інформація,характеризують виробничу і фінансову діяльність орендаря.
    Після ретельного аналізу представлених відомостей лізингова компаніяприймає остаточне рішення і доводить його до відома лізингоотримувачалистом, до якого додаються загальні умови лізингового контракту, апостачальник обладнання інформується про намір лізингової компаніїпридбати обладнання. У цьому випадку лізингодавець погоджує зпостачальником ціну устаткування, а при необхідності може перевіритинадійність, продуктивність і ефективність об'єкта угоди.
    Лізингоотримувач, ознайомившись із загальними умовами лізинговоїугоди, висилає лізингодавцю лист із підтвердженням-зобов'язанням іпідписаним екземпляром загальних умов контракту, додавши до нього бланкзамовлення на устаткування. Цей документ складається фірмою-постачальником івізується лізингоодержувачем.
    Отримавши перераховані документи, лізингодавець підписує замовлення івисилає його постачальника устаткування.
    Замість бланка замовлення може використовуватися договір купівлі-продажуобладнання, що укладається постачальником і лізинговою фірмою, або наряд напоставку, в якому викладено загальні умови поставки.
    Постачальник обладнання відвантажує його лізингоодержувачу, який покладаєна себе обов'язки з приймання обладнання. Постачальник, як правило,здійснює монтаж та введення в експлуатацію об'єкта угоди. По закінченніроботи складається протокол приймання, що свідчить про фактичнупостачання обладнання, його монтажу та введення в дію без претензій допостачальнику. Протокол приймання підписується всіма учасниками лізинговоїоперації, і лізингодавець оплачує вартість об'єкта угоди постачальнику.
    Таким чином, в основі лізингової угоди лежать наступні документи:
    • лізинговий договір;
    • договір купівлі-продажу або наряд на поставку об'єкта угоди;
    • протокол приймання об'єкта угоди.

    Лізингові операції є ризикованими, як і інші банківськіоперації. Залежно від виду лізингові ризики можна класифікуватинаступним чином.
    Маркетингові ризики - ризик не знайти орендаря на все наявнеобладнання. Він властивий в основному оперативного лізингу. Способомстрахування є збільшення ризикової премії в лізинговому платежі;використання для угод найбільш популярних видів обладнання та іншоїтехніки; продаж об'єкта угоди по закінченні лізингового договору з урахуваннямкон'юнктури ринку.
    ціновий ризик - ризик потенційної втрати прибутку, пов'язаний зі зміноюціни об'єкта лізингової угоди протягом строку дії лізинговогоконтракту. Лізингодавець втрачає потенційний прибуток при підвищенні цін наоб'єкти лізингових угод, укладених за старими цінами. Лізингоотримувач,навпаки, зазнає збитків при падінні цін на орендоване за старими цінамиобладнання. Взаємна мінімізація цього ризику здійснюється шляхомвстановлення фіксованої суми кожного лізингового платежу на протязіусього періоду лізу. Сума лізингових платежів розраховується виходячи зринкової вартості об'єкта угоди на момент укладання контракту.
    Ризик загибелі або неможливості подальшої експлуатації мінімізуєтьсяшляхом страхування об'єкта угоди. При оперативному лізингу об'єкт угодистрахує лізингодавець, при фінансовому - лізингоотримувач.


    РИЗИК незбалансованої ліквідності - можливість фінансових втрат,що виникають у разі неспроможності лізингодавця покрити свої зобов'язанняпо пасиву балансу вимог по активу. Це?? ризик виникає, колилізингодавець не в змозі рефінансувати свої активні операції, терміниплатежів за якими не настали, за рахунок залучення коштів на ринкупозичкових капіталів. Мінімізація цього ризику досягається шляхом: ув'язкипотоків грошових коштів у часі і за обсягами; створення резервногофонду; диверсифікованості пасивних операцій.
    РИЗИК неплатежу - ризик несплати лізингоодержувачем лізингових платежів.
    Мінімізація цього ризику заснована на: ретельному аналізі фінансовогоположення лізингоотримувача; лімітування суми одного лізинговогоконтракту; отриманні гарантій від третіх осіб; страхуванні ризику неплатежу.
    Процентний ризик - небезпека втрат, що виникають в результаті перевищенняпроцентних ставок, виплачених лізинговою компанією за банківськими кредитами,над ставками, передбаченими в лізингових контрактах. Зниженняпроцентного ризику здійснюється шляхом купівлі-продажу фінансових ф'ючерсівабо укладання угоди «процентний своп».
    ВАЛЮТНИЙ РИЗИК - можливість грошових втрат у результаті коливаннявалютних курсів. Ці ризики мінімізуються подібно до процентного ризику.
    ПОЛІТИЧНІ ТА ЮРИДИЧНІ РИЗИКИ тісно пов'язані між собою. Найбільшяскраво проявляються при здійсненні міжнародних лізингових операцій.
    Політичний ризик становить небезпеку фінансових втрат, пов'язаних ззміною політичної ситуації в країні, страйками, зміноюдержавної економічної політики, анулюванням державногозамовлення тощо
    Юридичний ризик пов'язаний із втратами, що виникають в результаті змінизаконодавчих актів.
    При здійсненні міжнародних лізингових угод доцільновикористовувати такі способи управління юридичними та політичнимиризиками:
    • аналіз особливостей політичної ситуації і податкового законодавствакраїни перебування лізингоотримувача;
    • збільшення ризикової премії пропорційно передбачуваної величиноюризиків;
    • міжурядові угоди по гарантії інвестицій.

    Міжнародний валютний фонд і його роль у стабілізації економіки країн, що розвиваються.


    Міжнародний Валютний Фонд - міжурядова організація,призначена для регулювання валютно-кредитних відносин міждержавами-членами і надання їм фінансової допомоги при валютнихускладненнях, що викликаються дефіцитом платіжного балансу, шляхом наданнякоротко-і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд --спеціалізована установа ООН - практично служить інституційноїосновою світової валютної системи. МВФ був створений на міжнародній валютно -фінансовій конференції ООН, що проходила з 01 по 22 липня 1944 року в Бреттон-
    Вудсі (США, штат Нью-Гемпшир). Конференція прийняла Статті Угоди про МВФ,яке є його Статутом і набрала чинності 27 грудня 1945 року;практичну діяльність Фонд розпочав з 1 березня 1947 року.
    У зв'язку з еволюцією світової валютної системи Статут МВФ тричіпереглядався:
    У 1969 році з введенням системи СДР;
    У 1976 році зі створенням

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !