Економічний потенціал країн Балтійського регіону
Федоров Г.М., Корнеевец В.С.
На 9 країн Балтійського регіону припадає 14%
території і 5% населення світу. Вони концентрують майже 12% валового
національного продукту всіх більш ніж 200 держав земної кулі. Ще вище за них
питома вага у світовій торгівлі: майже 15% експорту і 12% імпорту.
Отже, від стану і розвитку їх народного господарства, активності в
міжнародному територіальному поділі праці багато в чому залежить стан справ
у світовій економіці в цілому.
Загальні дані про країни регіону наведено в табл. 1.
Таблиця 1
Загальні відомості про держави Балтійського регіону
Країна
населених ня, млн. чоловік,
липень 1997р.
Територія, тис. кв. км
Плот-ність населення м.-ня,
людина
На кв. км
ВВП (за паритетом
купівельної спроможності валют), млрд. доларів, 1996
ВВП
На душу населення м.-ня, тис.
доларів
Приріст ВВП,%, 1996
Росія
147,3
17 075,4
8,6
767
5,2
- 6
Німеччина
82,1
356,7
230,1
1702
20,4
1,4
Польща
38,6
312,7
123,5
246
6,4
6
Швеція
8,9
450,0
19,7
184
20,8
1,4
Данія
5,3
43,1
123,1
118
22,7
2
Фінляндія
5,1
338,1
15,2
97
19,0
2,5
Литва
3,6
65,2
55,5
14
3,9
3,4
Латвія
2,4
64,6
37,8
9
3,8
2,5
Естонія
1,4
45,2
31,8
8
5,6
3
Джерело:
http://www.odci.gov/cia/publications/factbook/lg.html
Класифікуючи країни регіону, слід виділити перш
всього дві найбільш потужні в економічному відношенні держави - Росію і
Німеччину, населення і економічний потенціал яких набагато перевершує інші
країни. В даний час обсяги ВВП Російської Федерації сильно поступаються ФРН,
проте це багато в чому пов'язане з нинішньою економічною кризою в країні і не
відображає реальних можливостей Росії, особливо у зв'язку з її великими
природними та трудовими ресурсами, науковим і освітнім потенціалом. У
трохи кращому положенні знаходиться Польща, де кризу, пов'язану з переходом
від адміністративно-командної до ринкової економіки, в основному подолана. Але по
рівнем розвитку Польща ще сильно відстає від найбільш розвинених в економічному
відношенні країн, і її ВВП зараз можна порівняти з показниками такий невеликий за
числу жителів країни, як Швеція. Остання разом з Данією і Фінляндією
відноситься до групи невеликих високорозвинених країн Західної Європи, що грають
зараз особливо активну роль в ініціюванні балтійської кооперації. Нарешті,
прибалтійські держави - Литва, Латвія і Естонія відносяться до малих країн з
невеликим економічним потенціалом. Проте вони займають вигідне
економіко-географічне положення і мають велике значення в обслуговуванні
транзитних зв'язків Росії з західними країнами.
До початку 1990-х рр.. регіон був розділений залізною
завісою ". Різні економічні моделі, що існували по обидва боки його,
зумовили значну диференціацію між державами. У республіках СРСР
та Польщі ВВП на душу населення становив 5,5-8 тис. доларів (за ПКС валют), в
країнах з ринковою економікою - 16-18 тис. доларів.
Контрасти ще більше посилилися в 1990-і роки. Через
труднощів перехідного періоду в постсоціалістичних країнах відбувся різкий
спад виробництва, особливо сильний в Росії та Прибалтиці внаслідок розпаду
СРСР. У Польщі економічне зростання почалося в 1992 році, в прибалтійських
республіках - в 1994 році. У Росії ж тільки в 1997 році намітилося зростання ВВП
(менш ніж на 1%), знову змінився спадом в 1998 р. У країнах же з
традиційною ринковою економікою спостерігався хоча й невисокий, але приріст
виробництва. Тому диференціація цих двох груп країн ще більше посилилася,
що яскраво проявляється у відмінності рівня ВВП на душу населення. Якщо душовою
показник ВВП Німеччини перевершував в 1987 р. російський (по реальному
співвідношенням цін) в 2,3 рази, то в 1996 р. - вже в 4 рази.
З точки зору рівня економічного розвитку слід
виділити перш за все входять до ЄС держави - Німеччину, Швецію, Данію і
Фінляндію з душовим ВВП (за паритетом купівельної спроможності валют) 19-23
тис. доларів. Всі вони знаходяться в числі перших 20 країн світу за цим показником,
що забезпечує високий рівень життя їх населення. Ці держави відносяться
до групи ринкових країн з так званої соціально орієнтованою економікою.
Вони активно беруть участь у міжнародному територіальному поділі праці, маючи
високі показники зовнішньоторговельного товарообороту в розрахунку на душу населення, і
зацікавлені в розширенні ринку збуту продукції та отримання доступу до
джерел сировини. Тому закономірний їхній інтерес до розвитку зв'язків з
постсоціалістичними країнами Балтійського регіону, що надають їм такі
можливості.
Інші країни регіону мають подушний ВВП в межах
3,8-6,4 тис. доларів і поступаються за цим показником своїм більш розвиненим
сусідів не менш ніж у три рази. Вони мають більше схожості між собою, ніж
будь-яка з них з країнами Балтійського регіону з розвинутою ринковою економікою.
Проте, між ними є й відмінності.
Далі всіх просунулася в ринкових перетвореннях
Польща, в якій трансформаційні процеси почалися раніше, ніж інших
країнах - колишніх республіках СРСР. До того ж її економіка не зазнала такого
випробування, як руйнування раніше єдиного радянського ринку, хоча розпад РЕВ
також позначився на ній досить сильно. Прогрес Польщі в економічному
розвитку знаходить відображення і в більш високих душових показники ВВП, і в
темпах його зростання. Серед прибалтійських республік за показниками економічного
розвитку лідирує Естонія, найбільш відстає Латвія, однак для всіх них
характерне зростання ВВП. На відміну від усіх країн регіону, в Росії триває його
зниження. У той же час, рівень 1990 р. серед усіх постсоціалістичних країн
регіону до теперішнього часу змогла перевищити лише Польща.
Для поступового скорочення контрастів у рівні
економічного розвитку країн регіону вирішальне значення має створення в
країнах з так званими перехідними економіками (Росія, Естонія, Латвія,
Литва, Польща) ефективно функціонуючих ринкових господарських механізмів.
Велике значення має і реструктуризація економіки - зміна її галузевої
структури на користь більш конкурентноздатних галузей. Важливе значення має
активну участь кожної з країн в міжнародному географічному поділі
праці. При розгляді конкретних постсоціалістичних країн ми зупинимося на
найбільш характерні особливості як процесу трансформації господарського
механізму, так і на зміни територіально-галузевої структури
виробництва.
Держави
регіону з розвиненою ринковою економікою можуть у багатьох відношеннях служити
зразком для майбутніх моделей побудови ефективного господарського механізму,
організації політичного і соціального життя східноєвропейських країн.
Порівняння з ними дозволяє визначити стратегічні напрямки
перетворень, необхідних для колишніх соціалістичних країн для їх
рівноправного входження у світове господарство, у нашому випадку - в економічний
простір Балтійського регіону.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані
матеріали з сайту http://elib.albertina.ru
