Курсова робота

з конституційного права

на тему: "Конституційні засади виконавчої влади України"

1998р.

ПЛАН

1.Вступ.

2.Констітуційні засади формування Кабінету Міністрів. Порядокпризначення на посаду Прем "єр-міністра України.

3.Повноваження і акти Кабінету Міністрів України.

4.Відповідальність Кабінету Міністрів.

5.Вісновок.

1.Вступ.

Конституція України, прийнята на п "ятій сесії Верховної Ради України 28червня 1996р., є основним Законом держави і займає центральне місце всистемі законодавства.

Одним з найголовніших наслідків прийняття Основного Закону незалежної
України є конституювання механізму здійснення державної, в тому числівиконавчої влади на рівні його найвищих щаблів. Тим самим був позначенийпевний рубіж у теоретичних дискусіях і практичних пошуках щодо обранняформи державного правління, визначення статусу вищих органів держави,співвідношення державної влади і місцевого самоврядування тощо.

Водночас досягнення згаданого рубежу не означає завершення нашогодержавно-правового розвитку, пріінення процесу теоретичного пізнаннядержавного буття. Актуальним слід визнати осмислення проблем організаціївиконавчої влади і конституційного статусу органів, наділенихповноваженнями у сфері цієї влади.

Зміст відповідних розділів Конституції України характеризуєтьсясприйняттям концепції дуалізму виконавчої влади. Виходячи з цієї концепції,визначено так званий двоїстий центр цієї влади, який складається з двохфункціонально поєднаних суб "єктів - Президента і Кабінету Міністрів.

За таких умов, з одного боку, правовий статус уряду, який очолює
Прем "єр-міністр, аж ніяк не може мати мати якесь другорядне значення, аджесаме на уряд покладається основний тягар організаційної роботи з реалізаціїфункцій і повноважень виконавчої влади. Відповідний статус Кабінету
Міністрів визначений в ст.113 Конституції України.

2.Констітуційні засади формування Кабінету Міністрів України. Порядокпризначення на посаду Прем "єр-міністра України.

Вказане питання визначене в ст.114 Конституції України, яка наголошує:

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем" єр-міністр України,
Перший віце-прем "єр-міністр, три віце-прем" єр-міністри, міністри.

Прем "єр-міністр України призначається Президентом України за згодоюбільше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України.

Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом
України за поданням Прем "єр-міністра України.

Прем" єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України,схваленою Верховною Радою України.

Прем "єр-міністр України входить із поданням до Президента України проутворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших органіввиконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом Українина утримання цих органів.

Перші три частини цієї статті присвячені питанням, пов "язаним зіскладом Кабінету Міністрів України та порядком його формування.

Вони дають підстави до висновку, що Прем "єр-міністр розподіляєобов "язки між своїми заступниками, керує роботою Кабінету Міністрів таголовує на його засіданнях, а у відсутності Прем "єр-міністра ці обов" язкивиконує Перший віце-прем "єр-міністр.

Повноваження Прем" єр-міністра відповідно до ст.115 Конституціїавтоматично припиняються у зв "язку з обранням нового Президента.
Новообраний Президент узгоджує з Верховною Радою кандидатуру майбутнього
Прем "єр-міністра. Перед внесенням на розгляд Верховної Ради кандидатура
Прем "єр-міністра обговорюється у відповідних комітетах і може такожрозглядатися у депутатських групах (фракціях). Відповідно до діючогорегламенту Верховної Ради кандидат на посаду Прем "єр-міністра виступає здоповіддю про Програму майбутньої діяльності Уряду. У разі, якщозапропонована Президентом кандидатура на посаду Прем "єр-міністра не двсталапідтримки необхідной кількості депутатів, Президент представляє Верховній
Раді у десятиденний строк іншу кандидатуру, щодо якої проводиться новеобговорення і голосування. Рішення про згоду народних депутатів України напризначення Прем "єр-міністра приймається таємним голосуванням. Прозатвердження Прем "єр-міністра Верховна Рада приймає спеціальну постанову.

Стосовно складу Кабінету Міністрів слід мати на увазі, що він залежитьвід структури органів виконавчої влади, яка, у свою чергу, визначаєтьсяметою та завданням діяльності цієї влади у той чи інший період. За діючимзаконодавством постійним органом уряду є його Президія. До її складувходять Прем "єр-міністр України, заступники Прем" єр-міністра, міністри,міністр Кабінету Міністрів.

