рутульці

рутульці, рутули, самоназва.: михадбир, мюхадар, народ в Російській Федерації (19,5 тис. чол.). Корінне населення Дагестану. Чисельність в Дагестані (рутульського і Ахтинскій райони, основне селище - Рутул) - 14,95 тис. чол. Живуть також в Азербайджані (Нухінскій р-н). Загальна чисельність - 20,4 тис. чол.

Кажуть па рутульського (або мухадском) мовою нахсько-дагестанськими групи північнокавказькому сім'ї. Діалекти: мухадскій, шіназскій, мюхрекскій, іхрекскій, борчінско-хновскій. Розробляється писемність на російській графічній основі. Віруючі -- мусульмани-суніти.

Основні заняття - тваринництво і орне землеробство. Оброблюваної культури - яра і озима пшениця, жито, ячмінь, просо, жито. Традиційні домашні промисли -- сукноделіе, килимарство, вироби, повсті, вовняний в'язаній взуття, візерункових шкарпеток, кераміки без гончарного кола, обробка каменю, міді, срібла та ін

Переважною формою родини у рутульці була мала. Найбільшою спорідненою групою був тухум на чолі з найстарішим його членом. На раді глав окремих сімей тухума вирішувалися справи про розділ майна, домовлялися про шлюби і т.д. Селища будувалися у важкодоступних місцях. Для посилення обороноздатності зводилися фортечні стіни, сигнальні і оборонні башти.

Одяг чоловіків: туникообразна крою сорочка (ухун) з круглою окантовкою ворота і прямим вертикальним розрізом спереду, штани з неширокими штанинами (Баду), злегка приталений бешмет (Архалук) і черкеска північно-кавказького типу з газирями. Головний убір - папаха з длінноворсной овчини (Бармак), взуття -- в'язані вовняні чоботи з загнутими вгору носками (кямашбир) і шкіряні постоли (келамби). Верхній одяг - орної довгий халат - валжаг; в прикордонних з Азербайджаном селищах - коротка, до бeдер, орні кофта і довга широка спідниця. Головний убір - мішкоподібну наволоснік (к'аціген) і складений трикутником хустку. Взуття - в'язані візерункові чоботи з загнутим вгору носком. У жіночому одязі значне місце займали срібні прикраси.

Основна їжа мучна і м'ясо-молочна. Випікали хліб з прісного і кислого тіста. Найбільш распространeнние страви: хінкал різних форм і розмірів, просяна і толоконная каші, пироги. Серед національних свят найбільший річний свято - ер - знаменував початок весни і календарного року. Театралізованим маскарадних поданням завершувався сільське свято наприкінці зими. Розвинені різноманітні жанри фольклору: казки, легенди, обрядові пісні, прислів'я, приказки, ашугської поезія.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://russia.rin.ru