План.

1.Вступ.
2. Основний зміст теми:
1) Основні властивості будівельних матеріалів і конструкцій.
2) Природні камяні матеріали.
3) Керамічні матеріали та вироби.
4) Матеріали та вироби з мінеральних розплавів.
5) Неорганічні вяжучі речовини.
6) Бетони.
7) Будівельні розчини.
8) Бетонні й залізобетонні вироби та конструкції.
9) Азбестоцементні вироби.
10) Матеріали та вироби на безцементніх вяжучіх.
11) лужні цементи та бетони.
12) Органічні вяжучі та матеріали на їхній основі.
13) Полімерні матеріали та вироби.
14) Матеріали та вироби з деревини.
15) Металеві матеріали та вироби.
16) Теплоізоляційні матеріали.
17) Лакофарбові матеріали.
18) Використання вторинних сировинних продуктів у виробництві будівельних матеріалів.
19) Перспективи розвитку галузей промисловості будівельних матеріалів.

3. Список використаної літератури.

(1)

Номенклатура будівельних матеріалів і виробів надзвичайнорізноманітна, проте вони органічно взаємоповязані спільним функціональнимпризначенням - використанням у будівництві. Основним критерієм длязіставлення різних видів матеріалів є їхні технічні властивості.

Залежно від призначення (для доріжніх покриттів, теплоізоляціі,гідроізоляції тощо) будівельні матеріали характеризуються певним комплексомвластивостей, які найчастіше задають у вигляді числових величин,установлених нормативними документами - міждержавними і державнимистандартами, технічними умовами чи будівельними нормами.

Властивості будівельних матеріалів значною мірою залежать від їхньоїструктури, хімічного, мінералогічного та фазового складу, на які, в своючергу, впливають умови утворення їх у природі чи властивості сировини, атакож особливості технології виготовлення й обробки штучних будівельнихматеріалів.

Залежно від будови матеріали можуть бути щільними (граніт, сталь),пористі (піноскло, ніздрюваті бетони), пухкозерністімі (пісок, щебінь),шарувато (фанера, шаруваті пластики) і волокнисті (шлаковати,деревина). Будова матеріалу істотно впливає на його властивості. Наприклад,чим більша порістість, тим легший матеріал, менший коефіцієнттеплопровідності. За структурним станом матеріали поділяють на ізотропні,що в усіх напрямах мають однакові властивості, оскільки часточки, з якихскладається матеріал, рівномірно розподілені в масі, та анізотропні, щомають шарувату або волоеністу будову з певною напрямленістю шарів, у звязкуз чим їхні властивості в різних напрямах різні.

Будівельні матеріали мінерального походження можуть перебувати вкристалічному та аморфному станах. Більшість природних і штучних камяніхматеріалів-це кристалічні тіла, для яких характерне правильне розміщенняіонів у вигляді просторової решітки на відміну від аморфних, де атомирозміщені хаотично. Цей стан також впливає на властивості матеріалів.

На властивості будівельного матеріалу істотно впливає його склад.

Хімічний склад звичайнохарактеризується кількістю оксидів, що їх містить матеріал. За наявністютих чи інших оксидів можна робити висновки щодо хімічної стійкості,міцності, вогнестійкості та інших властивостей матеріалу.

Мінералогічній склад виражається видом і кількістю мінералів, якіутворюють будівельний матеріал мінерального походження. Матеріали можутьбути моно-та полімінеральнімі. В останньому випадку великого значеннянабуває кількісне співвідношення мінералів з різними властивостями.
Віготовляючі штучні будівельні матеріали, можна регулювати цеспіввідношення, тобто управляти їхніми властивостями.

Фазовий склад характеризується наявністю в матеріалі різних фаз:твердої, рідкої та газоподібної. Тверді речовини утворюють "каркас"матеріалу, стінки пор, які звичайно заповнені повітрям і водою. Коли водавитісняє повітря або відбувається перехід води у твердий стан, тодізмінюються міцність і теплопровідність матеріалу.

Основні властивості будівельних матеріалів:

Фізичні властивості можна поділити на такі підгрупи: структурно - фізичні, що характеризують особливості фізичного стануматеріалу: істинна густина, питома вага, середня густина, Насипна густина,порістість, поржністість, будова та структура; гідрофізічні, що зумовлюють реакцію матеріалу на дію вологи:гідроскопічність, капілярне всмоктування, водопоглинання, водостійкість,вологість. теплофізичні, що визначають реакцію матеріалу на дію теплоти тавогню; теплопровідність, теплоємність, теплостійеість, термічна стійкість,температурні деформації, температуропровідність, теплозасвоєння,вогнестійкість, вогнетрівкість, жаростійкість.

Фізико - механічні властивості характеризують здатність матеріалучинити опір руйнуванню під дією різних механічних навантажень: міцність,твкрдість, стіраність, опір удару, опір зношування, деформатівнівластивості.

Фізико - хімічні властивості характеризують Взаємозвязок фізичного тахімічного станів або хімічних процесів, які відбуваються в будівельнихматеріалах: дісперсність, вязкість, пластичність мінерального тіста,когезія, Адгезія, здатність до твердіння та емульгування.

Хімічні властивості відбивають здатність матеріалу до хімічнихперетворень при взаємодії з речовинами, що контактують з ним: стійкістьщодо дії мінералізованих середовищ, кислотно-та лугостійкість, токсичністьтощо.

Технологічні властивості визначають здатність матеріалу піддаватисьтехнологічній переробці під час виготовлення та наступній обробці:технологічність, полірувальність, подрібнюваність, гвоздімість,оброблюваність, розпілюваність, абразівність, формівність,розшаровуваність, злежуваність тощо.

Спеціальні властивості: декоративність, акустичні властивості,електропровідність, прозорість, газопронікність, радіоційна непронікність.

Експлуатаційні властивості характеризують здатність матеріалу чинитиопір руйнівній дії зонішніх факторів: атмосферо-та повітростійкість,біостійкість, корозійна стійкість, старіння, надійність тощо.

(2)

Природні камяні матеріали одержують механічною переробкою та обробкоюгірських порід, не змінюючи їх природної структури та властивостей.

Гірські порд - це мінеральні маси, які утворюють земну кору і маютьвідносно сталі склад і будову. Вони складаються з мінералів - продуктівприродних фізико - механічних процесів. Мінерали - це природні утворення,однорідні за хімічним складом, будовою та властивостями. Гірські пордможуть бути полімінеральнімі, тобто складатися з кількох мінералів абомономінеральнімі - з одного мінералу.

У будівництві природні камяні матеріали застосовують з глибокоїдавнини, про що свідчать пам'ятки архитектури багатьох країн світу, у томучислі і нашої країни.

Залежно від виду обробки природні камяні матеріали бувають такі:подрібнені, колоті, піляні (блоки, плити) та штучні вироби різного ступеняобробки.

У сучасному будівництві визначалися такі основні напрями використаннязгаданих матеріалів: штучне каміння та вироби для зведення стін будівель, улаштуванняпідлог, сходів тощо; облицювальні (декоративні) вироби - плити, каміння, рофільованівироби; каміння та вироби для дорожнього будівництва - бруківка, шашка длямостіння, плити, бордюрний камінь; каміння та вироби різних типів для гідротехнічних та інших споруд; нерудні матеріали - бутовий камінь, заповнювачі для бетону (щебінь,гравій, пісок).

Гірські порд широко застосовують не лише для виготовлення камяніхматеріалів, а й як сировину для одержання мінеральних вяжучіх речовин,керамічних, скляних та інших плавлених матеріалів.

2.1.

МАТЕРІАЛИ Й ВИРОБИ з природного каменю

Грубооброблені матеріали. Бутовий камінь - це куски каменянеправильної форми розміром 150 ... 500мм, масою 20 ... 40кг. Бутовий камінь можебути рваним та постілістім. Рваний бут розробляють здебільшого вібухоаімспособом. Постілістій бут одержують з порід пластового залягання. З Бутузводять греблі та інші гідротехнічні споруди, підпірні стінки, фундаменти,його також переробляють на щебінь.

гравій одержують просіюванням сипких порід; у разі потреби їхпромивають, щоб видалити шкідливі домішки (глину, пил).

Піски бувають природними та штучними.

Щебінь, гравій та пісок використовують як заповеювачі для бетонів ірозчинів.

Каміння та блоки для укладання стін. Багато пористих гірських порідлегко розпилюють на камені та блоки правильної геометричної форми.
Каміння та блоки застосовують для зведення зовнішніх стін, перегородок таінших частин будівель і споруд.

Застосовуючи крупні стінові блоки розміром до 3000_1000_1500мм імасою до 1,5 т, можна знизити затрати праці на їхнє виготовлення та монтаж,забезпечити індустріальність будівництва.

облицювальні матеріали та вироби. Облицювальна каміння й плити, атакож архітектурно - будівельні вироби виготовляють, розпілюючі блоки --напівфабрикати або вдаючись до безпосереднього віпілювання з масивугірської порд. Можна виготовляти також колені вироби. Цокольні плити атакож деталі карнизів та інших частин будівлі, що виступають, виготовляютьз найстійкішіх порід. Спеціальне одліцювання застосовують для захисту відкорозії.

