Альфред Вебер про розміщення промисловості

Основні роботи:

-- "Теорія розміщення промисловості" 1925;

-- "Про штандорте індустрії" 1909.

Проблема промислового штандорта є частиною загальної проблеми географічного розміщення господарської діяльності людини взагалі.

Фактором розміщення ( "штандортним" фактором) Вебер називає ту економічну вигоду, що виявляється для господарської діяльності залежно від місця, де здійснюється ця діяльність. Ця вигода полягає в скороченні з-держек з виробництва і збуту певного промислового продукту, що означає можливість виготовляти цей продукт в одному будь-якому місці з меншими витратами, ніж в іншому.

Фактори розміщення загальні, а не спеціальні, що відносяться до окремих від-раслям промисловості.

Існують фактори регіональні та агломераційні:

Регіональні фактори - ті, якими створюється регіональне раз-ня про-мисленні, тобто розміщення за географічним, конкретно-дан-вим, індивіду-ально-певним пунктів земної поверхні.

Агломераційні ж є такі, які в рамках основної мережі, вже ство-даної регіональними факторами викликають зосередження виробництва в більшій чи меншій кількості пунктів, визначаючи таким чином ступінь виробниц-жавної концен-трація його незалежно від того, де утворюється географічна ос-новних мережа промисло-вої орієнтації.

Є ще - фактори "природно-технічного" характеру і "культурно-суспільно-ного" характеру.

Розміщення промислового виробництва. Теорія "штандортов" А. Вебера.

Практичні за-дачі розміщення промисловості стимулювали тео-ретіческіе пошуки. Відповіддю науки стала робота Альфреда Вебера (молодшого брата крупней-дової з-ціолога Макса Вебера, який вважав "протестантську етику" важливим фактором розвитку капіталізму). Уже в назві книги "Про штандорте промисловості" (1909) А. Вебер ввів у науковий обіг нове поняття "штандорт", яке описувало не реальне, а пропоноване опти-маль-е розміщення виробництва.

В 1926 р. під редакцією і з передмовою М.М. Баранського вийшло повне изложе-гом книги Вебера з додатком роботи його учня 0.Шліра "Про промислово Герма-ванні з 1860 р. "

В своїй передмові Н. Н. Баранський зокрема писав: "Можна вва-тать Безперечний-ним, що будь-яке просування вперед у галузі питань достатньо міс-венного розміщення промисловості можливо і мислимо тільки через теорію Вебера, а ні в якому разі не крім цієї теорії ".

Методологічні передумови теорії відразу підкреслюють її дедуктів-ний характер і ідейну близькість до теорії Тюнена. Об'єкт дослідження -- "господарсько-відособлений-ва територіальна область", подібно "Ізолюють-ванному державі" не має ка-ких-яких зв'язків з іншими терито-ріямі. Крім того, дана область позбавлена успадкує-ванних рис хо-зяйства, що склалися в ході тривалого періоду соціально-економіч-ського розви-нальний колишніх докапіталістичних форм господарства.

Заранее задається розміщення сировинної, у широкому сенсі цього поняття, бази. Це відноситься до видобувної промисловості і сільського хо-зяйству; по відношенню до міс-там видобутку енергетичного, рудної та будівельної сировини це не дуже відхиляється від реальності, поск-льку їх розміщення в основному визначається геологічними факто-рами, але сільське господарство відчуває сильне зворотне вплив концентра-ції про-мислення на розміри і розміщення виробництва споживач-ських і промислових ви-дів продукції.

Також задано розміщення центрів споживання промислової продук-ції та обсяги попиту; тут також не враховується мультиплікативний ефект розміщення виробництва для попиту завдяки концентрації робочого населення.

