Зміст
1.Вступ.
2.Общіе принципи функціонування регіональної банківської системи.
3.Особенності розвитку банківської системи Приморського краю.
4.Проблеми банківської системи регіону.
5.Заключеніе.
6.Пріложеніе. Дані банків міста Владивостока.
7.Спісок літератури

1.Вступ

Незважаючи на великі перспективи розвитку банківської справи в Приморському краї і, зокрема, у Владивостоці і порівняно великий проміжок часу пройшов з часу появи першого комерційного кредитно-фінансової установи в регіоні, теоретично це питання розглянуто дуже слабко. Тому тема вивчення розвитку банківської системи в Приморському краї представляє великий інтерес в силу своєї новизни і як вже згадувалося вище економічної перспективності. Географічне положення Приморського краю зумовлює його привабливість для розвитку підприємництва. Близькість морських торгових шляхів і отже розвитку портової інфраструктури, здавна налагоджені торгові відносини, посередницька транспортна функція між країнами Азіатсько - Тихоокеанського регіону і центральними районами Російської Федерації: все це привертає в Приморський край великі маси грошових коштів. З розвитком підприємництва в Росії стала розвиватися і система комерційних банків. Хвиля передпрінімательства торкнулася і Приморський край. Владивосток будучи адміністративним і економічним центром Приморського краю виявився форпостом підстави комерційних банків в регіоні. Першим комерційним кредитно - фінансовою установою заснованим в місті був «Востокінвестбанк» Цей колишній владивостокський банк представляє великий інтерес, перше комерційне кредитно-фінансова установа Далекого Сходу пережило стрімкий і блискучий зліт і ще більш стрімке падіння до повного краху.
Акціонерний комерційний банк «Востокінвестбанк» створений в 1989 р. за ініціативою групи керівників великих державних і підприємницьких організацій, таких як об'єднання «Прімкрайстрой», Красноярскуголь та ін
Спочатку «Востокінвестбанк» був зареєстрований як територіальний (пайовий) комерційний банк із статутним капіталом в 5 млн руб. Потім по мірі становлення і розвитку статутний капітал постійно збільшувався і до 1995 р. досяг оцінки в більш ніж 12 млрд руб.
1991 рік став для кредитно-фінансової установи історичним в лютому територіально комерційний банк першим в Росії був перетворений в акціонерний комерційний банк «Востокінвестбанк». Таким чином АКБ «Востокінвестбанк» став першим на Далекому Сході кредитно-фінансовою установою. У червні 1992 року «Востокінвестбанк» отримав генеральну ліцензію № 86 на право здійснення банківських операцій та угод як у РРФСР так за її межами. У числі 30 найбільших банків країни АКБ «Востокінвестбанк» став засновником Московської міжбанківської валютної біржі та отримав право проводити валютні аукціони на Далекому сході. Після цього завдяки сприянню «Востокінвестбанка» на світ з'явилася Азіатсько-Тихоокеанська валютна біржа, Владивостоцька фондова біржа, недержавний пенсійний фонд «Золота осінь» і ряд інших страхових, виробничих, інформаційних компаній і торгових домів. За час свого існування «Востокінвестбанк» відкрив 22 філії які розміщувались практично по всій території Росії. Крім цього, банк зав'язав прямі кореспондентські зв'язки з більш ніж 30 найбільшими банками Європи, Азії та США.
Починаючи з 1994 р. «Востокінвестбанк» став відчувати серйозні фінансові труднощі. У першому кварталі 1995 р. банк виявився неплатоспроможний. На чергових зборах акціонерів 26 травня 1995 з посади президента АКБ «Востокінвестбанк» був зміщений його творець В. Е. Крупина на зміну якому прийшов А. М. Колдин до цього обіймав посаду віце-президента.
Трохи больще роки потому 28 травня 1996 у банку була відкликана ліцензія, 20 червня 1996 р. на надзвичайних зборах акціонерів було прийнято рішення про добровільну ліквідацію банку. «Востокінвестбанк» офіційно оголосив себе банкрутом
Місцеві експерти вважають, що головною причиною невдач Востокінвестбанка став поганий менеджмент. Керівництво бан ¬ ка на пільгових умовах фінан ¬ сіровало підприємства ПЕК і роздавав кредити без соот ¬ відповідне гарантій (значи ¬ ня їх частина не була віз ¬ обертаючи).
Пізніше було оголошено банкрутом «Владбанк» і з 7 лютого Центральний банк Росії відкликав ліцензії на здійснення банківських операцій у Владивостоцького «Російсько-Тихоокеанського банку»
В умовах нинішньої фінансової кризи дуже важко простежити всі зміни у фінансовому житті банків. На сьогоднішній день у Владивостоці діє 10 банків.

