Принципи діяльності та управління в комерційних банках

ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА УПРАВЛІННЯ У КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ
ПЛАН
1) Вступ
2) Сутність банку
3) Структура управління банком
3.1) Однолінійна структура управління банком
3.2) Багатолінійні (штабна) структура управління
3.3) Лінійно-штабна структура управління
3.4) Загальні принципи управління банком
4) Принципи діяльності на початковому етапі
4.1) Реєстрація комерційних банків
5) Трохи про кадрову політику в банках
5.1) Про мотивацію до праці банківського персоналу
5.2) Про добір банківських кадрів
6) Висновок
7) Список використаної літератури
ВСТУП
Питання про те, що таке банк, не є таким простим, як це здається на перший погляд. У Кажуть, що банк - це сховище грошей. Разом з тим дане чи таке життєве тлумачення банку не тільки не розкриває його суті, а й приховує його дійсне призначення в народному господарстві. БАНК це особливий економічний інститут, що акумулює грошові кошти (вклади), що надає кредит (позики, позики), який здійснює грошові розрахунки, випуск грошей (емісію), цінних паперів (банкноти, чеки, векселі) та ін, який здійснює посередництво у взаємних платежах і розрахунків між державами, підприємствами (фірмами), установами та окремими особами. Сучасна кредитно-фінансова система складається з наступних основних видів банку: центральні (емісійні), комерційні (депозитні), спеціального призначення і т.д. Центральні (емісійні) банки здійснюють керівництво всією кредитною системою країни, володіють монопольним правом емісії банкнот, є головними провідниками грошово-кредитної політики держави, який тимчасово зберігають вільні кошти і обов'язкові резерви комерційних та інших банків, надають їм у разі необхідності кредити для підтримки їхньої ліквідності. Банки комерційні виконують широкий операцій з кредитування юридичних та фізичних осіб. Здійснюють різні види банківського обслуговування приватної клієнтури (ведення поточних рахунків, надання комерційних, споживчих позик, облік векселів і т.д.)
Можна сказати, що в нашому суспільстві ще немає завершеного розуміння того місця, яке повинні займати банки в системі управління економікою. Суспільству потрібні грунтовні, більш глибокі уявлення про суть банку, необхідна його концепція, з'ясування його громадського призначення. В якійсь мірі відповідь на ці запитання дає структура управління банком і деякі принципи його роботи. Сутність банку настільки багатолика що остаточно це питання не буде вирішено ніколи, проте просування у вирішенні цього питання необхідно.
СУТНІСТЬ БАНКУ.
Діяльність банківських установ так різноманітна, що їх дійсна сутність виявляється невизначеною. У сучасному суспільстві банки займаються найрізноманітнішими видами операцій. Вони не тільки організовують грошовий оборот і кредитні відносини, через них здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівля-продаж цінних паперів, а в деяких випадках посередницькі операції і управління майном. Кредитні установи виступають як консультанти, беруть участь в обговоренні народногосподарських програм, ведуть статистику, мають підсобні підприємства.
Найбільш масовим уявленням про банк є його визначення як установи, як організації. Нарешті, в уявленні про банк як установу наші асоціації виявляються ближче до банку як службової конторі, апарату управління. Саме так досить часто характеризується банк.
Але більш логічною є трактування банку не як організації або установи, а як підприємства. Як і будь-яке підприємство, банк є самостійним господарюючим суб'єктом, володіє правами юридичної особи, виробляє і реалізує продукт, надає послуги, діє на принципах госпрозрахунку. Мало відрізняються і завдання банку як підприємства-він вирішує питання, пов'язані із задоволенням суспільних потреб в своєму продукті і послугах, реалізацією на основі отриманого прибутку соціальних і економічних інтересів як його колективу, так і інтересів власника майна банку. Банк може здійснювати будь-які види господарської діяльності (зрозуміло, якщо вони не суперечать законам країни, випливають із статуту банку) Як і будь-яке інше підприємство, банк повинен мати спеціальний дозвіл (ліцензію).
