Суспільство, культура та освіта Албанії

Протягом чотирьох століть Османської правління в албанською суспільстві зберігалися племінні і феодальні традиції: міцні родинні зв'язки, племінні зв'язки, влада місцевих вождів і землевласників. Однак з 1920-х років і особливо після 1944 в суспільного життя відбулися різкі зміни. І король Зогу, і комуністи робили спроби модернізації, індустріалізації та урбанізації Албанії, попутно викорінюючи віджилі соціальні цінності і спосіб життя. Комуністи, застосовуючи більш жорсткі методи і спираючись на більш претензійні доктрини, домоглися великих успіхів, ніж король Зогу, але важко сказати, наскільки їх уявлення про ефективність, дисципліни, продуктивності праці та національну єдність вкоренилися в новій управлінсько-інтелектуальній еліті, висунувся з переселилися в міста селян.

Трудові ресурси

Контингент промислових робітників, що колись представлений нечисленними низькооплачуваними гірниками і кустарями-ремісниками, після 1945 значно розширився. Робочі об'єднувалися у профспілки, які допомагали дотримуватися дисципліну і підвищувати продуктивність праці. У законодавчому порядку був встановлений восьмигодинний робочий день, заборонялася праця дітей молодше 14 років. У 1988 у всіх галузях господарства було зайнято 1,5 млн. чоловік, у 1992 - 1,2 млн. Число безробітних, перевищувала 400 тис. в 1992, різко зросло до кінця 1990-х років.

Ставлення до релігії

У конституціях 1914 і 1928 проголошувалася свобода віросповідання. Держава прагнуло заручитися підтримкою релігійних громад. Правовірні мусульмани (суніти) реорганізували свою громаду в 1929, поклавши керівництво нею на генеральний рада, до якої входили представники від кожної префектури і чотирьох великих географічних зон. Тоді ж мусульмани-бекташи відділилися від сунітів і з тих пір самі управляли своїм орденом. Після тривалих і важких переговорів з Константинопольським патріархатом православна церква Албанії в 1922 оголосила про своєї адміністративної незалежності, з чим патріархат змушений був погодитися в 1937. Організація і політика католицької церкви перебували під контролем Ватикану.

З приходом до влади комуністів у релігійному житті відбулися серйозні зміни. Комуністи різко виступили проти релігії, особливо католицької. У травні 1945 був проголошений новий статут мусульман-Бекташев, абсолютно незалежний від суннітського. Уряд поставив супротивників сунітів на чолі обох течій, ввів своїх людей у релігійні громади, зміцнило зв'язки з СРСР і організувало підтримку міжнародних комуністичних кампаній, наприклад руху прихильників миру. Така ж політика велася по відношенню до православної церкви. Католицька релігія зазнала більш різким нападкам, що отримало відображення в тексті конституції, прийнятої в серпні 1951. Пом'якшення політики щодо католицизму почалося з кінця 1950-х років, коли Албанія намагалася налагодити контакти з країнами Заходу, особливо з Італією і Францією. Однак посилений в 1966-1967 китайський вплив стимулювало нову хвилю антикатолицьких заходів, і 4 червня 1967 в країні була закрита остання католицька церква. Тим не менше релігійне життя в Албанії не припинялася, і в травні 1990 під натиском громадськості влада оголосила про легалізацію всіх віросповідань.

Культура

Вплив турецької, грецької та італійської культур ускладнювало розвиток національної культури. Підйом національної самосвідомості з 1878 сприяв становленню публіцистики і ліричної поезії албанською мовою. Однак такі провідники культури, як школи, книгарні, журнали і газети, стали з'являтися тільки в 1920-1930-і роки. Комуністичне уряд стимулювало розвиток культури, приділяючи увагу перекладам книг письменників з країн комуністичного блоку і особливо СРСР. Культурні зв'язки із Заходом стали пожвавлюватися з 1961, після розриву відносин з СРСР.

У 1945 в Тирані відкрився перший професійний театр. Потім було створення театрів в Шкодері в 1949 і в Корчі в 1950. На початку 1950-х років за допомогою СРСР була створена кінопромисловість. Вона випускала патріотичні фільми, пронизані національною ідеєю. Наприкінці 1980-х років в Албанії нараховувалося приблизно. 100 кінотеатрів. Щорічно випускалося ок. 900 назв книг. В даний час видається бл. 100 газет і журналів.

Освіта

Правителі Османської імперії аж до кінця 19 ст. не дозволяли використовувати албанську мову в школах і навіть забороняли говорити рідною мовою. В Албанії працювали тільки турецькі, грецькі та італійські школи. Поступаючись вимогам албанських націоналістів і побоюючись збройного повстання, турецький уряд дозволило відкрити в 1887 першу албанську школу в Корчі.

Багато шкіл відкрилося в період між двома світовими війнами, і початкова освіта стала обов'язковим для дітей у віці від 6 до 11 років. Освіта була краще організовано в містах (особливо на півдні країни), де сильніше виражені просвітницькі традиції, було більше кадрів викладачів і досить пристосованих для шкіл будівель. Середню освіту діти отримували в гімназіях, а також в педагогічних коледжах і комерційних училищах. Малося кілька приватних шкіл: дві при католицьких місіях в Шкодері, американська технічна школа в Тирані й американська сільськогосподарська школа поблизу Дурреса. До 1957 в Албанії не було університетів. Діти, що мали заможних батьків або отримали державні стипендії, часто навчалися в італійських або французьких університетах. Ще в 1939 80% населення Албанії залишалося неписьменним.

Комуністичне уряд реорганізував і сильно розширив систему освіти, а в 1955 проголосив курс на ліквідацію неписьменності серед дорослого населення молодше 40 років. Освіта стало обов'язковим для дітей у віці від 7 до 15 років. Створювалися технічні школи, що давали середню освіту. У 1960 почалася трирічна реорганізація освіти з метою поєднання навчання з роботою в промисловості та сільському господарстві, одночасно підвищувалася роль технічного освіти.

У країні діє п'ять університетів, а також інститути: два сільськогосподарських, мистецтв, фізкультури і педагогічні. Тиранський університет, відкритий у 1957, налічує 12 тис. студентів.

У 1947 було відкрито першу наукову установу - Інститут наук з відділеннями мови і літератури; історії, соціології та економіки; природничих наук, а в 1973 створена Академія наук Республіки Албанії.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.krugosvet.ru/