Проблеми розміщення продуктивних сил. Карпатський регіон

Курсова робота

Одеський державний економічний університет

Одеса 1998

Введення

Карпатський регіон (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська і Чернівецька області) займають площу в 56,6 тис. км2 (або 9,4% території України), де проживають 6,5 млн. чол. (або 12% її населення). Значну частину території регіону займають Українські Карпати - Унікальна гірська екосистема на Заході нашої держави. Через низку об'єктивних і суб'єктивних причин намітились (а в останні роки - поглибились) тенденції до соціально - економічного упадку краю: розбалансовані господарські зв'язки, прогресує безробіття, загострюються диспропорції в життєвому рівні населення в його гірській і рівнинній частинах, наближається до критичної демографічної ситуації, деградує унікальна природа Карпат, запущені історико-культурні цінності регіону.

Ці та ряд інших негативних явищ і тенденцій (не кажучи вже про чисто виробничі проблеми) являються, безумовно, внаслідок непродуманої, а іноді - і авантюрною економічної політики радянської влади в попередні роки. Правда, ряд помилок допущений уже в посткомуністичний період, особливо - в здійсненні ринкових реформ на рівні макроекономічного регулювання. Потрібно також визнати, що сьогоднішнє соціально-економічний стан карпатських областей в значній мірі, є наслідком відсутності чіткої державної регіональної політики в Україні.

Карпатський регіон в державному вимірі

Рівень економічного розвитку Карпатського регіону оцінюється як середній. За виробництвом національного доходу в розрахунку на душу населення тільки Львівська область перевищує средньореспубліканський рівень, а Закарпатська взагалі має найнижчий показник в Україні. Промисловий комплекс регіону виробляє майже 12% усієї промислової продукції нашої держави; при цьому питома вага виробленої тут продукції машинобудування та металообробки складає 10,9%, електроенергетики - 7,1%, хімічної та нафтохімічної промисловості - 13%, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості - 32,7%, промисловості будівельних матеріалів - 10,3%. По випуску окремих видів промислової продукції (таких, як автобуси, телевізори, автонавантажувачі, алмазний інструмент, сірка, калійні добрива, гумове взуття та ін) регіон є монополістом на українському ринку.

Маючи найнижчий в Україні рівень землезабезпеченості в розрахунку на душу населення, всього 6,4% площі сільськогосподарських угідь і 5,3% орних земель, Карпатський регіон виробляє близько 10% валової продукції рослинництва і тваринництва. У розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь тут виробляється в 1,6 раза більше продукції сільського господарства, ніж у середньому по республіці. Але показник її виробництва у розрахунку на душу населення відстає від середньореспубліканського на 20%. В цілому ефективність сільського господарства в регіоні низька, і тому він не забезпечує себе продуктами харчування. Низькими залишаються врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність сільскогосподарських тварин. Якщо брати за орієнтир Угорщину, то в порівнянні з нею середня врожайність зернових і зерно-бобових в регіоні нижча в 1,8 рази, цукрових буряків - відповідно, в 1,6, картоплі - в 2,5, а надої молока від 1 корови - в 2 рази.

Слід окремо відзначити особливе місце Карпатського регіону в геополітичному контексті соціально-економічного і зовнішньополітичного розвитку України. Його географічне сусідство з розвиненими європейськими державами і тими країнами, які прискорено інтегруються в ЄС, завжди буде виступати сприятливим фактором для входження України в різноманітні міжнародні економічні та політичні структури.

Економічний потенціал Карпатського регіону.

Стан, структура, проблеми

Природні ресурси Карпатського регіону (мінерально-сировинні, земельні, лісові, водні та рекреаційні) в істотній мірою впливають на формування галузевої структури його господарського комплексу, тим самим визначаючи пріоритетні напрямки розвитку останнього. В цілому їх можна рахувати сприятливими для подальшого розвитку продуктивних сил. Правда, сьогодні потрібно зважати на те, що запаси окремих видів ресурсів вичерпуються а це, у свою чергу, провокує поява соціальних проблем, і в стратегічному плані ставить питання пошуку і залучення в господарський оборот альтернативних, конкурентоспроможних видів природних ресурсів.

