ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Міжнародні валютні відносини
         

     

    Валютні відносини
    ПЛАН
    стор
    ВСТУП 3
    1. Міжнародна валютна система і курси валют 5
    1.1. Світова валютна система 5
    1.2. Валютний курс та фактори, що впливають на його величину 13
    1.3. Регулювання величини валютного курсу 17
    2. Особливості валютного ринку України, 20
    2.1. Етапи становлення валютного ринку в Росії 20
    2.2. Особливості валютного законодавства Російської Федерації 22
    2.3. Валютний контроль в Російській Федерації 24
    2.4. Валютний контроль за експортно-імпортними операціями 26
    2.5. Відповідальність за порушення валютного законодавства 27
    3. Фінансова криза в серпні 1998 року в Російській Федерації 31
    ВИСНОВОК 38
    Бібліографічний список
    Програми

    Введення
    Велика кількість промислово-торговельних фірм, банків, урядів і фізичних осіб здійснюють різні міжнародні валютно-фінансові операції. Ці операції можуть мати суттєвий вплив на загальну ефективність діяльності економічних суб'єктів, у тому числі російських, які в останні роки активно беруть участь у міжнародних валютно-фінансові операції. З ці обставиною пов'язана актуальність і практичне значення вивчення міжнародних валютних відносин.
    В даний час лише деякі країни не використовують переваги міжнародного поділу праці, спеціалізації і кооперації. Зростаюча інтернаціоналізація виробництва змушує економічних суб'єктів (підприємства, банки, уряду і фізичних осіб) активно виходити на світовий ринок.
    Принципи роботи економічного суб'єкта на зовнішньому ринку багато в чому відрізняються від принципів його роботи на внутрішньому ринку. Саме з цього при виході на міжнародний ринок необхідно враховувати величезну кількість економічних і політичних обставин. Зокрема, на міжнародному ринку підприємство стикається з великою кількістю валют, необхідністю платити за своїми зобов'язаннями прийнятними платіжними засобами, оцінювати різні види ризиків, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, а також слідувати вимогам і рекомендаціям міжнародних інститутів, конвекція і договорів.
    У главі 1 основна увага приділяється суті і структурі світової валютної системи, причин її появи і основними конструктивними елементами, а також рушійними силами її еволюції.
    Послідовно розглядаються всі етапи розвитку світової валютної системи, починаючи з системи «золотого стандарту» і далі Бреттон-Вудської і Ямайської валютних систем. Дана характеристика Європейської валютної системи, як найбільш значної регіональної валютної угруповання, що надає сильний вплив на розвиток інтеграційних процесів у всьому світі.
    Основною категорією, яка використовується у зовнішньоекономічній діяльності, є валютний курс. Основоположна роль валютного курсу пов'язана з необхідністю конвертації одних грошових одиниць в інші при здійсненні міжнародних операцій. Саме тому в розділі 1 розглядаються питання, пов'язані з визначенням валютного курсу, формуванням його величини, розкриваються взаємозв'язку між різними процесами, що впливають на величину валютного курсу, а також сутність економічних теорій, що пояснюють взаємини валют в даний момент.
    У розділі 2 розглядаються питання функціонування валютного ринку Російської Федерації. Аналізуються еволюція російського валютного ринку і російське законодавство, що визначає правила «гри» всіх учасників валютного ринку, а також відображені його відмінні риси та основні напрямки подальшого вдосконалення. У цьому розділі проводиться аналіз валютного контролю і регулювання експортно-імпортних операцій, пов'язаних з переміщенням товарів через митний кордон Російської Федерації, а також розглядається відповідальність за порушення валютного законодавства.
    У розділі 3, з публікацій у періодичних виданнях, наводиться огляд думок вчених, підприємців і політиків з приводу кризи, що вибухнула в серпні 1998 року в Російській Федерації фінансової кризи. Розглядаються питання причинно-наслідкового характеру, що призвели до даного обвалу фінансової системи і наводяться напрямки, за якими можливий рух у бік виправлення ситуації, що склалася. Проводиться взаємозв'язок фінансової кризи в Російській Федерації з світовою фінансовою кризою.

    1. Міжнародна валютна система і курси валют
    1.1. Світова валютна система
    Світова валютна система (МВС) є історично склалася формою організації міжнародних грошових відносин, закріпленої міжнародними домовленостями. МВС являє собою сукупність способів, інструментів і міжнародних органів, за допомогою яких здійснюється платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства. Її виникнення і подальша еволюція відображають об'єктивний розвиток процесів інтернаціоналізації капіталу, що вимагають адекватних умов у міжнародній грошовій сфері.
    МВС містить у собі ряд конструктивних елементів, серед яких можна назвати наступні:
    - Світовий грошовий товар і міжнародна ліквідність;
    - Валютний курс;
    - Валютні ринки;
    - Міжнародні валютно-фінансові організації;
    - Міждержавні домовленості.
    Світовий грошовий товар і міжнародна ліквідність
    Світовий грошовий товар приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства та обслуговує міжнародні відносини.
    Першим міжнародним грошовим товаром виступало золото. Далі світовими грошима стали національні валюти провідних світових держав (кредитні гроші). В даний час в цій якості також поширені композиційні, або фідуціарні (засновані на довірі до емітента), гроші. До них відносяться міжнародні та регіональні платіжні одиниці (такі, як СДР та ЕКЮ).
    Валюта - це не новий вид грошей, а спосіб їх функціонування, коли національні гроші опосередковує міжнародні торгові і кредитні відносини. Таким чином, гроші, які використовуються в міжнародних економічних відносинах, стають валютою.
    Розрізняють поняття «національна валюта» і «іноземна валюта». Під національною валютою розуміється встановлена законом грошова одиниця даної держави. До іноземній валюті відносять іноземні банкноти і монети, а також вимоги, виражені в іноземних валютах у вигляді банківських вкладів, векселів та чеків.
    Крім того, важливим є поняття «резервна валюта», під якою розуміється іноземна валюта, у якій центральні банки інших держав накопичують та зберігають резерви для міжнародних розрахунків по зовнішньоторговельних операціях та іноземним інвестиціям.
    Класифікація валют наведена у додатку 1.
    Крім національних валют в міжнародних розрахунках використовуються міжнародні валютні одиниці - СДР та ЕКЮ.
    СПЗ - спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights) являють собою безготівкові гроші у вигляді записів на спеціальному рахунку країни в МВФ. Вартість СДР розраховується на основі стандартної «кошики», що включає основні світові валюти (див. додаток 2).
    У 1979 році з'явилася ЕКЮ (European Currency Unit) - валютна одиниця Європейської валютної системи, яка існує у вигляді безготівкових записів по рахунках країн-учасниць ЄВС в Європейському валютному інституті Європейського союзу. На відміну від СДР, ЕКЮ забезпечується не тільки солідарними зобов'язаннями групи країн, а й фактичними активами (заставою) у формі золота і доларів США (20% золотих і 20% валютних резервів країн-учасниць ЄВС). Валютний кошик ЕКЮ представлена у додатку 3. У грудні 1996 року лідери Європейського союзу ухвалили рішення про перехід на єдину валюту країн ЄС - Євро (Euro).
    Умовна вартість СДР і ЕКЮ обчислюється в доларах США. Щоденні котирування публікуються в основних фінансових газетах.
    Міжнародна ліквідність - це спроможність країни або групи країн забезпечувати свої короткострокові зовнішні зобов'язання прийнятними платіжними засобами. Міжнародна ліквідність пов'язана із забезпеченням світової валютної системи міжнародними резервами, необхідними для її нормального функціонування, з порядком їх створення та регулювання. Міжнародна ліквідність характеризує стан зовнішньої платоспроможності окремих країн або регіонів. Основу зовнішньої ліквідності утворюють золотовалютні резерви держави.
    Структура міжнародної ліквідності включає в себе:
    - Офіційні валютні резерви країн;
    - Офіційні золоті резерви країн;
    - Резервну позицію у МВФ;
    - Рахунки СПЗ та ЕКЮ.
    Міжнародна ліквідність виконує три функції:
    - Засіб освіти ліквідних резервів;
    - Засіб міжнародних платежів;
    - Засіб валютної інтервенції.
    Основну частину міжнародної валютної ліквідності складають офіційні золотовалютні резерви, тобто запаси золота та іноземної валюти центрального банку і фінансових органів країни.
    Міжнародні валютно-фінансові організації
    Основним наднаціональним валютно-фінансовим інститутом, що забезпечує стабільність міжнародної валютної системи, є Міжнародний валютний фонд (МВФ). У його завдання входить протидія валютних обмежень, створення багатонаціональної системи платежів за валютними операціями і т.д.
    Крім того, до міжнародних валютно-фінансових організацій відноситься ряд міжнародних інститутів, інвестиційно-кредитна діяльність яких носить одночасно і валютний характер. Серед них можна назвати Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Банк міжнародних розрахунків у Базелі (БМР), Європейський інвестиційний банк, Міжнародну асоціацію розвитку, Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку та ін
    Міждержавні домовленості
    Для здійснення ефективної міжнародної торгівлі та інвестицій між країнами, упорядкування розрахунків і досягнення однаковості в тлумаченні правил з проведення платежів прийнято низку міждержавних домовленостей, яких дотримується переважна кількість держав світу. До них відносяться «Уніфіковані правила з документарного акредитиву», «Уніфіковані правила з документарного інкасо», «стандартної вексельний закон», «однаковим законом про чеках», «Про банківські гарантії», Статут СВІФТ, Статут чіпси та інші документи.
    У цілому характер функціонування і стабільність МВС залежать від ступеня її відповідності структурі світового господарства. При зміні структури світового господарства і співвідношення сил на світовій арені відбувається заміна існуючої форми МВС на нову. З'явившись в XIX ст., Валютна система пройшла три етапи еволюції: «Золотий стандарт», Бреттон-Вудська система фіксованих валютних курсів і Ямайська система плаваючих валютних курсів. Коротко охарактеризуємо ці етапи еволюції МВС.
    Система «Золотого стандарту»
    Початок «Золотого стандарту» було покладено Банком Англії в 1821 році. Офіційне визнання ця система отримала на конференції, що відбулася в 1867 році в Парижі. Проіснував «Золотий стандарт» до другої світової війни. Його основою було золото, за яким законодавчо закріплювалася роль головної форми грошей. Курс національних валют жорстко прив'язувався до золота і через золотий вміст валюти співвідносився один з одним за твердим валютним курсом.
    Різновиди «Золотого стандарту»:
    - Золотомонетний стандарт (до початку ХХ ст.);
    - Золотслітковий стандарт (початок ХХ ст. - Початок I світової війни);
    - Золотовалютний (золотодевізний) стандарт (з 1922р. - Генуезький).
    Переваги «Золотого стандарту»:
    1. Забезпечення стабільності як у внутрішній, так і в зовнішній економічній політиці, що пояснюється наступним: транснаціональні потоки золота стабілізували обмінні валютні курси і створили тим самим сприятливі умови для росту і розвитку міжнародної торгівлі;
    2. Стабільність курсів валют, що забезпечує достовірність прогнозів грошових потоків компанії, планування витрат і прибутків.
    Недоліки «Золотого стандарту»:
    1. Встановлена залежність грошової маси від видобутку і виробництва золота (відкриття нових родовищ і збільшення його видобутку призводило до транснаціональної інфляції);
    2. Неможливість проводити незалежну грошово-кредитну політику, спрямовану на вирішення внутрішніх проблем країни.
    Друга світова війна призвела до кризи та розпаду Генуезької валютної системи, яка була замінена Бреттон-Вудської.
    Бреттон-Вудська валютна система
    Друга валютна система була офіційно оформлена на Міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН, що проходила з 1 по 22 липня 1944р. в місті Бреттон-Вуд (США). Тут же були засновані Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР).
    Цілями створення другого МВС були:
    1. Відновлення великої вільної торгівлі;
    2. Встановлення стабільної рівноваги системи міжнародного обміну на основі системи фіксованих валютних курсів;
    3. Передача в розпорядження держав ресурсів для протидії тимчасових труднощів в зовнішньому балансі.
