Під пасивними розуміються такі операції банків, і ко-
торих відбувається збільшення грошових коштів, що знаходяться на пасив-
них рахунках або активно-пасивних рахунках в частині перевищення пасивів
над активами.
Пасивні операції відіграють важливу роль у діяльності комер-
ких банков.Іменно з їх допомогою банки набувають кредитні ресурси
на ринку.
Існує чотири форми пасивних операцій комерційних банків:
1) первинна емісія цінних паперів комерційного банку.
2) відрахування від прибутку банку на формування або збільшення
фондів.
3) одержання кредитів від інших юридичних осіб.
4) депозитні операції.
Пасивні операції дозволяють залучати в банки грошові засоб-
тва, що вже знаходяться в обороте.Новие ж ресурси створюються банківської
системою в результаті активних кредитних операцій.
За допомогою перших двох форм пасивних операцій створюється перший
велика група кредитних ресурсів-власні ресурси.Следующіе два
форми пасивних операцій створюють другу велику групу ресурсів-
позикові, або залучені, кредитні ресурси.Собственние ресурси
банку є банківський капітал та прирівняні до нього
статьі.Роль і величина власного капіталу комерційних банків
мають особливу специфіку, відмінну від підприємств та організацій,
що займаються іншими видами діяльності тим, що за рахунок власної
ного капіталу банки покривають менш 10% загальної потреби в засоб-
твах.Обично держава встановлює для банків мінімальну кордон
співвідношення між власними і залученими ресурсамі.В Росії
це співвідношення встановлено у розмірі не менше 1:25 (від 1:15 до 1:25
залежно від типу банку).
Значення власних ресурсів банку полягає насамперед у тому,
щоб підтримувати його устойчівость.На початковому етапі створення бан-
ка имено власні засоби покривають першочергові витрати, без
яких банк не може почати свою деятельность.За рахунок власних
ресурсів банки створюють необхідні їм резерви.Наконец, власні
ресурси є головним джерелом вкладень у довгострокові активи.
Структура акціонерного капіталу різних банків неоднорідна. Акці-
онерний капітал поділяється на: а) власне акчіонерний капі-
тал, що складається з грошей, отриманих від емісії простих акцій і при-
вілегірованних акцій, надлишкового капіталу і нерозподіленого
прибутку; б) банківські резерви, що складаються з резерву на випадок неп-
редвіденних обставин, резерву на виплату дивідендів, резерву на
покриття непогашених боргів; в) довгострокові зобов'язання банку (
довгострокові векселі, облігації).
Залучені кошти банків покривають понад 90% всієї потребнос-
ти в грошових ресурсах для здійснення активних операцій, перш за
Найбільше кредитних. Роль їх виключно велика. Мобілізуючи тимчасово
вільні кошти юридичних і фізичних осіб на ринку кредитних
ресурсів, коммурческіе банки з їхньою допомогою удолетворяют потреба
народного господарства в додаткових оборотних коштах, способс-
твуют перетворення грошей в капітал, забезпечують потреби населення м.-
ня в споживчому кредиті.
Як власні, так і прівліченние ресурси комерційного банку
відображаються на корреспонденском рахунку, що відкривається в Центральному бан-
ке Росії. Це активний рахунок (N 161), тому ресурси відображаються за
дебетом цього рахунку, а вкладення коштів - за кредитом.
Таким чином, величина дебетового сальдо відображає розмір сво-
бодні резерву банку (величину ресурсів, які ще не вкладені в
активні апераціі). Чим більше розмір вільного резерву, тим устой-
чівее даний банк, але і тим менше прибутку він одержує. Навпаки,
чим менше величина вільного резерву, тим менш стійкий банк, але
і тим більше прибутку він витягує. Тому кожен комерційний банк
прагне до того, щоб оптімітізіровать залишок коштів на корес-
понденстском рахунку.
Власні кошти банку: структура,
їх формування і використання.
Власні кошти банку - це сукупність різних за приз-
наченням фондів, які забезпечують економічну самостійність і
стабільність функціонування банку.
Власні кошти включають: статутний фонд, спеціальні фонди
банку, знос основних засобів, фонди економічного стимулювання,
кошти, спрямовані банком з прибутку на виробничий і соці-
ально розвиток, фонд переоцінки валютних коштів, прибуток поточного
року і минулих років, а також резервні фонди, створені для покриття
ризиків по окремих банківських операцій. На частку власних
коштів припадає від 12% до 20% загальної суми пасивів банку.
