Міністерство освіти України

Київський національний економічний університет

Кафедра банківської справи

Реферат на тему:

"Порівняльний аналіз механізмів рефінансування "

Київ 1999

План.
1. Політика рефінансування.
2. Рефінансування комерційних банків через кредитні аукціони.
3. Рефінансування комерційних банків під заставу цінних паперів.
4. Досвід зарубіжних країн щодо політики рефінансування.

Вступ.

Грошово-кредитна політика Національного банку України грунтується наосновних критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програмиекономічного і соціального розвіткуна певний період. До такихмакроекономічних показників належать: обсяг валового національногопродукту, прогнозований рівень інфляції, розмір дефіциту державного бюджетута джерела його покриття, платіжний і торговельний баланси.

У процесі здійснення грошово-кредитної політики НБУ використовуєпевний інструментарій, який охоплює:визначення норм обов'язкових резервів;процентну політику;рефінансування комерційних банків;операції з цінними паперами на відкритому ринку;підтримання курсу національної валюти;регулювання імпорту та експорту капіталу.

Одним із інструментів здійснення грошово-кредитної політики єрефінансування комерційних банків. Цей інструмент тісно пов'язаний зпроцентною політкою, але має і певні власні риси. Цей інструмент базуєтьсяна функції НБУ як "кредитора в останній інстанції". Комерційні банкизвертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасовогодефіциту первинних резервів (коштів на кореспондентському рахунку в НБУ).
Такі позики банки просять, як правило, на короткий строк і одержують упорядку переобліку комерційних векселів чи під заставу цінних паперів утому числі і комерційних векселів. Ці кредити мають назву відповіднообліковий і ломбардний.

Надаючи названі кредити, НБУ збільшує первинні резерви комерційнихбанків, а отже, і загальну суму грошей в обігу.

НБУ може кредитувати комерційні банки і через операції РЕПО, якіполягають в обов'язковій купівлі-продажу тримали цінних паперів, алеголовною метою цих операцій є підтримання короткострокової ліквідностісистеми комерційних банків.

Регулююча процес облікового й ломбардного кредитування НБУ можевпливати на загальну масу грошей в обігу. Такий вплив може здійснюватисядвома способами: встановленням ліміту кредитування та визначенням рівняпроцентної ставки.
1. Політика рефінансування.

Серед інструментів грошово-кредитної політики важливе значення маєполітика, яку проводить НБУ як кредитор в останній інстанції. У країнах ізрозвинутими ринковими відносинами центральний банк надає кредитикомерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам, рефінансуючіїхні активні операції, тобто здійснюючи переоблік комерційних векселів інадаючи ломбардний кредит. Національний банк України також використовуєзазначені вище види кредитування, але на початку своєї діяльності у роліцентрального банку НБУ застосовував як адміністративні, так і ринковіметоди кредитування, причому суб'єктами кредитування були і господарюючісуб'єкти, і Мінфін. НБУ кредитував безпосередньо дефіцит державного бюджетуі надавав так звані централізовані кредити певним секторам економіки, тобтоопосередковано покривав недостачу ресурсів для фінансування державногосектора економіки.
НБУ застосовував такі методи кредитування:
- адміністративний розподіл емісійних ресурсів між комерційними банками;
- безпосереднє централізоване кредитування міністерств для покриттянестачі фінансових ресурсів у певній галузі економіки;
- безпосереднє надання кредиту Мінфіну на покриття дефіциту державногому операції
РЕПО. Цей внесок є захистом від потенційних збитків у разі різких коливаньцін на державні цінні папери. Сума гарантійного внеску залежить від термінуукладеної угоди за операцією РЕПО, типу державних цінних паперів, що єпредметом угоди, та суми очікуваного доходу за цими цінними паперами.
До 1997 р.. НБУ проводилися цільові кредитні аукціони. До участі ваукціоні допускалися комерційні банки, які обслуговували підприємства, щоздійснювали структурну перебудову та санацію виробництва. Перелік цихпідприємств визначався Кабінетом Міністрів України за домовленістю з НБУ.
Комерційні банки отримували від таких підприємств бізнес-плани, планиструктурної перебудови, а також інші документи, що давали можливістьоцінити ефективність використання кредиту. За допомогою статистичних звітівпідприємств за рік комерційні банки здійснювали аналіз їхньої діяльності,готували експертні оцінки доцільності кредитування та визначали реальністьповернення кредиту. Якщо після проведення такої роботи комерційний банкприймав рішення про кредитування підприємства, він надсилав заявку на своюучасть в Аукціонний комітет НБУ.
Цільові кредитні аукціони проводилися у такому самому порядку, що йзакриті кредитні аукціони.
Зараз НБУ не проводить аукціонів із продажу кредитів комерційним банкамдля подальшого кредитування ними підприємств згідно з прийнятими урядомпрограмами. Він здійснює лише рефінансування комерційних банків з метоюпідтримання їхньої ліквідності та для регулювання кредитно-грошового ринку
України. У разі необхідності зменшити обсяг грошової маси в економіці
Національний банк України застосовує всілякі заходи. Наприклад, він можепідвищити рівень обов'язкових резервів комерційних банків, а може йобмежити обсяг ресурсів, що продаються ним через кредитні аукціони.
Останнім часом на кредитних аукціонах НБУ здійснює продаж ресурсів на такихумовах: тільки під забезпечення ОВДП та під фіксовану процентну ставку.
Ломбардна ставка за кредит установлюється в розмірі облікової ставки плюс
10%.
Комерційні банки для забезпечення своєї ліквідності можуть ре -фінансуватися в установах Національного банку або в комерційних банках уформі переобліку і перезаставі векселів.
Установи НБУ здійснюють ці операції за дотримання таких умов:
- усі подані векселі за строком оплати не повинні перевищувати 90 днів імають бути такими, щоб їх можна було вчасно одержати у місцях їх оплати;
- подані векселі повинні мати не менше двох підписів, не враховуючипідпису того комерційного банку, який подав ці векселі, а переказні векселі
- Ще й акцепт платника;
- оплата векселів має відбуватися у місцях, де є установи комерційногобанку, нотаріус або суд;
- має бути ліміт кредитування.
Установи НБУ рідко використовують таку форму рефінансування комерційнихбанків, як переоблік і перезастава векселів, тому що вексельний обіг в
Україні не досить розвинений.

4. Досвід зарубіжних країн щодо політики рефінансування.

Центральні банки країн із ринковою економікою виконують роль кредиторів востанній інстанції для комерційних банків та інших кредитних установ. Вонинадають короткострокові кредити для поповнення тимчасової нестачі ліквіднихкоштів, стягуючи з позичальників облікову ставку. Як правило, ці кредитимають бути забезпечені торговими векселями, державними цінними паперами абовласними борговими зобов'язаннями банків.
Центральні банки Європейських країн (Німеччини, Франції, Бельгії та ін.)кредитують комерційні банки переважно через переоблік векселів. У Франції і
Німеччині центральний банк установлює квоти на переоблік векселів. У разіперевищення встановленої квоти комерційний банк сплачує підвищений відсотокза кредит у центральному банку.
У США переоблікові операції центрального банку (Федеральної резервноїсистеми) не є основною формою рефінансування комерційних банків. Найбільшпритаманним тут є кредитування комерційних банків під заставу державнихцінних паперів (облігацій, казначейських векселів).

Банк Англії кредитує комерційні банки під певні їхні зобов'язання зарахунок банківських депозитів, які зберігаються на відповідних рахунках уцентральному банку.

Найширший розвиток мають кредитні відносини центрального банку зкомерційними в Німеччині. Крім переобліковіх кредитів, Німецькийфедеральний банк надає комерційним банкам ломбардні кредити на строк небільший від 3-х місяців під забезпечення надійними цінними паперами:векселями (включаючи казначейські векселі) й облігаціями федерального урядуі земель. Ліміти кредитування (квоти) встановлюються за кожною категорієюзабезпечення. Окремо також установлюється квота на кредит на переобліквекселів залежно від розміру власного капіталу комерційного банку.

З переобліковіх операцій і ломбардних кредитів комерційні банки сплачуютьпроценти: облікова ставка в першому випадку і Ломбардна - в іншому. Ставказ ломбардних кредитів є найважливішим орієнтиром грошового ринку, вонааналогічна ставці за федеральними фондами США.

Важливе значення в операціях Німецького федерального банку мають купівляі продаж державних цінних паперів у формі угод про зворотний викуп. Угодапро продаж державних цінних паперів зі зворотним викупом віддаєтьсяперевага перед іншими оперативними інструментами кредитної політики
Німецького федерального банку.

Висновки.

Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобтотільки цей банк може задовольнити додаткову потребу економіки в кредитах.
Якщо комерційні банки та інші кредитні установи використали всі можливостідля збільшення або поповнення своєї ресурсної бази через рефінансуванняактивів на фондовому ринку або на ринку міжбанківських кредитів, вонизвертаються до центрального банку.
У нашій країні кредитором в останній інстанції є Національний банк
України. Проводячи відповідну грошово-кредитну політику, він можекредитувати комерційні банки через: закриті кредитні аукціони; операції
РЕПО (купівля-продаж державних цінних паперів) і рефінансуванняінвестиційних операцій (вкладення коштів у векселі та акції суб'єктівпідприємницької діяльності).
Економічна сутність кредитів Національного банку на макрорівні полягає втому, що через кредитування комерційних банків та інших кредитних установздійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошовоїмаси в економіці. Це створює умови для експансії кредитної діяльностібанків.
На мікрорівні кредити Національного банку сприяють підтриманнюкомерційними банками своєї ліквідності на необхідному рівні, змініструктури їхніх активів на користь позичкових операцій, а також розширенню,за необхідності, обсягу кредитної допомоги своїм клієнтам.
Національний банк також використовує свої кредити для розв'язання певнихекономічних завдань, зокрема для фінансового підтримання окремих галузей,здійснення санаційніх заходів щодо деяких підприємств, реструктуруваннявиробництва на користь продукції широкого вжитку тощо.

Література.
1.Національній банк і грошово-кредитна політика. За ред. А. М. Мороза .-
К.: 1999
2. Вісник НБУ № 6 1999. Механізми та обсяги рефінансування.
3. Багута А.М. НБУ та його функції К.: 1996