Російської академії державної служби

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Поволжському АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

КАФЕДРА: Державне та муніципальне управління

ДИПЛОМНА РОБОТА

НА ТЕМУ

«МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

У РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ»

ВИКОНАВ: студент Рубцов Віктор Миколайович

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

Кандидат історичних наук, доцент Подсумкова А.А.,

Доцент Силкін В.В.

Завідувач кафедрою, < p> Доктор історичних наук, професор

Наумов С.Ю.

Саратов 2001

ЗМІСТ

ВСТУП 3

Розділ 1. Історичні передумови розвитку місцевогосамоврядування в Росії. 7

1.1. Реформування місцевого самоврядування від давньоруської держави до сучасності. 7
1.2. Становлення правових основ організації місцевого самоврядування в
Російської Федерації 14
1.3. Зарубіжні моделі організації місцевого самоврядування 21

Розділ 2. Поняття сучасної моделі організації місцевого самоврядування таїї організаційно-правові форми. 27

2.1. Характерні риси притаманні сучасної моделі місцевого самоврядування в Російській Федерації. 27
2.2. Організаційні форми безпосередньої демократії. 37
2.3 Загальні принципи муніципальної організації та основні організаційно-правові форми здійснення місцевого самоврядування. 40

ВИСНОВОК 52

Список нормативних актів та використаної літератури. 57

ВСТУП

Організація місцевого самоврядування входить в коло фундаментальнихпроблем, функціонування демократичного суспільства і держави. Процесиреформування всіх сторін суспільного життя в сучасній Росії проходятьв умовах кардинальних змін громадянської свідомості, колидемократичні форми організації життя суспільства стикаються зконсервативними прагненнями до спрощеного розуміння відносини людини ісуспільства, громадянина і держави. Аналіз природи місцевої влади дозволяєзробити висновок про те, що в ній одночасно поєднуються два початки:суспільний і державний. Правильне усвідомлення особливостей місцевоївлади і механізму її взаємодії з державною владою дозволяєорганам місцевого самоврядування ефективно здійснювати свою діяльність.

Особливу актуальність даної проблеми на сучасному етапі надаютьнаступні обставини:

- необхідність подолання існуючої політичної напруженостів суспільстві, яка виникає все частіше на грунті суперечностей між політикоюцентру та інтересами регіонів, на грунті неефективність існуючої системиполітичної влади, в рамках якої вкрай принижена роль місцевихуправлінських структур. Сильні органи місцевого самоврядування послужатьгарантом від руйнівних потрясінь в доступному для огляду майбутньому, дозволять створитистабільну демократичну суспільно-політичну ситуацію в суспільстві;

- потреба у розвиненій регіональній політиці. Цього вимагаєі швидке зростання економічного впливу регіонів, і гостра необхідністьвирішення багатьох регіональних проблем, і важливість ефективних міжрегіональнихзв'язків. Розробка і здійснення такої політики можливі тільки пришироких повноважень муніципальних органів влади;

- гострота проблеми зміцнення російської державності,

важливою частиною якої є формування нової

законообеспеченной структури органів місцевого самоврядування.

Демократична система влади здатна зберегти централізоване

держава такої складної структури, яку має Росія, лише при

наявності у своєму фундаменті близьких до населення територіальних

структур управління;

- відсутність концепції місцевого самоврядування для сучаснихросійських умов, без якої неможлива системна робота по створеннюструктур місцевої влади.

Концепція місцевого самоврядування, система його органів, зв'язок цихорганів з населенням і центральними органами влади досліджували ще російськіправознавці початку XX століття. А. Д. Градовський, І. І. Евстіхіев, Н. І. Лазаревський,
М. І. Свєшніков та ін Одні російські юристи визначали самоврядування як новуформу адміністрації, яка полягає у вільному участі народу в завідуваннісправами, в довіреними місцевим адміністративним органам. Інші стверджували,що самоврядування-результат зіткнення різних інтересів, які неможуть бути задоволені діяльністю уряду. У працях сучаснихучених С. А. Авак'яна, В. М. Баглая, О. Є. Кутафина, В.І. Фадєєва та інрозглядаються повноважень питання здійснення окремихорганів місцевого самоврядування, предметів відання.

