Історико-етнографічна довідка КРИМУ
Вперше людина з'явилася на території Кримського півострова близько 250 тис. років тому. У різні історичні епохи на півострові проживали різні народи, люди, існували держави.
У XV-VII ст. до н. е.. в Криму жили кіммерійці, займаючи південно-східну частину півострова. У I тисячолітті до н. е.. У гірській південній частині Криму проживали племена таврів, які займалися землеробством і скотарством.
До XIII століття півострів у письмових джерелах іменувався Таврікой на ім'я племен таврів. У VII ст. до н. е.. на півострів прийшли іраноязичниє племена скіфів. Вони займалися землеробством, скотарством. Відомо їм було ювелірне мистецтво і гончарство. Ними було створено Скіфське царство, столицею якого був Неаполь Скіфський (III ст. До н. Е.. - III ст. Н. Е..).
III ст. н. е.. відзначений приходом до Криму готів, які завоювали Скіфське царство. В основному готи жили на півдні і південному заході півострова.
З VI ст. до н. е.. починається грецька колонізація півострова, створюються Боспорське держава і Херсонеська республіка.
У I ст. до н. е.. в Криму з'являються римляни (південь і південно-західна частина півострова).
У IV ст. до Криму вторгаються тюркомовні кочові племена гунів. Наступними прибульцями стали хазари, що прийшли з Нижньої Волги і Північного Кавказу в VIII столітті.
У VIII-IX ст. у степовій частині Криму створюються поселення протоболгари (тюркомовні племена).
До кінця IX ст. в Криму з'являються тюркомовні кочові племена печенігів. А в середині XI ст. на півострів вторгаються також тюркомовні племена половців (кипчаків).
До корінних тюркомовних народів Криму відносяться невеликі за чисельністю караїми (кара) і кримчаки, поява яких у Криму датується VIII-IX ст.
У III ст. з Візантії до Криму проникає християнство. За письмовими джерелами, Київський князь Володимир у Херсонесі прийняв християнство, згодом поширився на Русі. У XIII ст. російські поселенці проживали в багатьох містах Криму. Так, у Херсонесі була російська квартал і російська прихід, російські церкви були у XIV столітті в Кафі (Феодосії), про що свідчить Статут Кафи. Однак це було ще не настільки численне населення як тюркомовне.
У середині XIII ст. півострів був захоплений Золотою Ордою і став її улусом (провінцією). В цей же час у півострова замість Таврики з'являється нова назва - Кирим. У першій третині XV ст. у зв'язку з розпадом Золотої Орди було утворено Кримське ханство. Однак після завоювання в 1475 р. турками частині півострова ханство стало васалом Туреччини. З тюркомовних племен і народів, які в різний час населяли півострів (гуни, протоболгари, хазари, турки, печеніги, половці, племена Золотої Орди), сформувався кримськотатарський народ.
Після російсько-турецької війни Катерина II "Маніфестом" 1783 приєднала Крим до Росії. У цьому ж році була утворена Таврійська область, а з 1802 р. - Таврійська губернія.
Після 1783 з Криму емігрувала перша група кримських татар. За різними джерелами виїхало від 100 до 200 тис. чоловік. Друга еміграція розгорнулася в 60-ті роки XIX ст. Крим покинуло 131 тис. кримських татар. На початку XX ст. відзначена ще одна хвиля еміграції. У 1921 р. кримські татари становили 25,7% населення півострова. З XI ст. на Кримському півострові селяться вірмени, центром поселень яких був Солхат (Старий Крим). Протягом багатьох століть живучи в Криму, внесли значний внесок у формування населення півострова періоду середньовіччя греки. У 1778 р. Катерина II переселила з Криму до Приазов'я греків і в район Нахічевані вірмен. Всього було виселено близько 31 тис. християн. Наприкінці XVIII - початку XIX ст. в Криму дозволено було селитися новогрекам, які, будучи підданими Турецької імперії, брали участь у російсько-турецьких війнах на боці Росії. Після приєднання Криму до Росії на півострів кинулися російські поміщики зі своїми селянами. У цей час національний склад Криму став ще різноманітнішим. Німці, чехи, естонці, болгари - з'явилися в Криму вже в XIX столітті. В цей же час на півострів прибуває значна кількість євреїв, хоча перші іудеї з'явилися в Криму, мабуть, з греками до нашої ери. Освоюючи Крим, царський уряд дозволив селитися тут також вихідцям з Молдови, Польщі. Наприкінці XVIII - початку XIX ст. Крим активно заселяється росіянами і українцями. Це були відставні російські солдати, кріпаки і державні селяни. Крім того, землі в Криму роздавали чиновникам, офіцерам. До 1917 року росіяни та українці становили 60,4% міського та 35,9% сільського населення півострова. За переписом 1921 року в Криму проживали представники 70 націй і народностей.
У травні 1930 р. відбулася Загальнокримська конференція національних меншин, де були представлені всі національні групи аж до італійців, айсори, чехів.
У роки Великої Вітчизняної війни Крим був окупований військами фашистської Німеччини. Фашисти, використовуючи національні почуття, сіяли ворожнечу і ворожнечу серед представників різних національностей. Багато жителів півострова в складі партизанських загонів, підпільних груп та організацій боролися з фашистами. На 15 січня 1944 партизанами були представники 35 націй і народностей.
Після повного звільнення Криму Державний Комітет Оборони СРСР прийняв постанову від 11 травня 1944 р. про депортації з півострова кримських татар, трохи пізніше - вірмен, болгар і греків. Німці були вислані з території Криму в 1941 р. Тільки в 1989 р. були зняті обмеження на повернення до Криму як кримських татар, так і депортованих громадян інших національностей. Відповідно до Декларації, прийнятої Верховною Радою СРСР 14 листопада 1989 р., визнавалися незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, що піддалися насильницькому переселенню.
Сьогодні в Криму проживають представники понад 125 націй і народностей.