Створений в регіоні виробничий потенціал, його структура і ефективність являются прямим наслідком реалізації економічної політики радянської влади в західних областях України. За рахунок екстенсивного нарощування виробничих потужностей (і в першу чергу - в природоексплуатуючих галузях) благодатний край був фактично перетворений на сировинний придаток імперії. Регіон успадкував від бувшого СРСР економічно невиправдану структуру машинобудування: в більшості випадків підприємства галузі получали комплектуючі деталі із-за меж України, туди ж поступала і основна маса її готової продукції. Якщо ж врахувати високу мілітаризацію машинобудування, то тепер виправити його і без того достатньо інертну структуру при відсталих технологіях нелегко.

Легка промисловість карпатських областей, випускає різні види тканин, швейні, панчішно-шкарпеткові вироби, верхній і білизняний трикотаж, взуття та інші товари народного споживання. Питома вага цієї галузі в загальному обсязі виробництва промислової продукції у Львівській області складає 12,6%, у Закарпатській - 17,6%, в Івано-Франківській - 19,3 % І в Чернівецькій - 24,7%.

Грунтово-кліматичні умови, сприятливі для виробництва сільськогосподарської сировини, забезпечили розвиток в регіоні майже всіх підгалузей харчової промисловості - м'ясний, молокопереробної, цукрової, спиртової, плодоовочевоконсервної, маслоробної борошномельної, крохмале-патокової, виноробства та ін Загалом обсязі промислової продукції на цю галузь у Львівській області припадає 12,9%, у Закарпатській - 17,6%, в Івано-Франківській - 19,3% і в Чернівецькій -- 24,7%.

У Карпатському регіоні є достатня сировинна база для розвитку лісопромислового комплексу: запаси деревини в розрахунку на душу населення в 4 ... 6 разів перевищують середній показник по Україні. Лісопромисловий комплекс регіону спеціалізується на виготовленні меблів, меблевих заготовок, клеєної і струганої фанери, деревостружкових плит, пиломатеріалів, а також продукції лісохімії. Більш за все цей комплекс розвинений в Закарпатської області, де на нього припадає 18% промислової продукції. У Івано-Франківській області продукція лісопромислового комплексу займає 12,9 %., В Чернівецькій - 8%, а у Львівській - 4,6% всього обсягу промислового виробництва. У структурі промислової продукції регіону доля цього комплексу поступово зменшується.

Розвиток в регіоні промисловості будівельних матеріалів спирається на власну сировинну базу. Тут знаходяться підприємства з виробництва цементу різних марок, залізобетонних конструкцій і деталей, вапна, азбесту, цегли, керамічних блоків, черепиці, кахлю, будівельного скла. У структурі промислової продукції регіону на промисловість будівельних матеріалів приходиться 3 ... 4%.

В областях Карпатського регіону є всі види паливних ресурсів - нафта, горючий газ, кам'яне і буре вугілля, торф, горючі сланці, але їх запаси або незначні, або вичерпуються. Найбільші об'єкти ТЕК зосереджені у Львівській і Івано-Франківській областях. Так, у загальній промислової продукції Львівської області паливно-енергетичний комплекс становить 6,5%, а Івано-Франківській - відповідно, 14,5%.

Хімічне і нафтохімічне виробництво Карпатського регіону включає гірничо-хімічну промисловість (здобуток сірки, калійних солей), основну хімію, промисловість хімічних волокон, лакофарбову, хімічних реактивів, пластичних мас і виробів з них. У усій промисловій продукції Львівської області хімічна і нафтохімічна промисловість займає 6,3%, Івано-Франківській - відповідно, 12%, Закарпатській - 1,7% і Чернівецькій - 6,8%.

В будівельному комплексі регіону працює 6 ... 8% всього зайнятого населення. У структурі капітальних вкладень і введених в дію основних фондів цієї галузі переважає виробнича сфера. Для подальшого вдосконалення структури господарства Карпатського регіону необхідно суттєво перерозподілити фінансові і матеріально-технічні ресурси з усіх джерел на користь розвитку соціальної інфраструктури - для того, щоб подолати відставання її матеріальної бази від нормативів і забезпечити нарощування її потенціалу, виходячи з вищевказаних соціальних стандартів.

