ЕНЕРГЕТИКА УКРАЇНИ ТА геоекономічних ПРОБЛЕМИ

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІДНОСИН

У галузевій структурі промисловості України на паливно-енергетичний комплекс припадає найвища частка, - 26,2%.

У структурі паливно-енергетичного балансу ведучим, поряд з атомною енергетикою, в даний час є вугілля . Україна належить до числа провідних з видобутку вугілля країн світу (12 місце). Вуглевидобування на Україні характеризується низькою ефективністю у зв'язку зі складними гірничо-геологічними умовами. Діють більше 270 вугледобувних підприємства, з яких рентабельні тільки близько 70. Продуктивність праці в вуглевидобувної промисловості становить лише половину від аналогічної в Росії та Казахстані. Нестача запчастин для гірничо-шахтного обладнання призводить до великих втрат вугілля.

Уряд докладає зусиль для реструктуризації вугільної промисловості, субсидіює вуглевидобувну промисловість країни, крім того, вугільна промисловість користується податковими пільгами. Програма реструктуризації вугільної промисловості пов'язана з фінансуванням Світового банку на ці цілі. Вона передбачає закриття нерентабельних шахт, однак цей процес іде дуже повільно.

Видобуток нафти, в порівнянні з 1990 р., дещо впала, але стабілізувалася з 1995 р. і в даний час складає близько 4 млн. т нафти. Первинна переробка, здійснюється на республіканських нафтопереробних підприємствах. Частка мазуту в паливно-енергетичному балансі становить у цей час менш 3%. Найбільший в Україні -- Кременчуцький НПЗ, розрахований на переробку 18 млн. т нафти на рік. Великим пакетом акцій цієї компанії володіє АТ "Татнафта". Більше половини загального обсягу постачання на завод складають російські нафту. У 1999 р. потужності НПЗ використовувалися тільки на 29,4%. На інших НПЗ ситуація приблизно така ж (АТ "ЛиНОС", АТ "Херсоннафтопереробка", Одеський НПЗ та ін.) Працюють, в основному, на давальницькій сировині. Основними постачальниками давальницької нафти є 15 компаній, серед яких "ЛУКОЙЛ", "Росконтракт", "Росукрнефтепродукт", а також низки фірм з Казахстану. При величезний потенціал НПЗ річне виробництво нафтопродуктів скоротилося настільки, що Україна не забезпечує свої потреби в паливі. Повне завантаження нафтопереробних заводів можлива при модернізації та реконструкції обладнання, внаслідок чого українські НПЗ зможуть виробляти високоякісну продукцію, здатну конкурувати на світовому ринку. Проте для вирішення цього питання необхідні стратегічні інвестори з конкретними інвестиційними проектами.

Україна володіє розвиненою системою нафтопроводів (протяжність - 3,927 тис. км), по яким здійснюється транспортування російської нафти в європейські країни і постачання нафти з родовищ країни на переробні заводи. Пропускна спроможність системи - 60,4 млн. т нафти на НПЗ України та 67 млн. т транзитного сировини в країни Європи.

З видобутку природного газу Україна перебуває на третьому місці серед країн СНД (18 млрд. куб. м). Його частка у структурі паливно-енергетичного балансу - майже 22%. За обсягом споживання природного газу Україна посідає 4 місце в світі (після США, Росії та Німеччини). Галузь має хорошу транспортну інфраструктуру. При власного видобутку не більше 25% від обсягу споживання держава витрачає щорічно близько 7 млрд. доларів на закупівлю газу для народного господарства. З огляду на несприятливу ситуацію в країні, республіці з кожним роком все складніше розплачуватися з іноземними постачальниками. У зв'язку з цим потрібно негайне скорочення газоспоживання. Це не означає відмови від імпорту газу, але необхідний перехід на енергозберігаючі технології.

Газотранспортна система "Укргазпром" - другий за потужністю в Європі після РАО "Газпром" (більше 34 тисяч км магістральних газопроводів і газопроводів-відводів, 122 компресорних цехи загальною потужністю 5570 МВт, 12 підземних сховища газу) має пропускну спроможність близько 290 млрд. куб. м на рік. Крім того, через Луганську область на сході України проходить газопровідна система Ставрополь-Москва, одна з найстаріших, яка здійснює транспортування російського газу в бік південних районів Російської Федерації в обсязі до 30 млрд. куб. м. Обсяг транзиту російського газу до Європи через територію України сягає майже 120 млрд. куб. м.

Електроенергетика. Встановлена потужність електростанцій України становить 53,9 млн. кВт. 67,5% встановленої потужності приходиться на ТЕС, 8,7% - на ГЕС і 23,8% - на АЕС. Обсяг виробленої електроенергії за останні роки значно знизився -- близько 180 млрд. кВт-год (в 1991 р. - 279). Теплові електростанції виробляють 66% всієї електроенергії. ГЕС займають скромне місце в структурі паливно-енергетичного балансу - 5,4%, у той час як АЕС - 29%. Атомна енергетика в Україні стала найважливішою складовою енергетики, починаючи з кінця 60-х на років. Подальший розвиток атомної енергетики в Україні навряд чи можливо, так як пам'ять про Чорнобильську трагедію довго не буде забута. Будівництво Кримської та Чигиринської АЕС законсервовано.

Актуальним для України є питання про розвиток нетрадиційної енергетики. Найважливішою особливістю розвитку електроенергетики України є об'єднання більшості її електростанцій до енергосистеми, створений ще в період існування СРСР. До складу електроенергетики входить система ліній електропередач (ЛЕП), підстанції, розподільні мережі. Протяжність всіх ЛЕП становить 467,57 тис. км.

За останні роки в Україні основні техніко-економічні показники роботи електростанцій та електричних мереж погіршилися, знизилась надійність постачання електроенергією споживачів. Однак процес ринкових перетворень в галузі триває; створюється оптовий ринок електроенергії України.

Можливості України до цих пір не дозволяли їй задовольняти потреби у нафті та газі за рахунок власних ресурсів. ПЕК України історично залежав від поставок нафти й газу з найбільших нафтогазовидобувних республік колишнього СРСР (головним чином з Росії). До теперішнього часу 80% надходить в Україну нафти і близько 75% надходження газу припадає на Росію.

Україна розробила Національну програму "Нафта і газ України до 2010 р.", яка передбачає збільшення видобутку газу в 2010 році - до 30-35 млрд. куб. м і видобуток нафти з конденсатом - до 7,5 млн. т. У той же час при реалізації програми енергозбереження потреба України в газі в 2010 році оцінюється в 70 млрд. куб. м. Збільшення власного видобутку вуглеводнів відповідно до даних програмами, впровадження науково-технічних розробок з енергозбереження та підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів дозволить скоротити імпорт нафти і газу, відповідно, до 15-20 млн. т і 20-30 млрд. куб. м. Однак реалізація програми затримується, а український нафтогазовий комплекс з великими обсягами нерозвіданих ресурсів вуглеводнів (близько 5 млрд. тут), собівартістю нафти і газу в кілька разів нижче за світові ціни, наявністю облаштованих нафтових і газових промислів, бурових і геофізичних підприємств, нафтопереробних заводів, фундаментальних і прикладних науково-дослідних інститутів, розгалуженої мережі нафто-і газопроводів, висококваліфікованих виробничих колективів фактично не розвивається.

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підписала меморандум з французькими компаніями про п'ятирічний співробітництво у сфері розвідки запасів нафти і газу та організації обліку енергоресурсів на Україні. Однак у найближчій перспективі основним джерелом енергоресурсів залишиться його імпорт.

Принциповою з точки зору стабільності поставок в Україну природного газу і нафти є проблема диверсифікації джерел та шляхів постачання, оскільки існуюча в Україні орієнтація переважно на одну державу-постачальника - Росії (головним чином це стосується нафти), не допускається в жодній розвиненій країні. Традиційні постачання туркменського газу здійснювалися російськими газопроводами. Відсутність домовленості між трьома країнами про умови транзиту гальмує ці поставки. Деяке зниження гостроти проблеми, забезпечення стабільності та передбачуваності може дати підписання контракту з Росією про поставки газу до 2009 року, що дасть можливість Україні знайти шляхи альтернативних постачань вуглеводневої сировини.

За прогнозами очікується, що частка газу у використанні первинних енергоресурсів в Західній Європі збільшиться в 2010 році до 24%, а в 2025 році - до 27% і може становити до 600 млрд. куб. м на рік. Це визначить збільшення потоків газу з Росії і, можливо, Середньої Азії. У той же час Росія закінчує будівництво найбільшого газопроводу "Ямал-Європа", який піде прямо до Західної Європи через територію Білорусі, оминаючи Україну, що, швидше за все, призведе до скорочення транзитних поставок російського природного газу через територію України. Однак будівництво газопроводу затримується, і в даний час між Україною та Росією укладено договір, що вирішує проблему неплатежів України за поставлений в республіку російський газ (заборгованість з'явилася з 1993 року).

Як головна альтернативи російському газу на Україні розглядаються постачання природного газу з Туркменії. Туркменістан протягом багатьох років постачав природний газ Україні, яка була для нього найбільшим покупцем (90% усього туркменського газу). Однак неплатежі з боку України, а також невирішені проблеми транзиту газу через територію Росії призвели до різкого скорочення постачань, що негативно позначилося насамперед на економіці Туркменістану. В даний час Туркменістан вирішує проблему виходу свого палива на європейський ринок через територію Туреччини. У разі реалізації такого варіанту туркменський газ може з'явитися знову і на території України. Через територію Туреччини, можливо, також піде іранський газ з наступним виходом в Європу через територію України. Україна також передбачає незабаром збільшити обсяг імпорту узбецького газу, який міг би подаватися в російський газопровід Середня Азія-Центр для подальшого надходження на територію України.