Міністерство освіти України

Дніпропетровський Державний університет. факультет міжнародної економіки

Кафедра міжнародних економічних відносин і бізнесу

Звіт

з преддіпломної практики

натему:

«Аналіз сучасного стану економічної співпраці України ззахідноєвропейськими державами і розробка шляхів її поширення »

Керівник

Однорог В.В

Виконав

Студент групи

ВВ-95-1

Літюк В.В

Дніпропетровськ 2000

Зміст

Вступ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .2

Розділ 1
Необхідність розширення економічної співпраці України з країнами Західної
Європи на сучасному етапі.
... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 4

Розділ 2

Аналіз торгово-економічної України співпраці з країнами Західної
Європи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... .7

2.1 Торгово-економічна співпраця України з Німеччиною ... ... ... ... ... ... ... .. 16
2.2 Торгово-економічна співпраця України з Італією ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 22
2.3 Торгово-економічна співпраця України з Австрією ... ... ... ... ... ... ... ... ... .26
2.4 Торгово-економічна співпраця України з Великобританією ... ... ... ... ... ... 29
2.5 Торгово-економічна співпраця України з Францією ... ... ... ... ... ... ... ... ... 32

Розділ 3

Перспективи співпраці ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .34

Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 45

Вступ

Об `єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включенняекономіки України до системи міжнародного поділу праці (МПП), світовихінтеграційних процесів. Нинішня ситуація характеризується глобальноютрансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типуцивілізації третього тисячоліття.
В майбутньому велике значення буде мати інтеграція України в Європу.
Україна широким фронтом виходить на західноєвропейський соціально -економічний простір.
Таким чином самостійність України зовсім не означає її самоізоляції наміжнародній арені.
Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблемита потребують від неї активної участі в їх рішенні.

Метою дипломної роботи є вивчення, аналіз економічної співпраці України зкраїнами Західної Європи.
У роботі відповідно до даної мети поставлені наступні задачі:

1. розкрити основні напрями співпраці

2. дати характеристику сучасного стану зовнішньоторгівельного обороту

України з країнами Західної Європи

3. проаналізувати динаміку розвитку зовнішньоторгівельних зв'язків

. Намітити основні шляхи, дати рекомендації по вдосконаленню економічної співпраці.

Об'єктом дослідження є сукупність зв'язків (торгових,інвестиційних, фінансових) між Україною і країнами Західної Європи.

Предметом дослідження є процес взаємодії суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності України і країн Західної Європи.

Теоретичною і Методологічною основою роботи послужили закони інормативні акти, публікації друковані, періодичні видання.

Розділ 1
Необхідність розширення економічної співпраці України з країнами Західної
Європи на сучасному етапі.

Західна Європа є одним з головних торговельних партнерів України, Експортдо ЄС становив 1998 р.. понад $ 3,3 млрд., імпорт - $ 2,1 млрд. Цей показникспіівмірній з підсумками зовнішньоторговельних операцій України зкраїнами СНД. Але якщо негатив в обмінах із СНД обумовлений імпортоменергоносіїв, то європейський негатив є результатом недоліків нашоїзовнішньоторговельної політики в цілому, а конкретно - пасівністюекспортного сектора, його неготовністю працювати за конкретних умов,перевантаженістю експорту бартерними операціями, неадекватним менеджментом.
Західні політики і науковці, так і засоби масової інформації звертаютьувагу на те, що, виборовши свій державний суверенітет, Україна все ще нездобула повної економічної незалежності. «Формально суверенна, алеекономічно піддається тиску »- така влучна характеристика досить частоз'являється на шпальтах видань.
Серед пріоритетів України має бути активізація зовнішньої торгівлі.

Європейський капітал в Українi приваблюють певна політична стабільність івідносна соціальна злагода порівняно з іншими регіонами пострадянськогопростору. Неабияке значення мають наявність досить розвинутоїінфраструктури, кваліфікованих кадрів, хороша науково-технічна база,великий внутрішній ринок і, що важливо, Україна знаходиться поруч з
Західною Європою, куди Європейські компанії могли б збувати свою продукцію,особливо тих підприємств, які пов'язані з відповiднімі галузями в Українідавніми усталеними зв'язками та укладеними контрактами.
Але існують труднощі, з якими зустрічаються бізнесмени на українськійземлі. Перше, з чим вони зустрічаються - митні бар'єри на шляху їхпродукції в нашу країну. Причому навіть тієї, яка в Україні непроiзводіться.
Багато проблем виникає і в самій країні.Напріклад, бюрократичні бар'єри привідкритті представництва або підприємства, що вимагають оформлення десятківнікому не потрібних паперів, а потім довгого очікування візи на них здозволом, що створює родючий грунт для зловживань чиновників.