Характерною особливістю аграрного сектора Карпатського регіону є висока питома вага підсобного господарства в загальному обсязі продукції рослинництва і тваринництва. Агрокліматичні ресурси областей регіону достатньо для вирощування більшості сільськогосподарських культур помірних широт. Рівнинні райони спеціалізуються на м'ясо-молочному тваринництві, свинарстві, птахівництві, вирощуванні зерна, картоплі, овочів і цукрового буряка, передгірні - на м'ясо-молочному скотарстві, льонарстві, вирощуванні зерна і картоплі, гірничі - на м'ясо-молочному скотарстві і вівчарстві.

Аналіз розвитку сільського господарства областей регіону свідчить, що за останні 5 років низька врожайність деяких сільськогосподарських культур призвела до зниження їх середньорічного виробництва. Залишається низькою ефективність виробництва сільськогосподарської продукції в громадському секторі в порівнянні з індивідуальним. Скорочується і виробництво тваринницької продукції.

Проблема підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва надзвичайно актуальна в контексті забезпечення продуктами харчування не тільки місцевого населення, а й великого контингенту відпочиваючих.

Природно-ресурсний потенціал Українських Карпат створює всі можливості для ефективного розвитку рекреаційного комплексу. Мальовничі низькогірні ландшафти, рельєф і клімат, сприятливі для гірськолижного спорту і відпочинку, найрізноманітніші (і в тому числі - унікальні) мінеральні води зумовлюють високий рекреаційний попит на регіон. Він оцінюється більш ніж в 4 млн. чол. на рік тільки для потреб відпочинку і туризму (без врахування короткотермінового). Разом з потребами в санаторно-курортному лікуванні на базі мінеральних вод попит на рекреаційні послуги оцінюється, як мінімум, в 6 млн. чол. на рік. Тим часом, в 1993 р. в регіоні функціонували 607 рекреаційних об'єктів загальною місткістю понад 82 тис. місць (або в 8 ... 10 разів менше, ніж в аналогічних зарубіжних районах). Чи не відповідають міжнародним стандартам і умови сервісу, інфраструктурне забезпечення. В цілому рекреаційний потенціал регіону використовується тільки на 10 ... 12%.

У регіоні діють 18 вищих навчальних закладів, і в тому числі - шість університетів, 110 науково-дослідних, технологічних і проектно-конструкторських інститутів, відділень, бюро, де виконуються науково-дослідні, дослідно-конструкторські, технологічні та проектні роботи. Тут працюють 730 докторів і 6,4 тис. кандидатів наук, що разом складає 8% фахівців України з науковим ступенем. У регіоні насиченість докторами і кандидатами наук значно менше, ніж у середньому по Україні: на 10 тис. працюючих тут припадає 24 висококваліфікованих спеціалістів (проти, відповідно, 34).

Соціальні проблеми Карпатського регіону

Соціальна ситуація в регіоні має чітку тенденцію до загострення, що є наслідком загальнонаціонального економічного кризи і прорахунків в соціальній політиці попередніх років. Але якщо на питання матеріально-технічного розвитку соціальної сфери можна дивитись з деяким оптимізмом, то погіршення демографічної ситуації вже сьогодні викликає тривогу. Стрімко падає природний приріст населення, що на фоні його зростаючої смертності веде до загострення депопуляційних процесів, Наглядні в цьому плані показники по Львівській області: у 1994 р. природний приріст населення склав тут всього 0,5 чол. у розрахунку на 1000 жителів. За рахунок зростаючих міграційних переміщень вперше за останні десятиліття чисельність населення області зменшилась на 9 тис. чол. Триває процес його старіння: кожний п'ятий житель Львівської області - особа пенсійного віку. Цікаво, що за останні роки кількість осіб пенсійного віку збільшилося у Львівській області на 5,7%, а загальна чисельність її населення -- на 1,1%. Подібні процеси спостерігаються і в інших областях регіону. Якщо в найближчі роки ці процеси не будуть призупинені, то будь-які економічні програми втратять сутність: їх не буде кому і для кого реалізовувати.