Структура органів місцевого самоврядування є предметомдослідження В. В. Володіна, В. Л. Ясюнуса, Ю. А. Тихомирова, А. Широкова,
С. Юркова та ін

Автор, протягом декількох років займався розробкою і впровадженнямструктури органів місцевого самоврядування, а також організацією їхнайбільш ефективного функціонування, цілеспрямовано розроблявсистему місцевого самоврядування на регіональному рівні, що зумовиловибір теми, а також мету і основні завдання дослідження.

Мета і завдання дослідження.

Мета дипломної роботи полягає в дослідженні можливостістановлення та реалізації сучасної моделі організації місцевогосамоврядування, її організаційно-правових форм та правового забезпечення.

Відповідно із зазначеною метою поставлені і вирішуються наступнізавдання:

• обгрунтування історичних передумов формування моделімісцевого самоврядування в Росії;

• виявлення організаційно-правових форм місцевогосамоврядування в Росії і в зарубіжних державах;

• розкриття і обгрунтування шляхів формування сучасноїмоделі місцевого самоврядування.

Предметом дослідження є юридично закріплені

взаємини структурних елементів системи місцевого

самоврядування розглядається як сучасна модель його

організації.

Об'єктом дослідження виступають різні

організаційно-правові форми сучасної моделі місцевого

самоврядування в Росії.

У проведеному дослідженні автором розглянуті:

- основні моделі місцевого самоврядування в Росії і показано, щовони беруть свій початок від общинного пристрою давньоруської держави,постійно видозмінюючись і набуваючи нові характерні риси;

- виділені характерні риси сучасної моделі місцевогосамоврядування Російської Федерації;

- діюча модель органів місцевого самоврядування на прикладі
Балаковської муніципального утворення Саратовської області;

- розглянуто організаційно-правові форми місцевого самоврядуванняв Росії та проаналізовано їх порівняльний аналіз.

Ступінь наукової новизни дослідження полягає в наступному:

- уточнено поняття моделі місцевого самоврядування і дано

її визначення як системи взаємозв'язків між суб'єктами місцевого

самоврядування, між органами місцевого самоврядування і

органами державної влади, що складаються виходячи з

місцевих традицій і особливостей, наявності демократичних < p> інститутів, а також відносин у сфері власності,

самостійності і територіальної відокремленості;

- автор використовує власний практичний досвід формування структур місцевого самоврядування;

- виявлені історико-правові передумови становлення сучасноїмоделі місцевого самоврядування для Російської Федерації.

Структура роботи.

Дипломна робота складається з вступу, трьох глав і висновку.
До роботи включені акти органів місцевого самоврядування Балаковськамуніципального утворення Саратовської області.

Розділ 1. Історичні передумови розвитку місцевого самоврядування в Росії.

1.1. Реформування місцевого самоврядування від давньоруськогодержави до сучасності.

Становлення та розвиток місцевого самоврядування в Росіїобумовлює необхідність теоретичного осмислення цих процесів вправовому аспекті, використовуючи аналіз історичного минулого, зарубіжногодосвіду та сучасних тенденцій [1]. Створюється россійская система місцевогосамоврядування, про яку можна говорити, як про моделі організації місцевогосамоврядування. Автор цього дослідження вважає, що поняття реальноїперспективи розвитку моделі організації місцевого самоврядування в Росіїможливо тільки через звернення до історичного та зарубіжного досвідуорганізації місцевого самоврядування.

В історії Росії виділяються періоди ослаблення та зміцнення основмісцевого самоврядування.

Існування ранньої моделі самоврядування, яка складаласятериторіально-господарської спільності і наявності родинних зв'язків, булохарактерно ще для давньоруської держави. Місцеве самоврядуванняпроявлялося у формі виробничих і територіальних громад. Формаздійснення місцевого самоврядування була спочатку родова, а потімбезпосередня представницька демократія, яка виявлялася в Вічевомууправлінні. Компетенція громад здійснювалася через Віче та обрані ниморгани. У давньоруській державі місцеве самоврядування мало всінеобхідні ознаки: економічну та юридичну самостійність,здійснення на рівні старших міст і місцевих Віче.

З приходом татаро-монгол вічова влада була істотно підірванана два з гаком століття. До XVI століття утворилися нові форми народовладдя --селянська громада і козацьке самоврядування.

Притаманне слов'янським племенам общинне управління являло собоюсправжню модель місцевого самоврядування - мало економічну основу інародовладдя.

Судебник 1550 посилив державну владу і привів довиникнення кріпосного права, а Іван IV відділив місцеве самоврядуваннявід держави.

XVII століття поклав початок бюрократизації місцевого самоврядування.
Існували дві форми місцевого самоврядування: губернські та земськіустанови та воєводська система управління. Міські реформи Петра I неслив собі елементи зародження земської моделі місцевого самоврядування, проте,при збереженні сильного державного втручання Катерина IIпроголосила принцип становості і самостійності в місцевомусамоврядування, видала кілька актів, які і визначили системумісцевого самоврядування аж до введення Олександром II земськихустанов.

Найбільш значущими в історико-правовому аспекті були дві реформимісцевого самоврядування: земська 1864 року і міська 1870 року. Системаземства грунтувалася на всі становості, але критерієм висунутий, бувмайновий ценз. Земство мало господарську самостійність. Чи небудучи державною структурою, земства наділялися правом видавати длянаселення постанови, обкладати його різного роду зборами. Проте, створившиземське самоврядування, уряд обмежив його самостійність,видаючи різні закони та роз'яснення, що посилюють залежність від земствбюрократії. Тимчасовий уряд зробив ставку на земства і заявило пронамір провести вибори земств загальним прямим, рівним таємнимголосуванням, поклавши, таким чином, в їх основу демократичний принцип.
Ним був прийнятий "Закон про земську реформу". Однак Жовтнева революціяпринесла з собою ліквідацію земства і становлення нової моделі місцевогосамоврядування - радянською.

Після Лютневої революції 1917 року, Тимчасовий урядрозширило повноваження земських органів влади. Тимчасовий урядпрагнуло зробити їх своїми опорними пунктами на місцевому рівні, але в цечас у великих промислових центрах стали створюватися більш енергійніоргани - міські ради, що наділялися більш широкими владнимиповноваженнями [2].

Ліквідовано земське самоврядування було дуже швидко. Заміноюземствам повинні були стати нові органи самоврядування, якими і стали
Поради. Остаточно і законодавчо перехід всієї влади до Радпідтвердив II з'їзд Рад. Ліквідація земських органів самоврядуванняпроводилася на основі циркуляра Наркомату внутрішніх справ від 6 лютого 1918року, відповідно, з яким підлягали розпуску міські і земськіоргани самоврядування, які, у свою чергу, виступали проти Радянськоївлади. Інші ж органи самоврядування входили до апарату місцевих
Рад. Це проводилось для того, щоб не було двох однорідних органів,завідувачів однією і тією ж роботою. Таким чином, влада перейшла в рукиміських Рад, які поширили свої повноваження на територіювідповідних губерній і повітів.

У зверненні "До населення" Ленін писав: "Товариші трудящі!
Пам'ятайте, що ви самі тепер керуєте державою. Ніхто тепер вам недопоможе, якщо ви самі не об'єднаєтеся і не візьмете всі справи держави всвої руки. Ваші Поради - відтепер органи державної влади, повноважні,вирішальні органи "[3].

В основу організації влади на місцях був закладений принцип єдностісистеми Рад, як органів державної влади, де місцеві Ради іїх виконкоми виступали як місцеві органи державної влади тауправління, будучи при цьому структурною частиною єдиного централізованогоапарату управління. Таким чином, утворилася єдина державнарадянська система управління.

У перші роки радянської влади ще зберігалося адміністративно -територіальний поділ країни на губернії, повіти, волості.

Вищим органом місцевої влади були з'їзди Рад (обласний,губернський, повітовий, волосний), а також міські та сільські Ради. Вонибули вільними неформальними зборами без чітко виражених функцій.

