Після смерті Олени правління залишилося в руках боярської Думиабо, краще сказати, в руках тих бояр, які, будучи сміливіше інших,присвоїли собі владу над усіма. То були князі ШуйсьКі, нащадкикнязів суздальських, завжди ненавиділи великих князів за знищенняуділів. Головним з них був князь Василь Васильович. Преклонивши досебе різними засобами багатьох бояр і сановників, він оголосив себе вдень смерті Олени головним у правлінні і через тиждень звелів схопитикнязя Телепнєва і його сестру, бояриню Агрипина, яка була улюбленоюнаглядачкою при маленькому Івана. Ні прохання, ні сльози бідногокрихітки-государя не врятували його улюбленців, і перший Шуйський забивголодом у в'язниці, друга послав у невелике місто Каргополь і звелівпостригти у черниці. Щоб ще надійніше затвердити свою владу, вінпостарався стати родичем государя, і одружиться з йогодвоюрідної сестри. Але, незважаючи на все це, Бог не допустив його довгоуправляти Росією, і через кілька місяців він занедужав і помер,залишивши владу в руках свого рідного брата, князя Івана Васильовича
Шуйського. Бідна отечество наше терпіло ще більше при цьому новомуправителя: він не мав ніяких хороших якостей і був злий, гордий ісамолюбний не тільки проти бояр, але навіть проти самого государя, якийі в дитячому віці має бути предметом глибокої пошани дляпідданих. Звернення Шуйського зовсім не показувало того: у всіхвчинках його було знати, що він вважав себе набагато важливішемаленького Івана. Крім того, він був такий жадібний, що брав з казнивеликокнязівської безліч золота, наказував робити для себе з ньогопосуд і вирізати на ній імена своїх предків. Всі важливі посади тавигідні місця він роздавав родичам і друзям своїм, які безмилосердя плюндрували довірені їм області. За таких вдачі і притаких розпорядженнях головного вельможі і правителя держави можнауявити, як було виховання Івана! Ні Шумський, ні йогопомічники - три інші князя ШуйсьКі, Іван та Андрій Михайлович і
Федір Іванович Скопин-Шуйський, - зовсім не думали, що щастя всьогонароду залежить від якостей серця і розуму його государя. Навпроти того,вони міркували, що найвигідніше для них самих було б те, якщо б
Іван та у скоєному віці не входив ні в які справи інадав би їм управляти державою, і на це зважилисявиховати його так, щоб він не любив ні яких занять і думав битільки про забавах і задоволення. До того ж, виконуючи всі дитячібажання князя, вони сподівалися, він ні до кого не буде прив'язаний так, якдо Шуйський. Отже, ці горді, самолюбні, жорстокі бояри, думалитільки про себе, а не про своє бідне батьківщині, кожен день бавилималенького государя то новими іграми в палаці, то різного родуполюванням в поле. Полювання, під час якої люди з таким веселощами вбиваютьбезневинних тварин, має у своєму розпорядженні серце до жорстокості, і діти, так легкосприймають всі враження і що не мають розуму дорослих людей,щоб оберігати себе від поганих, ніколи не повинні бачити полювання, ане тільки самі брати участь у ній. Бідний крихітка Іван, дивлячись майжекожен день на цькування диких тварин, мимоволі звик до такоїжорстокості, що вже для відводу стала задоволенням мучити ідомашніх. Часто сидячи на високому ганку Кремлівського палацу, кидаввін звідти кімнатних собачок, кішок, кроликів, білок, і, колинещасні верещали слабким голосом від ударів, а то й зовсім вмирали,жорстокий дитина весело сміявся і радів їх мукам, абезрозсудні бояри говорили: «Хай державний веселиться!» Для цієїзабави він тримав ведмедів, і часто, коли добрий народ сходився напалацову площа подивитися на своє червоне сонечко, сподівання -государя, - цей государ наказував випускати двох або трьохведмедів, які кидалися на всіх, хто не встигав втекти від них.
