ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Сучасні платіжні системи
         

     

    Банківська справа

    Міністерство загальної та професійної освіти

    Сургутський Державний Університет

    кафедра фінансів, грошового обігу та кредиту

    Курсова робота

    з дисципліни «Гроші. Кредит. Банки. »

    « Сучасні платіжні системи »

    Виконав: Ляшенко А.В.

    Економічний факультет, група 371

    Прийняв: Микитюк О.М.

    Сургут 2000


    Реферат

    Виконавець: Ляшенко Андрій Володимирович.

    Кількість:

    . 43 сторінок

    . ілюстрацій і таблиць 1

    . використаних джерел 10

    Назва курсової роботи:

    «Сучасні платіжні системи».

    У пропонованій роботі дано короткий огляд існуючих на сьогоднішнійдень типів сучасних банківських платіжних систем, розглянуті деякіз існуючих на сьогодні реалізацій, як російських, так і закордонних.
    Особливу увагу приділено проблемам безпеки, що супроводжують їх впровадженнюі промислової експлуатації.

    Зміст

    1. Введення 4


    2. Системи віддаленого управління банківським рахунком 6

    2.1. Історія появи і сучасні реалізації 6
    2.2. Безпека 11

    3. Платіжні системи на пластикових картах 12

    3.1. Види платіжних систем, етапи їх розвитку. 12
    3.2. Проблеми впровадження та функціонування системи пластикових карт 17

    4. Цифрові готівку 26

    4.1. Загальні відомості 26
    4.2. Західні реалізації 27
    4.3. Вітчизняні реалізації. 31
    4.4. Безпека. 35

    5. Правовий статус платіжних систем 37


    Джерела 43

    1. Введення

    Останнім часом банки все більше і більше використовують у своїйдіяльності сучасні технології. І, як будь-які складні системи, вонипоряд з корисними можливостями надають масу шляхів дляманіпулювання ними в корисливих цілях. Вже зараз крадіжки за допомогоюелектронних засобів у США наносять річний збиток, що вимірюється десяткамимільярдів доларів. Причому, дійсні цифри збитку ретельноховаються усіма причетними, оскільки це може пошкодити репутаціїбанку.

    Розвиток економіки будь-якої держави сьогодні неможливо безвисокоефективної системи грошового обігу та використання сучаснихплатіжних механізмів. Платіжний механізм - структура економіки, якаопосередковує "обмін речовин" у господарській системі. Методи платежуподіляються на готівкові та безготівкові. Безготівкові розрахунки поступововитісняють готівково-грошові платежі в грошових системах різних країн.
    Основна частка проведення безготівкових розрахунків припадає на комерційнібанки. Саме їм належить найважливіша розрахунково-платіжна функція вплатіжній системі держави.

    Сучасні платіжні системи дозволяють банку розширювати сферу послуг,охоплюючи недохідних для нього готівкові операції і переводячи їх у прибутковідля себе безготівкові.

    У пропонованій роботі дано короткий огляд лише маленької частиниайсберга - сучасних банківських платіжних систем і супутніх їхвпровадження та промислової експлуатації проблем, пов'язаних з безпекою.

    Платіжні системи, що створюються комерційними банками, можнапідрозділити на:

    . Системи віддаленого управління своїм банківським рахунком;

    . Системи, побудовані на використанні пластикових карток;

    . Зовсім нові системи, побудовані на цифрових готівці, платежі по яких проходять через Інтернет.

    Российская банківська система сміливо переступила через багато етапіврозвитку банківських систем західних країн, і в даний час рівеньавтоматизації окремих російських банків значно перевершуєзахідний [1]. Для організації систем передачі інформації про платежі ірозрахунку по них в Росії були застосовані найбільш прогресивні (зможливих) технологій. Особливо явно це проявилося у створенні платіжнихсистем побудованих на використанні пластикових карток, які більшедетальніше будуть розглянуті в наступних розділах.

    2. Системи віддаленого управління банківським рахунком


    2.1. Історія появи і сучасні реалізації

    Розглянемо коротко першу групу - системи віддаленого управліннябанківським рахунком. Вони можуть бути реалізовані без застосування засобівобчислювальної техніки. Клієнт дзвонить в банк оператору, видається йговорить, що хотів би перевести певну суму зі свого рахунку на рахунокмагазину, в якому замовив собі костюм. Замість оператора на іншому кінцідроту може бути голосова система, яка керується клавішами нателефоні.