    Друга МВС базувалася на наступних принципах:
    1. Встановлено тверді обмінні курси валют країн-учасниць до курсу ведучої валюти;
    2. Курс ведучої валюти фіксований до долара;
    3. Центральні банки підтримують стабільний курс своєї валюти по відношенню до провідної (в рамках? 1%) валюті за допомогою валютних інтервенцій;
    4. Зміни курсів валют здійснюється за допомогою девальвації і ревальвації;
    5. Організаційним ланкою системи є МВФ і МБРР, які покликані розвивати взаємне валютне співробітництво країн і допомагати у зниженні дефіциту платіжного балансу.
    Резервної валютою став долар США, так як тільки він в цей час міг бути конвертовані в золото (США володіли 70% від всього світового запасу золота). Було встановлено золоте співвідношення долара США. Інші країни прив'язали курси своїх валют до долара США. Долар став виконувати в міжнародному масштабі всі функції грошей: міжнародного засобу обміну, міжнародної рахункової одиниці, міжнародної резервної валюти та засоби збереження цінності. Таким чином, національна валюта США стала одночасно світовими грошима і тому другий МВС часто називається системою золотодолларового стандарту.
    Друга МВС могла існувати лише до тих пір, поки золоті запаси США могли забезпечувати конверсію закордонних доларів на золото. До кінця 70-х років чітко виявляється парадоксальність даної системи, заснованої на внутрішньому протиріччі, відомому як парадокс, або дилема Тріффена.
    За дилемі Тріффена, золотодолларовий стандарт повинен сполучати дві протилежні вимоги:
    1. Емісія ключової валюти повинна корелювати зі зміною золотого запасу країни. Надмірна емісія ключової валюти, не забезпечена золотом, може підірвати оборотність ключовою валюти в золото і згодом викличе кризу довіри до неї;
    2. Ключова валюта повинна випускатися в кількостях, достатніх для того, щоб забезпечити збільшення міжнародної грошової маси для обслуговування зростаючої кількості міжнародних угод. Тому її емісія повинна набагато перевершувати золотий запас країни.
    Таким чином, виникає необхідність перегляду основ існуючої валютної системи. Криза другого МВС тривав 10 років. Формами його прояву були: валютна і золота лихоманка; масові девальвації і ревальвації валют; паніка на фондовій біржі в очікуванні зміни курсів валют; активна інтервенція центральних банків, у тому числі і колективна; активізація національного і міждержавного валютного регулювання.
    Після тривалого перехідного періоду, протягом якого країни могли спробувати різні моделі валютної системи, почала утворюватися нова МВС, для якої було характерно значне коливання обмінних курсів.
    Ямайська валютна система
    Пристрій сучасної світової валютної системи було офіційно обговорене на конференції МВФ в Кінгстоні (Ямайка) у січні 1976 року. Основою цієї системи є плаваючі обмінні курси і багатовалютний стандарт.
    Основні характеристики Ямайської валютної системи:
    1. Система поліцентричності, тобто заснована не на одній, а на декількох ключових валютах;
    2. Скасовано монетний паритет золота;
    3. Основним засобом міжнародних розрахунків стала свобод?? про конвертована валюта, а також СПЗ і резервні позиції в МВФ;
    4. Не існує меж коливань валютних курсів. Курс валют формується під впливом попиту та пропозиції;
    5. Центральні банки країн не зобов'язані втручатися в роботу валютних ринків для підтримки фіксованого паритету своєї валюти. Однак вони здійснюють валютні інтервенції для стабілізації курсів валют;
    6. Країна сама вибирає режим валютного курсу, але їй заборонено виражати його через золото;
    7. МВФ спостерігає за політикою країн в області валютних курсів; країни-члени МВФ повинні уникати маніпулювання валютними курсами, що дозволяє перешкодити дійсній перебудові платіжних балансів або одержувати однобічні переваги перед іншими країнами-членами МВФ.
    За класифікацією МВФ країна може вибрати різні режими валютних курсів: фіксований, плаваючий і змішаний (див. додаток 4).
    Функціонування Ямайської валютної системи суперечливо. Очікування, пов'язані з введенням плаваючих валютних курсів, виповнилося лише частково. Однією з причин є розмаїтість можливих варіантів дії країн-учасниць, доступних в рамках цієї системи. Іншою причиною є збереження доларом США лідируючих.
