Румунія

Зміст

1.Руминія Унітарна держава

В адміністративному відношенні країна ділиться на повіти (жудець), міста і комуни. На території Румунії - 40 повітів, на правах повіту і Бухарест
(площа повіту складає в середньому 6074 кв. км з населенням понад 530 тис. чол.), 236 міст, 2705 комун (в комуну входить одне або кілька сіл, вона нараховує в середньому 4500 жителів), 47 міст країни-муніципій.

2. Політико-географічне положення, економіко-географічне положення

Республіка Румунія розташована на південному-сході Центральної Європи, в басейні Нижнього Дунаю. Границі її визначені мирним договором 1947 р., їх загальна довжина-3190, 3 км.
На сході Румунія омивається Чорним морем, довжина морських меж-244 км. На півночі і північному сході межує з Молдовою (1325,9 км), на північно-заході-з Угорщиною (444,8 км), на південному сході-з Югославією (544,3 км), на півдні-з Болгарією (631,3 км). Територія Румунії - 237,5 тис. кв. км.
Близько 30% загальної площі-гори, 37% - пагорби і плато, 33%-рівнини. Клімат - помірно континентальний.
на 1 січня 1993 р. населення Румунії складало 22,5 млн. жителів. За чисельності населення Румунії займає 8-е місце в Європі і 31-е в світі.
Румунія належить до числа відносно густонаселених країн: середня щільність населення-94, 1 чол. на 1 кв. км. Румуни складають близько 90% населення, угорці-7, 7, німці-1, 6%.

3.1. Вплив економіко-географічне положення на розвиток промисловості

Природні умови Румунії більш різноманітні, ніж сусідніх Угорщини та південних частин України, що лежать на тій же широті. Головна гірська система
Румунії розташована в центральній частині країни, а не на периферії, як, наприклад в сусідній Югославії. Звідси випливає ряд характерних для Румунії особливостей у розміщенні мінеральних, гідроенергетичних і грунтово - рослинних ресурсів, що надають великий вплив на географію населення і господарства. Основні поклади корисних копалин і гідроенергоресурсов, ліси і луки зосереджені в центральній, гористій частині Румунії, а основні масиви зручних для обробки найбільш цінних грунтів розташовані в рівнинних периферійних частинах країни.

Румунія володіє великими ресурсами і можливостями для створення різнобічно розвиненої промисловості. Ці ресурси стали широко використовуватися. Зросла концентрація виробництва на великих, оснащених більш досконалим устаткуванням підприємствах. Вже в 1981 р. понад 600 заводів і фабрик нараховували більш ніж по 100000 робітників. У них було сконцентровано майже 2/5 промислових робітників і валової промислової продукції країни.

3.2. Зміна положення країни в часі

Територія незалежного Румунського держави формувалася в умовах складної багатовікової боротьби між Туреччиною, Австро-Угорщиною, а потім і
Росією за політичне й економічне панування в Південно-східній Європі.
З особливою силою ця боротьба розгорнулася в XIX - початку XX ст.

У середні століття на території сучасної Румунії існувало кілька феодальних держав. Деякі з них підпали під владу Угорщини, а пізніше - Австрії (Трансільванія, Банат), а інші в XV-XVI ст. - Під панування Туреччини (Добруджа, Валахія, Молдова). Перемоги Росії над Туреччиною під час воєн кінця XVIII - початку XIX ст. сприяли ослаблення позицій
Туреччини на румунській території.

