ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ ПРИ УРЯДІ

РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів з фінансово-банківських спеціальностей

CCУДНИЕ ОПЕРАЦІЇ

КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Дисциплина: «Деньги, Банки, Кредит»

Курсова робота слухача ІППК спеціалізація «МЕВ», група 1

Пунтенковой Наталії Володимирівни

Науковий керівник: ____________

МОСКВА - 2000

ПЛАН КУРСОВОЇ РОБОТИ

ВВЕДЕНІЕ__________________________________________________ стр2
Розділ 1. ЗМІСТ І ЦІЛІ УПРАВЛІННЯ позичкові операції комерційного
БАНКА____________________стр 5

(1. Управління позиковими операціями. Складові елементи управління позичковимиопераціямі_________________________________________стр5

(2. Мета і методи управління позиками комерційного банка_______стр11

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ КРЕДИТНОГО ПРОЦЕСУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ Позиковий
ОПЕРАЦІЯМІ___________________стр15

(1. Види позичкових операцій______________________________________стр15

(2. Управління кредитами, наданими іншим банкам_______стр20

(3. Управління позиковими операціями з юридичними особами танаселеніем_____________________________________________________стр24
Розділ 3. ОЦІНКА КРЕДИТНОГО РИЗИКУ

(1. Оцінка кредитного ризику банку при кредитуванні юридичних осіб
_______________________________________________________________стр28

(2. Оцінка кредитного ризику банку при кредитуванні фізичнихліц____________________________________________________________стр31

ЗАКЛЮЧЕНІЕ________________________________________________стр34

ДОДАТОК № 1____________________________________________стр37

БІБЛІОГРАФІЯ______________________________________________стр40

ВСТУП

Для вітчизняної банківської системи, що перебуває в стадії переходу доекономічному зростанню, характерно стабільне збільшення величини кредитів,наданих позичальникові з одночасним зростанням питомої частки простроченихпозичок.

При цьому, при збільшенні сумарної величини кредитного портфелябанків, збільшується питома вага прострочених кредитів. Цікавимфактором є те, що концентрація кредитних операцій відбувається вобмеженому колі банків. За даними Інтерфаксу, в міру поглибленняспеціалізації банків на кредитуванні, якість їх кредитних портфелівпоступово починає поліпшуватися. Так, у банків, що мають у кредитах до 40%активів, прострочення становить близько 10%, а в банків з часткою кредитів уактивах понад 40%, прострочення не перевищує 5%.

Наведені цифри свідчать про те, що формуванняякісного кредитного портфеля є для банку досяжною метою, ауправління позичковими операціями банку слугує її досягненню.

Перехід України до ринкової економіки принципово змінив умовидіяльності всіх господарюючих суб'єктів, і подвійно відбився на характеріфункціонування банків. Таким чином, виходить, що банки самізмінилися як господарюючі суб'єкти, так ще їм доводиться адаптуватисядо змін діяльності своїх клієнтів.

Стрімкий розвиток російської банківської системи визначиломожливість керівників банків та їх працівників оволодіти методами іприйомами роботи, на відміну від західних країн, де процес становленнябанківської системи відбувається протягом декількох століть.

В цілому ж, проблеми банківської системи Росії обумовлені двомапричинами: по-перше, на обличчя несприятливі макроекономічні умови,по-друге, існують внутрішні причини, связ0анние з особливостямидіяльності самих комерційних банків.

Актуальність теми дослідження

Для вітчизняної банківської системи характерний зростання загального обсягунаданих кредитів. Якість кредитного портфеля не залежить напрямувід специфікації банку на кредитуванні (про яке свідчитьзначна частка кредитів у загальній сумі активів), і варіюється длякожного банку. Способом ж підвищення якості кредитного портфеля євдосконалення управління позиковими операціями.

В даний час багато комерційні банки не мають власноїконцепції управління позичковими операціями, для них характерна слабкість тихил інших аспектів управління позичковими операціями, відсутня системапідходу до його здійснення. У вітчизняних умовах прискореногостановлення банківської системи, комерційні банки часто не маютьрозробленого процесу управління позичковими операціями. Не сприймаючи йогояк цілісну систему, банки випускають з виду вирішення проблем, пов'язаних знесовершенствованіем тих чи інших складових елементів цього процесу.

