Відповідальність підприємства за шкоду, заподіяну
працівникові на виробництві
1. Обов'язки та відповідальність адміністрації за
стан охорони праці
Основи законодавства про працю України (стаття 53)
зобов'язують адміністрацію підприємств, організацій, установ створювати
безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечувати трудову і виробничу
дисципліну, дотримуватись законодавства про працю, правила техніки безпеки і
виробничої санітарії.
Безпосереднє проведення роботи і відповідальність
за стан охорони праці в рибній промисловості покладені на керівників
главків, виробничих управлінь, об'єднань і підприємств.
Організація роботи з техніки безпеки на
підприємствах Держкомрибгоспу України здійснюється відповідно до Положення про
права, обов'язки та відповідальність керівників організацій і підприємств,
затвердженого за погодженням з ЦК профспілки працівників харчової промисловості
наказом Держкомрибгоспу України.
У Положенні передбачені обов'язки керівників
підприємств і організацій, підрозділів і служб щодо забезпечення здорових і
безпечних умов праці, за виконання яких вони несуть повну
відповідальність. Ці обов'язки включають забезпечення безпечних і нешкідливих
умов праці робітникам і службовцям, контроль за дотриманням законів про режим
праці та часу відпочинку; розробку інструкції з техніки безпеки; контроль
за проведенням попереднього навчання та інструктажу з техніки безпеки
на робочому місці; контроль за дотриманням підлеглими правил, інструкцій,
наказів та вказівок з техніки безпеки та виробничої санітарії,
правил внутрішнього трудового розпорядку, розробка планів і комплексних
номенклатурних заходів з охорони праці та забезпечення їх своєчасного
виконання; впровадження сучасних засобів техніки безпеки, безпечної
технології та виробничої естетики.
Відповідно до Положення про організацію роботи з
техніки безпеки та виробничої санітарії відповідальність покладено на
керівника підприємства та його заступника - головного інженера. Вони зобов'язані
чітко розмежувати обов'язки з охорони праці всіх керівників ділянок і
робіт, а також виробничих служб і знайомити з ними всіх керівників
робіт, що надходять на підприємство.
Керівництво роботою зі створення нормальних умов
праці та контроль за здійсненням усіх заходів з техніки безпеки на
підприємстві покладається на головного інженера, якому надається служба техніки
безпеки. Чисельність працівників служби безпеки техніки на
підприємствах встановлюється з урахуванням кількості працюючих. Положенням
передбачено, що при чисельності працюючих до 200 осіб виконання
обов'язків по службі техніки безпеки покладається на одного з
інженерно-технічних працівників або на керівника підприємства.
На посаду працівників служби техніки безпеки і
виробничої санітарії повинні призначатися тільки особи з вищою або середньою
технічною освітою, що мають виробничий стаж роботи. Служба у
техніки безпеки підприємства зобов'язана:
1) здійснювати контроль за дотриманням керівниками
цехів, змін, відділів та інших виробничих ділянок чинного
законодавства, наказів вищестоящих організацій, правил, норм та інструкцій
з техніки безпеки та виробничої санітарії;
2) готувати проекти наказів керівника
підприємства з питань техніки безпеки та виробничої санітарії;
3) розробляти
плани заходів щодо створення безпечних умов праці в цехах, дільницях і
здійснювати контроль за їх виконанням;
4) брати участь у розробці та впровадженні у виробництво
більш досконалих конструкцій огороджувальних та оберігають пристроїв;
5) брати участь у розгляді проектів будівництва,
реконструкції і капітального ремонту цехів, дільниць, установок, апаратів, а
також повинна бути введена в комісію з прийняття в експлуатацію знову
побудованих або реконструйованих об'єктів;
6) здійснювати
вступний інструктаж і організовувати спільно з працівниками відділу кадрів
навчання інженерно-технічних працівників безпечним методам праці; приймати
участь у розслідуванні нещасних випадків та розробляти заходи щодо
попередження травматизму; вести облік і аналіз виробничого травматизму і
освоювати кошти, асигновані на заходи з охорони праці.
Інженерам з техніки безпеки надано право:
вимагати в установленому порядку припинення робіт на ділянках, обладнання,
явно небезпечних для життя і здоров'я працюючих, а також при застосуванні
неправильних або небезпечних прийомів роботи; вносити пропозиції про притягнення до
відповідальності порушників законів, правил і норм охорони праці; давати
приписи керівникам ділянок, цехів і відділів про усунення наявних
недоліків і порушень правил техніки безпеки та виробничої
санітарії.
На начальників цехів, дільниць, начальників
майстерень, а також майстрів покладається: контроль за виконанням чинних
правил, норм та інструкцій з охорони праці, забезпечення безпечного стану і
належного утримання що знаходяться в їх веденні обладнання, устаткування,
санітарно-побутових приміщень, робочих місць, контроль за наявністю надійних
огороджень, захисних пристроїв, спецодягу, спецвзуття та інших захисних
коштів, за застосуванням захисних засобів і забезпеченням їх правильного
зберігання, сушіння та дезінфекції, а також за забезпеченням зберігання та використання
різних отруйних і огневзривоопасних хімічних речовин; розробка
інструкцій з техніки безпеки по всіх видах цехових робіт та забезпечення
ними робочих місць; проведення інструктажу та навчання робітників безпечним методам
ведення робіт.
На головного механіка (енергетика) підприємства, цеху
покладаються такі обов'язки: забезпечення безпечної експлуатації силових
установок, технологічного і верстатного обладнання, парових водогрійних котлів,
посудин, що працюють під тиском і вакуумом, комунікації газу, пари та гарячої
води, вентиляційного господарства, зварювальної апаратури і установок,
вантажопідйомних машин, механізмів, підйомно-транспортного обладнання,
електрообладнання і пристроїв у суворій відповідності з інструкціями та
правилами техніки безпеки та виробничої санітарії; здійснення
контролю за допуском осіб, що обслуговують устаткування з підвищеною небезпекою,
а також розробка інструкцій з техніки безпеки для підлеглого
персоналу, його інструктаж і періодична перевірка знань з безпечного
обслуговування обладнання; участь у розслідуванні і виявленні причин
виробничого травматизму при експлуатації обладнання, машин, механізмів
та прийняття відповідних заходів щодо попередження нещасних випадків.
Чинним законодавством встановлено різні
види відповідальності-дисциплінарна, матеріальна, адміністративна та
кримінальна посадових осіб, що допускають порушення правил і норм з охорони праці.
Посадові особи, винні в порушенні
законодавства, норм і правил з охорони праці, техніки безпеки та
виробничої санітарії, у невиконанні зобов'язань за колективним
договорами та угодами з охорони праці або рішень профспілкових органів, у
Відповідно до ст. 105 Основ несуть за це відповідальність. Залежно від
ступеня вини вони можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної,
матеріальної та кримінальної відповідальності.
Дисциплінарна відповідальність передбачена типовими
правилами внутрішнього трудового розпорядку та Статутом про дисципліну працівників
флоту рибної промисловості України (для працівників підприємств та організацій
на які Статут поширюється).
Дисциплінарні стягнення накладаються адміністрацією
після вчинення проступку і можуть бути наступними: зауваження, догана,
сувора догана, переведення на нижчеоплачувану роботу терміном до 3 місяців або
зміщення на нижчу посаду на той же строк, попередження про неповну
службову відповідність. Передбачається також переведення на судно нижчою
групи з оплати праці або берегову роботу терміном до 1 року, позбавлення звання
осіб командного складу з вилученням диплома на термін від 6 місяців до 3 років, з
наданням роботи.
Капітан судна має право за порушення дисципліни праці
списати з судна будь-якого члена екіпажу з одночасним направленням вищестоящому
керівнику подання про накладення дисциплінарного стягнення на цього працівника
аж до звільнення з підприємства.
Адміністративної є відповідальність винних
посадових осіб перед органами державного нагляду, яка передбачає
накладення штрафу технічними і правовими інспекторами праці, головними санітарними
лікарями, пожежними інспекторами. До адміністративної відповідальності
залучаються ті посадові особи, які своїми безпосередніми діями
або бездіяльністю порушили правила. Накладені на винних штрафи стягуються в
безспірному порядку з їх заробітної плати .. Скарги на неправильне накладення
штрафу розглядають народні суди за місцем проживання в 10-денний строк з
дня вручення постанови про штраф.
Матеріальна відповідальність посадових осіб (ст. 67
Основ) передбачає відшкодування збитків, заподіяних підприємству у зв'язку з
оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної
роботи, а матеріальна відповідальність підприємств - відшкодування шкоди,
заподіяної робітникам або службовцям ушкодженням їх здоров'я. Обов'язок по
відшкодування шкоди покладається судом на посадову особу в тому випадку, якщо
звільнення або переведення здійснені з явним порушенням закону і якщо
адміністрація затримала виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відшкодування робітникові або службовцеві збитку від каліцтва чи іншого ушкодження
здоров'я, пов'язаного з виконанням ним своїх трудових обов'язків, провадиться
за рішенням адміністрації підприємства. У разі незгоди зацікавленої особи з
рішенням адміністрації спір розглядає комітет профспілки, а у разі незгоди
адміністрації або зацікавленої особи з рішенням комітету профспілки --
народний суд.
Кримінальна відповідальність передбачена кримінальним
кодексом Цей вид відповідальності
застосовується в тих випадках, коли порушення законодавства з охорони праці
містить ознаки злочинної дії (умислу або недбалості). Характер і
тягар відповідальності визначаються залежно від конкретних обставин
порушення. Незнання особами адміністративно-технічного персоналу
законодавства про працю, норм і правил з техніки безпеки та
виробничої санітарії в межах кола їх посадових обов'язків і
виконуваної роботи не знімає з них відповідальності за порушення. Так,
Кримінальний кодекс України передбачає за порушення посадовою особою правил
охорони праці позбавлення волі за ст. 140. (різні терміни 2-3роки; повторно
до7лет)
2. Правила відшкодування підприємствами, збитку,
заподіяної робітникам на виробництві
Підприємства несуть матеріальну відповідальність за
шкоду, заподіяну робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я,
пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків і тим, що сталося з вини
організації, як на території цієї організації, так і за її межами,
Організація звільняється від відшкодування збитків, якщо
доведе, що він причинний не з її вини.
Доказом вини організації можуть служити:
акт про нещасний випадок на виробництві;
вирок, рішення суду, постанова прокурора,
органу дізнання чи попереднього слідства;
висновок технічного інспектора праці або інших
посадових осіб (органів), що здійснюють контроль і нагляд за станом
охорони праці та дотриманням законодавства про працю, про причини пошкодження
здоров'я; медичний висновок про професійне захворювання;
рішення про накладення адміністративного або
дисциплінарного стягнення на винних осіб;
постанову профспілкового комітету про відшкодування
організацією бюджету державного соціального страхування витрат на
виплату робітникові або службовцеві допомоги з тимчасової непрацездатності у зв'язку
з трудовим каліцтвом;
інші документи, а також показання свідків.
Відшкодування шкоди полягає у виплаті потерпілому
грошових сум у розмірі заробітку (або відповідної його частини), якого він
позбувся внаслідок втрати працездатності або зниження її, за вирахуванням пенсії
по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, а також у компенсації додаткових
витрат, викликаних ушкодженням здоров'я.
Потерпілому, тимчасово переведеному з його згоди в
зв'язку з трудовим каліцтвом на легшу нижчеоплачувану роботу,
виплачується різниця між колишнім і новим заробітком до відновлення
працездатності або встановлення тривалої і постійної втрати
працездатності.
Висновок про необхідність переведення потерпілого на
іншу роботу, його тривалості (у межах, до одного року) і характер
рекомендованої роботи видається лікарсько-консультаційною комісією.
При ненаданні адміністрацією у зазначений період
відповідної роботи потерпілий має право на відшкодування збитків у розмірі середньомісячного
заробітку, який він отримував до настання трудового каліцтва. Організація з
згоди потерпілого зобов'язана забезпечити навчання його новій професії у
Відповідно до висновку лікарсько-трудової експертної комісії (МСЕК), якщо
він внаслідок трудового каліцтва не може виконувати колишню роботу. За час
навчання потерпілого нової професії (але не більше ніж за 3 місяці) йому
виплачується середньомісячний заробіток за попередньою роботою за вирахуванням одержуваної
пенсії по інвалідності, заробітку або стипендії у період навчання. У цей
період виплата сум у відшкодування збитків не проводиться.
У разі смерті потерпілого право на відшкодування
шкоди мають непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого або
що мали до дня його смерті право на одержання від нього утримання, дитина
померлого, яка народилася після його смерті, а також один з батьків, чоловік чи
інший член сім'ї, якщо він не працює і зайнята доглядом за дітьми, братами,
сестрами чи онуками померлого, які не досягли 8 років.
Ступінь втрати працездатності потерпілим
визначається МСЕК у відсотках, які встановлюються в залежності від втрати
професійної працездатності внаслідок даного трудового каліцтва.
Розмір відшкодування збитків, пов'язаних з втратою
потерпілим колишнього заробітку або зменшенням його у зв'язку з трудовим каліцтвом,
визначається, у відсотках до цього заробітку, що відповідають ступеню втрати ним
професійної працездатності.
Якщо у зв'язку з трудовим каліцтвом потерпілому призначена
пенсія по інвалідності, то розмір відшкодування збитку зменшується на суму цієї
пенсії.
Особам, які мають право на відшкодування збитків у випадку
смерті годувальника (пункт 5), збиток відшкодовується в розмірі середньомісячного
заробітку померлого за вирахуванням частки, яка припадає на нього самого і
працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мають права на
відшкодування збитку.
При визначенні розміру відшкодування шкоди зазначеним
особам зараховується пенсія, призначена у зв'язку з втратою годувальника.
Якщо трудове каліцтво настало не лише з вини
організації, але і внаслідок грубої необережності потерпілого, розмір
відшкодування шкоди повинен бути зменшений залежно від ступеня вини
потерпілого.
Середньомісячний заробіток для обчислення розміру
відшкодування збитку береться за 12 календарних місяців, що передували трудовому
каліцтва чи настання втрати працездатності у зв'язку з даним трудовим
каліцтвом (за вибором потерпілого). У випадку професійного захворювання за
бажанням потерпілого для обчислення розміру відшкодування шкоди може прийматися
середньомісячний заробіток за 12 календарних місяців перед припиненням роботи,
що викликала це захворювання.
При визначенні середньомісячного заробітку місяці, в
протягом яких працівник фактично не працював або пропрацював неповний
кількість робочих днів внаслідок хвороби, звільнення і в інших випадках
звільнення від роботи, передбачених чинним законодавство??, За
бажанням потерпілого виключаються з підрахунку і замінюються іншими,
безпосередньо попередніми місяцями. Місяці, протягом яких працівник
фактично не працював або пропрацював неповну кількість робочих днів за
інших причин, не виключаються з підрахунку і не замінюються іншими місяцями.
Якщо до часу звернення за відшкодуванням збитків не
збереглися документи про фактичний заробіток потерпілого до отримання
трудового каліцтва, то розмір відшкодування збитків обчислюється виходячи з
що діє на момент звернення тарифної ставки (окладу) за роботу, яку
виконував потерпілий.
У заробіток для обчислення відшкодування збитку
враховуються всі види заробітної плати, на які, за чинними правилами
нараховуються внески на соціальне страхування, включаючи винагороду за загальні
результати роботи організації за підсумками за рік, що виплачується з фонду
матеріального заохочення, відсоткові надбавки і щорічна винагорода за
вислугу років, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього
працівника, за розширення зон обслуговування або збільшення обсягу роботи,
виконувані протягом встановленої законодавством тривалості
робочого дня (робочої зміни) У зазначеному заробіток не враховуються: заробітна
плата за роботу в надурочний час і за сумісництвом, різного роду
виплати одноразової характеру, доплати за роботу, що не входить в обов'язки
робітника або службовця за основною роботою.
Лідам, що отримали трудове каліцтво в період проходження
виробничого навчання (практики), розмір відшкодування шкоди обчислюється
виходячи, із ставки (окладу) за тією професією (спеціальністю), якій навчався
потерпілий (але не нижче II розряду). Особам, які мали заробіток в період
навчання (практики), розмір відшкодування шкоди обчислюється за їх бажанням виходячи
з середньомісячного заробітку за цей період. За бажанням потерпілого розмір
відшкодування збитку може бути обчислений виходячи з середньомісячного, заробітку за
роботі, що передувала
виробничому навчанню (практиці).
Виплата сум у
відшкодування шкоди робітникам і службовцям проводиться організацією, відповідальною
за завдану шкоду. Суми у відшкодування шкоди виплачуються:
а) потерпілим
робітникам і службовцям - з того дня, коли вони внаслідок трудового каліцтва втратили
колишнього заробітку;
б) особам, які мають
право на відшкодування збитків у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня його смерті,
але не раніше терміну, необхідного для набуття права на отримання сум у
відшкодування збитку.
При подачі заяви
про відшкодування шкоди після закінчення трьох років після втрати попереднього заробітку в
зв'язку з трудовим каліцтвом або після смерті годувальника відшкодування збитку
провадиться з дня звернення.
Відшкодування шкоди
потерпілим у частини втраченого заробітку здійснюється протягом терміну, на
який МСЕК встановлена втрата працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом.
Особам, які мають право
на відшкодування збитків у зв'язку зі смертю годувальника, відшкодування збитків
виробляється:
- неповнолітнім-до досягнення 16
'(учням - 18) років;
- чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55
років - довічно;
- інвалідам-протягом усього періоду
непрацездатності;
- батьків, дружину або іншому члену сім'ї,
не працює і зайнятого доглядом за дітьми, братами, сестрами, онуками
померлого годувальника, які не досягли 8 років,-до досягнення дитиною 8 років.
Відшкодування шкоди
потерпілому проводиться в такому розмірі, щоб виплачується у відшкодування
збитку сума разом з такими, що підлягають заліку пенсією. (пункт 7), заробітком
(доходом) і стипендією не перевищувала заробітку, виходячи з якого визначена
або згодом перерахована сума, що виплачується з відшкодування збитку.
У разі зміни
ступеня втрати працездатності потерпілого, одержуваного ним заробітку або
розміру пенсії та інвалідності, а також зміни складу членів сім'ї померлого
провадиться відповідний перерахунок сум, що виплачуються з відшкодування
збитку.
Список літератури
Для підготовки даної
роботи були використані матеріали з сайту http://doklad.ru/