Завдання місцевих Рад складалися в реалізації постанов вищихорганів влади; вирішення питань, що стосуються місцевого значення; координаціїдіяльності Рад у межах даної території; проведення заходівпо господарському, культурному розвитку територій.

Прямими були вибори в сільські і міські ради. Ці Радиобиралися безпосередньо населенням. Сільська Рада складався зголови і секретаря, і обирався жителями села, і рідко, але мігпризначатися волосним виконкомом. Міські ж Поради формувалися навиробничої основі, тобто шляхом виборів на заводах, фабриках, абочерез профспілки з одного депутата від однієї тисячі чоловік населення, щостановила не менше п'ятдесяти і не більше тисячі членів. Якщо брати великіміста, то в них створювалися районні Ради. Вибори в обласні органиявляли собою багатоступеневу систему. Дана система була побудовананаступним чином. Представники сільських Рад вибиралися на волоснийз'їзд Рад, а їхні представники - на повітові з'їзди Рад. Повітовіз'їзди і міські ради посилали своїх представників на губернськіз'їзди Рад. Губернські та обласні з'їзди обирали делегатів на
Всеросійський з'їзд Рад. Тим самим можна констатувати той факт, щоз'їзди Рад формувалися на основі багатоступеневих виборів.

Поточну роботу виконували виконавчі комітети (виконкоми),що були виконавчо-розпорядчими органами. Виконкоми буливищими органами влади, які утримували в своїх руках управління всімасторонами життя суспільства. Виконкоми, у свою чергу, поділялисяна відділи і управління. Виходячи з необхідності, могли створюватисяпідвідділи, комітети, комісії.

На що почався процес формування демократичних форм управліннянаклали свій відбиток роки громадянської війни. У даних умовахсформувалася жорстка централізована адміністративно-поліцейська системауправління, яка дозволила більшовикам вижити у воєнних умовах. Післягромадянської війни поступово стало відновлюватися право трудящих научасть в управлінні. Допущення в період НЕПу приватної власності івикликаний цим процес ускладнення форм господарської діяльності вимагавзміни місцевих органів влади [4].

У 1925 році приймається Положення "про міській Раді", за якимміська Рада є вищим органом влади на території міста вмежах своєї компетенції. Таким чином, надання місцевої влади вцей період відносної самостійності у вирішенні питань місцевогожиття одночасно з допущенням приватного капіталу вирішило завдання найбільшшвидкого відновлення країни після громадянської війни.

До початку 30-х років стає ясно, що місцева влада невідповідає центральній системі влади, а також відновленоїдержавної власності, і тому, в 1933 році приймається новеположення "Про міськраді". У ньому міські Ради набувають роль органупролетарської диктатури, з проведенням політики центру на місцях. Самецей період ознаменував собою остаточне одержавлення місцевоївлади. У цей період також відбувається

посилення громадських форм самоврядування домкомов, улічкомов та ін

У роки Вітчизняної війни продовжували функціонувати

місцеві органи влади і управління поряд з вищими і центральними.

У цей період у них відбувалися структурні зміни, які були

направлені на максимальну централізацію політичного, господарського тавійськового керівництва.

У радянській державі періоду смерті Сталіна і після нього будь -небудь істотних змін в організації управління не відбулося.

Період правління Хрущова ознаменував собою поділ Радструктурно на промислові (міські) і сільські [5].

Централізований контроль за колгоспно-радгоспної системою в цейперіод ослаб, відбувалася реорганізація управління. Ця реорганізаціясприяла поліпшенню спеціалізації і кооперації регіонів, розвиткумісцевих підприємств.

Конституція 1977 закріпила положення "Про розвинутого соціалізму" впреамбулі і відкрито затвердила влада партійно-бюрократичного апарату.
Згідно з цією Конституцією, основу місцевої влади і управління склали
Ради депутатів трудящих. Формою роботи Рад були сесії. У своїйроботі Поради спиралися на постійні і тимчасові комісії.
Безпосереднє управління здійснювалося виконавчими комітетами.
Виконкоми через відділи і управління керували галузями і сферами місцевоїжиття.