У складі власних коштів банку слід виділяти власний
капітал, який включає: статутний фонд (капітал); засновницький
прибуток, законодавчо створюється резервний фонд на загальні ризики;
нерозподілений прибуток минулих років.
Власний капітал виконує три функції: захисну, оперативну
і регулюючу. Захисна функція означає захист вкладників і креди-
торів, тобто можливість виплати їм компенсацій у випадку вознікнове-
вання збитків або банкрутства банку; збереження його платоспроможності
за рахунок створених резервів; продовження діяльності банку, незалежні
Сімо від загрози появи збитків. Це головна функція власного
капіталу. Оперативна функція - забезпечення фінансової основи діяль-
ності банку - є другорядною, тому що основними ресурсами
для активних операцій виступають прівліченние кошти. У цій функ-
ції власний капітал банку забезпечує адекватну базу зростання ак-
тивних операцій, тобто підтримує обсяг і характер банківських опе-
рацій відповідно до завдань банку. Регулююча функція
власного капіталу пов'язана виключно з особливою зацікавлений-
ністю суспільства в успішному функціонуванні банків, а також з зако-
нами і правилами, що дозволяють центральним банкам здійснювати конт-
роль за діяльністю комерційних банків та інших кредитних
установах. Ці правила вимагають дотримання мінімальної величини ус-
тавного капіталу, необхідного для отримання ліцензії на банківську
діяльність; граничної суми кредиту (ризику) на одного позичальника.
Таким чином, власний капітал банку має першорядне
значення для забезпечення стійкості банку і ефективності його ра-
боти. У вигляді акціонерного (пайового) капіталу він необхідний на началь-
них етапах діяльності банку, коли засновники здійснюють ряд
першочергових витрат, без яких банк не може почати свою робо-
ту.
Основним елементом власних коштів банку є статутний
фонд (капітал). Статутний капітал (фонд) - це організаційно-право-
ша форма капіталу, величина якого визначається засновницьким
договором про створення банку і закріплюється в Статуті банку. Статутний
капітал створюється шляхом випуску акцій (акціонерні банки) або пере-
числення пайових внесків (пайові банки). Сума статутного капіталу
законодавчо не огранічевиется. Для забезпечення стійкості бан-
ков встановлюється мінімальна сума статутного капіталу.
Центральним банком РФ Установлюються мінімальна величина статутного
капіталу для знову утворюваних банків у розмірі 6 млрд.руб. по відбутися у-
янію на 1 квітня 1995 р. і повинна бути доведена до 1 млн.екю.
Статутний капітал банку відображається в пасиві балансу і формує-
ся грошовими внесками, матеріальними і нематеріальними активами,
іноземною валютою та цінними паперами, емітованими третіми ли-
цями та мають ринкову котирування. Згідно з телеграмою ЦП
РФ від 21.02.94 р. N 47-94 частка матеріальних активів у загальній сумі
статутного капіталу комерційних банків не повинна перевищувати 20% в
перші два роки їх діяльності. У подальшому частка матеріальних ак-
тівов не повинна перевищувати 10% без урахування вартості будівель, частка не-
матеріальних активів - 1%. При внесенні матеріальних і нематеріаль-
них активів в оплату статутного капіталу необхідно мати на увазі, що
приймаються тільки ті активи, які можуть використовуватися в Непос-
редственной діяльності банку, що визначається законодавством і ли-
цензу. Крім того, оцінка зазначених активів повинна бути затверджена
протоколами зборів акціонерів (пайовиків) банку.
Якщо комерційний банк створений як пайовий, то прийом нових учас-
ників здійснюється за згодою більшості пайовиків банку, а повели-
чення капіталу провадиться в міру внесення додаткових внесків
пайовиками.
Статутний капітал акціонерного банку формується шляхом випуску
акцій і регламентується Інструкцією ЦБ РФ N 8 від 11.02.94 р. "Про
правила випуску і реєстрації цінних паперів комерційними банками на
території Російської Федерації ", яка передбачає наступні
особливі вимоги.
