Деякі питання стратиграфії теригенних крейдяних відкладень північної частини Воронезької антеклізи

Г. В. Кириллова, Воронезький державний університет

Подання про стратиграфії теригенних відкладів крейди північної частини Воронезької антеклізи вироблялися поступово в міру накопичення фактичного матеріалу і вдосконалення методики досліджень. Найбільш ранні і детальні дослідження на що вивчається території пов'язані з іменами В. Н. Кіпріянова, Р. Мурчісона, Р. Маслянка, С. М. Нікітіна, С. А. Доброва, А.Д.Архан-ський, Н. А. Богословського, І. І. Никшича, Б. М. Даньшина, А. Н. Іванова, Н. Н. Кудрявцева, Г. А. Романовського. Починаючи з двадцятих років про-шлого століття до вище зазначеного списку до-бавились імена Д. В. Наливкіна, В. Н. Семіхатова, Т. Н. Давидової, А. Г. Жирмунський, С. І. Савінова, П. П. Дріжджовий, Г. І. Бушинським, А. В. Казакова, М. Н. Грищенко. З кінця 40-х по 80-і роки терито-рія була покрита геологічною зйомкою масштабу 1:200000, за всіма листами видані геологічні карти. Після видання карт проводилося геологіче-ське доізученіе того ж масштабу (зазвичай в ком-плексу з гідрогеологічної та інженерно-геологічної зйомкою). На частині території в різний час була проведена геологічна зйомка масштабу 1: 50 000. У результаті проведених ра-бот був накопичений великий фактичний матеріал, який послужив підставою для великого коли-пра ці праць у вигляді звітів, статей, збірників, дисертацій, монографій.

Говорячи про стратиграфії теригенних крейдяних відкладень півночі Воронезької антеклізи, необ-обхідно торкнутися загальних проблем, властивих страти-графії нижньокрейдових відкладень Східно-Європейської платформи в цілому. Як еди-ницы загальної стратиграфічної шкали (ЗОШ) ме-ловая система була виділена в 1822 р. бельгійським природодослідником О.Д 'Аллу. Велику роль у розробці поярусно поділу зіграли досліджень-ня А.Д 'Орбіньі, Г. Кока, В. Кіліана, Е. РЕНЕВА, Л. Спета та ін Розвиток стратиграфії крейдяний сис-теми нашої країни було здійснено працями А. Д. Архангельського, В. П. Ренгартена, М. С. Еріставі, П. П. Луппова, В. Н. Сакса, В. Н. Верещагіна, Д. П. Найдин та інших [1].

В 1885 р., на третій сесії Міжнародного геологічного конгресу шкала крейди придбала близький до сучасного вигляду і складалася з 2-х відділень-лов і 12-ти ярусів. Надалі до них додався берріасскій ярус, виділений з Валанжинський, а в палеогенових систему переміщений датський ярус. В даний час ярусная шкала крейдяний системи не викликає ні в кого серйозних заперечень. Більш спірним є питання про зональних підрозділі-пах, відповідних кожному ярусу і визна-ляющие тим самим їх стратиграфічні обсяги. Ці розбіжності викликані різними тео-ськімі уявленнями дослідників про такі поняття як «Зона», «зональна шкала», «ЗОШ» та їх ролі в стратиграфії, а також особливостями па-леонтологіческого матеріалу [1].

Під другій половині минулого століття в зв'язку зі збільшенням детальності геологічних досліджень виникла необхідність в більш докладний поділ розрізу та більш точної його Корреа-ляціі. Проте, до 90-го року створення стандарту для розчленування ярусів нижньокрейдових відділу не було закінчено. Складність цього завдання пояснюється фрагментарністю палеонтологічних знахідок, з якою пов'язана недостатня обгрунтованість по-розкладання кордонів систем, ярусів, зон і т.д., сумісного щаемих зазвичай з рівнями літологічних кордонів. Також слід зазначити, що у зв'язку з недостатність-ної вивченістю континентальних і перехідних відкладень значно утруднена їх кореляція з морськими утвореннями.

Проблемам стратиграфії теригенних мело-вих відкладень Російської платформи, зокрема Воронезької антеклізи, присвячені дослідження В. Н. Преображенської, Н. Т. Сазонова, І. Г. Сазонової, В. П. Дядина, В. С. Малявкина, Н. А. Болховітінов, Ф. Я. Волочаева, П. А. Герасимова, Л. А. Юшко, В. М. Мейксон, В. І. Кочетовой, М. А. Саркисова, В. М. Тропінской, Ю. І. Йосипового, Є. І. Бєльської, Г. В. Шрамкова, А. Г. Олферьева і інших.

Теригенні крейдяні відкладення північної частини Воронезької антеклізи представлені в об'єк-Еме Валанжинський, готерівского, баремского, АПТ-ського, альбского і сеноманського ярусів. Для них характерна наявність перерв у опадонакопичення, супроводжувалися розмивами раніше накопичених опадів, часта зміна трансгресивний і регрес-пасивного умов утворення, разнофаціальность відкладень, розповсюдження континентальних і перехідних фацій, майже не містять органічний-ських залишків [2].

неокомських над'ярус в межах досліджуючи-мого Айона поширений повсюдно, за исклю-ченіем локальних вріз п долинах великих річок, і представлений мілководне-морськими відкладеннями. За фауністичних комплексів і літологічних особливостям виділяються Валанжинський, готерів-ський і барремскій яруси. Однак, у зв'язку з рідко-стю і поганий збереженням фауністичних ос-залишків, а також літологічний схожістю порід, що складають яуси, їх счлененіе вельми утруднить-кові [4]. Особливо складно провести межу ме-жду відкладеннями бремского і аптского ярусів.

Розріз аптскіх відкладень західного та від-точного районів північного схилу Воронезької антеклізи представлений мілководне-, прибережно-морським генетичними комплексами відкладень, а центрального - мілководне, - прибережно-морським і континентальним. За описаних вище причин проблему являє собою кореляція різних за генетичному типу відкладень центральної, захід-ної та східної частин.

Альбскій ярус представлений на більшій частині регіону мілководне-морськими відкладеннями. Лише на Павлівському піднятті поширені перехід-ні фації людіновской почту, літологічних схо-жиє з утвореннями в покрівлі альбского ярусу на Полпінском родовищі. На північному сході регіону альбом має тричленної будову, а на се-веро-заході - двухчленное. У зв'язку з таким неоднозначних-рідним складом ярусу виникають складності в стратиграфічної кореляції різних районів.

В Сеноманский століття відбувалося накопичення відкладень, представлених мілководне-морськими фаціямі. На крайньому північному заході району зазначає-ється повсюдне розвиток фосфорітових горизонтальних і по-тов. У повних розрізах сеноманськими відкладень спостерігається 3 фосслоя і два різних за літолого-гии товщі (дятьковская і полпінская почту). Пер-вий фосслой, виконує роль маркувальне гори-парасольки, за яким проводиться межа між ниж-не-і верхньокрейдяними утвореннями. Інша си-туація спостерігається на сході території, де ярус також характеризується двочленних будовою. Од-нако, у зв'язку з відсутністю маркувальне горизонтальних і по-та (фосслоя) в основі сеноман, кордон між нижньо-і верхньокрейдяними відкладеннями проводиться умовно.

З всього вищесказаного можна зробити ви-вод, що існуючі проблеми стратиграфії теригенних крейдяних відкладень - положення гра-ниць між ярусами (барремского і аптского, альбом-ського і сеноманського) та їх обгрунтування, поділ на под'яруси, кореляція відкладів різного гене-тичного типу - пов'язані з недостатністю Пале-онтологічного матеріалу і схожістю літології-чеського складу порід. На думку В. В. Меннера для стратіграфіче-ського розчленування і прямого зіставлення з мор-ськімі відкладеннями найбільш універсальним є-ється Спорова-пилкової метод. Сполучною ланкою при зіставленні морських і континентальних від-ложении можуть служити пилок і спори, що містяться як в континентальних, так і в при-брежн-морських опадів. Вивчення пилку і суперечка з датованих фауною відкладень дозволяє ус-тановила еталонний Спорова-пилкової спектр, а потім, шляхом безпосереднього зіставлення з континентальним комплексом пилку, встановити вік континентальних товщ, не містять морської фауни. [3]

Подібні комплекси для Воронезької ан-теклізи були виділені Н. А. Болховітінова і за-тим доповнені Г. В. Шрамкова. Що стосується деле-ня на под'яруси, то у Н. А. Болховітінова для аптского і альбского ярусів були виділені ця-лонні Спорова-пилкових комплекси, дозволяю-щие розчленовувати їх на под'яруси [4,5]. У завершення слід сказати, що для вирішення-ня подібних стратиграфічних завдань крім палеонтологічних досліджень необхідно ис-пользовать весь комплекс методів: палеогеографії-чеських, структурно-тектонічних і літолого-фаціальних.

Список літератури

1. Прозоровський В.А. Зони крейдяний системи в СРСР. Нижній відділ// Тр. АН СРСР. -Т.20. -Л., 1989. -С. 5-15.

2. Савко А.Д., Мануковський С.В, Мізін А.І. та ін Лі-тологія і фації донеогенових відкладень Воронеж-ської антеклізи// Тр. НДІ геології ВДУ. - Вип. 3 .- Воронеж, 2001. -С.137-151.

3. Андреева Е.М., Кручиніна Н.В., Покровська І.М. Па-леопаленологія. -Т.2// Тр. Всього. -Вип. 143. -Л., 1966. -С. 7-9.

4. Преображенська В.Н. Юра і низи нижньої крейди тер-ритор ЦЧО. - Воронеж, 1966. -С. 115-196.

5. Болховітінов Н.А. Спори-пилцевая характеристика крейдяних відкладень ЦО СРСР// Тр. АН СРСР. -1953. - Вип. 145. -184 С.

6. Шрамкова Г.В. Спорова-пилкових комплекси юри і нижньої крейди Воронезької антеклізи та їх страти-графічне значення. - Воронеж, 1970. -104 С.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.vestnik.vsu.ru