Великі територіальні зміни на користь Румунії відбулися в підсумку першої світової війни. У її територію були включені області, розташовані на північ і захід від Карпатської гірської дуги і протягом тривалого часу що знаходилися під владою Австро-Угорщини: Трансільванія, східні частини Бана-та і Крішани, Марамуреш і Буковина. Крім того, ре "акційні правлячі кола буржуазної Румунії, скориставшись тимчасовими труднощами ще незміцнілій Радянської Росії, в 1918 р. окупували розташовану між річками Прут і Дністер територію Бессарабії. У підсумку після першої світової війни територія і населення Румунії більш ніж подвоїлися.
Під час другої світової війни румунська реакція надала територію і ресурси країни в розпорядження фашистської Німеччини для ведення війни проти
Радянського Союзу.
Згідно з мирним договором, укладеним у лютому 1947 р. в Парижі, в післявоєнної Румунії встановилися кордони, які існували до початку 1941 р. | Рішення Віденського арбітражу 1940 були скасовані, і між Румунією і
Угорщиною була відновлена колишня кордон.
Сучасна Румунія як за площею, так і за населенням (близько 19 млн. чоловік у 1963 р.) належить до європейських держав середньої величини.
Вона займає компактну територію округлої форми, найбільш зручну для організації внутрішніх зв'язків. Максимальна довжина країни - 480 км з півночі на південь і 640 км з заходу на схід.

3.3. Особливості населення

З майже 19 млн. жителів Румунії (1963 р.) понад 16 млн. (близько 86%) становили румуни. Крім них в Румунії живуть більш 1,6 млн. угорців і 0,4 млн. німців. Менш значні групи населення складають євреї, цигани і представники слов'янських народів (у тому числі понад 100 тис. українців і росіян). Після другої світової війни населення Румунії стало більше однорідним. Це сталося тому, що частина німців і болгар емігрувала відповідно в Німеччину і Болгарію, а число євреїв і циган різко скоротилося в результаті звірств фашистів. Найбільш однорідним населенням відрізняється Валахія і Молдова, де румуни складають 97-98%. У західних областях, які тривалий час перебували в складі Угорщини та Австрії, близько
1/3 населення припадає на частку національних меншин. У країні проживають також українці, росіяни, серби, хорвати, словени, болгари, євреї, татари, турки, цигани. Із загального числа населення 49,1% - чоловіки і 50,9% -- жінки.

3.4. На що спрямована демографічна політика

Демографічна політика держави спрямована на збільшення числа населення.
Вжиті заходи сприяли зниженню загальної смертності населення: у 1982 р. вона склала 10 на 1000 жителів, в 1938 р. - 19,1. Показник дитячої смертності знизився більш ніж на 70% у порівнянні із середнім рівнем останніх 30 років. У 1982 р. народжуваність склала 8,5 на 1000 жителів.
В результаті заходів з охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища трудящих середня тривалість життя в країні збільшилася з 42 років у
1938 майже до 70 років до початку 1983

4.1. Природні ресурси та їх використання

Природні ресурси Румунії різноманітні. У межах Румунії знаходиться близько половини великої європейської гірської системи Карпат, які займають понад 2/5 площі країни. Це один з головних факторів, що обумовлюють порайонній кліматичні і грунтово-рослинні розходження на більшій частині її території. Більше 30% території Румунії лежить - на висоті понад 800 м над рівнем моря. Передгір'я Карпат і плато, розташовані по зовнішній і внутрішньої столонах Карпатської гірської дуги на висоті від 200 до 800 м, займають 37%, а рівнини і низовини (нижче 200 м) - 33% території
Румунії.

Поклади кам'яної солі могли б багато років задовольняти потреби всієї Європи. Великі запаси природного газу, нафти і кам'яної солі в
Румунії здобувають особливо важливе значення в умовах поглиблення міжнародного соціалістичного поділу праці, тому що, наприклад, соціалістичним сусіднім країнам - Угорщини і Болгарії-не вистачає саме цих цінних видів енергетичного та хімічної сировини.
У багатьох місцях Румунії залягають вугілля, але їх загальні запаси невеликі
(близько 6-7 млрд. т) і представлені переважно лігніту. Кам'яних вугілля мало.

Численні поклади і рудних копалин; і хоча родовищ з великими запасами мало, в сумі вони створюють необхідну основу для повного задоволення потреб країни в свинці, цинку, марганцю, алюмінії і здатні забезпечити значну частину потреби в міді.

Значні запаси благородних (золота, срібла) і рідкісних металів.
Залізною рудою і високоякісним коксівним вугіллям, необхідними для швидко розвивається, чорної металургії, Румунія забезпечена недостатньо. У післявоєнний період були відкриті нові великі поклади газу, нафти, металевих руд, але надра країни містять ще багато нерозвіданих багатств.

4.2. Оцінка природно-ресурсного потенціалу

Корисні копалини Румунії досить різноманітні; за розвіданими запасами деяких з них - природного газу, нафти, кам'яної солі, марганцю, золо-та - країна займає перше місце в зарубіжній Європі. Серед європейських держав Румунія по праву може бути названа країною природного газу, нафти і кам'яної солі. Саме ці копалини служать основою для швидко розвивається, енергетики та хімічної промисловості.
Вже протягом століття Румунія відома як країна зі значними запасами нафти. Дослідження останнього періоду довели, що вона ще багатшими високоякісним природним газом (з вмістом метану більше
99,5%); запаси природного газу обчислюються сотнями мільярдів кубометрів і в перерахунку на умовне паливо значно перевершують відомі запаси нафти.

5. Загальна характеристика господарства

Господарство Румунії - важлива ланка в економічній системі країн. У процесі поглиблення міжнародного поділу праці Румунія все більше спеціалізується на виробництві продуктів, одержуваних від переробки нафти, природного газу, кам'яної солі, лісу. Швидкі темпи індустріалізації дозволяють Румунії з кожним роком в усі великих кількостях направляти в інші країни машини й устаткування. Крім того, Румунія, як і її південні і західні сусіди, спеціалізується на постачаннях у більш північні країни фруктів, винограду, овочів і продуктів їх переробки. У свою чергу, першорядне значення мають для Румунії гарантовані поставки комплектного промислового устаткування, різноманітних машин, а також деяких масових видів промислової сировини з інших країн.

5.1. Причини, що роблять вплив на господарський розвиток

Зміна структури народного господарства Румунії наочно підтверджується співвідношенням двох провідних галузей економіки: в 1981 р. на частку промисловості припадало понад 88% загальної продукції промисловості і сільського господарства, разом узятих (в 1950 р.-лише 46%).
Найбільш високими і стійкими темпами зростало промислове виробництво, забезпечує основну масу приросту національного доходу країни. Високі середньорічні темпи приросту валової промислової продукції були досягнуті не тільки на перших стадіях індустріалізації (1951 - 1960 рр. .- 12,9%), а й в наступні роки, коли промисловий потенціал СРР мав вже значні масштаби (1971-1980 рр. .- 11,2%).
Одним з вирішальних факторів, що визначили високі темпи економічного розвитку СРР, стало виділення значної частини національного доходу на потреби розширеного відтворення. Норма накопичення становила (в відсотках від загального обсягу національного доходу): у 1951-1955 рр.-17, 6; в
1956-1960 рр.-16; в 1961-1965 рр.. - 24,3; в 1966-1970 рр.-28, 8; в 1971-1975 гг .- 34,1; в 1976-1980 рр.-36, 3. Інтенсивне накопичення дозволило створити сучасну матеріально-технічну базу, докорінно змінити структуру і технічний рівень виробничого апарату.

5.2 Географія основних виробничих комплексів і галузей

У сучасній Румунії сформувалося і знаходиться в процесі формування кілька промислових районів Серед них масштабами виробництва і розмаїтістю галузей виділяється промисловий район
Центральної Мунтенії; з цим районом, головними центрами якого є
Бухарест і Плоєшті, пов'язаний промисловий центр Брашов. Разом вони випускають близько 2/5 промислової продукції країни. Цей район виділяється перш за все машинобудуванням і нафтопереробкою, займаючи також провідне місце в гумової, паперової, текстильної промисловості: велика його роль і в виробництві електроенергії, хімічних і харчових продуктів.

Центральна Трансільванія - найбільший район газової та хімічної скляної промисловості У перспективі підсилюється його значення в виробництві електроенергії

Хунедоара-Решіцкій промисловий район має яскраво виражену вугільно - металургійну спеціалізацію.

Поряд з цими трьома промисловими районами, основа розвитку яких була закладена дещо раніше, в останні роки швидкими темпами формуються ще три перспективних промислових району у перш слабо розвинених областях.

Західно-Молдавський, що охоплює промислові центри області Бакеу в долині р.. Сірет та її приток Тротуш і Еістріна Основа розвитку промисловості цього району - нефтегазохімія і комплекс виробництв, пов'язаних з переробкою лісу, включаючи целюлозно-бумяжную промисловість.

Олтенскій промисловий район (з головними центрами в Крайове і Тиргу-
Жіу). Цей район спеціалізується на видобутку нафти, енергетичного вугілля, а на цій базі і на виробництві електроенергії і хімічної продукції
Одночасно з розвитком енергетики і хімії Олтенскій район поглиблює свою спеціалізацію на електротехніку і деревообробці.

Нижньо-Дунайський промисловий район (з головними центрами Галац і
Бреїла). Цей район у перспективі перетворюється в головну базу чорної металургії країни з економікою, що розвивається машинобудівної промисловістю (в першу чергу суднобудівної). У ньому на базі рослинних ресурсів
Балти, і особливо дельти Дунаю, одержує розвиток також целюлозно-паперова і хімічна промисловість.

5.3 Спеціалізація сільськогосподарського виробництва

Румунія серед держав закордонної Європи - великий виробник сільськогосподарської продукції (особливо зерна); ця продукція в середні по врожайності роки не тільки покриває основні внутрішні потреби країни, але і частково експортується. Нині поряд з сприятливими в більшій частині країни поч-венно-кліматичними умовами створені важливі соціально-економічні передумови, що дозволяють у найближчий період різко підвищити виробництво сільськогосподарських продуктів.

У Румунії, як і в інших країнах Південно-східної Європи, головна галузь сільського господарства - рослинництво. Воно дає близько 2/3 валового сільськогосподарської продукції; на частку тваринництва припадає близько 1/3-
У більшості рівнинних районів частка рослинництва ще вище. У гірських ж і деяких горбистих районах тваринництво - головна галузь сільського господарства.

Зменшення в останні роки посівів зернових культур не призвело до скорочення виробництва зерна, тому що виросла врожайність.

Серед зернових культур різко переважають кукурудза і пшениця.

Основні виробники зерна в Румунії - Нижньо-Дунайська і Середньо-
Дунайська низовини.

За рівнем розвитку тваринництва Румунія близька до Болгарії та
Югославії, але ще сильно поступається, наприклад, Чехословаччини. До сихпор в країні широко поширене малоінтенсивне пасовищне тваринництво, відрізняється порівняно невисокою продуктивністю. Зі збільшенням в останні роки посівів коренеплодів і кормової кукурудзи створюються більш сприятливі умови для розширення стійлово утримання худоби і зростання тваринницької продукції.

5.4 Розвиток транспортного виробництва

Основа транспортної системи Румунії - залізничний транспорт. У
Румунії з її зручним виходом до моря історично не склалося скільки-небудь значних традицій у галузі морського і річкового транспорту. У сучасної Румунії роль водного і особливо автодорожнього транспорту поступово зростає. Однак основна маса вантажів і пасажирів продовжує перевозитися усередині країни по залізницях. У зовнішньоторгових перевезеннях поряд із залізничним т?? анспортом важливу роль відіграють річної та морський транспорт. Специфічна риса транспорту Румунії, що відрізняє її від більшості інших європейських країн,-більш широкий розвиток трубопровідного транспорту.

6. Соціально-економічний розвиток всередині країни і причини обумовлюють нерівномірність розвитку районів

У кожному з п'яти економічних районів є істотні внутрішні відмінності як у природних умовах, так і в характері виробництва. У ряді випадків ці відмінності посилюються в результаті залучення в господарське використання нових природних ресурсів та формування нових індустріальних центрів та вузлів. Особливо яскраво ці зміни проявляються у перш господарсько відсталих галузях: Бакеу (в Північно-східному районі), в
Добруджі (в Південно-східному районі), в Олтенії (на заході Південного району).

Існуючі у великих економічних районах господарські відмінності дозволяють виявити всередині них економічні райони другого порядку, або підрайони. З метою краще пристосувати апарат управління до вирішення економічних завдань в рамках сформованих більш дрібних економічних одиниць в соціалістичній Румунії проведена реорганізація адміністративного поділу. Нові адміністративно-господарські одиниці - області (усього 16 областей) у більшості випадків являють собою подібні економічні райони другого порядку.

| Частка району (у% ог | Юг | Здпа | Центр | Північно-| Південно-во | Усього |
| загального республіканського | | д | і | схід | сток | |
| підсумку) | | | Північ | | | |
| Територія | в тис. кв. | 71 | 45 | 55 | 38 | 29 | 238 |
| | Км. | | | | | | |
| | B% | 30 | 19 | 23 | 16 | 12 | 100 |
| Населення | Млн. чол. | 2,7 | 2,7 | 3,8 | 3,0 | 1,7 | 18,4 |
| | B% | 39 | 15 | 21 | 16 | 9 | 100 |
| Валова промислова | 40 | 19 | 24 | 10 | 7 | 100 |
| продукція | | | | | | |
| Виробництво | 31 | 26 | 23 | 15 | 5 | 100 |
| електроенергії | | | | | | |
| Видобуток нафти | 82 | | | 18 | | 100 |
| Виплавка сталі | 4 | 91 | 4 | | 1 | 100 |
| Рілля | 37 | 17 | 16 | 15 | 15 | 100 |
| Виноградники | 46 | 9 | 7 | 14 | 24 | 100 |
| Сади | 51 | 16 | 20 | 7 | 6 | 100 |
| Ліси | 26 | 22 | 28 | 19 | 5 | 100 |
| | Зерна | 41 | 18 | 13 | 12 | 16 | 100 |
| Збір | | | | | | | |
| | Цукрових буряків | 28 | 23 | 24 | 19 | 6 | 100 |
| | Соняшнику | 38 | 11 | 9 | 20 | 22 | 100 |
| | Великої рогатої | 30 | 16 | 27 | 18 | 9 | 100 |
| Поголів'я | худоби | | | | | | |
| є | | | | | | | |
| | Свиней | 32 | 23 | 22 | 13 | 10 | 100 |
| | Овець | 30 | 14 | 21 | 16 | 19 | 100 |

7. Зовнішньоекономічні зв'язку

Народне господарство Румунії все ширше втягується в міжнародний обмін.
Вирішальну роль в цьому відіграє розширення і поглиблення міжнародного поділу праці.

Успіхи, досягнуті Румунією в післявоєнні роки в області індустріалізації, обумовили великі зміни в структурі її зовнішньої торгівлі.
В експорті ці зміни полягають перш за все у збільшенні частки готових промислових виробів. Швидко розвивається індустрія забезпечує постійне збільшення експорту устаткування (особливо для нафтової, хімічної, цементної промисловості), засобів транспорту (вантажні вагони і цистерни, річкові та морські судна), сільськогосподарських машин (трактори і ін). За період 1978-1989 рр.. частка продукції машинобудування у вартості експорту зросла з 0, 8% до 16% і продовжує збільшуватися. Все більш розширюється експорт продукції хімічної промисловості (кальцинована і каустична сода, газова сажа, фармацевтичні товари та ін.) Дуже важливими статтями експорту продовжують залишатися нафтопродукти і продукція лісової промисловості. Щорічно вивозиться біля половини вироблених у країні нафтопродуктів (порядку 6 млн. т), головним чином бензину і дизельного палива. Експортується також близько 1/4 вироблених у країні пиломатеріалів (на 2/3 хвойних і на 1/3 листяних порід), багато фанери, меблів. При цьому все більш підвищується рівень промислової переробки експортованих нафтових і лісових продуктів. У великих кількостях Румунія стала вивозити цемент і віконне скло (близько 1/3 від їх виробництва). Вона

Основні зміни в структурі імпорту складаються в збільшенні частки промислової сировини та напівфабрикатів (насамперед залізна руда, кокс, апатитовий концентрат, бавовна) і в зниженні частки готових промислових виробів. Причому серед імпортованої готової промислової продукції зріс питома вага машин і комплектного устаткування для заводів і зменшилася частка товарів, що мають другорядне значення.