Пожежонебезпека: технічні засоби обмеження розповсюдження та гасіння пожежі

Обмеження розповсюдження пожежі технічними засобами здійснюється при виконанні ними таких функцій:

ізоляція вогнища горіння від повітря чи зниження концентрації кисню розведенням негорючими газами до значення, при якому не відбувається горіння;

охолодження вогнища горіння, технологічного обладнання до температури нижче певного межі, при якому припиняється поширення горіння;

інтенсивне гальмування швидкості хімічних реакцій в полум'ї;

механічний зрив полум'я сильним струменем вогнегасної засобу;

створення умов огнепрегражденія.

При виборі технічних засобів враховуються:

фізико-хімічні властивості негайних матеріалів, відсутність їх реакції з засобами гасіння;

величини пожежного навантаження і її розміщення;

швидкості вигоряння пожежного навантаження;

швидкості розповсюдження горіння з пожежної навантаженні і по будівлі;

газообміну вогнища пожежі з навколишнім середовищем і з атмосферою;

теплообміну між вогнищем пожежі з навколишніми матеріалами і конструкціями;

розміщення і форми вогнища пожежі й приміщення, в якому сталася пожежа;

метеорологіческіех умови.

Для ліквідації і обмеження поширення пожеж слід застосовувати: первинні засоби -- переносні і возимо вогнегасники, які розміщуються в будинках пожежні крани, стаціонарні - із запасом вогнегасних речовин, ручні або автоматичні, лафетні стовбури, пересувні - різні пожежні автомобілі.

Використання засобів пожежогасіння слід здійснювати з урахуванням можливого псування ними цінностей, пошкодження елементів будинку, забруднення навколишнього середовища.

Будинки й приміщення повинні обладнуватися засобами пожежогасіння та сигналізації про пожежу.

Засоби пожежогасіння

Для ліквідації процесу горіння необхідно припинити подачу в зону горіння горючої речовини і окислювача або знизити їх надходження до значень, при яких горіння не відбудеться. Це досягається охолодженням зони горіння нижче температури самозаймання або знизити температуру палаючої речовини нижче температури займання; розбавити реагують речовини негорючими речовинами; ізолювати горючі речовини від зони горіння.

До вогнегасною речовин відносять воду, піни, інертні гази, галогеноуглеводородние, порошкові і комбіновані суміші.

Вода - найбільш поширений і дешевий засіб. Вона має високу теплоємність (теплота пароутворення 2258 Дж/г), підвищеною термічною стійкістю. При випаровуванні 1 л води утворюється 1700 л пари. Воду застосовують для гасіння твердих горючих матеріалів, створення водяних завіс і охолодження об'єктів, розташованих поблизу вогнища горіння.

Водою, через її електропровідності, не можна гасити електрообладнання. Її не використовують для гасіння легких нафтопродуктів, тому що вони спливають і продовжують горіти.

Воду подають до осередок горіння у вигляді суцільних і розпорошених струменів. Суцільний струменем збивають полум'я. Її використовують, коли до зони горіння важко дістатися і для охолодження сусідніх з палаючим об'єктом металоконструкцій.

Гасіння розпорошеної струменем більш ефективно, внаслідок кращої її випаровування.

Для гасіння ГР (ДТ, гасу, масел та ін) застосовують розпилений воду у вигляді крапельних струменів, з їх розміром від 0,3 до 0,8 мм. Найкращий ефект для гасіння ЛЗР досягається мелкораспиленнимі і туманообразнимі водяними струменями.

При введенні в воду від 0,2 до 2,0% поверхнево-активних речовин (змочувачів) витрата води знижується в 2 - 2,5 рази.

При додаванні до води 5 - 10% галогенірованних вуглеводнів (брометіла, тетрафтордіброметана та ін) ефект гасіння збільшується за рахунок їх інгібуючої дії.

Піна (хімічна та повітряно-механічна) використовується для гасіння твердих речовин і ЛЗР.

Хімічна піна утворюється в результаті реакції між лугом і кислотою в присутності піноутворювача. Її склад: 80% СО2, 19,7% Н2О про 0,3% піноутворювача.

Повітряно-механічна піна виходить змішуванням води, піноутворювача і повітря. Вогнегасні властивості піни визначаються її кратністю. Кратність піни це відношення обсягу піни до об'єму розчину, з якого вона утворена. Піни бувають нізкократние -- з кратністю від 8 до 40, середньої кратності - від 40 до 120 і високократние -- понад 120. Склад піни низької кратності: 90% повітря, 9,7% Н2О і 0,2-0,4% піноутворювача.

Для гасіння пожеж ГР і ЛЗР застосовують повітряно-механічну піну середньої кратності. Високократную піну використовують у підвалах та інших замкнутих об'ємах, а також для гасіння розлитих у невеликих кількостях рідин.

Стійкість піни характеризується її опірність процесу руйнування, високократние піни менше стійки.

Інертні розріджувачі - водяна пара, двоокис вуглецю, азот, аргон, димові гази, летючі інгібітори (галогеносодержащіе речовини).

Водяний пар застосовують для гасіння пожеж в приміщеннях невеликого об'єму і створення парових завіс на відкритих технологічних майданчиках. Вогнегасні концентрація пари становить 35% (об).

Діоксид вуглецю застосовують для гасіння ЛЗР, електроустаткування, на акумуляторних станціях. Для подачі СО2 застосовують вогнегасники і стаціонарні установки. Гасіння пожежі засновано на розведенні концентрації кисню в зоні горіння.

Порошкові склади збивають та інгібують полум'я. Їх використовують для гасіння електрообладнання, пірофорних з'єднань. Найбільш поширені порошкові склади на основі бікарбонату і карбонату натрію і калію, амонійних солей фосфорної кислоти, силікагелю.

Вибір коштів пожежогасіння зводиться до забезпечення надійного гасіння при найменших витратах.

Для об'єктів, у яких застосовується велика кількість ЛЗР і в яких не можна здійснити об'ємне гасіння, доцільно використовувати стаціонарні пінні та порошкові установки.

У табл. 1 наведені класи пожеж та засобів їх гасіння.

Таблиця 1. Класи пожеж та рекомендовані вогнегасники засоби             

Клас пожежі            

Характеристика горючою середовища або    об'єкта            

Вогнегасні засоби                 

А         

Звичайні тверді горючі матеріали   (папір, дерево, тканина та ін)         

Всі види вогнегасних засобів (перш   всього вода)             

В         

Горючі рідини (бензин, лаки, масла,   розчинники та ін), що плавляться при нагріванні матеріали         

розпорошена вода, всі види пен, склади   на основі галогенів, порошки             

С         

Горючі гази (метан, пропан, водень,   ацетилен тощо)         

Газові суміші: інертні розріджувачі   (СО2, N2), галогеноуглеводороди, порошки, вода (для   охолодження)             

D         

Метали та їх сплави (К, Nа, Аl, Mg идр.)         

Порошок (при спокійній подачі на гарячу   поверхню)             

Е         

Електроустановки, що знаходяться під   напругою         

Галогеноуглеводороди, діоксид вуглецю,   порошки     

Установки пожежогасіння

Установки водяного пожежогасіння. Для подачі води при гасінні пожежі використовують пожежні стовбури або зрошувачі, якими можна створювати суцільні, краплинні, розпорошені і мелкораспиленние водячи-ні струменя.

Для гасіння пожеж водою застосовують установки водяного пожежогасіння, пожежні автомашини і водяні стволи (ручні та лафетні). Найбільш широке поширення одержали спринклерні і дренчерної установки.

спринклерні установки є розгалужені трубопроводи, розміщені під стелею приміщення, в віді вмонтовані спринклера, що зрошують від 9 до 12 м