Міграція до Німеччини

Російської академії державної служби при Президентові РФ

Воронеж, 2005 р.

Процеси різкого зростання міграції характерні в даний час для всього людства, в особливо для промислово розвинених країн, де демографічна зростання корінного населення загальмований, і простежується відчутний спад народжуваності.

Тема міграції, легальної і нелегальної, і пов'язаної з цим соціальної напруженості, хвилює не тільки громадян Росії, але і весь світ.

Найбільша західноєвропейська країна - Німеччина, прийняла в останні роки більше мігрантів, ніж вся інша Європа. Саме на Німеччину лягає найбільший вантаж що йде в основному зі сходу на захід потоку континентальної, легальної і нелегальної, міграції.

В структурі населення цієї найбільшої країни Європейського союзу, що досягла після об'єднання країни 82млн.человек, майже кожен десятий - іноземець, не що має німецького громадянства. Мова йде про легально проживають у країні іммігрантів, основна маса яких, що відбувається з країн східної Європи, -- особливо різкий приріст спостерігався з 1987р. Так, в одному тільки Берліні існує російськомовна діаспора, яка налічує вже 300тис. чоловік. 100тис мігрантів становить євреї.

Федеральна служба статистики ФРН передбачала в 2000р., що при зазначених тенденції чисельності населення Німеччини до 2050г. Становитиме лише 64,9 млн. людина, і це за умови, якщо сальдо міграції буде щорічно одно 100тис чоловік. Так само офіційна статистика ще наприкінці 90-х рр.. зафіксувала, що лише 25% старих і нових іммігрантів у ФРН походять з країн ЄС (на першому місці італійці 600тис.человек), інші з-за рубежів. За сорок років, з 1954-1995рр. на німецьку землю приїхали 22,7 млн. осіб, і за ті ж роки покинули 16,2 млн., тим самим приріст населення за рахунок міграції склав за ті ж роки 6,5 млн. осіб.

Серед останніх, чимало таких, яких відносять до категорії нелегалів. У країні налічується близько 470тис. підлягають за законом висилку іммігрантів, половина з яких, використовуючи існуючі юридичні зачіпки, може залишатися в країні необмежену кількість років. Так, тільки в Гамбурзі проживає від 15 до 20 тисяч тих, хто шукає притулку в ФРН. Всі вони живуть під домокловим мечем висилки до країни їх колишнього проживання, що може трапитися для біженця прямо сьогодні.

Німецькі офіційні служби зайняті вирішенням проблем міграції, лише в самий останній час турбувалися тим, щоб переселенці приїжджали до країни з належним знанням німецької мови. Послідувало безліч відмов у в'їзді і поселення в країні через недостатнє знання мови, що природно викликало зростання напруженості між вже поселилися у ФРН в основному в 90-і рр.. новими мігрантами, «російськими німцями», і владою, що перешкоджають, на думку переселенців, возз'єднання сімей. Те ж відноситься і до чималого потоку переселенців з таких країн Центрально-Східної Європи, як, наприклад, Польща та Румунія.

Завдяки очевидним утруднень в адаптації нових мешканців ФРН в німецьке суспільство проблеми інтеграції мігрантів все більше потрапляють під критичний обстріл ЗМІ. Преса, радіо і телебачення б'ють на сполох. найбільше занепокоєння, як уже наголошувалося, викликає швидко зростаючий мусульманський компонент мігрантів, перш всього вихідці з Туреччини, етнічних турків, а також курди. Останні виявляють дивовижну здатність до мобілізації, коли відчувають загрозу інтересам своєї громади у ФРН.

Крім того в країні чимало біженців з Ірану, які прибули після ісламської революції 70-х рр.., Афганців, які прибули на протязі всього більш ніж двадцятирічного періоду військових дій в їхній країні, сповідують іслам вихідців з африканського континенту. Проблема видворення і відправки додому подібного роду біженців з відкинуто на інший, відсталий спосіб життя, зруйнованих війнами країн, теж являють собою чималу, що викликає головний біль у місцевої і федеральної влади важкою проблему.

Найбільш помітною добавкою до місцевого населення, не вважаючи пізніх переселенців німецької національності, багато хто з них з країн колишнього СРСР та східної Європи, з превеликим трудом інтегрується в суспільство, є турецькі «гастарбайтери». Турецька міграція найпотужніша кількісно. За офіційною статистикою ще до Наприкінці XXвв. число турків у Німеччині перевалила за 2млн. і в даний час одно 2,1 млн. турецька міграція, дебати про вписаність якої в німецьке суспільство стали більш актуальні у зв'язку з тим, що Туреччина стукає у двері ЄС, нещодавно був присвячений ряд статей під загальним заголовком «Турки в Німеччині».

Найбільші турботи «інтеграторів» викликають більш згуртовані діаспори, які не хочуть інтегрувати в суспільство у відповідності до розробленої вченими теорії мультикультурності. Але ця теорія має мало спільного з практикою, проблемами повсякденного життя іммігрантів і самих німців. Лише деякі з них вважають, що живуть в реально існуючому багатокультурному суспільстві. Хоча ідея мультикультурного суспільства приваблива для всіх, хто засуджує ксенофобію, тобто вороже ставлення до іноземців.

Найбільш помітна серед всіх іммігрантів велика і все зростаюча турецька діаспора «Гастарбайтерів», багато з яких, перш за все вивчили в німецьких школах діти іммігрантів, з недавно прийнятим законом можуть отримати німецькі паспорти, але все ж ледь вписуються в європейсько-німецьку культуру. Втім, так само, як і представники багатьох інших діаспор, серед них ростуть групи азіатського, африканського, латиноамериканського походження, у тому числі навіть вихідців з комуністичного Китаю. Китайці з КНР прибувають у складі туристичних груп, а зтем прагнуть правдами і неправдами набути статусу біженця і залишитися у ФРН. На початку XXIв. Ці та інші прагнуть стати «Гастрабайтерів» небажані мігранти дають усе більше занепокоєння. 93% біженців - «туристів» з КНР, за оцінками влади, відповідно до закону підлягають негайну висилку, але судові розгляди можуть тривати роками, і китайські шукачі статусу біженця на весь цей час залишаються в ФРН.

В цілому в країні живуть 3,5 млн. мусульман. Нелегальна міграція ж, особливо дошкульна влади і населення країн ЄС, у т.ч. Німеччина, на те й нелегальна, щоб не потрапляти у статистичні звіти та репортажі.