    Вперше подібна послуга почала застосовуватися в 1983 р. Систему HomeLink,створену спільно з Банком Шотландії і телефонною компанією British
    Telecom, впровадило будівельне співтовариство Notingham Building Society.
    Популярність цих послуг зросла у 1994 р. До 35% всіх банківських транзакційпо приватних внесках в США припадало на автоматизовані системи відповідіна телефонні запити.

    Як варіант, подібна система може бути реалізована за допомогоюперсонального комп'ютера і модему. Клієнт отримує можливість здійснюватибанківські операції цілодобово без вихідних і святкових днів. Середоперацій можна виділити наступні:

    . Отримання балансу рахунку на поточний момент;

    . Ознайомлення з деталями інструкцій і правил;

    . Можливість замовлення чекової книжки і звіту про рух коштів на рахунку за певний проміжок часу;

    . Виконання операцій з цінними паперами. [1]

    Розвитку ринку електронних банківських додатків сприяютьрозповсюдження недорогих ПК і мережевих пристроїв, а також подальше зростаннячисла користувачів Інтернет. За даними IDC, перед ринком електроннихбанківських додатків - непогані перспективи розвитку. У 1998 р. онлайновібанківські операції проводили 6.6 млн. клієнтів, а в 2003 р. такихкористувачів має бути вже більше 32 млн.

    Електронні банківські програми привабливі для банків,розраховують збільшити свої прибутки за рахунок нових клієнтів (в першучергу віддалених). За даними IDC, обсяг продажів електронних банківськихдодатків в США в 1998 р. склав $ 93 млн. Все більша кількість банківпропонують своїм клієнтам послуги Інтернет банкінгу. За оцінкою IDC, числотаких банків має збільшитися з 1150 в 1998 р. до 15845 в 2003 р. Більше
    1200 банків і кредитних об'єднань США в 1998р. підписали угоди звиробниками та провайдерами послуг Інтернет банкінгу про відкриття сайтів звиконанням всіх видів транзакцій. У 1999 р. кількість таких охочих перевищила
    7200. За оцінкою IDC, в 2000 р. програми Інтернет банкінгу займуть майжетретину всього ринку банківських програм в США. За даними компанії Gomez
    Advisors (що спеціалізується на дослідженні діяльності банків,фінансових організацій і брокерських фірм) 39 з 100 провідних банків США вженадають онлайнові послуги з оплати рахунків (у 1998 р. таких банківбуло 17). 62% опитаних банків надають через Інтернет інформацію проздійсненні транзакцій в реальному часі. Слід зазначити, що банкивикористовують будь-які можливості для отримання прибутку за допомогою сучаснихтехнологій. Наприклад, Deutshe Bank вже почав торгувати акціями через
    Інтернет.

    Розвиток програм Інтернет банкінгу має пройти три основніетапи. На першому етапі передбачається доступ клієнтів до банківськихрахунках і проведення транзакцій по телефону або через Web-браузер. На другомуетапі використовуються такі інтерактивні технології, як сервіси онлайновоїоплати рахунків і персоналізоване нагадування про стан рахунку клієнта.
    На третьому етапі пропонуються такі функції управління особистими фінансами,як можливість кредитування, здійснення безпечних торговельних угод іоформлення страховок.

    У міру подальшого розвитку ринку електронних банківських послугклієнти зможуть взагалі не приходити до банку. Вони зможуть відкривати рахунок,переводити гроші, оплачувати товари і послуги прямо з дому, офісу абомагазина, використовуючи для цього ПК або термінал для прийому кредитних карт.
    Готівкові вони можуть знімати в банкоматі. Прикладом процвітаючого Інтернет -банку може служити американський Security First Network Bank. У нього навітьнемає офісу для обслуговування клієнтів, і при цьому їх кількість щорічнозбільшується. За рахунок економії на орендній платі та інших витратах вінпропонує своїм клієнтам досить конкурентноздатні умови обслуговуванняі, тим самим, залучає їх. В даний час на заході Європи (Німеччини,
    Іспанії, Франції, Нідерландах) електронних банків у 2 рази більше, ніж у
    США.

    Найвищим рейтингом у споживачів за якість послуг,онлайнових послуг користуються наступні банки: Security First Network Bank;
    Wells Fargo Bank; Citibank; Salem Five Cents Saving Bank; Bank of
    America [2].

    Функції, що виконуються системами, можна розділити на групи:

    . Платіжні (передача в банк платіжних доручень щодо списання коштів з рахунків клієнтів);

    . Довідково-інформаційні (отримання виписок за рахунками, отримання електронних документів, інформація про курси валют, отримання поточного балансу);

    . Поштові та спеціалізовані (прийом/передача листів, що потребують ручної обробки з боку банку, замовлення на купівлю/продаж валюти на біржі).

