Соціальне обслуговування літніх громадян.

Соціальне обслуговування включає в себе все те що одержує літній танепрацездатний чоловік за рахунок громадських фондів споживання понадпенсії. Суспільство в даному випадку бере на себе повністю або часткововитрати, пов'язані з оплатою вартості послуг, що надаються літнім інепрацездатним громадянам, які потребують певних видах соціальноїдопомоги. При цьому в порядку соціального обслуговування задовольняютьсяспецифічні потреби, характерні саме для даної категоріїгромадян.

Розвитку соціального обслуговування літніх і непрацездатних віддаєтьсяв наш країні з кожним роком все більше значення, воно розглядається яквкрай необхідне доповнення до грошових виплат, що значно підвищуєефективність всієї державної системи соціального забезпечення.

Літні люди і ті, хто незабаром переступить відповіднийвіковий рубіж, що відокремлює їх від молодого і середнього покоління, пов'язуютьсвої суспільні очікування і надії з істотними змінами в сферісоціального обслуговування. Усвідомлюваний нашим суспільством дефіцит чуйності іуваги до старих людей, ветеранам, недостатнє врахування їх об'єктивнихзапитів і потреб зобов'язує перейти від закликів про поліпшення їх медичногообслуговування, удосконалення соціальної допомоги до радикальних заходів --створення в країні широкої системи соціального обслуговування людей похилого вікугромадян як невід'ємної частини єдиної державної системи соціальногозабезпечення. Система соціального обслуговування охоплює, зокрема,геріатричний медичну допомогу, як стаціонарну, так іполіклінічну; утримання і обслуговування в будинках-інтернатах, допомога надому потребують стороннього догляду; протезну допомогу, забезпеченнятранспортними засобами; працевлаштування бажаючих продовжувати пасивнутрудову діяльність і їх професійне перенавчання; організаціюпраці на спеціально створених підприємствах, цехах; житлово-побутове такомунальне обслуговування; організацію дозвілля і т. д.

Можливість задоволення потреб літньої людини стаєреальною і тоді, коли він наділений юридичним правом вимагати відвідповідного компетентного органу надання того чи іншого блага (матеріального забезпечення, соціальної послуги, житла і т. д.), а данийорган юридично зобов'язаний таке благо надати. Так, право наматеріальне забезпечення старості, у випадку втрати працездатності,втрати годувальника, є реальним, оскільки державна пенсійнасистема гарантує кожному працівникові, який відповідає встановленимумовами, виплату пенсій незалежно від стану фінансових джерел ібудь-яких інших чинників. У той же час в галузі соціальногообслуговування можливість реалізації права на його отримання часто залежить відусмотренческого рішення компетентного органу, оскільки цілий рядсоціальних послуг, що надаються в даній сфері, все ще відноситься до числадефіцитних, не гарантованих абсолютно кожному старому інепрацездатному людині. Про це, зокрема, свідчитьперевищення числа, які потрібно обслуговувати з приміщенням в будинки-інтернатив порівнянні із загальним числом місць у цих установах; соціальної допомоги надому і можливостями даної служби і т. д.

Медико-соціальну допомогу населенню надають два великих відомства -
Міністерство Охорони здоров'я та медичної промисловості, і Міністерствосоціального захисту населення Росії. Найбільш масовими медичнимиустановами є поліклініки та амбулаторії, стаціонари. Уполіклініках організовані геріатричний кабінети, в яких лікаріздійснюють спостереження за людьми старше 60 років. В стаціонарах виділеначастина ліжкового фонду для геріатричних пацієнтів. Існують такзвані побутові ліжка. Це передбачає не тільки лікування хворих,але й профілактичну госпіталізацію. Якість всієї допомоги забезпечує
Управління стаціонарних установ Міністерства соціального захисту населення
Росії. Крім цих структур управління та контролю, життя проживають вбудинках-інтернатах можуть інспектувати виробничі організації направах шефської допомоги та органи виконавчої влади на місцях.

Первинна допомога.
Можна виділити три типи допомоги літнім:

Первинна медико-санітарна допомога, включаючи широкий набір методів іприйомів, які доступні як для кожної людини окремо, так і длявсього населення і застосовуються при їх повному та безпосередньої участі.
Сюди входить первинний контакт зі службами охорони здоров'я і такі елементи,як освіта та участь на рівні громади та міжсекторальна діяльність,а також традиційне надання допомоги службами охорони здоров'я.

