Під історією Стародавнього Єгипту мається на увазі історія єгипетської цивілізації-
їй з часу зародження в Єгипті класового суспільства і державності, кото-
рої відбулося в другій половині IV тисячоліття до н.е. падіння незалежності
єгипетської держави наприкінці VI століття до н.е., коли Єгипет був включений в сос-
тав Перської держави. Історія Стародавнього Єгипту тривала близько трьох тися-
челетій підрозділяється на наступні періоди: Перший додіностіческій період (пер-
вая половина IV тисячоліття до н.е.). Початок розкладу родових відносин. Вів-
рій додіностіческій період, або герзейскій період (друга половина IV тисячеле-
ку до н.е.). Поява соціальної диференціації, створення елементів іригації-
онной системи, поява перших номів державних утворень. Наприкінці пе-
періоди - створення Верхнеегіпетского і Ніжнеегіпетского царств. Раннє царство.
Правління I-II общеегіпетской династії. Освіта єдиного общеегіпетского го-
сударство (XXXI-XXIX в.в. до н.е.). Розквіт Єгипту в епоху Стародавнього царства
правління III-IV династії (XXVIII-XXI ст до н.е.). Перший перехідний період
(VII-X династії, XXIII-XXI ст до н.е.). Розпад єдиного єгипетської держави
на окремі номи. Відродження централізованого єгипетської держави в епоху
Середнього царства. Правління XI-XIII династії (середина XXI-XXIII ст до н.е.).
Другий перехідний період (XIV-XVII династій, коней XVIII - початок XVI ст. До
н.е.). Ослаблення Єгипту, народні повстання, захоплення Єгипту гіксосами. Розквіт
єгипетської цивілізації в епоху Нового царства. Правління XVIII-XX династій
(XVI-XI ст. До н.е.). Створення краю імперії. Третій перехідний період (XXI
династія, XI-X до н.е.). Занепад Єгипту. Пізніше царство. Єгипет під владою іно-
земних династій (XXII-XXV династії, XI-VIII ст до н.е.). Відродження Єгипту
при сойской (XXVI) династії (VII-VI в.в. до н.е.). Завоювання Єгипту Персією і
включення його до складу Перської держави (XXVII-XXX династії, кінець VI-IV ст
до н.е.).
Межі Стародавнього Єгипту різко окреслені самою природою: південним його межею
були важкопрохідні перший нільські пороги, що знаходилися поблизу Асуона, в 1200
км від середземноморського узбережжя; з заходу на річці тіснилися піщані уступи
Лівійського плоскогір'я; зі сходу підступали мляві кам'янисті гірські від-
роги. Нижче перших порогів Ніл ніс свої води строго на північ по вузькій довгій до-
лине (Верхній Єгипет), ширина якої коливалася від 1 до 20 км; лише за двісті
кілометрів від гирла, там, де річка в давнину коренастий на кілька рука-
вів, долина розширювалася, утворюючи знамениту нільську Дельту (Нижній Єгипет).
Клімат Північної Африки 10-12 тис. Років тому був менш посушливий, ніж ті-
перь. Ще недавно завершилася танення льодів, що покривають частину Європи в кінці
льодовикового періоду; над Північною Африкою проносилися вологі вітри, випадали
рясні дощі, і на місці теперішніх пустель була савана з високим трав'яним
покривом, з багатим тваринним світом. Долина Нілу і сусідні з нею області (терри-
торію майбутнього єгипетської держави) були рано освоєна людиною. Тут обна-
Ружени залишки стійбищ поліолетіческіх мисливців і збирачів з вогнищами, костя-
ми тварин і знаряддями праці. Число крем'яних знарядь деяких з поселень дос-
Тігана кількох тисяч.
Типовими пам'ятниками земельчіскіх громад Нижнього Єгипту V тисячоліття до
н.е. є поселення розташувалися по берегах Фаюмського озера. Жителі фоюм-
ських селищ розводили велику і дрібну рогату худобу. Зерно зберігали в ямах. В
Верхньому Єгипті приблизно в той же час жили племена скотарів-землеробсько-
ців, що залишили пам'ятники тосійской культури. Ці племена обробляли пшеницю і
ячмінь, розводили дрібну рогату худобу та виготовляли посуд з глини, в яких
зберігали свої запаси. На вищій стадії розвитку перебували тосійскіе пле-
Імена культури Бадорі (кінець V-початку IV тисячоліття до н.е.). Вони розводили вже
не тільки дрібні, а й велика рогата худоба. Урожай ячменя і пшениці зберігали в
засіках обмазаних глиною. Полювання і риболовля зберегли своє господарське значен-
ние. У другій половині четвертого тисячоріччя в гейзейскій період великих успі-
хов досягло землеробство засноване на системі штучного зрошення. Глінобіт-
ные будинки свідчили про міцність осілості, зменшення в могилах зброї,
остаточне витіснення полювання скотарством. Змінився характер і розмір тор-
Гауліт, систематична торгівля приймає міжнародний масштаб, з'являються в
Єгипті і привезені речі (наприклад месопотамські циліндричні печатки). Проис-
ходять корінні зміни й у соціальній культурі. Розміри могил дозволяли по-
зрозуміти, що в громадах уже відчувалася майнова нерівність. Виділялися вожді
хоронять із розкішшю. У цей період виникає інститут рабства. Швидше за все
раби з'являлися в результаті військових зіткнень між племенами і родами. В
умови низького рівня продуктивних сил було невигідно брати бранців. Соз-
даніе продуктивного землеробства, що дає великі врожаї, в наслідок чого появи-
лась потреба в робочій силі, підвищила цінність людської праці і дала
можливість використовувати працю бранців. Отже, перш за все рабів давали війни.
У другій половині IV тисячоліття до н.е. в Єгипті намітилися контури трьох ос-
новних просліек, прообраз трьох основних класів давньоєгипетського держави:
пануючий шар, куди входили нащадки родоплемінної знаті, жрецтво, зажи-
точні общинники; члени землеробських громад, основні виробник матеріальних
них благ древнього суспільства; прошарок рабів, поки дуже незначна. Образи-
вання соціальних прошарків і формування класів привели до появи державної адмін-
тва, яке повинне було регулювати відносини між новими соціальними група-
ми і зароджується класами, в інтересах пануючого шару. Перше державної адмін-
тво виникло в межах невеликих областей (номів), які охоплювали кілька
поселень, об'єднаних навколо міського центру, де знаходилися резеденція Вож-
дя, а святиню, почетаемого тут божества. На території Верхнього Єгипту в пе-
ли нового царства нараховувалося 22 нома, у Нижньому Єгипті - 20 номів. У силу
природних умов номи - найдавніші державні утворення прагнули до
об'єднання, внаслідок чого з'явилися більш великі царства. Швидше за все об'єк-
єднання номів Верхнього Єгипту в одне царство і Нижнього Єгипту - в інший круп-
ве царство відбулося в IV тисячоліття до н.е. Правитель Верхнього Єгипту став
носити корону білого кольору, а Нижнього - червоного кольору. Якийсь час царства
існували поруч один з одним і вели між собою війни. Але тенденція до об'єк-
єднання продовжувала діяти і привела в кінцевому рахунку до об'єднання Верхньо-
го і Нижнього царств в єдину давньоєгипетське держава, що охоплює всю до-
лину від першого порога до середземноморського узбережжя. Раннє царство (XXXI -
XXIX в.в. до н.е.). Об'єднання Верхнього і Нижнього царств було революційним за
своїм значенням в історії Стародавнього Єгипту. У рамках однієї держави були сос-
редоточени ресурси всієї долини і Дельти Нілу, з'явилися сприятливі умови
для створення общеегіпетской іригаційної состеми, без якої неможливо су-
ществованіе продуктивного і землеробського господарств. На зміну постійним внут-
ріегіпетскім війнам, ослаблює країну, прийшла політична єдність. Об'єднай-
ня Єгипту було досягнуто в результаті множинних воїн між Верхнім і Ниж-
ним царствами.
Правитель Верхнього царства став верхнім царем усього Єгипту, у списках царс-
ких династій він названий Міною. Міна став родоначальником общеегіпетской династії.
Прагнучи згуртувати Єгипет, Мина на стику Дельти і долини заснував столицю об'єднува-
ненного царства, місто Мемфіс, одне з найбільших міст Єгипту. При першому ді-
настил єгиптяни стали пересуватися на багатий міддю Синайський півострів.
При другому династії знову стає неспокійним Нижній Єгипет, однією з
головних завдань стає остаточне возз'єднання країни. При фараонів другу
династії була успішно вирішена задача остаточного об'єднання в одну сильну
централізована держава. Древнє царство правління III-IV династії (XXVI-
II-XXI ст до н.е.). Об'єднання єгипетських номів в рамках однієї держави і
організація єдиного управління призвели до концентрації людських і матеріальних ре-
сурсів в руках центрального правителя. Усі зусилля були спрямовані на створення
ефективної общеегіпетской іррегаціонной системи.
Спостереження за розливами Нілу дозволили не тільки отримати стабільний і бо-
леї високий врожай, а й ввести нові грунту (ті, які були висушені або забо-
лочени). У дельті отримало розвиток садівництво. Продуктивна землеробство - ос-
нова єгипетської економіки та богадства єгипетської держави в період Стародавнього
царства. Помітні успіхи в трьох галузях: металургії, обробці каменю і гончар-
ном справі, оволоділи технікою кування та лиття. В епоху Давнього царства почалося
будівництво грандіозних споруд з каменю. Раби складали основний клас
єгипетського суспільства, судячи з документів рабів купували і продавали. Ринки рабів
поповнювалися за рахунок продажу військовополонених, поневолення впали в борги бідняків.
Проте в період Стародавнього царства ці джерела були обмежені: завойовницькі
походи за межі Нілу були досить рідкісні, а поневолення корінних єгиптян не
заохочувалося центральної влястью. Необхідність у захисті привілеїв господствующе-
го шару, організації іррігаціонального землеробства, у підтриманні громадського
поорядка, привели до створення добре організованого державного апарату,
він складався з трьох основних ланок: центрального, обласного (номів) і місць-
ного (на рівні поселень громад) апарату. На чолі центрального управління сто-
ял царь.Фараон уособлював міць єгипетського держави, вважався втіленням
божества в образі людини. Найближчий помічник фараона був вищий чоловік - ча-
ти, що нагадує середньовічного візира. Він був керівником чиновництва, при-
належним до різних відомств. Особливість центрального апарату Єгипту в не-
розчленованості продворних функцій (носій царських сандалу був разом з тим ко-
команду армією). Обмеженою частиною державного апарату була армія, в
той час вона комплектувалася за царським набору з вільних єгиптян і складалася
з загонів піхоти, озброєні луком, списами і короткими мечами. Номів аппа-
рат управління копіював центральний орган і також ділився на підрозділи і
ранги, але вже обласного значення. Як правило номів управління очолювали
номархами, представниками давньої аристократії, влада якої передавалася від
батька до сина, що утворюють номів династії. У ряді написів зустрічаються терміни
? джаджат? і? кенбет?, які позначають швидше за все поради, що керують життям
громад. Що склалася в епоху стародавнього царства системи державного управління,
припускає необмежену владу монарха (обожненого), операющегося на
разветвленнийй апарат численних чиновників визначається як монархія дис-
Потічний типу, або давньосхідних діспотія. Після припинення VI династії (се-
Редіна XXIII в. до н.е.) влада мемфескіх царів стає номінальною. Країна
розпадається на безліч самостійних князівств, що складаються з одного або ніс-
кох номів. Епоха Древнього царства завершує період занепаду і роздробленості
Стародавнього Єгипту. Єгипет Середнього царства.
Фараони XI, але особливо XII династії, зосередивши в руках центрального
уряду людські та матеріальні ресурси країни, відновили общеегіпетскую
іррегаціонную систему, що існує в епоху Стародавнього царства. У цілому XII Дінас-
критті (2000 - 1775 рр. до н.е.) вдалося стабілізувати становище країни і прев-
ратіть Егіпед в сильна держава, що мало потужним військово-економічним
потенціалом. Опера на цей потенціал XII династія проводила успішно завоева-
тільну політику. Продовжувалося освоєння Фаюма. Великі успіхи були зроблені в ос-
військово Нубії, де були відкриті багаті золоті копальні. Прагнучи захопити своє
панування в золотоносних районах Північної Нубії, єгиптяни прокладали дороги,
будували системи крепосних міст. Нубія в період Середнього царства перетворилася
фактично в провонцію Єгипту.
  Життєво важливим для Єгипту був напрямок завойовницької політики в вос-
точне Середземномор'ї, звідки єгиптяни отримували срібло, золото, будівельний
ліс. В цілому при XII династії Єгипет перетворився у велику державу на Близькому
Сході. Присвоєння великих територій супроводжувалося захопленням великих партій
рабів, худоби, матеріальних цінностей. Процвітання єгипетської економіки, богатс-
тво пануючого класу обеспецівалось жорстокою експлуатацією? царських лю-
дей?, рабів. Розвиток експлуатації безпосередніх виробників викликало не-
достаток і стихійний опір народних мас. Складні відносини всередині
пануючого класу. Ситуація ускладнилася після падіння XII династії. Прави-
ки нової, XIII династії, виявилися не в змозі вирішити проблему стабілізації
внутрішній обстановці в країні. Виникли важким внутрішнім становищем в країні
скористалося об'єднання гіксосів, яким в кінці XVIII ст. до н.е. вдалося
окупувати всю Дельту, а потім поширити свою владу і у Верхньому Єгипті.
Епоха Середнього царства в Єгипті закінчилася, починається період панування іно-
земців-гіксосів. Період самостійності номів після падіння XIII династії і
час правління гіксосів, що охоплює другу половину XVIII і XVII ст до н.е.
отримав назву другий перехідний період. Велика єгипетська держава в епоху
Нового царства. Після вигнання гіксосів і востановления єгипетської державно-
ності починається самий блискучий період давньоєгипетської історії, період Нового
царство, який тривав близько 5 століть і охоплював правління XVIII-XX ді-
настил. Саме в цей період було створено найбільш велика по території КГІ-
петская держава, а древеегіпетская цивілізація досягла найбільших висот у своєму
розвитку. Реформована єгипетська армія за своїм озброєння і організації
була однією з найкращих і численних армій того часу. Спираючись на ар-
мию XVII династія проводила активну зовнішню політику і захоплювала великі
території. Енергійна зовнішня політика XVII династії, створення величезної військової
держави зажадали мобілізації всіх матеріальних і людських ресурсів, але разом
з тим самі завоювання та пограбування заваеванних країн чинили стимулюючу
вплив на розвиток єгипетської економіки та культури. В епоху Нового царства КГІ-
петская економіка дозволила отримати багато больбше сільськогосподарської та ремес-
ленній продукції, ніж у попередні часи. Країна мала у своєму розпорядженні солідним запасом
матеріальних ресурсів, значним економічним потенціалом, на підставі ко-
торого фараони могли утримувати величезну армію і в той же час будувати палаци і
міста. Були створені можливості для подальшого розвитку культури. Соціальна
обстановка в Єгипті в епоху Нового царства була досить суперечливе: в період
успіхів, воєн та економічного пожвавлення вона була досить стабільною,
але всередині єгипетського суспільства завжди існували відкриті протиріччя і соці-
альна напруженість: експлуатація рабів загострювала відношення між рабами і ра-
бовладельцамі; положення дрібних виробників було нестійкий; нарешті, всередині
пануючого класу розвивалися колізії, чреваті відкритої конфронтацією.
Створення величезної імперії, що включала безліч заваеванних країн, ускладнення
господарського життя, в яку постійно втручалася держава, складність з-
соціальне взаємовідносин - все це поставило перед державним?? ппаратом ряд
нових завдань і викликало його суттєву перебудову. В наслідок чого в
   епоху Нового царства в Єгипті був створений великий і могутній державний ап-
Параті, який забезпечував управління величезною державою і складним життям КГІ-
петского суспільства вміло, захищаючи інтереси пануючого класу. В історичних
документах повідомляється про заворушення та громадських смута, відсутність порядку в
кінці XIII-на початку XII ст до н.е. Стабілізувати зовнішню і внутрішню обста-
новку вдалося знатного вельможі Сетнахту, який став засновником нової XX ді-
настил. Його син і приймач отримав ім'я Рамсес. Він відновив боєздатність ар-
ми Академії та її чисельність. Після його смерті всі наступні правителі династії носили
гучне ім'я Рамсеса, але ої не мали удачливістю своїх великих предшественні-
ков. Єгипет починає слабшати. Авторитет колись могутньої держави впав. В на-
Чале XI ст. до н.е. після смерті Рамсеса XI (1085 р. до н.е.) XX династія сам процес
тілась. Цим закінчилася блискуча епоха єгипетської історії - епоха Нового царс-
тва. Епоха Пізнього царства. Близько 1950 до н.е. на престол зійшов представниками
тель одного знатного роду Шешенка I. Втрутившись в палестинські справи, в конф-
лікт між Ізраїлем і Юдиними царськими родами Шішонок в 1930 р. до н.е.
вторгся до Юдеї, узяв Єрусалим, велика кількість міст і населених пунктів
Юдеї. Успіхи в Азії підштовхнули царя на відновлення захватческой політики.
Шішонок і його приймачі вели велике будівництво в країні: споруджувалися царс-
Електричні палаци в Бубостісе. Соціальною опорою Бубостідов були воїни і жрецтво.
Поступово держава Бублстідов слабшало. На зовнішньополітичній арені Єгипет
не зміг надати дійсної допомоги Дамаської коаліції, які намагалися про-
тівостоять Ассирії. Близько 817 р. до н.е. правитель Танеса оголосив себе царем
всього Єгипту і почав нову XXIII династію. Вони була також лівійської по походжу-
ня і правила паралельно з захіревшей XXII династією аж до 730 р. до
н.е., коли роздроблений Єгипет став легкою здобиччю нових завойовників пришед-
ших з Нубії. Близько 715 р. до н.е. новий похід на Єгипет зробив Шабака. КГІ-
пет був остаточно покірний кушітскім фараоном, який правив ним з 715-664 р.р. до
н.е. Єгипет і Куш були об'єднані в одну державу. Перетворення Ассирії в мо-
гущественную передньо-азіатську державу просував його все ближче до кордонів ще
нескореного Єгипту і робило зіткнення між ними неминучим. Асархаддон
після двох походів 674 і 671 р.р. до н.е. підкорив Єгипет. Єгипет був розділений
між 20-ма місцевими правителями - номархами. Асархаддон іменувався царем царів.
Панування Ассирії над Єгиптом тривало 15 років (671-655 рр. до н.е.). Дваж-
ди покаренная країна повставала. Свою опору ассірійські царі видили в тих цар-
ках і князів які правили окремими номами. Місто Саїс, що грав величезну
роль в економічному житті північного Єгипту при XXIV династії, що намагалася об'єк-
єднає Єгипет, виступив організатором боротьби з ассирійцями і нового об'єднання
країни. Опера на силу об'єднаного Єгипту, а також на союз з Лідією і, мож-
можна, з Вавилоном Псамметіх I витіснив ассирійців. На троні фараонів зміцни-
лась XXVI Саіської династії (664-525 рр. до н.е.). Характерною рисою політики
проведеної Псамметіхом I була стійка орієнтація Єгипту на грецький світ. В
525 р. до н.е. Єгипет був захоплений персами. Перський цар Камбіз прийняв КГІ-
петское тронне ім'я та тітулатуру фараона і став засновником XXVII Перської ді-
настил.
При його приймачі Дарії I Єгипет увійшов до складу Персидської держави, як
один з її сотрапій (провінцій), при цьому він плоті подати 700 талантів срібла,
а також внески у вигляді хліба і доходів рибних промислів на Мерідовом озері. У 332
р. до н.е. в Єгипет вступили війська Олександра Македонського. Його прийняли як ос-
вободітеля від перського панування, коронували як єгипетського фараона, об'єк-
явили сином бога Амона. Єгипет увійшов до складу його світової держави, а після її
розпаду опинився під владою греко-македонської династії Птолемеїв і вступив в
епохи еллінізму.