    У Росії подібні системи не дуже поширені з різних причин.
    З прикладів конкретних реалізацій можна назвати системи «Телебанк» і
    «Інтернетбанк».

    Система «Телебанк» створювалася у 1997р. як система дистанційногообслуговування клієнтів ГУТА БАНКУ. Основною метою було створення дляклієнтів зручних механізмів оплати телекомунікаційних та інших рахунків.
    Система орієнтована на використання приватними особами. Доступ можливий потелефону через оператора, через цілодобову інтерактивну службу і через
    Інтернет. Рахунки до запитання відкриваються в рублях, доларах США,німецьких марках, фунтах стерлінгів, євро.

    У системі «Телебанк» в даний час обслуговуються тільки приватніособи. Клієнт здійснює попереднє оформлення по телефону абоінтернет. Для завершення оформлення та укладання договору Клієнт відвідуєофіс ГУТА БАНКУ.

    Клієнти можуть не відвідуючи банк:

    . Робити всі комунальні платежі (електроенергія, газ, телефон, квартплата, теплопостачання та ін);

    . Сплачувати рахунки за зв'язок - міжмісто (ММТ), МТС, БИ ЛАЙН, МСС, СОНЕТ,

    Мобіл Телеком, МТУ Интел, ПТТ Телепорт, Елвіс-Телеком та ін;

    . Проводити оплату послуг - супутникове телебачення (НТВ +, Космос ТВ), охорону, стоянку, домофон, навчання та ін;

    . Перекладати кошти в оплату рахунків за товари, в тому числі, куплені через Інтернет-магазини;

    . Виробляти грошові перекази, в тому числі, в іноземній валюті;

    . Купувати і продавати іноземну валюту;

    . Розміщувати кошти в строкові вклади з рахунку в системі «Телебанк»;

    . Поповнювати свої пластикові картки з рахунку в системі «Телебанк»;

    . Перекладати кошти з пластикових карток на рахунок в системі «Телебанк»;

    . Підписатися на газети та журнали;

    . Отримувати по факсу і через Інтернет виписки по рахунках і пластиковим карткам;

    . Отримувати на рахунок в Системі «Телебанк» грошові перекази, в тому числі,

    перерахування заробітної плати.

    Інтернетбанк - традиційна система для надання он-лайнуправління рахунком з базовими можливостями.

    Система Інтернетбанк, розроблена банком «Північна скарбниця» ВАТ, пробнаексплуатація - літо 1999, альфа-тестування - вересень, жовтень 1999, 20Листопад 1999 - здача системи в бета-тестування, працюють 3 клієнта. 20Січень 2000 розпочата промислова експлуатація системи. На даний часукладено близько 100 договорів на користування системою. За допомогою системи
    Інтернетбанк можна керувати одним або декількома розрахунковими рахунками через
    Інтернет.

    Використовуючи Інтернетбанк можливо:

    . Отримувати виписки про стан рахунку за певний період;

    . Отримувати інформацію (номер документу, сума, від кого він надійшов, з яким призначенням, всі реквізити платника) про що надійшли платежі в режимі реального часу;

    . Отримувати інформацію про надіслані платежах (сплачені чи вони). У разі відмови в оплаті можна довідатися про причину відмови;

    . Відмовитися від неоплаченого платежу;

    . Проводити платежі партнерам, формувати платіжні документи в будь-який час дня і ночі;

    . Платити за заздалегідь заведеним платежів (комунальні, оплата за послуги в

    Інтернет-магазинах);

    . Переказувати гроші на карт-рахунок;

    Розрахунки в таких системах здійснюються шляхом передачі клієнтом у банкелектронних платіжних документів, завірених цифровим підписом, якийзабезпечує ідентифікацію відправників документів і захищає віднесанкціонованої зміни. Електронні документи, які застосовуються всистемі, ідентичні фінансовим платіжними документами, які використовуються ввідповідно до нормативних актів Центрального Банку і є підставоюдля здійснення бухгалтерської діяльності. Для забезпечення безпекиі конфіденційності розрахунків використовується шифрування електроннихдокументів за стандартом DES або ГОСТ 28147-89.

    2.2. Безпека

    Глянувши на ці системи з іншого боку можна виявити, щоєдина перешкода для несанкціонованого доступу - механізмідентифікації користувача. Зазвичай він відбувається за допомогою паролів. Якщопароль передається голосом або за допомогою тонального набору на телефоні, товін елементарно підслуховує за допомогою «жучка» або за допомогою уловлюванняпобічного випромінювання від кабелів. На дівчинку-оператора можна чинити тискпоза її робочого місця. Нарешті, можна зателефонувати клієнта додому і від іменіадміністрації банку попросити його продиктувати свій пароль нібито дляперевірки системи. Чи багато людей щось запідозрить?