Проте, і це переборне. А самої серйозною причиною головного болюбізнесменів було і залишається відсутність стабільної правової бази. Аджене секрет, що закони, що регламентують підприємницьку діяльність істягування податків, дуже часто зазнають значних змін, розібратися в якихчасто не можуть і місцеві бізнесмени ...

Тому, відмічаючи бажання і готовність Европейськiіх бізнесменів працюватив Україні, хочу відмітити обережність багатьох. Думаю, що всі побоюваннязникнуть, якщо власті створять чіткі довгострокові правила гри, якізабезпечать безпеку бізнесу, а також чітке і прозоре правове поле длядіяльності підприємців ...
Україна перебуває в стадії становлення ринкових відносин і налагодження свогоекономічного механізму.
Бізнесу необхідна упевненість. На жаль, її не може гарантувати нісьогоднішня законодавча база, ні система оподаткування, ні закони,регулююча інвестиції. Причому ситуація міняється дуже часто.
Багато хто з європейських компаній, вже навіть розробили основні підходи впевних областях. Однак без чітких правил гри вони не зможуть працювати івкладати гроші в Україну. Без цих правил сюди не прийдуть довгостроковіінвестиції, які створять і робочі місця, і забезпечать перспективи розвиткуекономіки. І в результаті - стабільніше і передбачуване майбутнє України.

Зовнішні зв'язки України.

Засвідчуючім підтримку державної незалежності України, розвиваючи з намиекономічний діалог, країни Західної Європи разом з тим неодміннопідкреслюють, що поглиблення партнерських стосунків значною міроюзалежатиме від ефективності економічних реформ в Україні й створеннясприятливого клімату для іноземних інвестицій, У цьому контексті намобов'язково слід надавати всілякого сприяння тим компаніям, банкам, які вжевиявляють інтерес до України й здобули у світі високий авторитет. Це станезапорукою приходу в Україну приватного капіталу.

Розділ 2

Аналіз торгово-економічної співпраці України з країнами Західної Європи.
Безумовно, вже сьогодні країни Західної Европи перетворилось на важливогопартнера України у розвитку економічних зв'язків. Про це, зокрема, свідчатьдані статистики, які показують значне збільшення-торговельного обороту міжними в останні роки.
Протягом всього пострадянського періоду Україна переживала, як це добревідомо, безперервне щорічне падіння ВВП. У 1998 року ВВП України склав 37%від рівня 1992 року та 30% від рівня 1990 р.. Випуск промислової продукціїстановив 1998 р.. 42% від рівня 1990 р.. Серед 25 трансформаційних економікце унікальний випадок за десятирічний період спостережень (1989-1998).
Однак на такому тлі зовнішньоторговельні стосунки країни з ЄС відзначалисянеабияким динамізмом. Український експорт до цих вимогливих ринків протягом
7 років (1992-1998) зростав щороку більш як на десять відсотків, деколисягаючи навіть 16 -% зростання (рис 1). Це безперечна ознака досить швидкоїпереорієнтації експортного сектору та зовнішньої торгівлі України на Захід.
Частка ЄС у зовнішній торгівлі України з 1992 року постійно зростала йдосягла у 1998 році майже 17% загального експорту України та близько 23%загального імпорту.
Проте і сьогодні всі країни ЄС, разом узяті, "важать" для України узовнішній торгівлі десь утричі менше порівняно з однією лише Росією.
Причому ця "вага" досить нерівномірна, якщо розглядати її у розрізіокремих країн (рис 2). Так, на дві країни - Німеччину та Італію припадаєприблизно половина як експорту, так й імпорту України стосовно країн
Західної Європи. А це означає, що для більшості держав -