В останні роки значне загострення соціальних проблем у Карпатському регіоні викликано ще і фактором зайнятості його населення. Цей регіон завжди був трудовлаштованим. Тепер же картина доповнилася появою офіційно зареєстрованих безробітних, чисельність яких в 1993 р. склала тут 0,6% усього працездатного населення. Крім того, в регіоні зберігається досить високий рівень прихованого безробіття, який, за експертними оцінками, досягає 30 - 35%.

На тлі загального падіння життєвого рівня народу України не є виключенням і Карпатський регіон. Його жителі мають порівняно низькі доходи, основний компонент яких -- заробітна плата робітників та службовців та оплата праці колгоспників - росте тут більш повільними темпами, ніж у середньому по країні.

Структура споживання характеризується поступовим збільшенням грошових витрат населення на придбання товарів і зменшенням питомої ваги послуг. Через це сьогодні ми маємо деформовану структуру особистого споживання життєвих благ, в якій домінуючими є витрати на харчування, а в їх складі - на продукти рослинного походження. Області регіону (крім Львівської) займають провідне місце в державі за споживанню найменш цінного в біологічному відношенні продуктів - хліба і хлібопродуктів. Для порівняння: у більшості розвинених країн світу питома вага витрат на харчування, одяг і взуття становить 15 ... 20% сімейного бюджету. У Карпатському регіоні цей показник в 3,5 ... 4 рази вище. У розвинених країнах така картина спостерігалася 70 ... 100 років тому.

Не менш важлива для регіону проблема розвитку матеріально-технічної бази соціальної інфраструктури. На сьогоднішній день існує значний розрив між нормативними показниками і фактичним рівнем забезпеченості населення об'єктами соціальної сфери. Так, забезпеченість дитячими дошкільними установами досягає в Закарпатській області 41,6%, в Івано-Франківській - 58,3%, Львівській - 45,6% та Чернівецькій - 74,4%, а амбулаторно-поліклінічних закладів - відповідно, 75%, 57,2,%, 69,5% і 64,4%. Отже, можна констатувати, що населення регіону проживає в умовах соціального дискомфорту.

Екологічна ситуація в Карпатському регіоні

Для більшої частини Карпатського регіону характерні суттєва антропогенне трансформованість ландшафтів і значна забрудненість середовища. Хоча, в. відміну від інших регіонів України (таких, як Донбас, Придніпров'я), поширення забруднення не носить спільного, площинного характеру. Однак у деяких місцях сформувалися стабільні осередки загрозливого екологічного стану (наприклад, в межах Дрогобицької агломерації - Дрогобич, Борислав, Стебник, Трускавець, де розвинені гірничо-хімічна, нафтопереробна, лакофарбова та інші галузі промисловості ставлять під загрозу розвиток курортного господарства; аналогічна ситуація склалася і в межах Львівсько-Волинського вугільного басейну, в зонах впливу Яворівського і Роздольського ВО «Сірка», Калуського ВО «Оріана »).

В останні роки, внаслідок порушення режиму виробничих процесів, у Карпатському регіоні значно зросла загроза виникнення екологічних аварій і катастроф. Крім того, ну?? але рахуватися і з тим, що майже четверта частина його населення проживає в зонах з підвищеним екологічним ризиком функціонування промислових об'єктів, яких у регіоні майже 250.

За забруднення повітря і вод регіон займає 4-е, а за забруднення грунтів мінеральними добривами та пестицидами -- відповідно, 1-е і 2-е місця. Відносно висока забрудненість повітря обумовлена наявністю на його території окремих агресивних виробництв. До іншій групі концентрованих викидів в атмосферу шкідливих речовин відносяться великі міста регіону, де викиди автотранспорту становлять 60 ... 70% їх загальної кількості. З огляду на відносно невеликій площі міст та їх густий забудови, традиційно склалася в старих містах, тут вплив цього чинника може бути відчутніше, ніж в індустріальних, але значно більш просторих, містах Сходу та Півдня України.

