Антигуа і Барбуда

Антигуа і Барбуда, острівна держава у Вест-Індії, розташоване на островах Антигуа площею 280 кв. км, Барбуда площею 160 кв. км і Редонда (безлюдний) площею бл. 2 кв. км у групі Навітряних о-вів у складі Малих Антильських о-вів. Країна знаходиться на північ від о.Гваделупа і на схід від островів Сент-Кітс і Невіс.

Природа

Більшу частину о.Антігуа становить вапнякове плато з плоским рельєфом, південно-західна частина має вулканічний рельєф. Тут знаходиться найвища точка країни - гора Боггі (402 м). Берегова лінія острова сильно розчленована і рясніє зручними гаванями. Місцями вздовж узбережжя тягнуться рифи. Барбуда, розташований приблизно в 50 км на північ від Антигуа, - плоский низький кораловий острів, майже з усіх сторін облямований кораловими рифами. Максимальна висота острова - 32 м над рівнем моря На заході острова знаходиться глибоко вдаються в сушу лагуна Кодрінгтон. Острів Редонда, розташований приблизно в 60 км від о.Антігуа, має вулканічне походження.

Клімат тропічний пасатний, жаркий. Середня температура самого холодного місяця 25 ° С, самого теплого місяця - 28 ° С. Середня річна норма опадів 1000-1300 мм, вологий сезон припадає на травень - листопад. Країна знаходиться на шляху проходження тропічних ураганів, що завдають серйозної шкоди господарству країни. Рек на островах немає. Прісну воду отримують з артезіанських колодязів. Для забезпечення питної водою було побудовано в 1970 установки з опріснення морської води. Дика природа краще збереглася на о.Барбуда. Найбільш багата орнітофауна. У районі лагуни Кодрінгтон мешкає і гніздиться маса водоплавних птахів. Прибережні води багаті рибою і ракоподібними. Для охорони екосистем коралових островів створені морські парки.

Населення

За переписом 1991, чисельність населення становила 65,9 тис. осіб (з них на о.Барбуда -- ок. 1,4 тис. осіб). За оцінкою 2000, в країні проживало 66,4 тис. чоловік. Віковій групі до 15 років складають 28% населення, від 15 до 65 років - 67%, старше 65 років - 5%. Народжуваність оцінюється в 19,6 на 1000 жителів, смертність - 5,99 на 1000, еміграція - 6,32 на 1000, приріст населення - 0,73%.

Більшість мешканців - нащадки африканських невільників, привезених в колоніальну епоху, незначна кількість білих, переважно англійського походження. Офіційна мова англійська. Населення розмовляє антигуанський креольською мовою, в основі якого лежить англійська мова. Серед віруючих домінують англікани, зустрічаються також католики, методисти, моравські брати, адвентисти, п'ятидесятники.

У столичному місті Сент-Джонс, розташованому на о.Антігуа, проживає бл. 30 тис. чоловік. На о.Барбуда є єдине місто Кодрінгтон.

Освіта всіх рівнів державне і загальнодоступне. У початкову школу надходять діти 5-річного віку. У середню школу переводяться успішно склали іспити діти 11-12 років. Тривалість навчання в середній школі 5 років. Середня школа готує учнів до складання іспиту звичайного рівня Карибського екзаменаційного ради або Кембриджського університету. Деякі учні складають іспит більше високого рівня Кембриджського університету, успішне складання якого дає право надходження до регіонального Вест-Індійської університет або в закордонні університети. У ряді острівних держав Карибського басейну працюють відділення Вест-Індійської університету з факультетами природним (готує математиків, біологів, хіміків, фізиків), соціологічним, мистецтв, юридичним, загальноосвітнім, технічним, тропічного сільського господарства, медичним. На Антигуа функціонує державний коледж, який займається професійною підготовкою студентів у галузі менеджменту, обслуговування холодильного та електронного устаткування, сільського господарства. Крім того, цей коледж пропонує навчання за програмою першого курсу Вест-Індійської університету. Для отримання диплома бакалавра необхідно пройти в університеті додатковий курс.

Державне пристрій. Антигуа і Барбуда - незалежна держава, що входить до складу Співдружності, очолюваної Великобританією. Згідно з конституцією 1981, на чолі держави коштує королева Великобританії, яку представляє генерал-губернатор, що має місцеве громадянство. Законодавчою владою наділений двопалатний парламент, що складається з Палати представників, 17 членів якої обираються загальним голосуванням строком на 5 років, і Сенату, 17 членів якої призначаються генерал-губернатором за погодженням з прем'єр-міністром, лідером опозиції і Радою Барбуди. На о.Барбуда населення обирає місцевого консула, який наділений широкими повноваженнями у вирішенні внутрішніх питань. Виборчим право мають усі громадяни країни, які досягли 18-річного віку. Органом виконавчої влади є уряд на чолі з прем'єр-міністром, призначаються генерал-губернатором. Прем'єр-міністр формує кабінет, який затверджується генерал-губернатором. У своїй діяльності уряд підзвітний парламенту.

Антигуа і Барбуда - член ООН, Організації американських держав, Карибського співтовариства. На території Антигуа знаходяться військово-повітряні і військово-морська бази США.

Економіка

Економіка країни орієнтована головним чином на туризм. Уряд робить зусилля з розвитку сільського господарства і промисловості, однак розширення цих галузей економіки лімітований дефіцитом прісної води. ВВП у 2000 склав 524 млн. дол США, тобто ок. 8200 дол на душу населення. Темпи економічного зростання, які в другій половині 1980-х років перевищували 8% на рік, у першу половині 1990-х років знизилися до 2,5% на рік, а в 1999 становили 2,8%. У структурі ВВП частка сільського господарства становить 4%, промисловості - ок.12%, сфери послуг (в основному туристичного бізнесу) - бл. 83%. За оцінками, в 1999 безробітними були 7% працездатного населення. Багато антігуанци змушені виїжджати на заробітки в інші країни.

Три чверті земельного фонду належать державі. Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні бавовни, цукрової тростини, овочів і фруктів, в основному цитрусових, і розведення худоби. Виробництво цукри, яке з 17 ст. і до 1950-х років було основою економіки, в останнє десятиліття 20 ст. практично зійшло нанівець. У прибережних водах ловлять рибу і омарів, обсяг лову досягає 1,5 млн. т на рік. З галузей обробної промисловості представлені харчова, нафтопереробна і меншою мірою - легка. Країна експортує цукор-сирець, патоку-мелясу, бавовну, цитрусові, омарів, готовий одяг, фарби, меблі, оцинковане залізо, а імпортує - продовольство, пиломатеріали, нафту та нафтопродукти, продукцію машинобудування і хімічної промисловості. Головні зовнішньоторговельні партнери - країни Карибського співтовариства, США, Великобританія, Канада. Основна частина валютних надходжень (70-80%) пов'язана з обслуговуванням іноземних туристів. У цій сфері зайняті бл. 70% самодіяльного населення. Більшість курортів зосереджено на о.Антігуа.

Загальна протяжність автомобільних доріг бл. 550 км. На о.Антігуа всі населені пункти пов'язані зі столицею автошляхами. Місто Сент-Джонс має в своєму розпорядженні природної глибоководної гаванню. Торговий флот налічує понад 600 одиниць водотоннажністю не менше 1000 реєстрових тонн кожен (загальною водотоннажністю 3,5 млн. реєстрових тонн) і включає контейнери, вантажні судна, танкери для перевезення скрапленого газу та нафтопродуктів, рефрижератори та ін Під прапором Антигуа і Барбуди ходять також торгові судна Німеччини, Словенії та Кіпру. На Антигуа функціонують 2 аеропорту, одна з них міжнародний. У Кодрінгтоне на о.Барбуда є невеликий аеропорт.

Історія

Перші мешканці Антигуа і Барбуда - індіанці Сибонєє - оселилися на островах у II тисячолітті до н.е. На початку 35 н.е. острова з материкової частини Південної Америки сюди переселилися індіанці-Араваки, які принесли з собою землеробство. У 13 ст. н.е. колишніх мешканців островів Антигуа і Барбуда витіснили войовничі племена Карибів.

Христофор Колумб відкрив о.Антігуа під час своєї другої експедиції в Новий Світ в 1493 і назвав його на честь св. Марії, покровительки іспанського міста Севільї, - Санта-Марія-де-Антигуа. Дефіцит прісної води і опір, надану Кариби, затримали поява на острові європейських поселенців більш ніж на 100 років.

Англійці приступили до колонізації о.Антігуа в 1632. Перші колоністи вирощували бавовник, тютюн, індиго і імбир, однак до кінця 17 ст. більш прибутковим стало обробіток цукрового очерету. До середини 18 ст. на о.Антігуа налічувалося понад 150 заводів з переробки цукрового очерету. Острів Барбуда забезпечував продовольством працівників цукрових плантацій. Для роботи на плантаціях на Антигуа завозили рабів з Африки. У 1834 рабство на Антигуа було скасовано, однак протягом ще майже 100 років життєвий рівень робітників залишався вкрай низьким.

Попит на цукор різко впав під час світової економічної кризи 1930-х років, що призвело до спаду в місцевій економіці. Важливу роль у визначенні долі Антигуа і Барбуди зіграло утворення Професійного і робочого союзу Антигуа (ПРСА) в 1940. У 1968 на його основі була створена Лейбористська партія Антигуа (ЛНА), що стала в 1976 правлячою. У 1958-1962 Антигуа входив до складу Вест-Індійської Федерації, в 1967 отримав статус «асоційованого з Великобританією держави» з повним внутрішнім самоврядуванням. При цьому питання міжнародних відносин і оборони залишалися в компетенції Великобританії.

Незалежне держава Антигуа і Барбуда було створено 1 листопада 1981. У тому ж році країна стала членом ООН та Організації американських держав. Жителям о.Барбуда, завжди відрізнявся сепаратистськими устремліннями, було надано право самоврядування. Партія ЛНА на чолі з прем'єр-міністром В. К. Берд отримала більшість у Палаті представників на виборах 1984 і 1989. У вересні 1993 ЛНА очолив син Берда Л. Б. Берд, який після перемоги своєї партії на виборах у березні 1994 став прем'єр-міністром. Визначальну роль у політичному житті країни в другій половині 20 ст. грала Лейбористська партія Антигуа. На що відбулися в березні 1999 виборах ЛНА отримала 12 місць з 17 у Палаті представників, опозиційна Об'єднана прогресивна партія (ОПП) -- 4 місця, одне місце дісталося представникові Народного руху Барбуди (НДБ). Л. Б. Берд зберіг за собою посаду прем'єр-міністра і сформував уряд.

Найбільші профспілкові об'єднання країни, що налічують по 10 тис. членів, -- Професійний і робітничий союз Антигуа і Союз робітників Антигуа. У Сент-Джонса видаються щотижневі газети «Уоркерз войс» (орган ЛНА та Професійного і робочого союзу) і «аутлет» (Орган об'єднаної прогресивної партії). У Сент-Джонса діє урядова радіомовна служба «Антигуа енд Барбуда бродкастінг сервіс », а також компанії« АБС-Радіо »і« АБС-Телебачення ».

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.krugosvet.ru/