Рис 1

Рис 2

членів Євросоюзу Україна все ще лишається в економічному сенсі terraincognita.
Крім того, слід звернути увагу на те, що український імпорт з регіону ЄСлише приблизно на 60% покривається українським експортом. Так що існуєнегативне сальдо взаємної торгівлі у розмірі понад 1 млрд. дол. США. Це нетільки підтверджує низьку конкурентоспроможність українського експорту наринках ЄС, але ще також і те, що європейські країни розглядають Українупереважно як ринок збуту для власних товарів.
До цього варто додати вже традиційні для зовнішньої торгівлі України
"Хвороби". і зокрема, структура експорту, орієнтована і на товари з низькимступенем переробки, що їх виготовляють у низько динамічних секторахсвітової економіки, стосовно яких в ЄС застосовують протекційні заходи
(вироби чорної металургії, текстильної промисловості, продукція сільськогогосподарства). Це також спотворена структура імпорту, де в останні рокивисокотехнологічні засоби виробництва замінюваліся ввезенням готовихспоживчих товарів, випуск яких існує або має би бути налагодженийбезпосередньо в Україні. Отже, чимало торговельно-економічних відносин з ЄСнерацюнальн й не відповідають довгостроковим потребам економіки України.
В галузі іноземного інвестування країни ЄС значною мірою займаютьвичікувальну позицію. Лише три країни на середину 1997 р.. мали вкладеннякапітал в українську економіку в сумі понад 100 млн дол. США: Німеччина - $
165,9 млн або 10,0% всіх іноземних інвестицій і Україну, Нідерланди - $
160,2 млн. (9,7%) Великобританія - $ 130,9 млн. (7,9%). При цьому,наприклад, інвестиції провідного партнера - Німеччини - порівняно з кінцем
1996 р. навіть зменшилися на 17млн. дол. Практично немає великихінвестицій у виробничий сектор, що значне обмежує реальне значення такихкапіталовкладень для української економіки

Однак існує ціла низка проблем торговельних стосунках України з країнами
ЄС. Головними з них видаються наступні:
. Хронічна дефіцітність торгівлі
. Відсутність помітних зрушень у товарній структурі

Обмеження щодо подальшого нарощування експорту

. Проблеми імпорту

Хронічна дефіцітність торгівлі
Дані графіку 1 свідчать, що негативне сальдо України у торгівлі з ЄСпостійно зростало впродовж 1994 - 1997 років, зменшились лише 1998 рокупорівняно з 1997 р.. на 600 млн дол. Зменшення торго-вельного дефіциту 1998р. стало і наслідком фінансової кризи в Україні, що призвела, зокрема, довідчутного знецінення української гривні, а відтак - до відносногоподорожчання імпорту в умовах нестійкої платоспроможності українськихімпортерів.
Слід зазначити, що торговельний дефіцит з розвиненими країнами - нормальнаріч для трансформаційних економік, адже його можна компенсувати надлишкомна решті ринків; торговельні ддефіціті спричинені, як правило, посиленимімпортом так званих "інвестиційних товарів" - машин, устаткування тощо,необхідних для модернізації виробництва. За логікою системної трансформаціїкраїна, використавши цей імпорт за призначенням, здатна згодом компенсуватитимчасовий торговельний дефіцит. На жаль, Україна досі недостатньовикористовувала цю можливість.

Відсутність помітних зрушень у товарній структурі
Зростання обсягів торгівлі з ЄС було досягнуто без будь-яких істот -них зрушень у товарній структурі. Відкриття європейських ринків Українавикористала для нарощування експорту тих продуктів, які вже у минулому малидосить високі експортні квоти, спираючись на технологічну базу і а ноу-хаурадянських часів. З-поміж експортної палітри металургії та хімії Українаекспортувала до Європи надто вузький асортимент простих виробів зневеликими ступенем обробки. Отже, зростання обсягів продажу цихкапіталоємніх товарів у ЄС було досягнуто не завдяки нарощуванню їхньоговиробництва, а лише через переорієнтацію поставок з внутрішнього ринку таринків колишнього СРСР на решту світу.
Головні носії експортного буму України до ЄС - це металургія (чорні такольорові метали й вироби з них), одяг, продукція основної хімії та овочі.
Саме за рахунок цих продуктів експорт України зростав щороку двозначнимитемпами. Структурні зрушення в структурі імпорті полягали у зростанніпитомої ваги перероблених продуктів харчування;Натомість імпорт машин та устаткування - певна річ, через поглибленнязагальної економічної кризи - відчутно скорочувався.
Саме остання тенденція й стала на заваді широкому використанню імпорту націлі модернізації. Лише у гнучких галузях промисловості-харчовій та легкій
- Останнім часом можна спостерігати ознаки пожвавлення виробництва, зокремачерез використання на підприємствах

імпортованих інвестиційних товарів.
Решта ж галузей досі на змогла опанувати сучасні технології. Скепсис європейських партнерів щодо здійснення інвестицій у важку промисловість
України пов'язаний з добре відомими хронічними валами підприємницького клімату в країні-неусталеністю законодавства, поширенням корупції та втручанням державних органів в діяльність компаній. Внаслідок цього несприятливі зрушення в галузевій структурі промисловості на користь енергоємних виробництв тільки закріпилися.