    Найбільш захищеним у цьому плані можна вважати доступ за допомогоюспеціалізованого терміналу або персонального комп'ютера, коли можнапрозоро для користувача змінювати паролі та ключі шифрування хоч щоднясеанс. Однак, зловмисник може проаналізувати досить великийобсяг переданих та отриманих даних, реконструювати протоколи обміну іотримати незаконний доступ. Протоколи обміну в системах, реалізованих набазі спецтерміналов, звичайно нестандартні та розроблені на замовлення банку.
    Фірми-розробники, прагнучи «прив'язати» банк до своєї системи, роблять їхнесумісними одна з одною. Оскільки ці фірми звичайно не мають у своєму розпорядженнідостатніми ресурсами для проведення всебічного тестування своєїпродукції, вона недосконала у плані захисту від несанкціонованого доступу.

    При реалізації систем на базі звичайних персональних комп'ютерівстає можливим використовувати стійку криптографію та електроннуцифровий підпис без істотного подорожчання системи але з'являються іншіможливості для проведення операцій з рахунком без відома власника.
    Наприклад, клієнтові можуть надіслати електронною поштою вірусну програму,яка за тією ж електронною поштою перешле зловмисникові всі паролі,номери рахунків і подібну секретну інформацію. Зображення на моніторіможе бути отримано за допомогою уловлювання побічного випромінювання відсполучних кабелів і самих пристроїв. До комп'ютера може отриматидоступ сторонній. Все це ускладнює поширення подібних систем.

    3. Платіжні системи на пластикових картах


    3.1. Види платіжних систем, етапи їх розвитку.

    Пластикові картки, точніше їх прообраз з'явилися в США, традиційноїкраїні споживчого кредиту. Ще в 1914 р. великі універмаги сталитут видавати кредитні картки своїм клієнтам. У 1928 р. був винайденийпрообраз пластикових карток - металевий ярлик, на якому буловидавлено ім'я та адреса клієнта. У 1936 р. з'явилося перше об'єднанняпідприємств, які погодилися кредитувати спільних клієнтів. Особливий успіх випавна частку ресторанної кредитної картки "Diners Club". Постійні відвідувачіресторанів, що мають гарну репутацію, могли отримати картку "DC" іпред'являти її в багатьох ресторанах Нью-Йорка замість готівки.
    Ресторани передавали копії рахунків в "DC", який щомісяця виставлявклієнту загальний рахунок. Клієнт розплачувався з "DC", а той - з ресторанами.

    Ряд великих американських банків, оцінивши успіх першовідкривачів,випустили свої кредитні картки. Так, почали утворюватися платіжнісистеми: банк випускав картку і відкривав рахунок клієнта; на територіїкраїни і за кордоном створювалася ціла мережа магазинів, барів, ресторанів,готелів і т.д., де приймали до оплати картки, випущені банком -емітентом, обладнати центр, який займався обслуговуванням пластиковихкарток. Першопрохідниками в освоєнні ринку пластикових грошей були відомінині всьому світу Bank of America; Master Card, American Express; Visa
    International.

    Успіх використання непаперових платіжних засобів пояснимо тим, що:

    Вони більш захищені від підробки, що дозволяє їх використанням?? ь в більшширокій сфері розрахунків і з великою кількістю учасників;

    Клієнти бачать в них більш зручну форму розрахунків і дозволяють широковикористовувати кредит у повсякденній практиці;

    Зацікавленість з'являється у торгових точок, які зі згодоюприймати, як платіжний засіб, картки розширюють коло своїх клієнтів;

    З позицій держави використання платіжних систем знижує вартістьобслуговування готівкової маси, прискорює оборотність грошей.

    Основною сферою застосування систем, побудованих на пластикових картах,є роздрібний товарообіг.

    У ході розвитку платіжних систем виникли різні види карток,що розрізняються призначенням, функціональними і технічними характеристиками.

    Розрізняють кредитні та дебетові картки. Перші пов'язані з відкриттямкредитної лінії в банку, що дає можливість власнику користуватисякредитом при покупках товарів. Другі призначені для отримання готівкигрошей в банківських автоматах або купівлі товарів з розрахунком черезелектронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власникакартки в банку в межах залишку.