2.Общіе принципи функціонування регіональної банківської системи

У сучасних умовах побудова ефективної моделі регіональ ¬ них банківських систем як складових частин загальнонаціональної банківської системи є ¬ ється вкрай актуальною проблемою. Під регі ¬ ональних банківською системою слід поні ¬ мати сукупність взаємодіючих банків регіону, що реалізують такі основні функції: забезпечення потреби в наявності ¬ них грошових ресурсах у необхідному об'єк ¬ Еме; безперебійне ведення безготівкових роз ¬ Четово і платежів; кредитна підтримка з ¬ соціальне-економічного комплексу регіону; стимулювання залучення коштів громадян і дрібних підприємців, а також ефективно ¬ активне їх розміщення; кредитування Інно ¬ ваціонно-інвестиційних проектів та соці ¬ ально-економічних програм, розвиток кон ¬ салтінгових послуг і нетрадиційних банків ¬ ських операцій.
Регіональна банківська система повинна стимулювати структурну перебудову промисловості за допомогою кредитного механізму, науково-технічний прогрес на регіональному рівні, інвестиційну політику та розвиток будівельного комплексу, сприяти цілеспрямованому та комплексного розвитку соціальної сфери регіонів в інтересах населення, розвитку регіональної інфраструктури, сприяти діяльності агропромислового комплексу, цілеспрямованої реалізації екологічної політики.
Сформулюємо ряд ключових принципів побудови банківської системи регіону:
поєднання функціонально-цільової та від ¬ виробничої діяльності банків,
оптимальне поєднання великих, середніх та малих банків;
диверсифікація та адаптація банків, перед ¬ що визначає розширення спектру діяльності та відхід від вузької спеціалізації фінансово-кредитних установі,
поєднання різних форм власності в банківській системі;
забезпечення максимальної доступності банківських установ для клієнтів (це осо ¬ бенно актуально для сільської місцевості),
рівномірна підтримка регіональними органами банківських установі, що реалізують соціально-економічні програми ре ¬ гіональних і муніципальної влади,
орієнтація на залучення в регіони зовнішніх ресурсів,
якісне оновлення складу пра ¬ ков в банківських установах.
З урахуванням перерахованих вище принципів ефективна модель регіональної банківської системи повинна бути здатна до активного сприяння структурним перетворенням і економіці регіону.
Ефективна модель регіональної бан ¬ ський системи повинна бути заснована на використанні системного підходу, припускає ¬ лага виділення функцій і реалізують їх структур. У свою чергу і функції регіо ¬ нальної банківської системи можуть бути представлені у вигляді моделі "сфери цільової діяль ¬ ності - стадії ділового циклу". Отже, у самому загальному вигляді структура регіо ¬ нальної банківської системи може відпо ¬ вова моделі, наведеної в таблиці 2.
Необхідно відзначити, що ефективно ре ¬ шать весь комплекс проблем забезпечення про ¬ процесів розширеного відтворення фінансову ¬ совимі та кредитними ресурсами можна толь ¬ ко шляхом узгодження загально регіональних, му ¬ ніціпальних і приватних інтересів окремих фінансово-кредитних установ.
З метою підвищення ефективності кредитної регіональної банківської системи прин ¬ ціпіально важливим є формування у складі останньої наступних типів банків: ін ¬ новаційних, призначених для фінансую ¬ вання новітніх технологічних проектів, ін ¬ вестіціонних, орієнтованих на фінансове забезпечення реалізації таких проектів; ІПО ¬ течні, що спеціалізуються на видачі довго ¬ строкових позик під заставу нерухомого майна.
Таким чином, дана функціональна спеціалізація банків може повністю забезпечити діловий цикл зародження ідеї, її peaлізація, заставу майна для отримання дол ¬ госрочних позик на розвиток і совершенствова ¬ ня виробництва (вторинний кредит).
Крім того, для розвитку кредитної си ¬ стеми регіону можливе створення кредитних союзів, що представляють собою різновид приватних банків, що спеціалізуються на пре ¬ доставлених короткострокового споживчого кредиту. Як відомо, діяльність товариств взаємного кредиту була дуже поширена в дореволюційній Росії.
Цілком очевидно, що на рівні місцевого самоврядування зазначені функції можуть виконувати багатофункціональні муні ¬ ціпальние банки, засновниками і учасника ¬ ми яких стануть виступати місцеві органи влади
та приватні інвестори, які найбільшою мірою зацікавлені в розвитку місцевої інфраструктури. Зрозуміло, що в со ¬ тимчасових умовах
Таблиця 2
Модель регіональної банківської системи

Спеціалізація
Банків Функціонально-цільова діяльність з комплексного соціально - економічному розвитку (%)
Промисловість соціаль-ва сфера АПК Науково-техні-чна сфера екологічна сфера Строй-будівництві Сфера торгівлі та послуг
Воспро-ізводст-венний цикл Інноваційні
Інвестиційні
Іпотечні
Кредитні спілки 25
25
25
10 15
15
15
15 12
12
35
25 10
10
-
5 13
13
-
5 14
14
14
15 11
11
11
25

створення нових банків і зв'язку із збільшенням мінімального розміру статутного капіталу є для регіонів і муніципальних освіту справою вкрай важким. У зв'язку з цим оптимальним рі ¬ ням є організація на базі або Ощад ¬ банку Росії, або СБС-АГРО, які вже мають найбільш розгалужену мережу відділень і філій в кожному муніципальному звер ¬ тання, багатофункціональних структур ка ¬ кількісний нового типу, зацікавлені в різкого підвищення кваліфікації кадрів. Однак ви ¬ бір конкретного банку повинен здійснюватися строго на конкурсній основі та на конкретний термін - 2.5 роки. Після закінчення зазначеного сро ¬ ка після оцінки результатів діяльності фі ¬ сис теми-кредитних установ на основі спе ¬ соціальне системи критеріїв соціально-еко ¬ номічного ефективності, представленої в інформаційних паспортах банків, конкурс повинен повторюватися.
Регіональні банки також можуть стати мозковими центрами щодо забезпечення ЕКОНОМІЧНОЇ інформацією. необхідної для оціню ¬ ки загальноекономічного розпивання регіону, а також окремих клієнтів, що дуже важливо і для самого банку при розробці стратегії і плану діяльності на перспективу і на більш короткий термін.
Кредитно-виробнича функція регіо ¬ на. Виходячи із запропонованої вище моделі регіональної банківської системи, представ ¬ ляется можливим внести поняття кредитно-виробничої функції, що характеризує необхідну кредитний потенціал регіону в залежності від ряду істотних чинників. Кредитні вкладення комерційних банків в економіку регіону і в цілому по країні у відтворювальному аспекті доцільно кваліфікувати на поточні кредити і Інно ¬ ваціонно-інвестиційні кредити (кредити розвитку).
Формально структуру кредитно-виробничої функції регіону можна представити наступним чином:
МБСр - F (Ктпр, Кр).
де МБСр - потужність банківської системи регіону,
F - вид функції,
Ктпр - кредити на поточні потреби регіону (поточні кредити),
Кр - кредити розвитку.
Тут показана теоретична і кілька ідеалізована модель розвитку банківської системи регіону особливості розвитку банківської системи Приморського краю дещо відрізняються від наведених вище параметрів, що обумовлено рядом ознак.

3.Особенності розвитку банківської системи Приморського краю

З 1995 у регіоні припинилося створення нових банків і єдиною формою екстенсивного розвитку регіональної кредитно-фінансової інфраструктури залишилося відкриття філій, але й ветом процесі почалися взаіамонейтралізующіе зрушення, закриваються філії проблемних банків оголошуються банкрутами самі банки, їх ніша займається підрозділами більш стійких і «просторово-агресивних »російських банків і в 1996 р. розвиток філіальної мережі Далекосхідного економічного простору навіть знизилося. Лише у Приморському краї та в Амурській області частка частка філій банків інших регіонів перевищує среднероссійскій рівень
Приморську банківську систему відрізняє дуже істотна диференціація показників розвитку її територіальних підсистем. У цілому по регіону, як і по країні, в останні два роки щільність кредитних установ на 100 тис. чоло ¬ вік падає, що об'єктивно реєструє закінчення етапу екстенсивного розвитку кредитно-фінансової інфраструктури.
Виходячи з цих оцінок, на перший погляд, видається, що Далекосхідний район не зазнає відчутної потреби у створенні нових кредитних установ. На 100 тис. жителів у ньому налічується 6,3 одиниці кредитних установ, у той час як в середньому по Росії лише близько 5. Але не можна не враховувати величезну просторову ємність системи розселення в цьому регіоні, через яку структура попиту на грошово-кредитне обслуговування тут відрізняється від среднероссійской. У ній превалює велика потреба в наявності дрібних кредитних уста ¬ деній, максимально наближених до клієнтури.
Вичерпання резервів екстенсивного зростання бан ¬ ський системи зумовлене двома основними причинами;
а) посиленням дефіциту грошових коштів, які обслуговують економіку регіонів і що виявляють ¬ ся обмежувачем ресурсного пропозиції на ринку банківських послуг,
б) зниженням прибутковості банківських опера ¬ ції до рівня, відповідного з іншими сферами діяльності, і, отже, вирівнюванням норми прибутку на вкладений капітал.
В умовах тривалого економічного спаду кількість потенційних кредітоспособ ¬ них клієнтів скорочується, сукупні фінансовим ¬ ві активи суб'єктів господарювання, які потребують ¬ ся в банківських послугах, менеджменті, зменшуючи ¬ ются. Рух кредитно-фінансових ресурсів в економіці визначається більшою мірою пере ¬ розподілом коштів усередині банків ¬ ського сектору: населення знову концентрує свої ресурси в Ощадному банку; юридичні особи проводять передислокацію рахунків від невеликих і, як правило, менш надійних (на їхню думку) комерційних банків до провідних (опорним) регіо ¬ нального банку, а також через мережу відділень до великих російським банкам.
Претензії до низької надійності дрібних бан ¬ ків доцільніше все ж пов'язувати не стільки з статутним фондом і валютою балансу, скільки з оптимальним поєднанням структури активів і пасивів. Невеликі банки на відміну від великих готові надавати повноцінне розрахункове, касове та кредитне обслуговування широкого спектру малих підприємств і приватним клієнтам. А великі банки воліють мати справу з клієнтами, які здійснюють масштабні грошово ¬ ные обертів. До того ж дрібні банки, будучи самостійними, працюють з більшою відповідальний ¬ ністю, ніж філії великих банків, що розглядає ¬ ваемие як альтернатива дрібним кредитних уста ¬ деніям в невеликих містах і населених пунктах. Філії великих банків часто свою більш ризиковану політику мимоволі подстра ¬ ховивают надійністю головного банку.
У середині 90-х рр.. у функціонуванні де ¬ ніжно-кредитної системи країни до її регіо ¬ нальних сегментів стали відбуватися помітні кількісні та якісні зміни, відпрацьовано ¬ зівшіеся на зміст і пропорціях руху банківського капіталу на всіх його стадіях.
Для стадії мобілізації кредитно-фінансових ресурсів у 1995 - 1996 рр.. були характерні дотримуюся ¬ щие особливості.
По-перше, намітилася несприятлива тен ¬ денця скорочення ресурсної бази комерційних банків регіону. Після періоду стійкої дина ¬ міки приросту з середини 1995 цей показник перестав зростати, а протягом 1996 р. у багатьох бан ¬ ках став дНавіть скорочуватися, не компенсуючи інфля ¬ ционному знецінення мобілізуються грошового капіталу.
У Приморському краї, наприклад, загальний обсяг ресурсів банківської системи в абсолютному Вира ¬ жении досяг до середини 1995 р. свого максимуму (2,8 трлн руб.), Після чого виявилася поквар ¬ тальне коливальна тенденція звуження і роз ¬ ширення сукупного розміру наявного банківського капіталу . А в піврічному розрізі дина ¬ мика цього процесу представлялася стійко падає, до середини 1996 р. обсяг наявних банками коштів знизився до в порівнянні з початком року, і в порівнянні з серединою 1995 Основною причиною появи демобілізаціонной тенден ¬ ції стало скорочення обсягу залучених банками коштів клієнтів.
Друга особливість полягає в тому, що в структурі акумульованих ресурсів підвищилася частка власного капіталу банків. Якщо на початку 1995 р. питома вага власних коштів у загальній ресурсній базі становив приблизно 10 - 12%, то до середини 1996 р. він зріс в середньому до 18 - 20%, тобто можна говорити про деяке зміцнення потенціалу фінансової маневреності банків . Незважаючи на дефіцитність фінансових коштів в економіці, розміри статутного капіталу банків продовжували зростати.
У внутрішній структурі власних коштів частка статутного капіталу зберігалася протягом 1995 -1996 рр.. на досить високому рівні (35 -40%), а в абсолютному вираженні сумарні статутний капітал банків регіону збільшився (в Приморському краї, наприклад, за 1995 р. у 2 рази, за першу половину 1996р. скрізь на чверть). У результаті розміри статутних капіталів зростають швидшими темпами, ніж їхні баланси.
Цей процес пов'язаний з жорсткістю з бо ¬ ку Центрального банку вимог дотримання нормативу достатності капіталу та інших обов'язкових пла ¬ тільних нормативів, а також з перманентним уве ¬ ліченіем розміру мінімального статутного капі ¬ тала, обов'язкового для підтвердження статусу банку. У зв'язку з цим банки приділяють пильну увагу питанню нарощування капіталу. Естест ¬ відповідно, що ті кредитні установи, які не мають можливостей для капіталізації свого прибутку, залучення зовнішніх джерел і до того ж проводять ризиковану кредитну полі ¬ тику, потрапляють до категорії проблемних банків.
