ПЛАН

Вступ 2

Види та зміст гарантій депутатської діяльності 5

Питання недоторканності народного депутата України 14
Проблеми відповідності інституту депутатського імунітету з вимогами
Конституції України 18

Висновок 20

Список використаної літератури 21

Введення

З'ясування ролі парламенту в демократичному суспільстві, статусу народногодепутата України є не тільки політичної, але і правової проблемою.
Ці питання належать до основних, базових цінностей будь-якогоцивілізованої держави. А для України вони відіграють особливу роль, томущо є критерієм демократичних перетворень і ринкових реформ,які мають основною метою реалізацію основних прав людини ігромадянина. Дійсно, від того, наскільки українська нація розумієроль парламенту і парламентарія, залежить який шлях вона обере дляпобудови суспільства і своєї держави [1].

Найбільш важливим елементом правового статусу народного депутата
України виступає його конституційна регламентація. Відповідно до ст.
75 Конституції України 1996 року, провідну роль у формуванні та реалізаціїсистеми державної влади грає представницький, постійнодіючий орган законодавчої влади - Верховна Рада України, якає парламентом і єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Зміст цієї статті має системний характер, що при трактуваннівключає положення про те, що виключно до компетенції Верховної Ради
України входить ухвалення законодавчих актів, які мають вищуюридичну силу і яким повинні відповідати нормативно-правові активсіх інших органів, і загальновизнаний положення про поділ влади назаконодавчу, виконавчу і судову, яке є одним зосновних принципів правової держави [2].

Може бути, тільки з цього випливає та значна роль, якувідіграють парламентарії в життєдіяльності суспільства і держави. Тому щов основу формування і діяльності Верховної Ради України покладені ідеїнародного представництва, які історично пов'язані зі становленнямдержавності. Такі ідеї становили чи не найголовніший сенсконституційної теорії, що виникла і домінувала на початковій стадіїрозвитку державності [3]. Але й на сучасному етапі в умовахдемократичного правління вони зберігають характер політико-правовогопостулату, соціальної і духовної цінності [4].

Відповідно до Конституції України, конституційний склад
Верховної Ради України становить чотириста п'ятдесят народних депутатів
України, які обираються на основі загального, рівного і прямоговиборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.
Важливою особливістю парламенту є те, що крім нього жодендержавний орган або громадська організація не можуть виступати відімені народу, тому парламент справедливо називають «нацією в мініатюрі».
Кожен народний депутат представляє у Верховній Раді не себе особисто абобудь-кого, (він обраний тим чи іншим регіоном, і тому повинен представлятисвоїх виборців і націю, які довірили йому право відображати їхінтереси і втілювати їх у формі найвищих законодавчих актів [5].

Руками депутатів, можна сказати, твориться історія, і від того, хто вони,і, що важливо, які їхні права, обов'язки, гарантії; іншими словами,назв та конституційно-правовий статус, залежить майбутнє України.

У зв'язку з цим, особливої актуальності набуває питання: які жреальні можливості для того, щоб депутат міг повністю реалізувати своюфункцію - функцію народного представництва? Що держава і суспільствоможуть йому надати для цього? Адже інтереси української нації можуть бутивтілені в законах тільки тоді, коли депутат безперешкодноздійснює свої повноваження, передбачені Конституцією і законами
України.

Отримуючи в результаті виборів довіру громадян України, народний депутат
України стає виразником волі народу, особою, яка народуповноважив на реалізацію законодавчої влади. Тому в умовахсучасності дуже актуальним є питання про гарантії депутатськоїдіяльності.

Види та зміст гарантій депутатської діяльності

Під гарантіями депутатської діяльності слід розуміти умови,сприяють найбільш ефективній роботі депутата у відповідномупредставницькому органі державної влади.

Частина 4 статті 76 Конституції України передбачає, що повноваженнянародних депутатів України визначаються Конституцією та законами України.
Це положення свідчить про те, що правовий статус народного депутатавизначається не лише Основним Законом, а й іншими законодавчимиактами.

Стаття 80 Конституції України містить положення, які виступаютьядром правового статусу народного депутата України. По-перше, народнимдепутатам гарантується депутатська недоторканність, по-друге, вони ненесуть відповідальності за результати голосування або висловлювання упарламенті або його органах; по-третє, народні депутати України не можутьбез згоди Верховної Ради України бути притягнуті до кримінальноївідповідальності, затримані чи заарештовані.