Дефіцит надійних джерел, водозабезпечення обумовив відсутність у регіоні великих водоємних виробництв. Це певною мірою зумовило відносно низькі показники забрудненості води на його території в порівнянні з середнім по Україні. Так, споживання свіжої води досягає тут 1,1 млрд. м3 на рік (що становить лише 3,6% її загальнореспубліканського споживання), а обсяг оборотної і послідовно використовуваної води трохи вище, ніж у середньому по Україні (91% проти 80%). Стан водозабезпечення більшості карпатських населених пунктів з кожним роком погіршується внаслідок переваги екстенсивних підходів до нарощування обсягів водопостачання, при неефективному організаційно-економічному і відсталому технічне забезпечення водогосподарської діяльності.

Особливу тривогу викликає висока забруднення грунтів регіону мінеральними добривами і пестицидами, якої в значною мірою сприяє галузева спеціалізація його сільського господарства на виробництві овочів і технічних культур, а особливо - деяких ранніх сортів овочів і фруктів (Закарпаття).

Певну дестабілізацію в екологічну ситуацію регіону і курортних зон вносить, зокрема, необмежена вирубка лісів. Внаслідок збезлісення схилів активізуються зсувні процеси, збільшується кількість паводків на гірських річках, змінюється мікроклімат. Залісення вирубок монокультури їли призводить до частих бурелому.

Таким чином, екологічна ситуація в Карпатському регіоні є досить напруженою. Якщо врахувати курортну цінність цієї території, то проблема її екологічної, безпеки є однією з першочергових для практичного рішення.

Загальна соціально-економічний розвиток Карпатського регіону

Об'єктивний аналіз розвитку продуктивних сил регіону в поєднанні з оцінкою сьогоднішньої економічної ситуації дає реальне уявлення про досягнуті рівні і ефективності соціально-економічної структури. Віддаючи належне тому, що зроблено в попередні роки, потрібно відверто констатувати, що внаслідок нераціональної економічної політики, і непродуманих дій в регіоні склалася деформована економічна система, яка в цілому соціально непривабливою, екологічно небезпечна і економічно неефективна. За останні роки тут нагромадилося багато соціально-економічних проблем, гострота і необхідність вирішення яких з усією силою проявилися в наші дні. Оцінюючи ситуацію в регіоні за критеріями цивілізованих націй, вишукуючи найбільш оптимальні шляхи до його процвітання і прогресу, потрібно рахуватися з тими негативними явищами та фактами, які мають місце в даному випадку.

Соціально-економічна структура Карпатського регіону характеризується виробничою однобокістю: майже 3/4 працюючих зайняті у виробничій сфері, що говорить про соціально несприятливий характер його економіки.

Існують відчутні територіальні диспропорції в розвитку регіональних продуктивних сил, які проявляються в гіпертрофованому розвитку рівнинної частини регіону (особливо - деяких промислових вузлів) і соціально-економічної відсталості його гірських районів.

Машинобудування як одна з профілюючих галузей є глибоко мілітаризованої і через переважно складального типу виробництва має слабкі внутрірегіональні кооперативні зв'язки, що робить її вкрай вразливою у кризові періоди.

Промисловість регіону є еколого-небезпечною, а окремі виробництва і галузі з відсталими технологіями - взагалі не сумісними з природою краю. Орієнтація деяких галузей промисловості (особливо - машинобудування) на привізне сировина (комплектуючі) та прискорені темпи розвитку природоексплуатуючих галузей (лісівництва, видобутку сірки, калійних солей, нафти, газу, вугілля) зробили регіональну економічну систему малопридатною до виживання в критичних ситуаціях.

У регіоні чітко простежується тенденція до різкого погіршення демографічної ситуації: збільшується смертність, падає природний приріст, йде процес старіння населення. З урахуванням національно-етнографічного менталітету жителів Карпатського краю існує реальна загроза генофонду нації.

Поступово загострюється соціальна ситуація, пов'язана з проблемами безробіття і зайнятості населення регіону, яку посилює ще й той факт, що тут вже давно мав місце надлишок трудових ресурсів.

Економічний збиток, нанесений природі Карпатського регіону в попередні роки, марнотратство і безгосподарність спричинили значне погіршення стану навколишнього середовища, викликали деградацію унікальної природи Карпат.

Стратегічні орієнтири розвитку Карпатського регіону та регіональні пріоритети

Аналіз географічних, природних, історичних та економічних умов показує, що на етапі становлення державності України і входження її у світове співтовариство Карпатський регіон має унікальний шанс стати своєрідним полігоном, де розумна економічна політика може успішно поєднувати регіональні, державні та міжнародні інтереси країни, забезпечивши при цьому і прогрес в його соціально-економічного життя. Отже, мова йде про вибір правильного стратегічного курсу в розвитку регіону. Якщо керуватися тим, що Карпати є географічним центром Європи, а в природному відношенні - унікальною екосистемою на Заході України, то при формуванні політики освоєння цього краю необхідно розумно використовувати його геополітичні переваги і зберегти екологічний феномен території. Інакше кажучи, майбутня соціально-економічна модель Карпат повинна бути економічно вигідною для України і екологічно сумісною з прилеглими територіями сусідніх країн.

Сьогодні можна досить впевнено стверджувати, що винятковий акцент на розвитку в регіоні промисловості навряд Чи виправдає себе. Технологічний «бум» нам поки не «загрожує», а отже, продуктивність праці та конкурентоспроможність продукції ще довго залишатимуться низькими. Крім того, з ескалацією виробництва буде загострюватися екологічна ситуація, що буде забирати і без того обмежені ресурси. Таким чином, потрібно виробити нестандартні ходи і рішення при виборі пріоритетів і конкретних сфер, розвиток яких б забезпечило прогресивні зміни в економічному житті регіону, прискорило і направило ринкові реформи в необхідне русло, що, у свою чергу, буде ініціювати приплив капіталу (і в тому числі - іноземного). При виборі такої стратегія важливо передбачити і врахувати дію тих факторів, які обумовлюють специфіку регіону і створюють переваги його стартових умов для прогресивних соціально-економічних перетворень.

З урахуванням наявних в Карпатському регіоні природного, економічного, наукового та технічного потенціалів, його історичних і географічних особливостей, стратегічна мета перспективного розвитку території полягає в тому, щоб на основі оптимального використання природи, матеріально-технічних, трудових та інтелектуальних ресурсів створити ефективну економічну систему ринкового типу, яка забезпечить матеріальний добробут населення та екологічну безпеку Карпатського краю.

Досягнення поставленої мети вбачається в поетапної реалізації першочергових завдань. На найближчий період основними пріоритетами регіонального розвитку Карпатського краю повинні стати: рекреаційний комплекс; АПК; лісопромисловий комплекс; машинобудування; невиробнича сфера (особливо - у гірській частині регіону); охорона навколишнього середовища, збереження та відновлення історико-культурної спадщини.

Створення необхідних умов для. розвитку цих галузей і сфер Людської діяльності забезпечить піднесення його загального соціально-економічного рівня, який повинен визначатися не тільки загальнодержавними інтересами, а й потребами та інтересами самого регіону - Суб'єктів господарювання, які тут розміщені, і населення, яке тут проживає.

Для розвитку Карпатського регіону пріоритетним є освоєння його курортного потенціалу. Для підтвердження обгрунтованості цього вибору можна навести наступні основні аргументи.

Наявність природно-ресурсної бази. У регіоні налічується понад 800 джерел і свердловин лікувальних мінеральних вод усіх відомих типів (багато з них - унікальні), запаси яких достатні для щорічного оздоровлення більше 7 млн. чол. Але сьогодні рівень їх використання не перевищує 15%. Розвідані також значні запаси лікувальних грязей і озокериту. Ці ресурси - у сполучень із сприятливими кліматичними умовами - Служать природною базою для розвитку санаторно-курортної справи в регіоні.

Потужний потенціал для розвитку різних видів туризму. Мальовничі ландшафти, рельєф Карпат створюють сприятливий фон для короткочасного відпочинку. Вони не мають альтернативи в Україні в відносин розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів. Розрахунки показують, що одноразова гранична рекреаційна місткість регіону складає 2,2 млн. чол., тоді як річна - 8 млн. туристів і відпочиваючих, а також 12 млн. екскурсантів і туристів вихідного дня. Навіть при 50-процентному рівні цих показників значний діапазон для перспективного зростання туризму в регіоні зберігається.

