УКООПСПІЛКА
ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ
Кафедра міжнародних
економічних відносин
Реферат
НА ТЕМУ
ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ
Виконала:
Студентка факультету МЕВ
281 групи
Данкова Н. О.
Перевірила:
Боднар І. Р.
ЛЬВІВ - 2002
План:
1. Характеристика сучасного стану процесу інформатизації в Україні
(розвиток електронної галузі, розвиток інформаційних технологій).
Державна інформаційна політика.
2. Характеристика законодавства України щодо захисту інформаційного простору.
3. Перспективи створення системи захисту інформації в Україні.
У 1998 р. Україна стає на новий шлях в розвитку економіки. Після довгихроків закритої командної економіки нелегко пристосуватись до ринкової, якатісно пов'язана із світовим ринком. Входження у світові економічнівідносини пов'язане для України з безліччю проблем, однією з яких єневідповідність рівня розвитку ринку інформації в Україні світовому.
Світовий ринок насичений найсучаснішими технологіями, тому надзвичайношвидко реагує на будь-які економічні процеси. Отже, держави, які через своюслабку інформаційну базу не в змозі миттєво відреагувати на ті, чи іншіпроцеси, несуть значні втрати, які іноді настільки відчутні, що можутьпризводити до різних кризових ситуацій в країні (інфляція, кризавиробництва і т. д.).
Саме тому Україні сьогодні необхідно проводити державну політику усфері інформації. Процес інформатизації надзвичайно дорогий навіть длярозвинутих країн, але цілком зрозуміло, що якщо не зробити це "сьогодні",то "завтра" втрати можуть бути надзвичайно великими.
В першу чергу я б хотіла зробити наголос на розвитку телекомунікаційноїгалузі в Україні. Після проголошення в серпні 1991 р.. незалежності Українимережа електрозв'язку колишнього СРСР на українській території повністюперейшла під юрисдикцію Міністерства зв'язку України. На той час до йогоскладу ввійшли лише сім підприємств та організацій, а саме: українськепідприємство міжнародного та міжміського зв'язку та телебачення "Укртек",
"Київський телеграф", Київська міська радіотрансляційна мережа, Центрінформаційних технологій, державний інститут розвідування та проектуваннязасобів і споруд зв'язку "Укрзв'язокпроект", державний інститутрозвідування та проектування засобів і споруд зв'язку "Діпрозв'язок", атакож "Закарпаттелеком".
З кожним роком телефонний зв'язок України набуває все більшогорозповсюдження. Так порівнюючи з 1991 р.., Коли в Україні налічувалося 7630тис.. номерів телефонів, що становило 14,6 номера на 100 осіб населення, в
2001 р. телефонна щільність досягла понад 19,8 телефонних номерів. У Києвіцей показник дорівнює 44,7. На телефонній мережі загального користуванняпрацюють 46 АМТС, у тому числі 19 аналогових та 27 цифрових. Цифрові АМТСвстановлено в усіх обласних центрах України, а також у Кривому Розі та
Севастополі. Цифрова АМТС у Києві виконує функції міжнародної. Дляраціональнішого використання міжнародних каналів та підвищення надійностіміжнародної мережі України у Львові введено в експлуатацію другийміжнародний центр комутації (МКЦ).
Є ряд підприємств, що функціонують на телекомунікаційному ринку
України:
Інфоком - створення, технічне обслуговування мереж та надання послугдокументального електрозв'язку.
Утел - надання послуг міжнародного та міжміського телефонного зв'язку.
Український мобільний зв'язок - будівництво, технічне обслуговування танадання послуг стільникового радіозв'язку.
Елсаком-Україна - надання послуг в системі мобільного супутниковогозв'язку "Глобалстар".
Телесистеми України - впровадження і технічне обслуговування засобівфіксованого абонентського радіодоступу.
Телекомінвест - залучення коштів населення та господарчих об'єктів длярозвитку місцевих телефонних мереж.
Географічне розташування України - надто вигідне з точки зоруорганізації транзитних маршрутів на шляху з Європи в Азію. Цим зумовленаучасть України в багатьох міжнародних телекомунікаційних проектах, а саме:
ІТУР, TEL, TAE, BSFOCS.
ІТУР (Італія, Туреччина, Україна, Росія) - це перша міжнародна морськаПідводна волоконно-оптична лінія зв'язку, співвласником якої стала Українаяк суверенна держава. Систему здано до експлуатації в жовтні 1996 р..
Волоконно-оптичний кабель зв'язку прокладено у Середземному та Чорномуморях по трасі Палермо-Стамбул-Одеса-Новоросійськ. Систему ІТУР вінтеграції з іншими міжнародними проектами (TEL, TAE, BSFOCS, FLAG)забезпечує Україні вихід на цифрові телекомунікаційні мережі країн Європи,
Близького Сходу, середньоазіатського регіону, Індокитаю.
TEL (Транс'європейські лінії) реалізується з метою створення єдиноїзагальноєвропейської наземної волоконно-оптичної цифрової системи зв'язкузагальною довжиною понад 14 тис.. км., яка з'єднає національнітелекомунікаційні мережі 18 країн Європи. Українськими національнимисегментами TEL є: Львів - Краків (Польща), Ужгород - Кішварда (Угорщина),
Ужгород - Михайлівці (Словаччина), Київ - Львів ( "Захід"), Чернівці --державний кордон Молдови, Чернівці - державний кордон Румунії.
TAE (Трансазійсько-европейська волоконно-оптична лінія зв'язку)загальною довжиною близько 27 тис.. км проходить по маршруту Великогошовкового шляху від Шанхаю (Китай) через всю Центральну та Середню Азію,країни Закавказзя та Європи до Франкфурта-на-Майні (Німеччина). Українськінаціональні сегменти становлять понад 2,3 тис.. км загальної траси Таї.
BSFOCS (Black Sea Fiber Optic Cable System - Підводна морська волоконно -оптична кабельна система "Чорне море") це проект передбачає будівництво таексплуатацію підводної кабельної системи загальною довжиною 1500 км, якапройде по акваторії Чорного моря від Варни (Болгарія) через Одесу (Україна)до Новоросійська (Росія). Завдяки існуючій мережі ВОЛЗ на національнихмаршрутах та міждержавних ділянках з Польщею, Білоруссю, Росією,
Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою, Італією, Туреччиною Україна вжесьогодні пропускає на Європу значну частину транзитного трафіку, щонадходить з інших країн.
Основні тенденції розвитку ринку послуг електрозв'язку
Темпи розвитку мобільного наземного зв'язку України досить динамічні.
За відносним приростом кількості користувачів мобільним зв'язком Українастала лідером серед східноєвропейських країн. До складу системи мобільногорадіозв'язку належать:
. Стільникові системи - територія обслуговування покривається мережею базових станцій, що забезпечують безперервним зв'язком абонентів, котрі переміщуються по всій цій території;
. Транкінгові системи - передавання інформації передусім відомчого або технічного характеру (мають радіальну або радіально-зональну структуру);
. Системи персонального радіовікліку - передавання сигналів виклику та різноманітних повідомлень;
. Супутникові системи рухомого зв'язку самостійного призначення, які можуть бути доповненням до стільникових систем радіотелефонного зв'язку.
Розвиток телекомунікаційної галузі найкраще проявився в 2001 році усегменті мобільного зв'язку. На початок січня 2002 року чисельністьвласників мобільних телефонів досягла 2 млн 200 тис.. Таким чином, за ріккількість клієнтів операторів мобільного зв'язку в Україні збільшиласямайже втроє (наприкінці 2000 р.. було 800 тис.. користувачів). Сьогодні вжемайже 4,5% жителів України мають мобільні телефони. Звичайно, досередньосвітового показника забезпеченості мобільним зв'язком (15%) нам щедалеко. Однак характерно, що за питомою вагою послуговувачів мобільнимзв'язком Україна вже наздогнала Росію, де абонентами стільниковихоператорів є близько 6,5 млн чоловік (з них 5 млн - у Москві, та 1 млн - в
Сан-Петербурзі). Але для розвинутих країн вважається нормальним, колимобільним телефоном користується кожний другий житель країни. Отжезазначимо, що перспективи зростання в українських операторів мобільногозв'язку досить значні.
На ринку GSM-зв'язку України лишаються поки що ті ж самі гравці, однакїхні позиції змінилися. Лідером (не за обсягами доходів, а за чисельністюабонентів) стала компанія "Київстар GSM", що за рік спромоглася збільшитикількість своїх клієнтів майже в четверо.