До числа негативних моментів, що з'явилися внаслідок недосконалостіуправління позиковими операціями та обумовлюють формування портфелянепрацюючих або прострочених кредитів, можна віднести чинники, яквідсутність документального викладу кредитної політики; недостатнядиверсифікація кредитного портфеля; нераціональна ступіньцентралізації/децентралізації керівництва; відсутність системи фінансовогоаналізу позичальника; недостатність перевірки позичальника; недостатнійконтроль за кредитною документацією. Такого роду недоліки управлінняпозичковими операціями призводить до слабкості кредитного портфеля, його низькомуякості, появи великого масиву непрацюючих кредитів,неплатоспроможності та порушення ліквідності банку. З огляду на високийпитома вага позик у загальній сумі активів комерційного банку, можна сказати,що однією з причин масового відкликання ліцензії Банком Росії та загостренняпроблем збитковості стала проблема управління позичковими операціями.

Комерційні банки мають можливість уникнути перерахованих вищеупущень за умови налагодження системи управління позиками.

Обов'язковим критерієм оцінки якості позик, від якого залежитьвеличина достатнього резерву на покриття можливих втрат. У комерційнихбанків є необхідність впровадження методики аналізу позичальника. з точкизору управління важлива не просто окрема методика оцінкикредитоспроможності позичальника, а система кредитного аналізу в рамкахцілісної системи управління позичковими операціями.

Система кредитного аналізу повинна відповідати вимогам повнотирезультатів аналізу, доступності даних для аналізу, щодо простотивикористання, адаптивності до змін.
Вищесказане і визначає актуальність теми.

Цілі і завдання роботи

Метою роботи є поняття системи управління позиковими операціями врозрізі видів позик, а також поняття методики аналізу кредитоспроможностірізних типів позичальників.
Поставлена мета визначила основні завдання роботи:визначення поняття управління позиковими операціями та його місце в системіуправління банком в ціломувиділення і розкриття основних елементів управління позичковими операціямивизначення особливостей управління різними видами позик
Предметом курсової роботи є стосовно в Російській Федерації таекономічно розвинених країнах трактування управління позичковими операціями,моделі управління та методики оцінки кредитоспроможності позичальників.
Об'єктом Курсовий роботи є російські комерційні банки.

Теоретичні та методологічні основи

Дана робота базується на працях російських і зарубіжних вчених --фахівців в області банківської справи, а також науки управління. Увітчизняній літературі загальні питання науки управління розглядаються вроботах таких вчених, як З.П. Румянцева, Н.А. Саломатина, Ю.Д. Турусіна,
В.А. Устинова
Питання банківського кредитування і фінансового аналізу досліджувалися такимивченими, як М.З. Бором, Н.І. Герасименко, Е.Ф. Жуковим, О.І. Лаврушина,
Е.А. Маркарьяном, Г.С. Панової, В.М. Усоскіним.
У роботі використовувалися праці зарубіжних економістів з питанькредитування: П. С. Роуз, Б. Едвардс, У.В. Адамс, Р. Басс, Д. Сітре, А.Ф. Кукі т.д. також використовувалося чинне законодавство Російської
Федерації, матеріали російських інформаційних агентств, нормативні акти
Банку Росії, періодична преса.

Дослідження теоретичного аспекту управління позичковими операціямипроводиться за допомогою діалектичного методу. При економічному аналізіданих фінансової звітності застосовується оцінка фінансових коефіцієнтів,прогнозні моделі.

Структура

Курсова робота складається з вступу, 3х голів, 7 параграфів, одногододатки, висновку, списку використаної літератури. Робота викладена на
41 сторінки.

Розділ 1. ЗМІСТ І ЦІЛІ УПРАВЛІННЯ позичкові операції

(1. УПРАВЛІННЯ позичкові операції. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИУПРАВЛЕНІЯ Позиковий

ОПЕРАЦІЯМИ

У цей час увага викликає практична проблема управлінняпозичковими операціями комерційних банків. Значимість позичкових операцій длябанку випливає з визначення комерційного банку як фінансовогопосередника, [1] тобто позичкові операції є для банку, разом з прийомомгрошей у внески, групою операцій, які становлять сутність банку, на відмінувід деяких інших видів операцій.

Комерційний банк залучає вільні грошові кошти,вивільнені у господарському процесі, і надає їх у тимчасовекористування контрагентам, які потребують додаткового капіталу дляздійснення своєї господарської діяльності. Таким чином, управлінняпозичковими операціями буде для банку завжди актуальною проблемою у зв'язку зекономічної значимістю цих операцій.

Як нам відомо, в основі управління позичковими операціями лежитьпроцес прийняття рішень. Розглядаючи процес управління позиковимиопераціями, як процес, можна виділити складові елементи названогопроцесу:
1. планування позичкових операцій
2. організація здійснення позичкових операцій
3. контроль за позиковими операціями
4. мотивація кредитного персоналу та координування діяльності структурних підрозділів банку, зайнятих позиками.

В умовах розвитку банківської системи комерційні банки часто немаю ретельно розробленого процесу управління позичковими операціями. Чи несприймаючи його, як цілісну систему, банки не вирішують проблему, пов'язаніз недосконалістю тих чи інших складових частин (елементів) цього процесу.
Серед недоліків складових частин процесу управління позиковимиопераціями, що найчастіше зустрічаються, можна відзначити наступні:надмірна централізація та децентралізація керівництвазавищена вартість застави і відсутність механізму регулювання вартостізастави відповідно до зміни якості кредитунедостатній фінансовий аналіз позичальникавідсутність ефективного контролю кредитного процесу та інші

Наявність цих недоліків виливаються в слабкість кредитного портфеля тайого низька якість, збитки за кредитами, неплатоспроможність інеліквідність банку. Банки можуть уникати перераховані вище недоліки приумови всебічної опрацювання управління позиками.

У нашій країні практичний підхід до оцінки управління кредитнимиопераціями повинен бути різним стосовно до великого (середньому) імалому банку; банку з розвинутими кредитними зв'язками (навіть при невеликомуобсязі кредитів) і недавно почали працювати банку (менше року). якщобанк здійснює кредитні операції більше року, то він повинен встигнутистворити різні функціонують підрозділи, які беруть участь в кредитномупроцесі, а також основи кредитної політики. Банк має знайти практичневирішення зазначених питань. Тепер розглянемо детальніше кожний зелементів процесу управління позичковими операціями банку.

1.Планування позичкові операції

Існує два рівні планування позичкових операцій: стратегічне татактичне планування. Завданням стратегічного планування євизначення загальної концепції діяльності банку в області кредитнихоперацій. Тактичне або оперативне планування визначають конкретнідії банку щодо виконання його стратегії. Оперативне плануванняпозичкових операцій є короткостроковим, тоді як стратегічнепланування складається на перспективу.

Основний же план в даному випадку - це кредитна політика. Уміжнародній практиці вважається, що ризик банку підвищується, якщо банк немає кредитної політики; банк має кредитну політику, але не довів її довідома всіх виконавців; банк має суперечливу кредитну політику. Узміст кредитної політики включається: стратегія банку в кредитній сфері
(цілі, пріоритети), інструкції з кредитування, методологічні розробкиз аналізу кредитоспроможності позичальників та стану кредитного портфеля,організація контролю за виконанням договорів з різних видів позик.

Засновники, які контролюють банк, можуть при цьому, чинити тискна формування кредитної політики - хочуть набрати по більше кредитів занижчою ціною. Це може спричинити за собою формування портфелянизькоякісних, непрацюючих кредитів. У даному випадку потрібно знайтикомпроміс між інтересами банку і його засновниками.

Далі на даному етапі банк повинен визначити мінімальний рівеньприбутковості і за кредитами, необхідних йому для підтримки пасиву імінімального ступеня капіталізації. Кредитна політика повинна завждидокументально оформлятися і отримувати підтвердження Правління Банку. Цедає можливість визначити рівень прийнятності ризику банку, при цьомуз огляду на прибутковості та ефективності роботи банку. При цьому кредитнаполітика повинна включати в себе елементи правового регулювання,спеціалізацію банку, ресурсну базу, ступінь допустимості ризику, структурузобов'язань по термінах і самого кредитного портфеля.

Викладена кредитна політика оформляється в письмовому вигляді і маєдоводиться до кожного працівника, який бере участь у процесі прийняття рішення пронадання кредиту. У загальному розділі документа формулюються основніпринципи надання позик, визначається структура і принципи кредитноїкомісії, встановлюються конкретні ліміти за наданими кредитами. Узагальному розділі також наводиться опис процедур надання кредиту.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДІЙСНЕННЯ

позичкові операції

Процедура організації здійснення позичкових операцій повинна включатипослідовно виконані процедури (етапи) кредитування. Ці етапипредставлені так:
1. обробка заявки на кредит
2. проведення кредитного аналізу
3. схвалення кредиту
4. оформлення кредитної справи
5. надану перерахування коштів позичальникові
6. спостереження за кредитом.

Ці процедури можуть бути викладені в кредитній політиці та в інструкціяхвідповідних управлінь банку.

1. Обробку заявки на кредит

При отриманні запиту на надання ділової позики банк проводитьпопередню роботу - з'ясовує порядність та сумлінністькерівництва організації, просить кредит. Конкретний запит пронадання кредиту надходить від клієнта. Банк вирішує, чи єдане прохання:прийнятною в первісному виглядіприйнятною після відповідної доробкинеприйнятною

У заявці на надання кредиту, викладеної у довільній формі,вказується прохання про надання кредиту та цілі, сума кредиту,передбачуване забезпечення, джерела і терміни погашення позики, а такожкоротка інформація про організацію, її діяльність, основних партнерів іперспективи розвитку. В кредитному відділі ведеться спеціальний журналреєстрації надходять листів - запитів. Якщо отримано відмову, то до такоголиста долучається довідка з зазначенням причини відмови. Облік таких листівдозволяє аналізувати ситуацію на ринку кредитів, щоб визначитихарактер попиту на кредити.

Після цього починаються переговори між позичальником і кредитором.
Основна мета проведення переговорів - отримання комплексної інформації пропозичальника для визначення доцільності роботи банку з цією заявкою накредит. При цьому співробітник кредитного управління знайомить позичальника знеобхідними документами для одержання кредиту і до умов його отримання.
У даному випадку співробітник виступає в ролі експерта.

У процесі обробки заявки співробітник повинен визначити чи суміснапрохання позичальника з поточною політикою банку. Потім він повинен визначити --навіщо потрібні ці кошти, оскільки справжня причина отримання кредиту незавжди може співпадати з названою.

2.Проведеніе кредитного аналізу - відбувається після обробки кредитноїзаявки. Тут аналізується кредитоспроможність потенційного позичальника.
Цей аналіз дозволяє виявити реальні джерела погашення кредиту.

Кредитний аналіз є проявом функції контролю, оскільки наоснові аналізу створюється інформація, а за її наявності приймаєтьсявідповідне управлінське рішення. Дуже важливо, щоб?? кредит буврозроблений спеціально для вказаної клієнтом мети. Мета кредиту та йогопогашення переплітаються. Різниця джерел погашення особливо велике длядовгострокових і короткострокових кредитів. Довгострокова прибутковість компаніїбільш важлива для довгострокових кредитів тому, що джерелом погашеннятут служать надходження від інвестицій.
Визначення цілей позики є результатом кредитного контролю.
Природно, що для більш ризикованих позик банк встановлює більшвисокий відсоток, ніж по менш ризикованим. Це є компонентомкомпенсації кредитного ризику.

В англомовній літературі принципи раціонального кредитуванняпозначаються абревіатурою CAMPARY, яка утворюється з початкових буквнаступних слів:
C-характеристика (особисті якості) клієнта
A - здатність до повернення позики
M - маржа (дохідність)
P - мета, на яку будуть витрачені гроші
A - розмір позики
R - умови погашення позики
Y - страхування ризику непогашеної позики
Ці елементи будуть детально досліджені нами у наступних розділах.
3. схвалення кредиту

Після складання висновку кредитним працівником про доцільністьнадання кредиту, воно передається з доданням усіх матеріалівкерівникові кредитного відділу. Керівник, вивчивши висновок, приймаєрішення або про винесення питання на обговорення кредитного комітету, абопропонує довести доопрацювання.

Кредитний комітет виносить рішення по кредиту із зазначенням суми, строку,процентної ставки та інші умови, або відмовляє у наданні кредиту.
Рішення кредитного комітету оформляється протоколом. Наявність виписки зпротоколу, завірена секретарем кредитного комітету, є обов'язковоюпри оформленні кредитної справи.

Якщо у банку є філія, то кожній філії рішенням кредитногокомітету банку встановлюється ліміт кредитування одного позичальника. При цьомуфіліям забороняється штучне розбивання по декількох позичальникам зметою формального дотримання ліміту. У межах встановленого лімітуфілія самостійно приймає рішення про надання кредиту кожномупозичальникові згідно з кредитною політикою банку. А ось порядок прийняттярішення про видачу кредиту в філії приймає керуючий філією. Філіїможуть видавати кредити, що перевищують встановлені ліміти, але такі кредитиповинні бути розглянуті на кредитному комітеті банку.

Якщо банк приймає рішення про відмову у видачі кредиту, то необхіднопродумати всі можливі наслідки. Відмовляти клієнтові в наданнікредиту слід з великим тактом:
1. необхідно пояснити причини відмови. Вони повинні бути переконливими, а якщо ще будуть і аргументовані, що клієнту стане зрозуміла позиція банку
2. якщо дозволяють обставини, то банк повинен пояснити, що клієнт має зробити для того, щоб банк змінив своє рішення.
4.оформленіе кредитної справи

Кредитна документація є мірою зниження кредитного ризику банку.
У кредитному договорі обумовлюються права та обов'язки кожної сторони повідношенню до кредиту. До моменту підписання кредитна документація повиннабути перевірена або відділом кредитної документації або юридичним відділом
(особливо ретельно документація щодо забезпечення кредиту). Один примірниккредитного договору підшивається до кредитної справу. Так само сюди підшиваєтьсязаяву на видачу кредиту, підписане позичальником і завізований банком.
Позичальник передає термінове зобов'язання, відповідно до якого банк має правозняти гроші з рахунків позичальника при настанні термінів платежу. Так само всправа поміщаються документи, юридично оформляють забезпечення кредиту:договір застави, договір поруки, страховий поліс і всі іншідокументи, які зібрав співробітник кредитного відділу в процесі опрацюванняоперації з надання кредиту.
5. перерахування грошових коштів відбувається після укладення кредитного
Договору і є головним моментом у процесі надання кредиту.
Це вже момент контролю з боку банку. Банк повинен проконтролювати цільове призначення і правильність оформлення платежу. При кредитуванні різних типів позичальників - підприємств, кредитних установ або фізичних осіб, процес перерахування надану коштів має свої особливості
6. спостереження за кредитом

Після видачі кредиту банк повинен проводити роботу зі спостереженням закредитом з метою управління ім. Це теж є своєрідний проявфункції контролю, оскільки за допомогою кредитного аналізу створюєтьсяінформація, на основі якої приймається управлінське рішення. Цепроводиться для того, щоб мати оперативну інформацію про іщмененііфінансового стану позичальника, плюс до цього-це виконання всіх умовкредитного договору.

Раз на рік або частіше банк проводить кредитні огляди, суть якихполягає в перегляді відносин з клієнтом. Співробітники кредитноговідділу спостерігають за фінансовими змінами позичальника і виявляють тенденціїйого розвитку. За результатами цих оглядів банк виносить рішення пропродовження проведення кредитних операцій з конкретним клієнтом або про їхприпинення.

3.Контроль за позичкові операції

Цей контроль здійснюється за допомогою спостереження. Перевірки, обліку тааналізу позикових операцій. Контроль включає три компоненти:
1. вироблення стандартів і критеріїв кредитної роботи у вигляді нормативних матеріалів
2. зіставлення з ними реальних результатів роботи кредитного підрозділу
3. прийняття необхідних дій.
Відзначимо аналіз позичкових операцій.

Основні проблеми, що часто зустрічаються при цьому: його методика імеханізм проведення, бо методика повинна бути зручним і відповідатипотребам банку, а механізм повинен забезпечувати його оперативність ічіткість.

Керівництво кредитного відділу має приділяти увагу такому факторуризику, як зловживання інсайдерів. Для обмеження можливостізловживання і шахрайства банки вимагають, щоб співробітник кредитноговідділу не брав участь у схваленні кредитів у тому випадку, якщо вінпов'язаний з позичальником. Ще одним із видів зловживання інсайдерів євикористання ними доступу до внутрішньої інформації та конфіденційноїінформації про позичальника.

4. МОТІВІЗАЦІЯ КРЕДИТНОГО ПЕРСОНАЛА

Важливим компонентом мотивації можна назвати наступні:
1. оплата праці
2. мотивування кар'єри
3. нематеріальні форми заохочення

Оплата праці є потужним стимулом для працівників, оскільки зв'язокміж оплатою праці та її результатами може мати значний впливна підвищення ефективності роботи співробітників.
Мотивація кар'єри - це можливе просування службовими сходами. Щож до нематеріальних форм заохочення, то до них можна віднести нагороди,грамоти, подяку.

Що ж до координації діяльності підрозділів банку,займаються позиками, то відзначимо, що рівень грамотності вчиненняпозичкових операцій залежить від координації діяльності підрозділів банку
(юридичний відділ, Служба економічної безпеки, Кредитний відділ,відділ міжбанківського кредитування). Але бувають і порушення цієї координаціїна етапах обробки заявки на кредит, кредитного аналізу, спостереження таконтролю за кредитом.

На етапі обробки і кредитного аналізу - головне - експертна оцінкакредитоспроможності позичальника. Вона повинна бути проведена наступнимипідрозділами: Кредитним відділом, Юридичним відділом, Службою
Безпеки, Відділом Міжбанківського кредитування. Можна залучати прице та інші підрозділи, якщо є питання, пов'язані безпосередньо зїх діяльність. Наприклад, з нерухомістю або цінними паперами.
До аждое підрозділ відповідає за свій аспект спільної експертноїоцінки. Висновки підрозділів можуть бути складені або послідовно,або паралельно з метою скорочення загального строку експертизи.
Отже, в даному параграфі ми провели ознайомлення з основними елементамипозичкового процесу, без яких у подальшому буде неможливо розглядатидетальніше кредитування юридичних осіб, фізичних осіб та кредитнихорганізацій. Звичайно, підходи до кредитування цих суб'єктів господарськоїдіяльності різняться, але в основі прийняття рішення про наданняпозики будуть лежати всі перераховані вище складові процесунадання позик.

(2. Мета і методи управління позиками комерційного банку

Мета управління позиками - зведення до мінімального кредитного ризику призбереженні необхідної прибутковості позичкових операцій.

Ризик - це невизначеність, пов'язана з яким-небудь подією і йогонаслідком. Це є міра очікуваних втрат, під якими розумієтьсянепередбачене зниження банківського прибутку. [2] При видачі кредиту головнийнебезпека полягає в тому, що позичальник може не повернути позику. Кредитнийризик - це непогашення позички чи невиконання зобов'язань за позикою.

Банки прагнуть мінімізувати ризик для запобігання погіршенняякості активів. Банк долен управляти кредитним ризиком з метою йогомінімізації при одночасному збереженні високого рівня прибутковості. Такимчином, джерелом ризику будуть тільки непередбачені зміни. хочаочікувані зміни не піддаються спостереженню, все-таки їх можна виразититак: [3]
Дійсне = очікуване + непередбаченезміна зміна зміна
Таким чином, дійсне зміну можна розділити на очікуваний інепередбачений компонент.
Кредитний ризик залежить від екзогенних факторів (тобто зовнішніх, пов'язаних зстаном економічного середовища) і ендогенних (тобто внутрішніх, викликанихдіями самого банку) [4].

У даному випадку до зовнішніх чинників ми можемо віднести нестійкістьцільового ринку позичальника, інфляцію, зниження конкурентоспроможності позичальника,зниження ринкової оцінки забезпечення кредиту.

До внутрішніх факторів, на нашу думку, відносяться неякіснийкредитний аналіз, порушення координаційної діяльності структурнихпідрозділів та ін

Якщо розглядати позики банку не окремо, а в їх сукупності,то для такої сукупності кредитів з'являються додаткові ризики, якібудуть ризиками кредитного портфеля банку. Даний аспект простежується ввиведеної нами схемою 1 Додатка 1.

У сукупному ризик кредитного портфеля з'являється ризик порушеннядиверсифікації (тобто концентрація позик з однаковим видом кредитногоризику). Наприклад, концентрація кредитів одного виду (позики приватним особам,ділові позички, міжбанківські кредити); концентрація позик, що належатьоднієї галузі або з однаковим забезпеченням.

Система аналізу кредитного портфеля включає в себе наступні моменти:
(оцінка якості кредиторів
(визначення структури портфеля
(оцінка структури кредитного портфеля

Якщо банк контролює портфельний ризик, то справа не дійде до йогонеплатоспроможності. Тому виводиться наступна закономірність: чимбільше потенційний ризик для банку, тим більше банк потребуєвласний капітал.

Оскільки основним джерелом поповнення банківського капіталу єйого доходи, будь-які непередбачені зміни будуть джерелом ризику. У зв'язкуз цим практичне управління позиками комерційного банку необхіднорозглядати тільки в контексті управління всім портфелем позик.

Найважливіша група показників, що характеризують кредитний портфель банку
- Це показники, що відображають прибутковість позик. До їх числа відносятьсянаступні основні співвідношення: [5]
1. К1 = (відсотки отримані мінус відсотки сплачені)/залишки позикової заборгованості
2. К2 = (відсотки отримані мінус відсотки сплачені)/Капітал
3. К3 = відсотки отримані/Позики, що приносять дохід
4. К4 = (відсотки отримані мінус відсотки сплачені)/Позики, що приносять дохід
5. К5 = Позики, що не приносять доход/Активи
6. К6 = Позики, що не приносять дохід/Залишки позикової заборгованостіпоказник К1 відображає рентабельність кредитного портфеля. Під отриманимивідсотками розуміється відсотки, отримані за кредитами, а під сплаченимивідсотками - відсотки, сплачені за ресурси, спрямовані в кредити.

Показник К2 відображає частку маржі, отриману за кредитами у загальнійвеличиною капіталу банку.

Показник К3 відображає рівень дохідності кредитного портфеля. Привисокому значенні цього показника можна зробити висновок про високуризикованості кредитного портфеля, а якщо значення низький, то,отже, низька якість кредитного портфеля.

Показник К4 дає уявлення про поєднання ціни активних і пасивнихоперацій банку. Нормативний його рівень долен орієнтуватися на середнювеличину. Якщо ця величина буде завищена, то тут можна твердо говоритипро підвищення ступеня ризикованості позик.

Показник К5 і К6 відображають обсяг недохідних позик відповідно вактивах і кредитному портфелі бака. При зміні динаміки даногопоказника змінюється і якість кредитного портфеля.
Управління кредитним портфелем грунтується на трьох елементах:кредитний ризикпроцентний ризикризик ліквідностіджерелом цих ризиків представляється несподівані зміниплатоспроможності позичальника, процентних ставок і балансових потоківкоштів.
З уществует фінансовий коефіцієнт, що відображає якість управліннямкредитним портфелем: [6]
П1 = залишки позикової заборгованості/депозити (за винятком міжбанківськихпозик)
П2 = залишки позикової заборгованості/Активи
Коефіцієнт П1 дає нам інформацію про управління кредитним портфелем,виходячи з наявної бази коштів - залишків на розрахункових рахунках, поточнихрахунках, депозитних та інших рахунках.
Коефіцієнт П2 показує рівень питомої ваги кредиторів у загальній суміактивів банку.
Якщо П2 (65%, то це може лише свідчити про перевантаженість активівкредитними ризиками.

Управління позиковими операціями комерційного банку здійснюєтьсяза допомогою застосування системи методів.
Під методами розуміються способи здійснення управлінськоїдіяльності [7]. У відповідності з елементами процесу управління позиковимиопераціями виділяються групи методів управління позичковими операціями.
1. Методи планування позичкових операційпланування можна розділити на два рівні - стратегічне і тактичне.
Методи стратегічного планування визначають загальні завдання в областікредитування. Тактичне ж планування визначає заходи щодовиконання стратегії. Завдання тактичного планування носять короткостроковийхарактер і є підтримкою стратегічного плану, вони можуть стосуватисярозміру кредитного портфеля, розвитку позичкових операцій. На практиці коженбанк вибирає той чи інший метод планування.

2. методи організації здійснення позичкових операцій.
Цей метод відбувається за допомогою застосування методів, що стосуються всіхпроцедур кредитування.

Основний метод - вироблення та використання нормативних документів,регламентують всі етапи процесу кредитування. Другий подметод - цеметод кредитного аналізу - на його основі приймається рішення про видачукредиту. Проведення банківського контролю.

3. Методи контролю за позиковими операціями
Залежать від облікових і аналітичних даних. Основні з цих методів:
14. звіт про результати
15. ведення записів за кредитними операціями
16. захист електронних даних
4. методи мотивації кредитного персоналуце може бути метод матеріального стимулювання, нематеріальногозаохочення. Ці методи вибирає вже сам банк
5. метод координації діяльності структурних підрозділів, що займаються позиками.
Для цього використовуються методи комунікації: метод міжособистіснихкомунікацій, метод збору, обробки інформації, метод прийняття іреалізації управлінських рішень.
Вітчизняна банківська практика свідчить про те, сто комерційнийбанк, взявши за основу будь-якої з відомих методів управління позиковимиопераціями, адаптує його до своєї практики та індивідуальним особливостямдіяльності.

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ КРЕДИТНОГО ПРОЦЕСУ

в системі управління Позиковий

ОПЕРАЦІЯМИ

(1. ВИДИ позичкові операції

Комерційний банк, залучаючи вільні грошові кошти,вивільнені у господарському процесі, і надає їх у тимчасовекористування контрагентам. При цьому, комерційний банк виступає в якостіфінансового посередника, виконуючи функцію перерозподілу грошовогокапіталу між регіонами, галузями та окремими контрагентами.
Відповідно до ст. 5 ФЗ «Про банки і банківську діяльність» [8] банкиможуть виробляти сле?? ующіе банківські операції та угоди: а) залучати вклади (депозити) і надавати кредити за угодоюз позичальником; б) здійснювати розрахунки за дорученням клієнтів і банків --кореспондентів та їх касове обслуговування; в) відкривати і вести рахунки клієнтів і банків - кореспондентів, у томучислі іноземних; г) фінансувати капітальні вкладення за дорученням власників аборозпорядників інвестованих коштів, а також за рахунок власних коштівбанку; д) випускати, купувати, продавати і зберігати платіжні документи іцінні папери (чеки, акредитиви, векселі, акції, облігації та іншідокументи), здійснювати інші операції з ними; е) видавати поручительства, гарантії та інші зобов'язання за третіхосіб, що передбачають виконання в грошовій формі; ж) придбавати права вимоги з поставки товарів і надання послуг,приймати ризики виконання таких вимог і інкасувати ці вимоги
(форфейтинг), а також виконувати ці операції з додатковим контролем зарухом товарів (факторинг); ж) купувати у радянських та іноземних юридичних і фізичних осіб тапродавати їм готівкову іноземну валюту та валюту, що знаходиться на рахунках іу вкладах; и) купувати і продавати в УРСР та за її межами дорогоцінніметали, каміння, а також вироби з них; к) залучати і розміщати дорогоцінні метали у внески, здійснюватиінші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківськоїпрактикою; л) залучати і розміщати кошти і керувати цінними паперами задорученням клієнтів (довірчі (трастові) операції); м) надавати брокерські і консультаційні послуги, здійснюватилізингові операції; н) виконувати інші операції та операції з дозволу Банку Росії,видає в межах його компетенції.

Всі операції, передбачені цією статтею, можуть проводитисяяк у рублях, так і в іноземній валюті за наявності відповідноїліцензії.

Банкам забороняється здійснювати операції з виробництва та торгівліматеріальними цінностями, а також зі страхування всіх видів, за виняткомстрахування валютних та кредитних ризиків.
Таким чином, за чинним законодавством позичкові операції банкуналежать до групи операцій банку з розміщення залучених коштів відсвого імені з а свій рахунок.
Активні операції банку, що представляють собою розміщення залученихбанком коштів, можна розділити на чотири групи: [9]кредитні операції, в результаті яких формується кредитний портфельбанкуінвестиційні операції, що створюють основу для формування кредитноїпортфелякасові та розрахункові операціїінші активні операціїкредит - це економічна категорія, яка охоплює рух вартості наумовах повернення, а позика являє собою спосіб організації кредитнихвідносин. [10]
Позикові операції банку можна визначити як надання банком різнихвидів позик різними методами.
Банківські позики можна класифікувати за різними ознаками, в тому числіза призначенням, наявності і характеру забезпечення, якості, Ср