Так царське дитя, наділене від природи рідкісним розумом і великимиздібностями, проводило свій дорогоцінний час на все правління
ШуйсьКих, Які намагалися віддаляти його від всіх розумних, доброчеснихі старанних бояр. Вони вживали до того всілякі засоби, ібагато хто були заслані, укладені у в'язниці, навіть позбавлені життя. У числітаких жертв владолюбства ШуйсьКих поважніших, добрішими і найнещасніші від усіхбув князь Іван Федорович Бельський, родич государя. По розуму ічеснот він один міг стати гідним вихователем Івана іправителем держави. ШуйсьКі помітили це, - і нещасний князь,незважаючи на високе місце, займане ним в думі боярської, незважаючи накористь, яку принесли його Росії поради під час колишнього в 1541 роцінавали на наші області хана кримського і царя казанського, незважаючина близьку спорідненість його з великим князем, був посаджений в темницю інезабаром потім забитий без відома Івана, по одному наказом
ШуйсьКих.
Таке жахливий стан Двору і всього народу тривало дотринадцятирічного віку государя. У цей час два його дядька --князі Глинські, Юрій та Михайло Васильович, ненавиділи ШуйсьКих,почали говорити племіннику, що настав час відняти йому владу у жорстокихбояр, які керували його ім'ям, що настав час оголосити себе справжнімгосударем і, позбавити народ від нечуваних утисків, покаратиголовних тиранів. Іван, ніколи не любив ШуйсьКих за їх зухвалийповодження з ним і за те, що вони завжди нападали на улюбленців його,охоче вислухав рада дядьком і, нікому не розповідаючи нічого, раптомскликав до себе бояр 29 грудня 1543 і оголосив, що, бачачи, якбагато хто з них, користуючись його молодістю, грабують і вбивають йогопідданих, він вирішив покарати винних, а найперше - князів
ШуйсьКих. Бояри були надзвичайно здивовані сміливістю маленького князя,до сих пір думає про одні забавах, і перш, ніж встиглисхаменутися, головний з ШуйсьКих був уже виведений на вулицю і відданий наволю псарів, які, у свою чергу, віддали його звірині, щоброзтерзання. Усі мовчали, і ніхто з родичів і друзівнещасного не смів показати ні найменшого невдоволення: так грізнийбув вигляд тринадцятирічного государя і так майстерно нові правителі --князі Глинські - влаштували свій новий план.
Того ж дня всіх ШуйсьКих та їх прихильників уклали в темниціабо заслали у віддалені місця. Народ радів падіння своїхгнобителями, уявляючи, що тепер всі будуть спокійні і щасливі.
Але як жорстоко помилився народ! Вороги його не зникли, а тількизмінили ім'я, і замість ШуйсьКих зробилися Глинські; а государ,входячи в вік, не любив ні в чому суперечностей і, змалкупривчений до жорстокості, не мав ніякого поняття про страждання і нешкодував нікого. Народ безперестанку говорив те про гнів великого князя наодного з бояр, то про новий покарання іншого, то про посилання третій.
Так, одному придворному чиновнику за кілька зухвалих слів відрізалимова; так, п'ятдесяти новгородцям відрубали голови тільки за те, щовони посміли поскаржитися Іоанну на утиски, які робили їм бояри
- Улюбленці його. Одним словом, кілька років першої молодості Іоанна IVпередвіщали стільки жорстокостей і стільки лих для його підданих,що тільки безмежна прихильність росіян до свого панадопомогла їм перенести страждання. Не сміючи нарікати на того, хто призначенийбув Богом управляти ними, вони старанно просили Господа умилостивитисерце його та надіслати йому розумних і добрих радників, які говорилиб йому про потреби народу, а не про забавах та веселість. Вже чотири рокиросійські молилися про те.
-----------------------
Використана література: А. Ішімова
«Історія Росії в оповіданнях для дітей ».
Лебденко Анни 8
а