По-перше, всі акції, емітовані комерційним банком, незалежні
Сімо від величини випуску, кількості інвесторів і форми діяльності
банку-емітента (відкрите чи закрите акціонерне товариство), що при-
жат державної реєстрації. По-друге, повинні чітко дотримуватися
терміни проведення підписки. Реалізація акцій повинна бути закінчена
після реєстрації:
для акцій першого випуску - не пізніше ніж через 30 днів після
її реєстрації;
для акцій повторного випуску - не пізніше ніж через 6 місяців
після його реєстрації.
При недотриманні перерахованих вимог ЦБ РФ може анулюй-
вать проведений випуск акцій.
Збільшення статутного фонду (капіталу) банку проводиться за рі-
нію зборів акціонерів (пайовиків) банку або Ради банку, якщо йому
делеговані такі права. Пайовий банк після прийняття рішення про уве-
ліченіі статутного капіталу еведомляет головне управління ЦБ РФ про
прийняте рішення та проводить акумуляцію пайових внесків. За завершено-
ванні цієї роботи банк направляє лист з додатком списку пайовиків
та суми паю кожного пайовика в ГУ ЦБ РФ за місцем знаходження комерційних
чеського банку з посьбой зареєструвати вироблене збільшення
статутного фонду. При рішенні зборів пайовиків про зменшення статут-
ного фонду процедеру реєстрації залишається такою ж.
Акціонерний банк після прийняття рішення про збільшення статутного
фонду готує проспект емісії, який підлягає реєстрації
в ЦБ РФ. Тільки після реєстрації проспекту емісії та його публікації
для акціонерних банків відкритого типу комерційний банк має право
проводити продаж акцій. При цьому слід мати на увазі, що за пре-
дидущім випусків акцій звіт про їх випуск був затверджений ЦБ РФ.
Збільшення статутного капіталу може здійснюватися як за рахунок
коштів пайовиків або акціонерного банку, що було зазначено вище, так
і за рахунок його власних коштів. На збільшення статутного капіталу
діючі комерційні банки можуть направити:
кошти з резервного фонду банку, якщо його величина перевищує
10% від сплаченої суми капіталу;
кошти спеціальних фондів;
невикористані кошти фондів економічного стимулювання
за підсумками року;
основні засоби, придбані банком за рахунок коштів фондів
економічного стимулювання, спрямованих на виробничий і
соціальний розвиток банку, розділених в установленому порядку між
членами трудового колективу після сплати прибуткового податку і дру-
гих обов'язкових платежів;
коштів від переоцінки валютної частини власних коштів у розмі-
ре 50% від кредитового залишку на кінець звітного року;
дивіденди, нараховані, але не виплачені акціонерам банку. Ці
кошти використовуються на капіталізацію за погодженням з акціонерами
і після сплати податків в буджет;
нерозподілений прибуток за підсумками попереднього року.
Акціонерні банки в оплату знов емітованих акцій можуть прийняти
конвнртіруемие облігації та інші цінні папери, випущені ними в
відповідно до умов їх випуску та чинним законодавством.
Зменшення статутного фонду акціонерного банку проводиться за ре-
шенію зборів акціонерів банку шляхом викупу акцій та анулювання
їх після виконання банком передбачених законодавством проце-
дур.
Резервний капітал банку створюється з прибутку до оподаткування
у розмірі 25% від сплаченої суми статутного капіталу. Метою созда-
ня резервного фонду є покриття загальних ризиків, що випливають з
основної діяльності банку, за якими не формуються спеціальні
резерви. Він може бути також використаний на виплату процентів по ви-
пущений банком облігаціями при недостатності поточного прибутку і на
збільшення статутного капіталу банку. При розрахунку нормативів доста-
точності власного капіталу резервний капітал, законодавчо
створений, у міжнародній практиці відноситься до капіталу I рівня,
тобто до основного капіталу.
Спеціальні фонди банку складаються з трьох видів: "Додаткові
власні кошти банку "- кошти, отримані банком від продажу
акцій їх перших власникам зверх номінальної вартості (засновник-
ська прибуток). Цей фонд утворюється, як правило, тільки на збільшен-
ня статутного фонду. До спеціальних фондів відносяться також кошти,
отримані в результаті проведеної за рішеннями Уряду Росії
переоцінки основних фондів банку, і що враховуються на окремому особовому
рахунку балансового рахунку "Спеціальні фонди". Ці кошти можуть бути
використані на донарахування амортизації за вибувають основних фон-
дам, за якими нарахований знос не п хвилею обсязі, а також на відвели-
чення статутного капіталу. Третім видом спеціальних фондів є
"Знос малаценних та швидкозношуваних предметів", також враховує-
мый на даному балансовому рахунку.
Комерційні банки формують фонд "Знос основних засобів" шляхом
амортизаційних нарахувань на всі види основних засобів. Амортизація
нараховується у відсотках до балансової вартості, виходячи з затверджений-
них норм. При цьому за активної частини основних засобів амортизація
нараховується протягом нормативного терміну служби, або строку, Протя-
гом якого первісна їх вартість повністю відноситься на зат-
рати банку. За неактивній частини основних фондів амортизація нараховуючи-
ється протягом усього терміну їх служби. Кошти цього фонду не
включаються до складу капіталу банку.
Фонди економічного стимулювання створюються з прибутку банку
після налогообдоженія. Порядок утворення цих фондів визначається
загальними зборами акціонерів банку і може бути закріплений у Положенні
про використання прибутку, що залишається в розпорядженні банку. Цим По-
ложении визначаються види створюваних фондів і пропорції, тобто в
процентному вираженні встановлюється частка кожного фонду, а також до-
Щоб прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів. У складі фондів
економічного стимулювання комерційні банки, як правило, фор-
міруют інші фонди на розсуд правління комерційного банку.
Кошти фонду матеріального заохочення використовуються на виплату
премій, купівлю акцій для працівників банку та інші цілі аналогічно-
го характеру. Кошти фонду виробничого та соціального розвит-
ку спрямовуються на придбання та будівництво будівлі банку, обо-
нанням на купівлю житла співробітникам банку і т.д. Інші фонди,
створені з чистого прибутку банку, використовуються відповідно до їх
цільовим призначенням, зазначеним у Подоженіі про розподіл прибутку,
що залишається в розпорядженні банку. Невикористані залишки фондів
економічного стимулювання за підсумками року можуть бути спрямовані
на збільшення статутного капіталу.
Витрачені банком кошти фондів виробничого і соці-
ального призначення враховуються банком на балансовому рахунку "Фонди
економічного стимулювання? спрямовані на виробничий і
соціальний розвиток ", можуть бути спрямовані на збільшення статутного
капіталу. При ге?? му їх величина попередньо зменшується на суму
нарахованого зносу за основними засобами.
До основних засобів банку належать також кошти від переоцен-
ки іноземної валюти. При цьому слід мати на увазі, що вони під-
поділяються на два види: "Курсові різниці по валютній позиції банку".
У першому випадку курсові різниці формуються шляхом переоцінки
іноземної валюти, внесеної в оплату акцій комерційного банку як
різниця між поточним курсом валюти, встановленим на московській ва-
лютень біржі, і курсом, розрахованим комерційним банком при Перес-
подружжю іноземної валюти, внесені до статутного фонду в рублеві покриття-
буття. У цьому випадку кошти від переоцінки валютної частини власних
коштів у розмірі 50% від кредитового сальдо на кінець звітного року
можуть бути спрямовані на збільшення статутного капітала.Денежние
кошти у вигляді позитивних курсів їхніх різниць за валютної позиції
банку наприкінці року включається в доходи банку, а при негативних
відносяться на операційні витрати і, таким чином, або збільшуючи-
ють, або зменшують власні кошти банку.
Засоби перерахованих вище фондів включаються до складу капіталу
банку.
Для зниження ризиків за окремими операціями комерційні банки
мають право створювати відповідні резервні фонди. Так, з 1 ян-
варя 1994 всі комерційні банки повинні створювати резерви на
покриття кредитних ризиків. Витрати банків щодо створення резервів на
можливі втрати за позиками відносяться на собівартість надаваних
банком послуги.
Комерційні банки також створюють резерви під забезпечення вкладений-
ний в цінні папери. Резерви створюються пропорційно вкладенням
банку в акції акціонерних товариств, в недержавні боргові обя-
зательства та інші цінні папери на спеціальну вказівку Централь-
ного банку Російської Федерації. Обсяг створюваних резервів визна-
ляется окремо для цінних паперів, що мають ринкову котирування, і для
цінних паперів, що не мають ринкової котирування. Резерви на знецінення
цих паперів створюються з прибутку банку після оподаткування.
Створювані резерви на покриття кредитних ризиків і знецінення
цінних паперів збільшують власні кошти банку, створюють умови
для забезпечення його платоспроможності і надійності, але не включають-
ся до складу власного капіталу.
Пасивні кредитні операції.
До пасивних кредитними операціями насамперед належать депозит-
ные операції.
Депозитними називаються операції банків із залучення грошових
коштів юридичних та фізичних осіб у внески або на певні
терміни, або до запитання. На частку депозитних операцій звичайно
припадає до 95% пасивів.
В якості суб'єктів пасивних операцій можуть виступати:
державні підприємства та організації;
державні установи;
кооперативи;
акціонерні товариства;
змішані підприємства за участю іноземного капіталу;
громадські організації і фонди;
фінансові та страхові компанії;
інвестиційні та трастові компанії і фонди;
окремі фізичні особи й об'єднання цих осіб;
банки та інші кредитні установи.
Об'єктами депозитних операцій є депозити - суми грошових
коштів, які суб'єкти депозитних операцій вносять у банк і кото-
які в силу чинного порядку здійснення банківських операцій на
певний час зосереджуються на рахунках в банку.
За своїм економічним змістом депозити прийнято підрозділ-
лять на 3 групи:
строкові депозити;
депозити до запитання;
ощадні вклади населення.
В сою чергу кожна з цих груп класифікується по різних
ознаками. Строкові депозити класифікуються в залежності від їх
строку:
депозити із строком до 3 місяців;
депозити з терміном від 3 до 6 місяців;
депозити зі строком від 6 до 9 місяців;
депозити з терміном від 9 до 12 місяців;
депозити зі строком понад 12 місяців.
Депозити до запитання класифікуються залежно від ха-
рактер і приналежності коштів, що зберігаються на рахунках: кошти на
розрахункових, поточних, бюджетних рахунках підприємств і організацій раз-
них форм власності; кошти на спеціальних рахунках по зберіганню
різних за своїм цільовим економічним призначенням фондів.
Ощадні вклади в залежності від особливостей їх зберігання
підрозділяються на термінові, термінові з додатковими внесками, вийг-
Ришнов, грошово-речові вийгришние, молодіжно-преміальні, умовні,
на пред'явника, на поточні рахунки, до запитання, ощадні
сертифікати, пластикові картки. Кожен з видів депозитів має
свої переваги й недоліки.
Депозити до запитання найбільш ліквідні. Їх власники можуть
в будь-який момент використати гроші, що знаходяться на рахунках до гостро-
бованія. Особливості депозитного рахунку до запитання наступні:
гроші на цей рахунок вносяться або вилучаються як частинами, так і
повністю без обмежень;
дозволяється брати з цього рахунку в установленому ЦБ РФ порядку
готівку;
за депозитами до запитання банк зобов'язаний зберігати мінімальний
резерв в ЦБ РФ в більшій пропорції, ніж за строковими вкладами.
Основними недоліками депозитів до запитання є:
а) для їх власників - Відсутність сплати відсотків по рахунку;
б) для банку - необхідність мати більш високий оперативний ре-
резерву для підтримки ліквідності.
Строкові депозитні рахунки мають чітко встановлений термін, за ним
власникам сплачується фіксований відсоток і, як правило, мають-
ся обмеження щодо дострокового вилучення вкладів. Для грошових коштів,
що зберігаються на строкових депозитних рахунках, встановлюється більш низ-
кая норма обов'язкових резервів, ніж за депозитами до запитання.
Перевагою строкових депозитних рахунків для клієнта є по-
одержанні високого відсотка, а для банку - можливість підтримки
ліквідності з меншим оперативним резервом.
Недолік строкових депозитних рахунків для клієнтів полягає в низ-
кой ліквідності і неможливості використовувати кошти на рахунках
строкових депозитів для розрахунків і поточних платежів, а також для напів-
чення готівкових грошей. Для банку недолік полягає в необхідності
виплат підвищених відсотків за вкладами і зниженні таким чином березні-
жи.