Таким чином, організаційним принципом побудови іфункціонування місцевих органів був демократичний централізм, ввідповідно до якого вищі Поради здійснювали керівництводіяльністю нижчестоящих Рад. Реальна влада на місцях перебувала вруках партійних органів, а їх волю, як відомо, виконували Поради. Місцеві
Поради знаходилися в залежності від виконавчих органів, тому можназробити висновок про недосконалість системи Рад.

Вісімдесяті роки ознаменували собою період відродженнясуспільно-територіальних форм місцевого самоврядування. У зв'язку з цим,вирішальним, з точки зору процесу реформування місцевих органів влади,стало прийняття закону СРСР "Про загальні засадах місцевого самоврядування тамісцевого господарства в СРСР "від 9 квітня 1990 року. Цей закон визначивосновні напрямки діяльності місцевих органів влади, принципи їхформування і діяльності, як органів самоврядування. З поняттям даногозакону були зроблені перші кроки а шляху утвердження принципово новихпочав організації управління на місцях на відміну від тих, які булираніше. Спроба введення місцевого самоврядування, не реформуючи колишнюсистему управління, не дала позитивних результатів. По суті, місцевесамоврядування було задекларовано, але не було забезпечено ні ворганізаційному, ні в матеріальному, ні в правовому відношенні. І тільки лише
Конституція Російської Федерації 1993 визнала місцеве самоврядування,виступивши як найважливішої правової основи становлення і розвитку новоїмоделі місцевого самоврядування.

1.2. Становлення правових основ організації місцевого самоврядуванняв Російській Федерації

Росія - країна, яка відрізняється різноманіттям географічних,національних, природних та інших особливостей.

Інтерес до ідеї місцевого самоврядування в Росії виник до 1925 року,тому що система міського управління, роль і місце Рад, їх структура,функції та повноваження формувалися в процесі розвитку радянськогодержави. 24 жовтня 1925 було прийнято "Положення про міські
Радах. Дане положення дало потужний поштовх до розвитку самоврядування в
СРСР. У короткі терміни міста отримали необхідні права і свободи длявідновлення міського господарства та почали набувати самостійність.

Повністю самоврядування не могло вступити у свої права до початку
1930 року, тому що система місцевого самоврядування була ліквідована, а наїї зміну прийшла система тоталітарної партійної держави.

З початку часів "хрущовської відлиги" місцевого самоврядування сталорозглядатися як комуністичний чи соціалістичне самоврядуваннянароду. Воно було невіддільне від органів державної влади.

Інтерес до місцевого самоврядування знову виник до початку 80-х років.
Важливу роль у становленні та розвитку місцевого самоврядування в Росіїзіграв Закон СРСР «Про загальні засадах місцевого самоврядування та місцевогогосподарства в Українській РСР »[6]. Він визначив основні напрямки місцевих органіввлади, принципи їх формування та діяльність як органів самоорганізаціїгромадян. Відповідно до цього Закону, в системі місцевого самоврядуванняповинні бути місцеві Ради - як представницькі органи влади.

Вперше цей Закон ввів поняття "комунальна власність",віднісши до неї "майно, що передається безоплатно суб'єктами СРСР союзнимта автономним республікам, іншим суб'єктам, а також майно, що створюєтьсяабо придбане місцевою Радою за рахунок належних йому засобів ".

6 липня 1991 був прийнятий Закон Української РСР" Про місцеве самоврядування в
РРФСР ". З прийняттям цього Закону в Росії почався процес реформуваннямісцевих органів влади та формування органів місцевого самоврядування, авиконавча влада отримала більш широкі повноваження і могла діятинезалежно, особливо в питаннях адміністративного управління,представницька влада стала також мати більш широкі повноваження. Зприйняттям цього Закону в російському законодавстві було проведеночітке розмежування компетенції виконавчих і представницьких органівмісцевого самоврядування.

Процес реформування місцевого самоврядування в Російській
Федерації грунтувався не тільки на Законах, а й на Указах Президента
Російської Федерації.