Первинна медична допомога звичайно забезпечується на рівні,асоціюється з лікарем загальної практики, але не обов'язково обмежуєтьсятільки лікарською допомогою.

геріатрична допомогу в основному забезпечується під керівництвоммедичного фахівця, який зазвичай входить до складу комплексноїбригади.

Первинна медико-санітарна допомога.

Всупереч широко поширеній думці, більшість літніх НЕзазнають обмежень у звичній діяльності і не є залежними;вони живуть у власних будинках або в будинках своїх родичів. Старістьсама по собі не означає, необхідна допомога фахівця-геріатрії. Томуосновна допомога літнім буде надаватися в рамках первинної медико -санітарної допомоги; це зумовлено ще й тим, що в багатьох країнах світувідчувається брак лікарів-геріатрів.

Організація і структура первинної медико-санітарної допомоги різні врізних місцях. Часто в її наданні беруть участь як фахівці, так інефахівці. У Таїланді, наприклад, священики і прикордонна поліціявходять до складу служби по наданню первинної медико-санітарної допомоги.

Розвиток системи медико-соціальної реабілітації знаходиться в тісномувзаємозв'язку від стану економіки країни. Основні заходи при медико -соціальної реабілітації людей похилого спрямовані на максимально можливезбереження життєдіяльності людини похилого віку в умовах сім'ї. Форми:спеціалізовані центри зі стаціонарними відділеннями, спеціалізованівідділення по догляду, реабілітаційні установи. Найважливіший принцип --профілактична спрямованість.

У Болгарії з 1961 року реалізуються завдання: підвищення ефективностіреабілітації на базі широкого використання досягнень науково-технічногопрогресу, підготовка та удосконалення кадрів за медико-соціальноїреабілітації, активне використання в процесі реабілітації природнихфізичних факторів, вдосконалення медико-соціальної реабілітації навсіх рівнях: національному, регіональному, окружному та сільському.

Конституція Польщі заклала міцні основи польської концепції медико -соціальної реабілітації хворих, інвалідів та літніх людей. Принципи:загальність-охоплення всіх медичних дисциплін і всіх, хто потребує;комплексність - вирішення всіх аспектів даної проблеми;раннє застосування - початок реабілітації разом з класичними методамилікування;безперервність - цикл тісно пов'язаних між собою медичнихпрофілактичних та соціальних заходів.

У Фінляндії, відповідно до закону про соціальне забезпечення, у разіінвалідизації або втрати працездатності здійснюється соціальна допомогана дому. Велика увага в країні приділяється організації та заохоченнявзаємодії між різними віковими групами населення, органамиохорони здоров'я та соціального забезпечення при проведенні допомоги хворим,людям похилого віку та інвалідам, компенсуються витрати на придбання протезівпристосувань і так далі.

У Німеччині - спеціальний розділ - реабілітація геріатричних хворихшляхом розвитку денних стаціонарів. Потреба - 2 ліжка на тисячу осібстарше 65 років-це ефективно і дешевше.

Заходи: активізують догляд - інтенсивний, що проводитьсяспеціально підготовленим персоналом; лікувальна гімнастика - відновленнярухливості суглобів.

Ерготерапія - функціональна тренування спрямована на відновленнясамостійності в побуті.

Фізіотерапевтичні процедури - бальнеотерапія, теплолікування велектротерапії, масаж, психотерапія, музикотерапія, соціальна допомога. Упідсумку реабілітуються до 73% хворих.

Управління реабілітаційного обстеження США підкреслює, що накожну 1000 $ що витрачаються на реабілітацію інваліда, можуть повернутися
35000 $ в процесі праці реабілітується індивідуума. Медико-соціальнареабілітація спрямована на реабілітаційну технологію --удосконалення пристроїв і пристосувань та забезпечення їх кращоговикористання. У реабілітаційної технології виділяють наступнінапрямки: регульовані системи для підсадки і розташування хворого,системи комунікації; сенсорного пристрою, індивідуальні засобипересування, функціональна електростимуляція.

Першочерговими завданнями медико-соціальної допомоги в Японії є:n заходи з інформування суспільства про проблеми реабілі -тації інвалідів;n медичні заходи;n працевлаштування та профілактична реабілітація;n соціальне страхування та забезпечення;n забезпечення засобами пересування та транспортування;n постачання інформацією;n спортивні, розважальні та культурні заходи;n співробітництво з міжнародними органами.