Матеріали та вироби для дорожнього будівництва. Брущатій каміньпризначається для впорядкування покриттів проїзджої частини доріг. Маєформу зрізаної піраміди з паралельними прямокутними верхньою та нижньоюосновами. Виготовляють бруківка з однорідних дрібно-й середньозерністіхпорід. З таких самих порід виготовляють і шашку для мозаїчного блоку.

Колотій і брущатій камінь використовують для влаштування основ доріг,а також дорожніх покриттів, для укріплення схилів земляних порід тощо.

тротуарні плити виготовляють з шарувато гірських порід. Вони маютьформу прямокутної чи квадратної плити.

Бортові каміння, що відокремлює проїзджу частину дороги від тротуару,виготовляють із щільних виверження порід, яким притаманні віскі морозо-йзносостійкість, а також міцність. Залежно від способу виготовлення вонибувають піляні й колені.

Каміння для гідротехнічних споруд. Для річкових і мрськіхгідротехнічних споруд застосовують каміння правильної та неправильноїгеометричних форм. Каміння неправильної форми - використовують длявлаштування камененакідніх гребель, перемичок, дамб, берегоукріплень таінших споруд. Каміння правильної форми - коліні й пиляний, використовуютьдля облицювання гребель, набережних, шлюзів. До всіх матеріалів ставлятьпідвищені вимоги не лише щодо міцності, а й щодо водо-та морозостійкості.
Особливо несприятливими є умови експлуатації матеріалів у зоні змінногорівня води, де під час замерзання можуть утворюватися льодові скупчення,які спричинюють значні внутрішні напруження. Захисне облицювання в цій зонівиконують із щільних вівнрженіх порід з водопоглинання не більш як 1%,міцністю на стиск не нижче ніж 8 ... 100МПа і морозостійкістю не менш як 300циклів.

хімічно стійкі та жаростійкі матеріали й вироби. Численні гірськіпорд використовують для футерування різних апаратів та установок, якізазнають дії кислот, лугів, солей і агресивних газів, а також впливувисоких і різномісткіх температур і тисків. Із щільних кіслототрівкіхгірських порід виготовляють тесані плити, цеглу, бруски, фасонні виробипотрібної форми. У подрібненому вигляді ці породи використовують якзаповнювачі в кіслототрівкіх цементах. Для захисту від дії кислотвикористовують граніт, сієніт, базальт, андезит, кварцит, а від дії лугів --карбонатні породи: щільні вапняки, доломіті, магнезиту, мармур. Дляжаростійкіх облицювань застосовують вироби з базальту, діабазу, вулканічнихтуфів.

(3)

Керамічні матеріали одержують з глінястіх мас формуванням, сушінням іподальшим випалювання. Це найстародавніші з усіх штучних камяніхматеріалів. Вік керамічної цегли становить понад 5000 років.

Висока довговічність, порівняна простота виготовлення керамічнихматеріалів висунули їх на одне з перших місць серед інших будівельнихматеріалів. Випуск керамічної цегли становить майже половину обсягувиробництва всіх стінових матеріалів. Керамічні облицювальні плити й досілишаються основними матеріалами для опорядження санітарних вузлів табагатьох інших приміщень. Чи не втратили свого значення й керамічні матеріалидля зовнішнього одліцювання будівель. Висока міцність, універсальністьвластивостей і широкий асортимент дають змогу використовувати керамічнівироби у найрізноманітніших конструкціях будівель і споруд: для стін, длямереж каналізації, як легкі порісті заповнювачі для залізобетонних виробівтощо.

За призначенням керамічні матеріали й вироби поділяють на такі види:стінові - цегла звичайна, цегла й каміння поржністі й порісті, крупні блокий панелі з цегли та каміння; для зовнішнього облицювання - цегла й каміннякерамічні ліцьові, кераміка килимова, плитки керамічні фасадні; длявнутрішнього облицювання - плитки й плити для стін і підлог; покрівельні --черепиця; труби - дренажні й каналізаційні; заповнювавчі для легкихбетонів - керамзит, аглопорит; санітарно - технічні вироби - умівальністоли, ванни; дорожня цегла; кіслототрівкі вироби - цегла, плитки, труби;вогнетривкі матеріали.

За структурою черепка всі види поділяють на дві групи: порісті іщільні. Порісті поглинають більш ніж 5% води; в середньому їхнєводопоглинання становить 8 ... 20%. До цієї групи належать стінові,покрівельні, облицювальні матеріали, дренажні труби тощо. Щільні виробипоглинають менш як 5% води, найчастіше 1 ... 4% за масою. Щільну структурумають плитки для підлоги, дорожня цегла, стінки каналізаційних труб тощо.