Однак більш докладно і детально правовий статус народного депутата
України врегульовано профільним законодавчим актом. Закон України «Проправовий статус народного депутата України »є не тільки профільнимзаконом, але «... ще й органічним законом, оскільки він регулюєвідносини, які передбачаються і регулюються Конституцією України.
Цей висновок можна зробити на основі систематичного аналізу положень
Основного Закону, в якому не передбачена наявність конституційнихзаконів.

профільному і органічність цього закону випливає з того, щопрактично всі конституційні положення щодо правового статусународних депутатів України знаходять у ньому своє конкретне і докладнороз'яснення »[6].

Розділ IV цього закону іменується« Основні гарантії депутатськоїдіяльності »(ст.26-ст.40). Ці статті Закону містять різні засоби,вбрані в правову форму, для того, щоб народні депутати моглиреально, без будь-якого впливу ззовні, здійснювати повноваження,закріплені за ними Конституцією України і законами України.

Я думаю, всі гарантії депутатської діяльності можнакласифікувати по тому підстави, у якій сфері вони забезпечуютьреалізацію депутатом своїх повноважень.

Ст.26 Закону України «Про правовий статус народного депутата України»містить ключові, для розкриття сутності гарантій, положення. Зокремавказується, що ніхто не має права обмежувати повноваження народногодепутата України, за винятками, передбаченими Конституцією України тацим Законом. Тобто ця стаття є підставою для виникненняправовідносини, де праву народного депутата безперешкодно здійснюватисвої повноваження, відповідає обов'язок необмеженого кола осіб непочинати дії, що обмежують це право.

При введенні надзвичайного або воєнного стану, цивільні права ідепутатські повноваження народного депутата України не обмежуються.
(ч.2.ст.26 Закону України «Про статус народного депутата України »).

Держава гарантує депутату необхідні умови для ефективногоздійснення ним депутатських повноважень. Верховна Рада України ідержавні органи, підприємства, установи, організації незалежно відформи власності та підпорядкування забезпечують умови для виконаннядепутатом своїх повноважень, а об'єднання громадян та їх органи сприяютьїм у цьому. (ч.3 ст.26 Закону).

Особливе місце в ряду депутатських гарантій займає інститут депутатськоїнедоторканності. В огляду на вагомість цього питання я хотів би розглянутийого в наступному розділі своєї курсової роботи, присвяченому виключнойому.

Інформаційні гарантії ст.29 цього Закону іменується «Забезпеченнянародного депутата України інформаційними матеріалами та юридичноїдопомогою », вона має важливе значення, оскільки депутат повинен бутизабезпечений інформацією в тій мірі, в якій цього вимагає здійснення нимсвоїх повноважень.

Депутат забезпечується актами, прийнятими Верховною Радою України, атакож інформаційними та довідковими матеріалами, які офіційнорозповсюджуються урядовими та іншими державними органами.
Місцеві ж Ради народних депутатів повинні забезпечити його (при йогозверненні) офіційними матеріалами Рад та їх органів.

Закон покладає обов'язок на державні органи, посадових осібдержавних підприємств, установ і організацій на вимогудепутата забезпечити його консультацією фахівців з питань, пов'язаних здепутатською діяльністю. Крім того, депутат на його вимогу повиненбути забезпечений необхідною інформацією негайно, за відсутності ж такийможливості, не пізніше, ніж у 15-денний термін.

Апарат Верховної Ради України, виконавчі комітети органівмісцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, посадовіособи державних підприємств, організацій, наукових, навчальних іюридичних установ, правоохоронних органів зобов'язані забезпечитинародному депутату безкоштовну допомогу з правових питань, яківиникають у його діяльності (ч.3 ст.29 Закону України «Про правовий статуснародного депутата України »).

Народному депутату України забезпечується переважне правовиступу з питань його депутатської діяльності у друкованих засобахмасової інформації, засновником яких є державні органи іоргани місцевого самоврядування, по державному радіо і телебаченню.
Редакції газет, засновниками яких є державні органи іоргани місцевого самоврядування, які розповсюджуються у виборчомуокрузі депутата, повинні публікувати надані депутатом матеріали неменше одного разу на місяць обсягом до 1/16 газетної площі. Народнийдепутат України має право подавати матеріали у підготовленому для друкувигляді: офіційного матеріалу, статті, коментаря, інтерв'ю відповідноз передвиборною програмою народного депутата з урахуванням норм етики ввідносно посадових осіб усіх рівнів. Зміни поданого депутатомтексту без його згоди не допускається.

