Цюріх

Історія швейцарського міста Цюріха здавна пов'язана з торгівлею і грошима. В анналах міста немає згадок про жорстоких битвах, що мають значення для світової історії. Але все ж таки життя міста протягом багатьох століть була наповнена захоплюючими подіями. Наша розповідь - про історію Цюріха, про римлян, Карла Великого і масонів.

У 15 р. до нашої ери до місця, де повноводний Ліммат впадає в Цюріхське озеро, прийшли римляни. Вони негайно винищили кельтські племена і зайняли плоску вершину пагорба Лінденхоф, що панує над околицями. Почалося будівництво фортеці. Під захистом десятібашенних укріплень виникли ринкова площа і митний пост, "турікум". Пізніше так стали іменувати все місто. Перша згадка про нього можна виявити на надгробку однорічного Луціус Аеліуса Урбікуса, сина митного начальника.

Через Турікум проходив дуже важливий для римлян торговий шлях з Південної Європи на Британські острова. Торговці припливали до міста, де перевантажували товар з озерних суден на річкові. Митники в цей час перераховували вміст трюмів і стягували податок. Так що вже в стародавні часи місто був тісно пов'язаний з грошима.

Недалеко від гавані розташовувалися терми. За римським стандартам гігієни після довгого шляху легіонери і купці повинні були привести себе в порядок. Оскільки мила тоді ще не знали, тіло натиралися ароматичним маслом, яке знімалося з тіла бронзовим скребком. Оскільки стать в термах опалювався знизу, то по лазнях пересувалися в сандалях на товстій підошві. Залишки терм виявили випадково, під час заміни труб. Щоб господар землі не забудовував ділянка з руїнами, місту довелося заплатити понад півмільйона франків. Так для всіх бажаючих була куплена можливість пройтися над руїнами старого міста.

Після римлян сюди з'явилися алемани, предки нинішніх німців. Вони по-своєму вимовляли назва міста. У результаті він став називатися не Турікум, а Цюріх.

Мабуть, не випадково на одному із значущих місць міста, пагорбі Лінденхоф, де римляни зводили перші будови, швейцарські масони побудували каплицю. Сьогодні члени 8 орденів здійснюють тут обряди німецькою, французькою та англійською мовами. Масони вважають себе спадкоємцями лицарів, які звільняли колись Гроб Господній. Нинішні мети вільних каменярів більш миролюбні. Вони займаються самовдосконаленням, проводять час в бесідах і намагаються покращити світ, наскільки дозволяють сили і засоби. Жінок і заїжджих журналістів з Росії в масони не приймають. Дивно, але чомусь міжнародний масонський союз побудував свою резиденцію поряд з публічним будинком, що діє з XII століття. Хоча багатим членам ложі нічого не варто було оселитися в пристойному місці. Наприклад, поруч з місцем страти перших цюріхських християн Фелікса та його сестри Регул. Покровителів міста позбавили життя в IV столітті.

Через тисячі років на місці, де були виявлені їх останки, забив джерело. Його тут же оголосили святим. Сильний натиск води пояснювали тим, що в священному для кожного швейцарського християнина місці іншого напору і бути не може. Святу воду з фонтану мучеників продавали численних паломників. Згодом з'ясувалося, що міські чиновники отримували зарплату з коштів, виручених від продажу звичайнісінької питної води. Її підвели до місця страти святих по трубах.

Треба сказати, що в Цюріху б'є близько 1 200 джерел. Той, що розташований недалеко від центральної Банхофштрассе, послужив приводом до вигнання з міста єврейської громади. А почалося все з того, що в XIV столітті Папа Римський заборонив християнам займатися міновим операціями, тому що цей бізнес вважався брудним. Євреїв же не дозволялося вступати в гільдії ремісників. Крім брудного грошового промислу їм більше нічого не залишалося. У Швейцарії ходило тоді близько п'ятисот валют. У кожного міста, великої села були свої гроші. Євреї швидко багатіли. Обивателям це не подобалося. Тому, коли в Цюріху спалахнула епідемія чуми, винуватців знайшли дуже швидко. Отруєний джерело перебував у єврейському кварталі. Почалися погроми. Тодішній бургомістр оселився в експропрійовані будинку, таким собі середньовічному хмарочосі, з верхнього поверху якого можна було побачити Гроссмюнстер, або Великий кафедральний собор Карла Великого.

У європейську імперію, яку Карл створив у VIII столітті, входила і Швейцарія. Місцеві жителі дуже любили імператора. Та й як було не любити людину зростом під два метри, вільно говорить на латині, покровителя мистецтв, володаря модних вусів, чудового плавця і любителя анекдотів. Читати і писати Карл Великий НЕ вмів, зате мови вивчав старанно, на слух. Своє життя він присвятив створенню християнської держави. Тому що тільки християнська держава було, як вважав імператор, єдиною умовою існування людства. Король франків (до речі, слово "король" походить від латинського "карлюс", "Карл") був засновником богадільні для співочих людей похилого віку, яким до реформації і належав кафедральний собор, закладений в 1100 Перебуваючи в Цюріху, Карл наказав разом з богодільнею поставити стовп скарг. Кожен забрався на нього мав можливість розповісти про своєму кривдника. Одного разу, за переказами, на стовп вилізла змія і поскаржилася на жабу, яка зайняла її нору. Король наказав спалити віроломну тварь. Змія за виявлену справедливість подарувала Карлу безцінний перстень. Наскільки імператор був справедливий, настільки і жорстокий. Усіх, хто їв м'ясо під час посту, хто не бажав хреститися, усіх, хто спалював померлих за язичницьким обрядом, він наказував стратити. До кінця життя Карл зрозумів, що справедливе суспільство йому побудувати не вдасться, тому що викорінити людську гріховність неможливо.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.worlds.ru/