    Картки туризму розваг і відпочинку випускаються компаніями,спеціалізуються на обслуговуванні зазначеної сфери (American Express,
    Dinners Club). Картки приймаються сотнями тисяч у торговельних і сервіснихпідприємств у всьому світі для оплати товарів чи послуг, а такожнадають власникам карт різні пільги при з бронюванняавіаквитків, номерів у готелях, отримання знижки з ціни товару,страхування життя і т.д.

    Картки для банківських автоматів (ATM cards). Це різновиддебетових карток, які дають можливість власнику рахунку в банкуотримувати готівку в межах залишку коштів на рахунку черезавтоматичні пристрої, встановлені в банках, торгових залах і т.д.

    Картка для купівлі через термінали в торгових точках. Карти цьоговиду також відносяться до розряду дебетових. Вони "прив'язані" до чековому абоощадному рахунку власника картки і не передбачаютьавтоматичного надання кредиту. Карта виконує функції банківськогочека, проте, її застосування більш надійно, так як ідентифікація власникапроводиться у момент здійснення операції і гроші перераховуються набанківський рахунок торговельного підприємства негайно.

    Ще одна класифікація кредитних карток пов'язана з їхтехнологічними особливостями. Найбільш поширені картки двох видів
    - З магнітною смугою та з вбудованою мікросхемою, т.зв. смарт-карти.

    Картки з магнітною смугою мають на звороті магнітну смугу, дезаписані дані, необхідні для ідентифікації особи власника карткипри її використанні в банківських автоматах і електронних терміналахторгових закладів. Коли картка вставлена в термінал, індивідуальнідані власника передаються по комунікаційних мережах для отриманнядозволу на здійснення угоди.

    Карти з мікросхемою була винайдена у Франції в 1974 р. і отрималивеликого поширення в цій країні і за кордоном. Вбудована в неїмікросхема є зберігачем інформації, яка записується заздалегідь, апотім може оновлюватися у момент здійснення операції. Вона ж можевиробляти якісь внутрішні обчислення. Це розширює функціональніможливості картки і підвищує її надійність.

    На підставі записаних в чіпі відомостей операція по картці можездійснюватися в автономному режимі (off-line), тобто без безпосередньоїзв'язку з центральним процесором банківської комп'ютерної системи в моментздійснення операції. Оскільки картка сама зберігає в пам'яті суму коштів,наявних на банківському рахунку, то авторизації тут не потрібно: якщоліміт перевищений, угода просто не відбудеться. Якщо ж сума операції меншесуми ліміту, то в момент її здійснення сума вільного ліміту будезменшена і записується новий залишок, який може бути використаний принаступній покупці. При внесенні грошей на рахунок ліміт відновлюється, прощо робиться новий запис в мікросхемі.

    Інформаційні можливості смарт-карт набагато ширше ніж, у карток змагнітною смугою. Крім того, гідністю її є можливістьоперативного оновлення даних в пам'яті мікропроцесора. Нарешті, важливимгідністю картки є її більш висока надійність. До недоліківварто віднести відносно високу вартість (в 5-7 разів вище в порівнянні змагнітною карткою).

    В даний час платіжні системи переживають модернізаціютехнологій розрахунків, яка полягає в переході з пластикових карт намагнітному носії, на смарт-карти. Причина модернізації полягає втехнологічних переваги цих карт і можливості розширення сферивикористання платіжних систем.

    На російський, точніше радянський ринок пластикові гроші прийшли вНаприкінці 60-х років. Перші пластикові карти були від Diners Club
    International. Представники цієї системи підписали з Держкоммайном вособі ВАО "Інтурист" агентську угоду на обслуговування в СРСР цієїплатіжної системи. У 1974 році аналогічна угода була підписана з Visa
    International, в 1975 році з Evrocard, Master Card. Обслуговуються запластикових картках виключно іноземці.

    Зміни, що почалися в нашій країні в середині вісімдесятих років іознаменували собою початок залучення банківської системи до західнихстандартам, створили грунт для появи сучасних пластикових карток. Упочатку дев'яностих років за освоєння ринку пластикових карт взялисяросійські комерційні банки. У вересні 1991 року "Кредобанк", прийнятий учлени Visa International, розпочав емісію карток VISA в Росії. Потімпрограми з випуску карток VISA в Росії почали здійснювати "Міст -банк "," Інкомбанк "і" Мосбізнесбанк ". А обслуговував платежі процесинговийцентр "Інтуркредіткард" (39% акцій якого належали "Кредобанку ").

    Через деякий час" Кредобанк "," Міст-банк "і" Діалог-банк "заснували інший процесинговий центр - "Кардцентр". Однак незабаром
    "Кредобанк" відокремився від "Кардцентра" і заснував АТ United Card Service зросійським варіантом назви "коки - Компанія об'єднаних кредитнихкарток ".