(4)

Спільною ознакою будівельних матеріалів і виробів із мінеральнихрозплавів є силікатна основа, тобто в їхньому складі переважають SiO2 тасполуки на його основі - сілікаті. Сировиною для силікатних розплавів єпоширені гірські породи (піски, глини, базальту, діабазі, граніти, гнейси,маргелі, мармур, сієніті, сланці тощо), побічні продукти й відходипромисловості, вторинна сировина і т. ін.

Характерна особливість силікатних розплавів полягає в тому, що вонимають здатність при швидкому охолодженні переходити в склоподібній стан --аморфний різновид твердого стану.

Уводячі до силікатного розплаву спеціальні добавки і вибираючи режимтермічної обробки, можна одержати склокресталічні матеріали (сита).

Залежно від виду вихідної сировини матеріали й вироби з мінеральнихрозплавів поділяють на вироби із скла, шлаків та гірських порід.

(5)

Неорганічнімі вяжучімі речовинами називають порошкоподібні матеріали,які при змішуванні з водою утворюють пластично - в'язанні тісто, здатневнаслідок фізико - хімічних процесів самочинно тверднути й переходити вкаменоподібній стан. Виняток становлять магнезіальні та шлаколужні вяжучі,а також кіслототрівкій цемент, які змішують водними розчинами деяких солейта інших сполук.

Затверділе вяжуче скріплює між собою неорганічні або органічнізаповнювачі, утворюючи моноліт - штучний будівельний конгломерат. На цьомугрунтується виробництво будівельних розчинів, бетонів, виготовлення різнихбезвіпалювальніх штучних матеріалів та виробів.

Неорганічні вяжучі речовини залежно від умов твердіння та міцності вчасі поділяють на повітряні, гідравлічні та вяжучі автоклавного твердіння.

Повітряні вяжучі речовини можуть тверднути й тривалий час зберігатиміцність лише на повітрі, а тому їх застосовують у наземних спорудах, якіне зазнають впливу води. До них належать гіпсові вяжучі матеріали,магнезіальні, рідке скло, а також повітряне будівельне вапно.

Гідравлічні вяжучі тверднути і зберігають міцність, а іноді йпідвищують її в часі не лише на повітрі, а й у воді. Їх застосовують уназемних, підземних, гідротехнічних та інших спорудах, які зазнають впливуводи. До гідравлічних вяжучіх належать гідравлічне вапно, романцемент,портландцемент, спеціальні цементи тощо.

Вяжучі автоклавного твердіння - це речовини, здатні тверднути йдавати міцний цементний камінь у автоклавах при підвищених температурі,тиску та вологості. До таких вяжучіх належать вапняно-кремнеземісті,вапняно-зольні, вапняно-шлакові вяжучі, нефеліновій цемент.

Прості неорганічні вяжучі речовини почали виробляти й застосовуватиза 3 - 4 тис.. Років до н. е. Їх одержували випалювання гіпсового каменю тавапняків, а щоб підвищити водостійкість, до вяжучіх додавалитонкоподрібнені мінеральні порошки - вулканічні поспівали, пемзу тощо.

Наукові основи виробництва неорг?? ічніх вяжучіх речовин уперше булирозроблені й сформувалися в XVIII ст. У 1825 р. Є.Г. Челієв, намагаючисьодержати досконаліший вид гідравлічних вяжучої речовини, зробив важливевідкриття: при випалюванні суміші вапняку та глини до "білого жару"
(температура 1200 ... 1300 С) утворюється спікання продукт, який у подрібненомувигляді набуває високих гідравлічних та механічних властивостей. На цьомугрунтуються основні елементи сучасної технології цементів.

У розробку фізико-хімічних основ виробництва неорганічних вяжучіхречовин вагомий внесок зробили праці Д.І. Менделєєва, О.Р. Шульяченка,
І.Г. Малюги, М. М. Ляміна, М.О. Белелюбського, О.О. Байкова та інших вчених.

Сировиною для виробництва неорганічних речовин є гірськіпорд та побічні продукти промисловості. З гірськіх порід застосовують:сульфатні - гіпс, ангідріт; карбонатні - вапняк, крейду, вапнякові туфі,вапняк-черепашник, мармур, доломіті, доломітізовані вапняки, магнезід;мергелісті - вапнякові маргелі; алюмосілікатні - нефеліни, глини, глинястісланці; вісокогліноземісті - боксити, корунду; кремнеземісті - кварцовийпісок, траси, вулканічній попіл, діатоміт, трепел, опоку. З побічнихпродуктів для виробництва неорганічних вяжучіх застосовують металургічні таінші шлаки, золи ТЕС.