У місці з тим банк як підприємство має свою специфіку, його діяльність відрізняється від діяльності інших підприємств. Перш за все, банки на відміну від промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку діють у сфері обміну, а не виробництва Ця обставина дала підставу ряду авторів вважати, що банк це торгівельне підприємство. Асоціації банківської діяльності з торгівлею не випадкові. Банки дійсно як би купують ресурси, продають їх, функціонують у сфері перерозподілу, сприяють обміну товарами. Банки мають своїх продавців, сховища, особливий "товарний запас", їх діяльність багато в чому залежить від оборотності. На цьому, однак схожість між банком і сферою торгівлі в основному закінчується. Більше того, схожість має лише зовнішній характер, тому що банки торгують не товарами, а особливим продуктом. Сучасні банки все частіше займаються консультуванням, управлінням майна, здачею в оренду різних об'єктів, а поширена зараз послуга типу "БАНК-КЛІЄНТ" вже схожа на інформаційні послуги та послуги зв'язку.
При торгівлі товарами має місце зустрічний рух вартості: від продавця до покупця йде товар, від покупця до продавця - гроші. При кредиті в момент його надання відбувається односторонній рух вартості: позичає вартість переміщується від кредитора до позичальника, сплата її еквівалента відкладається; вона повертається до своєї вихідної юридичної точки
лише при настанні певного терміну. Різниця в
те, що що при торговій угоді продавець одержує еквівалент свого товару-гроші, при кредиті кредитору повертається не тільки надану вартість, але й добавка до неї у вигляді позичкового відсотка.
Функціонування банку у сфері обміну породжує й інші уявлення про його сутність. Нерідко банк характеризується як посередницька організація. Підставою для цього є особливий перелив ресурсів, тимчасово осідають у одних і вимагають застосування у інших. Особливість ситуації при цьому полягає в тому, що кредитор, який має певну частину ресурсів, бажає при відповідних гарантіях, на конкретний термін, під процент віддати її іншому контрагенту-позичальнику. Інтереси кредитора, однак, повинні співпадати з інтересами позичальника, який зовсім не обов'язково може перебувати в даному регіоні. Зрозуміло, в сучасному грошовому господарстві таке співпадіння інтересів є випадковим. Консолідуючою ланкою тут виступає банк посередник, що забезпечує можливість здійснення угоди з урахуванням попиту та пропозиції. На відміну від індивідуального кредитора ресурси в кишені банку втрачають своє первісне обличчя. Зібравши численні кошти, банк може задовольнити потреби самих різноманітних позичальників, надати вибір кредиту на будь-який смак-термін, забезпечення, позиковий відсоток.
Поступово банк, у свою чергу, все більше ставав кредитним центром, що дало можливість його визначати як кредитне підприємство. Однак це не дає підстави для змішування банку з кредитом. Визначення банку як кредитної підприємства хоча і характеризує найважливішу його специфічну рису, проте не розкриває повної картини його сутності. Можна сказати, що це фрагмент сутності банку, і саме тому вона є незавершеною. Як зазначалося, банки займаються не тільки кредитуванням, але і цілим рядом інших видів діяльності. По своїй природі банки пов'язані з грошовими і кредитними відносинами. Саме на їх базі і зародилося таке унікальне утворення, як банк, що в цілому можна визначити як систему особливих підприємств, продуктом яких є кредитна та емісійне справу. Головним у суті банку, його основою, можна при цьому вважати організацію грошово-кредитного процесу та емітацію грошових знаків. Така теорія питання, яка допоможе зрозуміти, чим повинен стати банк на практиці.
СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ БАНКОМ.
У банківській практиці країн з розвиненою ринковою економікою прийнята триступінчата класифікація суб'єктів управління в залежності від обсягу їх розпорядчих повноважень:
1) Вище керівництво (дирекція), в компетенцію якого входить прийняття основоположних рішень з приводу цільових установок та економічної політики банку, підбір і розстановка кадрів, керівництво нижчестоящими управлінськими підрозділами;
2) Середнє керівництво (керівники відділів) у
компетенцію якого входить управління окремими сферами банківської діяльності, регулювання процесу роботи, керівництво підлеглими службовцями, підготовка прийняття рішень для дирекції;
3) Нижче керівництво (керівники груп), до компетенції яких входить розподіл завдань і контроль за роботою окремих груп.