Обмеження щодо подальшого нарощування експорту

Структурні вади, притаманні українській промисловості, у свою чергуускладнюють подальше нарощування обсягів експорту України до ЄС та, власне,підводять експортний потенціал до межі вичерпання. Одним з головнихструктурних викривлень є в цьому плані так званий імпортний компонент векспорті. Традиційний український експорт є надто енергоємнім. Відтак,
Україна неспроможна експортувати свої традиційні товари без збільшення (абопринаймні збереження незмінним) імпорту енергоносіїв. Високий ступіньконцентрації експорту (коли обмежена кількість товарних груп або товарівмають високу питому вагу у загальному обсязі) змушує країну продовжуватиенергетичний імпорт. Звідси виникає замкнене коло, що далося взнаки вже
1998 року: скорочення енергоімпорту призвело до падіння обсягів випуску вметалургії, а це, серед іншого, спричинило істотне падіння обсягів експортуметалів.
Інше глибинне структурне викривлення звернуло на себе увагу завдякипоширенню антидемпінгових процесів проти українського експорту. У січні
1999 року експерти ОЕСР звинуватили українських та російських виробниківсталі у недотриманні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку тасвідомому заніженні цін збуту на ринках США та ЄС. Попри вкрай низькуефективність виробництва (витрати на виробництво однієї тони сталі в Росіїта Україні становлять в середньому 19,5 години проти 4,1 години в країнах
ОЕСР) обидві країни "спромоглися" пропонувати сталь власного виробництва зацінами суттєво нижчими за такі, що відповідають т.зв. домінуючим ринковимумовам (prevailing market conditions), а відтак вважаються прийнятними наміжнародному ринку сталі. Свідоме, заниження цін є безперечним порушеннямузгоджених правил торгівлі та засад міжнародної конкуренції. Зрозуміло, щоці дії дають підстави для запровадження проти порушників антидемпінговихрозслідувань.
Погляд на чинники, що уможливила такий несприятливий для України перебігподій, недвозначно свідчить про їхній зв'язок з глибинними структурнимивикривленням, притаманними теперішній системі господарювання в Україні.
Недотримання міжнародних стандартів обліку стало можливим завдяки втечіпідприємств у взаємну заборгованість, використанням грошових сурогатів табартеру у розрахунках та "заощадженню" коштів шляхом невиплати заробітноїплати працівникам. Якщо українські виробники досягають низької собівартостісвоєї продукції саме завдяки цим особливостям, то так звана абсолютнаконкурентоспроможність чорних металів на ринку ЄС відразу стає сумнівною.
За таких умов, крім того, неможливо з'ясувати, чи є рівень цін, за якимирозрахунки йдуть на українському внутрішньому ринку, економічнов?? правданім. Часто навіть і самі ціни не піддаються відстеженню. Ясно одне:за існування системи неплатежів та бартеру прозорості, а відтак справжньоговикористання конкурентних переваг України у торгівлі з ЄС бути не може. Щодовше в Україні існуватимуть означені викривлення, то важче буде країніаргументовано спростовувати закиди в демпінгу через порушення міжнароднихстандартів обліку. Найбільш уразливими при цьому залишатимуться самечутливі товари (зокрема метали), частка яких складає майже 60% експорту
України до ЄС.

Проблеми імпорту
Можливості України збільшувати закупівлю вкрай необхідних інвестиційнихтоварів з ЄС обмежується подорожчанням імпорту через знеціненнянаціональної валюти, що відбулося внаслідок фінансової кризи вересня --грудня 1998 р. Помісячні обсяги імпорту товарів з країн "решти світу"починаючи з вересня 1998 року, були помітно меншими, ніж у відповіднімісяці торік. За лютий 1999 року включно Україна так і не спромогласявідновити минулорічний обсяг імпортних надходжень зі світових ринків позамежами СНД.
З огляду на зазначені вище структурні вали українського господарства стаєзрозумілим, що Україна повинна будь-що вдосконалити товарну структуруімпорту - зберегти в ньому наукоємкі товари та скоротити справдінекритичний імпорт готового продовольства, автомобілів т.ін. Наразі вкраїні, не в останню чергу завдяки вже згадуваному пристосування гнучкихвиробництв харчової та легкої промисловості, виникла сприятлива кон'юнктурадля конкуренції вітчизняних виробників з імпортними поставками.

2.1 Торгово-економічна співпраця України з Німеччиною.
З моменту проголошення незалежності Україна почала вживати енергійні заходипо встановленню і розвитку зовнішньої торгівлі з Німеччиною. З огляду наекономічний розвиток Німеччини, її потенціал, на її місце серед іншихрозвинутих країн Заходу торговельно-економічні відносини з нею, безумовно,мають пріоритетне значення.
У галузі зовнішньої торгівлі Німеччина була і залишається одним знайважливіших партнерів України, на неї припадає близько 7% загальногообороту нашої держави. За підсумками 1998 р.. Україна увійшла до десяткиголовних торгових партнерів Німеччини у Центральній та Східній Європі йвпевнено посідає друге місце піісля Російської Федерації. Досягнутий рівеньвзаємної торгівлі (2 млрд.дол) є найвищим за весь час існування незалежної
Української держави, хоча й досить скромним порівняно із загальнимиобсягами німецької зовнішньої торгівлі, де наша частка становить лише 0,2
%.
У структурі торгівельного обороту спостерiгається від'ємне сальдо взаємноїторгівлі, яке на жаль, набуло хронічного характеру (рис 3) аналогічною,проблемою стикаються й інші країни з перехідною економікою. Вартозауважити, що серед 27 держав ЦСЄ та СНД тільки три (Росія, Словенія,
Словаччина) спромоглися досягти позитивного торговельного балансу з
Німеччиною.
Фактично у 1994 рр.. щорічний обсяг торгівлі між Україною Німеччиноюстановив близько 669 млн дол, у якому експортна частка України була близько
228 мільйонів. Такий обсяг експорту взагалом характерний для невеликоїкраїни, що розвивається, проте за своєю товарною структурою він бувподібний до експорту високорозвинутих країн. У 1993 році 50 відсотківукраїнського експорту становили промислові вироби: машинобудівнеустаткування і одяг.

Рис 3

У 1995 році особливо збільшився німецький імпорт з України - на 20% (до
325 мільйонів дол), а німецький експорт до України зріс всього на 11% (до
910 мільйонів доларів). Навіть після цього Німеччина все ще зберігалапозитивне сальдо у розмірі 584 мільйонів дол. Імпорт з України лише натретину покривав експорт з Німеччини.
У 1995 р. збільшення обсягів зовнішньо-торговельного обороту між нашимидвома країнами відбувалося завдяки прискореному зростанню українськихпоставок на німецький ринок на фоні призупинення росту нашого імпорту.
Досягнуті внаслідок лібералізації української зовнішньої торгівлі тастабілізації на внутрішньому валютному ринку позитивні тенденції вукраїнсько-німецькому товарообміні набули нової динаміки у 1996 р.У 1996року товарообіг між Україною й Німеччиною порівняно з 1995 рокомзбільшився на 24 відсотки, український експорт - на 25,9%, імпорт - на
21,4%.
Незважаючи на таке збільшення, німєцько - українській товарообмiн за умовнезначної вихідної бази розвивалися у дуже вузьких рамках.
У 1997 році спостерігалася тенденція паритетного збільшення як імпортутак i експорту. В 1998 Український експорт виріс в порівнянні з 1997 рокомна 10%. Таким чином спостерігається позитивна тенденція.
Питома вага України у зовнішній торгівлі Німеччини складає зараз майже 0,2відсотка. Головним чином з України до Німеччини експортуються товарипромислового сектора, їх питома вага у структурі експорту складає близько
90 відсотків. Провідне місце загального українського експорту посідаютьтекстильні вироби і одяг, виготовлені переважно із давальницької сировини
(33%), друге - вироби фармацевтичної та хімічної промисловості (13%), атакож вироби з заліза та сталі (13%) (рис 4,5). На вироби харчовоїпромисловості припадає 8,5%. У німецькому експорті до України такожпереважають товари промислового сектора з питомою вагою близько 90%.
Рис 4

Рис 5

Перше місце посідають машини (27%), друге - транспортні засоби (12%), далі
-Сировина та вироби хімічної й фармацевтичної промисловості (10%),електротехнічні вироби (10%) і текстиль (9%) На продукти харчовоїпромисловості припадає 10%.
На сьогодні Україна стала одним з найбільших торгових партнерів Німеччиниу придбанні продукції машинобудування і поставок текстильних тадеревообробних виробів.
На жаль, значно скоротився імпорт інвестиційних товарів, зокремаобладнання для підприємств легкої та харчової промисловості, металообробнихверстатів, вііробів точної механіки, що, зрозуміло, не сприяє поновленнюосновних виробничих фондів в Україні На цьому тлі залишаються значнимиобсяги так званого некритично імпорту. Тільки тютюнових виробів,алкогольних напоїв та пива було ввезено у 1998 Р. майже на 10 млн. марок,що свідчить про необхідність подальшого вдосконалений державної митно -тарифної політики.
Для забезпечення німецького експорту до України через гарантії фірми
«Гермес» щорічно створюється фонд розміром у 300 мільйонів німецьких марок.
Передумовою надання гарантій є відповідні гарантії уряду України.
Однак слід зважити на те, що становлення економічних і торговельнихзв'язків між нашими державами відбувається у складних умовах стагнаціївнутрішньої кон'юнктури Німеччини., особливо у іі західних землях, тазагальної кризи господарства України. Тому налагодження ефективнихкомерційних і виробничих зв'язків між фірмами і установами, підприємствамиі підприємцями, створення СП, торговельних представництв потребує наявностівідповідних умов для співробітництва, підписання необхідних договорів таугод, міжнародних контактів різних рівнів.
Торгівля між Україною та Німеччиною перебуває на етапі переломноготоварообмін зазнає значних змін. але, як уявляється, поки що не виниклатака його структура, яка була б взаємовигідною для національних економікобох сторін і відповідала їх потенційним можливостям.
Головною задачею зовнішньоторгівельної політики України є подоланнянегативного сальдо торгового балансу України з Німеччиною, а такожзбільшення частини готових виробів в у структурі українського експорту.

Наявність негативного сальдо у зовнішньоторгівельному обороті України з
Німеччиною свідчить про те, що українські товари в цей час меншконкурентоздатні в порівнянні з продукцією німецьких виробників. Заостаннім часом активізувалася робота по сертифікації української продукції,впровадженню нових технологій, організації спільних виробництв. Реалізаціяцих і інших заходів вплине істотний чином на підвищення конкурентоздатностіукраїнських товарів і прискоренню термінів їх просування на ринки
Німеччини.
Аналізуючи динаміку зміни стану зовнішньої торгівлі України і Німеччини,можна констатувати, що є перспективи для їх подальшого розвитку. Основоюцього є поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків, здійснюване не тільки наміжурядовому рівні але і окремими підприємствами України і Німеччини.

2.2 Торгово-економічна співпраця України з Італією.

Італія є другим піcля Германії торговим партнером України у Европі.

Відмітною особливістю Італьяно-українських торгових відносин є динамізмзовнішньоторгівельного обороту.

На початковому етапі торгівлі між Італією і Україною спостерігалосязначне перевищення обсягів українського експорту над імпортом, і в 1994 р..величина сальдо товарообороту між країнами становила 80 млн (рис 6). Надаліця величина поменшало і в 1996 р.. становила $ 12.9 млн. Вирівнюванняструктури торгівлі вдалося забезпечити за рахунок скорочення питомої вагиукраїнської продукції низької технологічної переробки, що поставляється до
Італію, і збільшенням частки готової продукції. Так, якщо в 1994 р.. питомувагу чорних металів, що продаються Україною і виробів з них становив 47,9%від всього експорту в Італію, то в 1996 р. 13,0%. Нарівні з цим обсягукраїнського експорту одягу і взуття збільшився більш ніж у 10 разів.

Організація спільних україно-італійських підприємств сприяла і змініструктури українського імпорту. Так, для спільного виробництва сучасноговзуття було потрібне збільшення обсягу постачання в Україну шкіряноїсировини з $ 106,1 тис.. в 1994 р.. до 510,4 млн. у 1996 р. Одночасно з цимзбільшилася закупівля Україною і обладнання для легкої промисловості.

. У 1997 році об'єм товарообороту досяг 769 мільярди доларів США.
Причому 60% склав експорт з України в Італію і 40% експорт італійськихтоварів.

Італійці купують в Україні напівфабрикати металургійної промисловості,вироби хімічного виробництва, металолом, машинобудівну продукцію,агропромислові товари, товари легкої промисловості: меблі, взуття, одяг іт.д. і природно те, що Італія дуже зацікавлена в українських природнихресурсах (рис 7,8).

Рис 6

Рис 7
Рис 8

Збільшення обсягів українського експорту по ряду товарів, особливо взуття іодягу, є результатом роботи спільних україно-італійських підприємств.
Необхідність розширення зовнішньої торгівлі між Італією і Україноюобумовлюється і тим, що обидві держави в недостатній мірі можутьзабезпечити свої потреби в таких первинних енергоносіях. як нафта,природний газ. Італія з вирішенням цієї проблеми зіткнулася давно інакопичений нею досвід по диверсифікації постачальників енергетичноїсировини може бути вельми корисний і для України.

2.3 Торгово-економічна співпраця України з Австрією.

Наявність певних негативних тенденцій у зовнішній торгівлі Австрії зкраїнами-членами ЄС була однією з головних причин збільшення об'ємуекспортно-імпортних операцій з державами Східної і Центральної Європи, втому числі і з Україною.

З 1993 по 1994 р.. товарообіг між Україною і Австрією зріс майже на однутретину при значному його позитивному сальдо на користь України (рис 9).
Україна збільшила об'єми закупівлі з Австрії алкогольних і безалкогольнихнапоїв, лікарських засобів виробів з чорних металів.

У 1995-1997 рр.. намітилася тенденція збільшення товарообороту двохкраїн.Але сальдо торгового балансу було негативне.

У кінці 1998 року почався спад цього дінамічного_ розвитку, який ще більшепосилився в 1999 році. У 1998 році обсяг експорту з України в Австріюстановив 134 млн.. дол, обсяг імпорту з Австрії становив 257млн.. амерiканськіх. доларів.
У товарах, які експортуються з України, переважає передусім сировина,причому його частина в загальному об'ємі в останні роки меншає.
Збільшується обсяг імпорту таких груп товарів, як оброблені товари, машиниі автомобілі, а також інші товари. Австрія закуповує в Україні передусімзалізняк, телекомунікаційні прилади, залізо і сталь, деревину спортивніобладнання і одяг. У 1998 р. Україна продала Австрії чорних металів на суму
$ 2,74., А закупила вироби з них на $ 28,34.
Майже половина австрійського експорту в Україну доводиться на машини іавтомобілі. Основні продукти експорту в Україну прилади телекомунікації,медикаменти, обладнання, паперові вироби, транспортні кошти, вироби зметалу, офісне обладнання і комп'ютерна техніка.

Рис 9

На проведених у Києві, Львові, Дніпропетровську, Одесі бізнесі-форумахавстрійцям вдалося налагодити ділові зв'язки з більш ніж 600 українськимипартнерами. Така активність сприяє не тільки збільшенню обсягу експортуукраїнської продукції (оскільки в ході цих переговорів вдалося з'ясуватипотреби австрійської сторони), але і усуненню негативного сальдо, що є вторгівлі України з Австрією ..

2.4 Торгово-економічна співпраця України з Великобританією.

Через консерватизм окремих урядових і ділових кіл Великобританії країнане в повну міру використовує потенційні можливості країн Східної і
Центральної Європи, в тому числі і України, для подальшою розвиткувзаємовигідних торгових відносин

До цього часу торгові відносини між Україною і Великобританієюзнаходяться в положенні пошуку раціональних шляхів проведення експортно -імпортних операцій. Результатом такого положення з'явилися нестійкі об'ємизовнішньої торгівлі.
На початковому етапі товарообіг між країнами не перевищував $ 100 млн, ітільки в 1994 р.. вдалося подолати цей рубіж. У цей же період спостерігалосянезначне позитивне значення сальдо українського товарообороту.
Проведені ділові зустрічі урядових делегації і підприємців обох країн в
1994 і 1995 рр.. сприяли збільшенню обсягу експорту в Великобританію з $ 48млн. 1994-м до $ 164 млн. в1995 м. Щорічний приріст товарообороту становивбіля 15-20%. Але при цьому імпорт збільшувався більш високими темпами
(більш ніж у п'ять разів в порівнянні в попереднім роком). Це призвело донегативного значення сальдо українського товарообороту з Британією. у 1997.

Істотна питома вага в структурі товарів, що експортуються Україною,займали чорні метали. Надалі, в зв'язку з введенням відповідних обмежень збоку ЄС, їх частка в 1995 р.. скоротилася до 16,3% від загального обсягуукраїнського експорту в цю країну (. Дана тенденція збереглася і в період
1996 р. - I півріччя 1997 р.., Коли частка продажу Україною чорних металівзнаходилася в межах 10% від усього українського експорту в цю країну.

Рис 10

Велика Британія імпортує, насамперед, сировину, а також продукціюметаллопромісловості, стальні труби, вироби трубопрокатної промисловості ..

попитом в Великобританії користується українське олійне сім'я. восновному, соняшника, добрива (в 1997 р.. об'єм постачання їх різкопоменшало), вата і текстильна сировина. Сталася деяка стабілізація в об'ємахпродуктів неорганічної хімії, що поставляються Україною (на рівні 7% відусього українського експорту в Великобританії). Нарівні з цим переліктоварів, що експортуються Україною в Великобританію, досить вузький навітьв порівнянні з їх імпортом.

Стан зовнішньої торгівлі між Україною і Великобританією покинезадовільний. У зв'язку з цим робляться практичні заходи по створенню умовдля її пожвавлення.

2.5 Торгово-економічна співпраця України з Францією.

Торговий баланс між Україною і Францією е незбалансована. Його динамікавесь час погіршується. Так, перемістившись з 1992 по 1998 рік з 94 на 63позицію по обсягах імпорту французької продукції, Україна за той же часопустилася з 58 на 71 місце по обсягах експорту у Францію. Обсязі експортуморозило (чергувалися підйоми і падіння), він ні разу не зміг досягнутирівня 1992 року, а негативне сальдо, що утворилося в 1994 році весь часзростало (рис 11).
Як багатообіцяючий факт, можна вважати зміну структури експорту товарів
України у бік зростання у ньому частки продукції промисловості та.продуктів переробка сільгосппродукції. Як показує аналіз, основніможливості - українського експорту пов'язуються з продукцією українськоїхімічної промисловості (капролактам, поліхлорвінілу, добрива), металургії
(Для реекспорту в треті країни), деревообробної промисловості (восновному деревна сировина), продукції сільського господарства (олійнимикультурам), а також організацією спільних виробництв одягу, йогонапівфабрикатів та їх подальшим вивезенням до Франції та третіх країн.

Рис 11

Розділ 3

Перспективи співпраці.
У зв'язку з викладеними фактами можна сформулювати і основні завданнязовнішньоекономічної політики України у відносинах з країнами Західні
Європи.
1. Якомога повніша реалізація у відносинах з ЄС та його країнами-членами зага?? ьних принципів торговельно-економічного співробітництва, викладених в Гельсінському заключному акті Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ), Паризькій хартії для нової Європи, документах Мадридської та Віденської нарад НБСЄ, Бонської Конференції

НБСЄ з економічного співробітництва, у Гельсінському документі НБСЄ

"Виклик змін", Європейській енергетичній хартії, Декларації Люцер-нської конференції (квітень 1993 р.), а також зафіксованих в Угоді про партнерство і співробітництво між Європейськими співтовариствами та їх державами - членами і Україною від 14 червня 1994 року. Тимчасовій угоді про торгівлю та питання, пов'язані з торгівлею, між країнами західноі

Європи і Україною 1червня 1995 року.
2. Своєчасне і комплексне здійснення економічних та політичних заходів,що є необхідними для початку переговорів з країнами Західної Європи щодостворення в перспективі в їх відносинах зони вільної торгівлі.
З-Здобуття послідовної підтримки з боку ЄС та його країн-членів у питанніякнайшвидшого приєднання України до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю
(ГАТТ)/Світової організації торгівлі (СОТ), одержання якнайширшого доступудо Загальної системи преференцій з країнами Західної Європи, грунтуючись навизнанні України країною з перехідною економікою.
4. Вирішення питань, пов'язаних з можливістю приєднання України до окремихєвропейських програм інтеграційного характеру, насамперед у сферахенергетики, транспорту, науки і техніки, інформатики, сільськогогосподарства,окремих галузей промисловості, охорон »навколишнього середовища, освіти.
5. Забезпечення безперешкодного недіскрімінаційного доступу основних експортних товарів і послуг України на ринки з країнами Західної

Європи.
6. Здобуття стабільної фінансової підтримки і технічної допомоги для успішного проведення ринкових перетворень в економіці України, насамперед якомога більш динамічних і безболісніх структурних зрушень і формування міжнародно-конкурентоспроможноі економіки.
Питання про можливе набуття статусу асоційованого члена Є.С (за межами 2000р.) має розглядатися в майбутньому не як самостійне завдання, а як можливийальтернативний варіант розвитку відносин з з країнами Західної Європизалежно від досягнутих результатів адаптації до вимог ЄС і ефективностірозвитку відносин в рамках СНД.
Безумовно, було б невиправданим ставити всі ці завдання одночасно, оскількиу цьому разі навряд чи вдасться виконати хоча б одне із них. Отже,необхідно виділити окремі етапи розвитку взаємних економічних відносин.
Таких якісно різних етапів можна визначити, принаймні, три.
Перший етап створення передумов для розвитку співробітництва, в який
Україна вступила в 1994 році. На цьому етапі головна увага має бутизосереджена на таких проблемах.
Насамперед слід вирішити завдання успішного проведення внутрішніхекономічних перетворень в Україні з метою створення ринкового середовища,здатного до взаємовигідного співробітництва з ЄС та його країнами-членамита інт