З переходом до нового етапу розвитку рос ¬ сийской економіки, який характеризується низькою інфляцією при збереженні стану виробниц ¬ ції депресії, що звужується відтворення економічних ресурсів і посилення вимог до ліквідності кредитних установ, у банків ¬ ському секторі посилився процес розшарування на три групи. Першу становлять банки, що зуміли втримати достатній рівень ліквідності, Дівер ¬ сіфіціровать сферу послуг, що надаються, реструктурувати баланси з урахуванням поточної кон'юнктури розвитку економіки, фінансового та грошового ринків. Число таких кредитних інсти ¬ Тутов в Далекосхідному регіоні невеликий (близько 15%), і, мабуть, вони складають каркас майбутньої мережі регіональних опорних банків, на яких замкнеться основний обсяг операцій.
Другу групу кредитних установ образу ¬ ють банки, яка переживає гостру кризу, практично втратили ліквідність і завернувший активні операції на ринку. За приблизними оцінками, частка таких установ у загальній чисель ¬ ності банків уже досягає 20%.
Найчисленнішу третю групу склад ¬ ляють банки, які докладають величезних зусиль для утримання необхідних нормативів ліквідності і стійкості, для збереження клієнтури і своєї ніші на регіональному ринку банківських послуг. Серед них є як зростаючі банки, що мають потен ¬ соціал для переходу в категорію опорних банків, так і "стагнуючі" - претенденти на втрату ліцензії або обмеження кола дозволених операцій.
За порівняно короткий період великі зрушення відбулися в пропорціях між Істочна ¬ ками залучених коштів.
Практично повністю вичерпався потік центру ¬ лізованних кредитних "вливань" в банківський сектор регіону. Частка кредитів ЦБ РФ у структурі запозичених коштів у 19% р. становила вже менше 5% проти 15 - 20% в 1994 р. і 30 - 35% в 1993 р. Політика рефінансування Центрального банку практично повністю перебудована на інстру ¬ рументи аукціонного і ломбардного кредитування, які для далекосхідних банків опинилися і дорогими, і технічно не завжди доступними.
Скоротилися масштаби взаємного банківського кредитування. Доля цього фінансового джерела в 1996 р. становила по більшості територіальних сегментів далекосхідної банківської систе ¬ ми 4 - 6% від залучених коштів, знизившись у порівнянні з початком року в два рази (і в стільки ж разів за 1995 рік).
По двох цих джерел банки регіону втратили 20 - 25% ресурсного потенціалу.
Утворився дефіцит банки намагаються закрити випуском власних боргових зобов'язань ¬ нізацією. Питома вага цього джерела мобілі ¬ зації ресурсів за півтора року в Приморському краї, наприклад, виріс в 3,5 рази, і вже десята частина всіх залучених ресурсів банки отримують від емісії своїх цінних паперів і боргових зобов'язань ¬ нізацією. Активізація процесу залучення коштів за рахунок емісії цінних паперів - наступна характерна особливість реструктурування пас ¬ сівов. Однак, з огляду на поточний (як правило, нестійке) стан платоспроможності і ліквідності регіональних банків і підприємств, випуск а оборот цих не завжди ліквідних обя ¬ зательств стає додатковим фактором збільшення регіонального системного ризику.
Основним же джерелом фінансових ресур ¬ сов для банківської системи, як і раніше залишаються кошти фізичних і юридичних осіб. До кінця першого півріччя 1996 частка цього джерела значно зросла і досягла рівня 70 - 75%. Однак це зростання носив лише відносний характер. В абсолютному вирахуванні розмір коштів на рахунках підприємств і організацій у зведених балансах комерційних банків ряду територій протягом 1996 знижувався.
Залишки коштів і депозити підприємств і організацій про розрахунку на одне кредитне уста ¬ деніе знизилися за цей: період в чотирьох терри ¬ торіальних підсистемах до в цілому по Дальне ¬ східного економічного району, в той час як у середньому по російських регіонах цей показник зріс а 1 , 3 рази.
Можна зробити формальний висновок про низький потенціал далекосхідного
Таблиця 1
Структура залучених кредитно-фінансових ресурсів комерційними банками Приморського краю
1 січня
1995 1 січня
1996 1 січня
1997
Банківські зобов'язання 100 100 100
У тому числі:
Централізовані кредитні ресурси 14,3 16,1 3,3
Кошти до запитання, вклади та депозити 54,1 56,9 72,2
Кошти банків і кредитних установ 20,2 10,1 5,1
Емісія цінних паперів і боргових зобов'язань 2,9 5,4 10,5

ринку з залученням ¬ нію в регіон зовнішніх кредитних інститутів, якщо виходити з среднероссійской структури попиту на банківські послуги. Враховуючи, однак, процес вибуття банків і філій з числа активно діючих, потенціал для "зовнішньої експансії" залишається.
Несприятливою залишається ситуація і з залученням комерційними банками вкладів населення. За 8 місяців 1996 ресурси банків в цілому по регіону з даного джерела виросли лише на 2%. Найбільш активним був відтік грошей населення в Ощадний банк на рубежі 1995 -1996 р. До кінця 1996 виявлені деякі ознаки стабілізації структури переваги в політиці розміщення грошових коштів громадян.
Звужену коло реальних джерел форми ¬ вання кредитно-ресурсної бази банків ставить їх у сильну залежність від поточного фінансового становища підприємств виробничого секто ¬ ра. На жаль, поки немає обнадійливих при ¬ знаків відновлення економічного зростання та покращення фінансового стану підприємств регіону. Більш того, цілий ряд індикаторів свідчать про "успіш ¬ ність про поглиблення виробничого кри ¬ Зіса, безпосередньо позначаються на платежі ¬ здатності господарюючих суб'єктів.
Наслідки скорочення мобілізаційного потенціалу регіонального банківського сектора і загострення фінансово-платіжної кризи в країні позначилися і на політиці банків у виборі сфер вкладення капіталу.
На стадії розподілу кредитно-фінансоеих ресурсів відбулися структурні зрушення, виявивши ¬ рілі у банків зміну акцентів уподобання щодо вибору сфер вкладення фінансових ресурсів.
Незважаючи на те, що основна частина фінансовим ¬ вих ресурсів як і раніше направляється комерцій ¬ ськімі банками на кредитування, частка їх обсягів в структурі активів весь час скорочується.
За 1995 р. питома вага кредитів у банківських активах знизився в середньому приблизно на 10 про ¬ центних пунктів. У першому півріччі 1996 р. (як реакція на сплеск рівня прибутковості держ ¬ дарських цінних паперів і падіння кредітоспо ¬ можності потенційних позичальників) прива ¬ ність для комерційних банків цієї сфери вкладення продовжувала ще більше знижуватися і на кредитування багато банків направляють вже менше половини своїх активів . Крім двох названих причин, позначається і явний дефіцит у банків "довгих" грошей, на які є найбільший попит. У банківських системах інших територій регіону кошти до запитання становлять переважну частину залучених ресурсів юридичних осіб. Їх частка коливається від 97 до 86%. Естест ¬ відповідно, що довгострокове відволікання капіталу у великих розмірах при такій структурі пасивів загрожує зривом, неплатоспроможністю (банкрут ¬ ством) банку. Тим більше що "короткі" депозити "обкладаються" найвищою нормою резервування і менш мобільні.
Інший напрям-(міжбанківське) в струк ¬ турі активних операцій банків регіону відіграє дуже малу роль, не перевищуючи рівень 1%. Якщо врахувати, що обсяг фі ¬ нансових коштів з відповідного джерела в пасивах банків у 7 - 10 разів перевищує обсяг меж ¬ банківських кредитів в активах, то можна зробити висновок про те, що банківська система регіону на цьому ринку про ¬ продовжували виконувати функції реципієнта.
Зміна переваг банківської політики за напрямками вкладень ресурсів відбилася і на структурі формування валового доходу.
Найбільш помітним зрушенням в ній стало скор ¬ щення питомої ваги процентного доходу. Вклад активних операцій, що приносять процентний до ¬ хід, у формування сукупного доходу банків знизився в 1996 р. у 1,3-1,5 рази в порівнянні з попереднім роком, що стало наслідком падіння темпів інфляції та відсоткових ставок, а також наростання простроченої заборгованості за кре ¬ дітам. Якщо за підсумками 1994 процентні доходи, наприклад, в Приморському краї, становили 85% загальних доходів банків, то до середині 1996 р. їх внесок скоротився до 62%.
Основну частину процентного доходу по-преж ¬ нього забезпечують подученние відсотки по ви ¬ даними кредитами. Частка цієї статті залишається веду ¬ щей і в загальному обсязі валового доходу комерційних ¬ чеських банків, хоча стада помітною і тенденція скорочення цього показника за останні два роки.
З таблиці видно, що за 1995 - 1996 рр.. частка відсотків по кредитах про обсязі валового доходу знизилася з 79,3 до 44,3%. Навальним надав ¬ ся зростання доходів за двома іншими статтями: "вкладення в цінні папери та паї" (що включає доходи з акцій, векселів та інших фінансових інстру ¬ ментів) і "вкладення в державні боргові зобов'язання". Питома вага цих джерел формування валового доходу виріс за останні два роки практично з нуля до 11 - 13%.
Вкладення в державні цінні папери стали приносити комерційним банкам третину сум ¬ марних операційних доходів, замінивши вкладення у валютні цінності. Прогнози 1995 про можли ¬ ном переміщенні частини коштів з валютного ринку на кредитно-інвестиційний у 1996 р. не оправда ¬ лись.
Параметри ринку ГКО в даний час такі, що в країні склалася унікальна ситуація, коли пріоритети отримання сверхпрі ¬ були збігаються у банків по напряму з оріен ¬ таціей на максимальну ліквідність. У збалансованій економіці ці завдання мають протидії ¬ положную
Таблиця 2
Структура валового доходу банківської системи Приморського краю,
  в%
         1 січня
1995 1 січня
1996 1 липня
1996 р
Валовий дохід, всього 100 100 100
У тому числі: відсотки по виданих кредитах 79,3 64,9 44,3
Доходи від валових операцій 7,7 7,8 9,0
Доходи від вкладень в боргові цінні папери 0,1 2,4 10,9
Доходи від вкладень у цінні папери та паї 0,03 8,5 12,9
Інший поточний дохід 5,8 6,6 12,7

спрямованість: максимальна ліквідує ¬ ність активів завжди пов'язується з МІНІМАЛЬНОЇ прибутковістю, а надвисока прибутковість віз ¬ можна тільки ціною втрати ліквідності.
Поглиблення диспропорцій у масштабах і до ¬ ходності операцій між державними та корпоративними цінними паперами дестабілізі ¬ рілої ринок фінансових інструментів.
Вигоди вкладення вільних грошових коштів в державні короткострокові зобов'язання залучили на цей ринок і страховий бізнес. У - ряду провідних страхових компаній Приморського краю частка державних цінних паперів в інвестиційному портфелі збільшилася до 40 і більше відсотків. Природно, що різко скороти ¬ лись їх депозитні вклади в банках.
Передислокація коштів між статтями поточних активів на користь державних обли ¬ гацій підвищує ліквідність кредитних та інших фінансових компаній і помітно позначається на ресурсно-депозитної базі банківської системи регіону. Відволікання грошового капіталу на ринок державних цінних паперів позначається на розвитку інших сегментів ринку.
Тому основними резервами подальшого розвитку фінансового ринку можна назвати наступні:
створення умов щодо повернення довіри населення до операцій на фінансовому ринку;
вирівнювання прибутковості різних сегментів фінансового ринку за критерієм "велика ліквідує ¬ ність - менша прибутковість";
     передислокація грошового капіталу на ринок корпоративних акцій виробничих ком ¬ ний; територіальна децентралізація потоків.

4.Проблеми банківської системи регіону

До 1 січня 1999 року всі рос ¬ сийской банки зобов'язані довести статутний капітал до 1 млн ЕКЮ (близько 6,7 млн деномінованих рублів). 43% діючих банків мають КК нижче за цю план ¬ ки. Тим часом для отримання ге ¬ неральной ліцензії необхідно довести статутний капітал до 5 млн ЕКЮ. Значить ¬ тельно частина банків цим вимогам ¬ ваніям не відповідає.
Жорсткий графік нарощування статутного капіталу кредитних організацій змушує заду ¬ маться про свою долю в першу чергу малі та середні банки. Тим більше що ядро банківської системи Росії сформувалося. На перших 200 банків країни (з них 116 московських) припадає 65% капіталу. Дрібні і середовищ ¬ гом банки перебувають а основному в провінції.
У хроніці банків системи спостерігаються в ос ¬ новних приклади приєднання ¬ вання малих і середніх банків великими у вигляді філія ¬ лов. За словами заступника голови Центробанку А. Козлова, тільки за останні 2 роки більше 300 комерційних банків лик ¬ відіровано у зв'язку з присівши ¬ діненіем до більших. Ця тенденція продовжиться і в цьому році.
На Далекий Схід активно рушили Інкомбанк, "Россійс ¬ кий кредит", "Московський справу ¬ вої світ". СБС-АГРО, ОНЕКСІМ Банк. У Примор'ї кількість місцевих банків вже зрівнялася з кількістю ¬ ством філій і дочірніх бан ¬ ків Москви.
Наприклад, ОНЕКСІМ Банк у 1996 р. у розвиток Далекого Вос ¬ струму вклав понад 1 трлн руб., З яких 300 млрд руб. складаючи ¬ ють вкладення в інвестиційні проекти, 700 млрд - у забезпе ¬ гом сезонного завезення товарів до районів Крайньої Півночі. Для організації більш оперативної системи розрахунків банк збираються ¬ ється створити в далекосхідних регіонах філіальну мережу. В до ¬ полнению до вже діючого у Владивостоці дочірньому банку "Примор'я" будуть відкриті Філі ¬ али в Південно-Сахалінську, Мага ¬ дане, Хабаровську, Петропавл ¬ ське-Камчатському.
Як відбувається процес укрупнення банків у Далекосхідному регі ¬ оне?
На Далекому Сході практи ¬ но немає великих банків, спо ¬ собних протистояти натиску столичних банків, які відкривають тут свої представництва. У регіональних банків два шляхи стати філіалом якогось московського банку або об'єднува ¬ ніться з місцевим колегою.
Прикладів об'єднання місць ¬ них банків поки дуже небагато. Так, минулого року в Хабаровс ¬ ком краї ХАКОбанк приєднав ¬ ся до Далькомбанк. За словами голови правління Далькомбанк, мета злиття - проти ¬ востоять жорсткої конкуренції з боку філій столичних бан ¬ ків. І це одна з двох Хабаров ¬ ських банків, що потрапили до рейтингу ІЦ "Рейтинг" і "фінансові з ¬ вести" (за даними на 1.01.98) 200 найбільших банків за кількістю активів.
З далекосхідних банків туди входять владивостоцький Дальриббанк і Далекосхідний, Хабаровський Далькомбанк і Регіонбанк, Камчаткомагропромбанк і Амурпромстрой банк (Бла ¬ говещенск).
Лідерами Владивостоцького банківського пові ¬ вин на сьогодні є Дальневос ¬ точний банк (колишній Житлосоцбанку) і Дальриббанк, закінчили півріччя з найбільшою в регіоні прибутком. Кста ¬ ти. Далекосхідний банк бере участь в програмі розвитку банківського ринку Росії, що фінансується ЄБРР. А Дальриббанк оголошено генеральним менед ¬ Жером Владивостоцького муніципальної позики, проспект емісії якого перед ¬ вважає випуск облігацій загальних обсягів по ¬ мом 60 млрд рублів.
Проблема злиття і при ¬ морськими банкірами обговорювались ¬ дається давно. До цих пір подібних прикладів не слу ¬ чілось, і причини в тому, що спочатку не було відпо ¬ ціалу нормативних до ¬ кументи, а зараз же для багатьох така можливість вже втрачена. Ряд великих банків зайняті пошуком потуж ¬ них стратегічних інвес ¬ торів. І шукають подалі. Оголошуючи останню емісію акцій, Дальриббанк, наприклад, розраховував в результаті її розміщення придбати в співвласники та партнери один із круп ¬ них іноземних банків.
Конкуренція з філіями великих московських банків для місцевих фінансових установ незабаром може надати ¬ ся не під силу. Варіанти обсягів по ¬ діненія, поглинання банків вре ¬ мя від часу обговорюються в місцевих банківських колах, але тут є багато перешкод. При реорганізації ЦП вимагає від бан ¬ ків дотримання двох основних критеріїв: як мінімум один з банків повинен бути "здоровим", а знову освічена банк дол ¬ дружин задовольняти всім банків ¬ ським нормативам інструкції N 1.
Можливості місцевих влас ¬ тей лобіювати "своїх" доста ¬ точно обмежені, а покладатися на патріотизм клієнтів не при ¬ ходітся. Ринок мислить іншими категоріями. А в тому, що в регіон приходять великі московські банки, не бачу біди. Думка, що вони з'являються тут лише для того, щоб перекачувати наш ка ¬ живив до Москви, існує, але. на мій погляд, воно неспроможний ¬ но. Щоб щось взяти, потрібно сну ¬ чала дати. Край потребує кре ¬ дітних ресурсах, які в дос ¬ таточном кількості є тільки у великих банків.
На жаль, місцева бан ¬ ський асоціація також оста ¬ ється автономною в рамках АРБ і, звичайно ж, не помічник у слія ¬ нии місцевих банків. А не зможуть місцеві банкіри об'єднати ка ¬ Піталов - значить будуть поглинені ¬ ни. У кращому випадку. Такі се ¬ придатні тенденції розвитку бан ¬ ського бізнесу в регіонах.
Лідером зростання на сьогодні яв ¬ ний, без сумніву, банк «Примор'я». На 1 січня 1995 активи цього бан ¬ ка складали близько 4 млрд рублів, на 1 червня - близько 13 млрд рублів, а до се ¬ Редин червні вони зросли до 25 млрд рублів. Судячи з стрімкого зростання активів «Примор'я», у найближчі роки він може увійти до числа найбільших банків в регіоні, 30% акцій приморського банку при ¬ знайшов Онексімбанк "(Москва), обслу ¬ жива, як відомо, російську митницю. У зв'язку з цим в "Примор'я" перейшли рахунку Далекосхідного тамо ¬ женного управління. Крім того, банк має впливового покровителя в особі адміністрації Приморського краю, кото ¬ раю свого часу виступила з ініціатив ¬ вої створення територіального