Ощадні вклади вигідні банкам тим, що вони, як правило,
носять довгостроковий характер і, отже, можуть служити Істочна-
ком довгострокових вкладень. Недоліком їх є схильність
цих внесків самим різних факторів (політичних, економічних,
психологічним), що підвищує загрозу швидкого відтоку коштів з цих
вкладів та втрати ліквідності банку.
Слід зазначити, що в країнах з розвиненими ринковими відносини-
ми останнім часом чіткі межі між окремими видами депозит-
тов розмиваються: з'являються рахунки, що поєднують в собі якості рахунків
до запитання і термінових депозитів. Так, у США однією з нових форм
рахунків стали "нау"-рахунки - депозитні рахунки, за якими виплачує-
ся ринкова ставка відсотків; в той же час на них можна виписувати
розрахункові тратти, аналогічні чеками, тобто використовувати ці рахунки для
платежів.
Широкого розвитку в банківській практиці отримали депозитні сер-
тіфікати. Депозитний сертифікат - це цінний папір, свідчу-
щая про те, що в банк внесений строковий вклад з фіксованим терміном і
ставкою відсотка. Існує два рановідності депозитних сертифікатів-
тов - непередавані, які зберігаються у вкладника і по настанні
терміну пред'являються в банк, і передача даних, які вільно прода-
ются на вторинному фінансовому ринку.
Для фізичних осіб використовуються ощадні сертифікати, ви-
даються як на певний строк, так і до запитання.
Комерційні банки в умовах конкурентної боротьби на ринку кре-
дітних ресурсів повинні постійно піклується як про кількісний, так
і про якісне поліпшення своїх депозитів. Вони використовують для цього
різні методи. При цьому всі банки дотримують кілька основоположні-
щих принципів організації депозитних операцій. Вони полягають в
наступному:
депозитні операції повинні сприяти одержанню прибутку або
створювати умови для одержання прибутку в майбутньому;
депозитні операції повинні бути ранообразнимі і вестися з раз-
особистими суб'єктами;
особлива увага в процесі організації депозитних операцій сле-
дует приділяти строкових вкладах;
повинна забезпечуватися взаємозв'язок і узгодженість між депо-
зітнимі та кредитними операціями по термінах і сумам депозитів і
кредитних вкладень;
організовуючи депозитні та кредитні операції, банк повинен стремить-
ся до мінімізації своїх вільних ресурсів;
банку варто вживати заходів до розвитку банківських послуг, спо-
власне прівліченію депозитів.
До недепозітним джерел залучення ресурсів відносяться: напів-
чення позик на міжбанківському ринку; угоди про продаж цінних
паперів з зворотним викупом; облік векселів та отримання позик у Централь-
ного банку; продаж банківських акцептів; випуск комерційних паперів;
отримання позик на ринку євродоларів; випуск капітальних нот і про-
Лігація.
В умовах становлення банківської системи Росії большіснство
цих недепозітних джерел залучення ресурсів не отримали роз-
буття. Російські банки з цих джерел в основному використовують меж-
банківські кредити та кредити Банку Росії. На ринку бежбанковскіх
кредитів продаються і купуються кошти, що знаходяться на корреспон-
дентскіх рахунках в ЦБ РФ. Кредити ЦБ РФ в даний час більшою
частиною надаються комерційним банкам у порядку рефінансірова-
ня, тобто по суті справи розподіляються. Тільки 10% централізованих
кредитів надаються банкам на конкурсній основі.
Централізовані і міжбанківські кредити зручні тим, що вони
надходять у розпорядження банку-позичальника практично негайно і не
вимагають резервного забезпечення, оскільки не є вкладами. Як
показують статистичні дані по 100 найбільшим банкам Росії,
частка централізованих і міжбанківських кредитів у загальній сумі ПАСС-
вов банків коливається від 0.19% до 61.5%.
Значення ринку міжбанківських кредитів полягає в тому, що, пере-
розподіляючи надлишкові для деяких банків ресурси, цей ринок, як і
вишает ефективність використання кредитних ресурсів банківської
системи в цілому. Крім того, наявність розвиненого ринку міжбанківських
кредитів дозволяє зосереджувати в оперативних резервах банків
менше засобів для підтримки їхньої ліквідності.
Зміст.
1.Економіческое зміст пасивних операцій і їх структура.
2.Собственние кошти банку: структура, їх формування і використання.
3.Пассівние кредитні операції.