При аналізі трудових ресурсів та їх розміщення передбачається, що рівні зара-ботной плати та інтенсивності праці, що розрізняються для різних місць області, фіксую-ються і залишаються постійними для кожного місця. Це призводить до постійності витрат на оплату праці не одиницю продукції в кожному місці. У той Водночас трудові ресурси не мобільні (виключається міграція між місцями області), але необмежені. Це означає, що будь-яке виробництво не залежить від резервів робочої сили при своєму розширенням-ванні і не змушена збільшувати витрата на працю.

Поряд з цими в теорії використовується кілька явних та неявних допу-щеній. Знову спеціально не обумовлюються умови загальної економічної рівноваги; виробництво якого-небудь виду промислової продукції мис ділиться у спрощеному вигляді, як єдиний технологічний процес, не роз-ської на окремі стадії; розглядається єдиний вид транс-порту - залізничний, замість гужового вихідної схеми в теорії Тю-нена.

Основна задача теорії: визначення провідних факторів розміщення промисловості й встановлення закономірностей, за якими діють ці чинники.

Аналіз факторів розміщення та їх класифікація. Фактор розміщення за Вебером - це економічна вигода від розміщення виробництва в даному місці. Ця вигода є резуль-татом скорочення відносних витрат з виробництва даного продукту, його збуту та забезпечення основними фондами.

Очевидно, що закономірності розміщення промисловості можуть ос-новиваться тільки на факторах, спільних для всіх, без винятку відпрацьовано-злий промисловості. Спец-ний фактори пов'язані з особливостями техноло-гии окремих галузей. Всі фактори, загальні та спеціальні, розділені на регіональні, що визначають розміщення Промисловість в певних місцях, і агломераційні, що сприяють концентрації промислово-сті в деяких з цих місць.

Крім того, можливо поділ факторів на "природно-технічні" та "куль-турне-громадські". Перші пов'язані з відмінностями в географічному положенні, клі-мате та інших природних умовах, вони міняються прогрес-сом техніки. Другі визна-ляють широкий спектр розходжень у соціальних і культурних умовах, що визначаються ис-торіческіх, етнічними, конфесії-сіональнимі та іншими причинами.

Для побудови загальної теорії розміщення, за Вебером, необхідно і достатньо зна-гом лише загальних факторів регіонального характеру. Це тре-бует детального аналізу тих виробничих витрат, які впливають на розміщення промисловості в про-просторі. Тому особливо увагу було приділено 7 видів виробничих витрат:

1. Витрати на земельну ренту (оренда, купівля);

2. Витрати на основний капітал (будинки, машини, обладнання-ня);

3. Витрати на сировину та енергоресурси;

4. Витрати на робочу силу;

5. Транспортні витрати;

6. Відсоток на позиковий капітал;

7. Амортизаційні відрахування на основний капітал.

Аналіз кожного виду витрат показав, що ставки земельної ренти не пояснюють первинного розміщення промисловості в певних місцях відокремленої області, хоча в надалі впливають на процеси агломеріро-вання виробництва. Витрати на ос-новних капітал, що витрачаються на будівлі, машини й устаткування в початковій і вспомо-готельних стадіях промисло-ленного виробництва, не представляють собою принципо-них нових через держек і не можуть виступати як особливі фактори розміщення. Амортизація-онние відрахування на основний капітал також не пов'язані не посередньо з місцем раз-ня виробництва; відсотки на позиковий капітал (позиковий відсоток) зазвичай розрізняються по країнах, в залежності від стану ринку капіталів, курсу валюти, загального економічного положе-ня, але для досліджуваної відокремленої області його можна прийняти однаковий-вим для всіх місць розміщення.

Отже, спільними регіональними факторами є наступні витрати: сировина і те-пливе, робоча сила і транспорт. Шляхом ряду викладок Вебер як і казав, що витрати на сировину та паливо можна ввести в транспортні через держки: більш висока оплата одиниці сировини чи палива підвищує транс-кравці витрати, а більш низька як б скорочує їх. Тому можна ос-тановила на аналізі тільки двох видів витрат, визначаю-щих два ос-новних штандортних чинники:

1. Транспортні витрати - транспортна орієнтація.

2. Витрати на робочу силу - орієнтація на трудові ресурси.

Так як все не регіональні фактори загального характеру можуть бути тільки агломе-раціону або деагломараціоннимі, то їх дію можна вивчати спільно, як не-яку об'єднану агломераційних силу, що визначає третій штандортний фактор: агломерацію.

На перше місце поставлена транспортна орієнтація, оскільки вона визначає формування вихідної схеми оптимального розміщення вироб-ництва. Тоді відмінності у витратах на робочу силу стануть перед-ставлять першого відхилення від оптимального за транспортним витратам размеще-ня. Аналогічно, сукупність агломераційних фак-торів буде представ-лять другу відхиляючої силу, також що порушує первісну схему розміщення. Так формується промисловий ландшафт відокремленої об-ласті. Розглянемо більш детально кожен з трьох факторів.

Транспортна орієнтація

Транспортні витрати визначаються тільки двома факторами: вагою вантажів, що перевозяться та відстанню перевезення. Всі інші чинники сво-дятся до цих двох: наприклад, зміна, тарифних ставок залежно від причин зводиться або до зміни відстані перевезення, або до вимірюв-ненію ваги перевезених вантажів. При рас-подружжю транспортних витрат враховуються витрати з перевезення матеріалів до місць перевезення, а за-тем готової продукції до місць її споживання.

В методологічних передумовах місця видобутку сировини і споживання го-печних про-дукції були фіксовані заздалегідь. Тепер введемо нове припускає-ложении: штандорт даного виробництва знаходиться або в будь-ні-будь з цих фіксованих місць, або на прямій між ними. Тоді постійною величиною стане одна з двох елементів транспортних через держек - відстані-ние, змінної величиною, диференціюються загальну величину транс-кравців витрат від місця до місцем залишиться тільки вага транспортуючи-екпортувати вантажів.

Це вимагає більш детального аналізу розподілу сировини і палива по території і характеру їх виробничого використання. Тому в теорії виділяється два ос-новних виду подібних матеріалів:

I) "Убіквітети", або матеріали повсюдного розміщення.

2) Локалізовані матеріали.

До першого відносяться сировинні матеріали, більш-менш однаково раз-ня за всій території досліджуваної області - вода, глина, де-рево і т.п. До локалізованим відно-сятся ті види сировини і палива, ко-торые по геологи-ного або економічними причинами можуть бути залучені в господарських ний оборот тільки в певних місцях.

Далі при вивченні особливостей виробничого використання ма-ріалів важливо розрізняти два випадки: 1) початковий матеріал практи-но повністю входить при переробки До складу готової продукції - "чисті матеріали '"' (наприклад, бавовняна по-локня, прокат і т.п.); 2) початковий матеріал дає при переробки великі обсяги відходів, неіс-пользуемие в основному виробництві -- "грубі матеріали" (наприклад руди металів, картопля при переробці в крохмаль, молоко - масло і т.п.). Ці якості сировини та особливості його ис-користування в ос-новних виробництві, разом з загальною вагою вантажів і відстанню перевезення впливають на загальну величину транспортних витрат і сдві-гают штандорт до місць мінімальних транспортних витрат.

Для розуміння методики розрахунку цих витрат в теорію введено поняття "склад" і "штангенцирку-дортная фігура", умовність застосування першого терміну визначається його широким пе-реносним глуздом, не збігається з нашим звичайним слововживання. "Складом" позначаються місця видобутку (отримання, збору) вихідних матеріалів - різноманітних ви-дів промисло-ного сировини та енергоресурсів. Тоді для кожного місця споживання по каж-дому увазі продукції можна побудувати геометричну фігуру, утворений-ву взаємо-морасположе-ням n-складів і споживчим місцем. Це з-четаніе і названо Вебером "штандортной фігурою", на яку слід спиратися до дому виробництва при виборі місця розміщення.

При числі "складів" - 2, штандортная фігура утворює простий треуголь-ник, вершини якого утворені 2 "складами" і місцем споживання даного продукту (М).

Для пошуку оптимального за транс-кравцем витратам штандорта слід врахувати соот-носіння витрат на споживані локалізована-ні матеріали та на відправляються до місця споживання готові про-дукти. Співвідношення ваги локалізованих матеріалів до ваги продукту називається матеріальним ін-Декс. Загальна вага вантажів, пере-що возить від "матеріальних складів" до місця виробництва і від цього місця до місць по-требленія то-варів називається штандортним вагою.

Якщо для виробництва 100 т. будь-якого продукту буде потрібно 300 т. одного локалізованого матеріалу і 200 т. іншого локалізують-ного матеріалу, то матері-ний індекс даного виробництва (галузі) бу-дет дорівнює: (300 + 200): 100 = 5

Виходячи з цих же величин, штандортний вага в цілому буде дорівнює 600, а з розрахунку на одиницю продукції - 6.

Пошук штандорта - оптимального місця розміщення, ведеться в рамках штандортной фігури таким чином, "Покладемо, - пише Вебер, - ми маємо перед собою вироб-ництво, що працює з 2 локалізованими мате-матеріалами, причому для вироблення 1 т. про-продукту потрібно 3/4 т. одного мате-ріалу і 1/2 т. іншого. У такому випадку ми отримуємо штандортную фігуру на "матеріальних компонентах "(лініях, що з'єднують штандорт з" матері-альних складами ") якого пересуваються ваги в 3/4 і 1/2, у той час як "по-споживчого компонента" обтяжена 1,0 (рис. 10). Звідси, виходячи із прийнятого вище допущення, що єдиними чинниками, що визначають транс-порт-ні витрати служать вага і відстань, ми при-ходимо до наступного висновку: ваги, відповідні різних компонентів, представ-ляють ті сили, з якими різні вершини кутів штангенцирку-дортной фігури притягають до себе штандорт виробництва ".

На основі цього підходу з використанням матеріальних ін-Декс і штандортних ваг Вебер проаналізував більш складні випадки рас-чета штандортних фігур, що дозволило йому прийти до ряду спільних зако-Номерні, пов'язаних з раз-ня промисловості при транс-кравець орієнтації.

Орієнтація на трудові ресурси

В ринковому господарстві економічним виразом "витрат на працю" служить зара-ботная плата; реальні розміри цих витрат у просторі змінюються залежно від рівня ставок заробітної плати і Продуктивність праці (у тією складовою, кото-рая залежить не від технічного рівня підприємства, а від особистих якостей робітників), трудові навички, сло-які жили в результаті попередніх етапів соціально-економічного раз-розвитку. Місця, де за рівнем заробітної плати та Продуктивність праці, є самі низькі витрати на робочу силу, Вебер називає "робочими пунктами".

Загальний висновок - робочі пункти будуть перетягувати до себе штандорти промисло-лінощів від пунктів з мінімальними транспортними витратами, встановлено-ними вище, тільки в тих випадках, коли економія витрат на робочу силу пре-висіт перевитрату в транс-кравців витратах, викликаний переміщенням вироб-ництва.

В графічній формі це виражено за допомогою "ізодапан" - замкнутих крі-вих чи-ний, що з'єднують точки з однаковими відхиленнями від мінімальних транспортних витрат. Ту ізодапану, яка з'єднує точки, де відхилення від міні-мінімальних транспорт-них витрат рівні економії на витратах на ра-бочую силу, Вебер назвав "критичної ізодапаной" '. Величина економії на робочих витратах за-висить від двох величин: 1) абсолютної величини витрат на робочу силу на одиницю продукції: 2) скорочення частки цих витрат в робочому пункті за сра-внення до пунктів мінімальна-них транспортних витрат.

Таким чином, чим вище робочий коефіцієнт даної галузі промисловості або вироб-ництва даного виду товару, тим сильніше концентрується ця галузь в не-великій кількості робочих пунктів.

Агломерація

Транспортна орієнтація та орієнтація на трудові ресурси є основ-ними і єдиними, на думку Вебера, факторами регіонально-го розміщення промисло-вості. "Але не можна ні зрозуміти, ні пояснити дійсного размеще-ня без урахування від дії третього чинника, принципово відмінного за своєю природою від перших двох, але грає колосальну роль саме для современ-ного розміщення великої машин-ної індустрії, "- писав Вебер.

Під дією першого факторів складається мережа вузлів, виділяю-трудящих або ми-ними-заціей транспортних витрат, або оптимальним наближенням до трудо-вим ресурсів. Проте розміри цих промислових уз-лов і їх виробнича потужність в значною мірою визначається агломераційних процесами, не пов'язаними конкретно ні з одним з географічних пунктів розміщення вироб-ництва. У цій незалежно-сті і укладено корінна відмінність фактора агломера-ції від регіональних факторів, що мають чітку географічну, прив'язку.

Агломерація є скупчення, або зосередження промислового виробництва в будь-якому місці, що випливає із суспільної природи виробництва. Та-де-не скупчення може бути виражена у вигляді простого розширення і укрупнення виробничих оди-ниць або внаслідок сов-місного розміщення цих вироб-ництва, раніше розосереджених по території. Вигоди від такого зосередження пов'язані з зниженням витрат вироб-ництва, що створюються не найбільшою концентрацією промисловості, а близькістю до того чи іншого гео-графічному пункту.

Просте укрупнення виробничих одиниць Вебер назвав нижчої ступенем аг-ломера-ції, а просторову концентрацію виробництва без злиття їх в одну одиницю -- вищою формою агломерації.

Процесам агломерації, що знижує витрати виробництва, зазвичай починають нают про-тіводействовать деагломераціонние фактори, що виражаються у формі підвищення цін на земельні ділянки, зростання заробітної плати та вартості життя.

Вплив індексу економії від агломерації на переміщення штандорта від пунктів транспортного мінімуму враховується так само, як і при Орієнтир-ції на робочу силу. Ос-новних різниця тут лише в тому, що робітники пункти задані заздалегідь, а центри Аглоу-мераціі, в які вигідно було б перемістити промисловості через декількох інших пунктів повинні бути знайдені в ході дослідження.

Графічно це завдання при вивченні агломерації в умовах транспорт-ної Орієнтир-ції вирішується шляхом проведення ізодапан навколо заданих пунк-тів мінімальних транспортних витрат.

Очевидно, що місцем, де витрати відхилення від штандорта для каж-дого виробниц-ства не перевищать тієї вигоди, яка може бути досягнута від просторової кон-центрації, і де, отже, агломерація буде найбільш вигідна, стане площа загального сегмента.

Однак це тільки перший, але ще не достатня умова агломерірова-ня. Другим умовою служать показники числа виробництв на досліджуваній площі сегмента (їх густоти, чи щільності) і розміру загального випуску (вагова щільність). Обидва показника дозволяють розрахувати загальну виробничі масу пункту, яка при цьому соче-Британії виробництв і їх ви-пуску достатня для економії витрат від агломерації.

Загальний висновок: високі показники функції економії від агломерації і щільності ви-пуску, низькі показники штандортного ваги і тарифних ставок на перевезення форсують агломераційні процеси, а зворотні умови пригнічують їх.

В Надалі теорія штандортов зазнавала критики, уточнення, транс-формації з використанням нового математичного апарату векторного аналізу і лінійного про-граммірованія. Вже сам Вебер в розділі "Загальна орієнтація" вказав, що при переході від теоретичних побудов до реаль-ності необхідно переглянути багато допущення теорії, починаючи з обо-собленія якого виробництва і повного циклу - від сировинного до готової продукції.

Особливе Вебер приділяв увагу історичному аналізу середовища та форми-нування сис-теми робочих пунктів.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://rocich.ru/