    На тлі численних проблем, пов'язаних з коливанням валютних курсів, особливий інтерес у світі викликає досвід функціонування зони стабільних валютних курсів у Європі, який дозволяє входять у цю валютну угруповання країнам стійко розвиватися, незважаючи на проблеми, що виникають в МВС.
    Європейська валютна система
    Існування Європейської валютної системи є однією з особливостей сучасних валютних відносин. На взаємну торгівлю країн-членів ЄВС припадає від 55 до 70% від зовнішньоторговельного обороту. Рішення про створення ЄВС набула чинності 13 березня 1979 року.
    Основні цілі ЄВС:
    1. Створення зони стабільних валютних курсів у Європі, відсутність якої ускладнювало співпрацю країн-членів Європейського співтовариства (ЄС) в області виконання спільних програм і у взаємних торговельних відносинах;
    2. Зближення економічних та фінансових політик країн-учасниць. Виконання цих завдань сприяло б побудові європейської валютної організації, здатної відбивати спекулятивні атаки ринку, а також стримувати коливання міжнародної валютної системи (особливо зміна долара).
    Основні принципи побудови ЄВС:
    1. Країни-учасниці ЄВС зафіксували курси своїх валют по відношенню до центрального курсу ЕКЮ;
    2. На основі центрального курсу до ЕКЮ розраховані всі основні паритети між курсами валют країн-учасниць;
    3. Країни-учасниці ЄВС зобов'язані підтримувати фіксований курс валют за допомогою інтервенцій. На початку створення системи курс валют не міг відкланятися більш ніж на? 2,25% від паритетного, в даний час допускається коливання в межах? 15% від паритету.
    Основний інструмент ЄВС - європейська валютна одиниця - ЕКЮ. Її вартість визначають через валютний кошик, що складається з валюти країн-учасниць (див. додаток 3).
    Завдяки введенню фіксованих курсів валют на території Західної Європи з'явився так званий феномен валютної змії. Валютна змія, або змія в тунелі, - крива, що описує сумісні коливання курсів валют країн Європейського співтовариства щодо інших валют, які не входять в дану валютну угруповання.
    Незважаючи на наявні у функціонуванні ЄВС суперечності, вона виконала поставлене пере собою завдання. До 1992 року в ЄС спостерігалася стабільність обмінних курсів. За 5 років (1987 - 1992 року) центральні курси основних валют не змінилися, тоді як у цей же час встиг втратити і знову набрати 30% від своєї вартості по відношенню до французького франка та німецької марки. До початку 90-х років передбачалося перейти від зони стабільності в Європі до більш високого рівня інтеграції. Ці настрої отримали своє вираження в тексті Маастрихської договору, який передбачав перехід до Валютно-економічного союзу (ВЕС) до 1999 року.
    Однак кризові ситуації в Європі 1992-1993 роках і жорсткість вимог до показників, необхідних для переходу до ВЕС, строки були перенесені на початок 2000-х років.
    1.2. Валютний курс та фактори, що впливають на його величину
    Розвиток зовнішньоекономічних відносин потребує особливого інструменту, за допомогою якого суб'єкти, що діють на міжнародному ринку, могли б підтримувати між собою фінансове тісну взаємодію. Таким інструментом виступають банківські операції з обміну іноземної валюти. Найважливішим елементом в системі банківський операцій з іноземною валютою є обмінний валютний курс.
    Валютний курс
    Валютний курс - це обмінний співвідношення між двома валютами, наприклад 100 ієн за 1 долар США або 18 рублів РФ за 1 долар США.
    Гіпотетично існує п'ять систем валютних курсів: вільне плавання; кероване плавання; фіксовані курси; цільові зони; гібридна система валютних курсів. Безліч валютних курсів можна класифікувати за різними ознаками (див. додаток 5).
    Одним з найбільш важливих понять, що використовуються на валютному ринку, є поняття реального і номінального валютного курсу.
    Реальний валютний курс можна визначити як відношення цін товарів двох країн, узятих у відповідній валюті.
    er = Ph/Pf * en,
    де er - реальний валютний курс;
    Ph - ціни на внутрішньому ринку;
    Pf - ціни на закордонному ринку;
    en - номінальний валютний курс.
    Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, що діє в даний момент часу на валютному ринку країни.
    Валютний курс, що підтримує постійний паритет купівельної сили (eppp), має подібну природу з реальним валютним курсом. Під ним мається на увазі такий номінальний валютний курс, при якому реальний валютний курс незмінний.
    У сучасних умовах валютний курс формується, як і будь-яка ринкова ціна, під впливом попиту та пропозиції. Зрівноважування останніх на валютному ринку приводить до встановлення рівноважного рівня ринкового курсу валюти. Це так зване «фундаментальне рівновагу» (рис. 1.2.1.)
    Рис. 1.2.1. Формування рівноважного валютного курсу

    Тут розмір попиту на іноземну валюту (D) визначається потребами країни в імпорті товарів і послуг, витратами туристів даної країни, що виїжджають за кордон, попитом на іноземні фінансові активи і попитом на іноземну валюту у зв'язку з намірами резидентів здійснювати інвестиційні проекти за кордоном.
    Розмір пропозиції іноземної валюти (S) визначається попитом резидентів іноземної держави на валюту даної держави, попитом іноземних туристів на послуги в даній державі, попитом іноземних інвесторів на активи, виражені в національній валюті даної держави, і попитом на національну валюту в зв'язку з намірами нерезидентів здійснювати інвестиційні проекти в даній державі.
    Фактори, що впливають на величину валютного курсу
    Існує цілий ряд факторів, що призводять до зміни фундаментальної рівноваги обмінного курсу валют. Вони поділяються на структурні (що діють в довгостроковому періоді) та кон'юнктурні (що викликають короткострокове коливання валютного курсу).
    До структурних факторів відносяться: конкурентоспроможність товарів на світовому ринку і її зміна; стан платіжного балансу країни; купівельна спроможність грошових одиниць і темпи інфляції; різниця процентних ставок у різних країнах; державне регулювання валютного курсу; ступінь відкритості економіки. Кон'юнктурні фактори пов'язані з коливаннями ділової активності в країні, політичної обстановки, слухами та прогнозами. До них відносяться: діяльність валютних ринків; спекулятивні валютні операції; кризи, війни, стихійні лиха; прогнози; циклічність ділової активності в країні.
    Темпи інфляції і валютний курс
    За інших рівних умов рівень інфляції в країні обернено пропорційно впливає на величину курсу національної валюти, тобто збільшення інфляції в країні призводить до зменшення курсу національної валюти, і навпаки.
    Зміна процентних ставок і валютний курс
    Зміна процентних ставок впливає на валютний курс двояко. З одного боку, їх номінальне збільшення всередині країни викликає зменшення попиту на національну валюту, тому що підприємцям стає дорого брати кредит. Взявши ж його, підприємці збільшують собівартість своєї продукції, що, у свою чергу, призводить до збільшення цін на товари усередині країни. Це порівняно знецінює національну валюту по відношенню до іноземної валюти.
    З іншого боку, збільшення реальних процентних ставок (тобто номінальних процентних ставок, скоригованих на темп інфляції) робить за інших рівних умов розміщення коштів у даній країні для іноземців більш прибутковим. Саме тому в країну з більш високими реальними процентними ставками притікає капітали, попит на валюту зростає, і вона дорожчає.
    Таким чином, зміна процентних ставок може як прямо, так і назад пропорційно впливати на величину валютного курсу.
    Платіжний баланс країни і валютний курс
    Платіжний баланс безпосередньо впливає на величину валютного курсу. Так, активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з боку іноземних дебіторів. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що вітчизняні боржники намагаються продати її за іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань. Розміри впливу платіжного балансу на валютний курс визначаються ступенем відкритості економіки країни. Так, чим вища частка експорту у ВНП (чим вища відкритість економіки), тим вища еластичність валютного курсу щодо зміни платіжного балансу.