Вигідне географічне положення. Карпатський регіон знаходиться в центрі Європи. Через нього проходять різноманітні зв'язку. Його непогана транспортна доступність є сприятливим фактором для залучення контингенту відпочиваючих не тільки зі східних регіонів, але і з європейських країн. Карпати можуть служити своєрідним полігоном для дислокації, центрів міжнародного бізнесу, що буде стимулювати зростання комерційного і ділового туризму.

Фактор територіального поділу праці. Фактично в Україні є 2 регіону, умови яких дозволяють забезпечувати задоволення суспільних потреб у рекреаційних послугах: Чорноморсько-Азовський та Карпатський. На фоні перевантаженості першого з них і при зростаючому попиті на оздоровлення і відпочинок Карпати виступають практично єдиною територією, яка може реалізувати незадоволений попит населення на ці послуги.

Наслідки Чорнобильської аварії. Порівняно висока екологічна безпека регіону і наявність у ньому великих запасів мінеральних вод для лікування радіаційних захворювань зумовлюють потреба у створенні в Карпатах широкої мережі спеціалізованих оздоровниць для населення, яке постраждало від радіоактивного забруднення.

Екологічний феномен території. З одного боку, у порівнянні з іншими регіонами природа Карпат зазнала менших втрат і в багатьох місцях зберегла свій первісний стан. А це дуже важливо для різноманітних форм відпочинку і туризму. З іншого боку, виключно важливе клімато-і водорегулювальні значення Карпат як для України, так і для сусідніх європейських держав зумовлює гостроту питання збереження унікальної природи краю. Якщо відкинути чисто Консервативні варіанти виконання цієї завдання, то туризм і відпочинок в екологічно обгрунтованих межах можуть виступати активною формою забезпечення екологічної безпеки Карпат.

Соціально-економічна специфіка гір. У гірських районах чотирьох карпатських областей проживають близько 1,3 млн. чол. (то є близько 20% всього їх населення, з них третина - на висоті в 500 м і вище). Гори створюють специфічні, надзвичайно складні умови для проживання і господарювання (особливо - у сільському господарстві), тому тут надзвичайно гостро, стоїть проблема зайнятості, і як наслідок - низький рівень матеріального добробуту жителів гір. Ослабленню цих та інших негативних процесів за рахунок розширення сфер зайнятості та розвитку інфраструктури сприятиме розвиток туризму з відповідною організацією обслуговування, до яких може бути залучено місцеве населення. У даному контексті розумної альтернативи рекреації просто не існує.

Економічна конкурентоспроможність рекреаційної сфери. Світовий досвід показує, що туризм є високорентабельною галуззю народного господарства. Наприклад, в Іспанії він дає 17 млрд. дол США., що дорівнює 30% доходів від щорічного експорту цієї країни, в Італії туризм забезпечує 11%, а в Данії і в Австрії - 8% прибутків, що надходять від експорту товарів за кордон. Безумовно, поки показники економічної результативності вітчизняного туризму далекі від зарубіжних, хоча в Карпатах є окремі центри, у господарській структурі яких рекреаційна галузь є провідною. У цілому сьогодні Карпатський регіон займає друге місце в Україні за обсягом доходів від рекреаційної сфери (22% від сумарного показника по Україні) і поступається тільки Криму (відповідно, 42%), випереджаючи Причорномор'я (17%) та Приазов'ї (13 %).

Можна навести ще ряд переконливих аргументів на користь рекреаційної орієнтації перспективного розвитку Карпатського регіону. Але це жодною мірою не означає, що, форсуючи економічні процеси в даному напрямі, ми відразу ж досягнемо бажаних результатів. Тут необхідні зважені рішення і продумані практичні дії. Тому розвиток рекреації в регіоні розглядається в контексті структурної перебудови його господарського комплексу, в перспективній моделі якого ця галузь повинна стати однією з профілюючих. Саме такі орієнтири закладені до Державної програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону, яка повинна на практиці реалізувати ідею забезпечення соціально-економічного прогресу його території через державну підтримку пріоритетних секторів регіональної економіки, і в першу чергу - рекреації.

Державна програма соціально-економічного розвитку Карпатського регіону як інструмент регіональної політики

Державна програма соціально-економічного розвитку Карпатського регіону розроблена Інститутом регіональних досліджень НАН України, спільно з Міністерством економіки України, Закарпатським, Івано-Франківським, Львівським та Чернівецьким облвиконкомами. Її мета полягає у створенні необхідних правових економічних і організаційних умов для забезпечення практичних результатів у справі стабілізації та покращення соціально-економічної ситуації в регіоні, для формування - на основі раціонального, використання ресурсного потенціалу території - ефективної економічної системи ринкового типу, яка гарантувала б наближений до світових соціальних стандартів рівень матеріального добробуту і проживання людей, а також екологічну безпеку краю.

Статус програми як державної зумовлює її орієнтацію на першочергову реалізацію саме державних інтересів в Карпатському регіоні. Інакше кажучи, вона повинна стати практичним інструментом втілення державної, регіональної політики на цій території. Тому в програму включені заходи та проекти, яким держава гарантує свою підтримку, яка може виступати у двох формах: режим повного державного сприяння (фінансове, і ресурсне забезпечення, фінансово-кредитні та податкові пільги виконавцям); режим часткового державного сприяння (фінансово-кредитні та податкові пільги ?? сполнітелям). Проблеми ж місцевого значення вирішуються на локальному рівні силами регіону.

Для Карпатського регіону особливо гострою є проблема гірських районів. Комплекс питань, що потребують першочергового вирішення, отримав віддзеркалення у всіх підпрограма. Між тим, очевидний факт, що гірські райони повинні мати спеціальний статус, яким би законодавчо закріплювалися необхідні пільги та соціальні гарантії їх жителям. У зв'язку з цим дуже важливе значення має прийнятий Верховною Радою Закон України «Про статус гірських населених пунктів України».

До програми увійшли найбільш значимі заходи та проекти, які в силу певних причин (і в першу чергу - через відсутність матеріально-фінансового забезпечення) не реалізувалися в рамках вже існуючих програм. Джерелами фінансування програми служать державний бюджет; місцеві бюджету; позабюджетні фонди; кошти підприємств, установ і організацій; закордонні інвестиції. У загальному обсязі її фінансування державного бюджету займає 33,6%, кошти підприємстві -- 25,2% і місцеві бюджету - 22,8%. Найбільша питома вага державний бюджет займає в загальній вартості підпрограм «Розвиток агропромислового комплексу »(43,2%),« Екологічна безпека »(53,8%),« Культурне розвиток »(74,4%),« Розвиток науки »(79,8%). У той же час на розвиток рекреаційної індустрії з державного бюджету передбачається 27,1%, соціальної сфери - відповідно, 26,2% та нафтогазового комплексу - 26,8%. Розвиток лісопромислового комплексу буде фінансуватися виключно за рахунок коштів підприємств. Із загальної суми фінансування на Закарпатську область виділено 40,1%, на Івано-Франківську - 29,9%, на Львівську - 16,7% і на Чернівецької - 11,8%.

Досягнення програмної мети орієнтовано на 2010 р. Реально прогнозованим є найближчий 5 ... 6-річний період, протягом якого поставлені цілі піддаються декомпозицій з більш-менш точним обгрунтуванням шляхів і засобів їх досягнення, а також з передбаченням результатів. На більш віддалену перспективу можлива лише постановка досить узагальнених цільових орієнтирів, з прогнозним сценарієм дій по їх реалізації.

Досвід розробки Державної програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону показує, що при новаторських підходах до управління їх реалізацією, такі програми можуть стати ефективним інструментом державної регіональної економічної політики в Україні.

Список літератури

Велика радянська енциклопедія, М., Радянська енциклопедія, 1978.

Журнали «Капітал» за 1996 ... 1998 р.р.

Газета «Економіка України» за 1995 ... 1998 р.р.