ЗМІСТ
ВСТУП 3
1. ТИПОВА ПРОГРАМА КУРСУ 4
2. БЛОК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 7
ТЕМА 1. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ БЮДЖЕТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 7
ТЕМА 2. ОБЛІК ФІНАНСУВАННЯ, ГРОШОВИХ КОШТІВ І ВИТРАТ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ 16
ТЕМА 3. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ЗА заробітної плати і стипендій 32
ТЕМА 4. ОБЛІК інші розрахунки 44
ТЕМА 5. ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 55
ТЕМА 6. ОБЛІК МАТЕРІАЛІВ, ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ І Малоцінні та швидкозношувані предмети 64
ТЕМА 7. ОБЛІК позабюджетних коштів 73
ТЕМА 8. ОБЛІК ФОНДІВ 82


ВСТУП
Зміни, що відбуваються в економіці України, охоплюють як сферу матеріального виробництва, так і області невиробничої сфери. Області соціальної сфери - освіта, культура, медицина - вимагають особливої уваги і зважених кроків у їх реформування. Однією з головних завдань у цьому напрямку є побудова якісно нових фінансово-економічних відносин, а саме: визначення загального механізму їх дії та внутрішньої структури, суб'єктів зазначених відносин і принципів їх побудови, розробка методики визначення вартості послуг бюджетних установ і нормативу фінансування. Значну роль у вирішенні цих питань покликаний відіграти оновлений облік бюджетних установ як засіб формалізації і відображення зазначених відносин.
Курс «Бухгалтерський облік бюджетних організацій та прийняття рішень" є складовою частиною завершального блоку навчальних дисциплін при підготовці майбутніх фахівців - бухгалтерів і магістрів за спеціалізацією «Бухгалтерський облік, контроль і аналіз в бюджетних організаціях». Процес навчання носить комплексний характер і включає лекційні, практичні та семінарські заняття. Крім того, навчальною програмою передбачено певну кількість годин на самостійну роботу студентів.
Мета даного курсу - допомогти слухачам за допомогою різноманітних методів навчання та контролю засвоїти теорію та практику бухгалтерського обліку бюджетних установ у повному її обсязі. Значна увага на практичних та семінарських заняттях приділяється формуванню наукового мислення у студентів.
Відповідно до мети визначено коло завдань курсу «Бухгалтерський облік бюджетних організацій та прийняття рішень», а саме:
- Вивчення теоретичних основ обліку бюджетних установ;
- Ознайомлення із завданнями обліку за різними його напрямами;
- Засвоєння методики реєстрації облікової інформації на різних стадіях і за різними напрямами обліку бюджетних установ;
- Оволодіння механізмом логічного отримання показника (складання бухгалтерських проводок);
- Ознайомлення з методикою калькулювання послуг бюджетних установ;
- Визначення проблемних питань обліку бюджетних установ та шляхів їх вирішення.

1. ТИПОВА ПРОГРАМА КУРСУ
Загальний обсяг курсу - 108 годин, з них 32 години лекційних занять, 24 години практичних та семінарських занять, 12 годин індивідуальної роботи викладача зі студентами і 40 годин відводиться на самостійну роботу студентів (підготовка до практичних та семінарських занять, робота над матеріалами до дисертаційної роботи з обраної теми).

№ п/п Тема Кількість годин
лекції практичні, семінари самостійна робота індивідуальна робота зі студентами всього
1 Актуальні питання теорії бухгалтерського обліку бюджетних установ 2 2 4 2 10
2 Облік фінансування, грошових коштів і видатків бюджетних установ 6 4 8 2 20
3 Облік розрахунків по заробітній платі та стипендіях 4 4 4 2 14
4 Облік інших розрахунків 4 2 4 2 12
5 Облік основних засобів 4 4 4 2 14
6 Облік матеріалів, продуктів харчування і МШП 4 2 4 2 12
7 Облік позабюджетних коштів 6 4 6 2 18
8 Облік фондів 2 2 2 2 8
Всього 32 24 36 16 108
Тема 1. Актуальні питання теорії бухгалтерського обліку бюджетних установ
Особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ та їх вплив на методику і теорію бухгалтерського обліку. Класифікація бюджетних установ і характеристика головного результату діяльності закладів соціально-культурного комплексу.
Особливості та завдання обліку бюджетних установ. Управлінська, інформаційна та контрольна функції бухгалтерського обліку. Конкретизація функцій обліку в задачах бухгалтерського обліку. Контроль виконання кошторису витрат і взятих зобов'язань, дотримання фінансово-господарської дисципліни, своєчасне виявлення небажаних наслідків фінансово-господарської діяльності, забезпечення внутрішніх і зовнішніх споживачів інформації.
Загальноприйняті у міжнародній практиці принципи бухгалтерського обліку: принцип подвійності, принцип автономності, принцип грошового виміру, принцип безперервності, принцип собівартості, принцип матеріальності, принцип періодичності, принцип приросту (нарахування), принцип реєстрації доходу, принцип відповідності, принцип консерватизму, принцип сталості. < br /> План рахунків виконання кошторису витрат бюджетних установ: характеристика, принципи побудови та структура. Необхідність і шляхи удосконалення плану рахунків бюджетних установ.
Перспективи розвитку обліку бюджетних установ.
Тема 2. Облік фінансування, грошових коштів і видатків бюджетних установ
Порядок і принципи фінансування бюджетних установ: безповоротність надання коштів, цільовий характер бюджетного фінансування, зв'язок між обсягами наданих коштів і виконанням планів бюджетними установами.
Методи фінансування бюджетних установ. Фінансування за відомчою структурі: розпорядники коштів, їх права та обов'язки; поточні, бюджетні рахунки та порядок їх відкриття. Фінансування бюджетних установ через органи Державного казначейства: відкриття реєстраційних рахунків, порядок укладення договорів між органами казначейства та бюджетними установами.
Синтетичний та аналітичний облік фінансування та розрахунків за нього: рахунки, які використовуються для обліку асигнувань, їх структура (субрахунок) і економічна характеристика, реєстри аналітичного і синтетичного обліку (надалі поняття синтетичного й аналітичного обліку не деталізуються).
Поняття економічної класифікації видатків бюджету та її характеристика в розрізі кодів.
Поняття касових та фактичних витрат бюджетних установ. Синтетичний і аналітичний облік касових та фактичних витрат бюджетних установ.
Готівкові кошти бюджетних установ, порядок та умови їх збереження. Загальні положення порядку ведення касових операцій у національній валюті України. Синтетичний і аналітичний облік касових операцій.
Валютні операції бюджетних установ та їх характеристика. Синтетичний та аналітичний облік валютних операцій.
Поняття інших грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні бюджетних установ: акредитиви, лімітовані чекові книжки, векселі, грошові документи тощо. Порядок здійснення операцій за зазначеними грошовими коштами. Синтетичний та аналітичний облік.
Тема 3. Облік розрахунків із заробітної плати і стипендій
Праця і заробітна плата у бюджетних організаціях: їх характеристика та особливості. Завдання обліку заробітної плати та вироблення.
Оперативний облік особового складу працівників. Класифікація складу працівників бюджетних установ за функціональною ознакою. Порядок прийняття працівника на роботу, укладання трудової угоди між працівником та установою.
Облік використання робочого часу та виробітку. Порядок здійснення контролю виходу на роботу і закінченням роботи працівниками (системи контролю). Табельний облік та порядок його ведення. Табельний номер.
Форми та види оплати в бюджетних організаціях. Характеристика погодинної і відрядної форми оплати праці та особливості їх застосування в діяльності бюджетних установ. Порядок встановлення розміру заробітної плати та його критерії щодо бюджетних установ різних профілів. Склад фонду заробітної плати. Основна і додаткова заробітна плата.
Зміст із заробітної плати працівників: порядок утримання прибуткового податку, збору на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування, профспілкових внесків, за виконавчими листами тощо
Загальна схема та етапи нарахування заробітної плати працівникам бюджетних установ. Техніка нарахування заробітної плати та складання розрахунково-платіжних документів.
Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі.
Порядок виконання нарахувань на заробітну плату і ставки зборів. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з позабюджетними соціальними фондами.
Економічна характеристика категорії «стипендія». Порядок призначення стипендії у навчальних закладах. Система пільг для студентів вищих навчальних закладів. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків зі стипендіатами та аспірантами.
Тема 4. Облік інших розрахунків
Характеристика форм безготівкових розрахунків. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, чеків, акредитивів, векселів, платіжних вимог, оплата інкасових доручень.
Облік розрахунків з іншими кредиторами та дебіторами. Порядок розрахунків щодо недоліків, за спеціальними видами платежів, з бюджетом, з різними кредиторами та дебіторами, а також у порядку планових платежів. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з іншими кредиторами та дебіторами.
Облік розрахунків з підзвітними особами. Напрямки використання коштів через підзвітних осіб. Порядок використання коштів на господарські потреби, службові відрядження тощо Документальне оформлення витрат підзвітних осіб. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами.
Тема 5. Облік основних засобів
Економічна сутність основних засобів бюджетних установ. Характеристика, класифікація та оцінка основних засобів бюджетних установ. Завдання обліку основних засобів бюджетних установ.
Облік наявності та надходження основних засобів. Документальне оформлення надходження основних засобів. Інвентарний облік основних засобів у місцях знаходження. Синтетичний та аналітичний облік наявності та надходження основних засобів.
Поняття зносу основних засобів. Порядок нарахування зносу. Види ремонтів основних засобів. Синтетичний та аналітичний облік.
Напрями та причини вибуття основних засобів. Механізм відображення вибуття основних засобів бюджетних установ в обліку.
Тема 6. Облік матеріалів, продуктів харчування і МШП
Характеристика, класифікація та оцінка матеріалів бюджетних установ. Порядок переоцінки матеріалів і МШП в бюджетних установах. Завдання обліку матеріалів.
Документальне оформлення надходження та вибуття матеріалів: характеристика первинної документації з надходження матеріалів, схема документообігу.
Облік матеріалів за місцем їх надходження та зберігання (складський облік) та його зв'язок з обліком у бухгалтерії. Методи обліку матеріалів. Синтетичний та аналітичний облік матеріалів.
Особливості обліку медикаментів та продуктів харчування.
Інвентаризація матеріалів і порядок її проведення.
Склад МШП бюджетних установ. Синтетичний та аналітичний облік МШП.
Тема 7. Облік позабюджетних коштів
Поняття позабюджетних коштів, їх види, призначення та завдання обліку.
Облік спеціальних коштів: види спецзасобів, відкриття поточних рахунків для зберігання цих засобів, синтетичний та аналітичний облік.
Облік сум за дорученнями: види сум за дорученнями, відкриття поточних рахунків "Суми за дорученнями», синтетичний та аналітичний облік.
Облік депозитних сум та інших позабюджетних коштів: види депозитних сум та інших позабюджетних коштів, порядок їх зберігання, синтетичний та аналітичний облік.
Класифікація витрат на науково-дослідні роботи (НДР) за договорами. Загальна схема обліку витрат. Методи і методика калькулювання НДР. Облік закінчених НДР та розрахунків із замовниками.
Тема 8. Облік фондів
Поняття фондів в основні засоби та МШП. Синтетичний та аналітичний облік.
Джерела освіти і призначення фондів економічного стимулювання. Синтетичний та аналітичний облік фондів економічного стимулювання.

2. БЛОК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ТЕМА 1. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ БЮДЖЕТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
ПЛАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
1. Характеристика діяльності бюджетних установ. Нові об'єкти обліку та їх економічна характеристика в умовах переходу до змішаної економіки.
2. Функції і завдання бухгалтерського обліку бюджетних установ. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.
3. План рахунків бюджетних установ та його структура.
4. Шляхи удосконалення бухгалтерського обліку бюджетних установ.
Методичні вказівки
1. В основу класифікації установ і організацій як бюджетних покладено, перш за все, характер фінансово-економічних відносин зазначеної сфери. Так, бюджетними установами і організаціями вважаються такі, які повністю або частково фінансуються за рахунок коштів бюджету (державного або місцевих) і здійснюють свої видатки відповідно до кошторису - їх головного планового і фінансового документа. Сфера бюджетних установ є досить різноманітною за функціональними ознаками. Умовно її можна поділити на три групи:
- Установи, що виконують законодавчі функції, функції управління, охорони, контролю - установи законодавчої та виконавчої влади; міністерства, відомства, управління, тобто апарат органів державного і господарського управління, громадських та інших організацій; фінансові органи, органи казначейства, податкова інспекція, митна служба, армія, органи міліції, судові органи, органи прокуратури та ін;
- Заклади соціально-культурного комплексу - установи освіти всіх рівнів, медичні установи, дитячі виховні заклади, установи культури, бібліотеки, наукові організації та ін;
- Соціальні фонди та служби та інші бюджетні установи.
Запропонований розділ відображає горизонтальні зв'язки, які склалися в сфері бюджетних установ. З урахуванням сформованої на сьогоднішній день системи бюджетних відносин, а саме ієрархічної системи вертикальних зв'язків, бюджетні установи поділяють на: головних розпорядників коштів, розпорядників коштів другого рівня, розпорядників коштів третього рівня (детально зазначена класифікація буде розглянута в темі 2).
Безумовно, найбільш суттєвою складовою в запропонованій схемі є установи соціально-культурного комплексу, сфера діяльності яких досить різноманітна. Однак, незважаючи на це, можливо визначити головні загальні особливості їх діяльності, які виділяють цю сферу не тільки в бюджетній сфері, але і серед інших складових економіки України в цілому. До них слід віднести такі важливі моменти:
- Основним результатом діяльності таких установ є послуга, яка за своєю економічною суттю являє особливу споживчу вартість, корисну як конкретну діяльність, що була покликана задовольнити громадські та особисті потреби;
- Показник ефективності праці в цій сфері слід розглядати в економічному та соціальному аспектах, причому другий, як правило, має пріоритетне значення;
- У сфері нематеріального виробництва найчастіше відбувається збіг двох фаз руху та реалізації невиробничої послуги, тобто традиційна схема "виробництво - розподіл - обмін - споживання» набуває скорочений вигляд, а саме: «виробництво - споживання»;
- Послуги неможливо робити "про запас", неможливо транспортувати (транспортування послуги можливе лише як зміна місця перебування виконавця), неможливо споживати в більшій, ніж потрібно, кількості. Ця особливість продукту сфери нематеріального виробництва зумовлює необхідність попереднього індивідуального чи суспільного попиту на певні види діяльності;
- Відсутнє поняття «шлюб» у традиційному його розумінні: оскільки послуга є нематеріальним результатом, важко оцінити її вартість; у науковій сфері взагалі негативний результат не класифікується як неякісно виконана робота, розробка, тому що в науці негативний результат --це теж результат;
- Бюджетні установи існують на засадах державної форми власності, що автоматично вносить корективи в права бюджетних організацій як юридичних осіб - обмеження щодо реалізації та передачі цінностей; відсутність поняття «банкрут» щодо фінансового стану будь-якої бюджетної установи.
Об'єкти бухгалтерського обліку бюджетних організацій визначаються характером відносин щодо фінансування, прав власності, використання наданих коштів, тут традиційно враховується майно організацій, їх зобов'язання, джерела формування цього майна і господарські операції.
