Прибалтійські держави
Федоров Г.М.,
Корнеевец В.С.
Загальні
відомості
Під Прибалтійськими державами у вітчизняній
літературі традиційно розуміються Литва, Латвія і Естонія. Ця територія
заселена людиною порівняно недавно, близько 10 тис. років тому, після
відступу льодовика. Етнічну приналежність перших мешканців регіону
визначити неможливо, але, імовірно, до III тисячоліття до нашої ери цю
територію займали угро-фінські народи алтайської мовної сім'ї, що прийшли
сюди зі сходу. У цей час в Європі починається процес розселення
індоєвропейських народів, до яких належали і балтославяне, що мігрували на
території на північ від Карпат із загального району розселення індоєвропейців в
північному Причорномор'ї. Виділилися з єдиної балтославянской спільності
балтійські племена до початку нашої ери заселили всю південну Прибалтику, включаючи
південно-східне узбережжя Ризької затоки, асимілювавши або відтіснивши фіно-угрів
на північ. З розселилися в Прибалтиці балтійських племен пізніше
консолідувалися литовська і латиська народності, а потім нації, з
угро-фінських утворилася естонська народність і пізніше - нація.
Національний склад населення держав Прибалтики
Значну частину населення Прибалтики складають
росіяни. Вони здавна заселяли береги Чудського і Псковського озера та річки Нарви. У
XVII столітті під час релігійного розколу в Прибалтику мігрували старообрядці.
Але основна частина проживаючих тут росіян переселилася в період перебування
Прибалтики в складі Російської імперії та СРСР. В даний час чисельність і
частка російського населення скорочується в усіх країнах Прибалтики. До 1996 р. по
порівняно з 1989 р. кількість росіян зменшилася в Литві на 38 тис. осіб (на
11%), у Латвії - на 91 тис. (на 10%), в Естонії - на 54 тис. (на 11,4%). І
відтік російського населення триває.
Прибалтійські держави мають ряд спільних рис у
економіко-географічне положення, природних умовах, історію, структуру і
рівні розвитку економіки. Вони розташовані на південно-східному узбережжі
Балтійського моря, на прилеглому до нього околиці ділянці Східно-Європейської
(Руської) рівнини. Тривалий час ця територія служила об'єктом боротьби
між потужними державами Європи і зараз продовжує залишатися зоною контакту
західноєвропейської та російської цивілізацій. Після виходу в 1991 році з
складу Радянського Союза4
Прибалтійські держави прагнуть
орієнтувати свою економіку на входження до Європейського Союзу, а їхня зовнішня
політика націлена на вступ до НАТО.
У радянський період Литва, Латвія і Естонія разом з
Калінінграда включалися плановими органами СРСР до складу
Прибалтійського економічного району. Робилися спроби певної інтеграції
їх народного господарства в єдиний комплекс. Деякі результати кооперації
окремих галузей, наприклад в рибопромислового комплексу, у формуванні
єдиної енергосистеми та інші, були досягнуті. Однак внутрішні виробничі
зв'язку не стали настільки тісними і розгалуженими, щоб можна було говорити про
цілісному територіально-виробничому комплексі Прибалтики. Мова могла йти
про таких загальних рисах, як близькість народногосподарської спеціалізації, схожість
ролі в загальносоюзному територіальному поділі праці, більш високий рівень
життя населення в порівнянні з середньосоюзну. Тобто були
соціально-економічні відмінності регіону від інших частин країни, але не його
внутрішню єдність.
Республіки Прибалтики відрізнялися від інших частин СРСР
в етнокультурному відношенні, але одночасно і між собою у них досить мало
спільного. Скажімо, на відміну від більшої частини Радянського Союзу, де в основі
алфавіту лежить кирилиця, на їх території автохтонним населенням використовується
латиниця, але вживається вона для трьох різних мов. Або, наприклад, віруючі
литовці, латиші та естонці частіше за все не є православними, як російські, але
відрізняються за віросповіданням і між собою: литовці - католики, а латиші і
естонці належать переважно до протестантів (лютеранам).
Після виходу з СРСР Прибалтійські держави
намагаються здійснювати заходи економічної інтеграції. Проте їх
народногосподарські структури настільки близькі, що вони є скоріше
конкурентами в боротьбі за зовнішні ринки, ніж партнерами в економічному
співробітництво. Зокрема, для економіки трьох країн величезне значення має
обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків Росії через балтійські порти (рис. 6).
Російський ринок має вкрай важливе значення для
збуту продовольчих товарів, продукції легкої промисловості та інших товарів
народного споживання, виробництво яких розвинене в Прибалтиці. У той же час
товарообіг між Литвою, Латвією та Естонією незначний.
Частка двох інших Прибалтійських країн у товарообороті
Литви та Естонії становила в 1995 р. 7%, Латвії - 10%. Крім схожості
продукції, що випускається, його розвитку заважають обмежені розміри ринків
Прибалтійських держав, невеликих по території, чисельності населення і
економічному потенціалу (табл. 6).
Таблиця 6
Загальні відомості про Прибалтійських державах
Показник
Литва
Латвія
Естонія
Територія, тис. км2
65,3
64,6
45,2
Населення (липень 1997 р.), тис. чол.
3 617
2 421
1 437
Валовий національний продукт (1995 р.), млн. доларів (за
офіційним курсом валют)
5 957
4 477
3 621
Джерела: The Baltic States: Comparative Statistics,
1996. Riga, 1997; http://www.odci.gov/cia/publications/factbook/lg.html
Найбільшу територію, населення і ВВП серед трьох
країн має Литва, на другому місці - Латвія, на третьому - Естонія. Однак за
рівнем економічного розвитку, як це випливає із зіставлення ВВП і
чисельності населення, випереджає інші Прибалтійські країни Естонія.
Порівняльні дані з урахуванням паритету купівельної спроможності валют
наведені в таблиці 7.
Таблиця 7
Валовий внутрішній продукт в державах Прибалтики,
з урахуванням купівельної спроможності валют, 1996 р.
Показник
Литва
Латвія
Естонія
ВВП, млрд. доларів
14,1
9,4
8,1
ВВП на душу населення, доларів
3 870
3 800
5 560
Джерело: http://www.odci.gov
/ cia/publications/factbook/lg.html
Рис. 7. Головні торгові партнери держав
Прибалтики
Природні умови Прибалтійських держав, при загальному
схожість, мають і деякі відмінності. З урахуванням усього комплексу факторів,
найбільш сприятливі вони в розташованій на південь від Литві, найменш сприятливі --
в самій північній республіці - Естонії.
Рельєф Прибалтики - рівнинний, переважно
низинний. Середня висота поверхні над рівнем моря - в Естонії 50 метрів, у
Латвії - 90, в Литві - 100. Лише окремі пагорби в Латвії та Естонії трохи
перевищують висоту 300 м, а в Литві не досягають і її. Поверхня складена
льодовиковими відкладеннями, утворюють численні родовища будівельних
корисних копалин - глин, пісків, піщано-гравійних сумішей і ін
Клімат Прибалтики - помірно-теплий, помірно-вологий,
відноситься до атлантико-континентальній області помірного поясу, перехідний від
морського клімату Західної Європи до помірно-континентального клімату Східної
Європи. Він багато в чому визначається західним перенесенням повітряних мас з
Атлантичного океану, так що в зимовий період ізотерми беруть
меридіональне напрямок, і середня температура січня для більшої частини
території Прибалтики -5 ° (від -3 в західній приморській частині до -7 у віддалених
від моря районах). Середні температури коливаються від 16-17 ° на півночі Естонії до 17-18 ° на південному сході регіону. Річна кількість опадів
становить 500-800 мм. Тривалість вегетаційного періоду збільшується з
півночі на південь і становить 110-120 днів на півночі Естонії та 140-150 днів на півдні
Литви.
Грунти переважають дерново-підзолисті, а в Естонії --
дерново-карбонатні і болотно-підзолисті. Вони мають недостатньо гумусу і
вимагають внесення великої кількості добрив, а внаслідок частого
перезволоження - осушувальних робіт. Для кислих грунтів необхідно вапнування.
Рослинність відноситься до зони змішаних лісів з
переважанням сосни, ялини, берези. Найбільшу лісистість (45%) мають Латвія і
Естонія, найменшу (30%) - Литва, найбільш освоєна в сільськогосподарському
відношенні. Територія Естонії сильно заболочена: болота займають 20% її
поверхні.
За ступенем господарської освоєності території першим
місце займає Литва, останнє - Естонія (табл. 8).
Таблиця 8
Ступінь господарської освоєності Прибалтійських
держав
Показники
Литва
Латвія
Естонія
Щільність населення, чол. на км2 (липень 1997 р.)
55,5
37,8
31,8
Частка ріллі в загальній площі території,%:
1985
1995
36,0
36,1
25,6
14,4
20,6
18,8
У порівнянні з розташованими на південь від європейськими
країнами рівень освоєння території Прибалтійських держав менш високий.
Так, Литва, що має найвищу серед республік Прибалтики щільність населення --
55 чол. на кв. кілометр, удвічі поступається за цим показником Польщі і вчетверо --
Німеччині. У той же час це набагато більше, ніж у Російській Федерації (8 чол.
на кв. кілометр).
З даних таблиці 8 ми можемо також зробити висновок про
те, що відбувається скорочення посівних площ в Естонії, і особливо Латвії. Це --
одне із наслідків тих змін в економіці, які відбуваються в Прибалтиці
після розпаду СРСР і початку трансформаційних процесів переходу від директивної
до ринкової економіки. Не всі ці зміни носять позитивний характер. Так, до
1997 ні в одній з прибалтійських республік не було досягнуто рівня
виробництва валового національного продукту 1990 року. Наблизилися до нього
Литва і Естонія, більше за інших відстає Латвія. Але, на відміну від інших колишніх
республік СРСР, в державах Прибалтики з 1994 року почалося зростання валового
національного продукту. Підвищується і рівень життя населення.
Однак зростання досягається в основному завдяки розвитку
сфери послуг. Незважаючи на що почалася в Литві та Естонії в 1995 р., у Латвії в
1996 зростання промислового виробництва, його рівень набагато поступається рівню
1990 р. (табл. 9). Відбувається деіндустріалізація перш розвинених в промисловому
відношенні республік. В Естонії і Литві в два рази, а в Латвії ще більше
знизився й обсяг сільськогосподарського виробництва. Значних розмірів
досягла перш за відсутніх безробіття. Наростає соціальне розшарування
населення. В Естонії та Латвії не вирішені міжнаціональні проблеми, значних
розмірів досягнув вимушений відтік російського населення.
Таблиця 9
Динаміка промислового виробництва в країнах
Прибалтики, 1989-1997 рр..
Країна
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1997 р. в%
до 1990 р.
Литва
102
95
48
57
94
105
104
104
27
Латвія
...
99
65
69
90
94
103
106
41
Естонія
92
86
65
81
97
102
106
119
57
Розрахунки авторів на основі даних: Федоров Г.М., Звєрєв
Ю.М., Корнеевец В.С. Російський ексклав на Балтиці. Калінінград, 1997. С.108; Lithuania country profile (August 1998).
Vilnius: Lithuanian Ministry of Economy. 44 p.;
http://www.odci.gov/cia/publications/factbook/lh.html.
Незважаючи на деяке економічне пожвавлення, обсяг
виробництва і рівень життя населення в кожній з трьох республік набагато
поступається рівню 1990 року. Так, виробництво ВНП на душу населення в 1996 році
в Естонії становило 78% від цього рівня, в Литві - 58%, у Латвії - 49% 5
.
Подальші перспективи економічного розвитку
Прибалтійських держав багато в чому залежать від їхньої діяльності на зовнішньому ринку.
Подібні з нинішніми структурні зміни вже відбувалися в Прибалтиці в
1918-1940 роках, в період існування незалежних буржуазних республік.
Внаслідок втрати великого східного ринку, досить розвинена промисловість
цих країн прийшла в занепад; різко знизилася активність їх портів, яка обслуговувала
транзитні перевезення. Прибалтійські держави перетворилися на постачальника
аграрної продукції на Захід. Значна частина населення емігрувала до
пошуках роботи.
Але зараз конкуренція на продовольчому ринку
Європи настільки висока, що можлива агропродовольчій спеціалізація
Прибалтики не дуже перспективна. Розвиток нових переробних галузей
промисловості вимагає великих інвестицій. Тому багато що в економічному
розвитку регіону залежить від того, чи вдасться зберегти ємний російський ринок,
споживає традиційно вироблені в Прибалтійських державах товари,
чи зможуть порти Прибалтики і далі у великих обсягах переробляти російські
вантажі, чи приїдуть туристи з Росії відпочивати на курорти Литви, Латвії та
Естонії. Не можна не враховувати також, що сировина та паливо для підприємств
Прибалтійські держави отримують в основному з Російської Федерації. Так чи
інакше, при всій важливості "західного" напряму зовнішньоекономічної політики,
що прагнуть до вступу в ЄС країни регіону змушені враховувати ту важливу
значення, яке має і буде мати для них і співробітництво з Росією.
Список
літератури
Для підготовки даної роботи були використані
матеріали з сайту http://elib.albertina.ru/
4 Вихід зі складу СРСР було проголошено Литвою 29 липня 1991
р.,
Естонією 20 серпня 1991, Латвією 21 серпня 1991 СРСР визнав вихід
Прибалтійських республік зі складу Союзу 6 вересня 1991
5 У 1990 році ВНП на душу населення з урахуванням паритету купівельної
спроможності валют становив у Латвії 7720 доларів, Естонії 7160 доларів, в
Литві 6660 доларів. - Див:
The Baltik Region on resources,
environment and economy.
Stockholm: Statistic Sweden, 1993.