Проте, дуже часто, особливо в нашій країні такий розподіл якщо й існує то дуже умовно. Але у великих російських банках така класифікація може втілюватися в реальності, у дрібних банках, навпаки, вище керівництво може безпосередньо керувати навіть простими виконавцями.
Систему управління комерційним банком можна розглядати з двох точок зору. З одного боку вона являє собою систему передачі розпоряджень від вищих інстанцій до нижчестоячих. З іншого боку система банківського управління виступає як система розподілу повноважень між інстанціями. Вона визначає внутрішній конфліктний потенціал банку, пов'язаний з можливими перетинаннями сфер компетенції різних суб'єктів управління. Швидкість руху інформації і рівень конфліктного потенціалу залежать в першу чергу від того, яка буде обрана структура управління. Тут існує три основні альтернативи: однолінійна, Багатолінійні та лінійно-штабна структури.
Однолінійна СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ
директор банку
|
--------------------------------- --------------- -------------- | Начальник | | начальник |
| Відділу | | відділу |
--------------- -------------- ----------- ------------ ----------- ------------ | співробітник | | співробітник | | співробітник | | співробітник |
----------- ------------ ----------- ------------ Перевагою даної структури управління є чітке розмежування компетенцій і відповідальності. Недолік полягає в її малої гнучкості внаслідок тривалості проходження інформації по ланцюжку інстанцій. У зв'язку з цим однолінійна структура управління застосовується лише у дрібних банках.
Багатолінійні (штабні) СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

директор
банку
----------------------------------- ----------------- | ----------------- | Заступник | | | заступник |
| Директора | | | директора |
----------------- | ----------------- | | |
---------------------------------- |
------------------------------------ -------------- -------------- ------------- | Начальник | | начальник | | начальник |
| Відділу | | відділу | | відділу |
-------------- -------------- -------------
Відмінною особливістю штабів в даній структурі управління є те, що вони мають право віддавати розпорядження безпосередньо будь-яким нижчестоящим інстанціях. У результаті кожне нижчестоящої підрозділ отримує розпорядження не від однієї, а від багатьох вищих інстанцій, перед якими несе відповідальність за їх виконання. Переваги Багатолінійні структури полягають в у її більш високу гнучкість в порівнянні з однолінійної, у скороченні часу руху інформації по інстанціях, у використанні вигод спеціалізації управлінської праці. Недоліки випливають із можливого перетину сфер компетенції штабів, нескоординованості їх розпоряджень, внаслідок чого можуть виникати конфліктні ситуації. Як і в попередньому випадку, що розглядається структура управління придатна лише для порівняно невеликих банків.
Лінійно-штабна СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ БАНКОМ
Лінійно-штабна структура являє собою спробу поєднати переваги обох розглянутих структур і одночасно подолати їх недоліки. Вона передбачає створення інстанцій двох видів: лінійних інстанцій, які мають право віддачі розпоряджень, і спеціалізованих штабів, які можуть лише приймати розпорядження від вищих лінійних інстанцій, але самі правом їх віддачі не володіють. Таким чином ці штаби істотно відрізняються від штабів в Багатолінійні структурі управління: тут вони виступають лише як консультативний орган, який надає допомогу лінійним інстанціях у підготовці прийняття рішень. Прикладами штабів такого роду можуть бути відділ кадрів, юридичний відділ, відділ маркетингу та інші.

секретаріат дирекції | |
організаційний отд .--
бухгалтерія | -
ревізійний відділ |
--------------------- дирекція | | відділ кадрів |
банку - юридичний відділ |
---------| Плановий відділ |
| | Відділ маркетингу |
| -------------------- |

---------------------- отд.по про-| | отд.по про-
служіванію | | служіванію
підприємств. | | населення
---------------------- ------------------------------ | отд.по опера-| | міжнародний |
| ціям з цінні-| | |
| Ми паперами | | відділ |
------------------------------ Лінійно-штабна структура управління банком в даний час найбільш часто знаходить застосування на практиці. Її переваги-чітке розмежування повноважень (як у однолінійної структурі і використання спеціалізації управлінської праці (як у Багатолінійні). Недолік же полягає в тому, що процеси підготовки рішення та його прийняття строго розділені. А оскільки штаби не можуть безпосередньо вплинути на ухвалення рішення лінійної інстанцією , це може призводити до зниження їхньої мотивації і відповідальності за висунуті пропозиції. У зв'язку з цим, крім розглянутого варіанту лінійно штабної структури, на практиці використовується також модифікована лінійно-штабна структура, при якій поряд з штабними відділами без права віддачі розпоряджень створюються штаби, що володіють обмеженим правом віддачі розпоряджень (ревізійний відділ, юридичний відділ та інші).
Загальні принципи УПРАВЛІННЯ БАНКОМ
Головне призначення органів управління-забезпечити ефективне керівництво комерційною діяльністю банку з метою реалізації його основних функцій.
Визначення структури управління банком передбачає виділення органів управління, затвердження їх повноважень, відповідальності та взаємозв'язки при здійсненні основних банківських операцій. Загальні підходи до структури управління банком визначаються банківським законодавством. Разом з тим багато питань структури управління комерційний банк (КБ) має право вирішувати самостійно.
На структуру управління банком впливають правова форма мобілізації власного капіталу банку (акціонерна, паїв і т.д.) і організаційне побудова банку (ступінь розвитку його мережі і його самостійність). Так, при акціонерній формі утворення власного капіталу для отримання права повного контролю та управління банком, необхідно мати певну суму акцій, достатню для володіння контрольним пакетом.
Незалежно від форми організації власного капіталу банку право управління банком повинні мати його засновники. Таке право реалізується шляхом особистої участі в органах управління банку.
Основним (найвищим) органом управління КБ є збори акціонерів (пайовиків) банку.
Основний орган управління банку вирішує стратегічні завдання діяльності банку, а саме:
-приймає рішення про заснування банку;
-затверджує акти, документи ділової політики банку;
-приймає статут банку;
-розглядає та затверджує звіт про роботу банку;
-розглядає та затверджує результати діяльності
банку та приймає рішення про використання отриманого прибутку або про покриття збитків;
-приймає рішення в частині формування фондів банку;
-обирає членів виконавчих і контрольних органів в банку і вибирає директора (голови правління) банку.
Вищий орган управління КБ реалізує свої функції та завдання безпосередньо через виконавчі, а також контрольні органи, які цілком підзвітні йому.
Виконавчі та контрольні органи банку повинні бути укомплектовані висококваліфікованими банківськими працівниками. Голова правління банку відповідно до статуту обирається вищим органом управління банку і є членом його виконавчого органу.
Права, обов'язки і відповідальність голови правління банку затверджуються статутом банку.
Голова правління банку:
-представляє банк;
-виконує рішення вищого органу управління банку,
дбає про їх проведення в життя;
-підтримує ініціативу працівників банку і вносить
пропозиції щодо вдосконалення діяльності банку;
-організує і керує трудовим колективом банку;-відповідає за законність роботи банку перед органом
управління банку.
Контрольний орган банку повинен контролювати діяльність банку через виконавчі органи, директора банку, кредитні та інші спеціальні служби і представляти самостійний звіт і свої пропозиції щодо подальшого вдосконалення діяльності КБ
Виконавчі органи банку при виконанні своїх функцій (реалізації всіх рішень органів управління безпосередньо в поточній діяльності банку) спираються на конкретну організаційну структуру банку.
Збори акціонерів (пайовиків) скликаються щороку, не пізніше ніж через місяць після складання балансу банку за звітний рік. Надзвичайні збори акціонерів можуть скликатися за рішенням ради банку, вимогу ревізійної комісії або акціонерів, що володіють не менш ніж 1/3 -1/10 акціонерного капіталу.
Збори акціонерів (пайовиків):
-вносить зміни і доповнення до статуту банку;
-приймає рішення про додатковий випуск акцій і
збільшення статутного капіталу;
-обирає раду і ревізійну комісію банку;
-розглядає та затверджує баланс банку, звіт про
прибутки і збитки за минулий операційний рік,
висновок і звіт ревізійної комісії;-встановлює порядок розподілу прибутку банку,
порядок утворення та використання фондів банку;-приймає рішення про припинення діяльності бан-
ка;
-укладає договори від імені банку про трудові
відносинах з членами ради банку;
-розглядає інші питання, винесені на збори за рішенням ради, ревізійної комісії банку або акціонерів, що володіють не менш ніж 1/10 акціонерного капіталу.
Для загального керівництва роботою банку, а також спостереження і контролю за роботою правління та ревізійної комісії банку збори акціонерів обирає рада банку (правління) зазвичай з терміном повноважень до 5 років. Кількість членів ради банку визначається загальними зборами акціонерів.
Члени ради зі свого складу більшістю голосів обирають голову ради банку та його заступників. Члени ради банку не можуть бути одночасно членами правління або членами ревізійної комісії банку.
Рада банку вирішує стратегічні завдання управління та розвитку діяльності банку, її засідання проводяться не рідше одного разу на рік. У своїй роботі рада керується чинним законодавством та нормативними актами.
Рада банку:
-визначає напрямок ділової політики банку,
розширення масштабу і кола операцій залежно
від певних економічних умов, розміри
процентних ставок і дивідендів;
-встановлює згідно з чинним законодавством та інтересами ліквідності та прибутковості структуру залучених пасивів та їх розміщення, межа допустимої заборгованості банку в країні і за кордоном;
-здійснює контроль за роботою правління та ревізійної комісії банку;
-затверджує річний баланс і розподіл отриманого прибутку; внутрішньобанківські інструкції;
-вирішує питання про відкриття філій і представництв банку;
-здійснює контроль за виконанням що проводиться
банком кредитної та інвестиційної політики;-обирає голову банку, його заступників,
призначає інших керівних осіб у банку і його відділень;
-стверджує постійно діючі комітети та обирає їх членів.
Члени ради несуть особисту відповідальність за порушення законодавчих актів, що регулюють діяльність банку; за збитки в результаті прийняття некомпетентних рішень; за виконання операцій не передбачених статутом банку.
голова правління банку здійснює керівництво поточною діяльністю відповідно до статуту і практично реалізує рішення ради банку. Він є головою банку і відповідає за управління оперативною діяльністю. Його заступники очолюють провідні управління або відділи. Кількість заступників визначається обсягом виконуваних операцій і можливостями управління.
Рада затверджує членів правління банку, що визначає на основі затверджених напрямків ділової
політики банку найближчі цілі і умови залучення і
розміщення кредитних ресурсів, розробляє план роботи на поточний рік, вирішує кадрові питання.
При раді (правління) банку звичайно створюються два комітети: кредитний і ревізійний. У функції кредитного комітету входять:
-розробка кредитної політики банку, структури
залучених коштів та їх розміщення;
-контроль за вирішенням питань, що відносяться до компетенції ради банку, що не вимагають постійної уваги;
-розробка висновків по наданню найбільш
великих позик, позик, що перевищують встановлені ліміти, за рівнем процентних ставок на окремі види кредитів;
-розгляд питань, пов'язаних з інвестуванням фондів, веденням трастових операцій;
-проведення різних досліджень діяльності
окремих підрозділів банку.
Ревізійна комісія (комісія) обирається загальними зборами акціонерів (пайовиків).
До складу ревізійного комітету не можуть бути обрані члени ради (правління) банку, а також інші особи, що займають будь-які штатні посади в банку.
Ревізійна комісія зі свого складу обирає голову та його заступника. Члени ревізійного комітету несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків у порядку, визначеному чинним законодавством.
Ревізійна комісія перевіряє дотримання банком законодавчих та інших актів, що регулюють його діяльність; постановку банківського контролю; кредитні, розрахункові, валютні та інші операції, проведені банком протягом операційного року (суцільною перевіркою або вибірково); стан каси і майна. Ревізійна комісія представляє раді банку, зборам акціонерів (пайовиків) і центробанку звіт про проведені ревізії, що супроводжується рекомендаціями щодо усунення недоліків.
При необхідності функції комітетів можуть бути розширені. Це залежить від обсягу та виду виконуваних банком активних і пасивних операцій.
Діяльність комітетів при раді банку дає можливість проводити більш активну політику, що дозволяє підтримувати ліквідність і підвищувати прибутковість його операцій. Велика роль належить комітетам в координації діяльності окремих підрозділів банку, організації контролю за виконанням прийнятих рішень.
ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ на початковому етапі роботи.
Після реєстрації статуту комерційного банку в центральному банку Російської Федерації банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи. Крім того банку видається ліцензія, що підтверджує його право на проведення банківських операцій. Заснувати банк можуть як юридичні так і фізичні особи, але їх не повинно бути менше трьох. Заборонено формувати статутний фонд з коштів органів влади, політичних партій і спец.фонд. Не можуть бути учасниками банку організації мають неліквідний баланс або оголошені неплатоспроможними. Статутний капітал формується виключно за рахунок власних коштів, використання кредитів та інших позикових джерел неприпустимо.
Для забезпечення гарантії успішного формування статутного капіталу особи, що беруть участь в установі банку, або підписалися на його акції, до початку установчої конференції повинні внести на тимчасовий розрахунковий рахунок, відкритий засновниками банку в РКЦ ЦБ РФ по передбачуваного місця знаходження комерційного банку, не менше 10% номінальної вартості акцій, на які вони підписалися. Підставою для відкриття тимчасового розрахункового рахунку є установчий договір. Установчий договір підписують засновники - фізичні та юридичні особи, які виступили ініціаторами створення банку.
В установчому договорі визначаються:
-Характер банку (пайовий, акціонерний і т.д.)
-Передбачуваний розмір статутного капіталу і
частки засновників у ньому
-Відповідальність сторін за виконання прийнятих за цим договором зобов'язань
-Сторони, які розглядають спори, що випливають з цього договору (арбітраж, третейський суд та ін)
У тому випадку, коли внески засновників покривають лише частину статутного капіталу, у статутному договорі обговорюються умови, на яких передбачається залучати акціонерів (пайовиків) банку.
У цьому випадку установчий договір доповнюється підписними листами, на основі яких акціонери чи пайовики повідомляють про своє рішення брати участь у заснуванні комерційного банку. Підписні листи служать підставою для перерахування акціонерами (пайовиками) банку встановленого в установчому договорі внеску кошти на тимчасовий розрахунковий рахунок засновників.
Після реєстрації банку залишок коштів з цього рахунку перераховується до статутного капіталу комерційного банку. Підставою для цього є відкриття банку кореспондентського рахунку в Центральному банку РФ. В
разі відмови у видачі ліцензії та реєстрації банку,
залишок коштів з тимчасового розрахункового рахунку повертається учасникам банку за їх заявою.
За видачу ліцензії на здійснення банківських операцій з банків та установ, які звернулися за такою ліцензією, в дохід бюджету РФ стягується плата.
За реєстрацію знову утворених комерційних банків оплата здійснюється з тимчасового розрахункового рахунку засновників: за перереєстрацію діючих комерційних банків - з кореспондентського рахунку в Центральному лазні. Внески інших фізичних або юридичних осіб від імені комерційного банку не приймаються. У разі відмови у видачі ліцензії та реєстрації внесена до бюджету плата не повертається.
РЕЄСТРАЦІЯ БАНКІВ
Для реєстрації комерційного банку засновники подають до Головного управління Центрального банку за місцем свого знаходження, але не пізніше ніж через 3 місяці після проведення установчих зборів, наступні документи:
1) Нотаріально засвідчене клопотання про реєстрацію статуту та видачу ліцензії.
2) Нотаріально засвідчений Статуту банку, затверджений зборами акціонерів (пайовиків).
3) Установчий договір і підписні листи учасників, підписані учасниками банку та завірені їх печатками. (Підписи фізичних осіб, а також організацій, тимчасово не мають в своєму розпорядженні печатками засвідчуються нотаріально).
4) Нотаріально посвідчений протокол установчих зборів, який містить рішення про створення банку, затвердження статуту, обрання Ради банку, ревізійної комісії і виконавчого органу (ради директорів, правління) банку.
5) Список пайовиків або акціонерів банку із зазначенням їх:
- Повних найменувань і відомчої належності,
- Поштових адрес і телефонів,
- Платіжних реквізитів,
- Розмірів внесених паїв, а також частки в передбачуваному статутному капіталі. (Окремо виділяються відомості щодо засновників. На частку засновників має припадати не менше 25% пайового внеску в статутному капіталі банку).
6) Висновок аудиторської організації про фінансовий стан учасників банку (контрольно-ревізійної служби Міністерства фінансів, Центрального банку, вищестоящих організацій, або незалежних від перевіряючих організацій служб, які уповноважені здійснювати перевірки фінансово-господарської діяльності).
7) Декларації про доходи (для фізичних осіб - учасників банку).
8) Економічне обгрунтування створення банку, включаючи розрахунковий баланс банку на кінець першого року роботи і розрахунок плану доходів, витрат і прибутку банку на перший рік його діяльності.
9) Довідка про фактичної заборгованості по позиках та залишками коштів на розрахункових, депозитних та інших рахунках юридичних і фізичних осіб, які приймаються на обслуговування банком з вказівкою банку, в якому вони обслуговувалися раніше.
10) Копія платіжного документа, що підтверджує внесення до бюджету плати за реєстрацію банку.
11) Дані про керівників банку (голові (директора), головного бухгалтера, їх заступників, завірені підписом голови Ради банку.
Не пізніше одного місяця з моменту надходження документів Головне управління Центрального банку РФ
за місцем знаходження комерційного банку направляє в
його адресу висновок, який оформлюється на бланку і
містить:
- Обгрунтування доцільності створення комерційного банку на даній території;
- Інформацію про фінансову стійкість і репутації пайовиків банку, наявності у них вільних коштів, готовності банку до проведення операцій, забезпеченості його кваліфікаційними кадрами, приміщенням, необхідним обладнанням;
- Підтвердження про перерахування на тимчасовий рахунок, відритий в розрахунковому центрі Центрального банку РФ 10% величини акцій (паїв) засновників;
- Підтвердження про внесення плати за реєстрацію банку;
- Підтвердження професійної придатності керівників (голови, директора) їх заступників і головного бухгалтера банку до виконання банківських операцій, які, зокрема, повинні відповідати таким вимогам: а) наявність вищої економічної освіти; б) стаж роботи в банківській системі на керівних посадах, як правило, не менше 3-х років;
в) відсутність судимостей.
У випадку, коли кандидат, що пропонується на керівну посаду у виконавчому органі банку, не повністю відповідає пред'явленим вимогам, питання про його призначення може бути розглянуто в порядку виключення регіональним управлінням (Головним управлінням), яке має дати своє розгорнуте висновок про професійну придатність кандидата. Не пізніше трьох місяців після розгляду документів в регіональному управлінні Центрального банку РФ Рада комерційного банку направляє замовною кореспонденцією до Головного управління по роботі з комерційними банками Центрального банку РФ всі перераховані документи.
Центральний банк РФ розглядає клопотання банків про видачу їм ліцензій на проведення банківських операцій та реєстрації їх Статутів в термін, що не перевищує трьох місяців з моменту отримання всіх передбачених для цього документів. У разі необхідності Центральний банк запитує додаткову інформацію про фінансовий стан засновників. Матеріали розглядаються як правило без виклику представників банку.
Повідомлення про реєстрацію публікується Центральним банком у пресі. (Зокрема, в "Российской газете").
У разі відмови в реєстрації засновники сповіщаються про це письмово. (Мотивований відмову засновникам протягом тижня після даного рішення).