Періодичні видання, які виходять у виборчому окрузідепутата, а також місцеві радіо та телебачення, повинні давати оголошення прозустрічах виборців з депутатом. Компенсація витрат проводиться за рахунок
Верховної Ради України (ч.3 ст. 30 Закону).

Депутат для потреб депутатської діяльності має право напозачергове придбання транспортних засобів, засобів зв'язку, копіювально -розмножувальної техніки, обчислювальної техніки підприємств і організацій,розміщених на території виборчого округу (ч.4 ст.30 Закону). Тобтодані норми Закону України «Про правовий статус народного депутата України»спрямовані на забезпечення нормальних умов інформаційної забезпеченості.
Закон передбачає можливість використання депутатом всіх коштівмасової комунікації: телебачення, радіо, преси. За допомогою них депутатотримує можливість звернути увагу громадськості на ті чи іншіпроблеми, які перебувають у полі його діяльності.

Трудові гарантії також займають важливу позицію в ряду гарантійдепутатської діяльності. Ст. 32 Закону спрямована на захист трудових правнародного депутата України.

Народному депутату України після закінчення терміну його повноважень, атакож у разі дострокового їх припинення за особистою заявоюйого надається попередня робота (посада), а в разі неможливостіцього (ліквідація підприємства, установи, організації) він заноситься врезерв кадрів державної служби або відповідного міністерства,відомства, у системі якого він працював на попередній роботі для заняттяпосади, що відповідає його професійному рівню з урахуваннямрангу державного службовця.

Верховна Рада України забезпечує колишньому народному депутату Українина період його працевлаштування заробітну плату в тому розмірі, в якому їїотримують працюючі народні депутати, але не більше 1 року, а в разі навчаннячи перекваліфікації - не більше 2 років. У разі неможливостіпрацевлаштування за ним зберігається 50% заробітної плати до досягнення неюпенсійного віку, за умови, що трудовий стаж перевищує 25 років длячоловіків і 20 для жінок.

Час роботи депутата у Верховній Раді України, її органахзараховується до його загального і безперервного стажу роботи, а також до стажу роботи
(служби) за спеціальністю, стаж роботи, який дає право на встановленняпроцентних надбавок до заробітної плати та одержання разового винагородиза вислугою років.

Депутат, який є військовослужбовцем, атестованим працівником
МВС, СБУ прикомандировується до Верховної Ради України із залишенням навійськову службу в МВС, СБУ. Після закінчення повноважень депутата віннаправляється в розпорядження відповідного відомства для подальшогопроходження служби на попередній, або за його згодою, на іншій, не нижчої,ніж попередня, посаді.

Депутат на час виконання своїх повноважень звільняється від призовуна військову або альтернативну службу, а також від призову на військові збори.

Стосовно колишнього депутата протягом п'яти років після закінченняйого повноважень, є неприпустимими: дострокове розірвання трудового договору
(контракту) у порядку дисциплінарного стягнення з ініціативи власникапідприємства, організації, установи або уповноваженого ним органу, йогоскорочення, звільнення з військової служби, служби в органах СБУ, МВС - заініціативи командувача або ж виключення з колгоспу, кооперативу, навчальногозакладу, пониження в посаді чи званні без попередньої згоди
Верховної Ради України (ч.7 ст.32 Закону України «Про правовий статуснародного депутата України »).

Закон надає народним депутатам право на щорічну відпустку вміжсезонний період тривалістю 45 днів, якщо законом не передбаченаможливість надання відпустки більшої тривалості, з виплатою допомогина оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати.

Працюючі члени сім'ї народного депутата України, якщо вони прибуваютьз ним до Києва, за їх бажанням звільняються від трудових обов'язків напопередньому місці роботи і повертаються назад в порядку переведення. Їмнадається допомога у працевлаштуванні відповідно до їх професією абоспеціальністю. На період працевлаштування за ними зберігається середнязаробітна плата, але не більше 3х місяців, за рахунок Верховної Ради України.

Дружину народного депутата України, звільненому (звільненому) узв'язку з переїздом депутата для виконання своїх повноважень у Верховній Радіабо її постійних органах, у разі не працевлаштування його перерву в роботізараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби).

Життя і здоров'я депутата підлягає обов'язковому страхуванню за рахуноккоштів Верховної Ради України на суму 10-річного грошового утриманнядепутата. Умови страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У разі інвалідності, внаслідок виконання депутатом службовихобов'язків, народний депутат України залежно від ступеня втратипрацездатності одержує компенсацію в розмірі 5-річного грошовогозмісту, а в разі його загибелі сім'ї виплачується одноразова допомога врозмірі 10-літнього утримання.

За сім'єю загиблого зберігається право на отримання житла напідставах, які існували до виникнення цих обставин. Вонакористується пільговими умовами оплати житла, визначеними Кабінетом
Міністрів України.

Пенсія народним депутатам України призначається в розмірі 80% заробітноїплати з урахуванням всіх надбавок, доплат до посадового окладу. За кожен рікпонад 25-річного та 20-річного (для чоловіків і жінок) стажу пенсіязбільшується на 1%, але не більше 90% заробітної плати. Пенсія народномудепутату України виплачується незалежно від того, який його заробітокпісля виходу на пенсію. У разі виходу на пенсію народному депутату
України виплачується допомога в розмірі 12 місячних посадових окладів.

За депутатом зберігаються кваліфікаційні категорії, розряди, чини наперіод роботи у Верховній Раді України. Кваліфікаційна атестаціяпроводиться у відповідні строки з виключенням з них періоду роботи в
Верховній Раді України.

Житлові гарантії: на період виконання постійної роботи у Верховній
Раді України та її органах депутату створюються належні житлові умови.
Депутатам надаються на відповідний період у Києві службові житловіприміщення для проживання з членами сім'ї (ч.1 ст.38 Закону).

Депутат має право на додаткову житлову площу у вигляді окремоїкімнати. За народним депутатом України і членами його сім'ї зберігаєтьсяправо на житлову площу, яку вони займають за місцем їх постійногопроживання, на весь період їх роботи в якості народного депутата Україниу Верховній Раді України.

Депутати після переходу на постійну роботу до Верховної Ради Україниі члени їх сімей, які перебувають на обліку, які потребують поліпшення житловихумов за місцем попередньої роботи чи постійного проживання, з обліку незнімаються.

Проживання в готелі разом з депутатом, який не має службовоїжитлоплощі в Києві, в період роботи сесії оплачується за рахунок кошторисувитрат Верховної Ради України (ст.38 Закону).

Гарантії щодо забезпечення діяльності народного депутата України ст.35
Закону закріплює, що депутат може мати до 10 помічників-консультантів,правовий статус яких визначається положенням «Про референт-консультантнародного депутата України »від 21.12.90 р. Депутат також може матипомічників-консультантів, які працюють на громадських засадах (ст. 35
Закону).

Інші гарантії: до них можна віднести право народного депутата України набезкоштовний проїзд (ст.39), право народного депутата України напершочергове поселення в готелі (ст.37), компенсація витрат,пов'язаних з депутатською діяльністю (ст.40).

Питання недоторканності народного депутата України

Відповідно до ст.27 Закону України «Про правовий статус народногодепутата України »народний депутат України не може бути притягнутий докримінальної відповідальності, заарештований або підданий заходам адміністративногостягнення, що накладаються в судовому порядку, без його письмовогозгоди або згоди Верховної Ради України.

Не допускаються догляд, обшук, затримання, огляд особистих речей ібагажу, транспорту, жилого чи службового приміщення депутата, а такожпорушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів ізастосування інших заходів, що обмежують свободу депутата.

Депутат після закінчення терміну повноважень може бути притягнутий докримінальної чи адміністративної відповідальності за порушення закону, якібули здійснені ним у період виконання депутатських повноважень, лише впорядку, передбаченому законодавством щодо народного депутата
України.

Кримінальні справи щодо народного депутата України можутьпорушуватися лише Генеральним прокурором України.

Ст.28 Закону встановлює порядок одержання згоди Верховної Ради
України на притягнення народного депутата України до відповідальності. Дляотримання згоди Верховної Ради України на притягнення депутата докримінальної чи адміністративної відповідальності, арешт або застосування заходівадміністративного стягнення, що накладається в судовому порядку,
Генеральний прокурор України вносить до Верховної Ради подання, про щонегайно повідомляється депутат. Верховна Рада розглядає поданняне пізніше, ніж в строк одного місяця у порядку, передбаченому регламентом
Верховної Ради України. При необхідності від Генерального прокурора Україниможуть бути витребувані додаткові матеріали.

Верховна Рада України приймає більшістю - 2/3 голосів депутатіввід загального складу народних депутатів України - вмотивоване рішення і втриденний строк повідомляє про нього прокурора. Депутат має право братиучасть в обговоренні Верховною Радою України питання про його депутатськоїнедоторканності. За результатами цього розгляду Верховна Рада
України приймає постанову.

Генеральний прокурор України у триденний строк з дня закінченняпровадження у справі зобов'язаний повідомити Верховну Раду України про результатислідства. Про результати судового розгляду Генеральний прокурор
України у триденний строк зобов'язаний проінформувати Верховну Раду України
(ч.7 ст.28 Закону України «Про правовий статус народного депутата України »).

Депутатська недоторканність є ядром правового статусународного депутата України. Вона є необхідною умовою длябезперешкодного і ефективного здійснення народними депутатами
України своїх повноважень [7].

Закордонний досвід показує, що в різних державах у поняття
«Депутатська недоторканність» вкладається різний зміст.
Цікаво, що майже в усіх країнах депутат позбавляється імунітету у випадкахзатримання його на місці злочину. У такому разі його арешт проводитьсябез санкції парламенту.

У Фінляндії арешт парламентарія і порушення проти нього кримінальноїсправи без санкції парламенту можливий у випадку, якщо його діяннякласифікується як злочин, за який передбачено покарання увигляді позбавлення волі на строк не менше 6 місяців. У Швеції 2 роки, в
Македонії, Словенії, Хорватії, Югославії - 5 років. Але навіть у цих випадкахпарламенти до винесення судом вироку можуть вимагати звільненнядепутата, посилаючись на наявність у нього імунітету [8].

Для більшості держав англосаксонської і континентальної
(західноєвропейської) системи права депутатська недоторканність, якправило, поширюється на час сесії, а у Великобританії - за 40 днівдо відкриття сесії, під час її проведення, 40 днів після її закінчення, іобов'язково припиняється, якщо депутат парламенту затриманий на місціскоєння злочину.

Конституційний інститут депутатської недоторканності повинен, перш заза все, означатиме співвідношення додаткової гарантії та законності. Народнийдепутат України - повноважний представник своїх виборців, він маєособливий статус і повинен здійснювати свою діяльність у межах і наоснові закону. Тому деморалізація і криміналізація окремих депутатів,що знаходить своє вираження у скоєнні ними злочинів абоправопорушень, повинно служити підставою для припинення їх повноважень [9].
Таке положення буде відповідати ст.24 Конституції України, якамістить положення про рівність конституційних прав і свобод громадян та їхрівність перед законом.

Зрозуміло, що імунітет в жодній країні не має абсолютногохарактеру, але разом з цим у кожній з них він розглядається якневід'ємний атрибут статусу парламентаріїв і важливий фактор, якийзабезпечує необхідні правові умови для безперешкодного іефективного здійснення ними своїх депутатських повноважень [10].

«Депутатська недоторканість, як одна з умов спеціальноїгарантії, повинна поширюватися тільки за місцем здійснення депутатськоїдіяльності, - тобто під час проведення сесійного роботи у Верховній
Раді України »[11]. «Це положення не є чимось особливим тому, що вдержавах Європи та Америки інститут депутатської недоторканності якдодаткова конституційна гарантія діє в межах парламентськоїдіяльності і припиняється у зв'язку з вчиненням депутатомзлочину »[12].

Питання недоторканності народних депутатів України активнообговорюються в українському суспільстві на різних рівнях. Є, як відомо,прихильники її збереження, а є і досить тих, хто рішучевиступає за її скасування.

Зауважу, що депутатської недоторканності вже позбулися депутатимісцевих рад. Що ж стосується народних депутатів, то тут підхід повиненбути іншим. Потрібно вести мову тільки про певні обмеження імунітетидепутатів Верховної Ради. Адже їх недоторканність зафіксована в
Конституції України (ст. 80). І піднімати питання про її зняття - це ставитипитання про внесення змін до Конституції. Крім того, можна вести мову протерміни дії депутатської недоторканності. Дискусійним єтакож процедурне питання - хто вносить, хто вирішує питання про позбавленнядепутатського імунітету [13].

Проблеми відповідності інституту депутатського імунітету з вимогами

Конституції України

Зміст депутатського імунітету визначено в ст.80 Конституції
України таким чином: народні депутати України не можуть бути без згоди
Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чиарештовані.

Одночасно аналогічна форма в Законі України «Про правовий статуснародного депутата України »містить розширювальний обсяг депутатськогоімунітету. Ст.27 Закону встановлює, що народні депутати України неможуть бути залучені не тільки до кримінальної, але й до адміністративноївідповідальності.

Залучення до відповідальності допускається лише за згодою самогодепутата або за згодою Верховної Ради України, а в міжсесійний періодза згодою з Президії Верховної Ради України. Але ж Президії давнонемає; виходить, що депутат взагалі не може бути позбавлений імунітету вміжсесійний період.

Не відповідає Конституції і положення Закону, за якимдепутатський імунітет розширений на особу, яка була депутатом (ч.3 ст.27
Закону).

Питання про притягнення депутата до відповідальності вирішується 2/3 голосівнародних депутатів України, тобто 300 чоловік. Але відповідно до ст.91
Конституції України Верховна Рада України приймає рішення більшістюголосів, крім випадків, передбачених Конституцією України [14].

«Першочерговою є проблема гармонізації інституту депутатськогоімунітету з вимогами Конституції України, а потім ... можуть вирішуватисяпитання, пов'язані зі зміною Закону «Про статус народного депутата
України »[15].

Висновок

Народні депутати України є представниками всього українськогонароду. Природно, що для того, щоб максимально представляти інтересисвоїх виборців, народні депутати України повинні володіти рядомгарантій, що забезпечують неможливість будь-якого впливу ззовні приздійсненні ними своїх повноважень. Конституція України та закони Українистворюють для цього відповідну нормативну базу. Народні депутати
України мають гарантіями своїх повноважень у трудовій сфері, у сферіінформаційної, в інших сферах.

Особливе місце в ряду депутатських гарантій займає конституційнийінститут депутатської недоторканності. Даний інститут служить бар'єромдля незаконного залучення депутатів до кримінальної чи адміністративноївідповідальності. Але у зв'язку з цим постає інша проблема: що, якщо своюнедоторканність депутат буде використовувати в злочинних цілях.

Тобто цей інститут не повинен бути абсолютним. Повинен існувати чіткий механізм притягнення народного депутата України до кримінальноївідповідальності. Ця проблема є дуже гострою, особливо на грунтіпритягнення до відповідальності екс-прем'єра Павла Лазаренка. До речі в Росіївирішено питання про необхідність проведення референдуму з питання: чи потрібнадепутатська недоторканність. Я вважаю, цей досвід буде дуже кориснийдля нашої держави.

Список використаної літератури

1. Конституція України, Одеса, «Астропринт», 1999

2. Закон Україны «Про статус народного депутата України", Київ,

Парламентське видання, 1999

3. Баймуратов О.М., Нгуєн Анг Туан. Правовий статус народного депутата

України ((Вісник Одеського Інституту внутрішніх справ, 1999, № 4

4. Конституційне право України, Київ, 1998

5. Манчуленко Г., Філіпчук В. Народний депутат: конституційно-правовій статус ((Віче, 1998, № 1

6. Депутатський імунітет: Pro i contra, Юридичний вісник України, 1999 року, 11-17 березня

7. Депутатська недоторканність: український та європейський досвід ((

Право України, 1999, № 4
-----------------------< br>[1] Баймуратов О.М., Нгуєн Анг Туан. Правовий статус народного депутата
України ((Вісник Одеського Інституту внутрішніх справ, 1999, № 4, - с.3
[2] Баймуратов О.М., Нгуєн Анг Туан. Там же, с.3
[3] Манчуленко Г., Філіпчук В. Народний депутат: конституційно-правовійстатус ((Віче. - 1998, № 1. с.5
[4] Баймуратов О.М., Нгуєн Анг Туан. Там же, с.3
[5] Манчуленко Г., Філіпчук В. Там же, с.5
[6] Баймуратов О.М., Нгуєн Анг Туан. Там же, с.5
[7] Баймуратов О.М., Нгуєн Анг Туан. Там само, с.6
[8] Депутатський імунітет: Pro i contra, Юридичний вісник України, 11-17березня 1999 року
[9] Баймуратов О.М., Нгуєн Анг Туан. Там само, с.6
[10] Депутатський імунітет: Pro i contra, Юридичний вісник України, 11-17березня 1999 року
[11] Баймуратов О.М., Нгуєн Анг Туан. Там само, с.6
[12] Там само, с.6
[13] Депутатська недоторканність: український та європейський досвід ((
Право України, 1999, № 4
[14] Депутатський імунітет: Pro i contra, Юридичний вісник України, 11-17березня 1999 року
[15] Депутатський імунітет: Pro i contra, Юридичний вісник України, 11-17березня 1999 року