    У квітні 1992 року на російському ринку з'явилася АТ" СТБ КАРД ",засноване банком "Столичний", яке в січні 1993 року випустило першувітчизняну пластикову картку STB CARD.

    Однією з комерційних структур, що активно займаються розвитком послуг,пов'язаних з впровадженням електронних платежів, є "Міст-банк". У червні
    1992 їм були випущені перші картки "Еврокард-Мастеркард". У січні
    1993 була емітована картка VISA. Потім з'явилася дебетовакартка самого "Моста". Трохи пізніше "Міст-банк" став акціонером "Кокки" (49%акцій). А в лютому 1995 року група "Міст" ввела в дію процесинговийцентр "Мультикарта", який сертифікований відразу двома системами - "візою"і "Еврокард-Мастеркард", і як займається випуском пластикових карт, так іїх обслуговуванням.

    Третім розрахунковим центром, що обслуговує в основному картки American
    Express, стала компанія "American Express (Russia) LTD". Серед російськихкарток, слід зазначити, перш за все, Union Card (емітенти "Автобанк",
    "Інкомбанк") і СТБ-кард (банк "Столичний ").

    Досвід і сильні сторони карткової технології на магнітному носії,успішно використовуються західними банками та компаніями, активно використовуєтьсяросійськими комерційними банками, для розвитку карткового справи, віддача відякого повною мірою буде пізніше.

    Росія, яка перебувала в ізоляції від світових платіжних систем аж до
    90-х років, отримала унікальний шанс минути технічно не досконалийваріант організації платіжних систем побудованих на пластикових картах,що використовують як носій інформації магнітну смугу. Мова йде пропроекти впровадження на всередині російському ринку смарт-карт. Перші російськіпублікації, присвячені смарт-картками як платіжного засобу стализ'являтися в 1992 році.

    Останнім часом все частіше в банківських колах виникає питання простворення національної платіжної системи, побудованої на смарт-картах. VISAвиявляє в цьому питанні завидну жвавість. VISA у вересні 1996 рокуоголосила про створення в Росії масштабного проекту COPAC по введенню взверненні універсальної платіжної мікропроцесорної картки VISA.
    Спочатку VISA планувала створення пілотного проекту на базі
    Інкомбанку. Але на тлі цього VISA вела переговори з Ощадбанком, який насьогоднішній день вже має платіжну систему з приводу її сертифікації.
    Бажання VISA проникнути в даний сектор ринку говорить про йогоперспективності. Оцінка стратегії VISA неоднозначна: з одного бокустворення такої системи, лідером у картковому бізнесі, забезпечитьсумісність національної системи з міжнародною, з іншого боку, гостропостає питання розподілу доходів і розміщення страхових депозитів.

    3.2. Проблеми впровадження та функціонування системи пластикових карток

    Вірте Брахману більше, ніж змії,

    а змії - більше, ніж повії, а повії

    - більше, ніж афганцю .

    Р. Кіплінг.

    «Кім».

    Перехід на нові, більш надійні системи в західних країнахсповільнюється і відкладається через величезних капіталовкладень, які банкисвого часу зробили в традиційну, яка існує сьогодні технологіюмагнітних карт, інфраструктуру із сотень тисяч банкоматів, мільйонівторговельних терміналів і спеціалізованих високоякісних мереж передачіданих. Ці системи налагоджені, працюють, а втрати, пов'язані зшахрайством, статистично обчислюються і враховуються як неминучіексплуатаційні витрати.

    Ситуація на Російському ринку абсолютно інша. З одного боку, дуженизька кредитоспроможність масового клієнта, відсутність високоякіснихрозгалужених і надійних засобів комунікацій (особливо на периферії) івисокий рівень кримінальності робить практично неможливим застосуваннястандартних західних систем в національному масштабі. З іншого боку,знаходячись на початковому етапі свого розвитку, російські системи маютьунікальну можливість використовувати всі останні технологічнідосягнення. Ось чому кількість постачальників платіжних систем на
    Російському ринку така велика. Багато хто з цих фірм, реально оцінюючиситуацію, пропонують тільки мікропроцесорні картки в якості базовогоелемента систем.

    Крім того, і найбільші міжнародні системи (VISA, EUROPAY та ін)перебудовують свою маркетингову політику у міру усвідомлення того факту, щоборотьба за майбутній стандарт платіжних систем вже розгорнулася і полігономдля цієї боротьби стає російський ринок.