виробляючи неорганічні вяжучі, крім основної сировини застосовуютьрізні спеціальні добавки, які надають вяжучім потрібних властивостей.

(5.1.)

Розвиток виробництва вяжучіх речовин.

Значні об "єми будівництва потребують істотного збільшення випускув "яжучіх різних видів і підвищення їхньої якості. Серед сучасних в "яжучіхречовин однією з найбільш застосовуваних, важливих та дефіцитних є цемент.
Передбачається збільшити випуск цементу, поліпшити його якість а такожрозширити виробництво вісокомарочніх та спеціальних цементів.

Починається докорінна реконструкція діючих цементних заводів,переведення їх з мокрого на комбінований та сухий способи виготовленняцементу, що має велике значення в умовах економії паливно-енергетичнихресурсів. Так, комбінований спосіб дає змогу знизити майже на 30% витратупалива, але при цьому на 15 ... 20% підвищується витрата електроенергії.

Поліпшується асортимент цементів, збільшується виробництвошвідкотверднучіх портландцементу й шлакопортландцемент. Економія відзастосування 1т. ШТЦ марки 600 порівняно з маркою 400 досить значнавнаслідок скорочення витрати цементу й прискорення виробничого циклувиготовлення залізобетонних виробів. При цьому заводська собівартістьзалізобетонних виробів, якщо використовується ШТЦ, знижується.

Підвищення марки на один ступінь еквівалентне економії 10 ... 15% цементув бетоні. Уведення гідрофобно-пластіфікуючіх добавок надає цементамспеціальних властивостей, дає змогу знизити витрату цементу на 1мм 3 бетонуй трудовитрат на формування виробів; ці самі добавки є інтенсіфікатораміпомелу клінкеру й знижують витрату електроенергії на помело.

У найближчі роки в значних обсягах розвиватиметься виробництвов "яжучіх низької водопотребі (ВНВ).

(6)

Бетон - це штучний каменеподібній матеріал, результат твердінняраціонально дібраної суміші вяжучого, заповнювачів, води і, у разі потреби,спеціальних добавок. До затвердіння цю суміш називають бетонною.

Бетон - один з основних видів будівельних матеріалів. У загальнійвартості матеріальних ресурсів, використовуваних у капітальномубудівництві, вартість збірних та монолітних бетонних виробів і конструкційстановить майже 25%.

Одночасно бетон є економічним матеріалом, оскільки вироби з ньогобільш як на 80% об "єму складаються з місцевої сировини: піску, щебеню,гравію чи побічних продуктів промисловості у вигляді шлаків, золи тощо.

Оскільки бетон - штучний будівельний конгломерат, то, змінюючи складбетонної суміші, можна в період формування надавати виробам і конструкціямпрактично будь якої конфігурації та розмірів, а після затвердінняодержувати задані в широкому діапазоні властивості щодо міцності,щільності, теплопровідності. Ці можливості тепер значно зростають завдякинауковим успіхам у пошуку різного роду добавок. Склад бетонної сумішірозраховують і добирають залежно від потрібних властивостей матеріалу.
Суміш ретельно гомогенізують у бетонозмішувачах різної конструкції,укладають в опалубку або форми й ущільнюють механізованімі способами.
Відформована суміш затвердіває в природних, а з метою прискорення твердіння
- В штучних тепловологіх умовах з додержанням спеціальних режимів або привведені комплексу хімічних добавок.

(7)

Будівельним розчином називають затверділу суміш в "яжучої речовини,дрібного заповнювачем та води. За складом будівельний розчин подібний додрібнозернистого бетону, і для нього справжнюються закономірності,притаманні бетонів. В основу групової класифікації розчинів покладено такіознаки: середня густина, вид в "яжучої речовини, призначення й фізико -механічні властивості.

За густиною у сухому стані розчини поділяють на важкі з середньоюгустиною 1500 кг/м і більше та легкі, що мають середню густину менш як
1500 кг/м.

За видом в "яжучого розчини бувають: цементні, приготовані напортландцементі чи його різновидах; вапнякові - на повітряному чигідравлічному вапні; гіпсові - на основі гіпсових в "яжучіх речовин; мішані
- На цементно вапняного в "яжучому. Вид в "яжучого добирають залежно відпризначення розчину, вимог температурно-вологового режиму твердіння, атакож умов експлуатації будівель і споруд.

За призначенням будівельні розчини розрізняють так: мурувальні длякам "яного будування та зведення стін з-великих елементів; монтажні длязаповнення швів між великими елементами під час монтажу будівель і споруд зготових збірних конструкцій та деталей; опоряджувальні для штукатурення;спеціальні, що мають особливі властивості.

За фізико - механічними властивостями розчини класифікуються заміцністю та морозостійкістю, що характеризують довговічність розчину.

Мінеральні та органічні добавки застосовують, щоб одержатилегкоукладну розчину суміш при використанні портландцементу.

Як ефективні мінеральні добавки в цементні розчини вводять вапняний чиглиняни тісто. Ці добавки підвищують водоутрімувальну здатність, поліпшуютьлегкоукладальність і дають економію цементу.

Будівельні розчини готують у централізованому порядку набетонорозчіновіх заводах чи розчінозмішувальніх вузлах. В "яжучі матеріалидозують за масою. Розчину суміш готують у розчінозмішувачах періодичної танеперервної дії з тривалістю перемішування 1,5 ... 2,5 хв.

Товарні розчини готують централізовано у вигляді сухих сумішей абоготових розчинів певної конструкції, марки та якості.

перевозять будівельні розчини в автоцистернах з автоматичнимрозвантаженням або на автосамоскид. Щоб запобігти передчасному тужавіннюрозчіновіх сумішей під час транспортування та зберігання, до них уводятьдобавки - сповільнювачі тужавіння.

(8)

Залізобетон - це композиційний будівельний матеріал, в якомупоєднуються бетон і сталева арматура, забезпечується спільна робота бетонуй сталі, що істотно різняться своїми фізико-механічними властивостями.
Бетон добре робить опір стіскувальнім навантаженням, проте має низькуміцність при розтягу, яка становить 1/10 ... 1/12 міцності на стиск. А стальмає дуже високу міцність при розтягу, тому в залізобетоні сталеву арматурурозподіляють так, щоб вона сприймала розтягувальні зусилля, а стіскувальніпередавалися на бетон. Можливість спільної роботи сталевої арматури табетону зумовлюється міцним счепленням між ними й майже однаковимикоефіцієнтами лінійного розширення при зміні температури в інтервалі від 0до 80 гр.

Бетон захищає сталь, що міститься в ньому, від корозії. Найдоцільнішевикористовувати залізобетон для будівельних виробів і конструкцій, щозазнають вигину: сталь сприймає розтягувальні напруження, а бетон --стіскувальні, що забезпечує в цілому високу міцність матеріалу.

Використання залізобетону в промислових масштабах почалося наприкінці
XIX ст. Завдяки хорошим механічним властивостям, довговічності,вогнестійкості, гігієнічності, технологічності, доступної сировинної бази,можливості економії металу в ряді конструкцій, незначним експлуатаційнимвитратам, можливості створення на основі залізобетону різноманітнихархітектурних форм залізобетон є основним конструктаційнім матеріаломсучасного індустріального будівництва.

Залізобетонні конструкції за способом виготовлення поділяють намонолітні та збірні.

монолітні конструкції зводять безпосередньо на будівельномумайданчику. Монолітній залізобетон використовують, коли треба підвищитиархітектурну виразність будівель і споруд, при нестандартності та малійповторюваності елементів і при особливо великих навантаженнях. Досвідмонолітного домобудування виявив техніко - економічні переваги цьогометоду будівництва порівняно з цегельний, велікоблоковім і навіть і навітьвеликопанельного. Проте при виготовленні монолітного залізобетонузатрачується велика кількість ручної праці, збільшуються строкибудівництва, ускладнюється бетонування в зимовий час.

Збірні залізобетонні вироби та конструкції виготовляють намеханізованих та автоматизованих підприємствах. Перевага збірногозалізобетону порівняно з монолітним - в істотному підвищенніпродуктивності праці та поліпшені якості будівництва за рахунок випуску наспеціалізованих підприємствах велікорозмірніх елементів підвищеноїзаводської готовності, в скороченні строків будівництва. Крім того,скорочуються витрати лісоматеріалів, спрощується виконання робіт у зимовийгод.

Проте збірні залізобетонні вироби мають значну масу та розміри, щопотребує потужного спеціалізованого підіймально-транспортного обладнання.
Основними напрямами розвитку збірного залізобетону є укрупненняконструктивних елементів, зниження матеріало-та металомісткості,підвищення ступеня заводської готовності.

Збірні залізобетонні вироби класифікують за видом армування,щільністю, видом бетону, внутрішньою будовою та призначенням.

(9)

азбестоцементу - це цементний композиційний матеріал, утворюванихвнаслідок твердіння раціонально дібраної маси цементу, азбесту й воду.
Цементний камінь має вищі міцнісні показники на стиск, ніж на розтяг. Тому,увівши до складу маси тонковолокнистих азбест, рівномірно розподілений воб "ємі гідратованого цементу, як сталева арматура в залізобетоні, підвіщемофізико - механічні властивості цементного каменю. Азбестоцементухарактеризується досить високою міцністю на розтяг, вогнестійкістю,водонепронікністю, морозостійкістю, малою тепло-та електропровідністю.
Недоліками азбестоцементу є крихкість і викривлення при зміні вологості.

Номенклатура азбестоцементних виробів налічує понад 40 назв:

профільовані листи - хвилясті та напівхвілясті для покрівель і обшивкистін; плоскі плити - звичайні та офактурені чи пофарбовані для облицюваннястін; панелі покрівельні та стінові з теплоізоляційнім кулею для опалюванихта неопалюваніх будівель; труби напірні й безнапірні та з "єднувальні муфтидо них; вироби спеціального призначення - архітектурно-будівельні,санітарно-технічні, електроізоляційні тощо.

(10)

Для виготовлення матеріалів та виробів на безцементніхв "яжучіх не потрібно застосовувати клінкерні в" яжучі (портландцемент, йогорізновиди чи спеціальні цементи). На відміну від матеріалів та виробів ізсилікатних розплавів, а також керамічних вони набувають каменеподібногостану внаслідок затвердіння в "яжучого при звичайній чи невісокій (200гр.)температурі. До цієї групи належать матеріали та вироби на основі вапняних,гіпсових, магнезіальніх в "яжучіх чи розчином скла. З них найпоширенішимиє матеріали та вироби на основі вапняних і гіпсових в "яжучіх.

(11)

Раніше луги у складі цементів використовували у виглядірозчином скла. У поєднанні з різними отверджувачамі протягом багатьохроків воно було прекрасним будівельним матеріалом. Останнім часом цев "яжуче дістало найбільшого поширення при укріпленні грунтів, а також привиробництві кіслототрівкіх і жаростійкіх матеріалів.

Спроби застосувати всілякі отверджувачі не зміниливластивостей цих матеріалів, оскільки луг, який лишається у вільному стані,легко розчини, що знижує водо-і атмосферостійкість цементного каменю.

Відомі також спроби використати лужні сполуки у виглядірозчином скла, Na2CO3, NaOH як добавки актівізаторів до традиційнихцементів. Проте вміст їх був незначним, оскільки виникали побоювання щодопогіршення властивостей цементного каменю внаслідок високої розчинностілужних сполук, які, на думку таких вчених, як Р. Фере, Л. Шасеван,
П. П. Будников, лишалися у вільному стані. Ці побоювання існують і тепер,коли підвищенний вміст активних лужних сполук спричинює лужну реакціюсклоподібніх та аморфізованіх заповнювачів, яка призводить до деструктивнихпроцесів у затверділому бетоні.

докорінні перетворення в науці та практиці в "яжучіхречовин розпочалися 1957р., коли професор В.Д. Глуховський відкрив в "яжучівластивості у сполук I групи II підгрупи періодичної системи елементів. Цевідкриття стало поштовхом до створення нового класу цементів - лужних ідовело, що вимоги обмеженої розчинності та її швидкості, які згідно ізсучасними теоріями зумовлюють здатність мінеральних речовин догідратаційного твердіння, слід ставити не до речовин, що входять до складуцементу, а до продуктів їх гідратації та твердіння.

(12)

Органічні в "яжучі речовини поділяють на бітумні тадьогтьові. Вони являють собою складні суміші високомолекулярних вуглеводнівта їх неметалевих похідних, які змінюють свої фізико-механічні властивостізалежно від температури.

До бітумних матеріалів належать природні бітуми,асфальтові породи, нафтові бітуми.

Природні бітуми - це в "язкі рідини та твердоподібніречовини. Природні бітуми утворилися внаслідок природного процесуокіслювальної полімеризації нафти. Вони зустрічаються в місцях нафтовихродовищ, утворюючи лінзи, а іноді й асфальтові озера. Проте природні бітумив чистому вигляді зустрічаються рідко, найчастіше вони містяться в осадовихгірських породах.

асфальтові породи - це порісті гірські породи,просочені бітумом. Із цих порід виділяють бітум або їх розмелюють ізастосовують у вигляді асфальтового порошку.

Нафтові бітуми, здобуті переробкою нафтової сировини,залежно від технологій виробництва можуть бути: залишковим, одержуваний згудрону за допомогою подальшого глибокого відбирання з нього масел;окіслені, одержені окислення гудрону в спеціальних апаратах;

Гудрон - це залишок відгонкі з мазуту маслянихфракцій; він є основною сировиною для одержання нафтових бітумів.

До дьогтьовіх матеріалів належать сирийкам "яновугільній, відігнаній дьоготь, пек, складений дьоготь.

Найважливіші властивості бітумів та дьогтів: гідрофобність,Водонепроникність, стійкість до дії кислот, лугів, агресивних рідин тагазів, здатність міцно зчіплюватіся з кам "яними матеріалами, деревом,металом, набувати пластичності при нагріванні й швидко збільшуватив "язкість при охолодженні.

(13)

полімерними матеріалами, або пластичними масами, називаютьматеріали, які містять у своєму складі високомолекулярні органічні речовини
- Полімери й на певній стадії виробництва набирають пластичності, якаповністю або частково втрачається після отвердіння полімеру.

Розрізняють пластичні маси сухі, що складаються лише з полімеру,і складні, до складу яких крім полімеру входять і інші компоненти:наповнювачі, пластифікатори, стабілізатори, отверджувачі, барвники тощо.

Різні компоненти, що вводяться до складу пластичних мас, даютьзмогу одержувати матеріали та вироби з певними власівостямі. Наповнювачі,знижуючи витрату полімеру, здешевлюють пластмаси, поліпшуючи одночасно їхнюструктуру й підвищуючи ряд технічних властивостей: міцність, твердість,зносостійкість, здатність чинити опір усадці та повзучості, теплостійкість.
Уведення спеціальних речовин пластифікаторів дає змогу поліпшити умовипереробки полімерних композицій, знизити їхню крихкість та підвищитидеформатівні властивості. Добавки-стабілізатори сприяють триваломузбереженню пластмас під час експлуатації, запобігаючи ранньому старінню їхпід впливом сонячної радіації, кисню повітря, нагрівання та іншихнесприятливих чинників. Отверджуючі прискорюють процес затвердінняполімерів та утворення просторової тривимірної структури. Забарвленіпластмаси одержують уведенням до їхнього складу пігментів та барвників.
Стійкість пластмас проти займання підвищують антіпірені. Для створенняпорістої структури пластмас використовують пороутворювачі.

Полімерні будівельні матеріали та вироби класифікують за різнимиознаками: за основним полімером, який входить до їхнього складу, за методомвиробництва та областю застосування у будівництві.

Полімерні матеріали виробляють з простих хімічних речовин, якіздобувають з такої доступної сировини, як нафта, природний газ, кам "яневугілля, некормові відходи сільськогосподарського виробництва. Полімерніматеріали біологічно стійкі.

Проте, застосовуючи полімерні матеріали, слід враховувати і їхнінедоліки, такі як низькі теплостійкість та твердість, високий температурнийкоефіцієнт розширення, токсичність деяких полімерних в "яжучіх, займістість,схильність до старіння, повзучість, холодоламкість. Ці особливості пластмасслід брати до уваги насамперед при виконанні їх як конструктаційніхматеріалів.

(14)

Деревину з давніх часів широко застосовують у будівництвізавдяки її значному поширенню та високим будівельно-технологічнимвластивостям: значній міцності при розтягу та стиску, невеликій густині,низькій теплопровідності, технологічності при обробці, гарному зовнішньомувигляду.

Запаси деревини в Україні не дуже великі, тому з метоюзбереження лісових запасів ведеться планомірна робота щодо скороченнязастосування її в будівництві. В останні роки бетон, скло, кераміка,полімерні матеріали значною мірою замінили деревину. Важливим резервомекономії деревини є використання відходів Лісопиляння та деревообробки длявиготовлення фанери, деревноволокністіх плит, клеєніх дерев "янихконструкцій.

Деревина як будівельний матеріал має й ряд недоліків:неоднорідність будови і, відповідно, властивостей, гігроскопічність,займістість, здатність до гниття тощо. Частину цих недоліків можна подолатитехнічними заходами. Так, для підвищення гнілостійкості застосовуютьантисептики, а для підвищення вогнестійкості - антіпірені. Поліпшеннявластивостей деревини досягається просочуванням її полімерамі. При цьомугідроскопічність і водопоглинання значно зменшуються, така деревина НЕжолобитися, не гниє, легко полірується, має гарний зовнішній вигляд.

Деревину в сучасному будівництві застосовують для виробництвапаркету, двірніх та віконних коробок, хрестовини, дверного заповнення,вбудованих меблів. Деревину й досі широко використовують для виготовленняшпал, опор під телефонно-телеграфні лінії та як кріпільне риштовання впідзмніх розробках. Із деревини та відходів її переробки виготовляютьфанеру, деревностружкові та деревоволокнисті плити, арболіт, декоративнівироби тощо. Крім деревини у будівництві застосовуються матеріали знелісової рослинної сировини: очерету, соломи, стеблин соняшника, кост,іці, бавовнику тощо.

(15)