Наведемо деякі дані, які показують розповсюдженість операторів в
Україні (табл. 1)
Табл. 1
Показники системи мобільного стільникового електрозв'язку в 2001 р..
| Оператор | Стандарт | Виділена номерна | Трафік |
| | | Ємкість за 2001 | міжнародного |
| | | Р. | зв'язку, тис.. |
| | | | Тар. хв. За 2001 |
| | | | Р. |
| UMC | GSM-900 | | |
| | NMT-450 | 20000 | 11234,7 |
| | EWSD | | |
| | DX-200-MTX | | |
| Київстар | GSM-900 | 4500 | 12038,1 |
| | AXE-10 | | |
| DCC | D-AMPS-800 | 16500 | 660,0 |
| | AXE-10 | | |
| Голден Телеком | GSM-1800 | 62000 | 12325,6 |
| | (DCS-1800) | | |
| | EWSD | | |
| УРС (Українські | GSM-900 | 20 | 939,0 |
| радіосистеми) | | | |
Як свідчать дані таблиці, існуючий етап застосування сучасноїабонентської системи радіодоступу навіть для мобільного зв'язку в Україніможна охарактеризувати як початковий, а кількість абонентів як мізерну.
Діаграма 1 показує яку частку на ринку (задіяна ємкість) займаютькожний з операторів мобільного зв'язку:
1 - UMC
2 - Київстар
3 - DCC
4 - Голден Телеком
5 - УРС (Українські радіосистеми)
Для України вже тривалий час (а в нинішніх умовах особливо) суттєвоюпричиною низької щільності забезпечення населення телефонним зв'язком (20телефонів на 100 осіб), порівнюючи із західноєвропейським рівнем (40-50телефонів на 100 осіб), є проблема "останньої милі", важливим засобомвирішення якої може бути створення достатньо розгалуженої мережіабонентського радіодоступу. Це перш за все необхідно для місцевостей знизькою щільністю населення (сільські райони, віддалені приміські селища іт. п.).
Національна система інформаційних ресурсів
Проаналізуємо особливості розвитку в Україні ринку інформаційноїпродукції.
Науково-технічні та економічна інформація на Заході вже давноприділяється велика увага, насамперед з боку державних органів, котрінадають належну підтримку процесам її узагальнення та інтеграції на рівнінаціональних закладів, створюваних для виконання цих функцій.
Не залишилась осторонь й Україна. Останніми роками на її теренах виникта розвивається ринок інформаційної продукції, розширюється підприємництвоу цій галузі. Збільшився обсяг фінансування наукових та науково-технічнихрозробок. Приведемо деякі дані розподілу обсягу фінансування за джереламифінансування (табл. 2)
Табл. 2
Розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелом фінансування
(у фактичних цінах; млн. грн.)
| | 1998 | 1999 | 2000 |
| Всього | 1260,9 | 1554,1 | 2046,3 |
| у тому числі за | | | |
| рахунок | 363,0 | 428,2 | 614,5 |
| держбюджету | | | |
| власних коштів | 39,2 | 62,0 | 61,3 |
| коштів замовників | 494,1 | 597,6 | 785,8 |
| | | | |
| вітчизняних | | | |
| іноземних держав | 291,1 | 359,7 | 477,1 |
| інших джерел | 73,5 | 106,6 | 107,6 |
Уже, сформовано, принаймні, п'ять секторів інформаційного ринку, яківідрізняються специфічним колом споживачів та домінуючими видамиінформаційних послуг:
1. Ділова інформація - оперативні та аналітичні дані про економічну кон'юнктуру:
. Біржова та фінансова інформація (кон'юнктура на біржі, курси валют, кредитні ставки, інвестиції, ціни, ринки товарів і капіталів тощо);
. Статистична економічна інформація (статистичні і соціологічні дані, прогнози, оцінки);
. Комерційна інформація про учасників ринку (персоналії, фінансовий стан підприємств, виробнича та комерційна політика, ціни на товари та послуги, зв'язки, укладені та плановані угоди тощо);
. Оперативні новини про події на ринку.
2. Правова інформація:
. Інформація про правові умови господарчої діяльності (документи, консультації, довідки, послуги з реєстрації, ліквідація та приватизація підприємств);
. Інформація про правові умови соціального захисту населення, юридичне консультування.
3. Політико-аналітична інформація та політична реклама (інформування владних структур і громадськості):
. Політологічні аналізи, прогнози, дані соціологічних досліджень (аналіз соціально-політичної ситуації, тенденції еволюції внутрішньої та зовнішньої політики, зміни у владних структурах, політологічні прогнози);
. Політична реклама й організація виборчих кампаній (презентація політичних програм, іміджмейкерство, формування громадської думки).
4. Інформація для фахівців:
. Науково-технічна інформація (пріоритети, перспективи розвитку науки і техніки, патенти, реферати, огляди, бібліографія, переклади, першоджерела);
Більш детальніше розглянемо сферу науково-технічних робіт і інновацій.
На протязі останніх років ми спостерігаємо тенденцію до збільшення обсягунаукових та науково-технічних робіт (табл. 3). Увага приділяється такимнапрямам як фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, розробки танауково-технічні послуги. Збільшення обсягів призвело до збільшення витратна виконання наукових та науково-технічних робіт (табл. 4).
Проходить процес інформатизації суспільства. Прикладом є забезпеченняорганізацій і підприємств засобами обчіслюваної техніки, а особливоперсональними ЕОМ (графік 1).
1 - 1994 р..
2 - 1995 р.
3 - 1996 р.
4 - 1997 р..
5 - 1998 р..
6 - 1999 р..
7 - 2000 р..
Ряд 1 - всього ЕОМ
Ряд 2 - персональні ЕОМ
Табл. 3
Обсяг наукових та науково-технічних робіт, за видами робіт
(у фактичних цінах; млн. грн.)
| | | У тому числі |
| | | |
| | Всього | |
| | | Фундаментальні | прикладні | | Науково-т |
| | | Дослідження | дослідження | розробки | ехнічні |
| | | | | | Послуги |
| 1998 | 1269,0 | 205,5 | 297,5 | 682,8 | 83,2 |
| 1999 | 1578,2 | 220,5 | 330,3 | 918,6 | 108,8 |
| 2000 | 1978,4 | 266,7 | 436,7 | 1106,2 | 168,8 |
Табл. 4
Витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт за видами робіт *
(у фактичних цінах; млн. грн.)
| | | У тому числі |
| | | |
| | Всього | |
| | | Фундаментальні | прикладні | | Науково-те |
| | | Дослідження | дослідження | розробки | хнічні |
| | | | | | Послуги |
| 1998 | 1097,7 | 191,0 | 259,7 | 572,9 | 74,1 |
| 1999 | 1264,9 | 204,4 | 270,3 | 690,7 | 99,5 |
| 2000 | 1636,3 | 258,9 | 375,0 | 854,9 | 147,5 |
* Включено витрати на заробітну плату, матеріальні витрати, інші поточнівитрати
. Професійна інформація (спеціальні відомості для управлінців, економістів, бухгалтерів, інженерів, та ін.)
5. Споживацька інформація для населення (приватні оголошення, служба знайомств, наявність товарів і побутових послуг, туризм, розваги і відпочинок, прогноз погоди, новини культури, спорт тощо).
Роль і місце України в світовому інформаційному просторі не відповідаєїї геополітичному положенню, технічним можливостям і національним інтересамяк незалежної держави.
Слід звернути увагу ще на один аспект даного становища.
Історично склалося так, що в Україні був нагромаджених потужний науково -технічний потенціал, котрий у багатьох галузях виявлявся на високому рівнів світовому рейтингу. Хоча він був майже повністю зорієнтований наголовного споживача - оборонний комплекс, але завдяки концентраціїматеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів організовувалисянаукові та науково-технічні інститути (табл. 5), творчі зусилля якихнароджували ідеї, відкриття, винаходи та розробки, що принесли Українішироке визнання у світових наукових колах.
Табл. 5
Кількість організацій, що виконували наукові та науково-технічні роботи
| | 1998 | 1999 | 2000 |
| Всього | 1518 | 1506 | 1490 |
| Самостійні | | | |
| науково-дослідні | 784 | 787 | 821 |
| організації | | | |
| Самостійні | | | |
| конструкторські | 274 | 245 | 207 |
| організації | | | |
| Проектні та | | | |
| проектно-віукувал | 53 | 60 | 57 |
| ьні організації | | | |
| Вищі навчальні | 158 | 160 | 160 |
| заклади | | | |
| Дослідні заводи, | | | |
| які не випускають | 11 | 13 | 16 |
| продукцію на | | | |
| бік | | | |
| Науково-дослідні | | | |
| та | | | |
| конструкторські | 97 | 93 | 85 |
| підрозділи на | | | |
| промислових | | | |
| підприємствах | | | |
| Інші самостійні | 141 | 148 | 144 |
| організації | | | |
Проблеми комплексного забезпечення безпеки інформації в Україні
Тривалий час методи захисту інформації розробляли лише державні органи,а їх провадження розглядалось як включно право тієї чи іншої держави. Однакв останні роки з розвитком комерційної та підприємницької діяльностізбільшилась кількість спроб несанкціонованого доступу до конфіденціальноїінформації, а проблеми їх захисту стали у центрі уваги та багатьох ученихфахівців різних країн. Внаслідок цього з'явилася низка відкритих публікаційпро дослідження та розробки в цій галузі, значно зросла потреба у фахівцяхіз захисту інформації.
Існує багато різних засобів несанкціонованого доступу до інформації.
Ніякий окремо взятий засіб захисту не в змозі гарантувати адекватнубезпеку. Надійний захист можливий лише за умови створення механізмукомплексного забезпечення безпеки. Можна виділити три основні складовітакого комплексу: нормативно-правову; технічну; організаційну.
Нормативно-правові засоби захисту визначаються законодавчими актамидержави, які регламентують правила використання, обробки та передачіінформації обмеженого доступу та встановлюють ступінь відповідальності запорушення цих правил. У ст. 34 Конституції України розглядається правогромадян України на інформацію, забезпечення інформаційних процесів. Ця тадеякі інші статті Конституції мають стати основою розвитку інформаційногозаконодавства. Невідповідність чинного законодавства України сучаснимвимогам інформаційного розвитку є однією з основних проблем щодо захистуінформації, яка за наявності в державі потужного науково-технічногопотенціалу може призвести до особливо тяжких наслідків. При створенніправової бази системи безпеки інформації в Україні потрібно вирішити такізавдання:
. Підготувати для правової системи забезпечення безпеки інформації базовий закон, який регламентує відносини та встановлює межі повноважень усіх учасників інформаційних відносин, а також визначає державні установи, що забезпечують інформаційну безпеку та засоби контролю з боку держави в разі розмежування доступу до інформації; < p>. Розробити законодавчі акти та правові норми, що всебічно охоплюють всі проблеми захисту інформації в різних сферах діяльності держави та суспільства;
. Регламентувати рівні безпеки інформації та адекватні до них методи і засоби захисту. Одним з найважливіших питань правового забезпечення системи безпеки інформації є стандартизація та сертифікація. На основі накопиченого досвіду розвинутих країн в Україні необхідно створити пакет основоположних стандартів організаційно-методичного та термінологічного забезпечення системи захисту інформації, а також стандартизувати вимоги щодо захисту інформації в засобах обчіслюваної техніки, в автоматизованих системах, інформаційних мережах і засобах телекомунікації. < p> Технічні засоби розподіляються на електричні, механічні,електромеханічні та електронні пристрої. Вся сукупність технічних засобівподіляється на фізичні та апаратно-програмні. Фізичні засоби реалізуються увигляді автономних пристроїв та систем та виконують функцію загальногозахисту об'єктів, на яких обробляється інформація. До них відносять,наприклад, пристрої захисту території та будівель, замки на дверях, дерозміщена апаратура, грати на вікнах, електронно-механічне обладнанняохоронної сигналізації. Апаратні технічні засоби розміщують безпосередньо вобчислювальній техніці, в телекомунікаційній апаратурі чи в пристроях, щозв'язані з подібною апаратурою за допомогою стандартного інтерфейсу. Збагатьох відомих апаратних засобів можна виділити схеми контролю інформаціїза парністю, схеми захисту масивів пам'яті за ключем і т. ін. Програмнізасоби є програмним забезпеченням, що виконує функції захисту інформації.
Організаційні засоби захисту поділяються на організаційно-технічні таорганізаційно-правові, які використовуються в процесі створення тафункціонування будь-якої структури. Інакше кажучи, тільки на основінормативно-правової бази та за наявності апаратно-програмних засобівможливе ефективне керування в умовах широкого впровадження новихтехнологій. Практика сьогодні свідчить про Недооцінювання цих питанькерівниками різних організацій.
Список літератури:
1. Бінько І. Інформаційний простір України: стан та тенденції розвитку//
Бібліотечний вісник - 2001 р.. - № 2
2. І Курас. Інформаційні ресурси України: стратегія розвитку//
Бібліотечний вісник - 2001 р.. - № 1
3. Маракова І. Проблеми комплексного забезпечення безпеки інформації в
Україні// Вісник Української Академії державного управління
4. Петров В. Інформаційна революція та її вплив на еволюцію бібліотек//
Бібліотечний вісник - 2001 р.. - № 2
5. Правик Ю. Телекомунікаційна галузь України: тенденції розвитку та особливості приватизаційного процесу ВАТ "УКРТЕЛЕКОМ"// Маркетингова товарна політика
6. Радченко В. Створення елементів національної системи інформаційних ресурсів з науково-технічної та економічної інформації// Бібліотечний вісник - 2002 р.. - № 3
7. Інформаційна політика України: стан та перспективи// Вісник Книжкової палати - 1999 р.. - № 5
8. Статистичний щорічник України 2000 р..