Загальний порядок формування персонального складу Кабінету Міністрів
України такий. Відповідно до ч.3 ст.114 та п.10 ст.106 Конституції
Президент за поданням Прем "єр-міністра призначає членів Кабінету Міністрів,керівників інших центральних органів виконавчої влади. Слід підкреслити, щозазначені повноваження Президент здійснює на підставі пропозицій Прем "єр -міністра, який добірає відповідних кандидатів та відстоює перед Президентомсвою точку зору.

Певною мірою на діяльність Кабінету Міністрів впливають повноваження
Верховної Ради щодо згоди на призначення на посади та звільнення з посад
Президентом Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фондудержавного майна України, Голови Державного комітету телебачення ірадіомовлення України.

Відповідно до ст.87 Конституції Верховна Рада за пропозицією не менш яктретини народних депутатів України від її конституційного складу можерозглянути питання про відповідальність Уряду та навіть прийняти резолюціюнедовіри йому більшістю від конституційного складу Верховної Ради.

Президент України за поданням Прем "єр-міністра України утворює,реорганізовує та ліквідовує міністерства та інші центральні органивиконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органіввиконавчої влади.

Слід зазначити, що у більшості країн світу до складу уряду поряд з йогоголовою входять міністри, державні міністри, міністри без портфеля.
Державні міністри очолюють найбільш важливі сфери діяльності уряду і в силуцього координують діяльність деяких суміжних міністерств (як, наприклад, у
Франції, Португалії). Міністри без портфеля, як правило, виконують окремідоручення голови уряду.

У більшості країн світу Конституції не визначають кількісний складуряду, оскільки таке питання звичайно регулюється актами глави держави пропризначення уряду. У деяких країнах (зокрема латиноамериканських) подібнарегламентація протирічить офіційній доктрині, яка стверджує, що ніякийконституційний бар "єр не повинен стримувати зростання обсягу і формреалізації урядової діяльності. Проте законодавство ряду країн встановлюєяк мінімальну, так і максимальну кількість членів уряду. До складу уряду
Норвегії, наприклад, можуть входити прем "єр-міністр і не менше семиміністрів. До складу уряду Ірландії можуть входити від семи до п "ятнадцятиміністрів.

Також, виходячи із світового досвіду, доцільно було б передбачити певнівимоги, яким повинні відповідати кандидати в міністри. Можна дійтивисновку, що вимоги до кандидата в міністри Кабінету Міністрів Україниможуть бути такі. Він має бути громадянином України за народженням абочерез десять років після натуралізації (як це передбачено, наприклад,законодавством Швеції, Мексики, Парагваю). Доцільно визначити є віковіобмеження - не молодше двадцяти п "яти років (як, наприклад, у Бразилії,
Норвегії) і не старше, наприклад, шістьдесяті п "яти років. Звичайно, згідноз Конституцією України, кандидат у міністри повинен володіти державноюмовою.

Також слід, нарешті, вирішити питання про долю міністрів, які єдепутатами Верховної Ради України, оскільки законодавство країн світувирішує це питання по-різному.

Так, у країнах з президентською формою правління, а також в Австралії,
Нідерландах, Норвегії, Франції члени уряду не можуть бути депутатами.
Наприклад, згідно з конституцією Франції депутат парламенту, якийпризначений міністром (або міністр, якого обрано до парламенту), повинніпротягом місяця зробити відповідний вибір. У таких країнах, як Велика
Британія, Австралія, Індія, Нова Зеландія та ін., Навпаки, міністри повиннібути депутатами. Так, згідно з Конституцією Австралії жоден з міністрів немає права займати свою посаду більше трьох місяців, якщо він не є членомпарламенту. У ряді країн (Данія, Ірландія, Фінляндія) міністри можуть, алене зобов "язані бути депутатами.

Було б доцільним у VI розділ Конституції України включити норму, щозабороняє професійну діяльність кандидатів у міністри, зайняття ними іншихпосад, які оплачуються (як це передбачено законодавством Франції, Румунії,
ФРН).

3.Повноваження і акти Кабінету Міністрів
України.

Щодо повноважень Кабінету Міністрів України, то вони охоплюють різнісфери державного управління, а діяльність цього органу пов "язана,насамперед, з оперативним управлінням, яке здійснюється не лише в правовійформі, а й, наприклад, в організаційній.