    Крім того, на валютний курс впливає економічна політика держави в області регулювання складових частин платіжного балансу: поточного рахунку та рахунку руху капіталу. На стан торговельного балансу, наприклад, впливають зміна мит, обмеження імпорту, товарні квоти, експортні субсидії і т.п. При збільшенні позитивного сальдо торгового балансу зростає попит на валюту даної країни, що сприяє збільшенню її кура, а при прояві негативного сальдо відбувається зворотний процес. Рух короткострокового і довгострокового капіталів залежить від рівня національних процентних ставок, обмеження або заохочення ввезення та вивезення капіталів. Зміна сальдо балансу руху капіталів певним чином вплив на курс національної валюти, яке за знаком ( «плюс» чи «мінус») аналогічно торговому балансу. Однак існує і негативний вплив надмірного припливу короткострокового капіталу в країну на курс її валюти, тому що він може збільшити надлишкову грошову масу, що, у свою чергу, може привести до збільшення цін і знецінення валюти.
    Національний дохід та валютний курс
    Національний дохід не є незалежною складовою, котра може змінюватись сама по собі. Проте в цілому ті фактори, які змушують змінюватись національний дохід, мають вплив на валютний курс. Так, збільшення пропозиції продуктів підвищує курс валюти, а збільшення внутрішнього попиту знижує її курс. У довгостроковому періоді більш високий національний дохід означає і вищу вартість валюти країни. Тенденція є зворотньою при розгляді короткострокового інтервалу часу впливу доходу населення, на величину валютного курсу.
    Кон'юнктурні фактори зміни валютного курсу
    Дані фактори можуть значно змінювати величину курсу національної валюти на короткострокових інтервалах часу. Так, загальноекономічні очікування щодо перспектив розвитку економіки, зміни бюджетного та зовнішньоторговельного дефіцитів безпосередньо впливають на валютний курс. Крім того, очікування учасників валютного ринку впливають на величину валютного курсу.
    До факторів курсоутворення відносять також спекуляцію на валютних ринку, тобто гру на невідомих (передбачуваних) обмінних курсах. Ця операція здійснюється учасниками фінансового ринку з метою отримання прибутку на різниці валютних курсів.
    Нарешті, істотний вплив на курс національної валюти роблять сезонні піки і спади ділової активності в країні.
    1.3. Регулювання величини валютного курсу
    Існує ринкове і державне регулювання величини валютного курсу. Ринкове регулювання, засноване на конкуренції та дії законів вартості, а також попиту та пропозиції, здійснюється стихійно. Державне регулювання направлено на усунення негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин і на досягнення стійкого економічного росту, рівноваги платіжного балансу, зниження росту безробіття та інфляції в країні. Воно здійснюється за допомогою валютної політики - комплексу заходів у сфері міжнародних валютних відносин, реалізованих відповідно до поточних та стратегічним цілям країни. Юридично валютна політика оформляється валютним законодавством і валютними угодами між державами.
    Заходи державного впливу на величину валютного курсу:
    - Валютні інтервенції;
    - Дисконтна політика;
    - Протекційної заходи.
    Валютні інтервенції
    Найважливішим інструментом валютної політики держав є валютні інтервенції - операції центральних банків на валютних ринках з купівлі-продажу національної грошової одиниці проти провідних іноземних валют.
    Метою валютних інтервенцій - зміна рівня відповідного валютного курсу, баланса активів та пасивів по різних валютах або очікувань учасників валютного ринку. Дія механізму валютних інтервенцій аналогічно проведенню товарних інтервенцій. Для того щоб підвищити курс національної валюти, центральний банк повинен продавати іноземні валюти, скуповуючи національну. Тим самим зменшується попит на іноземну валюту і, як наслідок, підвищується курс національної валюти. Для того, щоб понизити курс національної валюти, центральний банк продає національну валюту, купуючи іноземні валюти. Це призводить до підвищення курсу іноземної валюти і падіння курсу національної валюти.
    Для інтервенції, як правило, застосовуються офіційні валютні резерви, і зміна їх рівня може слугувати показником масштабів державного втручання в процес формування валютних курсів. Масштаби інтервенцій центрального банку країни є, як правило, секретною інформацією, що відображає прагнення влади зберегти конфіденційність своїх дій для того, щоб забезпечити ефективність здійснюваних заходів. Однак багато даних про розмір валютних інтервенцій ЦБ РФ часто публікуються в пресі.