Зміни, які сталися останнім часом в системі зазначених відносин, доповнили складу об'єктів бухгалтерського обліку в усіх його складових, а тому, надаючи характеристику новим об'єктам обліку бюджетних організацій, слід детальніше зупинитися на причинах їх виникнення. Так, раніше діяльність бюджетних установ була пов'язана з наданням різноманітних послуг за профілем, при цьому передбачалося деякий відступ від основної характерної особливості невиробничої сфери - відсутність виробництва у вигляді роботи виробничих майстерень, підсобних сільських господарств та ін Основна діяльність - надання профільних послуг - повністю фінансувалася за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, додаткова діяльність здійснювалася на принципах самофінансування і самоокупності, а кошти, отримані від реалізації продукції зазначених майстерень і господарств, формували так звані позабюджетні кошти. Перебудова економічної системи України, тимчасова втрата зв'язків з республіками колишнього СРСР на макро-і мікрорівнях загострила загальну економічну ситуацію. Як результат цього Україна вже в перші роки незалежності мала великий дефіцит державного бюджету, що, у свою чергу, звело видаткові статті держави до можливого мінімуму: при цьому, перш за все, скоротилися витрати на фінансування саме сфери нематеріального виробництва. Зазначені фактори посилили і без того достатньо важкий фінансовий стан соціально-культурної і наукової сфер, оскільки фінансування зазначених областей і в радянські часи відбувалося за залишковим принципом. За цих умов бюджетні установи змушені були шукати інші джерела фінансування своєї діяльності і основою для покриття бюджетного фінансування стали кошти, отримані від надання різного роду профільних і непрофільних послуг.
Інша причина розширення складу об'єктів обліку бюджетних організацій носить загальний характер щодо складових вітчизняної економіки і пов'язана зі зміною її категоріального апарату.
Таким чином, процес розширення об'єктів обліку бюджетних установ носить природний характер і обумовлений об'єктивними умовами життя. Важливим моментом є й те, що розширення об'єктів обліку бюджетних установ носить скоріше якісний, ніж кількісний характер, оскільки стосується внутрішньої структури кожного об'єкта. Так, при наданні платних послуг навчальними закладами, медичними закладами тощо виникають певні зобов'язання (відображені певним чином у системі бухгалтерського обліку) перед споживачами цих послуг; кошти, отримані від надання платних послуг, служать джерелом придбання матеріальних цінностей організацій; у відповідних випадках склад майна бюджетних організацій поповнюється за рахунок надходження коштів або предметів праці, які грають роль платні за надану послугу; до господарських операцій бюджетних установ увійшли операції надання послуг, їх реалізації, визначення витрат на надання послуг, розрахунки з оренди, розрахунки у валюті, визначення фінансового результату від реалізації послуг і т.п. Характеризуючи об'єкти обліку з точки зору їх балансового розподілу на Актив та Пасив, склад активів бюджетних організацій збільшився за рахунок введення поняття витрати на надання послуг, а внутрішня структура пасиву розширилася за рахунок зміни складу доходів і прибутків бюджетних організацій.
Зауважимо, що зміни в господарській діяльності бюджетних установ вплинули не тільки на об'єкти обліку, а й на завдання і функції обліку, а проголошений перехід вітчизняної облікової системи до загальноприйнятих міжнародних стандартів поставив питання про застосування загальноприйнятих принципів обліку щодо діяльності бюджетних організацій.
2. Бухгалтерський облік як система забезпечення життєздатності будь-якої господарської одиниці виконує ряд важливих функцій, що (в цілому) є спільним для всіх видів обліку. До основних функцій бухгалтерського обліку відносять інформаційну, управлінську, контрольну.
Інформаційна функція бухгалтерського обліку, що складається з накопичення, групування, переробки та надання інформації, є головною серед вищезгаданих функцій і виконує щодо їх роль першоджерела. Це пояснюється тим, що саме надання облікової інформації є першим підготовчим етапом процесу управління, регулювання, планування та контролю. А той факт, що на долю облікової інформації припадає близько 70% обсягу економічної інформації, підтверджує першість зазначеної функції.
Управлінська функція обліку полягає в забезпеченні об'єктів управління різних рівнів інформацією, необхідної для планування, регулювання, оцінки (аналізу) та інших складових процесу управління.
Функція контролю пов'язана з постійним суцільним контролем, які здійснюються на всіх стадіях проведення господарських операцій: попередній - до моменту виконання операції, поточний - на етапі виконання операції та остаточний - після виконання операції.
