Ізраїль.
Держава в Західній Азії, на східному узбережжі Середземного моря. Територія - 14,1 тис. кв. км. (в межах визначених рішенням ГА ООН у 1947 р.; без 6,7 тис. кв. км. 1, 0захваченних Ізраїлем під час арабо-ізраїльської війни 1948-1949гг.). Населення (1986) - 4,33 млн. , з них 3,6 млн. євреїв, арабів - понад 0,7 млн. Державна мова іврит, державна релігія - іудейська. Омивається Середземним і червоним морем. Межує з Саудівською Аравією, Сирією, Єгиптом, Іраком, Йорданією. Головний економічний і культурний центр - Тель-Авів (327 тис. жит.). У 1950 р., всупереч резолюції ООН (1947 р.), ізраїльська влада оголосила Єрусалим столицею держави і перевели більшість урядових установ в зайняту Ізраїлем під час війни 1948-49 рр.. західну частину міста. Поверхня Ізраїлю головним чином плоскогір'я. Клімат в основному субтропічний. Середня температура січня від 6 до 18 гр., Липня - серпня від 24 до 36 гр. Опадів від 100 до 800 мм. На території Ізраїлю знаходиться частина течії річки Йордан і частина Мертвого моря. Рослинність - маквіс і фриганно. Поверхня Ізраїлю головним чином плоскогір'я. На Півдні - напівпустеля і пустеля. .
У результаті ізраїльської агресії в 1967 р. була анексована східна частина Єрусалима. У 1980 р. ізраїльський парламент проголосив Єрусалим "неподільною" столицею Ізраїлю. Рада Безпеки ООН оголосила це рішення Ізраїлю недійсним і зажадав його скасування.
Ізраїль утворений 14 1. 05 1948 р. у відповідності з рішенням ГА ООН от29.11 1947 про скасування англійського мандату на Палестину і про створення на її території 2-х незалежних держав - єврейської та арабської. До влади в Ізраїлі прийшла велика сіоністська буржуазія. Уряд Ізраїлю стало проводити політику експансіонізму, шовінізму, союзу з імперіалізмом, особливо США. Арабське державу на території Палестини створено не було, а Ізраїль в результаті воєн окупував всю відведену для арабської держави територію.
Протягом усього існування Ізраїль проводить агресивну, експансіоністську політику щодо сусідніх арабських держав. У 1956 році він брав участь разом з Англією та Францією в агресії проти Єгипту потерпіла невдачу. У червні 1967 року Ізраїль здійснив Агресію проти Єгипту, Сирії, Йорданії, проігнорувавши резолюцію Ради Безпеки ООН від 22 листопада 1967 року про політичне врегулювання близькосхідної кризи і окупувавши територію загальною площею понад 68 тис. кв. км .. Анексіоністської політика ізраїльських правлячих кіл призвела в жовтні 1973 року до нового спалаху військових дій на Близькому Сході, між Ізраїлем, Єгиптом і Сирією в ході яких Ізраїль утримавши більшу частину окупованих територій, зазнав великих втрат у живій силі і техніці.
Однак уряд Ізраїлю не відмовився від своєї політики "з позиції сили". За підтримки й широкої допомоги імперіалістичних держав, в першу чергу США, воно вперто саботує всі зусилля, спрямовані на всеосяжне справедливе врегулювання близькосхідного конфлікту, на виконання відповідних резолюцій Ради Безпеки і ГА ООН. Сепаратним угода, укладена в Кемп-Девід, а також так званий ізраїльсько-єгипетський мирний договір 1979 привели в обмін на виведення ізраїльських військ з території Синая (завершено в квітні 1982 року) до подальшого закріплення окупації Західного берега річки Йордан і сектора Газа, до нарощування американської військової присутності на Близькому Сході. Спираючись на ці угоди, Ізраїль різко посилив агресивні дії проти арабських народів, про що свідчили рішення ізраїльського парламенту про анексію голандських висот, посилене будівництво ізраїльських поселень на Західному березі річки Йордан і в секторі Газа, інші антиарабських акції. Все це а також підписання 30.11 1981 американо-ізраїльської угоди про "стратегічне співробітництво", що оформив військово-політичний союз 2 країн, небезпечно загострило обстановку на Близькому Сході. У червні 1982 р. Ізраїль розв'язав агресію проти Лівану, поставивши собі за мету знищити Палестинський рух опору, змусити арабів підкоритися планами Ізраїлю. Однак завдяки активному спротиву палестинців, ліванських патріотів і стійкості Сирії, підтримуваної СРСР агресорам не вдалося досягти своєї мети.
Ліванська авантюра загострила в Ізраїлі фінансово-економічне становище, привела до зростання антивоєнних настроїв і в остаточному підсумку до урядової кризи та проведення дострокових парламентських виборів в липні 1984 року. Оскільки ні одна з основних політичних блоків Ізраїлю не отримав достатньої підтримки виборців для створення свого уряду, їхні лідери пішли на компроміс і сформували 13.9 1984 р. уряд "національної єдності". Половину строку повноважень (2 роки з 4) його очолював лідер Партії праці Ізраїлю Ш. Перес, який представляє "Маарів". У жовтні 1986 р. його замінив І. Шамір, що представляє "Лікуд".
Ізраїль - республіка. Законодавча влада належить - однопалатному парламенту - Кнессету (120 депутатів, що обираються на 4 роки), виконавча - уряду на чолі з прем'єр-міністром. Глава держави - президент, що обирається Кнесетом на 5 років.
У країні існує широкий спектр політичних партій і організацій від украй правих, фашистських, до лівацьких. Провідною партією блоку "Маарів" є Партія праці Ізраїлю (МАІ) - найбільша буржуазно-націоналістична сіоністська партія соціал-демократичного спрямування. Лідери МАІ очолювали всі уряди Ізраїлю до 1977 р. Ядро блоку "Лікуд", який перебував при владі в 1977-84 рр.. і виражає інтереси великої Ізраїльської буржуазії, становить вкрай права екстремістське сіоністська партія "Херут", створена в 1948 році на базі підпільної терористичної організації "Іргун цваі леумі".
Основна партія, що відбиває інтереси трудящих країни, як євреїв, так і арабів, - Комуністична партія Ізраїлю (КПІ). Чи є наступницею Соціалістичної робочої партії Палестини, створеної в 1919 р. Послідовно відстоює принципи пролетарського інтернаціоналізму, бореться за політичну та економічну незалежність країни від імперіалістичних держав, проти експансіоністської політики правлячих кіл, за всеосяжне справедливе врегулювання близькосхідного конфлікту, за створення незалежної палестинської держави поряд з Ізраїлем , за об'єднання всіх сил, які виступають за розвиток по шляху миру, демократії і соціального прогресу. КПІ є провідною силою Демократичного фронту за мир і рівноправність, представленого в Кнесеті 4 депутатами. Генеральний секретар ЦК КПІ - Меїр Вільнер. Друковані органи - газети "Зо гадерех" і "Аль-Іттіхад".
Профспілкове об'єднання Гистадрут (Загальна федерація праці) об'єднує переважну більшість робітників, селян, службовців, осіб вільних професій, домогосподарок, а також дрібних виробників, які не експлуатують чужу працю. Є власником або співвласником багатьох промислових, торгових, будівельних, транспортних, банківських, і страхових компаній. Знаходиться під впливом Партії праці Ізраїлю. Керівництво Гистадрут проводить соглашательную політику на шкоду інтересам трудящих.
Економіка.
Ізраїль - індустріально-аграрна країна. З сировинних ресурсів має в своєму розпорядженні лише хімічними солями Мертвого моря і фосфатами. Для сільського господарства використовується лише 1/5 частина території, велика частина оброблюваних площ у власності держави і сіоністських колонізаційних трестів. Основну частку експорту займають цитрусові (щорічний збір - 1,8-2 млн. тонн), консервовані фрукти, оброблені алмази. Розвинуто овочівництво, садівництво, квітникарство, а також птахівництво. Основні галузі промисловості: харчова, легка, алмазообрабативающая, нафтопереробна, хімічна. Ті, хто отримав останнім часом розвиток електротехнічна, електронна, і машинобудівні галузі працюють переважно на військові потреби. Головні порти: Хайфа на Середземному морі, Ейлат на Красному. Головні зовнішньоторговельні партнери: країни "Спільного ринку" і США.
Внаслідок постійного вливання капіталу з-за кордону (понад 50 млрд. доларів з 1948 р.) в Ізраїлі протягом досить тривалого часу підтримували відносно високі темпи економічного розвитку. Однак дедалі більша залежність від іноземного капіталу, безперервна мілітаризація економіки, колосальні витрати на військові цілі (у бюджеті 1984/1985 року близько 25 відсотків) і колонізацію окупованих територій, що збільшуються з кожним роком виплати за колишніми позиками поставили країну на межу економічного краху. У 1984 році дефіцит платіжного балансу - без урахування прямого військового імпорту - зріс до 5,3 млрд. доларів, а інфляція в 1985 р. досяг 185 відсотків. Зовнішній борг країни склав в 1985 р. 31 млрд. дол (1978 р. 11 млрд.).
Грошова одиниця - новий шекель (з січня 1986 року), що дорівнює 1000 шекелів (до 1980 р. ізраїльський фунт). 1,5 нових шекеля = 1 дол. (1986).
Культура.
В івриті читають справа на ліво, всі букви приголосні; голосні позначаються особливими знаками, розміщеними переважно під буквами. У алфавіті 32 літери (приголосних) + 12 позначень голосних. Голосні звуки вимовляються тільки в поєднанні з буквами.
Іудаїзм - релігія з культом бога Яхве. Священна книга - Талмуд. Єврейське літочислення ведеться від Створення Світу за місячним календарем. Рік включає наступні місяці: Тішрей, Хешван, Кіслев, Тевет, Шват, Адар, Нісан, Іяр, Сиван, Тамуза, Ав, Елул (у високосному році додається місяць адар 2). Місяць містить 29 а іноді 30 днів. Тиждень складається з семи днів, символізуючи шість днів Творіння і Шабат (Шебес) - суботу - День відпочинку. За традицією напередодні суботи чи свята запалюють свічки (за 18 хв. До заходу сонця у попередній день).