Центральний банк РФ може відмовити у видачі
ліцензії на проведення банківських операцій та реєстрації Статуту комерційного банку з таких підстав:
- Невідповідність установчого договору та статуту до чинного в РФ законодавству (зокрема, мова може йти про включення до складу учасників банку юридичних або фізичних осіб, яким заборонено формувати статутний капітал банку; перевищенні квоти в 35% одним з учасників і т.д.);
- Незадовільний фінансовий стан засновників, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку. (Про це зокрема може свідчити відсутність у учасників банку необхідних коштів для оплати у встановлений термін статутного капіталу; невідповідність кандидатур керівників виконавчого органу комерційного банку вимогам до їх професійної підготовленості).
Відповідно до Закону РФ "Про банки і банківську діяльність" Центральний банк РФ реєструє статути комерційних банків і веде реєстр (загальноросійську Книгу реєстрації) банків, які отримали ліцензії. При цьому записи в реєстр проводяться одночасно з видачею ліцензії. Однак для забезпечення ліквідності кредитних установ, на строк до оплати засновниками 50% статутного капіталу, комерційний банк отримує тимчасову ліцензію, що дає право на відкриття кореспондентського рахунку та акумуляцію внесків акціонерів (пайовиків) банку для формування статутного капіталу. (Тимчасова ліцензія діє протягом року з моменту її видачі).
Після подання Головному управлінню по роботі з комерційними банками підтвердження про оплату 50% оголошеного статутного капіталу комерційного банку замість тимчасової видається ліцензія, що дозволяє здійснювати операції, передбачені його статутом.
Протягом року після реєстрації повинні бути сплачені всі 100% оголошеного статутного капіталу. В іншому випадку реєстрація банку визнається недійсною, а тимчасова ліцензія відкликається. Контроль за виконанням цієї вимоги покладається на Головні управління Центрального банку РФ за місцем знаходження комерційних банків.
Нотаріально завірена копія зареєстрованого статуту комерційного банку у десятиденний термін після реєстрації підлягає поданням цим банком у відповідний фінансовий орган за місцем знаходження для організації оподаткування.
У місячний термін з моменту реєстрації статуту комерційний банк зобов'язаний пройти реєстрацію в Головному обчислювальному центрі (ГВЦ) Центрального банку для включення його до класифікатора підприємств і організацій (КПО), для чого заповнюється карта реєстрації комерційного банку.
Всі представлені для реєстрації документи зберігаються в Головному управлінні по роботі з комерційними банками Центрального банку РФ. Копія документів знаходиться в регіональному управлінні Центрального банку РФ за місцем знаходження комерційного банку.
ТРОХИ про кадрову політику в БАНКАХ
Стратегія комерційного банку немислима без звернення до банківського персоналу. На жаль цій темі присвячено мало робіт. В основному, коли говорять про банківські кадрах, вся справа зводиться до їх підготовку або перепідготовку, опису посад і професійним вимогам, планам розвитку персоналу. Тим часом питання не тільки в цьому. При всій їх важливості, особливо в умовах переходу до нової банківської технології, коли оновлення знань, освоєння нової філософії банківської справи стає неодмінною умовою роботи кредитної установи в умовах ринку, на практиці постають інші питання, за своєю значимістю не поступаються проблем професійного навчання.
Взяти, наприклад, керівництво банком. Керівник банку-це не номенклатурна посаду, він не стільки адміністратор, скільки банкір в самому прямому сенсі цього слова, професіонал, що володіє комерційними та аналітичними здібностями. У всьому світі про банк судять насамперед по тому, хто його очолює, яка особистість голови, його професійний і моральний рівень, здатність організувати бізнес, його авторитет у світі ділових людей.
Коли говорять про гарний банку, то мають на увазі перш за все банк, що володіє висококваліфікованими кадрами. І це не випадково. В сучасний банк клієнти приходять не тільки для того, щоб отримати ту чи іншу фінансову послугу, але і для того, щоб скористатися радою банку, як правильно організувати бізнес. А для цього в банку повинна бути сформована сильна команда, здатна поддержіват