    Оцінка ризиків - важливий критерій при виборі платіжної системи. Як ібудь-яка діяльність банку, створення та функціонування системи безготівковихрозрахунків несе на собі певні ризики.

    Загальні ризики функціонування платіжної системи виникають черезможливих технічних відмов і можливістю розкрадання грошових коштів банкуабо клієнта. Іншими словами природа даного ризику лежить в областітехнічних особливостей роботи системи. Величина даного ризику доситьзначною є на сьогоднішній день. Основна частка збитків від даного ризикуприпадає на розкрадання. Великі платіжні системи закладають у свої бюджетивидаткові статті з урахуванням можливих збитків від розкрадання, розрахованістатистично на основі минулих періодів. За даними зарубіжних джерел,втрати від злочинів у сфері обігу банківських пластикових картстановлять у середньому 10% від прибутку. Причому, останнім часом відзначаєтьсязростання таких втрат.

    За даними опитування, проведеного Computer Security Institute (CSI) і FBI
    Computer Intrusion Squad (оброблені відповіді 643 комп'ютерних фахівцівз 273 американських корпорацій, фінансових інститутів, урядовихагентств та університетів), 90% респондентів відзначили, що зазнали те чиінше порушення системи безпеки в 1997 році, що стало результатомхакерських атак. 74% респондентів заявили, що зазнали збитків внаслідокхакерських атак, але тільки 42% були в змозі підрахувати всі збитки.

    За даними комітету Europay Int. за ризиками і шахрайствам, втратиєвропейських банків (у тому числі і російських) від шахрайств зпластиковими картами за останній рік зросли в десятки разів. Заприблизними підрахунками, в 1998 році вони склали близько $ 15 млрд.

    Europay Int. поки не повідомляє конкретних цифр про втрати банків. Але їхлегко підрахувати: згідно з опублікованими у попередні роки даними, загальнівтрати банків від діяльності карткових шахраїв в усьому світі становили
    $ 600 млн. на рік. Тепер же ця цифра збільшилася приблизно у 25 разів. Причому,власники платіжних систем не розташовані оприлюднити свої втрати відобслуговування системи, боячись підірвати довіру до неї.

    У Росії втрати від дій шахраїв за всіма кредитними картками в
    1996 оцінювалися в $ 2,3 млн., в т.ч. $ 90 тис. - втрати за картками
    Eurocard/MasterCard. Особлива небезпека таких злочинів полягає у високійступеня їх латентності. Виявляється тільки одна з десяти кримінальнихпроявів

    Найпоширенішим шахрайством (87%) в даний час єпідробка карт. До 30 видів незаконних операцій з картками здійснюєтьсячерез Інтернет. Наприклад, оплата покупок неіснуючими картами, створенняфальшивих віртуальних магазинів і пр.

    Хищения відбуваються як сторонніми особами, так і персоналом платіжноїсистеми. Персонал взагалі є самим ненадійним, а часто просто небезпечнимланкою будь-якої автоматизованої системи. Нелояльні співробітники, що маютьдоступ до комп'ютерів, грають головну роль у більшості фінансовихзлочинів. Статистика приводить дуже сумні дані, стверджуючи, щолише чверть співробітників банку цілком лояльна. Чверть налаштованабезумовно вороже до фірми і не має моральних обмежень, лояльністьж залишилася половини залежить виключно від обставин. Процедурибезпеки можуть забезпечити перевірку паролів і строгий контроль доступу доцінних загальних даних, але зломщика, який добре знає внутрішній устрійсистеми, практично неможливо зупинити. Звільнені службовці інодінамагаються зруйнувати систему і обладнання. Відомий випадок, колизвільнений службовець встромив мережевий коаксіальний кабель в електричнурозетку, ніж вивів з ладу півсотні комп'ютерів. В іншому подію звікна в річку був викинутий файловий сервер. Навіть законослухняні користувачічасто порушують правила роботи в мережах. Це проявляється в неправомочнимвикористанні чужого комп'ютера, перегляді, копіювання або модифікаціїчужих файлів, а також навмисному саботажі чужих програм і викликаварії або перезавантаження системи. Найбільш серйозний вид нелояльностіможна очікувати від програмістів, чиї модулі, встановлені в захищенійсистемі мають неописаних в документації можливості.

    Сторонні особи також виявляють гарний рівень знань івинахідливості. Злочинці діють з розмахом. Ними створюються фірмиприкриття, "хакерські братства", підпільні корпорації для здійсненняшахрайств за допомогою пластикових карт. На "озброєнні" таких злочиннихформувань знаходиться найсучасніша техніка, необхідні документиприкриття, у них входять найбільш кваліфіковані фахівці. Дляздійснення злочинної діяльності створюються фіктивні підприємства,банки, для утруднення роботи податкових та інших контрольних органіввикористовуються зарубіжні офшорні рахунки.