Слід зазначити, що законодавство більшості країн світу не міститьрозгорнутих положень, що стосуються компетенції Уряду. Як правило, доосновних повноважень уряду відносяться здійснення загального керівництва тауправління справами держави, виконання законів, що стосуються уряду,складання і реалізація державного бюджету, координація діяльності окремихміністрів і відомств.

Що стосується питання про організацію та діяльність Кабінету Міністрів
України, то ст.116 Конституції України наголошує:

Кабінет Міністрів України:
1) забазпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання

Конституції і законів України;
2) вживає заходів щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина;
3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об " єктами державної власності відповідно до закону;
6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету

України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
8) організовує і забезпечує здійснення зовніньо-економічної діяльності

України, митної справи;
9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів віконавчьої влади;
10) виконує інші функції, визначені Конституцією України та законами

України, актами Президента України.

У статті окреслюється функціональний зміст компетенції Кабінету
Міністрів. Її загальний обсяг визначається організаційно-правовим статусом
Кабінету Міністрів як вищого органу в системі органів виконавчої влади.

Перелік функціональних напрямів діяльності Кабінету Міністрівпочинається з таких ключових цілей та завдань виконавчої влади, якзабезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України,здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання
Конституції, законів України та актів Презідентв України. Діяльність
Кабінету Міністрів має також цілком відповідати справі демократичноїсутності нашої держави, головними обов "язками якої, згідно ст.3
Конституції, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Головнефункціональне призначення Кабінету Міністрів конкретизується п.п.3 - 8 цієїстатті шляхом визначення його завдань у сферах економічній, науково -технічній, екологічній, соціальній, духовно-культурній, правоохоронній,обороноздатності і національної безпеки. Особливої уваги набуває такийважливий напрям діяльності Кабінету Міністрів, як спрямування і координаціяроботи міністерств та інших органів виконавчої влади.

Останній пункт статті свідчить, що наведений перелік напрямівдіяльності Кабінету Міністрів не є вичерпним, оскільки він виконує і деякіінші функції, визначені Конституцією, законами України та актами
Президента. Наприклад, в Конституції окремо визначена функція Кабінету
Міністрів здійснювати законодавчу ініціативу в парламенті (ст.93
Конституції України).

На думку Фрицького О.Ф. (Науковий вісник ..., № 2, 1996р.) До повноважень
Прем "єр-міністра має бути включена найважлівійша прерогатива глави урядубудь-якої країни, яке полягає, як правило, у визначені основних напрямівполітичного курсу уряду, координації діяльності окремих міністерств.
Наприклад, у відповідності з конституцією ФРН державний канцлер встановлюєосновні напрями політики і несе за це відповідальність. На погляд автора неможна визначити однакові для всіх міністрів повноваження. Досить показовиму цьому відношені є досвід Німеччини. Так, регламент федерального урядунадає особливі права ряду міністерств. Зокрема, міністр фінансівповноважень схвалювати понадбюджетні і позабюджетні витрати, що даєможливість здійснювати фіскальність контролю за іншими галузями та урядом вцілому.

ст.117 Конституції надає правове підгрунтя такому напрямку діяльності
Кабінету Міністрів, як видання нормативно-правових актів. В ній зазначено:

Кабінет Міністрів в межах своєї компетенції видає постанови ірозпорядження, які є обов "язковими для виконання.

Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем" єр-міністр України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств таінших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку,встановленому законом.

Кабінет Міністрів України дає на підставі та виконання вимог
Конституції, законів України та актів Президента, у зв "язку з чим йомунадане право вирішувати такі питання виконавчої влади, які ен відносятьсязгідно з Конституцією або законами до компетенції Президента і Верховної
Ради. З цією метою Конституція встановлює види правових актів уряду україни
- Постанови і розпорядження та зазначає, що вони є обов "язковими длявиконання на всій території України. Постановами Кабінету Міністрів повинніоформлюватися найбільш важливі рішення, які мають нормативний характер.
Рішення з оперативних, інших поточних питань видаються у виглядірозпоряджень.

Існує спеціальна процедура підготовки правових актів Кабінету
Міністрів, предбачена положенням про підготовку проектів постанов ірозпоряджень Кабінету Міністрів України, яке затверджено постановою
Кабінету Міністрів від 8 липня 1993 року, і передбачає підготовку як текстуакту, так і пояснювальної записки до нього, в якій подаються необхідніобгрунтування і прогнози очікуваних соціально-економічних та іншихнаслідків його реалізації.

Акти Кабінету Міністрів підписує Прем "єр-міністр і вони набираютьчинності з дня їх підписання, якщо інші строки не предбачені в цих актах.

Кабінет Міністрів України повинен здійснювати контроль за виконаннямприйнятих ним правових актів через підлеглі йому органи або безпосередньо.

Указом Президента "Про єдиний державний реєстр нормативних актів" від
27 червня 1996 року в Україні запроваджується Державний реєстр нормативнихактів Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органіввиконавчої влади, Національного банку.

Слід зазначити деякі приклади вирішення неузгодженості взаємовідносинміж законодавчою і виконавчою владами. Найбільш типовий приклад
- Конституція Франції 1958 року, де міститься перелік питань, з якихпарламент приймає закони, а також визначені питання, з яких нормативні активидають органи виконавчої влади. Ці акти виконавчої влади не розглядаютьсяяк закони та не мають назви закону, але насправді вони регулюють питання,які відносяться до предмета закону (акти регламентарної влади). В іншихвипадках за уповноваженням парламенту виконавча влада наділена правомприймати акти, які мають силу законів (делегованих законодавство). Доречі, у
1994-1995 роках таке право було надано Верховною Радою України Кабінету
Міністрів, який мав повнова?? ення приймати декрети-акти, що за своєю силоюдорівнюються законами.

4.Відповідальність Кабінету Міністрів.

Це питання визначене ч.2 ст.113 Конституції України, в якій сказано, що
Кабінет Міністрів відповідальній перед Президентом України тапідконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених уст.ст.85, 87 Конституції України.

У згаданому розділі доцільно було б закріпити загально визначені вусьому світі принципи колективної, індивідуальної і солідарноївідповідальності міністрів.

Перший з них означає, що всі міністри несуть колективнувідповідальність перед Президентом незалежно від їхньої позиції приприйнятті урядом того чи іншого рішення. Колективна відповідальністьміністрів може сполучати з індивідуальною відповідальністю останніх задоручену їм сферу діяльності. Нарешті, принцип солідарності означає, щоміністри несуть солідарну відповідальність за політику і рішення уряду,навіть якщо будь-який міністр формально не брав участь у прийнятті того чиіншого рішення або був проти нього. Міністр, який не згоден з рішеннямуряду, повинен або приєднатися до нього або підаті у відставку. Члени урядуне вправі публічно піддавати критиці діяльність уряду і в той же часзалишатись в цого лавах.

5.Вісновок

Розділ Конституції про Кабінет Міністрів не взмозі охопити всіх сторінйого діяльності, які потребують законодавчого регулювання. Тому Конституція
(ст.120) передбачає прийняття окремого закону щодо цього питання. В ньомубудуть більш детально викладені повноваження та організація діяльності,порядок формування та склад кабінету міністрів, його відносини з
Президентом, Верховною Радою, іншими органами виконавчої влади. Зокрема,потребують певного законодавчого закріплення форми та засоби можливоговзаємного делегування повноважень органами виконавчої влади.

Слід більш ретельно врегулювати механізм здійснення виконавчо -розпорядчих функцій, виключення випадків, їх дублювання і неузгодженості,забезпечення ефективного нагляду та підвищення персональноївідповідальності державних службовців будь-якого рангу за виконанняприйнятих рішень.

Детальна регламентація питань організації і діяльності органіввиконавчої влади має бути перед усім віднесена до найвищої ланки в системіцих органів - Кабінету Міністрів. Це певною мірою забезпечить належнуорганізованість усієї субордінованої системи згаданих органів та їх окремихланок. Такий підхід створить можливості для Президента, Кабінету Міністріву реалізації їхніх конституційних повноважень щодо організаційноїдіяльності і структури уряду.

Список використаної літератури:

1.Бельскій К.С., Про функції виконавчої влади, держава і право
- 1997р ..

2.Кісіль С.П., Система органів і джерела права державної виконавчоївлади (Правова система України: теорія і практика).

3.Коментар до Конституції України. К.-96.

4.Шаповал В.М., Виконавча влада: правовий статус і реалії. Урядовийкур "єр-1996.

5.Шаповал В.М., Конституційний механізм державної влади у незалежній
Україні: політико-правові проблеми організації виконавчої влади. Право
України-1997р ..

6.Фріцькій О.Ф., Кабінет Міністрів України: деяки особливостівизначення і нормативного закріплення правового статусу. УАВС. Науковийвісник. К.-96.