Основним моментом становлення сучасної моделі організаціїмісцевого самоврядування стало прийняття 12 грудня 1993 нової
Конституції Російської Федерації, яка визнала необхідністьіснування місцевого самоврядування, його правових гарантій назаконодавчому рівні.

Конституція Російської Федерації 1993 визначилаконцептуальні засади побудови нової системи місцевого самоврядування,виділила місцеве самоврядування, як самостійну форму здійсненнявлади народу, визнаючи при цьому і захищаючи економічну основу місцевогосамоврядування, муніципальну власність поряд з іншими формамивласності.

Укази Президента, розроблені на основі Конституції, Федеральних
Законів "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в
Російської Федерації ", незважаючи на ряд їх недоліків, досить повновідповідали потребам українського суспільства, міжнародних правовихстандартам. Вони представляли собою перехід від радянської системи місцевоївлади до системи муніципального управління.

З прийняттям цього Закону розпочався новий етап розвитку правовоїоснови місцевого самоврядування.

У сучасній Росії здійснюється реформування органів місцевоївлади, в більшості, спирається і на дореволюційний досвід. Історичнийдосвід показує, що місцеве самоврядування з'являлося тільки тоді і там,де було потрібно розбудити ініціативу органів місцевої влади, перш за все,для найбільш швидкого виходу з кризи влади.

Відповідно до Конституції Російської Федерації структураорганів місцевого самоврядування, з огляду на місцеві особливості і традиції,можливо різноманіття організаційних форм здійснення місцевогосамоврядування. Це пов'язано з багато варіантність розподілу повноваженьміж створюваними для їх здійснення органами місцевого самоврядування.

Організаційні форми місцевого самоврядування в Росії грунтуютьсяна декількох можливих поєднаннях трьох традиційно стійких елементахсистеми місцевої влади і управління: представницького органу,виконавчого органу і вищої посадової особи. Дані організаційніформи визначаються:

1. способами вступу на посаду вищої посадової особи;

2. розподілом повноважень між різними органами місцевогосамоврядування;

3. порядком здійснення взаємодій між органами місцевогосамоврядування.

На базі основних організаційних форм місцевого самоврядуванняможлива побудова змішаних моделей, стосовно до місцевих умов, атакож визначення структури організації місцевого самоврядування в умовахконкретного муніципального освіти. Вибір конкретних моделей місцевогосамоврядування безпосередньо залежить від умов, в яких воно здійснюється,аналіз нормативних актів, що стосуються місцевого самоврядування, прийнятих нафедеральному рівні, свідчить про те, що відправною точкоюформування російської системи місцевого самоврядування став 1993 рік.

Нове законодавство про місцеве самоврядування починаєнабувати позитивний початок.

На сьогоднішній день достатньо одного (президентського) Указу, щобмісцева влада була реформована в той чи інший бік. Указом Президента
Російської Федерації "Про основні напрями реформи місцевогосамоврядування в Російській Федерації "від 11 липня 1997 року визнане"активне сприяння становленню та розвитку місцевого самоврядування,визнано пріоритетним у діяльності Президента та Уряду Російської
Федерації ".

Одні з основних напрямів державної політики в областімісцевого самоврядування в період з 1997-1998 років. стало подальшеформування правової бази місцевого самоврядування, що забезпечуєстановлення місцевого самоврядування.

Важливим моментом реформи місцевого самоврядування на сучасномуетапі є створення необхідних умов для

формування фінансово-економічної основи місцевого

самоврядування та здійснення заходів державної підтримки

місцевого самоврядування.

В вересні 1997 року був прийнятий Федеральний Закон "Про фінансовіоснови місцевого самоврядування в Російській Федерації ". Він визначивосновні напрямки та принципи організації місцевих фінансів, встановивджерела формування напрямку, використання фінансових ресурсівмісцевого самоврядування, основи бюджетного процесу в муніципальнихутвореннях і взаємовідносини органів місцевого самоврядування зфінансовими інститутами, а також гарантії фінансових прав органів місцевогосамоврядування.

Процес формування системи місцевого самоврядування та

законодавства про нього не завершено. Необхідно осмислити

перший досвід місцевого самоврядування, щоб більш об'єктивно

уявити функціонування сучасної моделі місцевого

самоврядування.

Таким чином, виділяються три основних, об'єктивно склалисяетапу становлення огранізаціонно-правової основи місцевого самоврядування в
Росії.

Перший етап - з 1990 по 1993 рік.

Другий етап - з 1993 по 1995 рік.

Третій етап - з 1995 - по теперішній час .

Проводячи аналіз історії земства і радянського періодудержавності Росії, можна простежити потім, якими принципами маєвідповідати місцеве самоврядування і з чого необхідно виходити припобудові оптимальної моделі організації місцевого самоврядування в Росії.

Перш за все, необхідно виділити суттєві ознаки,складають зміст поняття "місцеве самоврядування".

Вітчизняні правознавці приділяли велику увагу проблемі місцевогосамоврядування. Градовський А.Д. визначав самоврядування як один їх видіврозподілу влади: "самоврядування - є результат різноманітнихінтересів, які не можуть бути задоволені діяльністю центрального
Уряду "[7].

СвешніковМ.І. Визначав місцеве самоврядування як нову формуадміністрації, яка полягає у вільному участі народу в завідуваннісправами, довіреним місцевим адміністративним органам [8].

Лазаревський Н.І. визначав самоврядування як [9]:

1. здійснення урядових прав за дорученням держави;

2. діяльність, яка полягає у виконанні місцевих завданьдержавного управління;

3. виконання завдань, державного управління самимдержавою.

Хід історії свідчить про те, що місцеве самоврядуваннязавжди виникало, перш за все, там, де потрібно розбудити ініціативуорганів місцевої влади для швидкого і безболісного виходу з кризовоїситуації.

Місцеве самоврядування в нашій країні видається своєрідноюгарантією від виникнення тоталітарних режимів. Воно отримало розвиток івелику автономію в країнах без досвіду демократичних засад (Італія,
Фінляндія). У Росії ж воно є частиною держави, але при цьому невходить до системи органів державної влади.

З урахуванням особливостей розвитку сучасного українського суспільства,історичного коріння місцевого самоврядування, зарубіжного муніципальногодосвіду, сучасної потрібно вважати модель розвиненого місцевого самоврядування,поєднаного з сильною державною владою на рівні Федерації. Данамодель могла б подолати регіональний сепаратизм, так як в єдностідержави зацікавлені і федеральна влада і влада місцевогосамоврядування.

Таким чином, процес становлення правових основ організаціїсамоврядування все більше набуває вдосконалений характер, незважаючина те, що суб'єкти Федерації стримують цей процес всіма силамизаконодавства, яке часто суперечить Федеральному.

1.3. Зарубіжні моделі організації місцевого самоврядування

Реформа місцевого самоврядування відбувається в Росії з початку 90-хроків, і суперечки про це не припиняють свою діяльність на даний момент,

Зараз прийшов час, коли необхідно визначити, чи співзвучніхвилюючі нас проблеми тем, що обговорювалися багато років тому іобговорюються в зарубіжних країнах.

Принцип самоврядування - одна з найбільш древніх і універсальнихсеред тих, що застосовуються в управлінні. Даний принцип відповідавпотребам людського суспільства, починаючи з самих ранніх стадій йогорозвитку (Стародавній Рим) і до певного часу залишався єдинимзасобом соціальної організації. У міру розвитку суспільства наростає йоговзаємне відчуження з державою, а також ускладнюються завдання управління.
Роль самоврядування та способи його інституційного оформлення починаютьістотно змінюватися, потрапляючи у все більшу залежність від форм і методівуправління.

Основи правових муніципальних систем багатьох європейських країн, атакож США, Японії і низки інших держав були закладені в ходімуніципальних реформ XIX століття [10]. Муніципальні реформи XIX століттягрунтувалися на фундаменті, що закладався для них вже в середністоліття. Середньовічні міста вже несли в собі "зародок" буржуазногомуніціпалізма.

На початку XX століття отримала своє визнання теорія, відповідно доякою органи самоврядування є органами не держави, а громад,як особливих від держави публічно-правових юридичних осіб [11].

На сучасному етапі розвитку світового суспільства існують різні типи і моделі місцевого самоврядування.

Англосаксонська - отримала своє поширення у Великобританії, < br>США, Канаді, Австралії та інших країнах, де місцеві представницькі органиформально виступають як діють автономно в межах наданих їмповноважень, а на місцях відсутній повноважний представник
Уряду, який би опікувався органи місцевого самоврядування.

Континентальна (французька) - модель в даний часпоширена в країнах франкомовної Африки, Латинської Америки, Близького
Сходу, яка заснована на поєднанні прямого державного управлінняна місцях і місцевого самоврядування і є класичною,ієрархічну піраміду, в якій нижчестоящі ланки безпосередньо підпорядковуютьсявищестоящим.

Радянська модель - в даний час є зарубіжної тадіє на Кубі і в КНР. Вона має принципову відмінність від основнихзарубіжних моделей. Для неї характерні такі риси:

- правову основу діяльності місцевих органів складають
Конституції і акти, які видаються центральними законодавчими органами;

- принцип жорсткої централізації управління;

- принцип патерналізму;

- функціонування органів місцевого самоврядування в системіорганів державної влади;

- відсутність муніципальної с?? бственності, місцевих бюджетів і т.п.

Місцеве самоврядування в США засновується і регулюєтьсявідповідно до їх Конституціями та статутами. На відміну від європейськихдержав США не гарантують місцевого самоврядування на національномурівні, але самостійність місцевих органів висока. Штати засновуютьмісцеві органи, що визначають повноваження та організаційні структури, амісцеві органи, у свою чергу, отримують від Штатів право на прийняття або
Статуту (Хартії), або права на місцеве законотворчість [12]. В СШАсклалися три основні моделі місцевого самоврядування.

1. Сильний мер - Рада, що діє в більшостісамоврядних міст США;

2. Слабкий мер - Рада;

3. Модель Рада - Керуючий, використовується в 40% випадків у містахсередніх розмірів.

Японія також є прикладом для розгляду моделі місцевогосамоврядування. Місцеве самоврядування в Японії здійснюється на двохрівнях: Префектура і поселення. За кожним з рівнів закріпленавласна компетенція; втручання з боку будь-яких інших рівніві держави не допускається, а якщо і допускається, то тільки через суд.
Система органів місцевого самоврядування закріплена у законодавстві.
Модель місцевого самоврядування в Японії заснована на принципах [13]:

- формалізація принципу поділу влади на всіх рівнях;

- виборність вищої посадової особи (Мер, Префект) іпредставницького органу;

- зосередження відповідальності за проведену політику і основнихважелів управління виборного посадової особи;

- встановлення однакової структури місцевогосамоврядування;

- місцеві автономії;

- виборність всіх посадових осіб місцевого самоврядування;

- право місцевих органів публічної влади з управління своїммайном;

- видання своїх постанов у межах законів та ін

Вивчення використання досвіду місцевого самоврядування в Японії можебути застосоване в сучасній моделі організації місцевого самоврядування в
Російської Федерації. Стосовно до Росії і з обліків євроазіатськогорозташування нашої країни, цей досвід є особливо цінним.

Розглядаючи систему місцевого самоврядування в ФРН, можнавідзначити, що гарантії місцевого самоврядування представлені в основномузаконі ФРН [14]. У Німеччині спілки громад користуються правом місцевогосамоврядування в рамках їх законної компетенції на підставі законів,які забезпечують життєздатність громад і спілок громад.

Державний устрій держави побудовано від громад і

спілок громад, районів і округів до земель і федераціям знизу вгору.

Існують дві основні форми організації місцевого самоврядування:

південно-германська і північно-германська які, у свою чергу,

представлені "парламентської" і "президентської" моделлю

формування органів керівництва громади.

Наведений огляд показує, що россійская традиція місцевогосамоврядування може розвиватися в руслі європейської, де незалежністьмісцевих співтовариств від державної влади строгий