    Прикладом може служити викриття фірми, яка займаласянаданням посередницьких послуг в оформленні карт зарубіжних платіжнихсистем. Шахраї відкривали корпоративний рахунок (яким можуть користуватисякілька людей), видаючи його клієнту за індивідуальний. У потрібний момент,коли нічого не підозрюючи власник, переконавшись у тому, що картанормально функціонує в нашій країні і за кордоном, перекладав на свій рахуноквелику суму грошей, злочинці, що володіють рівними правами, розпоряджалисяїї на свій розсуд.

    Спільними зусиллями співробітників МВС, ФСБ і служби безпеки
    Ощадбанку вдалося припинити злочинну діяльність групи шахраїв,які намагалися викрасти 1,5 млрд. рублів через банкомати відділень Ощадбанку в
    Пермі, Москві та Санкт-Петербурзі.

    Працівниками органів внутрішніх справ та службою безпеки банку
    "Російський кредит" виявлено групу осіб, які намагалися випустити пластиковікарти з реквізитами вищеназваного банку і використовувати їх у Південній Америціта Азії.

    У вересні 1997 року в Санкт-Петербурзі були затримані особи,намагалися одержати шахрайським шляхом у "Міжнародному банкуреконструкції та розвитку "75 тисяч доларів США.

    На сьогоднішній день з відомих видів шахрайств "лідирує" повнапідробка картки. Зазвичай, на ній вказуються справжні реквізити, доситьточно відтворюються ступеня захисту, але прізвище власника фіктивна. Цейвид шахрайства поширюється світом зі швидкістю епідемії. Першимипідробляти карти почали в Нігерії, але там підняти цей вид шахрайства
    "на належну висоту" не змогли, не вистачило технологій. Мініатюрніпристрої для копіювання магнітної смуги, які можуть міститися вдолоні, були виготовлені вже у Східній Європі. Скажімо, власник карти привідвідуванні ресторану може навіть не знати, в який момент з карти,що знаходиться в руці офіціанта, була зчитана магнітна смуга. Частозастосовується установка в банкомати спеціальних пристроїв, які зберігаютьу своїй пам'яті і передають зловмисникам дані з карти укупі з введенимикористувачами пін-кодами. Багато карти з магнітною смугою (включаючи,наприклад, карти для проїзду у Московському метрополітені) копіюються взагалі
    «На коліні» за допомогою праски, шматка магнітної стрічки від відеокасети ідрібних залізних тирси.

    Потім слідують злочини, які можна об'єднати в групу
    "Незаконне використання справжньої картки". Сюди можна віднести банальнукрадіжку карти з подальшими операціями по ній, так звану "подвійнупрокатку "(коли продавець відкочується сліп кілька разів, залишаючи собінезаповнені екземпляри. Відомі випадки, коли шахраї (в основномупрацівники банків і фабрик з виробництва карт) користуються затримкою міжвиготовленням і врученням її власнику.

    Здійснюють шахрайства і самі власники карток. Найбільш часто картазаявляється ними як вкрадена, після чого негайно слідують операції
    (поки що номер картки не потрапив до "стоп-лист"). Потім недобросовісний клієнтпред'являє претензії банку. Також для запобігання зняття грошей з рахункукарти частково підробляють, змінюючи реквізити шляхом фізичноговпливу.

    Працівниками торгівлі та інших сфер обслуговування використовується такзваний "білий пластик" (сурогат карти) з подальшим "замиваніем"
    (маскуванням) фальшивих сліпів серед справжніх.

    З розвитком глобальної комп'ютерної мережі Інтернет і появою
    "Віртуальних магазинів", де можна зробити замовлення з персональногокомп'ютера, отримавши товар поштою, розширилося поле діяльності дляшахраїв. Для оплати в таких магазинах достатньо вказати реквізитикарти. Отже, будь-яка витік такої інформації (а це може статисяза будь-якої операції) небезпечна для власника великими втратами. А способів
    "Виманити" у власника реквізити карти існує безліч. Зараз вжевідомо близько 30 прийомів шахрайських дій за допомогою Інтернет,який в даний час знаходиться, фактично, поза правовим полем. Навітьякщо магазин не ставить на меті привласнити собі ваші гроші, номер картки
    (і ще сотні тисяч інших, накопичених в його базі даних) у нього цілкомможуть вкрасти. Нещодавно в Інтернет пройшло повідомлення про те, що в одне

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !