ЗМІСТ
Введення
1.Необходімость, сутність і значення міжбанківських розрахунків
1.1.Основи організації кореспондентських відносин
1.2.Організаціонно-правова база регулювання міжбанківських розрахунків
1.3.Еволюція міжбанківських розрахунків
2.Характерістіка міжбанківських розрахунків
2.1.Расчети через розрахунково-касові центри (регіональні платежі)
2.2.Расчети через кореспондентські рахунки, що відкриваються в інших банках.
2.3.Клірінговие розрахунки
2.4.Расчети між банками країн - членів СНД
2.5.Проблеми міжбанківських розрахунків і шляхи їх подолання.
2.5.1.Сбоі і затримки платежів в РКЦ
2.5.2.Нарушенія в розрахунках з вини комерційних банків
2.5.3.Расхожденіе в обліку розрахункових операцій у РКЦ і комерційних банках
3.Аналіз міжбанківських розрахунків проводяться в банку АКБ "ГРІНКОМБАНК"
3.1.Характерістіка банку АКБ "ГРІНКОМБАНК"
3.2.Аналіз платежів проводяться банком
3.3.Рекомендаціі щодо поліпшення схеми міжбанківських розрахунків
Висновок
Список літератури
Програми
Введення
Міжбанківські платежі і розрахунки - кровоносна система економіки будь-якої країни, і їй притаманні всі ті характерні риси, які визначають стан суспільства в цілому.
Тяжкий перехід Росії від понад централізованої державної економіки до нормальних ринкових відносин не міг не торкнутися міжбанківські розрахунки. Всі ми пам'ятаємо криза 1992 року, коли платіж з міста до міста йшов по кілька тижнів. Зараз становище значно покращилося (завдяки цілеспрямованим зусиллям Центрального банку та діяльності самих комерційних банків щодо створення кореспондентських мереж), однак ще не досягла ідеалу.
Робляться кроки і в області застосований ¬ ня нових прогресивних форм безготівкових розрахунків населення (в особистому секторі).
Впровадження та налагодження нових розрахунків пов'язане з великими труднощами економічного, організаційного і технічного харак ¬ тера. Зокрема, застаріла законодавча база, формування Центральним банком Російської Федерації (Банком Росії) заново власної філіальної. Мережі, призначеної для здійснення міжбанківських розрахунків, з перебудовою системи емісійно-касового регулювання, із створенням незалежних цент ¬ ральних банків в союзних республіках - колишніх суб'єктів СРСР , які проголосили суверенітет. Серйозним чином позначається і відсутність досвіду в організації таких розрахунків. Через брак необ ¬ дімих аналогів через специфіку розвитку країни довелося заново створювати методологію міжбанківських розрахунків.
Даний дипломний проект розглядає систему міжбанківських платежів у Росії. Система платежів розглядається в розрізі типів розрахунків, проводиться порівняльний аналіз.
Даний дипломний проект складається з трьох основних частин:
• в першій частині розглядається необхідність, сутність і значення міжбанківських розрахунків;
• друга частина розглядає типи міжбанківських розрахунків і перспективи їх розвитку;
• третя частина містить опис досвіду проведення розрахунків на прикладі Усольський Акціонерного Комерційного Банку ГРІНКОМБАНК.
1.НЕОБХОДІМОСТЬ, СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ Міжбанківські розрахунки
Система розрахунків між різними контрагентами і госпо ¬ ють суб'єктами, забезпечення безперебійності і безперервності платежів є найважливішими умовами нормального функціонує ¬ вання економіки.
У грошових розрахунках і платежах, що проводяться переважно банками, знаходять своє втілення практично всі види економіч ¬ ських відносин у суспільстві. Це, у свою чергу, немислимо без взаємних розрахунків між банками, що обумовлено широкої розгалуженістю господарських зв'язків, великий територіальної видалений ¬ ністю підприємств та деякими іншими факторами.
По суті, лише на основі розрахунків між різними банками та їх філіями можна завершити розрахунки в народному господарстві: підприємств один з одним з приводу купівлі-продажу товарів (послуг), з фінансовими органами по сплаті податкове внебюджет ¬ нимі фондами з перерахування обов'язкових внесків, з банками по позиках, зі страховими компаніями зі страхування майна та комерційних ризиків, з власним персоналом з виплати зара ¬ ботной плати та прирівняних до неї платежів, а також інші грошово ¬ відсоткові розрахунки.
Певна частина міжбанківських розрахунків служить для еконо ¬ вів економічні зв'язків самих кредитних і фінансових інститутів, напри ¬ мер, при розміщенні грошових коштів у формі депозитів і кредитів, при переобліку векселів один одного та в центральному банку, отримання від нього кредитів у порядку рефінансування, купівлі і продажу цінних паперів, у тому числі державних, при наданні дотацій, субвенцій та бюджетних позик.
Міжбанківські розрахунки опосередковують і різні види зовн ¬ неекономічних зв'язків, що виникають у процесі експорту-імпорту товарів (послуг), капіталів і міграції робочої сили.
Для здійснення платежів і розрахунково-касового обслуговування клієнтів банки за дорученням один одного встановлюють між собою відносини, як правило, на договірній основі, що одержали назву кореспондентських. [3]
1.1. Основи організації міжбанківських розрахунків.
Здійснення безготівкових розрахунків у господарстві між постачальниками і споживачами продукції по ¬ породжує взаємні розрахунки між банками. МІЖБАНКІВСЬКІ РОЗРАХУНКИ виникають тоді, коли платник і одержувач коштів обслуговуються раз ¬ нимі банками, а також при взаємному кредитуванні банків і переміщення готівки. Такі розрахунки в даний час здійснюються через корреспон ¬ дентскіе рахунки, що відкриваються на балансі кожного банку.
Кореспондентські відносини - це договірні відносини між двома або декількома кредитними установами про здійснювала ¬ тичних платежів і розрахунків однією з них за дорученням і за рахунок дру ¬ гого [4]. Ці відносини можуть виникати між кредитними інститутами, що знаходяться як усередині країни, так і за її межами. У сучасних умовах кожен банк пов'язаний кореспондентськими узами не з одним, а з десятками, а іноді й тисячами банків.
Кореспондентські відносини можуть існувати між раз ¬ особистими типами кредитних установ, у тому числі банками з раз ¬ них країн: між різними незалежними комерційними банками; між комерційними банками і центральним банком даної країни чи інших країн; між центральними банками суверенних дер ¬ дарств.
Зазначені відносини можуть також мати місце між комерційних ¬ тичними банками та спеціальними міжбанківськими організаціями типу клірингових (розрахункових) палат.
Класичною формою кореспондентських відносин служать відносини між різними комерційними банками.
Головною операцією великих комерційних банків-Кореспонден ¬ тов є кліринг (взаємний залік) чеків та інших розрахунково-пла ¬ тежних документів. У міру розвитку банківської системи та віку ¬ ня значення депозитів банки-кореспонденти стали надавати один одному і інші послуги. Наприклад, великі банки пропонують дрібним банкам послуги з управління активами, надають їм кредити для поповнення резервів. Дрібні банки також, отримують від своїх банків-кореспондентів консультації з інвестиційних та правових питань, інформацію про оцінку кредитоспроможності комерційних позичальників, сприяння у підборі кадрів і допомога в міжнародних операціях. Нарешті, банки-кореспонденти можуть видавати один одному позики, а також співпрацювати у видачі великих позик цінних клієнтам.
Зазвичай невеликі банки відкривають кореспондентські рахунки в більш великих банківських установах. Останні конкурують між собою за відкриття в них міжбанківських депозитів з боку більш дрібних банків, тому що ці депозити забезпечують великі банки грошовими ресурсами, необхідними для інвестування. Великі банки також можуть встановлювати між собою подібні відносини, відкриваючи один у одного депозитні рахунки. Розвиток кореспондентських зв'язків дає банку ряд переваг, схожих з відкриттям нових відділень банку. Але при цьому банк зберігає свою юридичну само ¬ самостійності і контроль над проведеними операціями.
При встановленні кореспондентських відносин, особливо з закордонними банками, обома сторонами приділяється великої ваги питан ¬ ня заможності та надійності банків-партнерів. До листа з прось ¬ бій про відкриття рахунку додаються всі необхідні документи: звіт про діяльність банку, його статут та ліцензія на проведення тих чи інших операцій.
Кореспондентські відносини оформляються обмінними пись ¬ мами або ув'язненням спеціального кореспондентського договору (угоди), в яких передбачаються порядок і умови ви ¬ полнению відповідних банківських операцій. Розрізняються корес ¬ пондентскіе договори строкові (з правом продовження) і безстрокові.
При укладанні кореспондентського договору визначаються валюта розрахунків, рахунки для проведення платежів, правила перекладу залишку коштів у треті країни, порядок поповнення рахунку, розмір комісійної винагороди та інші умови. Після укладення кореспондентського договору кредитні установи обмінюються зразками підписів посадових осіб, телеграфним (електронним) ключем, який застосовується для посвідчення автентичності виставлених банками платіжних доручень, тарифами комісійної винагороди та іншими документами. Кредитні інститути, які встановили між собою кореспондентські відносини, називають один одного корреспон ¬ дента.
Існують два види кореспондентських відносин банків: з взаємним відкриттям кореспондентських рахунків та без відкриття таких.
Кредитна установа може розраховуватися зі своїм корес ¬ пондентом по виставлених їм доручень, по-перше, по рахунку, відкритому даними кредитною установою у кореспондента, чи по рахунку, відкритому кореспондентом в даному кредитній установі, по-друге, по рахунках даного кредитної установи та його корреспон ¬ дента в третьому кредитній установі. У першому випадку мають місце відносини між кореспондентами з рахунком, а в другому - між кореспондентами без ліку.
У практиці кореспондентські рахунки відкриваються преімущест ¬ венно тими банками, які активно здійснюють переказні, акредитивні, інкасові та інші операції з розрахунків за товари та послуги.
Якщо учасниками кореспондентських відносин є юридично самостійні комерційні банки або центральні банки різних держав, то кореспондентські рахунки відкриваються ними один в одного на добровільних засадах.
На більш жорсткій основі будуються кореспондентські відносини між комерційними банками і центральним банком. Кожен комерційний банк, як правило, повинен мати кореспондентський рахунок в якому-небудь установі національного банку.
Таким чином, у практиці банки як учасники кореспондент ¬ ських відносин можуть мати кілька видів кореспондентських рахунків. За допомогою цих відносин банки зв'язуються в єдину систему. Вони як би доповнюють один одного, виступаючи в якості клієнтів один одного.
Кореспондентський рахунок - рахунок, на якому відображаються. Розрахунки, зроблені одним кредитною установою за дорученням і за рахунок іншої кредитної установи на основі укладеного корреспон ¬ дентского договору [4]. Наприклад, банк А зобов'язується за догово ¬ ру з банком Б одержувати належні останньому платежі від кліен ¬ тов, сплачувати за його рахунок перекази і т.п. У свою чергу банк Б бере на себе зобов'язання виконувати аналогічні операції для банку А. При цьому банки відкривають один в одного кореспондентські рахунки, на яких тимчасово накопичуються грошові кошти, посту ¬ пающіе для банку-кореспондента. Якщо банк А одержав для банку Б певні грошові суми, то тимчасово, до зведення взаємних розрахунків між банками, він може використати їх для своїх актив ¬ них кредитних і інших операцій.
У свою чергу, кореспондентські рахунки поділяються на два види: рахунок "Ностро" (наш рахунку Вас) і рахунок "Лоро" (Ваш рахунку нас). -Рахунки типу "Ностро" відкриваються будь-яким банком у банках-кор ¬ респондентів, а рахунок типу "Лоро" - на ім'я його банків-Кореспонден ¬ тов. Причому зазначені рахунки можуть відкриватися як на взаємній основі, так і в односторонньому порядку. Рахунок "Ностро" в одному банку є рахунком "Лоро" у банку - його кореспондента.
Платежі по кореспондентських рахунках можуть здійснюватися в межах залишку коштів на рахунку або з перевищенням цього залишку за рахунок наданого по рахунку кредиту (овердрафту), що, як правило, визначається в укладеному договорі. Важливо вчасно "підживлювати" вказані активи.
У зв'язку з цим необхідно зупинитися на наявному в закордон ¬ ної банківській практиці поняття валютування. Воно означає додатковий ¬ Передачі позначку про дату, з моменту якої проведена раніше за рахунком (дебетом або кредитом) сума стає реальною, тобто набуває чинності. Факт здійснення запису у певний визначений день зовсім не означає, що зарахована сума знаходиться у розпорядженні власника рахунку з дня внесення запису; аналогічним чином списаний ¬ ва сума також не припиняє перебувати в його розпорядженні з дня внесення запису. Вирішальне значення має валютування, з моменту якого откредітованная сума знаходиться у розпорядженні власника рахунку.
Гроші переходять у його власне розпорядження з нарахуванням відповідних процентів лише з дня терміну валютування. Якщо власник рахунку розпоряджається сумою, що надійшла до настання дати валютування, то в цьому випадку (при відсутності іншого забезпе ¬ чення рахунку) він іде на перевищення кредиту, за що і зобов'язаний платити кредитору відповідні відсотки.
Так, у Дойче Банку (ФРН) запис у кредит банківського рахунку здійснюється згідно з правилами в день надходження чеків у Франк ¬ Фурт, але при зсунутому по відношенню до операційного дня валютування. Бо цей банк не в змозі здійснити валютування в один день з внесенням запису, оскільки йому необхідно стягнути відповідний еквівалент з інших установ. З цією метою він разом з Німецьким федеральним банком користується єдиною методикою інкасації платіжних вимог, отримуючи від центрального банку викликаний еквівалент після закінчення мінімум одного дня з момен ¬ та виставлення вимог філіям Німецького федерального банку країни - центральним банкам земель.
При дебетування рахунку також може бути зсув валютування в часі, зокрема при купівлі цінних паперів на одній з німець ¬ ких бірж. У цьому випадку запис за дебетом рахунку в банку здійснюється через один день з дня покупки, і, отже, має місце валюти ¬ вання зі зрушенням в один день [5].
Розмір банківського залишку коштів у банках-кореспондентах зазвичай залежить від характеру та обсягу послуг, що надаються корес ¬ пондентом. Користування кореспондентським рахунком оплачується в основному підтримкою компенсаційного балансу, тобто мінімального залишку грошових коштів на рахунку, і частково - виплив ¬ тієї комісійної винагороди (комісії).
За кореспондентськими рахунками можуть також виплачуватися про ¬ центи. Однак в окремих країнах виплата відсотків за цими рахунками заборонена законодавством. Дане положення пояснюється тим, що основне призначення кореспондентського рахунку - проведення банками розрахункових операцій за дорученнями клієнтів, а не нагромадження і збереження грошових коштів. По суті вклади кре ¬ дітних інститутів на зазначених рахунках представляють собою депозити до запитання. Залишки коштів на кореспондентських рахунках звичайні ¬ но підтримуються на мінімальному рівні, необхідному для вдосконалення ¬ ності платежів.
Щоправда, і кореспондентські рахунки можуть використовуватися для надання інвестиційних послуг. Нерідко за цими рахунками відображаються міжбанківські депозити, термін яких можуть коливатися від 1, 3 і 6 місяців до 2 (іноді 5) років.
Залежно від домовленості між банками-Кореспонден ¬ тами за ведення рахунків (їх відкриття, закриття, списання і зарахування коштів, направлення виписок, авізо тощо) може стягуватися коміс ¬ ся, про що вже було сказано вище. Це визначається характером взаємовідносин між банками, активністю використання рахунків і рівнем підтримуваних на них залишків.
Крім основного кореспондентського рахунку в банках можуть бути відкриті спеціальні кореспондентські рахунки для проведення окремих операцій як у місцевій, так і в іноземній валюті.
Різновидом банківських кореспондентських рахунків є клірингові рахунки. Вони відкриваються тогтак, коли в укладаються торгових і платіжних договорах, кореспондентських угодах банків передбачений кліринговий порядок розрахунків. У даному випадку рівновеликі фінансові вимоги і зобов'язання сторін взаємно погашаються, а сальдо сплачується шляхом списання з кореспондентських рахунків.
У процесі. Кореспондентських відносин банки-кореспонденти повідомляють один одного про здійснені операції. Для цього вико ¬ зуется авізо (італ. avviso, повідомлення, повідомлення), що є офіційне повідомлення, переважно про виконання розрахунок ¬ них операцій, що направляється одним банком іншому. Банки висилають авізо своїм кореспондентам і клієнтам про дебетових і кредитових записах по рахунках, про залишок коштів на рахунку, інших розрахункових опера ¬ ціях (виплати переказу, відкриття акредитива, виставлення чека або іншого розрахунково-платіжного документа і т.д.). В авізо звичайно вказуються його номер, дата і характер проведеної операції, сума і номер рахунку, найменування платника і одержувача. Коштів та інші дані. Авізо оформляються на спеціальних бланках. У ка ¬ честве авізо можуть також служити копії розрахункових або бухгалтерських документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів та ін.) За способом відсилання авізо поділяються на поштові, телеграфні та електронні. До поштових авізо можуть додаватися товарні та інші документи, що послужили підставою для проведення тієї чи іншої розрахункової операції. При відправці авізо по телеграфу використовується спе ¬ соціальне шифр (перекладної ключ). Електронні кодуються і підписуються електронним підписом. Порядок відсилання авізо обумовлюються ¬ ється кореспондентськими та іншими міжбанківськими угоді ¬ нями або договором з клієнтом.
Ступінь ефективності функціонірова ¬ ня платіжної системи може визначатися наступними показниками - термінами проходження ¬ дення платежів і сумою операційних витрат, які несуть учасники при проведенні розрахунків. Той факт, що угоди можуть бути сплачені в короткі терміни і з найменшими витратами, роблять систему привабливою для користувачів.
Кореспондентські відносини банків носять багатогранний характер і включають різні види банківських операцій. Але все ж основу цих відносин становлять міжбанківські операції, пов'язані з проведенням різного роду розрахунків. Розглянемо, як розвивалися ці операції в нашій країні.
1.2 Організаційно - правова база регулювання міжбанківських розрахунків
Оpганіаціонно - пpавовая база регулювання міжбанківських розрахунків спирається на низку законодавчих актів, розроблених урядом РФ, а також нормативні документи, випущені ЦБ РФ. Основними законодавчими актами, що діють на території РФ і регулюють механізм міжбанківських розрахунків, є:
1) Закон Української РСР "Про банки і банківську діяльність" від 2 грудня 1990р.;
2) Закон Української РСР "Про Центрально Банку РФ"
3) Положення "Про безготівкові розрахунки в Російській Федерації від 9 липня 1992р. № 14. Положення регламентує загальні підходи до організації розрахунків і єдиний документообіг у банках. При різноманітті форм власності, діяльності підприємств в умовах розвитку товарно-грошових відносин Положення про розрахунках виходить з принципу свободи вибору підприємствами форм розрахунків і закріплення їх у договорах, невтручання банку у договірні відносини підприємств. Положення поширюється на всі державні, кооперативні, акціонерні, спільні, громадські підприємства, об'єднання, організації та установи, комерційні банки, фінансово-розрахункові та фінансово-кредитні центри та фізичні особи.
4) Положення "Про організацію міжбанківських розрахунків на території РФ". Додаток 1 до Положення "Про безготівкові розрахунки в РФ". - Регламентує види платежів на території РФ і раз'естняет механізм проведення розрахунків між кредитними організаціями.
5) Тимчасове положення "Про кліринговому установі" від 10.02.93г.
6) Тимчасове положення "Про порядок видачі ліцензій клірингових установ" від 10.02.93г.
7) Лист ЦБ РФ від 15.03.96 № 255 "Про Організації міжбанківських розрахунків на території Російської Федерації"
8) Лист ЦБ РФ від 01.03.96 № 245 "Про зміну порядку черговості платежів з розрахункових, поточних, бюджетних рахунків юридичних осіб" - У зв'язку з введенням в дію з 1 березня 1996 другої частини Цивільного кодексу Російської Федерації і визначенням у ньому черговості списання коштів з банківських рахунків клієнтів Банк Росії даним листом встановлює порядок проведення операцій за вказаними рахунками відповідно до ст. 855 Цивільного кодексу Російської Федерації.
9) Друга частина Цивільного кодексу Російської Федерації від 1 березня 1996р.
10) Телеграма ЦБ РФ від 06.08.92 № 173-92 "Про відновлення телеграфного авізування"
11) Телеграма ЦБ РФ від 22.11.93 № 249-93 "Щодо строків обробки та експедирування розрахунково-грошових документів"
12) Лист ЦБ РФ від 18.02.94 № 13-1/204 "Про порядок проведення операцій по сплаті розрахункових документів з кореспондентських рахунків комерційних банків"
13) Положення про "Довіднику банківських ідентифікаційних кодів учасників розрахунків на території РФ. Утв. ЦБ РФ 16.09.96
14) Розпорядження ЦБ РФ від 28.01.97 № 25 "Про введення в дію довідника кодів підрозділів для формування зведеної звітності та здійснення міжрегіональних електронних платежів в системі Банку Росії".
15) Угода між ЦБ РФ і Національним банком України від 17.11.92 "Про організацію міжбанківських розрахунків у зв'язку з введенням українського карбованця. - Угода визначає схему роботи за міжбанківськими розрахунками між Україною та Росією. Подібні угоди укладені між усіма країнами - членами СНД, що мають у зверненні власну грошову одиницю, і Росією.
16) Лист ЦБ РФ від 23.11.92 № 21 "Про порядок здійснення міжбанківських розрахунків між Російською Федерацією та Україною у зв'язку з введенням в обіг українського карбованця".
17) Угода країн СНД від 22.01.93 "Про створення міждержавного банку"
1.3.Еволюція міжбанківських розрахунків
Приблизно шість-сім років тому єдиним засобом переда ¬ чи платежів між банками б ¬ ла система РКЦ. Схема передачі платіжної інформації в бу ¬ вими формі (електронні ко ¬ ПІІ платіжок з'явилися не сра ¬ зу) була такою: Клієнт-Відправ ¬ тель => Банк-Відправник => РКП, 1 => ГВЦ Центробанку => РКЦ 2 => Банк -Одержувач => Клієнт-Одержувач. Навіть внут ¬ ри Москви платежі проходили за 5-10 днів. Швидкість проходу ¬ вання платежів сповільнювалася ще й тим, що московські та регіональ ¬ ные РКЦ вели обрахування операцион ¬ них днів своїх банків.
Такий стан справ не устраі ¬ вало великі недержавні банки, перетворені зі структур спеціалізованих банків (Житлосоцбанку, Промст-ройбанка). Ці нові банки, про ¬ служівающіе московські гос ¬ підприємства, створили внутрішній ¬ ню платіжну структуру для розрахунків між собою - Систем ¬ му прямих розрахунків - як аль ¬ тернатіву вкрай неповороткий ¬ вої і повільною технології рас ¬ Четово через РЦП (друга її назва ¬ ня - Система міжцентровою обміну, або Система МЦО). Цей крок дозволив "де-факто" Перене ¬ сті вельми значний кредит ¬ ний ресурс з системи РКЦ не ¬ посередньо до банків-учас ¬ никам прямих розрахунків.
Аналогічні системи стали виникати і в інших російських регіонах. У системах, подібних МЦО, використовувалися вже дей ¬ ціалу канали передачі ін ¬ формації з тією лише різницею, що платежі стали адресуватися безпосередньо конкретного клієнта: Клієнт-Відправник => Банк-Відправник => ГВЦ, Сентро ¬ банку => Клієнт Банку-отримай ¬ теля. Скажімо точніше: платежі йдуть через підрозділ ГВЦ під назвою Межрегіональ ¬ ний центр інформатизації (МЦІ). При такій системі про ¬ ходіння платежів інформація про конкретного Клієнта-отримай ¬ тілі фінансових коштів попа ¬ дала в Банк-одержувач у той же операційний день, коли ця сума списувалася з рахунку Бан ¬ ка-відправника.
Питання про те, чи зарахує Банк-одержувач прийшли кошти відразу на рахунок клієнта або ж буде чекати паперово-до ¬ кументального підтвердження, кожним банком вирішується по соб ¬ жавному розсуд.
У Москві більшість банків працює за наступною техноло ¬ гии зарахування коштів, прийшовши ¬ ших за прямими розрахунками: навіть за наявності адресації на кон ¬ конкретного розрахунковий рахунок кошти зараховуються на рахунок невияснен ¬ них сум (904 балансовий) і "чекають" паперового підтверджений ¬ ния платежу. Таким чином на коррахунок банку кошти потрапляють "день в день", у виписку кліен ¬ ту - тільки після паперового підтвердження, а при отсутст ¬ умові такого підтвердження (на ¬ приклад, помилка в "електронну адресу") кошти можуть повер ¬ частішають відправнику, - в усло ¬ віях недостатній захист ін ¬ формаційних каналів така технологія представляється оп ¬ равданной.
Менша частина банків практи ¬ кує зарахування коштів тільки на підставі електронного до ¬ кументи з МЦІ, у цьому випадку отримані кошти розносяться по рахунках клієнтів у день підлозі ¬ чення електронного документа. При відсутності паперового підтем ¬ вержденія банком робиться стор ¬ нірующая проводка з рахунку клієнта. Така технологія не мо ¬ жет бути рекомендована в отно ¬ шеніі всіх клієнтів банку, а ті клієнти банку, до кого вона при ¬ змінюється, повинні бути орга ¬ тельно документально повідомлений ¬ ни про можливі наслідки.
Як проміжний технології деякими банку ¬ ми використовується "довідкова" розноска по рахунках, при якій за кожним рахунком може бути отримана інформація про при ¬ йшли, але ще не підтверджений ¬ них платежів. Це дозволяє банку приймати доручення від клієнтів в межах "планової" суми і брати платіжні пору ¬ чення на картотеку для проведення по ¬ ния "зустрічних" платежів в день отримання паперового підтверджується ¬ дення. Для "нетерплячих" день ¬ ги можуть бути зараховані на рас ¬ парний рахунок по пред'явленні клієнтом копії платіжки, а для всіх інших - по приходу бу ¬ вими підтвердження з РКЦ. Подібна технологія є більш "гуманної" по відношенню до клієнтів, але помітно збільшується ¬ кість інформаційні потоки усередині банківської системи ав ¬ томатізаціі.
Існує технологічна можливість (за наявності орга ¬ нізаціонной підтримки з бо ¬ ку МЦІ та РКЦ) відправляти й одержувати платежі за прямими розрахунками практично в реаль ¬ ному масштабі часу, для цього використовуються спеціальні про ¬ граммние розробки (поштова машина "Астра" та ін ), м'яко стикуються з програмами типу "Операційний день банку".
Система МЦО стала дуже привабливою для проведення "швидких" платежів, з її введе ¬ ням банки - учасники прямих розрахунків отримали нову віз ¬ ливість з ефективного вико ¬ користуванню фінансових ресур ¬ сов - відкрився ринок "надкоротких" міжбанківських кредитів на термін від 1 до 10 днів. Зрозуміло, що за старою технологією про ¬ ходіння платежів такі креди ¬ ти були просто безглузді.
Виникнувши "всередині" непово ¬ ротлівой структури РКЦ, систе ¬ ма МЦО стала її конкурентом з проведення іногородніх рас ¬ Четово. Будучи зробленої на "далеку" перспективу, вона б ¬ ла розрахована на 400 банків-навчаючи ¬ вісник. На ті часи така цифра здавалася дуже великий, але минуло чотири-п'ять років, і ко ¬ лічество банків тільки у Москві стало обчислюватися тисячами. Крім того зауважимо, що в самому МНІ застосовується досить уста ¬ ревшая і консервативна техні ¬ ка - ЄС ЕОМ, що накладає суттєві обмеження на можливість мобільного модер ¬ ціями діючої техноло ¬ гии. Існуючі обмеження ¬ ня з прийому в систему МЦО не дозволили всім новим банкам включитися в неї, і ринок меж ¬ банківських розрахунків став нуж ¬ датися в додатковому перед ¬ ложении.
Така ситуація об'єктивно призвела до того, що великі банки із стійкою позитивний ¬ ною репутацією стали освітньої ¬ вати власні мережі межбан ¬ ківських розрахунків, засновані на кореспондентські відносини банків-учасників з головним банком. Найбільш гнучким вари ¬ Антом в цьому випадку є від ¬ криті пари рахунків "Лоро" - "Ностро": рахунок "Лоро" - це чу ¬ жиє гроші у своєму банку, рахунок "Ностро" - це наші гроші у банку-кореспондента. Запом ¬ нитка назви цієї пари рахунків досить легко: "ностро" в пе ¬ реводе з італійської - "наш" (сумнозвісна "коза товкач ¬ ра" в дослівному перекладі всього лише - "наша справа").
Більшість банків, распо ¬ пропозицію в фінансових цент ¬ рах, пішло шляхом відкриття великої кількості лоро-рахун ¬ тов у себе в банку і майже повно ¬ го відсутності своїх ностро-рахунків в інших банках.
Серед банків, "оброслих" широкої кореспондентської се ¬ ма, можна назвати Тверьуніверсалбанк, Інкомбанк, Кредобанк, Сібторгбанк, Мытищинский комбанки, Російський Кре ¬ дит, Столичний банк збережемо ¬ ний, Оргбанк, Ділова Росія, Торібанк та інші (див. Таблиця № 1 ). Всередині такої кореспондентської мережі можли ¬ но проходження платежів не тільки "день в день", але і "в ре ¬ радіальному часу" - у залежності ¬ ти від застосовуваної технології. Щоправда, деякі труднощі виникають при спробі вивести кошти за межі се ¬ ти - тоді діє звичайна схема переказу через РКЦ.
Паралельно розвитку нього ¬ сударственних розрахункових систем успішно розвивалися регіональ ¬ ные центри прямих розрахунків за образом московського MЦO. Наяв ¬ чіе сильних конкурентів, з од ¬ ної боку, було стимулом до розвитку технології роботи структур РКЦ, а з іншого сторо ¬ ни, розвантажило ці структури. Впровадження в самих банках авто ¬ матізірованних банківських си ¬ стем також знизило навантаження на РКЦ, оскільки позбавило від не ¬ хідно щоденного про ¬ рахунку операційного балансу банків. На загальну думку за ¬ цікавили осіб (банкірів) всі ці фактори сприяли помітного поліпшення якості і швидкості роботи структур РКЦ.
Робота структури РКЦ в це ¬ лом і в московському регіоні осо ¬ бенно помітно покращилася ще й за рахунок того, що самі РКЦ стали учасниками системи прямих розрахунків. Саме це дозволило більшості московських РКЦ зараховувати кошти на коррахунку своїх банків "день в день" неза ¬ лежно від приналежності са ¬ мого банку до системи МЦО. За ¬ підвищення ефективності систе ¬ ми РКЦ сприяє також по ¬ явище на ринку великої ко ¬ лічества офіційних фінан ¬ сово-транспортних посередників (АБТ, Фаст-Інфо, ДКМ-Інтербанксервіс, АСМБР, великі банки з розвиненою структурою корротношеній).
Отже, три - два роки тому "середовищ ¬ ний" російський банк знаходився приблизно в такій ситуа ¬ ції: щоденний обмін інфор ¬ маціей зі своїм РКЦ, участь у регіональній системі прямих розрахунків, парні коррахунки з ак ¬ тивними банками-партнерами і робота в однієї або декількох "приватних" систем швидких розр ¬ тов. Здавалося б, непогано.
Однак для таких банків, име ¬ чих формальну можливість гнучкого управління власних пот ¬ ми засобами, виникають працю ¬ ності іншого роду. Велике зна ¬ чення мають питання сумісності форматів даних, по ¬ кільки в електронному вигляді "про ¬ частішають" програмні комплек ¬ си різних фірм-розробників. Банки на власному досвіді до ¬ статочно швидко прийшли до поні ¬ манію того, що необхідний еди ¬ ний формат обміну міжбанківські ¬ ської інформацією.
Тим не менше, спроби цент ¬ ральних банківських структур з вироблення єдиного формату досі успіху не мали, по ¬ кільки навіть в одному місті раз ¬ ные РКЦ мають різні шаблони передачі міжбанківських доку ¬ ментів (навіть якщо це документи в одному і тому ж "плоскому" DBF-форматі). "Законодавцями мод" поса ¬ ни були стати або великі рас ¬ парні системи, або роз ¬ чики банківських програмних комплексів. Але практика показу ¬ ла, що швидше за все точки со ¬ дотику знайшли все ж розробники. На V Міжнародному ¬ рідному Комп'ютерному форумі на спільній прес-конферен ¬ ції 16.06.94 провідними фірмами було заявлено про створення бан ¬ ський секції в рамках асоціації ¬ родної асоціації розробників програм ¬ ного забезпечення в галузі еко ¬ номіки (АРЕП). Однією з глав ¬ них завдань цієї секції стала саме вироблення єдиних стандар ¬ тів міжбанківського обміну.
До складу організаторів бан ¬ ський секції увійшли столичної ¬ ные фірми АСОФТ, ДиаСофт, Інверсія і ПрограмБанк. Трохи пізніше приєдналися ще дві московські фірми: ЦІС "Такт" і ДКМ-Інтербанксервіс, а так ¬ же ЛІМ з Тули і біом з Твері. Загальне число Інсталятор ¬ ції банківських систем у цих фірм на середину 1994 року в сумі перевищувало 2000 копій, тому спільний для них стандарт стане стандартом фак ¬ тичні. На початок 1995 року "Єдиний стандарт" був не толь ¬ ко вироблений, але також узгоджений і підписаний фірмами - ор ¬ ганізаторамі банківської сек ¬ ції АРЕП.
Якщо описати коротко, то ос ¬ новних суть закладених в "еди ¬ ний стандарт" принципів відбутися у ¬ ит у подоланні недоліків су ¬ існуючих форматів платіж ¬ них доручень (як електрон ¬ них, так і паперових). При цьому розробники заздалегідь "заложі ¬ лись "на можливі норматив ¬ ные зміни, які може прийняти Центробанк, тому формат вийшов досить гнучким, але аж ніяк не ідеальним і внутрішньо надлишковим. В" Єдиному стандарті "введений роз ¬ ширення формат платіжного доручення для електронного об ¬ міна, що дозволяє направляти платежі не тільки по системі РКЦ, а й через багаторівневі мережі міжбанківського обміну, в тому числі адресувати один пла ¬ теж через кілька взаімосвя ¬ занних мереж міжбанківських розрахунків. За базовий макет при формуванні повідомлення було обрано SWlFT-формат. [1]
Таблиця № 1
Характеристики кореспондентських мереж деяких банків (1996р.)
Назва банку Кiльк. рублевих рахунків Загальна к. банків-кореспондентів
Лоро-рахунки Ностро-рах. У Росії У СНД закордоном
Інкомбанк 380
545/валюта 54/Ностро
150/без рах
Кредобанк 54 6 49/рублі
106/вал. 9/рублі
19/валюта 57
Мытищинский 179/платежі
210/кредіти 10/платежі
112/кредіти> 420 31 17
КБ Оптимум 20 23 23/Лоро
27/Ностро 4 23
МКБ Оргбанк 124 20 126 немає рахунків
Сібторгбанк 464 200 468 18 6
Тверьуніверсалбанк 840 з філіями
350/ост.Россія
200/Лоро-вал. 200/рублі
80/валюта 30/Ностро-зарубежние
20/Ностро-СНГ
Торібанк 157 13 128 33 13
2. ХАРАКТЕРИСТИКА Міжбанківські розрахунки
Переважною формою міжбанківських розрахунків в нашій країні є розрахунки, що здійснюються в порядку прямих переказів належних грошових коштів (міжбанківських переказів). Вони здій ¬ ються за дорученнями банків-кореспондентів через посредні ¬ орієн ланки - установи Центрального банку Росії, клірингові палати, комерційні банки-респонденти.
Більш прогресивна форма розрахунків - залік взаємних вимог ¬ ний і зобов'язань між банками (міжбанківський кліринг).
Обидві ці форми міжбанківських розрахунків припускають відкриття учасникам розрахунків різного роду кореспондентських рахунків - собст ¬ венно кореспондентських рахунків або клірингових рахунках, є ¬ трудящих різновидом кореспондентських рахунків [2]. У ряді випадків, наприклад, при двосторонньому кліринг звичайний коррахунок може виконувати функції клірингового рахунку.
Між зазначеними формами розрахунків є певний взаємозв'язок. По-перше, наявність великої кількості коррахунків і вдосконалення ¬ шеніе по них безлічі перекладних операцій зумовлює необхідність використання міжбанківського клірингу. По-друге, розрахунки за допомогою останнього поєднуються з прямими переказами грошових коштів, що використовуються для погашення кінцевого сальдо не зарахованих взаємних платежів.
Розглянемо далі діючий порядок проведення міжбанківські ¬ ських розрахунків.
2.1.Расчети через розрахунково-касові центри.
Діюча система міжбанківських розрахунків (вона передбачена Положенням про організацію міжбанківських розрахунків на території Російської Федерації від 9 липня 1992 р. зі деякими подальші ¬ ські уточненнями) базується на здійсненні платежів через кореспондентські рахунки (коррахунки) комерційних банків, відкриті головним чином в установах Центрального банку
