Міграція до Німеччини h2>
Російської академії державної служби при
Президентові РФ p>
Воронеж, 2005 р. p>
Процеси
різкого зростання міграції характерні в даний час для всього людства, в
особливо для промислово розвинених країн, де демографічна зростання корінного
населення загальмований, і простежується відчутний спад народжуваності. p>
Тема
міграції, легальної і нелегальної, і пов'язаної з цим соціальної напруженості,
хвилює не тільки громадян Росії, але і весь світ. p>
Найбільша
західноєвропейська країна - Німеччина, прийняла в останні роки більше
мігрантів, ніж вся інша Європа. Саме на Німеччину лягає найбільший вантаж
що йде в основному зі сходу на захід потоку континентальної, легальної і
нелегальної, міграції. p>
В
структурі населення цієї найбільшої країни Європейського союзу, що досягла
після об'єднання країни 82млн.человек, майже кожен десятий - іноземець, не
що має німецького громадянства. Мова йде про легально проживають у країні
іммігрантів, основна маса яких, що відбувається з країн східної Європи, --
особливо різкий приріст спостерігався з 1987р. Так, в одному тільки Берліні існує
російськомовна діаспора, яка налічує вже 300тис. чоловік. 100тис
мігрантів становить євреї. p>
Федеральна
служба статистики ФРН передбачала в 2000р., що при зазначених тенденції
чисельності населення Німеччини до 2050г. Становитиме лише 64,9 млн. людина, і це
за умови, якщо сальдо міграції буде щорічно одно 100тис чоловік. Так само
офіційна статистика ще наприкінці 90-х рр.. зафіксувала, що лише 25% старих
і нових іммігрантів у ФРН походять з країн ЄС (на першому місці італійці
600тис.человек), інші з-за рубежів. За сорок років, з 1954-1995рр. на
німецьку землю приїхали 22,7 млн. осіб, і за ті ж роки покинули 16,2 млн., тим
самим приріст населення за рахунок міграції склав за ті ж роки 6,5 млн. осіб. p>
Серед
останніх, чимало таких, яких відносять до категорії нелегалів. У країні
налічується близько 470тис. підлягають за законом висилку іммігрантів, половина
з яких, використовуючи існуючі юридичні зачіпки, може залишатися в
країні необмежену кількість років. Так, тільки в Гамбурзі проживає від 15 до 20
тисяч тих, хто шукає притулку в ФРН. Всі вони живуть під домокловим мечем висилки до країни
їх колишнього проживання, що може трапитися для біженця прямо сьогодні. p>
Німецькі
офіційні служби зайняті вирішенням проблем міграції, лише в самий останній
час турбувалися тим, щоб переселенці приїжджали до країни з належним знанням
німецької мови. Послідувало безліч відмов у в'їзді і поселення в країні
через недостатнє знання мови, що природно викликало зростання
напруженості між вже поселилися у ФРН в основному в 90-і рр.. новими
мігрантами, «російськими німцями», і владою, що перешкоджають, на думку переселенців,
возз'єднання сімей. Те ж відноситься і до чималого потоку переселенців з таких
країн Центрально-Східної Європи, як, наприклад, Польща та Румунія. p>
Завдяки
очевидним утруднень в адаптації нових мешканців ФРН в німецьке суспільство
проблеми інтеграції мігрантів все більше потрапляють під критичний обстріл ЗМІ.
Преса, радіо і телебачення б'ють на сполох. найбільше занепокоєння, як уже
наголошувалося, викликає швидко зростаючий мусульманський компонент мігрантів, перш
всього вихідці з Туреччини, етнічних турків, а також курди. Останні виявляють
дивовижну здатність до мобілізації, коли відчувають загрозу інтересам своєї
громади у ФРН. p>
Крім
того в країні чимало біженців з Ірану, які прибули після ісламської революції
70-х рр.., Афганців, які прибули на протязі всього більш ніж двадцятирічного періоду
військових дій в їхній країні, сповідують іслам вихідців з африканського
континенту. Проблема видворення і відправки додому подібного роду біженців з
відкинуто на інший, відсталий спосіб життя, зруйнованих війнами країн, теж
являють собою чималу, що викликає головний біль у місцевої і федеральної
влади важкою проблему. p>
Найбільш
помітною добавкою до місцевого населення, не вважаючи пізніх переселенців німецької
національності, багато хто з них з країн колишнього СРСР та східної Європи, з
превеликим трудом інтегрується в суспільство, є турецькі «гастарбайтери».
Турецька міграція найпотужніша кількісно. За офіційною статистикою ще до
Наприкінці XXвв. число турків у Німеччині перевалила за 2млн. і в даний час одно
2,1 млн. турецька міграція, дебати про вписаність якої в німецьке суспільство
стали більш актуальні у зв'язку з тим, що Туреччина стукає у двері ЄС, нещодавно
був присвячений ряд статей під загальним заголовком «Турки в Німеччині». p>
Найбільші
турботи «інтеграторів» викликають більш згуртовані діаспори, які не хочуть
інтегрувати в суспільство у відповідності до розробленої вченими теорії
мультикультурності. Але ця теорія має мало спільного з практикою, проблемами
повсякденного життя іммігрантів і самих німців. Лише деякі з них вважають,
що живуть в реально існуючому багатокультурному суспільстві. Хоча ідея
мультикультурного суспільства приваблива для всіх, хто засуджує ксенофобію,
тобто вороже ставлення до іноземців. p>
Найбільш
помітна серед всіх іммігрантів велика і все зростаюча турецька діаспора
«Гастарбайтерів», багато з яких, перш за все вивчили в німецьких школах
діти іммігрантів, з недавно прийнятим законом можуть отримати німецькі паспорти,
але все ж ледь вписуються в європейсько-німецьку культуру. Втім, так само,
як і представники багатьох інших діаспор, серед них ростуть групи
азіатського, африканського, латиноамериканського походження, у тому числі навіть
вихідців з комуністичного Китаю. Китайці з КНР прибувають у складі
туристичних груп, а зтем прагнуть правдами і неправдами набути статусу
біженця і залишитися у ФРН. На початку XXIв. Ці та інші прагнуть стати
«Гастрабайтерів» небажані мігранти дають усе більше занепокоєння.
93% біженців - «туристів» з КНР, за оцінками влади, відповідно до закону підлягають
негайну висилку, але судові розгляди можуть тривати роками, і
китайські шукачі статусу біженця на весь цей час залишаються в ФРН. p>
В
цілому в країні живуть 3,5 млн. мусульман. Нелегальна міграція ж, особливо дошкульна
влади і населення країн ЄС, у т.ч. Німеччина, на те й нелегальна, щоб не
потрапляти у статистичні звіти та репортажі. p>