У Швеції є три етапи організації геріатричної допомоги: 1)життя в звичайному будинку для самотніх подружніх пар, 2) на цій же територіїінтернат для людей, чиї можливості нижче, а залежність більше, 3)геріатрична клініка для людей з ще більшою залежністю.

Важливо, щоб медперсонал, який надає первинну допомогу, маливідповідні навички, знання, володіли прийомами для наданнякваліфікованої допомоги людям похилого віку.

Так як допомога людям похилого віку вимагає розпізнання навіть важковловимийзмін у стані старої людини на тлі вже існуючиххронічних явищ, важливе значення набуває систематичне веденняісторії хвороби. Одна з найбільш ефективних форм профілактики захворюваньу літніх полягає в ранньому виявленні хвороби та порушень; для цьогонеобхідні точні дані про основні показники функціонуванняорганізму. Прості карти, в графах яких можна записувати дати йпоказники основних змінних величин (кров'яного тиску, руховихфункцій, зору, слуху, повсякденній діяльності, пізнавальноїспроможності), можуть у підсумку дати корисну комплексну інформацію і дозволятьнегайно виявити будь-яка зміна у функціональному статус людини.

При наданні допомоги людям похилого слід постійно оцінювати ті зміни,які відбуваються в стані підопічних, щоб точно встановити, колидійсно необхідне втручання. Воно може здійснюватися в двохформах: терапевтичне втручання, спрямоване на патологічнийпроцес з метою зміни його природного течії, або ж протезування
, Спрямоване не те, щоб справиться з наслідками патологічнихзмін і зменшити викликані ними функціональні порушення. І оскільки ухворого геріатричного профілю нові проблеми з'являються вже на тліінших численних проблем та курсів лікування, то кожне нове відхиленнявід норми створює новий набір труднощів. Поява нових ускладнень можебути замаскована проявами вже існуючих. План лікування новогозахворювання повинен враховувати можливість взаємодії призначаютьсялікарських засобів з лікарськими препаратами, які пацієнт вжеприймає. Нове захворювання може послужити поштовхом до зміни дужекрихкого функціонального рівноваги у літніх і привести до порушенняфункції в такій мірі, коли для корекції цих порушень буде потрібномобілізувати систему зовнішньої допомоги на тимчасовій або постійній основі.
Кожне таке втручання слід планувати таким чином, щоб незбільшити залежність хворого від оточуючих. Необхідно постійноробити зусилля, щоб підтримати у свідомості людей похилого перспективуреабілітації, в цих цілях пацієнтів спонукають використовувати дляодужання резерви власного організму, а не ставати пасивнимиучасниками процесу.

Актуальність посилення громадської опіки над старими одинокими людьмивизначається тим, що в міру старіння збільшується частота захворюваностіі комплексність патології, загальна фізична немічність, що переходить встаречу дряхлість.

У Києві лабораторія демографії та санітарної статистики Інститутугеронтології на основі популяційної вибірки медико-соціальногообстеження літніх людей по програмі ВООЗ ми отримали можливістьвідповісти на ряд питань пов'язаних з розмірами потреб населеннястарших вікових груп у різних видах побутової допомоги, з'ясувати повноту їїзадоволення, а так само ступінь обертаністю за матеріально-побутовимипослугами.

Методика: обстежено 1364 людини пенсійного віку
753 літніх (до 75 років), та 611 осіб похилого віку (понад 75 років)
. Оцінювалося здоров'я по хронічних захворювань, ускладнень нафізичному стані; як критерії використовувалися показники,що стосуються збереження фізичних можливостей і здатності досамообслуговування (одягання, дотримання особистої гігієни, приготування іприйом їжі, пересування по квартирі, сходах, вулиці, покупки,відвідування установ).
Результати:
У старечому віці в порівнянні з літніми частка немічних осіб звираженою втратою фізичних можливостей збільшується в 3 - 10 разів. Від
1/5 - 1/3 і більше серед одиноких осіб і серед подружніх пар того жвіку, що відділилися від своїх дітей або не мають їх.
Від 15 до 30% важко хворих людей похилого віку не можуть без сторонньої допомогигуляти, ходити по сходах і т. д.
Група осіб найбільше потребують сторонньої допомоги у зв'язку зстаном здоров'я, і не забезпечені нею, знаходяться в менш сприятливихкомунально-побутових умовах, становить 25-60%.

Сформоване стан речей викликає нагальну потребу упроведення низки великих поглиблених соціальних дослідженнях з виявленнярозміру і характеру побутових потреб людей похилого віку в різних районах нашоїкраїни, розробки найбільш оптимальних, організаційних форм і засобівдля вирішення проблеми.

Демографічна ситуація в нашій країні характеризується збільшеннямабсолютного і відносного числа осіб похилого та старечого віку взагальній структурі населення. До початку XXI століття, згідно з прогнозамидемографічного департаменту ООН, кількість людей у віці 60 років ібільше досягне 56 000 000 або 17, 8% всього населення.

Соціальна допомога, що надається людям похилого віку і непрацездатним по Росії.

| | 1993 | 1994 | 1995 |
| | | | |
| Число | 7833 | 8829 | 9997 |
| відділень соц. | | | |
| допомоги на дому | | | |
| | | | |
| у тому числі | | | |
| при відділах | 6293 | 6224 | 5398 |
| соц. захисту | | | |
| в будинках | | | |
| інтернатах та | | | |
| геріатричних | 1540 | 2605 | 4599 |
| центрах | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| Кількість | 97900 | 107461 | 125322 |
| соц. | | | |
| працівників | | | |
| Кількість | | | |
| обслуговують | | | |
| відділень соц. | 724193 | 828595 | 904066 |
| допомоги на дому | | | |
| | | | |
| Кількість | | | |
| престарілих та | | | |
| інвалідів | 109443 | 123659 | 142506 |
| потребують | | | |
| надомним | | | |
| обслуговуванні | | | |
| | | | |
| Число | | | |
| територіальні | | | |
| х центрів соц. | | | |
| про служіванія | | | |
| | | | |
| | 322 | 565 | 983 |
| | | | |
| Кількість місць | 10451 | 15552 | 23500 |
| | | | |
| Кількість | | | |
| проживають | | | |
| постійно або | 5238 | 7407 | 17598 |
| тимчасово | | | |
| | | | |
| Число служб | 635 | 1050 | 1366 |
| строкової соц. | | | |
| допомоги | | | |
| | | | |
| | | | |
| Число | 3032 | 5274 | 6796 |
| працівників | | | |

1997 рік.

| Кількість установ | 1061 |
| Кількість місць | 258500 |
| Кількість осіб | 234500 |
| | |

Наприкінці 1990 року на сесії Верховної Ради РФ були розглянутіоснови законодавства РФ про соціальної захищеності інвалідів. МОЗзатверджує методичні рекомендації про принципи та концепції розвиткумедико-соціальної реабілітації хворих та інвалідів та осіб похилоговіку. Організовано Відділ відновлювальної та реабілітаційної допомоги
МЗ РФ, Всесоюзний науковий центр медичної реабілітації та фізичноїтерапії, Фонд милосердя та здоров'я, Всеросійське товариство інвалідів.
Координацією займається Комітет у справах інвалідів при Раді міністрів. Насьогоднішній проблемою є відсутність єдиної служби медико-соц?? альнийреабілітації, відсутність системи підготовки та удосконаленняфахівців, не використання можливостей домашньої реабілітації,відсутність реабілітації сільського населення, спадковості, слабкевпровадження в практику реабілітації досягнень геріатрії, недостатнєвикористання санаторіїв для цілей реабілітації, недостатня оснащеністьобладнанням кабінетів ЛФК, трудотерапії, механотерапії, відсутністьпроектно-кошторисної документації по службі.

Відповідно до Указу Президента Росії від 13 липня 1996 N888з'явилася Федеральна цільова програма "старше покоління",реалізувати яку намічено 1997-1999 роках. В результаті 30 000 000росіян поліпшать своє становище. Програма вирішує наступні проблеми:вдосконалення охорони здоров'я, продовження життєдіяльності, підвищенняактивності, поліпшення матеріальної забезпеченості та оптимального середовищажиттєдіяльності, надання допомоги і послуг з урахуванням віковихособливостей і стану здоров'я, створення сприятливих умов дляреалізації інтелектуального, культурного та особистісного потенціалу влітньому віці. Програма намагається сформувати сприятливі тавзаємопов'язані організаційні, правові, соціально-економічніумови.

Програма складається з п'яти розділів, передбачає створенняширокої мережі геріатричних лікарень, лікарень сестринського догляду,геронтологічних і геронтопсіхіатріческіх центрів, хоспісів, будинків -інтернатів малої місткості, відділень милосердя, будинків нічногоперебування та інших установ для осіб без певного місця проживаннянепрацездатних біженців, вимушених переселенців, організацію та розвитокмедико-соціальної допомоги в амбулаторно-поліклінічних закладах,спеціалізованих геріатричних відділень багатопрофільних лікарень,вирішення питань раціоналізації харчування осіб старших вікових груп ібагато інших.

Розрахована на період 97-99гг, вона складатиметься з двох етапів:перший повинен включити виконання першочергових заходів в інтересахгромадян старшого покоління, другий передбачає реалізацію заходів
Програми, в тому числі й підготовку до проведення в РФ міжнародного рокулюдей похилого віку. Перший розділ програми називається "Основи діяльності ззміцненню соціальної захищеності громадян старшого покоління ".
Планується проведення порівняльного аналізу законодавства РФ,міжнародних правових актів і основ законодавства зарубіжних країн. Вінстосуватиметься питань вдосконалення правових механізмів пенсійногозабезпечення осіб пенсійного віку по старості, бомжів переселенців.

Передбачається розробка державних стандартів соціальногообслуговування населення. Вони повинні поступатися основною вимогою до обсягу іякості соціальних послуг, порядку, умов їх надання.

Другий розділ "заходи по зміцненню здоров'я старшого покоління"наголошує на необхідності проведення спеціальної профілактичної роботи,підвищення обсягу та якості медичної допомоги, передбачається рядконкретних заходів: придбати санітарний автотранспорт, медичну технікудля лікарень, оснастити медичним устаткуванням Інститут геронтології МОЗ
РФ, організувати масове виробництво ортопедичного взуття;раціоналізація харчування (передбачається розробка нових видівспеціальних полівітаміни-мінеральних комплексів та інших біологічноактивних добавок до їжі для літніх і рекомендації до їх застосування.

Третій розділ "заходи з оптимізації середовища життєдіяльності громадянстаршого покоління "пропонує розробку нових і старих корекціюнормативів, методик та рекомендацій на будівництво, реконструкцію іоновлення житлового середовища, будівель, приміщень за основними технологічниминапрямками-проживання, побут, охорону здоров'я, відпочинок, культура. Наміченоекспериментальне проектування будинків і комплексів житлового громадянськогопризначення з урахуванням потреб людей похилого віку. Пропонується забезпечитибудівництво та реконструкцію закладів соціального обслуговування різнихтипів для людей старшого покоління, здійснити матеріально-технічнезабезпечення діючих та новостворюваних соціальних установ,забезпечити створення на базі вітчизняних серійних моделей автомобільноїтехніки спеціалізованих транспортних засобів для сільської місцевості.

Четвертий розділ "заходи щодо створення сприятливих умов дляреалізації інтелектуальних і культурних потреб громадян старшогопокоління ". Намічено поліпшити організаціонно0матеріальную базу,що дозволяє задовольнити прагнення літніх людей до активної участі вкультурного життя. Передбачається створення спеціалізованих центрів -клубів, багатопрофільних культурно-інформаційних центрів на базі місцевоготелебачення і т. д.

П'ятий розділ "Забезпечення діяльності по зміцненню соціальноїзахищеності громадян старшого покоління "включає в себе науковідослідження з актуальних питань - проблема охорони здоров'я осіб старшогопокоління, науково-методичне забезпечення психологічної реабілітаціїлітніх людей, фізкультурно-оздоровчої роботи з ними та ін

Реалізація Програми має здійснюється на основі державнихконтрактів. Координує діяльність Рада з забезпечення науково -методичного керівництва за участю представників федеральних органіввиконавчої влади, зацікавлених установ та організацій.

Фінансування Програми з Федерального бюджету (850 млрд. рублів),решта коштів повинні стягуватися федеральними органами виконавчоївлади з поточного фінансування.

Геріатричний служби

Геріатрія є розділом медицини, який зайнятий клінічними,профілактичними, терапевтичними і соціальними аспектами захворювань улітніх людей. Система комплексної геріатричної допомоги включає відвідинихворих на дому, амбулаторне лікування, перебування в денних профілакторіяхі стаціонарах, реабілітація та служби термінової діагностики. Різні видигеріатричних служб в даний час існують у більшостіекономічно розвинених країн.

У центрі уваги спеціалізованої геріатричної допомоги підтримкунезалежності та автономії непрацездатних людей похилого віку, і потребав ній постійно відчуває лише невелика частина від загальної кількостіпрестарілих. У багатьох частинах земної кулі лікарів-геріаторов недостатньоабо взагалі немає. Там, де можливо, варто було б створювати консультативнігеріатричний служби для надання допомоги у важких випадках іконсультування працівників первинної медико-санітарної допомоги. За частупервинна медико-санітарна допомога надається відповідно до висновкулікаря-геріатора, де дається всеосяжна оцінка фізичних тафункціональних параметрів хворого на підставі якої ставиться діагноз івизначається прогноз.

У деяких випадках пацієнтів слід направляти дляспеціалізованого обстеження, що б вибрати відповідні методилікування. Геріатричних центрів так само є основою для проведеннядосліджень, що стосуються клінічної допомоги, а також службохорони здоров'я і соціального забезпечення.
Зміст людей похилого віку в будинках-інтернатах

Одним із проявів турботи держави про людей похилого віку громадян єстворення в країні спеціальних установ, призначених для життя в нихлітніх і непрацездатних людей.
Називаються вони по-різному: будинки для людей похилого віку та інвалідів, будинки -інтернати, пансіонати ветеранів праці і т.д. Літніх людей, нещо створили сім'ю або втратили близьких, багато. Чимало й тих, хто маєродичів, але з різних причин втратив з ними зв'язок. Засуті, і ті й інші коротають старість одні й відчувають рівнітруднощі, серед яких найважча - самотність. Є також частиналітніх людей, які хоч і мають сім'ю, але з різних причин неможуть жити в ній, наприклад, внаслідок хвороби. Для таких громадян і створенібудинки-інтернати.

Будинок-інтернат - медико-соціальна установа, призначена дляпостійного перебування у ньому людей похилого віку та інвалідів, які потребують догляду,побутового та медичного обслуговування. Порівняно недавно сталопрактикуватися створення в будинках-інтернатах відділення для тимчасовогопроживання старих і непрацездатних людей. Вони можуть проживати в цьомузакладі від 2 до 6 місяців у зв'язку, наприклад, з виїздом їхродичів у тривалі відрядження або тривалою хворобою. Сюдиж поміщаються за направленням лікаря самотні старі люди, які пройшликурс одержанні в лікарні, але ще недостатньо зміцніли і для повногоодужання потребують йди і медичного спостереження.

Всі будинки-інтернати в залежності від контингенту проживають у нихгромадян підрозділяються на три види: будинки-інтернати для людей похилого віку іінвалідів, будинки-інтернати для інвалідів та пансіонати для ветеранів праці.
Особливий вид-психоневрологічний пансіонат.

У будинку-інтернаті першого виду проживають як старі, так іінваліди не досягли похилого віку, а в будинку-інтернаті другувиду - тільки інваліди віком від 18 до 40 років. Пансіонат для ветеранівпраці призначений для проживання в ньому громадян, які тривалий часякі працювали на виробництві. У психоневрологічному інтернаті живутьособи похилого віку та інваліди, що страждають певними хронічними психічнимизахворюваннями.

У будинок-інтернат для людей похилого віку та інвалідів приймаються літнігромадяни, які досягли пенсійного віку, які не мають працездатних дітейабо батьків, зобов'язаних за законом їх утримувати. Окремі особи похилого віку таінваліди, які мають працездатних родичів, можуть бути прийняті в будинку -інтернати як виняток за рішенням керівних органів соціальногозахисту населення. Прийому підлягають особи похилого віку та інваліди, які потребують постаном здоров'я в побутовому обслуговуванні, догляді та медичної допомоги привідсутність у них свідченьдо стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я.
Протипоказанням до напрямку до установ даного типу єпсихічні захворювання, за виключенням неврозів, неврозоподібних станівпри соматичних захворюваннях, легкого ступеня дебільності, судомнихсиндромів різної етіології з рідкісними не більше одного разу на 2 - 3 місяцінападами, без слабоумства і виражених змін особистості. До загальнихпротипоказань відносяться також інфекції, онкологічні захворювання,алкоголізм та наркоманії.

Прийом до будинку-інтернату здійснюється за путівкою органів соціального захистунаселення. Її видають на підставі заяви про прийом до будинку-інтернату імедичної карти, оформленої районним відділом соц. забезпечення та лікувально -профілактичним закладом, довідки МСЕК. За наявності вільних місцьособи похилого віку та інваліди можуть бути прийняті на тимчасове проживання терміном від
2 до 6 місяців на загальних підставах. Путівку видають на підставі тих жедокументів, що передбачені для направлення в будинки-інтернати дляпостійного проживання. В залежності від конкретних умов осіб,прийнятих на тимчасове проживання, размещяют як в загальних, так і вспеціально створених для цих цілей відділеннях. У тих випадках, коли вінтернат беруть подружжя, їм надають окрему кімнату.

В даний час в ряді міст організовані платні пансіонати дляпрестарілих громадян, в яких стаціонарну спеціалізовану медичнудопомогу надають лікувальні установи органів охорони здоров'я. Витрати поутримання престарілих громадян у пансіонаті покривають за рахунок вноситься ввстановленому розмірі щомісячної плати. Зазвичай фінансування здійснюютьродичі або особи, зобов'язані за законом утримувати їх.
У платні пансіонати не підлягають зарахуванню особи, що страждають психічними,інфекційними та онкологічними захворюваннями, алкоголізмом, наркоманією,а також з заразними формами шкірних, венеричних захворювань і туберкульозу.

Старі громадяни, які виявили бажання проживати в платномустаціонарі, особисто або через відділ соціального захисту населення надаютьна розгляд комісії такі докумен-ти: особиста заява прозарахування в пансіонат; особисте зобов'язання, або зобов'язання одного здітей або інших осіб, зобов'язаних за законом утримувати його, про внесення платиу встановлені терміни за змістом у пансіонаті із зазначенням сумищомісячної плати та підписом, засвідчену нотаріусом; довідку пропрописку; довідку лікувального закладу про стан здоров'я; довідкувідділу соціального захисту населення про розмір одержуваної пенсії або довідкупро заробіток особи представив зобов'язання про внесення плати ввстановлені терміни за зміст старого громадянина в пансіонаті.

В психоневрологічний пансіонат приймаються особи похилого віку та інваліди I
- II груп, які страждають певними психічними захворюваннями таякі потребують за станом здоров'я разом з цим у догляді, побутовомуобслуговуванні та медичної допомоги. Вони помещяются в такий інтернатнезалежно від того, чи є у них родичі, зобов'язані за законом їхнімутримувати, чи ні.

Обов'язки будинку-інтернату визначаються його завданнями та функціями,які встановлені становищем. Перелічимо основні завдання будинку-інтернату:матеріально-побутове забезпечення проживаючих, створення для них сприятливихумов життя, наближених до домашніх; організація догляду запроживають, надання їм медичної допомоги, проведення культурно-масовоїроботи; здійснення заходів, пов'язаних із соціально-трудовоїреабілітації інвалідів.

Виходячи з цих завдань, які проживають в будинку-інтернаті отримуютьупорядковане житло з меблями та інвентарем, постільні приналежності,одяг, взуття; їм надається харчування, в тому числі дієтичне;здійснюється диспансеризація та лікування; організується консультативнамедична допомога фахівців, а також госпіталізація потребуютьлікувально-профілактичних установах; вони забезпечуються при необхідностіслуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами, а також
"Малими" засобами пересування; для проживаючих проводяться різнікультурно-масові заходи; проводиться активізуються терапія і т. д.

Організація медичної допомоги в будинку-інтернаті має особливості,тому що можливості цих установ обмежені.

Повинна бути наступність у роботі лікарів будинку-інтернату і ЛПУ.

Найбільш складними для осіб похилого віку є перші місяціперебування в будинку-інтернаті. Обстежено група людей похилого віку 432 людинив початковому періоді адаптації їх у цих установах. Спостереженняпроводилося протягом 6 місяців. Всі були оглянуті тричі - привступі, через 1 місяць і через 6 місяців перебування в будинках-інтернатах
Москви. Зазначені терміни оглядів були обумовлені тим, що саме в цітимчасові періоди літні люди опиняються у кризових ситуаціях. Впершедні це пов'язано з надходженням до будинку-інтернату зі зміною місця проживання,зміною життєвого стереотипу, усвідомленням необхідності сторонньої допомоги,опіки. Протягом одного місяця перебування в будинку-інтернаті вирішується питаннярозселення в житлових кімнатах.
При цьому виникають питання міжособистісних відносин, психологічноїсумісності. Через 6 місяців перебування літньої людини в будинку -інтернаті остаточно вирішується питання про його прописку. Все це негативнопозначається на стані здоров'я людей похилого, створює перешкоди дляадаптації в нових умовах.

При вивченні потреби в медичної допомоги встановлено, що длялюдей похилого віку в початковому періоді адаптації найбільш актуально підтримуватимедикаментозне лікування 89,5%; диспансерне спостереження 76,8%;лікувальна фізкультура 57,9%; 25% потребують психіатричної допомоги.

У розрахунку на 100 осіб: терапевтів 0,51; невропатологів 0,4; психіатрів 0,3. Іншіфахівці можуть бути притягнуті з територіальних ЛПУ. Усіх нужденнихставлять на диспансерний облік згідно з групою захворювання іорганізовують спостереження за ними в першу 2неделі щодня, унаступні 2 місяці не рідше 1 разу на тиждень, а далі протягом 6 місяцівне менше одного разу на 2 тижні

Усунення негативних факторів, що впливають на проживання людей похилого в будинку -інтернаті таких як: стреси, мала інформованість про зовнішній світ,гіподинамія, скупченість (при нормі 7 кв. М на людину часто в наявності 4
- 5 кв. М), можна виконати наступним чином: CМІ, бесіди, читки,стенди; створення комфортного середовища, збереження одягу взятої з дому. Потрібнодати знову надійшов психологічну установку на новий спосіб життя,особливо важливо якомога більше активізувати старих людей, виявляти середних лідерів, які можуть допомогти у справі.

Характеристика контингенту проживають у будинках-інтернатах для престарілих таінвалідів.

У нашій країні угрупування старшого віку представлена наступним чином
: Від 60 до 74 років - літній, 75-89 - старечий, 90 років і старше --довгожителі. У будинках-інтернатах для людей похилого віку та інвалідів особи похилоговіку складають 36,8%, старечого - 56,9% і довгожителі - 6,3% відвсього контингенту проживають 60 років і старше. Кількість жінок більш ніжв два рази перевищує кількість чоловіків (73,1% і 26,9% відповідно)
. Серед усіх цих людей немає практично здорових. Так особи похилоговіку, в середньому, 6,8 захворювань, старечого - 7,7, а довгожителі
- 8,5 на кожного. Переважають хвороби системи кровообігу, на другомумісці знаходяться хвороби кістково-м'язової системи, далі - нервової та органівпочуттів, і менш часто хвороби органів дихання і травлення. Станздоров'я включає ще дві якісні характеристики: руховуактивність і здатність до самообслуговування. Встановлено, що повністюзнерухомлених (14,8%) і пересуваються в межах кімнати (29,8%)складають близько половини всіх проживаючих. Серед новоприбулих заостанні два роки ця категорія осіб становить 70,9%, щосвідчить про значне тяжких людей, яких направляють вустанови соціального захисту.

По відношенню до проживають в будинках-інтернатах рекомендується введеннядиференційованих режимів адаптації на кожному клінічному відділенні.
1 - режим суспільно-трудової зайнятості. Він спрямований на підтримання особистої активності, сприяє реалізації інтересів, знань, установок, потреби в спілкуванні. Це соціально активні люди, які зайняті в усіх аспектах життя установи.
2 - лікувально активує режим. Його призначають для підтримки корисних навичок і вмінь, пожвавлення спілкування та побутової адаптації. У реалізації цього режиму велику роль відіграють культробітники, бібліотекарі, інструктори лікувальної фізкультури і трудової терапії.
3 - лікувально-охоронний режим. Здійснює його медичний персонал для підтримки функціональних здібностей і відправлення фізіологічних функцій індивідуально по відношенню до кожного проживає.
Зазначені режими призводять відповідно до рівня активності людей похилого віку,що дозволяє адекватно спрямувати зусилля персоналу на організацію соціально -психологічної адаптації.

Урядом РФ 15 квітня 1995 прийнято постанову N338 "Пророзвиток мережі спеціальних будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів ".
Передбачено напрямок в такі установи громадян, частково абоповністю втратили здатність до самообслуговування і потребуютьпостійного догляду з числа які звільняються з місць позбавлення волі особливонебезпечних рецидивістів та інших осіб,