Зазначені функції деталізуються у вигляді відповідних завдань. Слід зазначити, що на етапі конкретизації функцій обліку відбувається ще й диференціація завдань щодо видів обліку, а тому правомірно говорити про завдання обліку саме бюджетних установ.
До таких завдань слід віднести:
- Формування повної і достовірної інформації щодо господарської діяльності бюджетних організацій (їх фінансового та майнового стану) на основі нормативно-правової бази;
- Своєчасне забезпечення необхідною інформацією внутрішніх (апарат управління установ, керівники структурних підрозділів) і зовнішніх (галузеві міністерства і відомства, органи державного казначейства, податкові органи, споживачі послуг) користувачів в достатньому обсязі;
- Контроль дотримання фінансової дисципліни, суворого режиму економії, ефективного використання і збереження грошових коштів і матеріальних цінностей, для своєчасного попередження і запобігання негативних кроків у діяльності бюджетних установ;
- Систематичний контроль виконання кошторису витрат бюджетних установ, що є основним документом, узагальнюючим діяльність бюджетних установ.
Розгляд теоретичних основ бухгалтерського обліку було б неповним без розгляду принципів бухгалтерського обліку, що, по суті, формують облікову систему. На сьогодні існує 12 принципів обліку, які класифікуються як загальноприйняті або концептуальні.
Принцип подвійності передбачає наявність у бухгалтерському обліку двох аспектів: перше - активи підприємства, другий - вимоги до них. Принципове положення полягає в рівності цих аспектів, тобто А = О + К, де А - активи, О - зобов'язання (залучені кошти, кредиторська заборгованість), К - власний капітал підприємства. Тут потрібно звернути увагу на традиційну для нашого обліку формулу балансового рівняння А = П, де під пасивом розуміють всі джерела коштів (як власні, так і залучені). Це формулювання є різновидом класичного рівняння А = 3 + К, у якому два елементи правій частині об'єднані в одній сукупності - у пасиві П, що і відображає заборгованість фірми своїм вкладникам - як кредиторам, так і акціонерам. Метод запису операцій, що забезпечує дотримання принципу подвійності, отримав назву подвійного запису.
Згідно з другим принципом - принципом автономності підприємства або одиниці обліку господарська одиниця, що ідентифікується в обліку та звітності, відокремлюється від її власників або інших суб'єктів, тобто рахунки підприємства відокремлюються від рахунків його власників, співвласників, інших підприємств, робітників.
Принцип грошового виміру або грошової оцінки передбачає, що гроші є єдиним, загальним показником господарської діяльності і що грошова одиниця є відповідною базою для оцінки й аналізу в бухгалтерському обліку.
Принцип безперервності або принцип діяльності, що випливає з реальної діяльності господарської одиниці протягом певного періоду, якщо відсутнє свідоцтво про протилежне, і немає передумов для її ліквідації найближчим часом. Цей принцип є основою для включення в баланс статей за їх фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною активів і зобов'язань, які будуть реалізовані в разі ліквідації. Даний принцип є одним з трьох фундаментальних принципів (нарахування, сталість і безперервності).
Відповідно п'ятого принципом - принципом собівартості - об'єкти бухгалтерського обліку повинні бути оцінені за ціною придбання, включаючи витрати, пов'язані з їх доставкою, встановленням, налагодженням та введенням в експлуатацію, тобто в бухгалтерському обліку оперують категорією собівартості, а не ринковою вартістю. Відзначимо, що в основі зазначеного принципу лежить припущення щодо стабільності грошової одиниці, використовуваної в обліку.
Принцип матеріальності означає, що у бухгалтерському обліку можна не брати до уваги незначні обставини і разом з тим враховувати все істотне. Поділ операцій на істотні і несуттєві є суб'єктивним. Як правило, до істотних відносять операції, в результаті яких змінюється фінансовий стан підприємства, але формальних правил з цього приводу не існує. Як приклад дії зазначеного принципу можна привести рішення керівництва фірми, підприємства про віднесення того чи іншого об'єкта до відповідної категорії матеріальних цінностей: результат залежить від того, яке значення надає йому власник. Так, на одному підприємстві об'єкт може бути віднесено до основних засобів, а в іншому - відразу списано на витрати даного звітного періоду.
Принцип періодичності передбачає, що господарська діяльність підприємства штучно може бути розділена на періоди. Таким чином, важливим аспектом у бухгалтерському обліку стає факт віднесення кожної ділової операції або події до певного звітного періоду.
Принцип приросту (нарахування) пов'язаний з принципом запису бухгалтерських операцій в момент їх виконання і означає, що доходи записуються тоді, коли вони нараховані, а не за умови наявності грошових коштів, а видатки - тоді, коли вони понесені, при цьому грошові кошти можуть бути ще не сплачені. Цей метод має значні переваги перед методом витоку грошових коштів (касовим методом), оскільки складена на основі нарахування фінансова звітність надає інформацію споживачам не тільки за виконаними угодами, які вимагають платежів і забезпечують отримання грошових коштів, але і за зобов'язаннями, які потрібно сплатити в майбутньому , з грошовими коштами, ресурсів та інших засобів до отримання. Інформація такого плану є надзвичайно цінною для споживачів у процесі прийняття рішення.
Досить важливим є принцип реєстрації доходу або принцип реалізації, який визначає особливості реєстрації (запису) доходу. Цей принцип доповнює принцип нарахувань і передбачає запис доходів тоді, коли вони зароблені, отримані або можуть бути отримані. Якщо управлінська ланка не впевнене у погашенні заборгованості зі сплати реалізованих товарів, у звіті про прибуток нараховується резерв для безнадійних боргів в одному і тому ж звітному періоді, в якому отримано валовий виторг від реалізації продукції і послуг. Відзначимо, що більша частина доходів та реєстрації його в момент їх реалізації, але існують винятки, наприклад метод постійного включення і метод продажу в кредит.
Наступний принцип - принцип відповідності - визначає вибір періоду для реєстрації витрат, і в звітному періоді відображаються лише ті витрати, які сприяли отриманню доходів звітного періоду. Якщо взаємозв'язок між доходами і витратами звітного періоду важко визначити, рекомендується використовувати метод «раціонального систематичного» розподілу витрат, який наближається за змістом до принципу відповідності (наприклад, розподіл вартості довгострокових активів протягом всього періоду їх використання).
Принцип консерватизму або обережності полягає в тому, що доходи враховуються тоді, коли можливість їх отримання стає досить реальною, а видатки - тоді, коли можливість їх понесення є досить можливим подією. Отже, обережність - це велика готовність до обліку потенційних збитків або пасивів, ніж до обліку потенційних прибутків або активів. Це проявляється, зокрема, в тому, що бухгалтер за будь-яких обставин прагне «отримати» прибуток, але не виключає і можливості збитків, а також у тому, що за наявності альтернативних варіантів в оцінці обирається той метод, який відображає меншу вартість. Завдяки цьому зменшується ризик рішень, які приймаються.
Важливим у методологічному плані є принцип постійності, суть якого полягає в незмінності прийнятої методології відображення господарських операцій. Тобто кожна фірма обирає той метод ведення бухгалтерського обліку, який дає більш повне, об'єктивне уявлення про основні напрямки її діяльності. Однак це неможливо, якщо в поточному році використовується один метод, в наступному - інший, а в минулому - третій. Постійна зміна методів приведе до перекручування розміру прибутків, які визначаються на підставі даних бухгалтерського обліку. Щоб запобігти такій ситуації, використовують принцип сталості. Разом з тим, дія цього принципу не означає, що фірма повинна дотримуватися одного методу протягом усього свого існування. Використовуваний метод може бути змінений, але тільки при достатньо вагомих обставин. Коли ж відбувається зміна, і воно впливає на нарахування прибутків за даний період, то результат цього впливу має бути відображено на рахунку прибутків і збитків або в одному з його супровідних рахунків. Цей принцип дає можливість певною мірою регламентувати діяльність фірми, при цьому, залишаючи свободу вибору методу бухгалтерського обліку за фірмою, що, у свою чергу, сприяє розвитку самостійності суб'єкта господарювання.
Наведені принципи в повному або скороченому складі використовуються у всіх національних системах обліку. Перехід України на міжнародні принципи та стандарти повинен передбачати, перш за все, перехід до наведених концептуальним принципам, і це умова знайшло своє підтвердження в проекті Закону «Про бухгалтерський облік та звітності». Так, законом передбачається введення принципів, і вказуються передумови вітчизняного обліку, на яких в подальша буде грунтуватися організація бухгалтерського обліку. Значні практичні зрушення щодо застосування у вітчизняній практиці міжнародних принципів обліку здійснені в процесі підготовки та прийняття доповнень до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - впровадження практики визначення доходів методом нарахувань. Треба також зазначити впровадження зазначених принципів обліку в повному обсязі в практику бухгалтерського обліку банківських установ. Отже, робота з гармонізації вітчизняної облікової системи ведеться виважено і досить плідно.
Розглянувши теоретичні основ обліку бюджетних установ, слід зупинитися на такому важливому питанні, як план рахунків бюджетних організацій.
3. Господарствіва діяльність будь-якої організації чи установи супроводжується значною кількістю операцій, переважна більшість яких мають бути відображені в системі бухгалтерського обліку. Такі операції носять назву трансакцій. Відзначимо, що трансакції вносять зміни в обидві частини балансового рівняння (див. с. 13) - як в активну, так і в пасивну. Однак простого відображення вказаної події щодо активів і пасивів недостатньо, оскільки для повноцінного управління, планування, оцінки і контролю діяльності потрібна більш деталізована інформація в розрізі структури господарських коштів та джерел їх виникнення. Засобом класифікації цієї структури щодо бухгалтерського обліку є бухгалтерський рахунок. Значна кількість і різноманітність трансакцій, що здійснюється у процесі господарювання установ або організацій, потребує досить значної кількості бухгалтерських рахунків, які, у свою чергу, - для оптимізації облікового процесу - повинні бути систематизовані у вигляді якої-небудь схеми або форми. Втіленням такого впорядкування і є план рахунків, що представляє собою класифікацію номенклатури бухгалтерських рахунків.
Для спрощення процесу бухгалтерського обліку, швидкого та якісного узагальнення інформації на макрорівні (щодо стану активів і пасивів мікрорівня) розробляється єдиний план рахунків або декілька планів, як правило, за галузевими ознаками. В Україні фактично діють чотири міжгалузевих плану рахунків: типовий план рахунків для госпрозрахункових підприємств; план рахунків виконання кошторису витрат установ і організацій; план рахунків з виконання державних та місцевих бюджетів; план рахунків для кредитних установ. Крім того, на основі типового плану рахунків розроблені плани для окремих галузей (сільського господарства, торгівлі тощо).
Бюджетні організації (крім органів державного казначейства) здійснюють бухгалтерський облік відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання кошторису витрат установ і організацій, затверджених інструкцією Міністерства фінансів СРСР № 61 від 10.03.87 (з подальшими доповненнями). План рахунків, побудований на загальних принципах, тобто, визначена угруповання - ознаки (розділи) в підлягає і дворівнева їх класифікація (рахунки і субрахунки) в присудок.
Угрупування-ознаки мають назву розділів і налічують 15 найменувань:
I. Основні засоби.
II. Матеріальні запаси.
III. Малоцінні та швидкозношувані предмети.
IV. Витрати на виробництво.
V. Грошові кошти.
VI. Внутрішньовідомчі розрахунки по фінансуванню.
VII. Розрахунки.
VIII. Витрати.
IX. Фінансування.
X. Фонди і кошти цільового призначення.
XI. Реалізація продукції.
XII. Доходи.
XIII. Короткострокові позики з бюджету.
XIV. Кошти передані і отримані.
XV. Результати виконання бюджету.
Позабалансові рахунки.
Розділ I «Основні засоби» містить 2 рахунки, на яких концентруємо