    Офіційні інтервенції можуть проводитися різними методами - на біржах (публічно) або на міжбанківському ринку (конфіденційно), через брокерів або безпосередньо через операції з банками, на строк або з негайним виконанням. Крім офіційних резервів, джерелом коштів для інтервенцій можуть бути короткострокові запозичення та операції «своп». Конкретна інтервенційна стратегія визначається загальною економічною стратегією даного уряду, а також особливостями становища центрального банку на валютному ринку.
    Крім того, офіційні валютні інтервенції поділяються на «стерилізовані» і «нестерилізовані». «Стерилізовані" називають інтервенції, в ході яких зміна офіційних іноземних нетто-активів компенсується відповідними змінами внутрішніх активів, тобто практично відсутній вплив на величину офіційної "грошової бази». Якщо ж зміни офіційних валютних резервів у ході інтервенції веде до зміни грошової бази, то інтервенція є «нестерилізовані».
    Щоб валютні інтервенції призвели до бажаних результатів по зміні національного валютного курсу в довгостроковій перспективі, необхідно:
    1. Наявність необхідної кількості резервів у центральному банку для проведення валютних інтервенцій;
    2. Довіра учасників ринку до довгострокової політики ЦБ;
    3. Зміна фундаментальних економічних показників, таких, як темп економічного зростання, темп інфляції, темп зміни грошової маси.
    Дисконтна політика
    Це изменени?? центральним банком облікової ставки, у тому числі з метою регулювання величини валютного курсу шляхом впливу на вартість кредиту на внутрішньому ринку і тим самим на міжнародний рух капіталу.
    В останні десятиріччя її значення для регулювання валютного курсу поступово зменшується.
    Протекціоністські заходи
    Заходи, спрямовані на захист власної економіки, в даному випадку національної валюти називаються протекціоністськими. До них належать, у першу чергу, валютні обмеження. Валютні обмеження - законодавча та адміністративна заборона або регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою або іншими валютними цінностями. Видами валютних обмежень є: валютна блокада; заборону на вільну купівлю-продаж іноземної валюти; регулювання міжнародних платежів, руху капіталів, репатріації прибутків, руху золота та цінних паперів; концентрація в руках держави іноземної валюти та інших валютних цінностей.
    Держава часто маніпулює величиною валютного курсу, використовуючи такі методи, як девальвація і ревальвація.
    Девальвація - офіційне зниження обмінного курсу національної валюти (нижче паритетного) по відношенню до іноземних валют.
    Ревальвація - офіційне підвищення обмінного курсу національної валюти (вище паритетного) по відношенню до іноземних валют.
    Паритетний курс розраховується на основі зіставлення вартостей кошиків товарів, однакових по якісних і кількісних характеристиках, у двох країнах.
    Валютний курс як прямо, так і опосередковано впливає на стабільність економіки та макроекономічна рівновага. Маніпулювання валютним курсом може зробити істотний вплив на зовнішньоторговельні операції в країні. Так, наприклад, занижений курс національної валюти вигідний експортерам, а завищений курс здешевлює імпорт.
    2. Особливості валютного ринку України,
    2.1. Етапи становлення валютного ринку в Росії
    Валютний ринок Російської федерації перебуває в стадії формування. Початок його становлення відноситься до 1986 року, коли валютна монополія держави була зруйнована і практично всі господарюючі суб'єкти одержали право виходу на зовнішній ринок.
    До 1986 року в СРСР була відсутня необхідність в валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Це пояснювалося існуванням державної монополії на операції з валютою, що проявлялася у відсутності зв'язків між внутрішніми ринками капіталу, товарів і послуг та відповідними світовими ринками; повної централізації управління валютними ресурсами держави; мінімальній кількості учасників зовнішньоекономічної діяльності. Від імені держави на міжнародному ринку виступало кілька великих зовнішньоторговельних об'єднань. Валютна виручка від експорту концентрувалася на рахунках Зовнішторгбанку СРСР. Держава в особі Держплану СРСР, Мінфіну СРСР і Держбанку СРСР здійснював плановий розподіл коштів, отриманих від залучених
         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !