ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Діяльність комерційного банку в сучасних умовах
         

     

    Банківська справа

    Томський державний університет

    Економічний факультет

    Кафедра державного регулювання національної економіки

    ДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ. КРЕДИТНІ

    ВІДНОСИНИ

    Курсова робота студента II курсу 992 гр.

    А.А. Духанин

    Науковий керівник ст. викладач

    Л.М. Лукша

    Томськ 2001

    ЗМІСТ


    ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3


    1. КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК - ОСНОВНА ЛАНКА БАНКІВСЬКОЇ
    СИСТЕМИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 4


    1.1. Поняття комерційного банку та його організаційне пристрій .. 4


    1.2.Прінціпи діяльності комерційних банків ... ... ... ... ... ... ... ... ... 8


    1.3.Функціі комерційного банку ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 11


    1.4.Взаімоотношенія комерційного банку з Банком Росії ... ... ... ... 14


    2. КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ... ... ... .. 18


    2.1.Кредіт як відносини ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .18

    2.2.Суб'екти кредитних відносин. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 20

    2.3.Прінціпи банківського кредитування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 21


    2.4.Віди і форми банківських кредитів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 23


    2.5.Управленіе кредитними ризиками ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 28


    ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 31

    ЛІТЕРАТУРА ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 32

    ВСТУП

    Росія - країна, можливості якої являють собою одне знайбільших надбань. Це - величезний масив не тільки природних, а йінтелектуальних ресурсів. Але, на жаль, маючи такий стан, наша державазнаходиться на більш низькому ступені розвитку ніж більшість західних країн.
    Такий стан справ не може не збентежити будь-якої розсудливої людини.
    Як так?

    На це питання не так вже й легко знайти однозначну відповідь. Хоча, якщоспробувати, то єдине що відразу ж спадає на думку, так цеформулювання "перехід до ринку", який триває з часу вже близькодесяти років. Багато хто розуміє, що не можна перейти від однієї системи управліннядержавою до іншої, зовсім протилежної, без проблем, безтруднощів, що зустрічаються на цьому нелегкому шляху.

    Економічна система, поряд з політичною, також змінює своюспрямованість. Якщо бути точніше, мені здається, що внаслідок зміниекономіки і міняється вся політика держави.

    Банківський сектор - один з найважливіших напрямків розвитку ринковихвідносин, який є основою для нормального, ефективногофункціонування ринкового механізму.

    Комерційний банк в сучасній Росії стає основним елементомбанківської системи. Тому що саме розвиток даного напрямку має бутипріоритетним, тому що дія кредитно-фінансового механізму івизначає рівень розвитку економіки країни в цілому. Мені здається, що підвсім вищевказаному і полягає актуальність даної теми.

    Метою роботи є на основі аналізу наявного матеріалурозібратися в самому понятті банківської системи, принципи діяльностікомерційних банків, їх функції і т.д.

    Глава 1. Комерційний банк - основна ланка банківської системи

    1.1. Поняття комерційного банку та його організаційне пристрій

    Банк - це кредитна організація, що має виключне правоздійснювати в сукупності наступні банківські операції: залучення увклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначенихкоштів від свого імені і за свій рахунок на умовах повернення,платності, терміновості, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних таюридичних осіб. [1]

    Основне призначення банку - посередництво в переміщенні грошовихкоштів від кредиторів до позичальниками, від продавців до покупців. Поряд збанками, переміщення грошових коштів на ринках здійснюють фінансові такредитно-фінансові установи: інвестиційні фонди, страхові компанії,брокерські, дилерські фірми і т. д. Але банки, як суб'єкти фінансовогоризику мають дві суттєві ознаки, що відрізняють їх від всіх іншихоб'єктів.

    По-перше, для банків характерний подвійний обмін борговимизобов'язаннями: вони розміщують свої власні боргові зобов'язання
    (депозити, вкладні свідоцтва, ощадні сертифікати тощо), амобілізовані на цій основі кошти розміщують в боргові зобов'язання іцінні папери, випущені іншими. Це відрізняє банки від фінансовихброкерів і дилерів, що здійснюють свою діяльність на фінансовому ринку,не випускаючи власних боргових зобов'язань.

    По-друге, банки відрізняє прийняття на себе безумовних зобов'язань зфіксованою сумою боргу перед юридичними і фізичними особами,наприклад при приміщенні коштів клієнтів на рахунки і у внески, при випускудепозитних сертифікатів і т.п. цим банки відрізняються від різнихінвестиційних фондів, мобілізуючих ресурси на основі випуску власнихакцій. Фіксовані за сумою боргу зобов'язання несуть в собі найбільшийризик для посередників (банків), оскільки мають бути сплачені у повнійсумі незалежно від ринкової кон'юнктури, в той час як інвестиційнікомпанії (фонд) всі ризики, пов'язані зі зміною вартості її активів іпасивів, розподіляє серед своїх акціонерів.

    Характерна особливість комерційних банків, що відрізняє їх віддержавних банків другого рівня і кредитних кооперативів, полягаєв тому, що основною метою їх діяльності є отримання прибутку (у томускладається їх "комерційний інтерес" в системі ринкових відносин). У
    Російської Федерації створення та функціонування комерційних банківгрунтуються на законі РФ "Про банки і банківську діяльність", прийнятому 3лютий 1996р. Відповідно до цього закону банки в Росії діють якуніверсальні кредитні організації, що здійснюють широке коло операцій нафінансовому ринку: надання різних за видами та строками кредитів,купівля-продаж і зберігання цінних паперів, іноземної валюти, залученнякоштів на вклади, здійснення розрахунків, видача гарантій, поручительств іінших зобов'язань за третіх осіб, посередницькі і довірчі операції ітощо [2]

    У Російській Федерації всі кредитні організації банківського типуподіляються на два види: власне банки та небанківські кредитніорганізації.

    Під кредитною організацією в широкому сенсі слова розумієтьсяюридична особа, яка для отримання прибутку як основну мету своєїдіяльності на підставі спеціального дозволу (ліцензії) Банку Росіїмає право здійснювати банківські операції, передбачені законом.

    Небанківська кредитна організація - це кредитна організація,що має право здійснювати окремі банківські операції, передбаченізаконом.

    У Росії банки можуть створюватися на основі будь-якої форми власності,як господарське товариство. Не виключається можливість створення банків,заснованих виключно на державній формі власності, які ввідповідно до чинного законодавства можуть здійснювати своюдіяльність на комерційній основі. Для формування статутних капіталівросійських банків допускається залучення іноземних інвестицій. Підкредитними організаціями з іноземними інвестиціями відповідно до
    Положенням "Про особливості реєстрації кредитних організацій зіноземними інвестиціями та про порядок отримання попереднього дозволу
    Банку Росії на збільшення статутного капіталу зареєстрованої кредитноїорганізації за рахунок коштів нерезидентів "№ 437 від 23 квітня 1997р.розуміються кредитні організації-резиденти, статутний капітал якихсформований за участю коштів нерезидентів незалежно від їх частки встатутному капіталі. [3]

    Кредитна організація зобов'язана отримати попередній дозвіл Банку
    Росії на збільшення свого статутного капіталу за рахунок коштів нерезидентівна відчуження (у тому числі продаж) своїх акцій (часток) на користьнерезидентів, а учасники кредитної організації-резиденти - на відчуженняналежних їм акцій (часток) кредитної організації на користь нерезидентів.

    Розмір (квота) участі іноземного капіталу в банківській системі
    Російської Федерації встановлюється федеральним законом за пропозицією
    Уряду Російської Федерації, погодженим з Банком Росії.
    Зазначена квота розраховується як відношення сумарного капіталу,що належить нерезидентам у статутних капіталах кредитних організацій зіноземними інвестиціями, і капіталу філій іноземних банків досукупного статутного капіталу кредитних організацій, зареєстрованих натериторії Російської Федерації. В даний час квота участііноземного капіталу в банківській системі країни становить 12%.
    Обмеження на участь іноземного капіталу має на меті створитинайбільш сприятливі умови для становлення вітчизняних комерційнихбанків та захисту їх від експансії зарубіжних банків. [4]

    За особливим формування статутного капіталу банки підрозділяються наакціонерні (відкритого та закритого типу) і банки, створені у формітовариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковоювідповідальністю.

    Якщо на початковому етапі реформування кредитної системи комерційнібанки створювалися головним чином на пайовий основі (у формі ТОВ), то нанинішньому етапі відбувається перетворення пайових банків в акціонерні тастворення нових банків у формі акціонерних товариств.

    Для банків, створених в будь-якій формі господарського товариства характерно,що власником його капіталу та іншого майна виступає саме суспільство,тобто банк. Пайові комерційні банки організовані на принципах товариства зобмеженою відповідальністю, тобто суспільства, де відповідальність кожногоучасника обмежена межами його внеску в загальний капітал банку. [5]

    Учаснику банку, повністю сплатив свій внесок у статутний фонд,видається свідоцтво, що не належить до категорії цінних паперів. При цьомуза ним зберігається право за згодою решти учасників банку поступитисясвою частку або частину частки іншим учасникам банку або третім особам. Припередачі частки третій особі до нього переходять усі права та обов'язки,що належать учаснику, що поступається її повністю або частково. Частка будь-якогоз учасників товариства може бути придбана самим суспільством, але в цьомуразі воно зобов'язане протягом року передати її іншим учасникам аботретім особам. Розширення статутного фонду банку може здійснюватися як зарахунок внесення учасниками додаткових внесків, так і за рахунок вступув банк нових учасників. Питання про вступ нових учасників і розміри їхньоговнеску в статутний фонд банку вирішується на загальних зборах учасників. Банки,створені у формі товариств з обмеженою відповідальністю, як правило немають права випуску акцій і облігацій. Але в деяких випадках це право їмнадається додатково.

    У банків, що функціонують як АТ, статутний капітал поділений напевне число акцій рівної номінальної вартості, що розміщуються середюридичних осіб і громадян. Акціонери відповідають за зобов'язаннями банку вмежах їх внеску в загальний статутний капітал. Акціонери не має права вимагативід банку повернення цього вкладу, що підвищує стійкість і надійністьбанку та створює для банку міцні основи для управління його ліквідністю.
    Акціонерні банки бувають закриті та відкриті. [6]

    Акції закритих банків можуть переходити з рук в руки тільки за згодоюбільшості акціонерів. Акції банків відкритого типу можуть переходити з рукв руки без згоди інших акціонерів і розповсюджуватися в порядку відкритоїпідписки.

    Підписка на цінні папери вважається відкритою, якщо список покупцівцінних паперів не затверджується заздалегідь засновниками або керівними органамибанку-емітента, і в результаті ці папери може придбати будь-яка особа.
    Відкрита підписка вимагає від банку широкої інформації про свою діяльність.

    Організаційне пристрій комерційних банків відповідає загальноприйнятою схемою управління АТ вищим органом комерційного банку єзагальні збори акціонерів (учасників), яке має відбуватися не рідшеодного разу на рік. На ньому присутні представники всіх акціонерів банкуна підставі довіреності. Для участі керівників підприємств-акціонерівдовіреності не потрібно. Загальні збори є правомочними вирішувати внесені найого розгляд питання, якщо в засіданні бере участь не менше трьохчвертей акціонерів банку.

    Загальне керівництво діяльністю банку здійснює рада директорів
    (наглядова рада). На нього покладаються також спостереження і контроль зароботою правління банку. Склад ради, порядок і терміни виборів його членіввизначається статутом комерційного банку. Рада банку визначає загальнінапрямки діяльності банку, розглядає проекти кредитних і іншихпланів банку, затверджує плани доходів і витрат і прибутку банку,розглядає питання про відкриття і закриття філій банку й іншихпитання, пов'язані з діяльністю банку, його взаєминами з клієнтамиі перспективами розвитку.

    Безпосередньо діяльність комерційного банку керує правління.
    Воно несе відповідальність перед загальними зборами акціонерів і радоюдиректорів. Правління складається з голови правління, його заступників іінших членів. Правління діє на підставі Статуту банку та положення, вякому встановлюються терміни і порядок проведення його засідань і прийняттярішень.

    Засідання правління банку проводяться регулярно. Рішення приймаютьсябільшістю голосів. При рівності голосів голос голови правлінняє вирішальним. Якщо члени правління або його голова не згодні зрішенням правління, вони можуть повідомити свою думку раді або загальномузборам. Остаточним в цьому випадку є рішення ради директорів.
    Рішення правління проводяться в життя наказом голови правління банку.

    Ревізійна комісія обирається загальними зборами учасників банку. Ускладу ревізійної комісії не можуть бути обрані члени ради та правліннякомерційного банку. Правління банку надає в розпорядженняревізійної комісії всі необхідні для проведення ревізії матеріали.
    Результати проведення перевірок комісія направляє правлінню банку.
    Основне завдання ревізійної комісії комерційного банку - створитиобстановку, що попереджає зловживання. Ревізійна комісіяскладає висновки по річних звітах та балансах банку. Без укладенняревізійної комісії баланс банку не може бути затверджений загальними зборамиакціонерів.

    З метою забезпечення гласності в роботі комерційних банків ідоступності інформації про їхнє фінансове положення їхні річні баланси,затверджені загальними зборами акціонерів, а також звіт про прибутки і збиткиповинні публікуватися в пресі (після підтвердження достовірностіпредставлених у них відомостей аудиторською організацією).

    1.2. Принципи діяльності комерційних банків

    Першим і основним принципом діяльності банкує робота в межах реально наявних ресурсів. Комерційний банкможе здійснювати безготівкові платежі на користь інших банків,надавати іншим банкам кредити і отримувати гроші готівкою в межахзалишку коштів на своїх кореспондентських рахунках.

    Робота в межах реально наявних ресурсів означає, що комерційнийбанк повинен забезпечувати не тільки кількісну відповідність міжсвоїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і домагатися відповідностіхарактеру банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів. Першза все, це відноситься до термінів тих і інших. Так, якщо банк залучаєкошти головним чином на короткі терміни (внески короткострокові або дозапитання), а вкладає їхній переважно в довгострокові позики, тойого здатність без затримок розплачуватися за своїми зобов'язаннями (тобтойого ліквідність) опиняється під загрозою.

    Наявність в активах банку великої кількості позик з підвищеним ризикомвимагає від банку збільшення питомої ваги власних засобів у загальномуобсязі його ресурсів. Жорстка залежність активів банку від характеру йогопасивів повинна враховуватися при визначенні економічних нормативівдіяльності банків і при регулюванні їх операцій. Можливістьздійснення тих чи інших специфічних банківських операцій (іпотечних,інвестиційних тощо) детермінована структурою пасивів банку. Тому,розробляючи умови цих операцій, необхідно першорядну увагуприділити джерелам формування відповіднихпасивів.

    У межах наявних у банків ресурсів він вільний від проведення своїхактивних операцій (за дотримання встановлених економічних нормативів)тобто обсяг його активних операцій не може бути обмежений адміністративними,вольовими методами. Адміністративні обмеження можуть мати разовий,надзвичайний характер. Систематичне їх застосування підриває комерційніоснови діяльності банку, а тому пріоритет у регулюванні, у тому числіщо має рестриктивну спрямованість, повинен бути відданий економічнимзаходів.

    Принцип роботи в межах реально залучених ресурсів як фундаменткомерційної діяльності банку змінює всі її акценти: зростаєзацікавленість банку у залученні депозитів, розвивається справжняконкуренція за пасиви, що звільняє рух кредитних ресурсів відадміністративних пут єдиного державного банку. Гостра боротьба запасиви стимулює пошук банками найбільш ефективних сфер програмисвоїх ресурсів. Відбувається реальне переміщення банківського капіталу внайбільш рентабельні і динамічні галузі (на жаль, в умовахінфляції найбільш прибуткової стала сфера обігу - торгівля, біржовийбізнес, і банківський капітал стимулює наростання в них спекулятивнихоперацій). Радикально змінюється кредитне планування в банках.
    Комерціалізація не означає відмову від кредитного планування, навпаки,його значення (як поточного, так і перспективного) незмірно зростає. Алеоснову планування при цьому вже складають ресурси банку, а не їївкладення.

    Працювати в межах реально залучених ресурсів, забезпечуючи при цьомупідтримку своєї ліквідності, комерційний банк може, тільки володіючивисоким ступенем економічної свободи в поєднанні з повною економічноювідповідальністю за результати своєї діяльності.

    Другим найважливішим принципом, на якому базується діяльністькомерційних банків, є повна економічна самостійність,має на увазі й економічну відповідальність банку за результати своєїдіяльності. Економічна самостійність передбачає свободурозпорядження власними коштами банку і залученими ресурсами,вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами, що залишаютьсяпісля сплати податків.

    Чинне банківське законодавство надало всім комерційнимбанкам економічну свободу в розпорядження своїми фондами і доходами.
    Прибуток банку, що залишається в його розпорядженні після сплати податків,розподіляється відповідно до рішення загальних зборів акціонерів. Воновстановлює норми і розміри відрахувань у різні фонди банку, а такожрозміри дивідендів по акціях.

    Економічна відповідальність комерційного банку не обмежується йогопоточними доходами (як це мало місце щодо госпрозрахункових установспецбанков), а поширюється і на його капітал. За своїми зобов'язаннямикомерційний банк відповідає всіма належними йому коштами тамайном, на які відповідно до чинного законодавства можебути накладено стягнення. Весь ризик для своїх операцій комерційний банк берена себе.

    Третій принцип полягає в тому, що взаємини комерційногобанку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини.
    Надаючи позики, комерційний банк виходить насамперед з ринковихкритеріїв прибутковості, ризику і ліквідності. Орієнтація на
    "загальнодержавні інтереси" не сумісна з комерційним характеромроботи банку і неминуче обернеться для нього кризою ліквідності.

    Четвертий принцип роботи комерційного банку полягає в тому, щорегулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямимиекономічними (а не адміністративними) методами. Держава визначає
    "правила гри" для комерційних банків, але не може давати їм наказів.

    1.3. Функції комерційного банку

    Однією з важливих функцій банку є посередництво вкредиті, що вони здійснюють шляхом перерозподілу коштів,тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств ігрошових доходів приватних осіб. Особливість посередницької функціїкомерційних банків полягає в тому, що головним критерієм перерозподілуресурсів виступає прибутковість їхнього використання позичальником.
    Перерозподіл ресурсів здійснюється по горизонталі господарськихзв'язків від кредитора до позичальника, за допомогою банків без участіпроміжних ланок в особі вищестоячих банківських структур, на умовахплатності і зворотності. Плата за віддані й отримані в борг засобиформується під впливом попиту та пропозиції позикових засобів. У результатідосягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві,відповідає ринковому типу відносин.

    Значення посередницької функції комерційних банків для успішногорозвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони своєю діяльністьзменшують ступінь ризику і невизначеності в економічній системі.
    Грошові кошти можуть переміщатися від кредиторів до позичальників і безпосередництва банків, однак при цьому різко зростають ризики втратигрошових коштів, що віддаються в позику, і зростають загальні витрати по їхпереміщенню, оскільки кредитори і позичальники не інформовані проплатоспроможність один одного, а розмір і терміни пропозиції грошовихкоштів не збігаються з розмірами і термінами потреби в них. Комерційнібанки залучають кошти, які можуть бути віддані в позичку, ввідповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікованостісвоїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених набанківські рахунки.

    Друга найважливіша функція комерційних банків - стимулюваннянагромаджень у господарстві. Здійснення структурної перебудови економікимає спиратися на використання головним чином і в першу чергувнутрішніх накопичень господарства. Вони, а не іноземні інвестиції повинніскладати основну частину коштів, необхідних для реформуванняекономіки. Тим часом всі її попередній розвиток не створювало убезпосередніх виробників та інших суб'єктів господарського життя,включаючи населення, достатніх стимулів до заощадження і накопиченняресурсів. Для підприємств пропорції розподілу отриманих доходів наспоживану і накопичує частина встановлювалися директивнимплануванням. При невисокому рівні доходів населення його схильність донакопиченню знаходилася на низькому рівні, а розбалансованістьспоживчого ринку опустила цей рівень до мінімальної позначки.

    Комерційні банки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом накредитні ресурси, повинні не тільки максимально мобілізувати наявні вгосподарстві заощадження, але і сформувати досить ефективні стимули донакопичення коштів на основі обмеження поточного споживання. Стимули донакопичення і заощадження коштів формуються на основі гнучкоїдепозитної політики комерційних банків. Крім високих відсотків,виплачуваних по внесках, кредиторам банку необхідні високі гарантіїнадійності приміщення накопичених ресурсів у банк. Створенню гарантійпослужить формування в Російській Федерації Федерального фондуобов'язкового страхування вкладів, яке передбачено в "законі пробанки і банківську діяльність ".

    Поряд зі страхуванням депозитів важливе значення для вкладників маєдоступність інформації про діяльність комерційних банків і про тігарантії, які вони можуть дати. Вирішуючи питання про використання наявниху кредитора засобів, він повинен мати достатню інформацію про фінансовийстан банку, щоб самому оцінити ризик майбутніх вкладень.

    В силу нерозвиненості в нашій країні ринку цінних паперів вклади в банки впротягом усього перехідного періоду будуть переважною формою мобілізаціїфінансових ресурсів для здійснення економічних перетворень. Завданнябанків - створити такі форми залучення коштів, які реальнозацікавили

    Б. клієнтів у накопиченні ресурсів і формували у них звичку дозаощадження, що визначає інвестиційні можливості економіки,що розвивається за законами ринку.

    Третя функція банків - посередництво в платежах між окремимисамостійними суб'єктами - при переході до ринку набуває новогозміст. За умов державної монополії на загальнонароднувласність всі розрахунки між суб'єктами цієї власності проводилисячерез єдиний державний банк. Відповідно і форми розрахунків, порядокплатежів, міри відповідальності сторін були розраховані на безумовнуконцентрацію всіх розрахунків в одному банку і пристосування до неї. Гарантомздійснення платежів при такій системі розрахунків виступало державу. Вонобрало на себе всі можливі ризики, які, однак, були дуженезначними. Створення системи незалежних комерційних банків привелодо розосереджує розрахунків і підвищення у зв'язку з цим ризиків, якіповинні брати на себе комерційні банки. Ліквідація системи розрахунків звикористанням рахунків МФО і перехід на розрахунки між банками черезкореспондентські рахунки також підвищують їх ризики, оскільки розрахункипроводяться не між філіями одного банку, а між самостійнимикомерційними банками. У цих умовах особливо важлива відповідальністьбанків за своєчасне і повне виконання доручень своїх клієнтів поздійснення платежів.

    У всіх країнах з ринковою економікою комерційні банки займаютьпровідне місце в платіжному механізмі економіки. Велика роль комерційнихбанків у забезпеченні розрахунків у народному господарстві і в нашій країні. Алезмінилися умови господарювання вимагають реформування всього платіжногомеханізму, що дістався у спадок від адміністративно-командноїсистеми.

    У зв'язку з формуванням фондового ринку одержує розвиток і такафункція комерційних банків, як посередництво в операціях з ціннимпаперами. На відміну від деяких розвинених країн (наприклад, США) діїнаших комерційних банків на ринку цінних паперів не обмежуються. Вониможуть виробляти різноманітні операції з цінними паперами.

    Маючи ліцензію Банку Росії на здійснення банківських операцій, банкмає право здійснювати випуск, купівлю, продаж, облік, зберігання та іншіоперації з цінними паперами, що виконують функції платіжного документа, зцінними паперами, що підтверджують залучення коштів у внески ібанківські рахунки, з іншими цінними паперами, операції з якими не вимагаютьспеціальної ліцензії. Банки мають право також здійснювати довірчекерування даними цінними паперами за договором з фізичними таюридичними особами.

    Банк надає консультаційні послуги своїм клієнтам із приводу випускута обігу цінних паперів. Банк може розміщувати свої ресурси в цінні паперивід свого імені, тоді всі ризики, пов'язані з таким розміщенням, усі доходиі збитки від зміни ринкової оцінки придбаних цінних паперів відносятьсяза рахунок акціонерів банку.

    1.4. Взаємовідносини комерційного банку з Банком Росії

    Сьогодні банківська система - найбільш охоплена ринковими відносинамисфера економіки. Вона може і повинна бути локомотивом для інших галузей уїх русі до ринку, що є основним мотивом зацікавленостідержави в стабільності банківської системи. [7]

    Створення поряд з державними акціонерних і пайових банківвимагало організації нагляду та регулювання банківської діяльності збоку держави. У цьому процесі беруть участь законодавчих івиконавчі органи управління, які створюють законодавчу базу іадміністративні умови роботи банків.

    Безпосередньо функції регулювання і нагляду покладені на ЦБ РФ,який одночасно і ліцензує банківську діяльність. До теперішньогочасу склалася певна система регулювання діяльностікомерційних банків, яка постійно вдосконалюється з урахуванням нашоїпрактики та світового досвіду.

    У процесі нагляду та регулювання банківської діяльності ЦБ РФ іінші органи управління повинні розглядати банки не тільки як об'єктиконтролю, але і як суб'єкти економіки. Це означає, що необхідновраховувати наслідки прийнятих управлінських рішень для економіки, дляклієнтів банку.

    Регулювання покликане сприяти забезпеченню:
    . стійкості роботи і зміцненню фінансового становища комерційного банку;
    . орієнтації і стимулювання діяльності банку в області кредитування на виконання пріоритетних завдань розвитку економіки та підвищення добробуту суспільства;
    . наукової організації грошового обігу в народному господарстві.

    При цьому з боку ЦБ РФ використовуються в першу чергуекономічні методи управління і тільки при їх вичерпання --адміністративні. Організація взаємовідносин ЦБ РФ з комерційними банкамиі методи регулювання діяльності останніх передбачені відповіднимбанківським законодавством. Так, з урахуванням ситуації, що складається векономіці, ЦБ РФ регулює діяльність комерційних банків за допомогоювикористання такого комплексу економічних методів, як:
    . зміна норм обов'язкових резервів, що містяться комерційними банками в ЦБ РФ;
    . зміна обсягу кредитів, що надаються ЦБ РФ комерційним банкам, а також процентних ставок по кредитах;
    . проведення операцій з цінними паперами та з іноземною валютою.

    Відповідно до Положення "Про обов'язкових резервах кредитнихорганізацій, що депонуються в центральному банку Російської федерації "від 30березень 1996р. ЦБ РФ утворює резервний фонд кредитної системи РФ, засобиякого формуються за рахунок резервування в ньому певної часткизалучених комерційними банками коштів сторонніх підприємств іорганізацій, які використовуються в якості кредитних ресурсів. Упереважної частини до них відносяться тимчасово вільні рахунку на розрахункових,поточних рахунках госпорганів, а також внесені у внески і депозитипідприємствами, організаціями та громадянами. Не включаються до складу цихзалучених коштів кредити інших банків. [8]

    Фонд обов'язкових резервів створений для того, щоб при необхідностізабезпечити можливість комерційним банкам виконати перед клієнтами своїзобов'язання з повернення раніше залучених грошових коштів за рахунок того,що частина цих засобів депонується і не використовується банками яккредитних ресурсів.

    ЦБ РФ, змінюючи норми обов'язкових резервів, впливає накредитну політику комерційних банків і стан грошової маси взверненні. Так, наприклад, зменшення норми обов'язкових резервів дозволяєкомерційним банкам у більш повній мірі використовувати сформовані їмкредитні ресурси. Тобто збільшити кредитні вкладення в народне господарство.
    Однак слід враховувати, що така політика веде до зростання грошової маси взверненні і в умовах спаду виробництва викликає інфляційні процеси.

    Відповідно до світової банківської практики норма обов'язковихрезервів може диференціюватися в залежності від виду, величини і термініввнесків і депозитів. Зокрема, за безстроковим вкладами, коли клієнт можев будь-який час вилучити свої кошти, або за вкладами знезначними термінами зберігання по виконанню своїх зобов'язань передклієнтами знижуються, оскільки кредити, що надаються за рахунок цихресурсів, звичайно мають більш тривалий термін повернення. Томурезервовану частина таких внесків має бути вищою, ніж внесків зтривалими термінами зберігання.

    На величину норм обов'язкових резервів впливають також рівень розвиткубанківської системи, стан економіки в цілому. Так, у країнах з розвиненоюбанківською системою, що функціонує в умовах стабільної економіки, нормиобов'язкових резервів встановлюються на відносно тривалий час іістотно нижче, ніж, наприклад, зараз в Російській Федерації, де йдеформування кредитної системи ринкового типу.

    Економічні відносини між ЦБ РФ і комерційними банками тарегулювання діяльності останніх можуть виникати і здійснюватися врезультаті надання у розпорядження цих банків централізованихкредитних ресурсів для цілей подальшого надання позик господарськиморганізаціям. Так, коли кредитні ресурси окремих комерційних банків,мобілізовані ними на місцях, є недостатніми, а можливості отриманнякредитів у інших комерційних банків вичерпані, ЦБ РФ може наданихтавлятьтаким банкам позики на умовах кредитного договору. При цьому ЦБ РФвпливає економічними методами на кредитну та процентнуполітику, що проводиться комерційними банками по відношенню до своїх позичальників.

    До цього ряду економічних заходів з регулювання діяльностікомерційних банків належать операції ЦБ РФ на відкритому ринку з ціннимипаперами та іноземною валютою. Так, зокрема, ЦБ РФ, продаючикомерційним банкам державні цінні папери і вільно конвертованувалюту, обмежує кредитну експансію комерційних банків, знижуєгрошову масу в обігу, послаблюючи тим самим тиск платіжних засобівна товарний ринок, і підвищує курс рубля.

    Розглядаючи всі вищевказані методи регулювання діяльностікомерційних банків, слід сказати про те, що вони можуть бути вдостатньою мірою ефективні тільки в разі проведення державоюузгодженої грошово-кредитної і фінансової політики.

    Поряд з економічними методами, за допомогою яких ЦБ РФ регулюєдіяльність комерційних банків, їм можуть використовуватися в цій області іадміністративні методи.

    Так, зокрема, при вкрай несприятливому грошового обігу,наявності активних інфляційних процесів в економіці ЦБ РФ з метою поліпшенняположення в цій області може проводити більш жорсткі заходи, що носятьадміністративний характер, за допомогою обмеження обсягу кредитнихвкладень комерційних банків, встановлення граничних розмірів і процентнихставок по видаваних ними кредитах. Наприклад, в 1991р. ЦБ РФ була введенадля комерційних банків гранична процентна ставка по наданих нимикредитами у розмірі 25% річних. Цей захід, проте, не супроводжуваласярестрикційних кредитною політикою.

    При порушенні комерційними банками банківського законодавства,правил здійснення банківських операцій, інших серйозних недоліків уроботі, що веде до обмеження прав їхніх акціонерів, вкладників, клієнтів, ЦБ
    РФ може застосовувати до них найжорсткіші заходи адміністративного впливу,аж до ліквідації банків.

    Очевидно, що використання адміністративного впливу з боку ЦБ
    РФ по відношенню до комерційних банків не повинно носити систематичногохарактеру, а застосовуватися в порядку виключно вимушених заходів. [9]

    Глава 2. Кредитні відносини комерційних банків

    1 Кредит як відносини

    У процесі розвитку кредиту і банків виявився очевидний факт, щохарактерною особливістю і обов'язковим елементом існування ізастосування кредиту є наявність кредитних відносин між учасникамикредитної угоди.

    Аналіз існуючих в економічній літературі визначень кредитудозволяє зробити висновок про те, що найбільш вдалою є характеристикакредиту як відносин, пов'язаних із зворотним наданням ресурсів іпогашенням що виникають у зв'язку з цим зобов'язань. Гідність її в тому,що охоплюються практично всі види кредитних відносин, і не тільки ті,які виникають у зв'язку з рухом

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !