ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Статистика грошового обігу та кредиту
         

     

    Банківська справа


    План:

    Стор

    Глава I. Статистика грошового обігу та кредиту

    § 1.Предмет і завдання статистики грошового обігу та кредиту ... .... ... ... .3

    § 2. Категорії, класифікації та система статистичних показників грошового обігу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3

    Глава II. Категорії, класифікації та система статистичнихпоказників кредиту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .8

    Глава III. Статистичне вивчення відсотки за кредит ... ... ... ... ... ... ... ... ... 15

    Глава I. Статистика грошового обігу та кредиту.

    § 1. Предмет і завдання статистики грошового обігу та кредиту.

    Предметом вивчення статистики грошового обігу і кредиту єкількісна характеристика масових явищ у сфері грошового обігуі кредитних відносин.

    Грошовий обіг-це рух грошей у внутрішньому обороті в готівковій табезготівковій формах у процесі обігу товарів, надання послуг іздійснення різних платежів. Грошовий обіг охоплює рух нетільки товарів і послуг, але і позикового та фіктивного капіталу. Значначастина платіжного обороту в країнах з ринковою економікою припадає нафінансові операції, тобто на угоди з різними видами цінних паперів,позичкові операції, податкові платежі та інші фінансові операції, великачастина грошового обороту здійснюється в безготівковій формі, що пов'язано зрізким збільшенням платіжно-розрахункових операцій.

    Кредит-надання на основі зворотності та цінну фінансовихресурсів одним суб'єктом господарювання іншому.

    Грошово-кредитна регулювання-система заходів держави,спрямована на стабілізацію грошового обігу, валютної системи,поліпшення функціонування кредитної системи. Шляхом зміни грошовоїмаси кредитних ресурсів держава впливає на економіку. Конкретниймеханізм такого впливу коригується у зв'язку з коливаннямиекономічної кон'юнктури. Центральний банк при грошово-кредитномурегулювання використовує такі прийоми, як регулювання дисконтної ставки,зміна норми обов'язкових резервів банків, проведення операцій здержавними цінними паперами.

    Завданнями статистики грошового обігу та кредиту є:

    -визначення розмірів грошової маси та її структури;

    -відображення грошового обігу та оцінка факторів, що впливають назнецінення грошей;

    -характеристика кредитної політики;

    -статистичне вивчення форм кредиту;

    -вивчення позикового відсотка.

    § 2. Категорії, класифікації та система статистичних показників грошового обігу.

    Система статистичних показників, що характеризують грошовий обіг,грунтується на категоріях, пов'язаних з функціями грошей, визначеннямигрошової маси та її структури.

    Гроші виконують міри вартості, засоби обігу, засоби платежу,засоби накопичення і заощадження. У зовнішньоекономічних відносинах грошіфункціонують як світові гроші.

    Згідно із зазначеними функціями система показників грошовогозвернення включає наступні показники:

    -грошова маса та її структура;

    -забезпеченість грошовими знаками звернення національної економіки такупівельна спроможність грошової одиниці (національної валюти);

    -показники, що відображають операції на рахунках, з депозитами, золотим запасомдержави;

    -показники, що відображають операції з валютою в міжнародних економічнихвідносинах. У процесі обігу товарів, надання послуг і здійсненнярізних платежів здійснюється рух грошей у внутрішньому обороті вготівковій та безособової формах. Всю грошову масу можна представити яксукупний грошовий агрегат (М3), що включає в якості складових частингрошові агрегати М0, М1, М2. При побудові цих агрегатів кожнанаступна величина зростає на попередню.

    М3-грошова маса в обігу, яка вимірюється сукупним обсягом купівельнихі платіжних засобів, що обслуговують господарський обіг і належатьприватним особам, підприємствам і державі (крім центральногоуряду).

    Перехід від грошового агрегату М0 до грошового агрегату М3 на прикладістандартів МВФ показано у табл.1. [1]

    Таблиця1.

    | Грошові агрегати | Інструменти |
    | М0-готівкові гроші | Національна готівкова валюта |
    | М1 - гроші у вузькому сенсі | М0 плюс |
    | слова | Депозити до запитання |
    | М2-гроші у вузькому сенсі | М1 плюс |
    | слова плюс близькі категорії | Термінові і накопичувальні депозити |
    | | Депозити в іноземній валюті |
    | | Депозитні сертифікати |
    | | Перекуповує цінні папери |
    | | За угодою |
    | М3-гроші в широкому сенсі | М2 плюс |
    | слова | Дорожні чеки |
    | | Які перебувають |
    | від М4 до М6 або агрегат L | М3 плюс |
    | (ліквідність) | Ліквідні державні цінні |
    | | Папери |
    | | Вільно обертаються облігації |
    | | Пасиви інших фінансових |
    | | Посередників |

    Як видно з таблиці, міжнародними стандартами передбачено від чотирьохдо семи показників грошової маси. У статистиці ООН перевага віддаєтьсяпоказником, об'єднуючого готівку і депозити. МВФ розраховуєзагальний для всіх країн показник М1 (сукупність готівкових грошей і всіхвидів чекових вкладів) і показник «квазігрошей» (строкові та ощаднібанківські рахунки і найбільш ліквідні фінансові інструменти, що обертаютьсяна ринку).

    У Росії обчислюється чотири показники. У російській практиці категорія
    «Сукупна грошова маса» (грошовий агрегат М3) як сума всіх готівкових табезготівкових коштів в обігу досить близька до міжнароднихстандартам, хоча є деякі відмінності в розумінні сукупної грошовоїмаси, і особливо в трактуванні її складових - грошових агрегатів М1 і М2.
    Так, відповідно до міжнародних рекомендацій у грошовому агрегаті М1крім М0 враховуються тільки вклади до запитання, а в Росії - нетільки вклади до запитання, але і термінові вклади населення і підприємствв комерційних банках, а також кошти на розрахункових, поточних і спеціальнихрахунках підприємств, населення та місцевих бюджетів. Навпаки, у міжнароднихрекомендаціях грошовий агрегат М2 у порівнянні з грошовим агрегатом М1розширюється за рахунок сертифікатів і перебувають у продажу цінних паперів,тоді як в російській практиці сертифікати та облігації державної позики включаютьсяв грошовий агрегат М3.

    До складу сукупної грошової маси, що розраховується Банком Росії, входятьнаступні показники:

    1. Грошовий агрегат М0 - готівка в обігу, тобто не включаючи готівку, власником яких є банківська система.

    2. Кошти на розрахункових, поточних і спеціальних рахунках підприємств, населення та місцевих бюджетів.

    3. Депозити населення і підприємств у комерційних банках.

    4. Депозити населення до запитання в ощадних банках.

    5. Засоби Держстраху.

    Грошовий агрегат М1 = (М0 + п.2 + п.3 + п.4 + п.5).

    6. Строкові депозити населення в ощадних банках.

    Грошовий агрегат М2 = (М1 + п.6).

    7. Сертифікати та облігації державної позики.

    Грошовий агрегат М3 = (М2 + п.7).

    У російській практиці як найбільш універсального показника грошової маси застосовується грошовий агрегат М2. За 1992 - 1996 рр.. грошова маса збільшилася з 0,9 до 220,8 трлн. руб., в т.ч. грошовий агрегат М0 на 1 січня 1996 склала 80,8 трлн. руб. [2] Таким чином, частка грошового агрегату М2 (сума готівки в обігу, коштів на розрахункових, поточних і спеціальних рахунках підприємств, громадян і місцевих бюджетів, депозитів населення в комерційних банках, депозитів населення в Ощадбанку до запитання, коштів Держстраху і строкових депозитів у

    Ощадбанку) в сукупній грошовій масі склала 36,6%.

    Самостійним компонентом грошової маси є показник грошової бази. Грошова база включає грошовий агрегат М0 (готівка в обігу), грошові кошти в касах банків, обов'язкові резерви комерційних банків у Центральному банку і її кошти на кореспондентських рахунках в Центральному банку. Для контролю за динамікою грошової маси, аналізу можливості комерційних банків розширити обсяги кредитних вкладень в економіку використовується показник «грошовий мультиплікатор».

    Грошовий мультиплікатор - це коефіцієнт, що характеризує збільшення грошової маси в обігу в результаті зростання банківських резервів. Він розраховується за формулою:

    М2/Н = (С + D)/(C + R) = (C/D +1)/(C/D + R/D), де М2 - грошова маса в обігу;

    H - грошова база;

    С - готівка;

    D - депозити;

    R-обов'язкові резерви комерційних банків.

    Гранична (максимально можлива) величина грошового мультиплікатора перебуває у зворотній залежності до ставки обов'язкових резервів, що встановлюється Центральним банком для комерційних банків.

    Відповідність кількості грошових знаків обсягом обігу та фактори знецінення грошей визначаються за допомогою наступних показників:

    1. кількість грошових одиниць, необхідних в даний період для звернення;

    2. показник, що характеризує, у скільки разів твір кількості грошей на швидкість обігу більше твори рівня цін на товарну масу;

    3. показник інфляції.

    Відповідно до економічним законом грошового обігу в кожен даний період кількість грошових одиниць, необхідних для обігу, визначається за формулою:

    Ц - В + П - ВП

    Д =---------------------,

    С0 де Ц - сума цін товарів, що підлягають реалізації;

    В - сума цін товарів, платежі по яких виходять за рамки даного періоду;

    П - сума цін товарів, проданих у минулі періоди, терміни платежів по яких настали;

    ВП - сума взаємо платежів;

    С0 - швидкість обігу грошової одиниці (скільки разів на рік обертається рубль).

    У спрощеному вигляді ця формула виглядає так:

    М ЦСР

    Д = --------,

    С0 де М - маса товарів, що реалізуються;

    ЦСР - середня ціна товару.

    З вищенаведеної формули отримуємо рівність (рівняння обміну):

    ДС0 = М ЦСР.

    Отже, твір кількості грошей в обігу на швидкістьобігу (ДС0) дорівнює добутку товарної маси на рівень цін (М ЦСР).
    Коли рівність порушується (ДС0> М ЦСР) відбувається знецінення грошей.
    Вказане рівняння обміну вперше запропоновано І. Фішером. Сучасниймонетаризм (М. Фрідман та ін) також грунтується на рівнянні І. Фішера. Алеякщо І. Фішер робить наголос на взаємозв'язку грошового феномену з цінами, то
    М. Фрідман пов'язує динаміку грошового чинника з номінальним ВВП.

    Знецінення грошей, що виявляється у формі зростання цін на товари і послуги
    (інфляція), виникає внаслідок переповнення каналів грошового обігунадлишкової грошової маси за відсутності адекватного збільшення товарноїмаси. Інфляція, як правило, вимірюється за допомогою двох індексів -дефлятором: дефлятора ВВП та індексу споживчих цін. Найчастішевимірювання інфляції застосовується індекс споживчих цін. До важливихпоказниками статистики грошового обігу належить показник,характеризує зміну купівельної спроможності рубля (Iп.с.р.),який визначається як зворотна величина індексу споживчих цін (Iп.ц.)). У самому загальному вигляді цей показник можна визначити за формулою:

    1 1 S P0Q1

    Iп.с.р. = -------- = ----------------------- = --------------,

    Iп.ц. S P1Q1/S P0Q1 S P1Q1

    де Q1 - обсяг товарів і послуг, що споживаються населенням і включаються доїх грошові витрати в поточному періоді;

    P0 і P1 - ціни на товари та послуги, що споживаються населеннямвідповідно в базисному і поточному періоді.

    Глава II. Категорії, класифікації та система статистичних показників кредиту.

    Кредит є засобом міжгалузевого й міжрегіональногоперерозподілу грошового капіталу. Мета кредитної політики - впливна економічну кон'юнктуру за допомогою кредиту. В умовах ринковоїекономіки кредитна політика спрямована або на стимулювання кредиту,або на його обмеження. При регулюванні кредитування Центральний банк,який проводить кредитну політику, використовує такий прийом, як змінаобсягу кредитів та рівня процентних ставок, ринку позичкового капіталу.

    При кредитних угодах укладається договір позики, або позики. У сучаснихумовах все позики оформляються у вигляді грошового кредиту, а кредитнівідносини є частиною всіх грошових відносин.

    Під кредитними відносинами маються на увазі грошові відносини, пов'язаніз наданням і поверненням позичок, організацією грошових розрахунків,емісією грошових знаків, кредитуванням інвестицій, використаннямдержавного кредиту, проведенням страхових операцій і т.д. Грошівиступають як засіб платежу всюди, де присутня кредит.

    Кредит охоплює рух капіталу і постійний рух різнихгромадських фондів. Завдяки кредиту в господарстві ефективно використовуютьсякошти, що вивільняються в ході роботи підприємств, в процесі виконаннядержавного бюджету, а також заощадження окремих громадян і ресурсибанків.

    До складу ресурсів для кредитування входять:

    - грошові резерви підприємств і організацій, що вивільняються в процесікругообігу капіталу;

    - грошові резерви, які виступають у вигляді спеціальних фондів, а також фондамортизаційних відрахувань, які використовуються для капіталовкладення;

    - державний грошовий резерв, що складається з поточних грошових ресурсівбюджету;

    - фонд грошових коштів, спеціально виділяється для розвитку кредитнихвідносин (наприклад, для довгострокового кредитування капіталовкладень);

    - грошові накопичення населення, що акумулюються банками;

    - емісія грошових знаків, що здійснюється в результаті зростання оборотуготівкових грошей.

    При кредитних угодах слід керуватися найважливішими принципами,завдяки яким забезпечується зворотний рух коштів і на основіяких визначається порядок видачі та погашення позик.

    Принципами кредитування є: повернення, терміновість, забезпеченістьпозик, цільове використання, платність (оплатне). Відповідно дозазначених принципів організується оперативно-бухгалтерська роботапозичальників і кредиторів. Важливими класифікаціями, що застосовуються приформуванні системи статистичних показників кредиту, єкласифікації кредитних операцій за функціями кредиту і за формами кредиту.

    Розглядаються три функції кредиту:

    1. розподіл на зворотній основі грошових коштів (розподільча функція);

    2. створення кредитних засобів обігу та заміщення готівкових грошей

    (емісійна функція);

    3. здійснення контролю за ефективністю діяльності економічних суб'єктів (контрольна функція).

    У сучасних умовах відомі наступні форми кредиту: банківський,комерційний, запозичення державою, споживчий, міжбанківський,міжгосподарський, міжнародний.

    На основі принципів кредитування та класифікації кредитних операційвизначаються структура і зміст статистичних показників,що характеризують різні сторони кредитних відносин.

    Банківський кредит-кредит, наданий банками в грошовій форміюридичним (компаніям, підприємствам) і фізичним особам, а такождержаві. Банківський кредит відрізняється від комерційного не тількиоб'єктами, але і суб'єктами кредитування, а також динамікою кредитнихвкладень. Суб'єктами банківського кредиту є промислові і торговікомпанії, а також кредитно-фінансові установи і ринок цінних паперів.
    Рух банківського кредиту на відміну від комерційного кредиту незнаходиться в прямій залежності від змін обсягу виробництва ітоварообігу.

    Банківський кредит поділяється на позику грошей і позику капіталу. Упершому випадку він носить короткостроковий характер, тому що виступає якплатіжного і купівельного засобу і обслуговує рух оборотногокапіталу, у другому - довгостроковий характер, оскільки обслуговує оборотосновного капіталу і забезпечує потреби розширення виробництва.
    Позика грошей, як правило, забезпечена векселями, товарними документами абоцінними паперами. Позика капіталу є незабезпеченої.

    Довгостроковий кредит - це кредит з терміном погашення більш 5 років. Віннадається, як правило, інвестиційними банками, рідше - комерційнимибанками. Поряд з інвестиційними фондами довгостроковий кредит видають іншіспеціалізовані кредитно-фінансові інститути в особі страхових компанійі пенсійних фондів, також купують облігаційні позики корпорацій ікомпаній, що випускаються на ринок цінних паперів. Довгостроковий кредит моженадавати і держава через свої кредитні установи з метоюстимулювання розвитку п?? едпріятій, галузей, як у державному, так іприватному секторі економіки.

    До найбільш важливими показниками вітчизняної статистики банківськогокредиту відносяться:

    1. загальний розмір кредитування банками галузей економіки і населення звиділенням короткострокового і довгострокового кредитування;

    2. частка короткострокових і довгострокових кредитів у загальній сумі кредитнихвкладень:

    3. прострочена заборгованість підприємств і господарських організацій зпозиках банків:

    4. відсоток за кредит і ставка рефінансування (Центрального банку).

    Загальний розмір кредитування банкам галузей економіки і населеннявизначається за вирахуванням погашеної суми кредиту (повернення грошовихкоштів) банку, тобто у вигляді залишку позик на певний момент часу.

    Для вивчення динаміки кредитних вкладень не тільки використовуються індекси,характеризують зміни номінальних обсягів кредитних вкладень, а йвизначається динаміка кредитних вкладень з коригуванням на розмірінфляції. В аналітичних цілях дані про обсяги кредитних ресурсівдефлятіруются на індекс-дефлятор ВВП або індекс споживчих цін.

    Для аналізу структури кредитування слід виділити галузі і окремонаселення, що одержує позики банків. Важливе значення має угрупуваннякредитів на короткострокові та довгострокові.

    Короткостроковий кредит надається банками:

    . на формування сезонних або інших наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, накопичення яких відбувається при нормальному процесі виробництва та реалізації продукції;

    . на формування нормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, заробітну плату у підприємств несезонних галузей на умовах пайової участі власних коштів підприємств та банківського кредиту;

    . на сезонні витрати, пов'язані з виробництвом і заготівлею продукції;

    . на витрати з підготовки нових виробництв та освоєння нових видів продукції;

    . на розрахунки з постачальниками продукції та інші потреби, пов'язані з розрахунками;

    . на тимчасове заповнення недоліку запасів матеріальних оборотних коштів та ін

    Довгостроковий кредит обслуговує переважно капітальні вкладення і надається на нове будівництво і введення нових потужностей, впровадження нових технологій та здійснення витрат, відшкодовувати протягом трьох - п'яти років.

    У першій половині і середині 90-х рр.. частка короткострокових кредитів у країнах СНД в загальній сумі кредитних вкладень досягала 80-90% і більше, а частка довгострокових кредитів - тільки 10-20% і менше. Таке співвідношення можна пояснити, в першу чергу, надмірним ризиком, що виникають при вкладенні кредитором ресурсів в інвестиційні програми в умовах економічної кризи, інфляції і нестабільності економіки, характерних практично для всіх країн СНД в розглянутому періоді.

    Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у товарній формі (продаж в розстрочку). Інструментом комерційного кредиту є комерційний вексель, який оплачується через комерційний банк. Відсоток за комерційним кредитом нижче відсотки за банківським кредитом і входить в ціну товару та суму векселя. Розміри комерційного кредиту обмежуються розміром резервного капіталу, який мають промислові та торговельні компанії. При комерційному кредиті об'єктом виступає товарний капітал, а при банківському кредиті - позиковий капітал.

    Рух позичкового капіталу в сфері взаємин населення, господарюючих суб'єктів, з одного боку, і держави, з іншого, здійснюється у вигляді запозичень державою у інституційних одиниць інших секторів економіки. Такого роду запозичення (як одна з форм кредиту) є головним способом залучення вільних фінансових ресурсів державою для покриття своїх витрат. Суб'єктами при державному кредиті виступають юридичні, фізичні особи, і держава. Держава розміщує свої облігації і інші цінні папери серед державних і недержавних підприємств, організацій, установ, а також населення. При здійсненні кредитних операцій всередині країни держава звичайно є позичальником коштів, а населення, підприємства й організації - кредиторами.

    У сфері міжнародних економічних відносин держава виступає в ролі, як позичальника, так і кредитора. Розрізняють внутрішні запозичення державою і запозичення державою у інституційних одиниць сектора «іншого світу». Крім того, держава може виконувати роль гаранта за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним установам та ін

    Внутрішні запозичення державою можуть бути у формі:

    1. державного облігаційної позики, випуску інших цінних паперів;

    2. звертання частини внесків населення в державні позики;

    3. запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду;

    4. казначейські позички;

    5. гарантованого позики.

    Якщо при першій формі запозичення державою фізичні таюридичні особи купують цінні папери за рахунок власних тимчасовогрошових коштів, то при другій формі кредит державі надаєсистема ощадних установ за рахунок позикових коштів (Ощадбанккупує боргові зобов'язання держави).

    Третя форма запозичення державою використовувалася протягом багатьохроків для покриття витрат уряду. Воно характеризується тим, щодержавні кредитні установи безпосередньо передають частинукредитних ресурсів уряду, який використовується для фінансуваннядефіциту державного бюджету. Це так званий інфляційний методбалансування доходів і витрат державного бюджету.

    У РФ відмовилися від цього дуже нецивілізованого способу фінансуваннябюджетних витрат з 1995 р. Але ще раніше, в кінці 1993 р., Мінфін Росіїспільно з Банком Росії приступив до випуску і розміщення державнихкороткострокових облігацій (ГКО) - це один з напрямків фінансуваннябюджетного дефіциту неінфляційним методами. При цьому статистикамає в своєму розпорядженні щомісячними даними про розміщення ДКО (обсяг випуску (емісія),обсяг попиту на аукціоні (за номіналом), обсяг розміщення (за номіналом),обсяг виручки від продажу, залучені кошти в бюджет і дохідність увідсотках за результатами аукціонів). Одним з різновидівдержавних цінних паперів є облігації федеральної позики (ОФП) іоблігації державної ощадної позики (ОГСЗ). Формується ринокобласних та муніципальних короткострокових облігацій.

    Такі форми державного кредиту, як казначейські позики ігарантовані позики, тільки починають використовуватися в Росії.
    Казначейські позики - це надання фінансової допомоги підприємствам іорганізаціям з боку установ державного управління за рахунокбюджетних коштів на умовах терміновості, платності і зворотності. Пригарантованому позику уряд гарантує безумовне погашенняпозики, випущеного вищими органами влади або господарськимиорганами, а також виплату відсотків по ньому.

    Міжнародний кредит приймає форму державних зовнішніх позик. Якта внутрішні позики, вони надаються на умовах повернення, терміновостіі платності. Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетнихкоштів або спеціальних урядових фондів. Державні зовнішніпозики надаються у грошовій або товарній формі. Позики погашаються зазгодою сторін товарними поставками або валютою. Сума отриманихзовнішніх позик з нарахованими відсотками включається в державний боргкраїни.

    Система показників запозичень державою повинна не тількихарактеризувати масштаби, структуру, динаміку таких запозичень ікласифікацію позик, але й служити інформаційно-методологічною основоюдля прийняття рішень з управління державним боргом. У РФ часткавитрат на обслуговування державного боргу у загальній сумі федеральногобюджету за 1996 р. зросла з 8 до 17%. Збільшився і показник,характеризує відношення витрат на обслуговування державного боргу довеличиною ВВП (1995 р. - 1,38%, 1996 р. - 2,5%). За розрахунками, в результатівеликих запозичень, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках (урезультаті випуску єврооблігацій) абсолютна величина державногоборгу до кінця 1997 р. збільшиться до 630 трлн. руб., при цьому відношеннявитрат на обслуговування державного боргу до величини ВВП складе 2,9
    %.

    Подання про ефективність державних кредитних операцій даєпоказник, що характеризує процентне відношення суми перевищеннянадходжень над витратами за системою державного кредиту (Е г.кред):

    Пг.кред - Рг.кред

    Е г.кред =---------- ------ 100%,

    Рг.кред

    де Пг.кред - - надходження по системі державного кредиту;

    Рг.кред - витрати по системі державного кредиту.

    За зовнішнього державного боргу визначається коефіцієнт йогообслуговування, який розраховується як відношення платежів зазаборгованості до валютних надходжень країни від експорту товарів і послуг (увідсотках):

    Платежі по зовнішньому державному боргу

    Кобсл.вн.госдолга = ---------------------- -------------------------------< br>-------------- 100%.

    Валютні надходження від експорту товарів іпослуг

    Прийнято вважати, що якщо цей коефіцієнт дорівнює 25%, то це єбезпечним рівнем обслуговування державного боргу. У Росії вінзначно вище, тому для фінансового оздоровлення країни необхідновирішити питання про підвищення ефективності державного кредиту. Для цьогоприймаються такі заходи в галузі управління державним боргом, якконверсія, консолідація, обмін облігацій за регресійного угодою,відстрочення погашення і анулювання позик. Мистецтво управління врозглянутій сфері полягає в правильному виборі способу регулювання тачасу проведення державних кредитних операцій виходячи зекономічних умов і соціально-економічного становища в країні.

    Однією з форм банківського кредиту є споживчий кредит,який видається населенню для придбання товарів тривалого користування
    (автомобілі, меблеві гарнітури, електронна та складна побутова техніка), атакож для сплати послуг довготривалого характеру. Термін кредиту - кількароків. Він надається торговими компаніями, комерційними іощадними банками, страховими та фінансовими компаніями.
    Споживчий кредит широко поширений в західних країнах, особливо в
    США. У цих країнах від 10 до 20% щорічних доходів населення витрачається напокриття боргу за споживчим кредитом. У країнах СНД кредит можезастосовуватися при продажі товару з розстрочкою платежу, індивідуальному ікооперативному житловому будівництві, розвитку фермерства.

    Міжбанківський і міжгосподарський кредит - відносно нові формикредиту. Міжбанківський кредит - кредит, який надається банкамиодин одному, коли у одних виникають вільні ресурси, а в інших їхбракує. При міжгосподарське кредиті суб'єктами кредитних відносинє різні підприємства і організації, які надають коштиу позику один одному. Він має схожість з комерційним кредитом, однак увідміну від останнього має на увазі надання грошових коштів у позику.

    Кредит міжнародний - це рух позичкового капіталу в сферіміжнародних економічних відносин, пов'язане з наданням валютнихі товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати відсотка.
    В якості кредитора або позичальника виступають приватні компанії, банки таінші кредитно-фінансові інститути, уряду, державніустанови, міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансовіорганізації.

    Міжнародний кредит відрізняється великою різноманітністю форм: за джереламивін підрозділяється на внутрішній і зовнішній (іноземний); за призначенням - накомерційний (для обслуговування зовнішньої торгівлі), фінансовий (дляінвестицій, погашення зовнішньої заборгованості, валютних інтервенцій),проміжний (для обслуговування змішаних форм вивозу капіталу, товарів іпослуг, виконання підрядних робіт - інжиніринг); за видами - на товарний івалютний; за строками - на короткостроковий (до 1 року), середньостроковий (від 1 до
    5 років), довгостроковий (понад 5 років) і ін міжнародний кредит виступає втаких конкретних формах:

    1. міжнародний фірмовий кредит (надання позики експортером імпортеру);

    2. міжнародний банківський кредит (у вигляді експортних, фінансових, валютних кредитів);

    3. міжнародний брокерський кредит (містить елементи комерційного кредиту і банківського кредиту, тому що брокер запозичує кошти у банку).

    Глава III. Статистичне вивчення відсотки за кредит.

    Частина новоствореної вартості, що надходить до кредитора, є платоюпозичальника за користування кредитом, а також за можливість задоволенняпотреби в коштах. Позичковий відсоток виконує стимулюючуфункцію, а також гарантує збереження позичає вартості, тобто поверненнякредиторові кредитних коштів у повному розмірі. Стимулююча функціяпозикового відсотка розглядається як вплив на функціонуванняпозикових коштів в обороті господарських організацій та отримання прибуткукредитором в умовах ринкової конкуренції.

    При розгляді відсотка як гарантії збереження позичає вартості ікомпенсації за ризик чинниками, що визначають його розмір, можуть бути терміникредиту, сума кредиту, наявності забезпечення позики, імовірністьсвоєчасного виконання зобов'язань перед кредитором та наявність (абовідсутність) інфляції. Наприклад, при тривалих термінах кредиту і наявностіінфляції підвищується ступінь ризику кредитора, і тому позиковий відсотокобов'язково вище.

    Система показників статистики відсотки за кредит грунтується назалежності не тільки від функцій позичкового відсотка, але і від йогокласифікацій за різними ознаками: формами кредиту, видами кредитнихвідносин, строків і видів позик, видами операцій, способам нарахувань.

    Поряд з показником «відсоток за кредит» широко використовується категорія
    «Облікова ставка». Облікова ставка - це процентна ставка, яку берутькредитні установи за покупку векселів.

    Вексель - це документ, який використовується при комерційному кредитуванні, колипокупець товару сплачує гроші своєму постачальнику не відразу після покупки, ачерез певний час. За відстрочку платежу сплачується певнийвідсоток. Постачальник товару, продаючи вексель банку, одержує гроші дозакінчення його терміну, при цьому банк кредитує не всю суму векселя, аутримує облікові відсотки.

    Статистика вивчає динаміку відсотки за кредит Центрального банку такомерційних банків для аналізу і прогнозування формування ринкукредитних ресурсів. Відсоток за кредит використовується і для регулюваннякредитних відносин з комерційними банками (ставка рефінансування). Уумовах лібералізації цін у країнах СНД в першій половині 90-х рр..відбувався різке зростання відсотка за кредит, а в другій половині 90-х рр..,коли інфляція сповільнилася, у більшості з них почався процес йогозниження. Ця тенденція простежується на прикладі ставки рефінансування.

    Список літератури:

    1. Антонов Н.Г., Пессель М.А. Грошовою обіг, кредит і банки. - М.:

    Финстатинформ, 1995 р.

    2. Ліппе П. Економічна статистика: Стат. нариси; Т.1// ФСУ Німеччини,

    1995

    3. Теслюк И.Е. Статистика фінансів: - Мінськ: Вишейш.шк., 1994 р.

    4. Фінансово-економічний словник./Под ред. М. Г. Назарова. - М.:

    Финстатинформ, 1995 р.

    5. Економічна статистика: підручник/під ред. Ю. Н. Іванова. - М.: Инфра-

    М,

    Москва, 1999 р.

    ---------------- -------< br>[1] Економічна статистика: підручник для ВНЗ. Москва, ИНФРА-М, 1999г.Стр.340-341
    [2] Економічна статистика: підручник для ВНЗ. Москва, ИНФРА-М, 1999г.Стр.342

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !