Регіональна демографічна політика та завдання географії

В.А. Бєлова

Важливою особливістю розвитку географічної науки на порозі 21 ст. є посилення інтегральних досліджень. Ще В. В. Докучаєв поставив питання про створення принципово нової науки, об'єктом якої виступало б вивчення взаємодії окремих елементів природи в процесі функціонування природних комплексів. Таким новим науковим напрямком стала ландшафтна географія.

Ф.Н. Мілько - відомий вітчизняний вчений, не тільки зробив величезний внесок у теорію і практику географічної науки, а й сформував нові напрямки досліджень для наступних поколінь географів. Особливий інтерес представляють ідеї Ф. Н. Милькова про антропогенному чинник у формуванні ландшафту.

Антропогенні ландшафти так само різноманітні, як різноманітна сама діяльність людини. У останні роки з'явилися публікації присвячені аналізу різних класів антропогенних ландшафтів. Однак більшість робіт досліджують грунту, води, атмосферу, але не людини. Вчені примудрилися майже забути людину, яка ці самі, антропогенні ландшафти і створює. Адже за влучним висловом П.П. Семенова-Тян-Шанського вінцем вивчень нашої планети має бути її володар -- чоловік.

Саме людина, створюючи навантаження на природні ландшафти, перетворює їх на антропогенні (щільність населення визначає тип господарської діяльності особу). У зв'язку з цим виникає проблема демографічного оптимуму: яка повинна бути чисельність населення для того, щоб підтримувати ландшафти в стані рівноваги.

На це питання може і повинна дати відповідь соціально-економічна географія шляхом великомасштабного дослідження особливостей соціально-демографічних процесів, розробки та реалізації демографічної політики.

Однак, основна маса робіт присвячена Росії, в цілому, а кожен регіон країни має природну специфіку, свої територіальні особливості. В них складаються своєрідні історичні, економічні та соціальні умови, що визначають особливості їх демографічного розвитку. Отже, виникає об'єктивна необхідність у проведенні певної регіональної (у тому числі і демографічної) політики на місцях.

Регіональна політика являє собою систему принципів і методів управління функціонуванням і розвитком регіонів країни і міжрегіональними зв'язками, то є політику, що проводиться на рівні регіонів, на користь регіонів, і, в основному, за рахунок самих регіонів. Зміна орієнтації в соціально-економічному розвитку країни змінила зміст регіональної політики. На перший план в ній висунулися завдання державного будівництва та забезпечення соціальної захищеності що проживає в регіонах населення. Республіканські і місцеві органи влади потребують комплексних географічних розробках, які дозволяють у полноі мірою використовувати ресурси території та можливості географічного поділу праці, що забезпечують розвиток господарства та вирішення соціальних проблем, що реально можна реалізувати сьогодні лише на національно-територіальному рівні.

Регіональні наслідки особливостей соціально-демографічних процесів, розробка і реалізація заходів демографічної політики окремих регіонів країни повинні зайняти важливе місце в загальній теорії соціально-економічної географії в цілому, і окремих її гілок. Регіональний аспект демогеографіческіх досліджень зобов'язаний давати не лише наукову, але й інформаційну базу для розробки практичних рекомендацій та здійснення демографічної політики як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні. Це ставить перед географією великі завдання з поглибленого дослідження всього комплексу регіональних соціально-демографічних проблем в їх економічної і соціальної обумовленості. Багаторівневий географічний аналіз і засновані на ньому заходи всебічного регулювання демографічних процесів будуть сприяти рішенням більшості актуальних проблем регіонального розвитку.

Незважаючи на значимість регіональної демографічної політики, її важливість на сьогоднішній день недостатньо усвідомлена. Формування та реалізація регіональної (поряд з загальнодержавної) демографічної політики необхідна як через наявність істотних соціально-економічних відмінностей між регіонами, так і з-за збереження значних відмінностей у показниках та тенденції соціально-демографічного розвитку. Поряд з існуванням традиційних демографічних проблем (темпи природного відтворення, тривалість життя населення та ін) з'являються все нові і нові (проблеми зайнятості та перепідготовки кадрів, загострення міжнаціональних та міжетнічних конфліктів, проблема еміграції і т.д.).

В умовах сучасної реформи регіональна демографічна політика набуває нові можливості, якості і форми. Так в умовах здобуття незалежності суб'єктами федерації істотно зростає роль національного фактора в формуванні демографічної політики (в окремих випадках вже може йти мова не про регіональної, а про національної демографічної політики). Питання формування регіональної демографічної політики повинні розглядатися в тісному зв'язку з проблемами комплексного соціально-економічного районування різних територіальних рівнів (економічна мікрорайонування, виділення внутрішньообласних районів і т.д.)

Проведення ефективної демографічної політики без урахування регіональних демографічних особливостей практично нездійсненне. За мабуть, інструментом сприятливим для комплексного вирішення завдань регіонального розвитку можуть бути регіональні програми відтворення населення. Ці програми повинні бути складовою частиною комплексного плану соціально-економічного розвитку території і фінансуватися за рахунок місцевих джерел. При недоліку матеріальних можливостей, на нашу думку, для проведення демографічної політики її окремі напрямки можна реалізовувати в рамках програм з соціальну підтримку найбільш вразливих категорій населення, а так само виходити з пріоритетності заходів щодо стабілізації демографічної ситуації для тих районів і міських поселень, де вона найбільш незадовільна.

Розробка демографічної політики в кожному регіоні повинна відповідати стратегічним цілям регіонального розвитку. При її проведенні слід враховувати безліч елементів, які випадають із загальнодержавної демографічної політики, а іноді просто нею ігноруються.

Дослідження соціально-демографічних процесів за окремим суб'єктам федерації має сильніше ув'язуватися із завданнями регіональної політики, в тому числі і демографічної. Перевага регіональних соціально-демографічних досліджень в тому, що вони доповнюють загальнодержавну демографічну політику з урахуванням специфіки демографічної ситуації в різних республіках і областях країни. У зв'язку з цим представляється очевидним, що зміст регіональної демографічної політики та способи її здійснення необхідно чітко диференціювати в територіальному плані, одночасно не порушуючи при цьому основних принципів політики загальнодержавною.

Отже, регіональну демографічну політику можна розуміти як системну діяльність місцевих органів влади у сфері розвитку населення, спрямовану на узгодження з одного боку інтересів країни і регіону, з іншого боку стратегічних цілей розвитку населення і поточних питань соціально-економічного розвитку регіону.

Стосовно до нових умов реорганізації народного господарства, формування основ ринкового економічного механізму необхідно переосмислити систему принципів, зміст цілей та завдань розробки та реалізації демографічної політики будь-якого територіального рівня. Процес створення нових підходів до цього питання вимагатиме перегляду методики і методології вивчення проблем демографічної політики, вибору її нових пріоритетів.

Очевидно, що в складній системі соціально-економічної географії істотно зросте при цьому значення комплексних географічних досліджень. Це об'єктивно пов'язане із сучасною соціально-політичною ситуацією та необхідністю вирішення практичних проблем управління процесами природного відтворення населення.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.vestnik.vsu.ru